Міністерство освіти і науки України
Одеський державний економічний університет
Доповідь
з дисципліни „Господарське законодавство”
на тему:
„Інвестиційний клімат України:проблеми та шляхи їх подолання.”
Виконали студентки
37 групи ФЕУВ
Каманіч О.Д.
Пасюк К.В
Омелянчук О.С.
Викладач: Тесля Л.В.
Одеса
2005
АКТИВІЗАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ В РАМКАХ ПРОЕКТУ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ
ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Досягнення стабільного соціально - економічного розвитку в Україні потребує нарощування інвестиційних ресурсів, послідовного збільшення частки капітальних вкладень у ВВП, поліпшення структури інвестиційних джерел та оптимізації напрямів їх вкладення.
З цією метою Уряд має забезпечити стимулювання процесів нагромадження й ефективного використання інвестиційних ресурсів відповідно до визначених пріоритетів економічного зростання, зокрема перспектив інноваційного розвитку. Передумовою для цього має стати макроекономічна стабільність, що сприятиме акумулюванню внутрішніх і зовнішніх ресурсів через підвищення довіри інвесторів до економічної політики та зменшення рівня ризику інвестування.
Інвестиційний клімат в Україні знаходиться у прямій залежності і з виправленням деформацій у відносинах власності, забезпеченням надійного державного захисту приватної власності, інтересів ділових партнерів, інвесторів та кредиторів, стимулюванням приватної ініціативи. Водночас ми маємо постійно дбати про зміцнення позицій національного капіталу (фінансового,банківського, промислового), його концентрацію та централізацію. Потрібно виходити з того,що лише великий національний капітал у союзі з малим та середнім бізнесом можуть стати основою реальної суверенності національної економіки,її базовою конструкцією.
На сучасному етапі розвитку економіки України потреба в залученні іноземних інвестицій обумовлена низкою причин, зокрема, вони мають поповнити обмежені внутрішні заощадження та забезпечувати фінансування як окремих підприємств, так і галузей національного виробництвам також необхідністю імпорту капітального обладнання для модернізації і реструктуризації економіки, що сприятиме майбутньому економічному зростанню та розвитку. Крім того, вони мають використовуватись для фінансування дефіциту поточного рахунку платіжного балансу,який характерний для країн з перехідною економікою.
Тобто, Україна розглядає прямі іноземні інвестиції як засоби для забезпечення необхідних розмірів фінансових ресурсів із метою здійснення великих інвестиційних проектів, а також, як засоби, що дозволяють компенсувати нестачу внутрішніх джерел для покриття необхідних витрат, і тим самим прискорити процес перетворення економіки країни.
Залучення прямих іноземних інвестицій дозволяє підприємствам України поліпшити своє положення на технічному і технологічному рівнях та зобов'язує їх застосовувати нові і прогресивні методи роботи і управління виробництвом, що сприяє збільшенню продуктивності і стимулюванню інноваційних процесів.
Крім того, співробітництво з іноземними компаніями надає можливість українським виробникам мати нові ринки збуту своєї продукції за межами митної території України. У свою чергу,розвиток експортних операцій дозволяє розширювати виробництво й одержувати максимальні прибутки від господарської діяльності.
Незважаючи на те, що Україна з перших днів незалежності реалізує послідовну відкриту політику, направлену на входження у світове співтовариство, обсяг іноземних інвестицій, залучених в економіку Україци залишається одним із найнижчих серед країн з "перехідною" економікою.
За даними Держкомстату на 1 січня 2000 року в економіку України іноземними інвесторами було внесено 3,248 млрд. долл. США прямих інвестицій. За даними Європейського банку реконструкції і розвитку в розрахунку на одного громадянина України в 1999 році припадало 65 доларів прямих інвестицій (у США - 1000 долл. США на душу населення, Чехії • 400, Естонії • 320, Польщі • 110). Серед 26 країн із перехідною економікою по сукупних об'ємах прямих інвестицій Україна займає 24 місце.
