Міжнародні економічні відносини

Міністерство освіти та науки України

Житомирський державний технологічний університет

Кафедра менеджменту

Контрольна робота

з курсу "Міжнародні економічні відносини"

Житомир

2010

Сутність та мотивація міжнародного бізнесу. Приватний та державний бізнес

Україна вже зробила серйозні кроки в світовому бізнесі, але для того, щоб зайняти та утримувати достойне місце в ньому, слід досконало орієнтуватись в міжнародних ділових операціях, тенденціях розвитку подій на фінансових ринках та ринках валют.

Глобальний характер сучасного бізнесу обумовлений наступними факторами [3, с. 7]:

-      транспортні засоби стають більш швидкими і нові товари швидко розповсюджуються по всьому світу;

-      зростають можливості систем комп'ютеризації і комунікацій, що дозволяє здійснювати контроль з великих відстаней (бізнесом можна займатись не виходячи з офісу);

-      доступність та всеосяжність –– світовий бізнес регулюється відповідним законодавством країн, де він здійснюється, але для кожної фірми певної країни існують широкі можливості для виходу на світовий ринок.

Міжнародна підприємницька діяльність (міжнародний бізнес, міжнародне підприємництво, світовий бізнес) стала в останній час об’єктом багатьох досліджень. С.Ф Покропивний визначає її як діяльність, що здійснюється через науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу взаємокорисну співпрацю суб'єктів господарювання двох чи більше країн (міжнародних партнерів) [1, с. 51]. В іншому джерелі міжнародна підприємницька діяльність визначається як сфера виробничо-господарської діяльності, пов’язаної з міжнародною виробничою і науково-технічною кооперацією, з експортом та імпортом товарів та послуг [4, с.670]. Ще в іншому джерелі міжнародна підприємницька діяльність вважається науково-технічним, виробничим, торговельним, сервісним та іншим співробітництвом господарських суб’єктів двох або більше країн, що в сучасних умовах пов’язано з міжнародною торгівлею товарами і послугами та міжнародним рухом і використанням факторів виробництва [2, с. 40].

Головною рушійною силою розвитку міжнародного бізнесу є економічні інтереси суб'єктів міжнародних відносин, які можна об'єднати у такі три групи: економічні інтереси окремих держав та їх підприємств, економічні інтереси міжнародних економічних організацій, економічні інтереси інтеграційних об'єднань.

Економічні інтереси спонукають названих суб'єктів міжнародних економічних відносин до розвитку міжнародного бізнесу, оскільки він дає можливість розширювати продаж товарів, отримувати доступ до нових технологій, джерел сировини та робочої сили і, як наслідок, одержувати більш високі прибутки.

Основна мета міжнародного бізнесу, як і будь-якого бізнесу, що здійснюється всередині країни, –– отримання прибутку, однак йому притаманний ряд особливих характеристик [3, с. 8]:

1.    найбільш типовими для світового бізнесу є міжфірмові операції, що здійснюються фірмами та їх підрозділами, які діють в декількох країнах та взаємодіють між собою;

2.    він базується на можливості отримання економічних вигод виходячи з переваг міжнародних ділових відносин. Ця характеристика пов'язана з фактом, що збут товару в іншій країні або виробництво певного товару має більше переваг, ніж така ж діяльні всередині країни).

Щоб стати міжнародною, фірма не обов'язково має бути багатонаціональним підприємством та інвестувати кошти безпосередньо в операції на території інших країн, хоча багатонаціональні компанії обов'язково с міжнародними. Міжнародній фірмі достатньо займатися експортом чи імпортом товарів з інших країн.

Як правило, по відношенню до певного ринку країни залучення до світового бізнесу здійснюється двома шляхами: або на них виходять зарубіжні суб'єкти з пропозиціям про продаж чи купівлю, або виробничі потужності підприємства перевищують потреби внутрішнього ринку і воно намагається вийти на зовнішній ринок самостійно. При цьому кожна з сторін переслідує різі цілі. Цілі, які спонукають українські та іноземні підприємства займатись зовнішньоекономічною діяльністю в Україні, наведені в табл. 1.

