Урок-роздум на тему "В. Сухомлинський "Красиві слова і красиве діло"

Урок-роздум

Тема. Василь Сухомлинський. «Красиві слова і красиве діло»

Мета: ознайомити з твором В. Сухомлинського; вчити давати характеристику головним дійовим особам, порівнювати вчинки і поведінку персонажів, робити висновки щодо прочитаного; розвивати виразне читання, зв'язне мовлення, вміння цінувати думки товаришів; виховувати доброту, чуйність, вміння бачити і творити красиве.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

1. Вступна бесіда.

—Ми продовжуємо знайомитись з творами Василя Сухомлинського. Згадайте, що ви знаєте про цю людину.

—Які твори В. Сухомлинського ми вже читали?

2. Перегляд виставки творів В. Сухомлинського.

3. Робота з книгою.

—Прочитайте на 66 сторінці розповідь про письменника і скажіть, що нового ви про нього дізналися.

II. Мотивація навчальної діяльності, повідомлення теми, мети і завдань уроку.

1. Повідомлення теми уроку.

—Сьогодні ми прочитаємо оповідання В. Сухомлинського «Красиві слова і красиве діло».

2. Саморефлексія.

—Чого ви чекаєте від сьогоднішнього уроку? Чого хочете навчитися, що дізнатися, що найбільше цінуєте?

(Хочу дізнатися:що таке краса;

з чим краса завжди єдина.

Хочу навчитися: виразно читати;

вибирати з прочитаного головне;

робити висновки.

Я ціную:нові знання;

думки товаришів;

корисні поради.)

—Кожен з вас визначився, над чим він буде працювати на уроці.

3. Гра «Мікрофон».

Діти передають один одному уявний мікрофон і відповідають на поставлене запитання (відповіді не повинні повторюватися).

—Що таке краса? Якими іншими словами можна замінити слово «красивий»?

(Прекрасний, чудовий, симпатичний, приємний, акуратний, охайний.)

4. Словникова робота. Робота в парах.

—Знайти в словнику значення слова «краса».

Краса — це те, що приємно і подобається всім людям без винятку, все те добре і прекрасне, що оточує людину і викликає в неї радість. А сьогодні ми поговоримо про красиві слова і красиві діла.

5. «Доповни речення».

—До красивих слів належать слова... (Далі учні продовжують по одному слову.)

6. Читання із зупинками казки «Дві доньки».

Дві доньки

Було в матері дві доньки — Щебетушечка та Похмурочка. Що то за різні діти були! Щебетушечка все коло матері в'ється та солодко виспівує: «Голубко моя! Матінко рідна! Я тебе люблю понад усе на світі!» А Похмурочка все мовчки робить, ніколи таких улесливих слів не почуєш від неї. Любила мати обох дочок, раділа їхній вдачі та частенько мріяла про майбутнє щастя діток та свою спокійну старість.

І зупинка

—Хто з дочок вам більше сподобався? Чому? (Щебетушечка, бо говорила матері красиві слова.)

Та ось прийшла в сім'ю біда. Тяжко захворіла мати. Як не старалися доньки, які ліки не знаходили — все марно.

Якось дійшла до доньок чутка, що живе в лісі стара чаклунка, та таку силу має, що мертвий камінь оживляє. Зібралися дівчата та й хутко до лісу. Прийшли, а стара вже їх чекає, до хати запрошує...

II зупинка

—Як думаєте, що буде далі?

Надвечір у село повернулася одна Щебетушечка. Зайшла до оселі, а мати вже й встала. По господарству порається, всміхається — хвороби як не було.

—А де ж Похмурочка? — запитує дочку.

—Не знаю, — каже Щебетушечка, — десь у лісі заблукала.

Йшов час. Мати й Щебетушечка жили як раніше, а Похмурочка так і не повернулася. Ніхто не знав, де вона.

III зупинка.

—Що трапилося з Похмурочкою?

—Чому Щебетушечка не знала, де її сестра?

А з лісу в село стала приходити старенька бабуся. І все, куди б не йшла, коло хати матері й доньки зупиниться. Якось не втерпіла мати та й до неї: «А чого це ви та все на нашу хату поглядаєте?» Запитала та й стихла. З лиця старої жінки на неї дивились очі її Похмурочки, рідної донечки. Та стільки печальної любові було у них, що заголосила мати: «Дитино моя! Що сталося з тобою?» І розповіла старенька, як вимагала стара чаклунка за материне здоров'я по 20 літ молодого життя, як Щебетушечка змирилася-з материною смертю і відмовилась, як віддала Похмурочка власні 40 літ, вроду та здоров'я. А тоді й каже: «Помирати мені скоро, мамо, бо я вже стара. Це попрощатися приходила».

І подалася до лісу назавжди. А мати з Щебетушкою живуть і досі. Та чомусь не тішать маму мрії про щасливе майбутнє та спокійну старість.

—Хто з дочок вам сподобався більше?

—Чому ви змінили свою думку і ваші симпатії тепер на боці Похмурочки?

—Що ж прикрашає людину: красиві слова чи красиве діло?

III. Вивчення нового матеріалу.

1. Читання оповідання В. Сухомлинського вчителем.

—Яке у вас враження після прочитаного?

2. Самостійне читання дітьми.

—Скільки дійових осіб у творі?

3. Вибіркове читання.

—Прочитати красиві слова з оповідання.

—Про яке красиве діло говориться в тексті. Прочитайте.

—В яких словах головна думка оповідання?

4. Робота в групах.

Скласти власну розповідь, яка підтверджувала б головну думку прочитаного.

(Тим групам, яким важко впоратися із завданням, вчитель дає картки з опорними словами. Наприклад:

1) в клітці сумував горобчик; не хотів їсти; розвеселяли; відкрив клітку; полетів на волю;

2) не прибрав зошит; урок малювання; розлились гуашеві фарби; всі співчували; дістав чистий зошит;

3) спортивні змагання; естафети з бігу; впав; поранив ногу; текла кров; всі жаліли; дістав хусточку і перев'язав рану і т. д.)

5. Підсумок.

—З чим дружить краса? (З добром.)

6. Робота в парах. Робота з деформованим текстом.

—Скласти два вислови про добро і красу.

1)єдині, добро, і, Краса. (Краса і добро— єдині.)

2)красиве, в, завжди, Добро, людині. (Добро в людині завжди красиве.)

7.Робота з прислів'ями (виконується в групах).

—Прочитати прислів'я, переставивши склади.

1) диЛюна снакра не васломи, а бридоми миділа.

2) бреДо лоді биро лосмі.

(Людина красна не словами, а добрими ділами. Добре діло роби сміло.)

8. Робота в зошитах.

IV. Підсумок уроку.

—Чого навчились на уроці?

—Що дізнались нового?

—Чи досяг кожен із вас тієї мети, що поставив перед собою на початку уроку?

—Оціни свій внесок в урок (як ти працював) і постав сам собі оцінку.

—Оціни роботу свого сусіда.