Раціоналізація трудових процесів

Міністерство освіти і науки України

Луцький національний технічний університет

Кафедра прикладної статистики і економіки праці

Курсова робота з дисципліни:

"Раціоналізація трудових процесів"

Виконала: ст.гр. УП-41

Ковальчук Н.М.

Перевірив: Шубалий О.М.

Луцьк 2010

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Особливості раціоналізації трудових процесів за рахунок раціонального обслуговування робочих місць

Розділ 2. Аналіз рівня організації трудових процесів на ВАТ "Електротермометрiя"

Розділ 3. Економічне обґрунтування основних напрямків раціоналізації трудових процесів на ВАТ "Електротермометрiя"

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Трудовий процес – це сукупність методів і засобів впливу людини на предмет праці за допомогою засобів праці з метою випуску матеріального чи нематеріального продукту. Трудовий процес є заключним етапом кожного виробничого, управлінського, творчого процесу. Перераховані процеси можна прекрасно організувати в цілому, але якщо їх основа – трудовий процес буде погано організованим, то на виході будь-якої ситеми отримаємо низький результат. Тому менеджерам всіх рангів і спеціалістам, які розробляють виробничі, технологічні, управлінськів та інші процеси, слід дотримуватись принципу пропорційності по якості, ресурсах і термінах. Якість (потужність) процесу в цілому визначається його компонентом (підсистемою, ланкою, цехом, дільницею, бригадою, виконавцем), де даний показник є найгіршим. Ось чому раціоналізація трудових процесів є дуже актуальною в наш час.

Основною метою курсової роботи є обґрунтування ефективності проектів, пов’язаних з раціоналізацією трудових процесів на прикладі ВАТ "Електротермометрія".

Об’єктом дослідження є ВАТ "Електротермометрія". Місцезнаходження підприємства: Україна, Волинська область, м. Луцьк, вул. Ковельська, 40.

Предметом нашого дослідження є раціоналізація трудових процесів підприємства.

Завданням курсової роботи є:

- дослідити теоретичний аспект раціоналізації трудових процесів за рахунок раціонального обслуговування робочих місць;

- вивчити трудові процеси, що відбуваються на підприємстві;

- виявити трудові процеси, що потребують раціоналізації та обґрунтувати напрямки їх раціоналізації.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків.

У першому розділі міститься розкриття сутності поняття "робоче місце", а також особливостей раціоналізації трудових процесів за рахунок раціонального обслуговування робочих місць.

Другий розділ містить загальну характеристику ВАТ "Електротермометрiя", опис організаційної структури підприємства, аналіз установчих документів підприємства, аналіз основних показників діяльності підприємства, визначення основних трудових процесів, що відбуваються на ВАТ "Електротермометрія".

Третій розділ містить економічне обґрунтування напрямків раціоналізації трудових процесів, які за результатами аналізу відзначаються низьким рівнем організації та потребують вдосконалення.

У висновках міститься висвітлення найбільш важливих наукових та практичних результатів, які одержані в процесі написання курсової роботи, напрями, методи та шляхи вирішення поставлених завдань, їх значення для науки і практики.

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ТРУДОВИХ ПРОЦЕСІВ ЗА РАХУНОК РАЦІОНАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ

Трудовий процес — невід’ємна складова частина виробничого процесу, сукупність дій робітника, здійснюваних у ході виробництва [8, с. 23].

Трудовий процес здійснюється на конкретному робочому місці, в певному соціальному оточенні.

На робочому місці людина проводить третину свого трудового життя. Важливим елементом організації праці на підприємстві є організація робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної і високоякісної праці при якомога менших фізичних зусиллях і мінімальному нервовому напруженні працівника [1]. Тому основним завданням управління є створення оптимальних робочих місць, які б сприяли ефективній реалізації творчого і фізичного потенціалу працівників, що спільно виконують роботу чи якусь операцію.

Робоче місце — це первинна ланка виробництва, зона прикладання праці одного або кількох (якщо робоче місце колективне) виконавців, визначена на підставі трудових та інших діючих норм і оснащена необхідними засобами для трудової діяльності [6, с. 126].

Робоче місце — це зона трудової діяльності працівника, або групи працівників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи.

Робоче місце - це просторова зона дії, оснащена технічними засобами, в якій здійснюється трудова діяльність працівника або групи працівників. Саме на робочому місці створюються умови, що значною мірою визначають ступінь ефективності праці [2]. На робочому місці розміщуються знаряддя, предмети і продукти праці, тому границі робочого місця повинні забезпечити можливість виконання всіх дій технологічного процесу.

Робоче місце як місце зайнятості людини визначає умови праці (нормальні, важкі, шкідливі), режими праці й відпочинку, характер праці (різноманітний, монотонний та ін.).

В залежності від технологічного процесу всі робочі місця можна розділити на постійні і тимчасові. Постійні робочі місця — це ті, які не змінюють своє розміщення в просторі. В свою чергу, вони поділяються на основні, допоміжні, обслуговуючі, які є як стаціонарні, так і умовно стаціонарні (пересувні). Більшість робочих місць в промисловості — стаціонарні, тобто такі, у яких робоча зона незмінна. Пересувні робочі місця, як правило, організовують для допоміжних робітників (наприклад, ремонтників), які в процесі роботи переміщуються по виробничій площі. Тимчасові робочі місця характеризуються переміщенням виконавців, засобів, а інколи і предметів праці, властиві працівникам транспорту, ремонту. Цим робочим місцям властива мобільність.

В залежності від рівня механізації праці виділяють три види робочих місць:

1)   робочі місця ручної праці, де робота виконується за допомогою різних ручних знарядь;

2)   механізовані робочі місця, де працівник управляє робочими машинами і механізмами, за їх допомогою змінює предмет праці;

3)   автоматизовані робочі місця, на яких механізми і автомати виконують певні технологічні операції за заданими параметрами, а виконавець керує ними за допомогою дистанційних пультів [2].

Залежно від кількості виконавців робочі місця діляться на індивідуальні і колективні. Залежно від типу виробництва - масового, серійного, одиничного виробництва. Робочі місця поділяють також за професійною ознакою і функціями, які виконує працівник, наприклад, робочі місця керівників, спеціалістів, робітників, молодшого обслуговуючого персоналу і т.д.