Отже, іноземні інвестори поки що не дуже зацікавлені в довгостроковому вкладені коштів та співпраці з Україною. Основні причини, що обумовлюють таке ставлення іноземних інвесторів до інвестицій в Україну, можна об'єднати в дві групи на макро-та мікрорівні.
На макрорівні: стан економіки, законодавство та принципи його регулювання, політична та економічна нестабільність,відсутність системи поширення інформації, яка була б легкодоступною для вітчизняних і закордонних підприємців та охоплювала широкий спектр питань щодо можливості інвестування в Україну.
На мікрорівні: характер взаємовідносин між вітчизняними підприємцями та їх закордонними партнерами, а також із державними організаціями, відсутність досвіду роботи з іноземними партнерами, відповідних норм та стандартів, бюрократична процедура вирішення практично всіх питань.
Зокрема, аж ніяк не сприяє підвищенню інвестиційної привабливості України чинна законодавча база з її постійними змінами. Із більше як 300 нормативних актів, прийнятих різними органами законодавчої та виконавчої влади у галузі інвестиційної діяльності, немає жодного, який би не зазнав змін та доповнень.
Багато часу в іноземних інвесторів відбирає і процедура реєстрації інвестицій, оскільки їх потрібно зареєструвати в міській адміністрації, в Мінекономіки, в Мінфіні за наявності великої кількості документів.
Серед показників, що використовуються для розрахунку рейтингу інвестиційної привабливості країни є також кількість введених податків і зборів, обсяги фактичних надходжень до бюджету, заборгованість платників по податках і зборах тощо. Адже традиційно визначальним чинником у процесі прийняття рішень інвестором вважається рівень розвитку інфраструктури країни, і, у тому числі,її фінансова складова.
Рівень інвестиційної привабливості України за результатами досліджень спеціалізованих інститутів є надто низьким. Так, швейцарський Міжнародний інститут Розвитку Менеджменту щорічно публікує звіт про міжнародну конкурентоспроможність 47 країн світу. Перша трійка країн виглядала так: США, Сінгапур і Фінляндія. 47 місце серед цих країн займає Росія. Що ж стосується України,то вона навіть не потрапила в перелік цих 47 країн.
За результатами досліджень інвестиційного клімату 60-ти національних економік міжнародною організацією Economist Int.(Лондон) кращою країною для ведення бізнесу в 2000-2004 роках визнана Голландія. Україна при цьому зайняла 56-е місце, пропустивши вперед на три сходинки Російську Федерацію.
Разом з цим, хоча наша країна залишається регіоном високого ризику, вона потенційно приваблива для іноземних інвесторів, їхнє бажання вкладати капітал в нашу економіку зумовлено метою закріпитися на перспективному ринку збуту України; прагненням отримувати прибутки на довгостроковій основі; доступом до порівняно дешевих джерел сировини та ресурсів, що підвищує конкурентоспроможність продукції за рахунок економії витрат виробництва і наближеності до джерел сировини; використання відносно дешевої і кваліфікованої робочої сили, як важливого фактору зниження витрат виробництва і, відповідно, собівартості продукції.
Тому основними напрямками поліпшення інвестиційного клімату країни повинно бути:
- формування сприятливого інвестиційного іміджу через організацію та участь в міжнародних виставках, ярмарках, інвестиційних проектах, публікації в міжнародних друкованих виданнях відповідного профілю;
- сприяння розвитку інвестиційної інфраструктури (інвестиційних фондів, аудиторських та страхових компаній);
• покращання інформаційного забезпечення іноземних інвесторів про потенційні можливості інвестування;
- розробка та подання пропозицій у вищі органи державної влади України щодо вдосконалення державного регулювання сфери іноземного інвестування;
- підтримка малого підприємництва, оскільки малий та середній бізнес дозволяють використовувати інвестиційний потенціал територій, створювати конкурентне ринкове середовище, швидко реагувати на споживчі потреби і кон'юнктуру ринку, розширюють мережу видів діяльності, орієнтуються на регіональну і місцеву специфіку;
• сприяння розвитку фондового ринку з метою активізації участі іноземних інвесторів у процесах приватизації, зокрема шляхом здійснення портфельних інвестицій.