Таблиця 1. Мотиви здійснення зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Українські підприємства	Іноземні підприємства
Забезпечення потреби в товарах критичною імпорту (масло, какао, какао-порошок, бавовна тощо)	Розширення ринку за рахунок залучення інших країн, в тому числі країн СНД
Одержання доступу до валюти	Отримання доступу до дешевших сировинних ресурсів
Залучення зарубіжних технологій та спеціалістів	Використання дешевої і достатньо кваліфікованої робочої сили
Отримання додаткових матеріальних та фінансових ресурсів	Отримання доступу до наукових розробок і "ноу-хау"
Повніше насичення ринку якісними товарами, підвищення конкурентоспроможності підприємств	Винесення шкідливого виробництва або застарілої технології за межі держави
Збереження і збільшення зайнятості
Розвиток експортної бази

Джерело: [3, с. 9]

Відмінності між різними країнами вимагають коригування практики бізнесу міжнародного підприємства у кожній окремій країні. Наприклад, маркетинг продукції у Бразилії може вимагати іншого підходу, ніж маркетинг тієї ж продукції в Німеччині; управління робітниками у США може вимагати зовсім іншого вміння та навичок, ніж управління робітниками в Японії. Менеджери міжнародної компанії повинні враховувати ці відмінності, запроваджувати необхідні стратегії та варіанти політики, щоб вирішити пов’язані з ними проблеми.

На початку нового століття світовий бізнес став настільки поширеним, що його вважають феноменом сучасності і за прогнозами спеціалістів сфера світового бізнесу буде мати подальший динамічний розвиток.

На підставі розмежування суб'єктів господарювання за ознакою форм власності розрізняють два типи міжнародного бізнесу: приватний і державний [5, с.11]. Приватний бізнес здійснюють фізичні та приватні юридичні особи. Державний бізнес здійснює держава та її представники. Зараз домінує тенденція до поступового збільшення питомої ваги приватного бізнесу. Звичайно є сфери, де приватний сектор може працювати без державної участі. Однак, є традиційні сфери державної відповідальності (оборона). Разом з тим держава має можливість забезпечення сприятливих для державного сектору умов для здійснення міжнародного бізнесу. З іншого боку, приватний бізнес має значні фінансові ресурси, мобільніші ніж державні, він часто випереджає державний бізнес у технічних та технологічних нововведеннях. Однак, для нього часто ускладнений доступ до таких сфер, які традиційно вважаються державними або ризики діяльності виявляються досить високими.

За галузево-технологічною і функціональною ознаками виокремлюють такі основні види міжнародного бізнесу: промисловий, аграрний, будівельний, торговельний, транспортно-комунікаційний, фінансовий. В сучасних умовах найбільш швидко розвиваються такі види міжнародного бізнесу як промисловий, торговий і фінансовий.

Одним із напрямів вдосконалення взаємин між вітчизняними господарюючими суб'єктами та їх зарубіжними партнерами є розвиток міжнародного бізнесу в Україні. Адже в сучасних умовах він охоплює науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу співпрацю фірм, підприємств, корпорацій та інших господарюючих суб'єктів двох або більше країн.

Для більш активного розвитку міжнародного бізнесу в Україні необхідні політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні передумови. Крім того, в умовах перетворень в економіці виникає потреба забезпечення нового оптимального поєднання підприємницької самостійності й ініціативи, з одного боку, та обгрунтованого втручання відповідних державних органів у зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів міжнародного бізнесу –– з іншого боку. Скажімо, державні органи можуть сприяти створенню належної кон'юнктури для розвитку міжнародного бізнесу, спонукати до більш активних інвестицій у експорто-орієнтовані та імпортозамінні галузі, заохочувати до участі в певних видах зовнішньоекономічної діяльності за допомогою пільгового оподаткування, митного контролю, оптимізації валютно-кредитної сфери тощо.

Згідно з чинним законодавством ринкова інфраструктура України сьогодні включає в себе аукціони, торгово-промислові палати, торгові доми, ярмарки, біржі (товарні, валютні, фондові, праці), страхові кампанії, аудиторські фірми, холдингові компанії тощо.

Удосконалення та розвиток сучасних форм міжнародного бізнесу в Україні відбувається поряд з формуванням відповідних політико-правових, економічних, соціально-культурних та інфраструктурних передумов. Завдяки останнім наша держава досягла певних позитивних зрушень у розвитку таких форм міжнародного бізнесу як експорт-імпорт товарів і послуг, інвестиційна діяльність, спільне підприємництво.

