Порівняльна характеристика українського роздрібного ринку з європейським та тенденції його розвитку

Міністерство освіти і науки України

Чернігівський Державний Технологічний Університет

РЕФЕРАТ

З дисципліни: Організація і технологія торгівлі

Тема:

Порівняльна характеристика українського роздрібного ринку з європейським та тенденції його розвитку

 

 

 

Чернігів 2009

Вступ

Стрімкий розвиток виробництва, зокрема легкої та харчової промисловості, поява вітчизняних мегатоваровиробників, підвищення інвестиційної привабливості внутрішнього ринку України для іноземних інвесторів, зростання попиту населення - усе це позитивно впливає на розвиток роздрібної торгівлі.

За дев'ять місяців 2004 р., за даними Державного комітету статистики, валовий внутрішній продукт зріс на 13,4 %, реальні доходи населення - на 115,3 %, оборот роздрібної торгівлі - на 18,7 % і досяг 79,1 млрд. грн. чи майже 15 млрд. доларів США.

Порівняння стану розвитку вітчизняної роздрібної торгівлі та розвинених країн дозволяє визначити реальні стратегічні орієнтири. Аналіз публікацій свідчить про наявність певних тенденцій, притаманних розвитку світової роздрібної торгівлі.

Укрупнення бізнесу

Сучасний стан розвитку світової роздрібної торгівлі характеризується яскраво визначеною тенденцією до укрупнення бізнесу за рахунок консолідації торговельних підприємств та створення торгових мереж.

Підтвердженням цього є той факт, що річний оборот 25 найпотужніших роздрібних мереж дорівнює понад 850 млрд. доларів США, що становить приблизно 13 % сумарних річних продажів; 100 найбільших компаній забезпечують 23 % загального товарообороту. У рейтингу "Фортуна 100" професійні роздрібні торговці займають провідні місця за обсягом діяльності (перше місце - компанія Wal Mart).

Великий торговельний бізнес має й найбільш динамічні темпи розвитку. У найпотужніших компаніях щорічні темпи зростання обсягу товарообороту становлять 8,9 % порівняно із 5,5 % у цілому. За оцінками окремих аналітиків, у світовій роздрібній торгівлі у найближчому майбутньому залишиться лише 5 - 10 компаній.

Існує реальне економічне підґрунтя для розвитку саме великого торгового бізнесу. Це економія на масштабах, можливість суттєвого зниження цін закупівлі товарів, економія адміністративно-управлінських і витрат транзакції, лобіювання своїх інтересів у державних і місцевих колах, фінансова спроможність до постійних технологічних інновацій, удосконалення всіх бізнес-процесів.

Оцінюючи прояв цих процесів в Україні, слід зазначити, що вітчизняні оператори добре усвідомлюють переваги великого торгового бізнесу. Як наслідок, тенденції до розукрупнення торговельних підприємств, які були характерні для середини - кінця 90-х років, переборені. Останніми роками в Україні активно створюються великі торгові структури різної організаційно-правової форми (холдинги, об'єднання, торгові мережі), які мають найбільш динамічні темпи розвитку та посідають помітне місце на вітчизняному ринку. Особливо це стосується продовольчого сегменту ринку (таблиця 1). При загальній кількості торговельних об'єктів – 1,2 %, торгові мережі обіймають 10,9 % торгових площ і забезпечують 19,8 % загального обсягу товарообороту.

Таблиця 1. – Порівняльна характеристика роздрібної торгівлі продовольчими товарами в Україні в 2005р.

Показники	Продовольчі магазини	Торгові мережі
Обсяг товарообороту, млрд. грн.	33,3	8,2
Торгова площа, тис м2	3187,8	390,8
Кількість мереж	-	40
Кількість магазинів, од	37951	471
Середній обсяг продажів на 1 м2на рік, тис грн.	10,4	21,0
Середня площа магазину, м2	84	830
Середній обсяг товарообороту на один магазин на рік, тис грн.	877,5	17409,8

Слід відзначити суттєве зростання концентрації продажів: на продовольчому сегменті 40 % торговельних об'єктів забезпечують 70 % загального їх обсягу, на непродовольчому — продажі переважно сконцентровані у великих магазинах (30 % торговельних об'єктів забезпечують 80 % загального обсягу товарообороту).