Створення сприятливого середовища для розвитку вітчизняного підприємництва, пожвавлення ділової активності та поліпшення Інвестиційного клімату в державі повинні вирішуватись також і за допомогою податкової політики.
Існуюче податкове навантаження на виробників в Україні значно вище того рівня, який застосовується в провідних зарубіжних країнах і тому назріло питання його зниження.
Звідси винятково важливе значення для формування інвестиційної привабливості країни має її податкова система.
Головною метою податкової системи будь-якої держави є об'єднання воєдино інтересів держави, виробників і громадян. Держава міцна не високим податками, а процвітаючими підприємствами. Тому, розмір податкових вилучень повинен бути таким,щоб підприємець не втратив бажання працювати, щоб податок не набув регресивного характеру.
Тому, основна увага на даному етапі зосереджена на забезпеченні зниження податкового навантаження, розширення бази оподаткування, вдосконалення практики податкового адміністрування та стимулювання інноваційно • інвестиційної діяльності.
Вдосконалення податкового законодавства, передбачене проектом Податкового кодексу України, має на меті створення умов для подальшого інтегрування України до світової спільноти,адаптації податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
Це документ, у якому передбачені стратегія та шляхи реформування податкової системи України і який являє собою комплекс радикальних заходів, спрямованих насамперед на стимулювання економічного росту України.
З метою зниження податкового навантаження на платників податків у проекті Податкового кодексу запропоновано знизити з 30 до 25 процентів ставку податку на прибуток підприємств.
Замість діючих п'яти ставок оподаткування доходів громадян - 10,15,20,30 і 40 процентів передбачається введення лише трьох ставок - 10, 15 і 25 процентів. Гранична ставка пропонується на рівні ставки оподаткування прибутку підприємств • 25 процентів. При цьому помітно розширено діапазон шкали доходів для оподаткування за мінімальною ставкою 10 процентів.
Розмір ставки податку на додану вартість пропонується знизити з 20 до 17 процентів.
Таким чином, проект Податкового кодексу, який готується до третього читання,усього передбачає 21 вид податків і зборів (без обов'язкових відрахувань у державні соціальні фонди), проти 39, передбачених нині діючою системою оподатковування.
Зниження податкових ставок і, зокрема, ставки податку на прибуток підприємств, буде безпосередньо сприяти залученню в економіку інвестицій як вітчизняних так і іноземних інвесторів. Крім того, у проекті Кодексу не передбачене будь-яке вилучення амортизаційних відрахувань суб'єктів підприємницької діяльності.
Одним із важелів, спрямованим на активізацію інвестиційної діяльності, є створення спеціальних (вільних) економічних зон різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі та туристсько-рекреаційні зони тощо. Тому, проектом Податкового кодексу збережена можливість
застосування спеціальних пільгових режимів оподатковування для суб'єктів підприємницької діяльності вільних економічних зон. Це сприятиме активізації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів, постачань на внутрішній ринок високоякісної продукції і послуг,упровадженню нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшенню використання природних і трудових ресурсів, прискоренню соціально-економічного розвитку України.
У Кодексі передбачені також сприятливі умови для залучення міжнародної технічної допомоги, стимулювання розвитку транзитних послуг, розробки і видобутку корисних копалин та ін.
Істотним стимулом для залучення іноземних інвестиційних ресурсів є передбачена в проекті Кодексу норма, яка дозволяє відносити на валові витрати платника витрати по страхуванню:
- ризику втрати врожаїв;
- транспортування продукції;
• цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що знаходяться в складі основних фондів платника податку;
- кредитних і інших комерційних ризиків платника податку.
У разі його прийняття, в нашій держав: буде запроваджено оптимальну, чітку, прозору систему оподаткування, зробить стабільним податкове законодавство, а це в свою чергу сприятиме діяльності української легальної економіки, зробить її привабливішою для вітчизняних та іноземних інвесторів.
