Літературознавчі основи аналізу художніх творів

Реферат

Літературознавчі основи аналізу художніх творів

Зміст

1.     Основи методики опрацювання художнього твору

2.     Аналіз твору на засоби виразності

Список використаної літератури

1. Основи методики опрацювання художнього твору

Сучасна методика читання художнього твору допускає обов'язковий аналіз тексту у класі під керівництвом учителя. Такий принцип роботи, по-перше, має історичні корені, по-друге, обумовлюється особливостями художньої літератури як виду мистецтва, по-третє, диктується психологією сприйняття художнього твору молодшими школярами [4].

Метод пояснювального читання вимагав від учителя постановки питань до тексту, що читається. Питання були констатуючого характеру і допомагали учневі не стільки зрозуміти твір, скільки вчителеві переконатися у тому, що основні факти твору засвоєні дітьми. У наступному узагальненні на уроці розкривався виховний потенціал твору.

Загальний принцип роботи з твором зберігся у сучасному навчанні читанню, але характер питань суттєво змінився. Звідси - завдання вчителя не пояснювати факти твору, а навчити дитину роздумувати над ними.

При такому підході до читання принциповими стають літературознавчі основи аналізу художнього твору.

Останнім часом існує думка про те, що аналізувати прочитане не потрібно тому, що це відволікає школярів від читання. Чи це дійсно так? За свідченням В.Г. Горецького "... одна з найбільш стійких причин методичної неуспішності у роботі з художніми текстами криється в односторонньому звертанні вчителів в ході читання до пізнавального боку твору, в сухому логічному осмисленні його живої образної тканини. Шкільний аналіз часто будується без достатнього врахування того, що художній образ двоякий, що у ньому органічно зливаються два початки - конкретно-чуттєвий та індивідуально-неповторний, типовий, емоційний і логічний, об'єктивний і суб'єктивний, правдивість і умовність" [8].

Здібність до образного аналізу художнього тексту сама по собі не формується. А якщо вона відсутня, то читач сприймає лише основні вчинки героїв, слідкує за розвитком сюжету І не сприймає те, що його затрудняє. Такий спосіб читання закріплюється у дітей і зберігається у зрілому віці. "При дефективному механізмі сприйняття читачі з художнього твору засвоюють лише його сюжетну схему і абстрактні, схематичні уявлення про його образи, тобто те саме, що з малохудожніх книг" [3]. Тому потрібно навчати дітей осмисленому сприйняттю, вмінню роздумувати над книгою, а, значить, про людину і про життя в загальному. Аналіз твору повинен бути загальним роздумом вчителя і учнів вголос, що з часом дасть змогу розвинутися потребі самому розібратися в прочитаному.

2. Аналіз твору на засоби виразності

Існує декілька підходів до аналізу літературного твору:

1)стилістичний аналіз виявляє, як у підборі слів-образів проявляється авторське відношення до написаного;

2)проблемний аналіз - проблемні питання й ситуації;

3)аналіз розвитку дії - в його основі лежить робота над сюжетом і його елементами. При цьому розбір іде від характеру до вчинку, від події - до ідеї тексту;

4)аналіз художніх образів [9].

Усі ці підходи по-різному використовуються на уроках читання.

Стилістичний (мовний) аналіз

Це насамперед аналіз використання автором мовних засобів у художньо організованій мові.

Складність роботи над словом у контексті художнього образу полягає у тому, що воно відрізняється багатогранністю. Тому, на думку відомого методиста Н.Ф. Бунакова, пояснювати потрібно не слова, а образи, за цими словами створені.

Так, наприклад, опитуючи дітей про те, яку картину зими змальовує поет, сумну чи веселу; чи подобається йому зима; які слова запевнюють нас у цьому, вчителі повинні показати роль образного слова у зв'язку з художнім образом - картиною природи.

Робота над словом повинна бути направлена на те, щоб допомогти дітям зрозуміти образний зміст твору, думки і відчуття автора, які втілюються у підборі лексики, у ритмі цитати, у кожній художній деталі. Тому для мовного аналізу відбирають ті слова і вирази, які допомагають краще зрозуміти ідею твору.

Після виділення слова або виразу усвідомлюється їхня роль у тексті, тобто визначається, які почуття (думки) закладені у них (Про що це говорить? Що відчуває письменник?) [].