Регіональна експансія та глобалізація

Сучасна торгівля характеризується великою фінансовою потужністю, що обумовлює переважно екстенсивний шлях її розвитку, оскільки збільшення обсягів продажів суттєво обмежене колом покупців, враховуючи транспортний та часовий фактор. Саме тому характерною ознакою сучасного етапу розвитку галузі є постійне збільшення кількості об'єктів, формування торгових мереж спочатку - у межах міста, потім - регіону та країни в цілому.

Потужність лідерів світової торгівлі значно перевищує місткість їхніх національних ринків, що обумовлює активну зовнішньоекономічну експансію. Двісті найпотужніших мереж представлені в 70 країнах світу, у яких мешкає 50 - 60 % населення земної кулі і виробляється до 90 % світового валового продукту6.

Найбільш агресивну політику проводять у різних країнах світу такі торговельні компанії, як: Аhild (Голландія); Auchan, Carrefour, Casino, Cora (Франція), Воots (Великобританія), Toys R Us, Wal Mart (США) тощо.

Більшість американських продуктових мереж зосередили основну увагу на власному ринку (плюс два - три магазини в Канаді) і тільки починають виходити на ринки країн Латинської Америки, Європи та Азії. Значні міжнародні операції (у Німеччині та Великобританії, Японії, Китаї та ін.) здійснює поки єдина американська мережа великого формату, що торгує продуктами харчування, - Wal Mart.

Найбільші європейські компанії обмежуються Західною та Східною Європою, інші вже доволі довго присутні на ринку США. Саме європейським компаніям належить першість в освоєнні ринків Латинської Америки й Азії, особливо це стосується французьких і голландських мереж.

Товарооборот за межами власної країни компаній "глобалістів" суттєво перевищує обсяги реалізації в країні походження. Наприклад, у Теsco він становить - 87 %, Wal Mart — 83 % від загального обсягу товарообороту. На думку аналітиків компанії AC Nielsen, реалізація за межами країни буде займати всі більшу частку в продажах, оскільки нині існує надзвичайно потужній потенціал для регіональної експансії (90 % населення світу мешкає на територіях, де рівень розвитку торговельної інфраструктури визнається недостатнім).

Об'єктами експансії у першу чергу стають регіони та країни з нерозвиненою власною роздрібною торгівлею, які фактично або потенційно мають купівельну місткість (потенційно можливий обсяг купівлі товарів і послуг), що відповідає цільовим параметрам (середній чек від 30 доларів США).

Серед країн СНД найвищий глобальний індекс розвитку роздрібної торгівлі, який щороку розраховується консалтинговою компанією А.Т. Кеаrnеу, має Росія (четверте місце щодо привабливості серед країн, що розвиваються), що й обумовило масштабну експансію західних ритейлерів упродовж 2001 — 2004 рр. Хоча привабливість України суттєво нижча, після освоєння російського ринку вона є об'єктом уваги іноземних торговельних гігантів.

На початку 2004 р. в Україні нараховувалося близько 800 магазинів сучасного формату, з яких, за даними А.Т. Кеаrnеу, дев'яносто чотири (11,7%) належали іноземним торговим мережам. П'ять із 41 торгової мережі в продовольчому сегменті ринку (тобто 12,2 %) мають іноземне походження. Оборот іноземних торгових мереж у 2003 р. становив 1,7% від національного продовольчого роздрібного обороту, частка торгових одиниць (магазинів) склала 8,6 % від загальної кількості магазинів країни, а торгові площі іноземних мереж - 9,2 % від усіх торгових площ.

Особливістю розвитку іноземних торгових мереж в Україні є те, що всі вони починають свою діяльність у м. Києва, де існує істотний (два - п'ять разів) розрив у рівні доходів населення порівняно із периферією. І лише після освоєння ринку столиці іноземні компанії починають просуватися в регіони.

Жодна мережа не має визначального впливу на поточну кон'юнктуру ринку. Оборот найбільшої іноземної мережі "Білла" становить менше 1 % від національного продовольчого роздрібного обороту .

Інтерес іноземних компаній до українського ринку цілком зрозумілий. Вітчизняна торгівля переживає лише стадію становлення. На торгові мережі припадає приблизно 10 % роздрібної торгівлі, тоді як у США й країнах Західної Європи через них реалізується у середньому близько 60 % товарів. В Україні на тисячу жителів нараховується лише два об'єкти торгівлі сучасного формату, тоді як у Польщі - 10, Угорщині – 16.