Звичайно, найбільшого розвитку в умовах ринкових перетворень набула експортно-імпортна діяльність українських підприємств. Завдяки лібералізації механізму інтернаціонального співробітництва істотно розширилося коло його учасників, які забезпечили торгівлю товарами з більш як 120 країнами світу. При цьому найбільш інтенсивно товарообмін здійснюється з підприємствами Росії, Німеччини, Білорусі, КНР та деяких інших країн [5, с.19].

Позитивні зрушення були досягнуті в галузі експорту-імпорту послуг. Причому обсяг експорту послуг більш як удвічі перевищував обсяг їх імпорту. Найбільшими нашими партнерами щодо експорту-імпорту послуг були Росія, США, Великобританія, Німеччина. У загальному обсязі експорту-імпорту послуг найбільша частка припадає на транспортні послуги. В структурі експорту транспортних послуг провідне місце посідають послуги трубопровідного транспорту. За ними йдуть послуги морського, залізничного, повітряного транспорту. В структурі імпорту транспортних послуг найбільша частка припадає на послуги залізничного транспорту. Крім транспортних, певного розвитку набули послуги зв'язку, будівельні, страхові, фінансові, комп'ютерні, ліцензійні та інші ділові послуги, послуги в галузі культури та відпочинку тощо. Хоча їх питома вага в експорті поки що незначна, проте вони відіграють помітну роль у розвитку міжнародного бізнесу в Україні.

В Україні можна визначити певні тенденції щодо розвитку міжнародного бізнесу. По-перше, найактивнішу підприємницьку діяльність на території України розгортають партнери з промислово-розвинутих країн, капітал яких характеризується високою мобільністю. По-друге, спільні підприємства створюються, головним чином, на двосторонній основі і заради здійснення промислової діяльності. По-третє, малий обсяг стартових іноземних інвестицій, оскільки зарубіжні партнери почувають себе невпевнено на малознайомому українському ринку. По-четверте, більшість зарубіжних фірм, особливо малих та середніх, орієнтуються на швидку віддачу невеликих інвестицій та комерційну вигоду від разових операцій, нерідко спекулятивного характеру. По-п'яте, зосередження міжнародної підприємницької діяльності у науково-технічних та промислово-виробничих центрах України [2, с. 48].

Досить перспективними є економічні зв'язки України з країнами СНД і Східної Європи. Адже в свій час саме з цими країнами наша держава мала найтісніші економічні взаємозв'язки. Відновити і зміцнити їх сьогодні найлегше, оскільки кожна із сторін відчуває потребу в цьому. З огляду на це, керівництво країни вживає заходів щодо їх відновлення на основі ефективного ринкового механізму економічної взаємодії. Не менш перспективним напрямом розвитку міжнародного бізнесу є спільне підприємництво з країнами, що розвиваються. Ринки країн, що розвиваються, практично відкриті для українських підприємств. Розвитку взаємовигідних економічних зв'язків з країнами, що розвиваються, може сприяти і та обставина, що багатьом з них доводиться вирішувати ті ж самі проблеми, що їх вирішує сьогодні Україна.

Якщо говорити про перспективи розвитку міжнародного бізнесу в Україні, найбільш загально, то він буде визначатися, головним чином, загальним рівнем економічного розвитку країни, реальними результатами здійснюваних реформ, істотним оновленням структури суспільного виробництва і розвитком експортного потенціалу.

Міжнародні стандарти для системи управління безпекою ланцюга постачань

В наш час настала необхідність в принципово новому і більш ефективному застосуванні логістичних підходів, використовуючи міжнародні організаційно-технічні стандарти. Кілька років тому було створено міжнародні стандарти, що відображають системні вимоги до управлінню ланцюгами поставок (таблиця).

ISO 28000:2007 встановлює вимоги до системи забезпечення безпеки, включаючи ті аспекти, що мають вирішальне значення для забезпечення безпеки ланцюга постачань. Управління безпекою пов'язано з багатьма іншими аспектами управління бізнесом. Згадані аспекти включають в себе всі види діяльності, що контролюються або вплив на які може створити організації, які впливають на безпеку ланцюга постачань. Ці інші аспекти повинні розглядатися безпосередньо там де вони впливають на безпеку управління, включаючи транспортування цих товарів по всьому ланцюжку постачань.