Іншим варіантом стилістичного аналізу у початкових класах можна вважати намагання виділити стилістику жанрових особливостей твору на доступному для дитячого розуміння рівні. Для цього методисти рекомендують такі завдання:

1.      Порівняння віршованих творів і оповідань із метою виявлення особливостей організації віршованої мови.

2.      Порівняння творів одного письменника для виявлення характерних рис у творчості або в особистості автора. (Беруть твір однієї тематики).

3.      Порівняння творів різних письменників на одну тему для виявлення особливостей авторської манери.

Два останніх види роботи використовуються на уроках у третіх-четвертих класах.

Елементи проблемного аналізу творів усе більше входять у практику початкової школи. Організовуючи таку роботу, вчитель повинен пам'ятати, що, враховуючи наївний реалізм читачів, проблемну ситуацію потрібно будувати, опираючись на події і явища твору, на повчальні моменти. Характерними рисами проблемних питань є:

1)     наявність протилежностей і можливість альтернативних відповідей;

2)     захоплення;

3)     відповідність природі твору;

4)     здібність зрозуміти не тільки одиничний факт, але й широке коло матеріалу.

Проблемне питання, як правило, відокремлює зв'язки елементів художнього тексту із загальною концепцією твору. Щоб перетворити проблемне питання у проблемну ситуацію, треба загострити протиставлення, порівняти різні варіанти відповідей.

Наприклад: "Чи могла б Олеся вчинити інакше? Як саме?" "Щоб зробив би Дениско, якби лелека не вижив?" [5].

Такі питання проблемного характеру потрібні при читанні тих творів, де є ситуації, у яких допускається різне сприйняття героїв, їхніх дій і вчинків, етичних проблем, які зачепив автор.

Аналіз розвитку дії

Це робота над сюжетом твору і його частинами. Завдання вчителя - знайти разом із дітьми риси цілісності у кожній частині твору й органічний зв'язок окремого з цілим.

Аналіз подій у їх послідовності близький молодшим школярам, які виявляють інтерес до дії і не є важким для них, тим більше, що більшість творів для читання невеликі за обсягом і прості за композицією.

При проведенні цього виду аналізу важливо пам'ятати, що у роботі над епізодом потрібно добиватися того, щоб в уяві читачів по можливості конкретніше, повніше, була відтворена картина, змальована автором. І тільки спираючись на "внутрішнє бачення", треба відшукувати зв'язки між вчинками й характером, подіями й змістом твору.

Іноді аналіз розвитку дії включає в себе й аналіз композиції, який розкриває логіку розвитку авторської думки. Безумовно, це складно для молодших школярів, так як потребує вміння абстрактно мислити. І на практиці початкового навчання такий аналіз застосовується рідко. Цим питанням займається Л.С. Сильченкова. У рамках композиційного аналізу може бути використано цікавий принцип - порівняння фабули і сюжету. Цей вид роботи над композицією потрібен у тих випадках, коли фабула і сюжет не сумісні, що у книгах для читання зустрічається не часто.

Ефективним є аналіз, який починається з ключової сцени, де піднімаються основні питання, які хвилюють автора. Велике значення для розуміння тексту мають також початок (зав'язка) і кінець (розв'язка), бо вони повніше виражають тему й ідею художнього твору. Над цими уривками потрібно проводити спеціальну роботу на уроках читання - у рамках аналізу розвитку дії.

Аналіз художніх образів

Основний елемент художньої літератури - образ, аналіз художнього твору - це робота не стільки над словом, як над образами у їх взаємодії.

Послідовність аналізу художніх образів:

1.      У дитячій літературі художнім образом є персонаж, тому, у першу чергу, проводиться робота над характером героя, спираючись на сюжет, тому що характер героя проявляється тільки в діяльності, і не можна відокремлювати аналіз характеру від сюжету. Героя також характеризує його мова й зауваження автора.

2.      Розглядаються взаємовідносини героїв, так як на цьому базується будь-яка дія у творі. При цьому необхідно, щоб діти зрозуміли мотиви, причини поведінки персонажів.

3.      Якщо у творі є опис пейзажу, інтер'єру, розглядається їх роль у тексті.