Вплив компаній з участю іноземного капіталу на розвиток вітчизняного роздрібної торгівлі викликає багато дискусій. З одного боку, іноземні оператори - потужні конкуренти, боротися з якими важко, враховуючи їхні фінансові можливості та досвід роботи. З іншого - їхня присутність спонукає вітчизняних торговельних операторів використовувати закордонні методи спілкування з постачальниками, обслуговування покупців, технічного та технологічного оновлення торгівлі. Останнє є особливо актуальним в умовах активної підготовки України до вступу в СОТ. Як свідчить досвід Польщі та Угорщини, після приєднання до Європейського Союзу (ЄС) майже 60 % вітчизняних торговельних підприємств збанкрутілі та залишили ринок.

Зміна форматних пріоритетів споживачів

Розвиток світової роздрібної торгівлі за форматами, тобто торговельними об'єктами, що характеризуються певними параметрами, відбувається нерівномірно. Найбільші обсяги реалізації та високі темпи розвитку характерні для супермаркетів (31 % від загального обсягу обороту), спеціалізованих магазинів (14%), гіпермаркетів і універмагів (по 13 %), дискаунтерів (9 %). Перелічені формати забезпечують 80 % загального обсягу товарообороту п.

Останніми роками активізувався розвиток невеликих торговельних об'єктів, які розташовані в центральній частині міст і на житлових масивах (формат "магазин у будинку"). Це пояснюється переважно тим, що великі формати неефективні для щоденних покупок. До того ж управління малим форматом значне простіше, а проблема лояльності споживачів розв'язується значно легше.

Результатом прояву цих тенденцій стало поступове зниження середнього розміру торгових площ на одне підприємство роздрібної торгівлі. Якщо в 1999 р. цей показник досяг максимального значення -110,8 м², то останнім часом він скоротився до 98,7 м².

Вітчизняна торгівля суттєво змінюється: скорочується частка ринкової торгівлі та традиційних типів об'єктів, зростає питома вага нових форматів (таблиця 2).

Аналіз спрямованості покупців різних країн до здійснення покупок у магазинах сучасних форматів виявив таку тенденцію:

·           у гіпермаркетах Чехії та Угорщині здійснюється близько 30-40 % покупок; Польщі, Словаччини, Росії та України (м. Київ) - до 15 %;

·           у супермаркетах здійснюється від 11( Угорщина) до 30% (деякі інші країни) покупок; в Україні цей формат приваблює 72% покупців.

Таблиця 2. – Структура торгівлі України за форматами у 2001 – 2005 рр.

Формат	Питома вага в обсязі продажів, %
	2001	2005
Ринок	50	40
Традиційні магазини	40	14
Гіпермаркети	1	5
Супермаркети	6	25
Малоформатні (диска унтери, «магазини у будинкау/за кутом», мінімаркети )	3	16

Решта покупців надає перевагу магазинам малих форматів. Порівняння вподобань українців та європейців щодо основного місця купівлі споживчих товарів дозволяє стверджувати, що навіть при невисокому рівні доходів громадян України перевага нині надається супермаркетам, у подальшому з урахуванням існуючих європейських тенденцій найбільш популярними для щоденних покупок мають стати магазин біля дома, дискаунтер, а для тижневих покупок - гіпермаркети.

Не викликає сумнівів доцільність докорінної реконструкції великої кількості торговельних об'єктів, що розташовані у житлових масивах, перетворення їх у сучасний формат "магазин у будинку" чи "магазин за кутом", в якому повинні бути представлені товари, що користуються постійним попитом населення прилеглої території. Найбільш ефективним способом функціонування таких магазинів є входження до певної мережі, франчайзингової системи тощо, бо малі магазини, скоріш за все, не зможуть бути самостійними учасниками ринку. Тільки інтеграційні зв'язки забезпечать їм належну конкурентоспроможність. Заслуговує на увагу поширення в Україні досвіду США щодо створення закупівельних кооперативів, які (у разі вирішення податкових питань) дозволять забезпечити низький рівень цін і збереження малого підприємництва в торгівлі.