Безумовно сприятиме підвищенню інвестиційної діяльності і прийнятий нещодавно Закон України від 04.07.2002 >6 40 - IV "Про інноваційну діяльність", яким передбачено пільгове оподаткування об'єктів інноваційної діяльності,пов'язаних з виконанням інноваційних проектів.
МОНІТОРИНГ ІНВЕСТИЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА В УКРАЇНІ
В Україні відбуваються всебічні економічні перетворення, що потребує залучення довгострокового капіталу стратегічних іноземних інвесторів. Однак іноземні інвестиції потрібно розглядати як стимулятор економічного розвитку та політичної стабілізації за умов, якщо основні напрями інвестиційних процесів знаходяться в руслі загальної економічної стратегії держави.
Однією з проблем становлення інвестиційного середовища є його стабілізація, що набуває особливого значення. Іноземні інвестиції здатні позитивно впливати на платіжний баланс країни, рівень зайнятості населення, структурну перебудов)' економіки, впровадження новітніх технологій та ін.
Отже обов'язкова і об'єктивно необхідна умова виходу України з економічної кризи — це наявність коштів, потрібних для уникнення бюджетного дефіциту та для активної інвестиційної діяльності у сфері виробництва. Активізація цієї діяльності в Україні — вкрай важливе завдання, розв'язання якого в умовах, що склалися, неможливе без ефективного державного втручання. Саме держава відповідає за створення сприятливого інвестиційного середовища, тому подальший розвиток загальноекономічної ситуації в Україні значною мірою залежатиме від результативності державної інвестиційної політики і від ступеня зміни на краще несприятливих тенденцій, накопичених у сфері інвестування.
Аналіз останніх досліджень і публікацій відомих науковців — В. Іейця, Б. Кваснюка, А. Яценко, О. Завгородньої, В. Тарасович [1-6] та інших визначає низку заходів, які передусім потрібні для подолання взаємної недовіри між іноземними інвесторами, місцевими підприємцями та урядом. Серед основних факторів, що заважають цьому, можна зазначити такі
• орієнтація українського уряду на залучення фінансових ресурсів переважно від міжнародних фінансових організацій (МВФ, МБРР), що призводить до недооцінки необхідності стимулювання дій приватних іноземних інвесторів;
• домінування урядової політики в Україні та вплив на неї політико-економічних угруповань, орієнтованих на отримання не економічного прибутку, а рентних доходів, що стимулює закритість та викликає негативне ставлення до "чужинців": як національних, так і іноземних потенційних інвесторів;
• в урядових структурах та на регіональному рівні управління зберігається поділ інвесторів на "своїх" (вітчизняних) та іноземних; одначе зрозуміло, що сьогодні від бюрократичного свавілля потерпають як перші, так і другі.
Іноземні інвестори лобіюють активізацію трансформаційних процесів, розраховуючи на те, що в більш знайомому середовищі їм буде легше працювати. Почасти це відповідає дійсності, адже підприємства з прямими іноземними інвестиціями (ПП) не потерпають від дефіциту фінансових ресурсів та оборотного капіталу, мають досконаліший порівняно з українськими рівень поточного та стратегічного аспектів менеджменту.
Проте останнім часом почали складатися умови, за яких вітчизняний стратегічний та іноземний інвестори можуть стати потенційними союзниками у питанні формування нового бізнес-середовища, сприятливого для відтворення капіталу.
Іноземці, що прагнуть інвестувати свій капітал в українську економіку з мстою здобуття конкурентних переваг у світовому просторі, переважно зацікавлені в створенні сприятливих умов для розвитку національного товаровиробництва, оскільки їхні технологічні процеси, як правило, передбачають міцну співпрацю з українськими підприємствами різних галузей економіки. Водночас реалізація їхньої продукції відбуватиметься здебільшого на світовому ринку, тож українські підприємства навряд чи розглядатимуться цими інвесторами як конкурентні [4].
Сьогодні іноземні інвестори як легальні платники податків намагаються вступити у відкритий діалог із владою та | переконати її у необхідності перегляду всього комплексу питань, який стосується інвестиційної активності та ведення бізнесу в Україні.