Робочі місця можуть розмішуватися в приміщенні, на вулиці, висоті та під землею. Вони можуть бути спеціальні й універсальні, сидячі та стоячі. У всіх випадках характер раціональної організації робочих місць залежить від специфічних умов. Проте, можна виділити окремі загальні риси, зумовлені певними основними вимогами при їх організації:

-          точне виконання встановленої технології;

-          забезпечення споріднення ручних операцій;

-          створення на робочому місці умов, які б дозволяли працівнику працювати в найбільш сприятливій позі;

-          забезпечити дотримання вимог ергономіки до робочого місця, предметів праці;

-          створити нормативні сані гарно-гігієнічні умови праці і комфортність робочого місця.

Організація робочого місця передбачає його планування, устаткування і створення сприятливих умов праці [3, с.50]. Організація та обладнання робочих місць працівників, створення відповідних умов для їх праці набувають дедалі більшого значення. З кожним роком збільшується обсяг оброблюваної інформації, все більше застосовуються засоби механізації та автоматизації робіт, техніка стає складнішою (ЕОМ); виникають нові професії тощо. Все це потребує певної організації робочих місць, їх планування, устаткування, створення оптимальних умов для праці.

Вимоги до організації робочих місць можна згрупувати таким чином: інформаційні, економічні, ергономічні, гігієнічні, естетичні, технічні, організаційні.

Інформаційні вимоги — це комплекс заходів з інформаційного забезпечення робочого місця, до яких відносять:

- визначення обсягів і структури інформації, яка надходить на робоче місце, обробляється на ньому, створюється і передається на інші робочі місця;

- проектування інформаційних потоків, до системи яких входить робоче місце та ін.

Економічні вимоги передбачають таку організацію робочого місця, при якій витрати на його утримання мінімальні, проте достатні для його функціонування.

Ергономічні вимоги сформовані наукою, яка з'явилась порівняно недавно у зв'язку з новими вимогами виробництва та управління — ергономікою. Вона виникла на межі технічних наук, психології, фізіології та гігієни, і широко використовує дані анатомії, антропометрії, біофізики, токсикології. Ергономіка — галузь науки, яка вивчає функціональні можливості людини в трудових процесах з метою створення для неї оптимальних умов праці. Все, що оточує працюючу людину, створює її робоче середовище — меблі, приміщення, устаткування, машини, механізми тощо. Знаряддя праці повинні відповідати вимогам ергономіки та бути максимально пристосованими до людини, до її фізичної, фізіологічної, естетичної природи.

Гігієнічні вимоги — це вимоги до освітлення робочих місць, повітрообміну, температурного режиму, вологості, шуму та інших факторів середовища, які впливають на здоров'я та працездатність працівників.

Естетичні вимоги — це елементи зовнішнього оформлення середовища, в якому працює людина, а саме: зовнішній вигляд приміщення та знарядь праці, їх кольорова гама, наявність квітів в інтер'єрі тощо.

Технічні вимоги — це науково обґрунтовані параметри знарядь праці, устаткування та проходи до інших робочих місць і т.д.

Під раціональною організацією робочого місця треба розуміти комплекс заходів, спрямованих на створення на ньому всіх необхідних умов для високопродуктивної праці при повному використанні технічних можливостей устаткування, на підвищення змістовності праці, на збереження здоров'я працюючих.

Оснащення робочого місця - це сукупність розміщеного тут основного й допоміжного устаткування, технологічного та організаційного оснащення.

Типовими основними видами оснащення робочого місця є такі:

- основне технологічне обладнання, призначене для виконання основної роботи на даному робочому місці;

- допоміжне обладнання - підйомне, транспортне устаткування;

- технологічне оснащення - робочі та вимірювальні інструменти, пристосування, запасні частини, канцелярське приладдя та ін.;

- робоча документація і спеціальна література - інструкції, технологічні карти, довідники, посібники;

- організаційне оснащення - робочі меблі, столи, стільці, шафи стелажі, інші засоби та пристосування для розміщення технологічного оснащення;

- засоби безпеки - огорожі, засоби індивідуального захисту, протипожежної безпеки, вентиляції та ін.;

- засоби освітлення, зв'язку та сигналізації;

- робоча тара, господарські засоби [4].

Комплексне оснащення робочого місця є необхідною передумовою ефективної організації процесу праці. Однак іншою важливою умовою є раціональне просторове розміщення засобів оснащення на робочому місці так, щоб забезпечити зручність їх обслуговування, вільний доступ до механізмів, економію рухів і пересувань працівника, зручну робочу позу, хороший огляд робочої зони, безпеку праці, економію виробничої площі, зручний взаємозв'язок із суміжними робочими місцями, з підлеглими і керівниками. Забезпечення цих умов досягається в ході планування робочих місць, яке ми коротко визначаємо як найраціональніше просторове розміщення матеріальних елементів виробництва, що складають оснащення робочого місця, та самого працівника.

Рівень організації праці на конкретному робочому місці залежить також від якості його обслуговування. Обслуговування робочого місця передбачає своєчасне забезпечення його всім необхідним, включаючи технічне обслуговування (наладку, регулювання, ремонт); регулярну подачу необхідних видів енергії, інформації та витратних матеріалів; контроль якості роботи обладнання, транспортне та господарське обслуговування (прибирання, чистка обладнання, тощо).

Обслуговування робочих місць здійснюється за такими функціями: підготовча, інформаційна, виробнича, інструментальна, налагоджувальна, енергетична, контрольна тощо. Прогрес у системах обслуговування робочих місць полягає в переході від чергового обслуговування, тобто обслуговування за викликом з місця зупинки виробництва, до науково обґрунтованого стандартного планово-упереджувального обслуговування.

Планування робочого місця передбачає раціональне розміщення у просторі матеріальних елементів виробництва, зокрема устаткування, технологічного та організаційного оснащення, а також робітника. [6, с. 127] .

Раціональне планування робочого місця має забезпечити найкраще розміщення знарядь і предметів праці та оргтехніки. Площа робочого місця має бути такою, щоб працівник не робив зайвих рухів і не відчував незручності під час виконання роботи. Важливо передбачити також можливість змінити робочу позу, тобто положення корпуса, рук, ніг. Проте слід виключати або мінімізувати всі фізіологічно неприродні та незручні положення корпуса, такі як:

● нерухоме положення стоячи;

● постійне або часто повторюване положення з кутом нахилу спини, який перевищує 15°;

● зігнуте положення з поворотом корпуса тіла або положення напівсидячи;

● часто повторюване положення з опорою на одну ногу;

● витягування вперед або розведення рук протягом тривалого часу [3, с.50].

Пошук ефективних рішень в організації робочих місць і систем їх обслуговування полегшується використанням розроблених вченими і перевірених практикою типових проектів організації праці для масових професій: робітників, технічних виконавців і спеціалістів. Як правило, типовий проект концентрує передовий досвід організації робочих місць, відображаючи всі складові цього процесу (оснащення, планування, обслуговування, атестація). Однак застосовуючи типові проекти, слід враховувати специфіку конкретного виробництва та індивідуальні характеристики працівника.

