Економіка праці й соціально-трудові відносини

Вищий навчальний заклад

Харківський інститут економіки ринкових відносин та менеджменту

( ХІЕРВМ )

Контрольна робота

з дисципліни Економіка праці й соціально-трудові відносини

Виконав студент ІІІ курсу

заочного відділення

економічного факультету

за спеціальністю „ Облік і аудит “

Півторонос Є.М.

Лубни 2008 рік

1. Теоретична частина

 

1. Державне регулювання відносин зайнятості в Україні: правове забезпечення, тенденції та проблеми

 

Метою державної політики зайнятості в Україні є створення умов для повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості та зменшення безробіття.

Державна політика зайнятості базується на таких основних принципах:

• пріоритетності забезпечення повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості в процесі реалізації активної соціально-економічної політики держави;

•   відповідальності держави за формування та реалізацію політики у сфері зайнятості населення;

•   забезпечення рівних можливостей громадянам, які проживають на території України, у реалізації їх конституційного права на працю;

•   ефективного використання робочої сили та забезпечення соціального захисту громадян від безробіття;

•   співробітництва уряду України, організацій працівників і роботодавців у сфері зайнятості населення на основі паритетності та рівності сторін соціального партнерства;

•   пріоритетності норм чинних міжнародних договорів у сфері зайнятості населення, згода на обов'язковість дотримання яких надана Верховною Радою України.

Зайнятість населення, що проживає на території України, забезпечується державою шляхом проведення державної політики зайнятості. Продуктивна зайнятість реалізується в процесі здійснення трудових відносин між працівником і роботодавцем. Громадянам належить виключне право вільно обирати види діяльності, не заборонені законодавством, у тому числі не пов'язані з виконанням оплачуваної роботи, а також професію та місце роботи відповідно до своїх здібностей. Примушування до праці у будь-якій формі забороняється, якщо інше не передбачено законом.

Відносини у сфері зайнятості регулюються Конституцією України, Законом України "Про зайнятість населення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими нормативно-правовими актами.

Основними напрямами державної політики зайнятості є:

•   сприяння зайнятості населення шляхом збереження ефективно функціонуючих та створення нових робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності;

•   сприяння підготовці робочої сили, професійний склад і кваліфікаційний рівень якої відповідає потребам ринку праці;

•   підтримка самостійної зайнятості населення, розвитку підприємництва;

•   сприяння підвищенню якості робочої сили, розвитку системи професійного навчання кадрів упродовж усього життя з урахуванням потреб ринку праці;

•   посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості;

•   підтримка громадян, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

•   соціальна підтримка безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, з метою повернення їх до продуктивної зайнятості;

•   забезпечення соціального захисту громадян України, які працюють за кордоном;

•   сприяння розвитку системи колективно-договірного забезпечення повної, продуктивної і вільно обраної зайнятості.

Держава гарантує працездатним особам: добровільність праці, вибору або зміни професії та виду діяльності, одержання заробітної плати відповідно до законодавства; захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи; безоплатне сприяння у підборі підходящої роботи; професійну орієнтацію і професійну освіту відповідно до покликання, здібностей та з урахуванням потреб ринку праці; компенсацію матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість відповідно до законодавства.

Працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи роботодавця у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників, військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, за умови їх реєстрації в державній службі зайнятості протягом 30 календарних днів після звільнення, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, що визначається на день звільнення, для осіб передпенсійного віку, які мають страховий стаж для чоловіків 25 років, для жінок — 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, — стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.

Держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо зайнятості громадянам, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у разі їх звернення за сприянням у працевлаштуванні до державної служби зайнятості. До зазначених категорій громадян належать: жінки, які мають дітей віком до 6 років; одинокі батьки, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів; молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, завершила професійну підготовку та перепідготовку, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування; особи передпенсійного віку (чоловіки по досягненні 58 років, жінки — 53 років); особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування; особи, які входять до складу сім'ї, де двоє або більше її членів є безробітними (чоловік, дружина та неодружені діти, які проживають разом з батьками); особи з обмеженими фізичними та розумовими можливостями, які не досягли пенсійного віку.