Мета статті. Таким чином, існує нагальна потреба в стратеги, що має бути спрямованою на суттєві зрушення у стосунках з потенційними та діючими інвесторами, які нарешті забезпечили б підпорядкування іноземних інвестицій потребам структурної перебудови вітчизняної економіки та прискореного економічного зростання
Проте активізацію іноземного інвестування можна розглядати лише як наслідок пожвавлення економіки, але не як його причину. Відповідно для залучення іноземних інвестицій необхідно перш за все вирішити проблеми макроекономічної стабілізації та активізувати дію всіх важелів економічного стимулювання інвестиційної діяльності безвідносно до національної належності інвестицій.
Необхідно зазначити, що обсяг іноземних інвестицій в українську економіку зумовлений з одного боку позитивними факторами, що збільшують потік інвестицій, з іншого — факторами, що стримують цей потік, До перших можна віднести такі, що роблять Україну привабливою в очах іноземних інвесторів:
• дешева та висококваліфікована робоча сила;
• вигідне географічне розташування країни,
• місткий ринок високоякісної й відносно недорогої сировини та високоякісних сільськогосподарських ресурсів;
• просторий і фактично конкурентно необмежений для імпортерів ринок товарів, послуг, технологій тощо;
• значні промисловий та аграрний потенціали;
• відсутність усталеної ринкової конкуренції серед національних товаровиробників;
До другої, більш чисельної групи факторів, які стримують приплив інвестицій, належать такі соціально-політичні фактори:
• відносна політична нестабільність, пов'язана зі значним розшаруванням населення України та недостатньою політичною структурованістю суспільства;
• сильні бюрократичні традиції, що не тільки залишилися Україні в спадок і гальмують реалізацію інвестиційних проектів, але й набули нового поштовху під час розбудови української державності;
• корумпованість органів влади, в тому числі і відповідальних за прийняття рішень у галузі іноземного інвестування та причетних до їх практичної реалізації;
• надзвичайно високий рівень економічної злочинності та загальної криміналізації суспільства;
• організаційні, з яких найвагоміші — фактична відсутність спільної із західними країнами системи подання і обгрунтування ділових пропозицій, бізнес-планів, інвестиційних програм, їх практична невідповідність загальноприйнятим світовим стандартам, як за формою, так і за змістом та ін.;
• недостатня відпрацьованість в Україні механізмів обслуговування іноземних інвестицій та їх ув'язки з процесами приватизації, а також системи моніторингу інвестиційного клімату в країні та недостатня розгалуженість інфраструктури за регіонами і низька відносно світового рівня кваліфікація конкретних виконавців;
• економічні — відсутність високоефективного та автономного недержавного сектору економіки (наприклад, Європейський банк реконструкції і розвитку не менш як 60% інвестицій, призначених для конкретної' країни, спрямовує винятково в недержавний сектор);
• неплатоспроможність великої кількості українських підприємств, низький рівень відповідальності щодо дотримання договірних умов тощо;
• невисока купівельна спроможність більшості населення України.
Україна сьогодні переживає інвестиційну кризу приплив іноземного ка-піталу в її економіку за світовими мірками дуже незначний і не відповідає потребам країни в інвестиціях. Аналіз стану інвестиційного процесу дає змогу зазначити ряд його характерних особливостей:
• багато виробничих потужностей не можуть бути використаними: значна частина основних виробничих фондів зношена і потребує заміни найближчим часом; для випуску конкурентоспроможної продукції потрібно створення нових потужностей . Для реального процесу інвестування необхідна стабілізація багатьох параметрів (обмеження інфляції, стабілізація цін і валютних курсів, зменшення інвестиційних ризиків, зміцнення інститутів державної влади, створення ефективної інфраструктури ринку цінних паперів тощо);
• держава повинна стимулювати трансформацію накопичень в інвестиції, спрямування коштів із сфери фінансових спекуляцій на інвестиції у виробничі галузі економіки;
• ефективне залучення інвестицій потребує створення досконалих правових засад і ефективної ринкової інфраструктури.