Підвищення інноваційної активності в галузі

Як зазначалося вище, лідери сучасної світової торгівлі мають потужний інноваційний потенціал. У торговельній галузі активно поширюються передові технології торгівлі та маркетингу, різноманітні інформаційні, технічні й технологічні інновації тощо. Активно розвивається електронна торгівля; гнучке електронне ціноутворення, впроваджуються електронні засоби супроводу товарів, штрихове кодування, засоби радіочастотної технології моніторингу руху відвідувачів; здійснюється перехід до персоніфікованого обліку покупців за рахунок впровадження клубних та дисконтних карток, карток самообслуговування тощо.

Передові технології активно впроваджуються і в сучасних форматах вітчизняної торгівлі. Саме мережеві підприємства стали найбільш активними новаторами в питаннях підвищення рівня торговельного обслуговування, впровадження на українському ринку передових технологій, зокрема електронної торгівлі, споживчого кредитування населення, розрахунку пластиковими картками тощо. Це схвально сприймається українськими покупцями.

Посилення уваги до цінової гнучкості. Ціна товару, як відомо, є однією з детермінант успіху роздрібного торговельного підприємства. Сучасний споживач у своїй поведінці всі більше орієнтується на зниження своїх витрат.

Як свідчать дослідження типології поведінки споживачів, проведені у Великобританії, 43 % покупців надають перевагу низьким цінам, 41 % - різноманітним рекламним акціям і лише для 19 % - ціни не мають значення. Така саме ситуація характерна й для більшості розвинених країн світу.

Останнім часом усе більше критикується цінова стратегія, орієнтована на зниження цін. Причиною цього є надзвичайно низький рівень торгових надбавок і прибутковості товарообороту, яку мають лідери ринку. За даними журналу "Фортуна", найпотужніші мережі роздрібної торгівлі США мають прибутковість обороту у середньому 2-6 %. За таких умов підтримка життєдіяльності забезпечується саме за рахунок ефекту масштабу, оскільки абсолютних одиницях виміру обсяг прибутку характеризується мільйонами доларів. Це обумовило й відповідну корекцію цінових стратегій, які нині переважно спрямовані на зростання обсягів товарообороту (придбання двох оди­ниць товару за ціною однієї, трьох за ціною двох тощо).

Аналіз цінової стратегії українських операторів свідчить, що закордонний досвід вони засвоїли, але ще не завжди ефективно його використовують через певні причини:

• популярним залишається визначення цін, зважаючи на єдиний розмір торгової націнки; тому на окремі товари ціни суттєво перевищують ринкові, що обумовлює недоотримання товарообороту в певній групі товарів;

• гасло "низькі ціни" або "знижки" не завжди підтверджується порівняльним аналізом цін, що спричиняє втрату іміджу підприємства в очах споживачів;

• цінові акції, як правило, ініціюються постачальниками товарів, а не торговельними підприємствами, які використовують ціновий демпінг лише в останні дні терміну придатності (для продовольчих товарів);

• у непродовольчому сегменті набули поширення систематичні "розпродажі", "акції", яким, як правило, передує завищення цін, з яких і надаються "знижки" .

Розширення додаткових послуг

Підвищення привабливості магазинів можливе не лише за рахунок цінової політики, а й шляхом збільшення контурів обслуговування, надання покупцям найбільш широкого переліку супутніх послуг. Це обумовлює суттєве зростання значущості сервісної політики в процесі управління діяльністю торговельного підприємства.

Питома вага послуг у загальному виторгу торгових мереж із року в рік зростає. У 2001 р. середній показник частки послуг у загальному товарообороті тридцяти найпотужніших європейських торгових мереж перевищував 50 %.

Найбільш популярними супутніми послугами для покупців (за статистикою продажів) визнані: фінансові, доступ до мережі Інтернет, фармацевтичні та туристичні послуги, поштовий сервіс, послуги прокату, страхування.

Інтерес до надання послуг почали виявляти й українські оператори. Перелік традиційних послуг цілком відповідає світовим тенденціям: обмін валюти, продаж і прокат відеокасет, продаж телефонних та інтернет-карток, медичних товарів, комп'ютерні ігри, хімчистка та прання одягу. Винятком є туристичні послуги та страхування.

Послуги, як правило, надають незалежні підприємці, що розгортають свою діяльність на орендованих площах. Актуальною задачею є розроблення підприємствами власної орендної політики, визначення переліку прийнятних орендарів, оптимізація їх розташування в торговому залі, обґрунтування ставок орендної плати (які повинні бути диференційованими та враховувати бізнес-ефективність орендаря та синергічний ефект, який отримує і торговельне підприємство, і орендар).