Для працевлаштування зазначених категорій громадян місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості встановлюють квоту робочих місць до 5 % від загальної кількості робочих місць, у тому числі з гнучкими формами зайнятості.

Державним органом, який забезпечує додержання наданих державою громадянам гарантій зайнятості та соціального захисту від безробіття, є державна служба зайнятості. Основними завданнями державної служби зайнятості є:

•   надання громадянам, які до неї звертаються, соціальних послуг та здійснення матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" і Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття";

•   надання роботодавцям за їх заявами послуг щодо добору працівників, у тому числі шляхом професійного навчання громадян, які звернулися до державної служби зайнятості з метою подальшого їх працевлаштування;

•   здійснення контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

•   інформування населення та органів виконавчої влади про послуги, що надаються державною службою зайнятості, та результати її діяльності;

•   створення банку даних про вільні робочі місця та вакантні посади на підставі інформації роботодавців;

•   забезпечення громадянам вільного доступу до інформації про вільні робочі місця, вакантні посади, умови праці та її оплату, юридичну адресу роботодавців;

•   надання громадянам, інформаційних і консультаційних послуг з питань сприяння у працевлаштуванні або започаткуванні власної справи;

•   облік громадян, які звертаються до служби зайнятості, реєстрація їх у встановленому порядку як безробітних, облік наданих послуг;

•   підбір підходящої роботи та сприяння зареєстрованим безробітним у працевлаштуванні або започаткуванні власної справи, в тому числі шляхом професійної освіти;

•   систематизація одержаної в установленому законодавством порядку від роботодавців інформації про наявність вільних робочих місць, чисельність вивільнюваних, прийнятих та звільнених працівників, чисельність працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), або які не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин, про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників;

•   здійснення у порядку, встановленому законодавством, збирання та опрацювання адміністративних даних, ведення та опрацювання статистичної інформації, яка відображає стан ринку праці та становище у сфері зайнятості населення;

•   участь у розробленні та виконанні державної і територіальних програм зайнятості населення та інших програм соціального і економічного спрямування в межах своїх повноважень.

Послуги, що надаються державною службою зайнятості відповідно до покладених на неї завдань, є безоплатними.

З метою реалізації державної політики зайнятості Кабінет Міністрів України розробляє, а Верховна Рада України затверджує державну програму зайнятості населення. Державна програма зайнятості населення розробляється на підставі основних прогнозних параметрів соціально-економічного розвитку України, державних, галузевих та регіональних програм у частині їх впливу на сферу зайнятості. У державній програмі зайнятості населення визначаються пріоритети у сфері зайнятості, механізми їх реалізації, джерела фінансового забезпечення її виконання, прогнозні загальнодержавні й територіальні показники зайнятості та безробіття. Реалізація державної програми зайнятості населення здійснюється шляхом виконання планів дій та заходів щодо сприяння зайнятості населення, які розробляються з урахуванням основних показників ринку праці Міністерством праці та соціальної політики за участю інших центральних і місцевих органів виконавчої влади.

В процесі працевлаштування виникають проблеми, коли дипломований спеціаліст із непояснених причин не може отримати роботи, яка відповідає його кваліфікації. Державне замовлення на робочу силу не високе, і через це у процесі працевлаштування виникають відомі проблеми.

Територіальні та місцеві програми зайнятості населення є механізмом реалізації державної програми зайнятості населення в регіонах і складовими програм їх соціально-економічного розвитку. У територіальних та місцевих програмах зайнятості населення визначаються основні показники ринку праці та заходи, спрямовані на збалансування попиту і пропозиції робочої сили на територіальних ринках праці, соціального захисту безробітних, забезпечення додаткових гарантій зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на однакових умовах конкурувати на ринку праці.

2. Практична частина

Вихідні дані :

1.         Фактична середньоспискова чисельність водіїв:

150 + остання цифра номера залікової книжки.

2. Кількість рухомого составу:

трамвайних вагонів – 150 + остання цифра номера залікової книжки;

снігоочисників – 3 од.;

спец. вагонів – 2 од.