Головні, з погляду автор», особливості інвестиційного середовища, що обмежують надходження іноземних інвестицій в українську економіку, полягають в наступному. Основні причини гальмування інвестиційних процесів — це економічні і соціально-політичні обставини, що склалися. Іноземні інвестори сприймають Україну як країну з виключно високими ризиками. Причому усі групи інвестиційних ризиків (соціально-політичні, внутрішньо-1 зовнішньоекономічні) и уяві зарубіжних інвесторів постійно погіршуються)(5).
Соціально-політична нестабільність — один з основних факторів, який гальмує інвестиційну діяльність. Суперництво різних зацікавлених груп і політичних сил навколо економічної реформи (її масштабів, темпів, черговості тощо) не сприяє створенню необхідних умов для функціонування надійної системи регулювання цієї діяльності
До того ж відсутні адекватна структурна політика в інвестиційній сфері, довгострокові і стабільні «правила гри» (щодо податків, митного режиму, реінвестування, репатріації прибутків тощо).
Для активного залучення іноземних інвестицій необхідно досягти стабілізації економічного середовища і перш за все — комплексу законодавчих актів, які регулюють підприємницьку діяльність, утому числі із залученням іноземного капіталу Зараз більшість інвесторів (діючих і потенційних) головним чином — дрібні капіталовкладники, які шукають швидкого прибутку. Солідні інвестори, котрих потребує Україна і могла б потенційно залучати, чекають суттєвого поліпшення інвестиційного оточення.
В цьому питанні вирішальна роль належить Верховній Раді України, авторитет якої в очах іноземних політиків і бізнесменів зростатиме після прийняття низки відповідних законів. Однак треба мати на увазі, що теперішня законодавча база регулювання ринкової економіки, в тому числі і інвестиційної політики в Україні, перебуває в процесі розвитку [6).
Отже заохочення іноземних інвесторів має стати органічною складовою інвестиційної політики. Держава повинна передбачити низку узгоджених рішень уряду щодо реформування державної економічної політики, спрямованої на економічне зростання та досягнення необхідного рівня інвестиційної діяльності всіх підприємницьких структур, а також реалізації таких дій;
• вжиття дієвих заходів з розширення попиту на продукцію вітчизняного товаровиробництва як запоруки ефективності здійснення інвестиційних проектів; розвиток внутрішнього ринку та його інфраструктури має призвести до суттєвого зменшення стимулів спекулятивної діяльності;
• проведення амністії некримінальних "тіньових" капіталів, яка позбавить підприємців необхідності здійснювати "псевдоімпорт капіталу", а державу — створювати для цього додаткові пільги;
• повне або значне звільнення від податків на прибуток, що реінвестується;
• запровадження митних пільг та пільг щодо сплати ПДВ на конкретний обмежений перелік товарів, які мають суто виробниче призначення або передбачені інвестиційним проектом • сприяння розвиткові малих підприємств, утому числі — на засадах іноземних інвестицій, у галузях, визначених як пріоритетні, для полегшення виходу на ринок, здобуття досвіду, необхідного для масштабнішого інвестування;
• стимулювання розвитку фондового ринку, кредитних, інвестиційних фондів та інших фінансових інститутів, що повинні забезпечити можливість корпоративного (спільного) фінансування інвестиційних проектів вітчизняними та зарубіжними інвесторами:
• забезпечення послідовності та прозорості державної стратегії і тактики економічної політики, формування інститутів гласного впливу підприємницьких структур на процес прийняття рішень;
• безумовне скасування пільг, які стосуються засобів нстарифного регулювання внутрішнього ринку, зокрема — системи стандартизації та сертифікації, відповідності і безпеки продукції; це з одного боку сприятиме підвищенню безпеки підприємницької діяльності, а з іншого — дасть змогу ретельніше контролювати рух товарів через митні кордони України навіть за наявності пільг зі сплати мита та акцизів.
