Застосування інноваційних освітянських технологій

Реферат

Спеціальність: Економіка та підприємництво

Дисципліна: Вища освіта та Болонський процес

Тема: Застосування інноваційних освітянський технологій

Виконала:

студентка гр.

Перевірив:

Харків 2009

Зміст

 

Вступ

1.  Системний комплексний підхід до запровадження інноваційних технологій навчання

2.  Інтерактивні комплекси навчально-методичного забезпечення дисципліни (ІКМЗД)

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

За роки незалежності у зв’язку з модернізаційними процесами у країні, і у вищій школі зокрема, зміною навчальних планів, напрямів і спеціалізацій, певний час існували проблеми з навчально-методичним забезпеченням навчальних дисциплін. Бракувало сучасних підручників, посібників, навчальних видань для самостійного вивчення програмного матеріалу. У цей період склалася своєрідна педагогічна “майстерність”, коли викладач був змушений диктувати зміст основних положень, а студент – його занотовувати.

Нині ситуація суттєво змінилася. З абсолютної більшості дисциплін існують сучасні підручники, посібники та інший методично-довідковий матеріал, часто підготовлений самими викладачами вищої школи.

Але виникла нова проблема. Окремі викладачі вже звикли до тієї, своєрідної методики викладання. Одні на ній виросли, не знають і не хочуть знати іншої. Деякі викладачі усвідомлюють всю порочність викладання під диктовку, але не відмовляються від неї, оскільки вона не потребує особливих напружень з підготовкою спеціального навчально-методичного супроводження дисциплін. Немало є викладачів, яким бракує досвіду, професійних навичок, знання сучасних методик і технологій викладання. Тут доцільно налагодити систему підвищення кваліфікації викладачів, особливо молодих на базі навчально-методичних відділів самих вищих навчальних закладів (організація різноманітних систем навчання: “школа молодого викладача”, “школа підвищення педагогічної майстерності”).

За нинішнього зростання потоків наукової інформації репродуктивне засвоєння студентом необхідного обсягу знань стає неможливим. За таких умов зменшується частка прямого, зовні заданого інформування та розширюється застосування інтерактивних форм і методів роботи студентів під керівництвом викладача і повноцінної самостійної роботи в лабораторіях, читальних залах, на об’єктах майбутньої професійної діяльності, що особливо важливо для системи дистанційного навчання.

1. Системний комплексний підхід до запровадження інноваційних технологій навчання

Важливим моментом реструктуризації навчального процесу є запровадження інноваційних освітянських технологій. Рішення цих завдань спрямовано на:

-           перехід від педагогічного традиціоналізму до нових форм і методів навчання, орієнтованих на формування творчої особистості, яка вміє поєднувати в різних варіантах теоретичні знання, наукові здобутки з вирішенням питань, які виникають на практиці;

-           підвищення творчої активності студентів під час аудиторних занять шляхом упровадження ділових і рольових ігор, ігрового проектування;

-           посилення мотивації студентів до самостійної роботи з метою поглиблення знань і здобуття вмінь і навичок;

-           забезпечення наскрізної комп’ютеризації навчального процесу та створення комп’ютерних (інформаційних) систем його підтримки;

-           інтенсифікацію навчального процесу з метою скорочення аудиторних занять з участю викладача при наданні повного обсягу знань і підвищенні якості навчального процесу;

-           розробку інтерактивних комплексів навчально-методичного забезпечення дисципліни (ІКМЗД).

Розробка та застосування інноваційних технологій навчання, а також діагностика якості знань у вищих навчальних закладах мають носити систем ний характер, що дозволяє забезпечити взаємозв’язок між усіма елементами навчального процесу, підвищує рівень його керованості та навчально-методичного забезпечення. Вони також мають бути впровадженими в усіх формах навчання, по всій вертикалі навчального плану (в усіх дисциплінах), по горизонталі навчального плану (в усіх видах навчального процесу: лекції, семінари, практичні, лабораторні, самостійна робота студента, практика, заліки, іспити, поточний контроль), у всіх спеціальностях і спеціалізаціях.

Системна спрямованість змісту освіти визначається освітньо-професійними програмами, в яких відображено змістово-реалізаційні аспекти освітньо-кваліфікаційних характеристик, визначено нормативний зміст навчання, встановлено вимоги до змісту, обсягу, рівня освітньої та професійної підготовки фахівців відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня певної спеціальності. Вони використовуються під час розробки та коригування відповідних навчальних планів і програм навчальних дисциплін, розробки засобів діагностики рівня освітньо-професійної підготовки фахівців, визначення змісту навчання як бази для опанування відповідних спеціальностей та кваліфікацій.