Таблиця 2. Перелік чинних стандартів ISO в галузі управління безпекою ланцюга постачання

Позначення стандарту ISO	Назва (англ.)	Назва (укр.)	Позначення національного стандарту України (у разі наявності)
ISO 28000:2007	Specification for security management systems for the supply chain	Технічні умови на системи управління безпекою ланцюга постачання	ДСТУ ІSO 28000:2008 (очікується видання)
ISO 28001:2007	Security management systems for the supply chain -- Best practices for implementing supply chain security, assessments and plans -- Requirements and guidance.	Системи управління безпекою ланцюга постачання. Найкраща практика запровадження безпеки ланцюга постачання, оцінка та плани. Вимоги та настанови	ДСТУ ISO 28001:2009 (введення з 01.01.2012)
ISO 28003:2007	Security management systems for the supply chain -- Requirements for bodies providing audit and certification of supply chain security management systems.	Системи управління безпечністю ланцюга постачання. Вимоги до органів сертифікації (реєстрації) систем управління безпечністю ланцюга постачання
ISO 28004:200	Security management systems for the supply chain -- Guidelines for the implementation of ISO 28000	Системи управління безпечністю ланцюга постачання Настанови щодо застосування ISO 28000.

Джерело: складено на основі [57]

ISO 28000:2007 поширюється на всі організації, незалежно від розміру, від невеликих до багатонаціональних, щодо виробництва, обслуговування, зберігання або транспортування на будь-якому етапі виробництва або поставок, щодо:

а) створення, впровадження, підтримки і поліпшення системи управління безпекою;

б) забезпечення відповідність із заявленою політикою забезпечення безпеки;

в) демонстрації цієї відповідності іншим.

ISO 28001:2007 містить вимоги та вказівки щодо організації у міжнародних ланцюжках поставок для:

• розроблення і забезпечення безпеки в ланцюгах постачання;

• створення і документування мінімального рівня безпеки в ланцюжку поставок або його окремому сегменті;

• сприяння у використанні критеріїв, викладених Всесвітньою митною організацією, стандартів і відповідних національних програм безпеки ланцюжка поставок.

Крім того, ISO 28001:2007 встановлює певні вимоги до документації, яка б встановлювала результати перевірки.

ISO 28003:2007 містить принципи і вимоги до органів, які провадять аудит і сертифікацію ланцюжка постачань систем управління безпекою відповідно до системи управління ISO 28000.

Вона визначає мінімальні вимоги, що висуваються до органу з сертифікації та його аудиторів, визнаючи необхідність дотримання конфіденційності при аудиті та сертифікації клієнта.

Вимоги до ланцюжка постачань систем управління безпекою, можуть походити з різних джерел, і ISO 28003:2007 був розроблений для надання сприяння в сертифікації системи управління безпекою ланцюга поставок, які відповідають вимогам ISO 28000.

ISO 28003:2007

• забезпечує узгоджене керівництво з акредитації органів з сертифікації для застосування ISO 28000;

• визначає правила, що застосовуються для аудиту і сертифікації системи управління безпекою ланцюга поставок;

• забезпечує клієнтам необхідну інформацію і впевненість у порядку проведення сертифікації.

ISO 28004:2007 містить загальні рекомендації щодо застосування ІСО 28000:2007, пояснює основні принципи ISO 28000 і розкриває типові процеси для кожної вимоги стандарту ІСО 28000 з метою полегшення розуміння і використання ISO 28000. ISO 28004:2007 не створює додаткових вимог до зазначених в ISO 28000.

 

Список використаної літератури

 

1. Економіка підприємства: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного. ––К.: КНЕУ. –– 2000. –– с.51-57

2. Кукурудза І. І. Міжнародна економіка: Матеріали до лекцій та семінарів. — Черкаси: РВВ Черкаського держ. ун-ту, 2000. — 186 с.

3. Світовий бізнес: Навчальний посібник /За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. –– Житомир: ПП "Рута", 2004. –– 498 с.

4. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Л.Я. Аврашков, В.В. Адамчук , О.В. Антонова и др. ; Под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. В.А. Швандера. –– 2-е издание перераб. и доп. –– М.: Банки и биржи, ЮНИТИ. –– 1998. –– с. 670-703

5. Павлюк К.В., Павлюк С.М. Сутність і роль державно-приватного партнерства в соціально-економічному розвитку держави // Наукові праці КНТУ, Економічні науки. –– 2010. –– № 17. –– с. 9-20.