Слід пам'ятати, що вивозячи капітал за національні кордони, його власники керуються такими мотивами:
• зниженням собівартості та підвищенням конкурентоспроможності продукції внаслідок диверсифікації виробництва, підвищення ефективності корпорації та економії на масштабах; раціоналізацією окремих операцій, зменшенням податкового навантаження;
• отриманням доступу до природних чи людських ресурсів для надійного забезпечення власного виробництва;
• подоланням Імпортних бар'єрів та завоюванням нових ринків збуту своєї продукції, встановленням контролю над цими ринками, диверсифікацією форм конкурентної боротьби на них;
• міркуваннями геостратегічного характеру: посідання перспективно вигідної позиції відносно джерел ресурсів, ринків збуту, ресурсних потоків тощо, в тому числі — з метою створення підґрунтя для здійснення політичного впливу на країну-реципієнта на державному рівні;
• прагненням економічного знищення реальних або потенційних конкурентів.
Для проведення адекватної політики щодо регулювання діяльності іноземних інвесторів в Україні слід насамперед визначити співвідношення інтересів конкретного інвестора та країни його базування і інтересів краши-рецилієнта та її суб'єктів господарювання, визначити категорію "добросовісної інвестииції, за якої ці інтереси набувають взаємного узгодження
Відповідно, інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, для реалізації яких інвестори претендують на одержання додаткових пільг та гарантій, мають бути представленими лише "добросовісними" інвесторами і належати до встановлених державною пріоритетних сфер соціально-економічного розвитку, а саме мати довгострокове спрямування, бути орієнтованими на високий рівень реінвестування прибутку; сприяти створенню нових робочих місць на підприємствах, які здійснюють інвестиції, і в економіці України загалом; передбачати високий ступінь використання сировини, комплектуючих, обладнання українського виробництва, раціональне використання сировинної бази України і зниження імпортозалежносгі; сприяти розвиткові експортного потенціалу; технологічному та інноваційному аспектам розвитку країни, впровадженню сучасних ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій розвиткові українських торговельних марок і технологій; пом'якшувати міжгалузеві та міжрегіональні диспропорції внутрішніх ринків України.
Спеціальні заходи щодо стимулювання припливу іноземних інвестицій мають передбачати:
• зниження рівня оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями за перевищення певного розміру інвестицій, збільшення зайнятості;
• введення жорсткішого регулювання процесу репатріації капіталу, обмеження тієї його частки, яку дозволено для репатріації;
• розвиток практики надання гарантій під іноземні кредити та страхування ризиків комерційними банками та їхніми об'єднаннями шляхом створення відповідної інфраструктури;
• розробку дійових механізмів публічного контролю над наслідками діяльності іноземних інвестицій, вкладених на пільгових умовах, дотримання інвестиційних зобов'язань; варто запровадити персональну відповідальність урядовців за терміни і напрями використання іноземних інвестицій, з яких надано пільги, а також широке інформування про цс громадськості:
• запровадження обов'язкового контролю походження інвестиції, вивчення надійності інвестора, введення обмежень на термін діяльності фірми-інвестора та інші показники її надійності щодо інвестицій, які претендують на пільгові умови;
• докладання постійних зусиль для покращання міжнародного іміджу країни, широке розповсюдження інформації про її виробничий, технологічний, ресурсний потенціали та інвестиційні перспективним співпраці з вітчизняними підприємствами, та здійснювала 6 повний правовий супровід в Україні. Висновки. З метою поліпшення економічної ситуації та створення сприятливого інвестиційного клімату було б доцільно створити в Україні єдину спеціалізовану державну структуру, в якій було б зосереджено базу даних щодо всіх підприємств (включаючи сферу середнього та малого бізнесу), яка б надавала конкретну інформацію про можливості інвестування в Україні разом з пропозиціями конкретних проектів і пошуком потенційних партнерів
Сьогодні країнами, що розвиваються, нагромаджено значний досвід економічного впливу на діяльність Іноземного капіталу. Йдеться про законодавство стосовно іноземних капіталовкладень, механізми митного і податкового регулювання, антимонопольної політики, державного контролю цін та захисту споживача, передачі технологій, захисту інтелектуальної власності тощо. Загалом в Україні необхідно сформувати національну модель інвестиційного законодавства на зразок Кодексу іноземних інвестицій, який існує в багатьох країнах Однак успіх таких ініціатив залежить не лише від підтримки з боку українських чиновників та урядовців, але й від можливості українського капіталу долучитися до "просування" економічних вимог іноземних стратегічних інвесторів.
