Валютне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Валютне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Зміст державного регулювання у валютній сфері полягає у створенні норм та процедур законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, здійснюваних правомочними державними установами з метою підтримки довгострокової рівноваги валютного ринку та відносин економічних суб’єктів з приводу використання валютних цінностей, стимулювання прогресивних зрушень у структурі експорту й імпорту, заохочення припливу іноземного капіталу.

Загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів, функції банків і інших кредитно-фінансових організацій України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, загальні принципи валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства встановлюються Законом України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1992 р. №959-ХІІ та Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Відповідно до останнього нормативного акту метою валютного контролю є забезпечення дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій. Основними напрямками валютного контролю є: визначення відповідності проведених валютних операцій діючому валютному законодавству і наявності необхідних для них ліцензій і дозволів; перевірка виконання резидентами зобов'язань в іноземній валюті перед державою.

Валютний контроль здійснюється органами валютного контролю і їхніх агентів. Органами валютного контролю є перш, за все, Національний банк України, а також Кабінет Міністрів України. Уповноважені банки здійснюють контроль валютних операцій, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль над валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами на території України. Державна митна служба України здійснює контроль дотримання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон.

Відповідно до Закону України „Про порядок здійснення платежів в іноземній валюті” від 23.09.1993 № 185/94-ВР та Інструкції „Про порядок відкриття та використання рахунків в національній валюті”, затвердженої Постановою НБУ від 18.12.1998 №527 зі змінами та доповненнями резиденти та нерезиденти можуть відкривати 1 валютний рахунок не більше, ніж у 2-х установах банків, про що банк має повідомити податкову інспекцію за місцем постійного знаходження або проживання клієнта не пізніше, ніж 3 робочих дня банку. Операції на рахунку можна здійснювати тільки після отримання повідомлення податкового органу про постановку рахунку на облік.

Документи, необхідні для відкриття валютного рахунку:

-   копія довідки про внесення до ЄДРПОУ;

-   нотаріально засвідчена копія свідоцтва про реєстрацію в органах виконавчої влади;

-   копія Статуту;

-   копія документу про взяття на податковий облік;

-   картки зі зразками підписів директора та головного бухгалтера, уповноважених осіб та зразками печаток, засвідчені нотаріально;

-   копія документу про реєстрацію у Пенсійному фонді України;

-   паспорт (для фізичних осіб незалежно від резиденції);

-   довідка центрального банка іноземної держави про дозвіл на відкриття рахунку (для нерезидентів);

-   копія витягу з торговельного (банківського реєстру) та свідоцтво Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України про акредитацію, дозвіл на представництво (для представництв).

Види банківських валютних рахунків:

-   розподільний (транзитний) – для попереднього зарахування коштів в іноземній валюті, 50% яких має бути реалізовано протягом 5 банківських днів;

-   поточний – формується не пізніше, ніж 5 банківських днів після відкриття розподільного рахунку – призначений для сум експортної виручки, яка переказується з поточних валютних рахунків інших українських підприємств (включно і спільних), переказів нерезидентів для подальшого трансферту;

-   кредитний – відкривається резидентами і нерезидентами для сплати розрахункових документів або для переказу на поточний рахунок;

-   депозитний.

Резиденти можуть купувати валюту через уповноважений банк за фактом імпорту та на умовах попередньої сплати. Придбання валюти здійснюється банками та іншими фінансово-кредитними установами, які мають ліцензію НБУ на операції з валютними цінностями у відповідності з Правилами здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку, затвердженими Постановою НБУ від 18.03.1999 №127 з доповненнями та змінами.

Порядок розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій і відповідальність за недотримання термінів розрахунків установлений Законом України від 23.09.1994 р. №185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”. Законом визначено, що виторг резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у терміни оплати заборгованості, зазначеної в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів від дати митного оформлення вантажної митної декларації експортованої продукції, а у випадку експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Виключення складають товари фармацевтичного призначення, для яких вказаний термін становить 180 днів. Імпортні операції резидентів, здійснювані на умовах відстрочки постачання, у випадку якщо така відстрочка перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу чи виставлення векселя на користь постачальника імпортованої продукції (робіт, послуг), вимагають індивідуальної ліцензії Національного банку України. Така ліцензія може бути отримана, якщо договір відноситься до таких, що передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, оперативний та фінансовий лізинг постачання складних технічних виробів або товарів спеціального призначення.