Таблиця 1 Вихідні дані

№	Показники	Одиниці виміру	Водії
			факт	план
1	Середньоспискова чисельність	люд.	158	177
	Зміна чисельності		-
2	Чергові та додаткові відпустки
	в т. ч. 30 днів	%	10	15
	28 днів	%	70	67
	24 дня	%	20	18
3	Відпустки через хворобу	люд. – днів	450	360
	Зміна	%	-	-20
4	Відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами	люд. – днів	600	660
	Зміна	%	-	+10
5	Відпустки на навчання	люд. – днів	108	124
	Зміна	%	-	+15
6	Відпустки по державних обов’язках	люд. – днів	75	75
7	Адміністративні відпустки	люд. – днів	850	250
8	Цілодобові простої	люд. – днів	60	-
9	Прогули	люд. – днів	40	-
10	Години на годування дітей	люд. – год	1800	1980
	Зміна	%	-	+10
11	Пільгові години підлітків	люд. – год	-	-
	Зміна	%	-	-
12	Внутрішньозмінні простої	люд. – год	4000	-

1. Середньоспискова чисельність факт 150 + 8 = 158.

Середньоспискова чисельність план 158 ∙ 1,12 = 177.

3. Відпустки через хворобу 450 ∙ 0,8 = 360.

4. Відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами 600 ∙ 1,1 = 660.

5. Відпустки на навчання 108 ∙ 1,15 = 124.

10. Години на годування дітей 1800 ∙1,1 = 1980.

Таблиця 2/ Цілодобові втрати часу з розрахунку на 1 працівника

Найменування відпусток	Для водіїв
Відпустки через хворобу -            фактично -            за планом	2,85 2,03
Відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами -            фактично -            за планом	3,80 3,73
Відпустки на навчання -            фактично -            за планом	0,68 0,70
Відпустки на виконання державних обов’язків -            фактично -            за планом	0,47 0,42
Адміністративні відпустки -            фактично -            за планом	5,38 1,41
Цілодобові простої - фактично	0,38
Прогули - фактично	0,25

Відпустки через хворобу:

фактично 450 / 158 = 2,85.

за планом 360 / 177 = 2,03.

Відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами:

фактично 600 / 158 = 3,80.

за планом 660 / 177 = 3,73.

Відпустки на навчання:

фактично 108 / 158 = 0,68.

за планом 124 / 177 = 0,70.

Відпустки на виконання державних обов’язків:

фактично 75 / 158 = 0,47.

за планом 75 /177 = 0,42.

Адміністративні відпустки:

фактично 850 / 158 = 5,38.

за планом 250 / 177 = 1,41.

Цілодобові простої:

фактично 60 / 158 = 0,38.

Прогули:

фактично 40 /158 = 0,25.

Після проведених розрахунків підсумовують усі цілодобові втрати робочого часу і розраховують ефективний фонд робочого часу в днях (Еtд) шляхом вирахування всіх цілодобових утрат з номінального фонду робочого часу (номінальний фонд робочого часу дивись в таблиці 9).

Цілодобові втрати робочого часу заносимо в табл. 3.

Таблиця 3

Найменування втрат	Для водіїв
фактично	13,81
за планом	8,29

Фактично втрат робочого часу 2,85 + 3,80 + 0,68 + 0,47 + 5,38 + 0,38 +0,25 = 13,81.

За планом втрат робочого часу 2,03+ 3,73 + 0,70 + 0,42 + 1,41 = 8,29.

Ефективний фонд робочого часу в днях підраховуємо і заносимо в табл. 4.

Таблиця 4

Найменування фонду робочого часу	Для водіїв
Ефективний фонд робочого часу: фактично	242
за планом	248

 

Ефективний фонд робочого часу:

фактично 256 – 13,81 = 242.

за планом 256 – 8,29 = 248.

Після цього робимо розрахунок внутрішньозмінних втрат робочого часу: на годування дітей, пільгові часи підлітків і внутрішньозмінні простої. Вихідне число ділимо на середню чисельність працівників – одержуємо середні втрати на 1 працівника в рік. Для визначення втрат за день треба отримане число розділити на номінальний фонд робочого часу, аналогічно для планового року, але з урахуванням змін. Внутрішньозмінні втрати не плануються.