Не менш цікавою є диверсифікація діяльності торговельного підприємства, створення власної сервісної інфраструктури (структурних підрозділів, що будуть працювати у сфері послуг), що дозволить, з одного боку, підвищити ефективність діяльності підприємства в цілому, а з іншого - забезпечити єдиний стандарт обслуговування

Підвищення якості товарного асортименту

При формуванні асортименту провідні світові компанії спираються на результати вивчення запитів покупців і враховують новітні тенденції, що притаманні поведінці сучасного покупця.

Зростання добробуту та подальша диференціація рівня доходів населення спонукає торговельні підприємства до чіткої цінової сегментації покупців, організації товарних відділів у різних цінових сегментах, забезпечення широкого асортименту товарів у різних цінових групах.

Орієнтація на раціональне витрачання вільного часу потребує ширшого представлення в асортименті торговельних підприємств про­дуктів швидкого приготування, готової їжі, непродовольчих товарів одноразового використання тощо.

Підвищена увага до здоров'я, популяризація здорового способу життя вимагає наявності в асортименті товарів дієтичного й оздоровчого призначення, зі зниженим вмістом жиру, товарів для спорту, ергономічних меблів та побутових приладів, білизни та одягу з природної сировини тощо.

Наведені тенденції та уподобання характерні і для вітчизняних покупців, що спонукає роздрібні підприємства до відповідного корегування своєї товарної політики відповідно до новітніх запитів споживачів, обумовлених змінами в їхньому статусі, уподобаннях, стилі життя тощо.

Підвищення соціальної ролі торгівлі в організації дозвілля населення та створення інфраструктури міста. Сучасний об'єкт торгівлі розглядається не лише як місце задоволення потреб споживачів у товарах, а й як важливий елемент інфраструктури населеного пункту, який бере участь в організації дозвілля населення.

Таке уявлення щодо статусу торгівлі характерне, перш за все, для непродовольчого сегмента і пов'язується з бурхливим розвитком такого формату як "торговельний центр" - великий конгломерат площею 40 - 70 тис. м , у якому покупець проводить тривалий час, поєднуючи купівлю товарів із різноманітними формами дозвілля.

У торговому центрі під одним дахом розміщується велика кількість об'єктів торгівлі, ресторанного господарства, центрів відпочинку й дозвілля, підпорядкованих єдиній меті - забезпечити покупцю та членам його родини максимальне задоволення в процесі придбання товарів і послуг. Перевагою цього формату є створення додаткових контурів для кращого комплексного обслуговування відвідувачів і покупців, використання ефекту синергії від розміщення в одному місці найбільш широкого переліку товарів і послуг.

Бум створення торговельних центрів у розвинених країнах припадає на 90-ті роки минулого століття. Наприклад, у Німеччині впродовж 1991 - 1999 рр. зареєстровано десятикратне збільшення кількості об'єктів цього формату. Нині розвиток відбувається головним чином еволюційно: поряд із відкриттям нових центрів укрупнюються та модернізуються торговельні центри зразка 70 - 80-х років. Один із лідерів європейської індустрії - ЕСЕ Projektmanagement Gmb— має в управлінні 71 торговий центр і вводить в експлуатацію по сім —вісім нових об'єктів на рік. Зоною підвищеного інтересу на найближчий період для компанії стануть країни Балтії и.

В Україні, починаючи з 2002 р., бурхливо здійснюється будівництво сучасних торговельних центрів, причому не тільки в столиці, а й в інших містах із мільйонним населенням - Донецьку, Дніпропетровську, Одесі, Харкові, Кременчуці. Ще більше проектів розпочато в 2004 р. Уведення їх в експлуатацію зумовить суттєве збільшення обсягу торгових площ, що дозволить перевищити рівень (у розрахунку на тисячу мешканців) не тільки міст Києва (85 м²) та Москви як найближчого аналога (110 - 130 м²), а й нормативних показників, закладених у Програму розвитку торгівлі (215 м²).

Причина такого буму наочно пояснюється даними, наведеними в табл. 4: терміни окупності проектів торговельної нерухомості становлять в Україні лише 3-5 років і майже в три рази менші порівняно з іншими європейськими країнами та в півтора-два рази - порівняно з іншими видами нерухомості.