З метою обмеження бартеру у ЗЕД у разі експорту за бартерними договорами високоліквідних товарів, термін ввезення на митну територію не може перевищувати 60 календарних днів. Крім того, Законом передбачена пеня за порушення резидентами термінів надходження валютного виторгу (надходження товару) за кожний день прострочення в розмірі 0,3% від суми недодержаного виторгу (товару).

Система валютного контролю спрямована також на запобігання нелегального витоку валютних коштів за рубіж через канали зовнішньої торгівлі.

Механізм контролю зовнішньоекономічних операцій клієнтів, порядок оформлення клієнтами банків ліцензій на продовження законодавчо встановлених термінів розрахунків, а також порядок інформування банками державних органів про факти порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків передбачений Постановою Правління НБУ №136 „Про порядок здійснення контролю експортних, імпортних, лізингових операцій”.

Відповідно до встановлених правил, уповноважені банки зобов'язані перелічувати кошти нерезидентам по контрактах тільки при наданні резидентами оригіналів і копій цих контрактів і наявності зобов'язання нерезидента поставити товари, зробити послуги, виконати роботи в термін, що не перевищує законодавчо встановлені терміни розрахунків.

Імпортна операція знімається з контролю при надходженні в банк реєстрів митних служб. Разом з тим протягом 90 днів від дати перерахування засобів резиденти повинні надати в уповноважений банк копії вантажних митних декларацій зі штампом митниці, накладних і інших документів, що підтверджують виконання нерезидентом своїх зобов'язань, або повідомити про факт і причину затримки їхнього виконання.

Контроль експортних операцій клієнтів починається з наступного дня від дати оформлення вантажної митної декларації. Експортна операція вважається знятої з контролю після зарахування виторгу на поточний рахунок клієнта.

У випадку невиконання резидентом своїх зобов'язань у зазначений термін і відсутності індивідуальної ліцензії на продовження термінів розрахунків, уповноважені банки повідомляють про порушення Національному банку і Державній податковій інспекції за місцем реєстрації клієнта. При цьому штраф не накладається у випадках документально підтверджених форс-мажорних обставин.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 26.08.2003 №404 затверджено Порядок повідомлення органів Державної податкової служби суб’єктами ЗЕД про здійснення товарообмінних (бартерних) операцій, які стосуються виконання робіт (послуг) в межах бартерного контракту, за яким суб’єкти ЗЕД протягом 5 робочих днів з дня підписання документу, який засвідчує факт надання або отримання послуг (робіт), мають надати у ДПІ за місцем реєстрації інформацію про це у встановленій формі. За ненадання або несвоєчасне надання такої інформації на вартість послуг (робіт) накладається пеня у розмірі 1% за кожний день прострочки, втім загальний обсяг пені не може перевищувати вартість імпортованих або експортованих послуг.

Втручання держави шляхом застосування вищеописаних елементів, що складають систему валютного контролю у регулюванні зовнішньоторговельної діяльності на території України, не може бути цілком завершеним. Тому Верховна Рада України в 1991 році впровадила норму відповідальності за порушення Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” і інших зв'язаних з ним законів у формі спеціальних санкцій.

Виконання норми, а саме статті 37 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” по застосуванню спеціальних санкцій було покладено на Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України як орган виконавчої влади, уповноважений державою здійснювати регулювання і координацію зовнішньоекономічної діяльності. Здійснення контролю над дотриманням суб'єктами ЗЕД діючого законодавства України є однієї з основних задач Міністерства економіки, а застосування спеціальних санкцій відповідно до статті 37 вищезгаданого Закону – одним з основних інструментів здійснення даної задачі.

Вищезазначене передбачає, що спеціальні санкції, – індивідуальний режим ліцензування і тимчасове припинення зовнішньоекономічної діяльності – застосовуються до українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і до іноземних суб'єктів господарювання.

У випадку застосування зазначених санкцій зовнішньоекономічні операції суб'єктів підприємницької діяльності стають цілком прозорими для державних органів. Дія спеціальних санкцій, застосовуваних до суб'єктів ЗЕД, поширюється на всі її види, зазначені в статті 4 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, операції по який здійснюються українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності, і веде до наступного обмеження: українські суб'єкти ЗЕД, до яких у встановленому порядку застосована спеціальна санкція, не мають права укладати договори доручення, комісії, агентські, спільної діяльності і співробітництва, консигнації, дилерські, дистриб'юторські, оренди, наймання, лізингу, збереження та інші, котрі передбачають проведення зовнішньоекономічних операцій іншими особами чи на користь інших осіб за дорученням чи передачею майна в тимчасове користування з метою проведення ЗЕД.