Для комплексної оцінки якості організації робочих місць, для пошуку і приведення в дію резервів підвищення ефективності праці, використовується механізм атестації і раціоналізації робочих місць. В ході атестації комплексно оцінюються технічний і організаційний стан робочих місць, умови праці й техніка безпеки, розглядаються можливості зростання фондовіддачі, використання кваліфікаційного потенціалу працівників. Атестація робочих місць — це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров’я і працездатність працівників у процесі трудової діяльності [7, с. 18]. Атестація дозволяє виявити відхилення від нормативних вимог або від конкретних потреб виробничого процесу чи виконавця і вдосконалити організацію робочого місця. В результаті атестації по кожному робочому місцю приймається одне з наступних рішень: продовжувати експлуатацію без змін; дозавантажити; раціоналізувати; ліквідувати. Робочі місця, які підлягають ліквідації, скасовуються внаслідок чого вивільняються робочі площі, які можна використати набагато ефективніше [1].

Основним недоліком заходів з раціоналізації робочих місць, що регулярно проводилися в радянський час, був їх формальний характер. Слід враховувати, що в нових умовах немає зайвих коштів для формальних заходів. Основною метою атестації і раціоналізації робочих місць, як і всіх заходів з їх організації, має бути підвищення ефективності праці та дотримання вимог щодо охорони і безпеки праці.

Особливе значення має організація робочих місць управлінського персоналу, оскільки вимагає окремих службових кабінетів і раціонального їх розміщення [2].

Метою раціоналізації робочих місць є: зменшення витрат робочого часу на його обслуговування; забезпечення нормальних умов праці і зменшення втомлюваності та напруження працівників; найбільш економне використання площі і підвищення продуктивності праці персоналу. Продуктивність праці прямо пропорційно залежить від організації робочих місць.

Організація праці на підприємстві, робочих місцях - процес багатосторонній складний, спрямований на оптимальне використання персоналу та засобів виробництва. Раціональна організація будь-якого робочого місця забезпечується за допомогою комплексного підходу. Цей метод дозволяє поєднати проектування планування робочого місця з його оснащенням, розробки прийомів і методів праці, вибором форм організації праці і нормуванням праці, створенням сприятливих умов праці і розробкою найдоцільнішої системи його оплати, що базується на результатах всебічного аналізу усіх складових трудового процесу з врахуванням його техніко-економічних, психофізіологічних і соціальних аспектів, техніки і технології виробництва, використовуванні досягнень науки і передової практики і відображається в спеціальному документі — карті організації праці.

Карта організації праці — цей концентрований виклад проекту планування робочого місця і організації праці, розробленої на основі попередніх інженерно-економічних, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних і інших досліджень.

Карта організації праці зазвичай містить такі розділи:

1. Вихідні дані (предмет праці і технологія, форма організації праці, оплата праці).

2. Трудовий процес (елементи процесу праці, час, методи праці, графік синхронізації процесу).

3. Робоче місце (просторово-технологічне планування компонентів).

4. Обслуговування робочого місця (функції, способи і режими обслуговування, види самообслуговування, засоби зв’язку).

5. Умови праці (чинники, засоби захисту від несприятливих умов).

6. Норми затрат праці.

7. Вимоги до виконавця роботи.

8. Режим праці та відпочинку.

9. Загальні техніко-економічні показники [5].

Отже, трудовим процесом називають сукупність методів і засобів впливу працівника на предмет праці за допомогою засобів праці задля випуску матеріальних та духовних благ. Трудовий процес здійснюється на робочому місці. Тому робоче місце можна вважати первинною ланкою, з якої найдоцільніше було б розпочинати проводити раціоналізацію.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РІВНЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТРУДОВИХ ПРОЦЕСІВ ВАТ "ЕЛЕКТРОТЕРМОМЕТРIЯ"

 

Вiдкрите акцiонерне товариство "Електротермометрiя" створене на базi Луцького приладобудiвного заводу вiдповiдно до Наказу Мiнiстерства машинобудування, вiйськово-промислового комплексу i конверсiї України № 1123 вiд 08.08.1994 року. Місцезнаходження товариства: 43001, Україна, Волинська область, м. Луцьк, вул. Ковельська, 40.

Iсторiя заводу бере свiй початок з невеликої ливарно-механiчної майстернi, органiзованої у 1903 роцi братами-чехами на прiзвище Свобода. Першою продукцiєю були грубнi дверцята, втулки для возiв, кришки для кухонних плит. У пiслявоєнний час, з 1946 року виробляли втулки для поршневих кiлець тракторiв, автомашин; робили ремонт обладнання лiсопильних заводiв, млинiв, маслобоєнь, цегляних заводiв, хлiбопекарень. I тiльки у 1966 роцi, коли пiдприємство отримало назву "Луцький приладобудiвний завод" почалося освоєння продукцiї, яка зробила його вiдомим на всю країну i за межами ― приладiв контролю i регулювання технологiчних процесiв (термопар i термометрiв опору). З 1960 по 1967 рiк завод освоїв випуск 88 найменувань 320 типорозмiрiв датчикiв температури, засобiв облiку рiдин.

У подальшi роки, за рахунок власних капiталовкладень в науково-технiчнi розробки i технiчне переоснащення, пiдприємство розширило номенклатуру виробництва, освоїло прилади нової технiки, а саме: 1994 рiк ― побутовий лiчильник облiку холодної i гарячої води КВ- 1,5, 1998 рiк ― лiчильник облiку тепла, 1999 рiк ― регулятор тиску газу РДГС-10, якi на сьогоднi забезпечують стабiльнiсть iснування пiдприємства.

ВАТ "Електротермометрiя" здiйснює реалiзацiю своєї продукцiї через мережу представництв (Київське, Львiвське, Одеське, Iвано-Франкiвське, Луганське, Сiмферопольське) i регiональних дiлерiв.

В основному продукцiя поставляється на ринок України ( бiля 94%), колишнi країни СНГ (Росiя, Бiлорусiя, Латвiя, Литва, Молдова, Естонiя, Вiрменiя, Узбекистан, Туркменiстан) ― 6%. Основними споживачами є пiдприємства металургiйної, машинобудiвної, обробної, хiмiчної, харчової промисловостi, атомнi електростанцiї, теплової, енергетичної галузей, водоканали i т.д.