Таблиця 3. – Терміни окупності проектів комерційної нерухомості в Україні та Європі

Вид нерухомості	Термін окупності в Україні, років	Термін окупності в Єропі, років
Торговельна	3-5	10-15
Офісна	5-7	12-15
Готельна	7-12	14-16
Складська	8-12	15-17

Активний розвиток формату "торговельний центр" потребує сут­тєвої зміни орендної політики. Важливе значення має перехід від фіксованої ставки за 1 м² торгової площі до практики диференційованого визначення орендної плати як певного відсотку від обороту орендаря, що забезпечує тривале взаємовигідне його співробітництво з орендодавцем.

Таким чином, проведений аналіз дозволяє констатувати, що вітчизняна роздрібна торгівля всі більше адаптується до світових досягнень. Виявлені диспропорції (невідповідність світовій практиці) у більшості випадків із часом будуть подолані, оскільки в умовах глобалізації іншого шляху для будь-якої галузі, зокрема і торгівлі, не існує.

З огляду на реалії існуючого етапу розбудови економіки України при визначенні стратегії розвитку торгівлі слід ураховувати також національні особливості, обумовлені, перш за все, низьким рівнем грошових доходів частини населення, особливо в сільській місцевості. Це робить доцільним поєднання ринкових засад розбудови торгівлі з певним державним регулюванням, особливо стосовно захисту со­ціально незахищених верств населення, підтримки розвитку торгівлі на селі. Ці питання повинні знайти законодавче визначення в Законі України "Про внутрішню торгівлю".

За даними досліджень, проведених GfK і INCOMA Research (Чехія), найбільші зміни в смаках покупців спостерігаються в Росії і Румунії. Ринки роздрібної торгівлі країн Центральної і Східної Європи (ЦВЕ) стають схожими на західноєвропейські. Разом з тим вони частково зберігають свою національну специфіку. Останнє дослідження «Моніторинг переваг споживачів в країнах ЦВЕ 2006/07» (Shopping Monitor Central & Eastern Europe), що грунтується на репрезентативному міжнародному опиті споживачів, проведеному компаніями НЧСОМА Research і GfK, свідчать про те, що концентрація ринків в регіоні ЦВЕ продовжує зростати як шляхом природного розширення, так і за рахунок злиття і придбання компаній.

Це щорічне дослідження звичок і смаків споживачів було проведено в 11 країнах ЦВЕ - Болгарії, Польщі, Росії (лише в Москві і Санкт-Петербурзі), Румунії, Сербії і Чорногорії, Словаччині, Словенії, Угорщині, Україні (лише в Києві), Хорватії і Чехії. Дослідження проявило істотні відмінності в рівні організаційної концентрації структур роздрібної торгівлі в окремих країнах, але також показало і загальні тенденції розвитку.

Ринок роздрібної торгівлі є самим концентрованим в Словенії, де 96% домогосподарств своїм основним місцем придбання продуктів харчування і щоденних непродовольчих товарів вважають одну з п'яти найбільших сітей роздрібної торгівлі. В Словаччині частка п'яти найбільших сітей роздрібної торгівлі також дуже висока (75 %), що характерний і для Угорщини (67 %) і міста Києва (частка трьох найкрупніших сітей - 59 %). Чехія залишається на середніх позиціях, оскільки одна з п'яти найбільших сітей роздрібної торгівлі є основним місцем придбання товарів для 51 % чеських домогосподарств. Якнайменше концентрованими виявилися ринки Румунії (27 %) і Болгарії (26 %): вони ще не досягли зрілості, хоча і спостерігаються помітні зміни в насиченості ринків цих країн.

Ринок Словенії характеризується домінуванням однієї сіті роздрібної торгівлі - Mercator, яку віддає перевага 51 % споживачів. В Словаччині і Хорватії одна сіть також набагато випереджає інших лідерів ринку, маючи частку ринку, що перевищує 30% (система кооперативів Jednota в Словаччині і Konzum в Хорватії). Проте решта країн, як правило, має більш збалансовану структуру роздрібної торгівлі. Деякі з найбільших міжнародних сітей роздрібної торгівлі вже добре представлені у ряді тих країн, які вивчалися: Metro - у восьми країнах, Billa і Kaufland - в шести, Lidl, Plus Discount і Tesco - в чотирьох, Carrefour і Penny Market - в 3 країнах.