Індивідуальний режим ліцензування ЗЕД українських суб'єктів ЗЕД і іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачає здійснення ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції визначеного виду ЗЕД, що зазначена в статті 4 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”.

У випадку застосування індивідуального режиму ліцензування ЗЕД підставою для здійснення зовнішньоекономічних операцій суб'єктами ЗЕД, до яких застосовані санкції, є разова (індивідуальна) ліцензія.

Тимчасове припинення ЗЕД, застосовувана до українських суб'єктів ЗЕД і іноземним суб'єктам господарської діяльності, означає позбавлення права займатися усіма видами ЗЕД, передбаченими статтею 4 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, за винятком:

• завершення розрахунків по зовнішньоекономічних операціях, на які з боку українських суб'єктів ЗЕД чи іноземних суб'єктів господарської діяльності були перераховані кошти до застосування цієї санкції;

• завершення розрахунків по зовнішньоекономічних операціях за продукцію, що була відправлена за кордон України українськими суб'єктами ЗЕД чи відправлена в Україну іноземними суб'єктами господарської діяльності до застосування цієї санкції.

Для завершення таких операцій українському суб'єкту ЗЕД необхідно у встановленому порядку одержати разову (індивідуальну) ліцензію Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.

Санкції у виді тимчасового припинення ЗЕД можуть застосовуватися до суб'єктів ЗЕД у випадку проведення ними дій у сфері зовнішньоекономічних відносин, що: можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки; приводять до порушень міжнародних зобов'язань України; а також у випадку неприйняття протягом року після застосування індивідуального режиму ліцензування заходів для відповідності своєї діяльності вимогам діючого законодавства в сфері зовнішньоекономічних відносин.

Слід зауважити, що одним з небагатьох випадків, у яких можна уникнути штрафних санкцій, є можливість призупинення протікання вказаних вище термінів, якщо суд, господарський суд, Міжнародний комерційний арбітраж або Морська арбітражна комісія при Торговельно-промисловій палаті України прийме позовну заяву про стягнення з нерезидента заборгованості (відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”). У випадку винесення судом рішення про відмову у позові повністю або частково або припинення (закриття) виробництва у справі, або залишення позову без розгляду, граничні терміни розрахунків поновлюються і пеня за їх порушення виплачується за кожний день прострочки. У випадку винесення судом рішення про задоволення позову пеня за порушення граничних термінів розрахунків не стягується з дати судового рішення.

Однак при здійсненні контролю зовнішньоекономічних операцій клієнтів, агентам валютного контролю часом приходиться зіштовхуватися з колізією законів. Непогодженість нормативних актів, а часом і думок контролюючих органів ставить у скрутне становище роботу уповноважених банків, а у свою чергу і їхніх клієнтів, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність.

Одним з таких прикладів є припинення взаємних вимог суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності шляхом їхнього заліку. Дана норма передбачена ст.601 Цивільного кодексу України. На думку Національного банку України, якщо здійснення зобов'язань нерезидента перед українським підприємством здійснюється шляхом заліку взаємних зустрічних вимог, дозволено знімати з валютного контролю зовнішньоекономічний договір після заліку взаємних вимог по ньому. Мова йде про підприємства, що здійснюють одночасно з тим самим контрагентом за кордоном операції по імпорту й експорту. Однак ця думка суперечить позиції Державної податкової адміністрації України. Остання вважає, що порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при здійсненні суб'єктами ЗЕД експортних і імпортних договорів, установлений Законом України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” передбачає обов'язковість зарахування виторгу резидентів на їхні валютні рахунки в уповноважених банках, а тому ніяких взаємозаліків бути не може (тому що при взаємозаліку не відбувається зарахування коштів на рахунок, а лише погашення сальдо).

Ще одна ситуація, що свідчить про непогодженість законодавства в сфері валютного контролю. Так, Постановою Правління НБУ № 492 „Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній і іноземній валютах” визначається порядок використання коштів структурними підрозділами підприємства-резидентів. Відповідно до вищевказаної постанови кошти з поточного рахунка структурного підрозділу (у межах перерахованих юридичною особою, що створила цей підрозділ, або куплених на міжбанківському валютному ринку) можуть бути використані структурним підрозділом на придбання для власних потреб устаткування, меблів і т.п. по контрактах (договорах, угодах) з нерезидентами. Структурним підрозділом була куплена валюта на міжбанківському валютному ринку з метою придбання меблів за контрактом, укладеним з нерезидентом. Зобов'язання за даним контрактом не були виконані в повному обсязі і кошти були повернуті на рахунок структурного підрозділу. Відповідно до Постанови Правління НБУ №127 „Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринці України” повернуті кошти підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку протягом п'яти банківських днів, із дня зарахування цих коштів на розподільний рахунок суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Однак дані вимоги Постанови Правління НБУ №127 суперечать Постанові Правління НБУ № 492, відповідно до якого, структурному підрозділу не відкривається розподільний рахунок і структурний підрозділ не має права продавати валюту на міжбанківському валютному ринку України.