Метою господарської діяльності товариства є найбільш ефективне використання власного та іншого майна шляхом запровадження сучасних технологій, форм організації виробництва, залучення інвестицій (в тому числі іноземних) для насичення споживчого ринку, задоволення потреб населення в продукції та отримання прибутку для наступного його розподілу відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів товариства.

На сьогодні основними видами діяльності, якими займається ВАТ "Електротермометрія" є:

1. Виробництво контрольно-вимірювальної апаратури.

2. Оптова торгівля іншим промисловим обладнанням

3. Дiяльнiсть автомобільного вантажного транспорту.

Предметом діяльності товариства є:

– розробка, виробництво, реалізація та сервісне обслуговування приладів контактної термометрії для всіх галузей народного господарства, засобів обліку енергоносіїв, метрологічного та випробувального обладнання;

– виконання науково-дослідних, проектно-конструкторських та експериментальних робіт, спрямованих на модернізації продукції, що випускається і розробку нових видів продукції;

– будівництво підрядним і господарським способом промислових і соціальних об’єктів;

– збір та первинна обробка брухту дорогоцінних металів з метою використання продукту переробки у виробництві приладів контактної термометрії, переробка інших видів вторинної сировини та відходів виробництва;

– придбання, зберігання та реалізація нафтопродуктів, у тому числі на умовах оптової торгівлі та консигнації;

– гуртова, комісійна, роздрібна та консигнаційна торгівля промисловою продукцією та іншими товарами народного вжитку, транспортними засобами, механізмами, в тому числі й іноземного виробництва;

– благодійницька діяльність;

– створення кафе, барів, ресторанів та інших підприємств громадського харчування;

– діяльність їдалень на підприємствах і установах;

– надання послуг у сфері соціально-побутового обслуговування населення, у тому числі підприємств торгівлв, громадського харчування, відпочинку, розваг та туризму;

– медична практика;

– стоматологічна практика;

– діяльність у сфері відпочинку, розваг, культури та спорту;

– здійснення зовнішньоекономічної діяльності, угод по експорту та імпорту, в тому числі:

а) експорт товарів (продукції) власного виробництва;

б) експорт товарів (продукції) не власного виробництва без переходу права власності;

в) експорт товарів (продукції) не власного виробництва з переходом права власності;

г) імпорт товарів (продукції) для власних потреб, у тому числі для здійснення виробничо-

господарської, фінансової та іншої діяльності;

д) імпорт товарів (продукції) не для власних потреб без переходу права власності;

– виробництво матеріалів, устаткування, технічних засобів, а також іншої продукції виробничо-технічного призначення;

– надання у межах своїх технічних і кадрових можливостей посередницьких, комерційних, дилерських та дистриб’юторських послуг виробничого та невиробничого характеру, у тому числі послуг з фінансового посередництва, представництво іноземних фірм в Україні, на підставі укладених угод про посередництво; надання послуг іноземним та українським суб’єктам господарської діяльності у тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, та фрахтових, консультаційних, інформаційних, маркетингових, брокерських, митних, агентських послуг щодо найму кваліфікованих іноземних спеціалістів для роботи в Україні та найму вітчизняних фахівців для роботи за кордоном та інших, що прямо і виключно не заборонені чинним законодавством України;

– створення власної мережі торговельних точок, магазинів, секцій, у магазинах та інших торговельних закладів;

– будівництво та експлуатація готелів, кемпінгів та інших комунальних закладів;

– організація та проведення концертів, вечорів відпочинку, інших видовищних заходів;

– здійснення спільной підприємницької діяльності з усіма суб’єктами підприємницької діяльності;

– організація міжнародного обміну інформацією та технологіями на комерційній основі.

Структура управління ВАТ "Електротермометрія" являє собою систему лiнiйно-функцiонального підпорядкування. Вищим органом управлiння товариством є загальнi збори акцiонерiв. Свою дiяльнiсть вони спрямовують через керiвнi органи товариства: спостережну раду, правлiння, ревiзора.

Правлiння складається з голови правлiння i членiв правлiння. Роботою правлiння керує голова правлiння. Головi правлiння також пiдпорядкованi такi пiдроздiли:

- вiддiл iнтегрованих автоматизованих систем управлiння;

- вiддiл iнвестицiй i капбудiвництва;

- спортивний комплекс;

- мережа представництв.

Кожному члену правлiння пiдпорядковуються вiдповiднi пiдроздiли i служби товариства.

Члену правлiння - директору з виробництва:

- виробничий вiддiл з центральною комплектувальною дiльницею;

- заготiвельно-механiчний цех 01;

- механiчно-складальний цех 05;

- складальний цех 09.

Члену правлiння - комерцiйному директору:

- вiддiл забезпечення;

- вiддiл маркетингу та збуту;

- вiддiл зовнiшньо-економiчної дiяльностi;

- транспортний цех;

- склади готової продукцiї;

- склади матерiалiв.

Члену правлiння - технiчному директору:

- науково-технiчна рада;

- вiддiл головного конструктора з експериментальною дiльницею;

- вiддiл головного технолога;

- вiддiл метрологiчних технологiй i механiзацiї з дiльницею;

- iнструментальний вiддiл;

- iнструментальний цех 16;

- управлiння механiка i енергетика;

- ремонтно-механiчний цех 17;

- вiддiл охорони працi;

- вiддiл технiчної документацiї;

- санпром. лабораторiя.

Члену правлiння - директору з якостi:

- вiддiл технiчного контролю;

- вiддiл головного метролога;

- випробувальний центр;

- калiбрувальна лабораторiя.

Члену правлiння - директору з економiки та фiнансiв:

- вiддiл економiчного аналiзу цiн i заробiтної плати;

- бухгалтерiя;

- фiнансове бюро;

- ревiзiйна група.

Члену правлiння - директору з правового забезпечення i кадрiв:

- вiддiл кадрiв;

- господарський вiддiл;

- юридичний вiддiл;

- харчокомплекс;

- пункт безоплатної медичної допомоги працiвникам;

- стоматологiчний кабiнет;

- гуртожитки (2шт.).

Органи управління та контролю ВАТ "Електротермометрія" забезпечують діяльність товариства відповідно до мети і цілей діяльності діяльності товариства, охорону прав акціонерів, працівників товариства, стратегію розвитку товариства.

Органами управління та контролю ВАТ "Електротермометрія" є:

1. Загальні збори акціонерів товариства.

2. Наглядова (Спостережна) рада.

3. Правління товариства.

4. Ревізор.

5. Корпоративний секретар.

Основні показники господарської діяльності підприємства наведено у таблиці 1.1.