4.      На основі аналізу взаємодії образів виявляється ідея твору. Розуміння ідеї веде до розуміння позиції автора, тому що ідея - це саме те, що хотів сказати автор.

5.      Розбір - це спілкування з твором і його автором, а учень - учасник діалогу. Це допомагає виявити особисте ставлення читача до описаного (до змісту) і до того, як це зроблено (у якій формі).

Аналіз мови художнього твору обов'язково повинен проводитися на кожному з етапів розбору змісту, крім п'ятого.

Крім того, Н.Д. Молдавська [2] виділяє функціональний аналіз літературного твору, який в методиці літератури безпосередньо орієнтований на сприйняття школярами як у процесі викладання шкільного курсу літератури, так і при вивченні дослідження літературного впливу на духовний світ школярів. Методиста цікавить характер впливу літературного твору на учнів при особливій, спеціальній, цілеспрямованій організації навчальної діяльності школяра (урок, його типи та структура, методи навчання тощо).

Зауважимо, що аналіз твору в школі прямо й безпосередньо орієнтований на читача, на особливості його сприймання. Щоб досягнути найбільшої повноти осягнення змісту твору в єдності з художньою формою, треба шукати найкоротший шлях до розуму і серця читача [2].

У літературному творі відображено реальну дійсність. Однак сам процес освоєння навколишнього світу може відбуватися в чуттєво-образній формі (наприклад, у художній літературі) і в поняттєво-логічній (у науковому тексті). У цьому принципова відмінність літератури як виду мистецтва від науки.

Для художньої літератури властиві образ і образність.

Матеріальним носієм образності у літературі є слово. Автор користується ним як засобом відтворення своїх уявлень про одиничні предмети і явища реальної дійсності, а також для вираження своїх одиничних емоційних станів. Однак такі суб'єктивні сприйняття і стани не просто відтворюються. В художньому творі вони суттєво перетворюються, узагальнюються і оцінюються авторською свідомістю. При цьому мають місце дві тенденції художньої образності - умовність і життєва схожість, які проявляються у вимислі. За допомогою вимислу автор узагальнює окремі факти реальності [7].

Створення виконавського задуму включає в себе весь процес літературознавчого аналізу: визначення теми, ідеї, характеристики персонажів, розкриття їх думок і почуттів, настрою, вираженого автором у творі. Важливою умовою розуміння твору є те, щоб виконавський задум не повинен розходитись з авторським.

Сюжет - система подій, що відбуваються в житті змальованих у творі людей. У сюжеті історію характеру показано у конкретній системі подій. І, як подія, він, відображаючи реальну дійсність, включає в себе конфлікт, образи, обставини.

Щоб допомогти дітям відчути особливість сюжету, можна запропонувати їм розказати про якусь подію, факт, що схвилювали їх. Такі розповіді бувають різного характеру, але вони важливі тим, що діти вчаться створювати свій сюжет. Вчителю слід звернути увагу на розповіді - з чого вони починаються? Як розгортається дія? Де відчувається найбільше напруження? Як завершується дія? Тобто у сферу уваги вчителя потрапляє композиція твору з усіма її компонентами: прологом, зав'язкою, розвитком дії, кульмінацією, розв'язкою, епілогом (якщо він є).

Аналіз розвитку сюжету на основі розгортання конфлікту змушує проникнути в суть твору на кожному етапі його розвитку, розібратися в ситуації, в характерах дійових осіб, в суті результату їхнього протиборства, дати оцінку їх вчинкам. Розуміння конфлікту допомагає правильно визначити головну думку, яку необхідно зрозуміти, відчути й зажити нею.

У роботі з дітьми вчителі часто стикаються з такими творами, де сюжетна лінія не дуже чітко вимальовується як зовнішній фактор вираження конфлікту. Але це не означає, що конфлікт у таких творах відсутній. Це насамперед стосується віршів, де конфлікт не лежить на поверхні - це внутрішній конфлікт, в якому простежується думка автора, але без нього задум автора не може бути розкритий.

Конфлікт для читця є дуже важливим фактором. Від його розв'язання часто залежить виховний вплив твору на слухача. Власне, конфлікт дає змогу відчути, яку позицію займає автор, на чиєму він боці, а читачам допомагає передавати в інтонації певну оцінку протидіючих сил, донести до слухачів свою позицію при розкритті того чи іншого конфлікту.