Наступним дійовим кроком у співпраці вітчизняних та іноземних інвесторів могла б стати спільна програма створення умов для повернення вивезеного з України капіталу та його легального інвестування в реальний сектор української економіки. Створення та реалізація такої програми мають призвести до посилення позицій стратегічних інвесторів у діалозі з українським урядом та парламентом стосовно створення в країні сприятливого бізнес-клімату та підвищення конкурентоспроможності України на міжнародному ринку інвестицій.
Мають сприяти встановленню партнерських стосунків України із зарубіжними інвесторами, переходу цих стосунків у сферу економічного прагматизму та усвідомленої взаємоповаги економічних інтересів, цінностей та пріоритетів [7].
Висновки. З метою поліпшення економічної ситуації та створення сприятливого інвестиційного клімату було б доцільно створити в Україні єдину спеціалізовану державну структуру, в якій було б зосереджено базу даних щодо всіх підприємств (включаючи сферу середнього та малого бізнесу), яка б надавала конкретну інформацію про можливості інвестування в Україні разом з пропозиціями конкретних проектів і пошуком потенційних партнер
ЛІТЕРАТУРА
1. Економіка України. Підсумки перетворень та перспективи зростання / За ред акад. НАН України В>і Іесця. - Харків: Форт. 2004. - 392 с
2. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред акад НАН України ВК ЇЬєця. - Ю Ін-т економічного прогнозування: Фенікс, 2004 — 1008 с
4. Макроекономічне моделювання та короткострокове прогнозування / За ред кандсяжлаук Д В Срючковоі - Харків: Форт, 2005. - 336с
5. Яценко А Передумови та особливості формування інвестиційного клімату в Україні // Економіка, фінанси, права -2005. -М>3.-С 15-17. 6 Завгородня 0.0. Тарасович ВМ. Фіскальні ресурси держави та їх роль в активізації інвестиційних процесів // Фінанси України. - 2004. - №3. - С 18-25.
7. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2003 році - К. Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України. 2004 р. - 472 с
Похожие работы
... нововведення, прогрес і процвітання. Інших видів ризику зусиллями уряду або інших організацій можна позбутися, забезпечивши сприятливіший інвестиційний клімат в Україні. Для збільшення інвесторів Україні насамперед потрібно проаналізувати та усунути перешкоди на шляху іноземного інвестування. Це сприятиме розквіту України.[45,102] Компанії при інвестуванні у ту чи іншу країну враховують також і ...
... і суспільні, економічні, соціальні та психологічні явища, які мають складні комплексні взаємовпливові причини та завдяки яким потерпає все суспільство, потерпають усі пересічні громадяни без винятку (визначення авторське). Сучасна економічна криза, на погляд автора, носить глобальний характер. В рамках кризи будуть, без сумніву, змінюватись технології, без сумніву, наступає ера геоінформаційних ...
... ії. Протее чинний рівень потоку ПІІ по відношенню до ВВП уже є порівнювальним із показниками більшості країн Східної Європи. 4.1 Аналіз негативних і позитивних тенденцій перебігу взаємної інвестиційної діяльності Детальніший аналіз процесу залучення польських інвестицій в Україну дозволяє виявити цілу низку негативних тенденцій: 1. Обсяги надходження інвестицій з Польщі в українську ...
... банківська, фінансова та податкова системи, власні гроші і національний бюджет, прикордонна та митна системи тощо. Але трансформаційні процеси в Україні не обмежуються перебудовою її соціально-економічного устрою. У сучасному світі міжнародне економічне життя перебуває на етапі глобалізації, тобто більшість країн втягнуто в єдиний економічний простір. Тому курс України на активне входження у сві ...
0 комментариев