 

Таблия 1 Основні показники господарської діяльності ВАТ "Електротермометрiя" за 2007 – 2009 роки

Показники	Роки			Відхилення у %
	2007	2008	2009	2007-2008	2008-2009
1. Обсяг виробленої продукції у діючих цінах, тис. грн.	70 254,20	77 855,60	73 841,00	10,8	-5,2
2. Обсяг виробленої продукції в порівняльних цінах, тис. грн.	61 124,50	59 213,00	55 185,20	-3,1	-6,8
3. Чистий доход (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг), тис. грн.	58 623,60	65 171,60	62 085,30	11,2	-4,7
4. Валовий прибуток, тис. грн.	10 659,10	8 362,90	6 155,00	-21,5	-26,4
5. Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	47 964,50	56808,7	55 930,30	18,4	-1,5
6. Чистий прибуток (збиток), тис. грн.	3 480,70	4 506,60	654,8	29,5	-85,5
7. Середньооблікова чисельність
- штатних працівників	1 629	1 535	1 451	-5,8	-5,5
- усіх працівників в еквіваленті повної зайнятості	1 468	1 405	1 268	-4,3	-9,8
8. Середньомісячна заробітна плата, грн.	910,14	1 164,39	1 184,86	27,9	1,8
9. Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	19 787,30	21 569,90	20 598,00	9,0	-4,5
10. Фонд оплати праці, тис.грн.
- штатних працівників	17 701	21 393	20 546	20,9	-4,0
- усіх працівників	17 791	21 448	20 631	20,6	-3,8

Проаналізувавши дані таблиці 1, можна зробити наступні висновки.

У зв’язку зі світовою фінансовою кризою, яка не оминула ВАТ "Електротермометрiя", на підприємстві спостерігається погіршення багатьох показників.

Так, обсяг виробленої продукції в абсолютних цінах у 2008 році порівняно з 2007 роком зріс на 10,8%, а у 2009 році обсяг виробленої продукції зменшився на 5,2% порівняно з 2008 роком.

Обсяг виробленої продукції в порівняльних цінах у 2008 році порівняно з 2007 роком зменшився на 3,1%, а у 2009 році обсяг виробленої продукції зменшився ще на 6,8% порівняно з 2008 роком.

Валовий прибуток ВАТ "Електротермометрiя" у 2008 році мав тенденцію до збільшення (на 11,2%), але вже у 2009 році цей показник впав на 4,7%.

Собівартість реалізованої продукції у 2008 році порівняно з минулим роком зросла на 18,4%, а у 2009 році – зменшилась на 1,5%, що є позитивною тенденцією. Чистий прибуток, який ВАТ "Електротермометрiя" отримало у 2008 році був вищим на 29,5% від аналогічного показника у 2007 році, проте у 2009 році він зменшився аж на 85,5%.

На підприємстві спостерігається постійне зменшення середньооблікової чисельності працюючих (на 5,7% у 2008 і на 5,5% у 2009). В цей же час середньомісячна заробітна плата зростає (на 27,9% у 2008 та лише на 1,8% у 2009 році.).

Середньорічна вартість основних виробничих фондів ВАТ "Електротермометрiя" у 2008 році зросла на 9,0% порівняно з вартістю основних виробничих фондів у 2007 році, а у 2009 році – зменшилась на 4,5%.

Таблиця 2 Аналіз динаміки виготовлення продукції ВАТ "Електротермометрія" за 2007-2009 роки

Продукція	Обсяг виробленої продукції в порівняльних цінах, тис.грн.
	2007	2008	2009
Водолічильники	32 563,1	31 656,6	29 936,9
РДГС	17 619,8	16 135,9	15 524,3
Термометрія	10 463,5	10 965,3	9293,6
Інше	478,1	455,2	430,4
Всього	61 124,5	59 213,0	55 185,2

Рис. 2. Аналіз динаміки виготовлення продукції ВАТ "Електротермометрія"

Отже, найбільший обсяг виготовлення продукції припадає на водолічильники, проте тут спостерігається тенденція до зниження В 2008 році цей показник зменшився з 32 563 тис.грн. до 31 656,6 тис.грн. або на 2,8%, а у 2009 – ще на 5,4% і таким чином дорівнює 29 963,9 тис.грн..

Виготовлення регуляторів тиску газу (РДГС) у 2008 році скоротилось на 8,4%, а у 2009 році – на 3,8%, що спичинило зменшення обсягу продукції з 17 619,8 тис.грн. до 15 524,3 тис.грн.

Обсяг виробництва приладів контактної термометрії у 2008 році виріс на 4,8%, проте вже у 2009 році скоротився на 15,4%, і становив 9293,6 тис.грн. проти 10 463,5 тис.грн. у 2007 році.

Загальний обсяг виготовленої продукції з 2007 по 2009 рік скоротився на 9,7% і становив 55 185,2 тис.грн.

Продуктивність праці – це відношення кількості виробленої продукції до витрат робочого часу, затраченого на її виготовлення. Продуктивність праці є характеристикою ефективності затрат праці у процесі виробництва. Проведемо аналіз продуктивності праці на ВАТ "Електротермометрія" за 2007-2009 роки.

Таблиця 3 Аналіз продуктивності праці ВАТ "Електротермометрія" за 2007-2009 роки

Показники	Роки			Відхилення у %
	2007	2008	200	2008-2007	2009-2008
Обсяг виробленої продукції в порівняльних цінах, тис. грн.	61 124,5	59 213,0	55 185,2	-3,1	-6,8
Середньоспискова чисельність працюючих, чол.	1 468	1 405	1 268	-4,3	-9,8
Продуктивність праці , грн./чол.	41 637,94	42 144,48	43 521,45	1,2	3,3

Дані таблиці 3 показують, що обсяг виробленої продукції постійно зменшуються. В цей же час скорочуються чисельність працівників: на 4,3% у 2008 році та на 9,8% у 2009 році. Однак продуктивність праці постійно зростає: на 1,2% у 2008 році та на 3,3% у 2009 році. Це можна пояснити впровадженням у виробництво нових технологій., що дозволило з одного боку підвищити продуктивність праці, а з іншого – вивільнити надлишок працівників.

Трудомісткість продукції є важливим показником продуктивності праці.

Трудомісткість продукції визначається затратами робочого часу на одиницю продукції. Тому дуже важливо провести аналіз трудомісткості продукції.