Робимо розрахунок і заносимо в табл. 5.

Таблиця 5 Внутрішньозмінні втрати робочого часу в годинах

Найменування втрат	Для водіїв
На годування дітей: фактично за планом	0,04 0,04
Внутрішньозмінні простої фактично	0,10
Пільгові години для підлітків: фактично за планом	 

На годування дітей:

фактично = 1800 / 158 = 11,39 / 256 = 0,04;

за планом = 1980 / 177 = 11,19 / 256 = 0,04.

Внутрішньозмінні простої

- фактично = 4000 / 158 = 25,32 / 256 = 0,10.

Фактичну тривалість робочого дня розраховуємо шляхом вирахування з 8 годин внутрішньозмінних утрат робочого часу (табл.6).

Таблиця 6

Фактична тривалість робочого дня	Для водіїв
фактично	7,86
за планом	7,96

Фактично 8 – 0,04 – 0,10 = 7,86.

За планом 8 – 0,04 = 7,96.

Ефективний фонд робочого часу в годинах (Еtч) розраховуємо шляхом множення фактичного фонду робочого часу в днях (Еtд) на фактичну тривалість робочого часу (табл.7).

Таблиця 7

Ефективний фонд робочого часу	Для водіїв
фактично	1902
за планом	1974

 

фактично 242 ∙ 7,86 = 1902.

за планом 248 ∙ 7,96 = 1974.

Розраховуємо коефіцієнт невиходів Кн шляхом розподілу номінального фонду робочого часу на фактичний фонд робочого часу в днях (табл. 8).

Таблиця 8

Коефіцієнт невиходів	Для водіїв
фактично	1,06
за планом	1,03

256 / 242 = 1,06.

256 / 248 = 1,03.

На підставі виконаних розрахунків заповніть табл. 9.

Таблиця 9 Баланс робочого часу одного робітника

№ з/п	Показники	Одиниці виміру	Водії
			факт	план
1	2	3	4	5
1	Календарний фонд робочого часу	днів	366	365
2	Невиходи: свята і вихідні дні	-/-	110	109
3	Номінальний фонд робочого часу	-/-	256	256
4	Цілодобові втрати – всього	-/-	41,14	35,62
	в тому числі:
4.1	- чергові та додаткові відпустки	-/-	27,33	27,33
4.2	- відпустки через хворобу	-/-	2,85	2,03
4.3	- відпустки через вагітність і пологи	-/-	3,80	3,73
4.4	- відпустки на навчання	-/-	0,68	0,70
4.5	- відпустки по державних обов’язках	-/-	0,47	0,42
4.6	- адміністративні відпустки	-/-	5,38	1,41
4.7	- цілодобові простої	-/-	0,38	–
4.8	- прогули	-/-	0,25	–
5	Ефективний фонд робочого часу в днях	-/-	242	248
6	Внутрішньозмінні втрати – усього,	годин	0,14	0,04
	в тому числі:
6.1	- час на годування дітей		0,04	0,04
6.2	- пільговий час підлітків	-/-	–	–
6.3	- внутрішньозмінні простої	-/-	0,10	–
7	Фактична тривалість робочого дня	-/-	7,86	7,96
8	Ефективний фонд робочого часу в годинах, Еtч	-/-	1902	1974

3. Номінальний фонд робочого часу:

Факт 366 – 110 = 256.

План 365 – 109 = 256.

4. Цілодобові втрати – всього:

Факт 27,33 + 2,85 + 3,80 + 0,68 + 0,47 + 5,38 + 0,38 + 0,25 =41,14.

План 27,33 + 2,03 + 3,73 + 0,70 + 0,42 + 1,41 = 35,62.

4.1 Чергові і додаткові відпустки:

Факт ( 30 + 28 + 24 ) / 3 = 27,33.

План ( 30 + 28 + 24 ) / 3 = 27,33.

4.2 – 4.8 Дані беремо з таблиці 2.

5. Ефективний фонд робочого часу в днях беремо з таблиці 4.

6. – 6.3 беремо з 5 таблиці.