Готуючи твір до виконання, слід враховувати не лише те, як говорить про того чи іншого персонажа автор, але й як про нього говорять інші, що і як він говорить сам про себе. Оці "що" і "як" відіграють для вчителя важливе значення у пошуках інтонації для розкриття і донесення того чи іншого характеру.

Узагальненість і одиничність стають головними рисами художнього образу у творі. Гармонія узагальненості і одиничності досягається суб'єктивною авторською позицією, властивим автору світосприйманням. Авторські цінності втілюються в образній системі твору. Автор із великої кількості різних фактів оточуючої дійсності відбирає тільки ті, які важливі йому для вираження своїх поглядів і позицій. Його власне ставлення до зображуваного проявляється і у виборі теми, й у відборі фактів, і в їх просторово-часовому взаємозв'язку, і в побудові сюжету, і в способі розповіді та в інших елементах твору, які всі разом і складають структуру твору. Зміст художнього твору, таким чином, проявляється в його формі, а читач занурюється в зміст твору через його формуючі компоненти. Особливо помітний вплив форми на читача в поетичних текстах, які, як правило, являють собою результат художнього перетворення емоційних переживань поета. Завдяки зв'язковій будові, ритму, рядковому поділу читач попадає в атмосферу твору, починає відчувати те ж, що і автор, відчувати настрої, які володіють ліричним героєм, і не просто співпереживати останньому, а сприймати його емоції як особисті переживання. Кваліфікований читач бачить і розуміє всі структурні елементи твору, він відтворює те, що читає, за тими ж законами і опирається на ті ж факти, за якими письменник сконструював художній світ твору.

Все вище сказане дозволяє зробити методичні висновки про те, що потрібно розуміти під аналізом художнього твору в початкових класах [1]

1) аналізуючи художній твір, в першу чергу, в полі зору потрібно тримати образи, створені автором. В літературознавстві розрізняють образ-пейзаж, образ-предмет і образ-персонаж;

2) в початковій школі при аналізі епічних творів увага читача зосереджується перш за все на образі-персонажі. Термін образ не вживається, використовуються слова "герой твору", "дійова особа", "персонаж";

3) в початковій школі для читання пропонуються твори пейзажної лірики, тобто такі, в яких ліричний герой, зосереджений на переживаннях, викликаних зовнішніми картинами, тому дуже важливо, не руйнуючи зародженого емоційного впливу ліричного твору, наблизити створений живописний образ-пейзаж до дитини, допомогти маленькому читачу внутрішнім поглядом побачити ті реалії, які вразили поета. Для цього корисно проводити паралелі між уявленнями (образами), які виникають, і словником твору;

4) важливо донести до читача авторську позицію, ставлення автора до зображуваних подій і героїв;

5) при аналізі важливо звертати увагу на форму твору і вчити осмислювати формальні компоненти.

Список використаної літератури

1  Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. Психологические иследование. - М.: Просвещение, 1968. - 464с.

2  Виноградова О.С., Эйслер Н.А. Вьявление систем словесних связей при регистрации сосудистых реакций // Вопросы психологии. - 1977. - №2.-С. 101-116

3  Ґудзик І.П. Робота над змістом твору // Поч. школа. - 1993. - №11. - С. 16-19

4     Запорожец А.В. Значение ранних периодов детства для формирования детской личности. - В кн. Принципи развития в психологии. – М., 1978

5     Ігнатенко Н. Осмислення прочитаного через складання плану // Поч.школа. - 2000. - №10. - С. 29 - 31

6     Ігнатенко Н.В. Пізнавальні завдання на уроках читання у 2 класі // Поч. школа. - 1992. - №9 - 10. - С. 18 - 21.

7     Лаптєва Л. Читання - віконце у світ // Початкова школа. - 1997. - №11. - С. 11-13

8     Львов М.Р., Горецький В.Г., Сосковская О.В. Методика преподования русского языка в начальних классах. - М.: Асаdemа, 2000. - С.142-157.

9     Маштолер О. Художні описи та оповідання школярів // Поч. школа.- 1998-№4.-С. 7-9.

10   Молдавская Н.Д. Литературное развитие школьников в процессе обучения. - М., 1976.-С. 36-60.