 

Таблиця 4 Аналіз трудомісткості продукції ВАТ "Електротермометрія" за 2007-2009 роки

Показники	Роки			Відхилення у %
	2007	2008	2009	2007-2008	2008-2009
1. Обсяг товарної продукції, тис. грн.	70 254,2	77 855,6	73 841,0	+10,8	-5,2
2. Відпрацьовано усіма робітниками, тис.люд.-год	2 655,0	2 531,4	2 248,9	-4,7	-11,2
3. Питома трудомісткість на 1000 грн., люд.-год	37,8	32,5	30,5	-14,0	-6,3
4. Середньогодинний виробіток одного робітника, грн.	26,5	30,8	32,8	+16,2	+6,8
5. Середньорічний виробіток одного робітника, грн.	58 061,3	64 343,5	61 025,6	+10,8	-5,2

Провівши аналіз трудомісткості продукції ВАТ "Електротермометрiя" у 2007-2009 роках, можна зробити наступні висновки.

Питома трудомісткість має чітку тенденцію до зниження, що є позитивними змінами, оскільки це веде до зниження собівартості продукції. Так, у 2008 році порівняно з 2007 роком питома трудомісткість продукції знизилась на 4,7%. У 2009 році порівняно з 2008 роком питома трудомісткість продукції знизилась ще на 11,2%.

В цей же час середньогодинний виробіток одного робітника зростає (на 16,2% у 2008 році та на 6,8% у 2009 році).

Виробничий відділ ВАТ "Електротермометрія" складається з чотирьох цехів, кожен з яких в свою чергу має певні дільниці:

1. Заготівельний цех:

- ливарна дільниця;

- штампувальна дільниця;

- дільниця пресування гуми;

- дільниця термопласти-автоматів;

- дільниця аргонадуваного зварювання;

- гальванічна дільниця.

2. Механічний цех:

- дільниця цоколя;

- токарна дільниця;

- слюсарно-механічна дільниця.

3. Механо-складальний цех:

- складальна дільниця;

- випробувальна дільниця;

- механічна дільниця.

4. Складальний цех.

В кожному з вищезазначених цехів відбуваються специфічні трудові процеси.

Таблиця 5 Характеристика трудових процесів ВАТ "Електротермометрія"

№ п/п	Назва процесу	Характеристика
1	Процес виробництва продукції
1.1	Виготовлення регуляторів тиску газу	Даний процес проходить такі етапи: - виготовлення корпусу (ливарне виробництво, механічна обробка, випрбування); - виготовлення деталей ; - складання виробу; - калібрування, обдування, слюсарні роботи; - приймання представниками Держстандарт тметрології.
1.2	Виготовлення водолічильників	Даний процес проходить такі етапи: - виготовлення корпусу, фланцювального кільця, фланця мембрани та пластини мембрани (ливарне виробництво, механічна обробка, випрбування); - виготовлення комплектуючих деталей з термопластику (лічильний механізм, штуцера тощо); - складання виробу; - калібрування; - механічна обробка; - приймання представниками Держстандарт тметрології.
1.3	Виготовлення приладів контактної термометрії	Даний процес проходить такі етапи: 1. Обробка складових деталепй: - кришка: підготовка пресматеріалу, пресування та обробка деталей; - корпус: пресування деталей, слюсарно-збиральні операції; - гільза: токарно-револьверна обробка, електричне зварювання; - виготовлення шайби, прокладки, кільця для ущільнення; - штуцера: пресування, обробка; 2. Складання: - збирання пакету: слюсарні рботи, засипка пакету для ущільнення, контроль; - збирання приладу: обдування, гравірування, паяння, слюсарно-збиральні роботи, контрольні роботи.
Продовження таблиці 5
2	Процес транспортування	Підприємство має власний транспортний цех, що забезпечує його потребу в доставці сировини та матеріалів безпосередньо на виробництво, а ткож готової продукції до споживачів.
3	Процес формування і вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства	На підприємстві постійно здійснюється оновлення техніко-технологічної бази. Так, протягом 2009 року було збудовано i придбано основних засобiв на загальну суму 2740 тис.грн., в т ч .: - будинки та споруди - 845 тис.грн.; - машини та обладнання - 896 тис.грн.; - транспортнi засоби - 247 тис.грн.
4	Процес розподілу продукції на ринку	Здійснюється через мережу представництв (Київське, Сiмферопольське, Одеське, Луганське, Львiвське та Iвано-Франкiвське представництво)
5	Процес охорони праці	Виконується службою охорони праці підприємства. Охорона праці працюючих в умовах інтенсивного переозброєння виробництва на базі комплексної автоматизації і механізації може бути забезпечена лише при всебічному врахуванні можливостей людини в трудовому процесі.

Провівши аналіз трудових процесів на підприємстві, можна зробити висновок про необхідність раціоналізації виробничого процесу, оскільки у 2009 році знизився обсяг продукції як в діючих, так і впорівняльних цінах, що призвело до отримання підприємством збитку.

Істотним недоліком даного виробничого процесу є примітивізація праці робітників, зведення її до виконання елемснтарних механічних операцій, що є наслідком високої диференціації технологічного процесу. Це робить працю малозмістовною, суперечить загальній тенденції підвищення освітнього і кваліфікаційного рівня працівників. Тут також наявні непривабливі для людини жорсткий ритм роботи, відсутність реалізації індивідуальних можливостей. Цей недолік виробничого процесу усувається його автоматизацією і створенням автоматичних потокових ліній, на яких усі технологічні операції і транспортування предметів праці здійснюються автоматично.

Другим недоліком виробничого процесу є суперечливість між його тяжінням до конструктивно-технологічної стабільності, тобто консервативністю, і вимогою динамічності виробництва, поновлення продукції внаслідок науково-технічного прогресу та потреб ринку. Цю негативну сторону можна нейтралізувати підвищенням гнучкості технологічних систем, застосуванням машин з числовим програмним керуванням, впровадженням автоматичних багатофункціональних маніпуляторів-роботів.

РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ОСНОВНИХ НАПРЯМКІВ РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ТРУДОВИХ ПРОЦЕСІВ НА ВАТ "ЕЛЕКТРОТЕРМОМЕТРIЯ"

Провівши аналіз організації трудових процесів на ВАТ "Електротермометрія", слід було б відмітити, що в 2009 році значно зменшились значення таких показників як виготовлення продукції та прибуток підприємства. В цей же час продуктивність праці зростає, що забезпечує трудовий потенціал працівників підприємства. Подальше нарощення обсягів виробництва можливе лише за умови вдосконалення процесу виробництва продукції. Нова технологія дала б змогу скоротити непотрібні операції, заощадити час та зекономити частину фонду оплати праці за рахунок вивільнення працівників.

Оновлення техніко-технологічної бази ВАТ "Електротермометрія" можна провести і без значних витрат, що стає можливим завдяки придбанню устаткування в оренду. Оренда або лізинг устаткування також дозволяють підприємству використовувати найсучасніші технології.