7. Фактична тривалість робочого дня – дані з 6 таблиці.

8. Ефективний фонд робочого часу в годинах – з 7 таблиці.

Розрахунок нормативної чисельності працівників депо.

Для визначення чисельності працівників депо треба зробити розрахунок кількості рухомого составу в приведених одиницях. Необхідність такого розрахунку викликана різною складністю рухомого составу різного виду, а отже різною трудомісткістю, тобто витратами праці на ремонт. Більшість одиниць рухомого составу (PC) на сьогодні мають коефіцієнт приведення 2,5. Структура рухомого составу відображена в табл. 10.

Таблиця 10 Вихідні дані

Тип рухомого составу	Кількість рухомого составу	Коефіцієнт приведення за трудомісткістю	Приведені одиниці рухомого составу
Трамвайні вагони типу Т-3 (10 % від Ків)	16	2,5	40
Трамвайні вагони типу Т-3 – система 2-х одиниць (6 % від Ків)	10	2,5	25
Трамвайні вагони типу Т-3 – система 3-х одиниць (54 % від Ків)	85	2,5	213
Трамвайні вагони типу Т-3 – система багатьох одиниць (30 % від Ків )	47	2,5	118
Разом пасажирських вагонів	Ків = 158		396
Снігоочисники	3	1	3
Спеціальний вагон	2	1	2
Усього вагонів	РС = 163		РСП = 401

Кількість рухомого составу:

Трамвайні вагони типу Т-3 (10 % від Ків) 158 ∙ 0,1 = 16.

Трамвайні вагони типу Т-3 – система 2-х одиниць (6 % від Ків) 158 ∙0,06 = 10.

Трамвайні вагони типу Т-3 – система 3-х одиниць (54 % від Ків) 158 0,54 = 85.

Трамвайні вагони типу Т-3 – система багатьох одиниць (30 % від Ків ) 158 0,30 = 47.

Разом пасажирських вагонів 16 + 10 + 85 + 47 = 158.

Усього вагонів PC = 158 + 3 + 2 = 163.

Приведені одиниці рухомого составу:

Трамвайні вагони типу Т-3 16 ∙ 2,5 = 40.

Трамвайні вагони типу Т-3 – система 2-х одиниць 10 ∙ 2,5 = 25.

Трамвайні вагони типу Т-3 – система 3-х одиниць 85 2,5 = 213.

Трамвайні вагони типу Т-3 – система багатьох одиниць 47 2,5 = 118.

Разом пасажирських вагонів 40 + 25 + 213 +118 =396.

Снігоочисники 3 1 = 3.

Спеціальний вагон 2 1 = 2.

Усього вагонів РСП = 396 + 3 + 2 = 401.

 

Розрахунок чисельності водіїв

Розрахунок чисельності водіїв проводять з урахуванням таких даних:

- середньодобовий випуск рухомого составу Пср = 50 % від РС = 163 0,50 = 81,5.

- тривалість роботи машин за графіком – 9,4 год.,

- підготовчо-заключний час – 0,25 год.,

- сумарна тривалість роботи 9,4 + 0,25 = 9,65 год.

Розраховують тривалість роботи усіх вагонів протягом року:

Прмв = Пср 9,65 365 = 81,5 9,65 365 = 287063 вагоно-год на рік.

Річна норма часу 1-го водія дорівнює ефективному фонду робочого часу в годинах (Еtчв) планового періоду. Отже необхідне число водіїв розраховують

РВД = Прмв / Еtчв,

одержуємо 287063 / 1974 = 145 чол. З урахуванням коефіцієнта невиходів (Кн = з табл 8 плановий показник) кількість водіїв повинна дорівнювати:

Кн РВд = 1,03 145 = 149 чол.

Додатково в депо працюють:

-           водії наставники – 8 чоловік, облікова чисельність яких з урахуванням коефіцієнта невиходів (Кн = з таблиці 8 плановий показник) дорівнює:

Кн 8 = 1,03 8 = 8 чол.;

-           водії спец вагонів – 3 чоловіка, облікова чисельність яких з урахуванням коефіцієнта невиходів (Кн = з таблиці 8 плановий показник) дорівнює:

Кн 3 = 1,03 3 = 3 чол.