Зауважимо, що порушення правил відкриття і використання валютних рахунків карається окрім санкцій, передбачених ст. 37 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” ще й Карним кодексом у формі позбавлення волі на термін до 5 років або виправних робіт терміном до 2 років, накладення штрафу у розмірі 500 мінімальних розмірів заробітної платні з конфіскацією коштів на рахунку та валютної виручки.

Застосування штрафних санкцій у разі одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів визначається Указом Президента України від 27.06.99 № 734-99 “Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства”, який розподілив повноваження з накладення санкцій між Національним банком України (який діє у відповідності з Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”) та Державною податковою адміністрацією України від 19.10.1999 за №712/4005 “Про затвердження Порядку застосування штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства”. Так, у відповідності до Декрету № 15-93 одержання резидентами кредитів в інвалюті потребує індивідуальної ліцензії, а за Указом № 734-99- реєстраційного свідоцтва. Штрафні санкції за невиконання цих вимог – це штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей (Декрет № 15-93), штраф у сумі, еквівалентній 1% розміру одержаного кредиту або позики (Указ № 734-99). Сума штрафу в обох випадках перераховується у національну валюту України за офіційним обмінним курсом НБУ на дату отримання кредиту. При цьому зазначені договори підлягають подальшій обов’язковій реєстрації в НБУ.

На підставі вище приведеного доцільно зазначити, що внутрішній валютний ринок може успішно розвиватися тільки при ефективному контролі уповноважених органів за валютними операціями, але для цього необхідно скоригувати політику ЗЕД убік більш чіткої і раціональної організації державного контролю, що, з одного боку, повинно забезпечити захист державних інтересів, а з іншого, не порушувати дії суб'єктів господарської діяльності як з економічної, так і з правової точок зору.

Зміст механізму регулювання ЗЕД в Україні

Перечень документов, необходимых при таможенном оформлении экспорта и импорта товаров

Продовження

Продовження

Література

1.   Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.2008№959-ХІІ зі змінами та доповненнями.

2.   Закон України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 №185/94-ВР зі змінами та доповненнями

3.   Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури. – 2008. – 384 с.

4.   Козик В.В., Панкова Л.А., Карп'як Я.С., Григор’єв О.Ю., Босак А.О. Зовнішньоекономічні операції та контракти: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 608 с.

5.   Коломацька С.П. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні: правове регулювання та гарантії здійснення: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2007. – 288 с.

Похожие работы

Ліцензування, квотування та митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Скачать

23279

1

0

... ічної діяльності Україна самостійно здійснює митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності на своїй території. Митну політику України визначає Верховна Рада України. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється відповідно до Закону про ЗЕД, законами України про митне регулювання, Єдиним митним тарифом України і міжнародних договорів України. Територія України складає є ...

Характеристика методів митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Скачать

26393

0

0

... група нормативних документів, які регламентують широке коло відносин, — постанови, інструктивні листи, накази, які приймаються і видаються, у першу чергу, Державною митною службою України з питань митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також спільні акти ДМСУ та інших центральних, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які видаються на пі ...

Організація та напрями підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Скачать

54049

0

0

... ї уваги потребують і такі питання, як створення стабільної правової бази, сприятливого інвестиційного клімату, ефективної системи управління ЗЕД на рівні підприємства, підвищення якості експортної продукції і багато ін. 1.2. Нормативно-правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності підприємств В умовах ринкової економіки держава має виконувати певні функції, які компенсують так звані "ві ...

Розробка і обґрунтування проекту зовнішньоекономічної діяльності підприємства ВАТ "Янцівський гранітний кар'єр"

Скачать

153855

10

1

... , " +" - повернуто інвесторам) -8 000 000 517 500 В табл.3.5 приведені результати розрахунку операційної діяльності підприємства на основі вхідних даних Таблиця 3.5 – Результати операційної діяльності проекту ВАТ „Янцівський гранітний кар'єр” № Значення показників на t - кроку діяльності п/п Показники 1 рік 2 рік 3 рік 4 рік 5 ...