Отже, техніко-технологічна модернізація підприємства дозволить підвищити продуктивність праці, що в свою чергу дасть позитивний економічний ефект.

Підприємство планує закупити нове обладнання для виготовлення корпусів для водолічильників. Впровадження агрегатів 52ПА є важливим кроком на шляху до зменшення трудомісткості, а отже, і собівартості продукції.

Проведемо розрахунок приросту продуктивності праці за рахунок збільшення виробітку продукції у розрахунку на одного працівника.

∆, (3.1)

де В1 і В2 – виробіток на одного працівника в рік відповідно до і після реалізації заходів по впровадженні нової технології, грн..

В 2009 році загальний обсяг готової товарної продукції підприємства становив 73 841 тис. грн., чисельність працюючих – 1451 чол. Таким чином виробіток одного працівника складає

, (3.2)

Де Q – обсяг виготовленої продукції, тис. грн.;

Ч – середньооблікова чисельність працівників, чол.

При впровадженні нової технології обсяг товарної продукції збільшиться з 73 841 до 82 500 тис. грн., виробіток одного працівника зросте з 50,8 до 56,9 тис. грн.

Отже, ми маємо:

∆

Зростання продуктивності праці супроводжується також досягненням високої якості виробленої продукції або послуг, а скорочення витрат робочого часу сприяє зменшенню собівартості продукції. Отже, в результаті запровадження нової технології, що приводить до збільшення обсягу виробітку, продуктивність праці збільшиться на 12%.

Розрахуємо зростання продуктивності праці за рахунок зниження трудомісткості продукції, що відбудеться в результаті впровадження нової технології, яка дозволить скоротити чисельність операцій.

Приріст продуктивності праці у результаті скорочення трудомісткості продукції розраховується за формулою:

∆ (3.3)

де Т – зниження трудомісткості продукції у результаті впровадження заходів.

Трудомісткість в 2009 році складала 30,5 люд.-год. на 1000 грн. продукції. Завдяки запровадженню нової техніки, цей показник можна скоротити до 22 люд.-год. Отже, в нас Т = 8,5. Проведемо розрахунок приросту продуктивності праці за рахунок зниження трудомісткості продукції:

∆ 

Тобто оновлення техніко-технологічної бази веде до зниження трудомісткості продукції, що є передумовою зростання продуктивності праці.

Зниження трудомісткості з 30,5 до 22 люд.-год. є причиною збільшення продуктивності праці на 9,3%.

Щоб придбати нову техніку, ВАТ "Електротермометрія" крім власних грошових коштів потребує залучення додаткового капіталу на суму 80 000,00 тис. грн.

З метою визначення доцільності та раціональності використання цих коштів на технічну модернізацію підприємства, проведемо розрахунок терміну окупності вкладених інвестицій.

Термін окупності знайдемо за наступною формулою:

 (3.4)

де Зед – одночасні витрати, пов’язані з розробкою і впровадженням заходів, тис.грн. ( 80 000,00тис.грн.);

В2 – показники виробітку на одного працівника в рік у діючих цінах після реалізації заходів по впровадженні нової технології (56,9 тис. грн);

С₁, С₂ – собівартість продукції до і після впровадження заходів, грн. (С₁ = 55 930 тис. грн., С₂ = 49 750 тис. грн.).

 

Розрахунки пок5азують, що термін окупності додаткових вкладень в розмірі 80 000,00 тис. грн., складає 3,5 років, тобто за ці роки підприємство верне ці кошти і вже буде працювати на власний прибуток. Цей термін є невеликим, що робить вигідним вкладення даних коштів у розвиток підприємства, і в подальші роки отримувати дохід від основної діяльності підприємства.

Коефіцієнт ефективності (Е) – це величина, обернена до терміну окупності. Коефіцієнт ефективності розраховується за формулою:

 (3.5)

 

Отже, ефективність впроваджених нововведень сягає 0,28.

Одержані показники є основою для вибору варіантів організаційних нововведень і кінцевого прийняття рішень.

Одним із основних завдань діяльності ВАТ "Електротермометрія" є підвищення рівня безпеки праці в цехах, соціального захисту працівників. Підвищення рівня безпеки праці супроводжується збільшенням кількості машин і механізмів, виробничих будівель, приведених у відповідність до вимог стандартів безпеки праці та інших нормативних актів.

Слід дбати про поліпшення санітарно-гігієнічних показників, що характеризується зменшенням вмісту шкідливих речовин у повітрі, поліпшенням мікроклімату, зниженням рівня шуму й вібрації, посиленням освітленості. Необхідно також забезпечувати cкорочення кількості робочих місць, що не відповідають вимогам нормативних актів щодо безпеки виробництва, зменшення чисельності зайнятих, які працюють в умовах, що не відповідають вимогам санітарних норм, збільшення кількості машин, механізмів та виробничих приміщень, приведених до вимог норм охорони праці, зменшення частоти і тяжкості травматизму, частоти професійної захворюваності через незадовільні умови тощо. Це є необхідною умовою для покращення праці працівників, збільшення кількості відпрацьованого часу, що є можливим завдяки зменшенню кількості втрат робочого часу, спричинених тимчасовою непрацездатності працівників і простоями.

Проведемо аналіз кількісті відпрацьованого часу до впровадження нової техніки і після.

 

Таблиця 6 Аналіз відпрацьованого робочого часу до впровадження нововведень

Показники	На одного робітника за рік			Відхилення (+, -)
				Абсолютне		Відносне
	2007	2008	2009	2008	2009	2008	2009
Невиходи на роботу, днів	71 230	62 116	78 227	-9 114	16 111	-13%	26%
у т.ч. з поважних причин	54 833	50 187	58 081	-4 646	7 894	-8%	16%
- чергові відпустки	29 060	288 83	32 901	-177	4 018	-1%	14%
- відпустки на навчання	3 158	2 629	1 204	-529	-1 425	-17%	-54%
- відпустки через вагітність і пологи	1039	987	1105	-52	118	-5%	12%
- хвороби	21 014	17 057	22 352	-3 957	5295	-19%	31%
- виконання громадських обов’язків	562	631	519	69	-112	12%	-18%
Втрати робочого часу, днів	16 397	11 929	20 146	-4468	8217	-27%	69%
у т.ч.
- простої	-	-	-	-	-	-	-
- прогули	28	37	28	9	-9	32%	-24%
- невиходи з дозволу адміністрації	16 369	11 892	20 118	-4477	8226	-27%	69%
із них з ініцітиви адміністрації	-	-	-	-	-	-	-
- масові невиходи на роботу (страйки)	-	-	-	-	-	-	-
Невідпрацьовано всього, днів	87 627	74 045	98 373	-13 582	24 328	-15%	33%

Проаналізувавши дані таблиці 6, можна зробити наступні висновки.