Таблиця 4. – Відомі та часто відвідувані і дуже високо оцінювані сіті роздрібної торгівлі в окремих країнах ЦВЕ

Країна	Найвищий показник знання без підказки	Основне місце придбання продуктів	Сіть найбільш високо оцінена покупцями (середня оцінка по п'яти різних чинниках)
Болгарія	Billa(45)	Billa(10)	Burleks
Хорватія	Konzum(77)	Konzum(31)	Interspar
Чехія	Tesco(57)	Tesco(17)	Globus
Угорщина	Tesco(64)	Tesco(23)	Kaiser’s
Польща	Biedronka(44)	Biedronka(17)	E. Leclerc
Росія (Москва, Санкт-Петербург)	Пятерочка(67)	Пятерочка(18)	O’key
Словенія	-	Mercator(51)	Spar-Interspar
Україна (Київ)	Сільпо(63)	Сільпо(24)	Караван

Вибір основного місця покупки харчових продуктів визначається, перш за все, існуючою пропозицією форматів роздрібної торгівлі. Гіпермаркет - один з найпопулярніших форматів роздрібної торгівлі в Чехії, Угорщині, Словенії, а також в російських найбільших містах - Москві і Санкт-Петербурзі. Супермаркети понад усе популярні в Хорватії, в столиці України Києві, а також в Сербії; міні-супермаркети займають міцні позиції переважно в Словенії і Словаччині. Маленькі магазини (з торгівлею через прилавок) дотепер домінують в роздрібній торгівлі Болгарії і Румунії, проте в останній зростання частини споживачів, що віддали перевагу гіпермаркетам, виявилося (так само, як і в Росії) найвищим в регіоні ЦВЕ. Сіті дискаунтерів досягли дуже високого показника споживацьких переваг в Росії, Польщі, Чехії і Угорщині, проте найстрімкіше зростання їх популярності серед населення був зафіксовано знов-таки в Румунії. Очевидно, що переваги споживачів щодо формату магазинів залежать і від конкретних категорій товарів: наприклад, спеціалізовані магазини досить популярні для покупки свіжих продуктів харчування . Близькість місцерозташування до будинку або місця роботи, рівень цін і асортименти товарів - це три ключові чинники, що впливають на вибір основного місця придбання продуктів. Рівню цін особливо велике увага уділяє в Польщі і Сербії, разом з тим ціни мають менше значення для жителів двох найкрупніших російських міст і української столиці, а також для споживачів в Словаччині і Болгарії, де на першому місці стоїть зручність місцерозташування.

Задоволеність споживачів тими або іншими умовами придбання товарів досить висока. Проте в цілому вимоги споживачів продовжують рости. Взагалі можна сказати, що чим вище рівень зрілості ринку, тим вимогливіше покупці.

Зростання мобільності споживачів очевидне. Рівень використовування автомобіля під час придбання товарів відповідає купівельним спроможностям споживачів окремих країн, а також їх географічному розташуванню. Так, в Словенії частка домогосподарств, регулярно що користуються автомобілем під час придбання продуктів харчування і щоденних непродовольчих товарів, досягає відмітки 87 % і в більшості країн ЦВЕ коливається в межах 45-65%, а в Румунії і Болгарії дотепер знаходиться нижче за відмітку 30 % (малюнок 1). Частка домогосподарств, в яких покупці читають рекламні брошури, поширювані сітями роздрібної торгівлі, і потім купують товари на основі отриманої інформації, дуже висока в Словенії, Словаччині, Чехії, а також в Києві. Товари, що випускаються під торговою мазкій роздрібній сіті (private labels) користуються найбільшою популярністю в Словаччині і Угорщині.

Рисунок 1.- Використовування автомобіля для покупки прдовольчих продуктів в окремих державах ЦВЕ

Список використаної літератури

1.         Ринок роздрібної торгівлі в країнах Центральної і Східної Європи стають більш концентрованими \ Маркетингові дослідження в Україні № 3(22) – 2007.

2.         Роздрібна торгівля України у дзеркальлі світових тенденції розвитку галузі. ЛігоненкоЛ. / Вісник КНТЕУ № 6 – 2005р.