Усього по цеху експлуатації: водії + водії наставники + водії спец. вагонів = 149 + 8 + 3 = 160 чол.

Розрахунок фонду оплати праці працівників депо

Найменування професій	клас	Тариф		Доплата за клас		Доплата за роботу в нічний час	Премія				Всього, грн.	Чисельність, чол.	Фонд оплати праці
		Годинний	Місячний, грн. (виходячи з кількості годин за місяць: таблиця 7/12)	%	Сума, грн.		За регулярність руху		За збереження рухомого складу				Місяць, грн.	Рік, тис. грн.
							%	Сума, грн.	%	Сума, грн.
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15
Водій-наставник	1	0,78	123,63	25	30,91	-	-	-	20	24,73	179,27	8	1434,16	17209,92
Водій спец. вагонів	1	0,65	104,61	25	26,15	6,63	-	-	20	20,92	158,31	3	474,93	5699,16
Водій вагонів Т-3	3	0,75	118,88	-	-	4,96	54	64,20	20	23,78	211,82	15	3177,3	38127,6
Водій вагонів Т-3 2-х од.	1	0,82	129,97	25	32,49	6,93	54	70,18	20	25,99	265,56	9	2399,04	28788,48
Водій вагонів Т-3 3-х од.	2	1,02	161,67	10	16,17	4,96	54	87,30	20	32,33	302,43	80	24194,4	290332,8
Водій вагонів Т-3 баг. од.	1	0,87	137,90	25	34,48	6,93	54	74,47	20	27,58	281,36	45	12661,2	151934,4
Усього водіїв												160

Тариф годинний беремо дані з таблиці 11.

Тариф місячний = тариф годинний ефективний фонд робочого часу фактично / 12 місяців.

Доплата за класність = тариф місячний відповідний відсоток.

Премія за регулярність руху = тариф місячний відповідний відсоток / 100.

Премія за збереження рухомого складу = тариф місячний∙відповідний відсоток / 100.

Фонд оплати праці місячний = заробітна плата чисельність.

Фонд оплати праці річний = місячний фонд оплати праці 12 місяців.

Чисельність чоловік водіїв вагонів:

Т3 = 149∙0,1 = 15;

Т3 система 2-х одиниць = 149 0,06 = 9;

Т3 система 3-х одиниць = 149 0,54 = 80;

Т3 система багатьох одиниць = 149 0,30 = 45.

На підставі розрахунків можна зробити такі висновки:

1. За результатами розрахунку фактичного і планового балансу робочого часу одного працівника одержуємо коефіцієнти невиходів:

Для водіїв:

фактично 1,06;

за планом 1,03.

2. На підставі фактичних і нормативних даних розрахована чисельність:

- водіїв 160.

3. За результатами розрахунку плановий річний фонд заробітної плати:

водіїв 532092,36 грн.

Використана література:

 

1.         Закон України "Про зайнятість населення" // Закони України. – Т.1 –К.: Інститут законодавства, 1996. – с. 252-268.

2.         Закон України "Про колективні договори і угоди" // Закони України. – Т.6 –К.: Інститут законодавства, 1997. – с. 5-11.

3.         Закон України "Про оплату праці" // Закони України. – Т.8 –К.: Інститут законодавства, 1997. – с. 210-218.

4.         Закон України "Про підприємства в Україні" // Голос України. – 1991. – № 86.

5.         Кодекс законів про працю України.

6.         Конвенція МОП (Міжнародної організації праці) 131 (від 03.06.1970р.)"Про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються".

7.         Петюх В.М, Ринок праці та зайнятість. – К.: МАУП, 1997.

Колот А.М. Оплата праці на підприємстві: організація та вдосконалення. – К.: Праця,

8.         Лукашевич Н.П. Социология труда: Уч. пособие. – К.: МАУП, 2001. – 320 с.

9.         Подоровская М.М. Организация труда: Конспект лекций. – К.: МАУП, 2001.

10.      Казановський А.В., Колот А.М. Соціальне партнерство на ринку праці. – Краматорськ: Нац. Центр продуктивності, 1995.