У 2007 році невиходи на роботу становили 16 397 людино-днів, у тому числі з поважних причин – 54 833 людино-дні. У 2008 році цей показник зменшився на 9 114 людино-днів, у тому числі з поважних причин – 4 646 людино-днів, що вважається позитивними змінами. Однак вже у 2009 році невиходи на роботу становили 78 227 людино-днів (на 16 111 людино-днів або на 26% більше порівняно з 2008 роком), у тому числі з поважних причин – 58 081 людино-день (на 7 894 людино-днів більше порівняно з 2008 роком).

Найбільшу частку по поважних причинах невиходу на роботу завжди займають чергові відпустки та хвороби.

Втрати робочого часу у 2008 році становили 11 929 людино-днів, що на 4 468 людино-днів менше, ніж у 2007 році. У 2009 році втрати робочого часу на 8 217 людино-днів перевищили аналогічний показник за 2008 рік.

Найбільшу частку по втратах робочого часу займають невиходи з дозволу адміністрації.

На ВАТ "Електротермометрiя" не спостерігається простоїв, масових невиходів на роботу (страйків), а також невиходів з ініціативи адміністрації.

В результаті запровадження нової техніки, яка дозволить значно зменшити рівень травматизму, втрати робочого часу на ВАТ "Електротермометрiя" зменшаться. Тобто невиходи на роботу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю зменшаться вдвічі і становитимуть 22 352 : 2 = 11 176 (люд.-год.).

Приріст продуктивності праці за рахунок скорочення втрат робочого часу знайдемо за наступною формулою:

∆ (3.6)

де Е_вр – скорочення втрат і невиробничих витрат робочого часу, у %

∆

Провівши розрахунки можна побачити, що раціоналізація використання робочого часу неодмінно веде до зростання продуктивності праці. Зменшення рівня травматизму має не лише соціальний, а також і економічний ефект.

Провівши розрахунки можна також побачити те, що раціоналізація процесу виробництва, зниження витрат робочого часу сна ВАТ "Електротермометрiя", що можливе завдяки запровадженню нової техніки, сприяє зростанню продуктивності і рентабельності праці.

Раціоналізація трудових процесів на ВАТ "Електротермометрiя" повинна спиратись на наступні заходи:

1. Модернізація і технічне переоснащення цехів.

2. Створення нових потужностей для виробництва продукції.

3. Оновлення основних виробничих фондів підприємства, реконструкція цехів.

4. Підвищення рівня безпеки праці в цехах, соціального захисту працівників, зниження рівня травматизму.

5. Підвищення ефективності використання сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів.

6. Наукове забезпечення розвитку підприємства шляхом здійснення заходів з підвищення потенціалу.

7. Поліпшення якості виготовленої продукції за рахунок зниження браку.

ВИСНОВКИ

Важливим елементом організації праці на підприємстві є організація робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної і високоякісної праці при якомога менших фізичних зусиллях і мінімальному нервовому напруженні працівника. Організація робочого місця передбачає його планування, устаткування і створення сприятливих умов праці.

Раціональна організація робочого місця передбаачає комплекс заходів, спрямованих на створення на ньому всіх необхідних умов для високопродуктивної праці при повному використанні технічних можливостей устаткування, на підвищення змістовності праці, на збереження здоров'я працюючих.

Провівши аналіз діяльності ВАТ "Електротермометрiя", можна можна зробити висновок про те, що дане підприємство є перспективним вільно конкурує на ринку регуляторів технологічних процесів.

Дане підприємство дбає про забезпечення виробництва кваліфікованим персоналом.

У зв’язку зі світовою фінансовою кризою, яка не оминула ВАТ "Електротермометрiя", на підприємстві у 2009 році спостерігається погіршення багатьох показників.

Так, знизились такі показники його діяльності товариства як обсяг продукції (в діючих цінах на 5,2% та в порівняльних цінах на 6,8%), чистий дохід від реалізації продукції на 4,7% та чистий прибуток аж на 85,5%. Проте спостерігається зниження собівартості на 1,5% та трудомісткості на 6,3%, а також зростання середнього динного виробітку на 6,8% та середньомісячної заробітної плати на 1,8%, що є позитивними тенденціями в діяльності підприємства.

Розрахунки показали, що при заміні старого зношеного обладнання, яке на сьогодні використовує підприємство на нове, обсяг виробленої продукції та продуктивність праці зросте на 12%.

Розрахунки підтверджують, що раціоналізація трудових процесів ВАТ "Електротермометрiя" є економічно обґрунтованим і окупним.

Таким чином нестача капіталовкладень в дане підприємство є причиною сповільнення його розвитку.

На розвиток даного підприємства негативно впливають політичні, фінансово-економічні та виробничо-технологічні фактори.

Політичні фактори проявляються у захисті власного товаровиробника. Вiдмова вiд курсу захисту власного товаровиробника призведе до насичення ринку України аналогами закордонного виробництва, що значною мiрою вплине на обсяги продукцiї, що виробляється.

Фінансово-економічні фактори – це передусім проблема податкового навантаження. Зменшення податкового навантаження призведе до вивiльнення обiгових коштiв, якi можна вкласти у виробництво.

Виробничо-технологічні фактории полягають у наявності застарiлого обладнання. Придбання нового обладнання, нових технологiй, призведе до збiльшення обсягiв виробництва.

Серед групи факторiв, що впливають на дiяльнiсть товариства найбiльш впливовими є фiнансово-економiчнi i виробничо-технологiчнi.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Богиня Д.П. Основи економіки праці: Навчальний посібник/ Д.П.Богиня, О.А.Грішнова.- К.: Знання-Прес, 2002.- 313с.- (Вища освіта ХХI століття) library.if.ua

2. Крушельницька О.В. Мельничук Д.П. Управління персоналом: Навчальний посібник. — К., "Кондор". — 2003.-296 с. library.if.ua

3. Крушельницька Я. В. Фізіологія і психологія праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000. — 232 с.

4. Економіка праці www.refine.org.ua/pageid-1669-2.html

5. Васильков В. Г., Дзюбенко Л. М. Організація виробництва: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003. — 241 с.

6. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 300 с.

7. Керб Л. П. Основи охорони праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 215 с.

8. Чернов В. І., Оленич Є. І. Нормування праці: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За ред. Є. І. Оленич. — К.: КНЕУ, 2000. — 148 с.