Структурно-логічні схеми підготовки фахівців – організаційні алгоритми реалізації освітньо-професійних програм, навчальних планів, робочих навчальних програм дисциплін у їх єдності та взаємопідпорядкованості. В основу структурно-логічних схем покладено принципи випереджувального навчання, неперервності, послідовності та наступності навчання.

Системний характер змісту підготовки фахівців полягає також у науково обґрунтованій системі дидактично та методично оформленого навчального матеріалу. Він складається з нормативної та вибіркової частин. Загальний обсяг годин аудиторної та самостійної роботи студентів знаходиться у межах 50% від обсягу годин, визначених навчальними планами на вивчення дисциплін.

Інтенсифікація навчального процесу передусім пов’язана з проведенням аудиторних занять (лекцій, практичних, семінарів, лабораторних) на базі новітніх технологій. Це спонукає до проведення лекційних занять за трьома варіантами:

-           традиційне читання з візуальним супроводженням (зниження витрат часу на 8-10%);

-           інтенсивне читання з використанням опорного конспекту та візуального супроводження (зниження витрат часу на 40-50% порівняно з традиційною лекцією);

-           консультативно-проблемне читання з опорним конспектом і візуальним супроводженням на основі самостійного вивчення студентом розділу (теми) курсу (зниження витрат часу на лекції на 60-70%).

Нові тенденції яскраво проявляються в технологіях проведення семінарських занять:

-           традиційна форма проведення з елементами інновацій (з використанням навчальних тестів за роздаточним матеріалом чи в комп’ютерному варіанті; рольових ігор; бліц-розминка);

-           семінари-дискусії (проблемні), брейнринги, наукові семінари;

-           семінари за принципом самоорганізації студентів.

Поліпшуються й технології проведення практичних занять:

-           традиційна форма проведення з елементами інновацій (вхідний контроль володіння темою на основі комп’ютерного тестування, розрахунки з використанням комп’ютерних програм продуктів), які дозволяють звільнити час для обговорення результатів вирішення завдань та опрацювання пропозицій для прийняття управлінських рішень;

-           ігрове проектування;

-           ділові ігри, в тому числі з використанням комп’ютерних версій, розроблених кафедрами університету або придбаних програмних продуктів;

-           технології кейс-методу (методу ситуаційного навчання);

-           технології “Уорк-шоп”, спрямовані на вирішення ситуації чи розробку проекту малими групами;

-           відео тренінги, відеофільми.

Значного поліпшення потребують й технології практичної підготовки майбутніх фахівців відповідно до вимог багатоступеневої освіти. Нагального застосування у зв’язку з цим потребує організація наскрізної практичної підготовки, яка зумовлює безперервність її проведення для одержання достатнього обсягу практичних знань, умінь відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційних характеристик і ступенів освіти. Безперервність практичної підготовки досягається завдяки проходженню взаємопов’язаних видів практики: вступу до фаху, комп’ютерний практикум, комплексна практика з фаху на рівні бакалавра, спеціаліста та переддипломна. Новітні технології в організації та проведенні практик (стажувань) передбачають:

-           застосування комп’ютерних технологій для створення бази даних, електронних таблиць, алгоритмів рішення, інформаційних зв’язків, комплексів задач, що, по-перше, створює умови для оволодіння інформаційними технологіями для рішення фахових задач; по-друге, скорочує витрати часу на опрацювання інформації й отримання результатів; по-третє, вивільняє час для обґрунтування висновків за результатами практики, формування пропозицій щодо прийняття управлінських рішень;

-           організацію та проведення практики на матеріалах створеної навчальної фірми, яка функціонує в режимі віртуального підприємства (організації з відповідною організаційною структурою, господарсько-фінансовими операціями, зовнішнім середовищем)

Упровадження активних інформаційних, телекомунікаційних технологій – це основа реструктуризації навчального процесу на основі кредитно-модульної системи. Це дозволяє підвищувати рівень самостійного опанування студентами навчальних дисциплін, упровадженню інноваційних технологій навчання, спрямованих на раціональне використання навчального часу, активізацію творчого потенціалу студентів. Інформаційні технології необхідно застосовувати в усіх видах аудиторних занять, системі контролю знань.

Сучасна концепція розвитку бібліотечно-інформаційного обслуговування вимагає застосування автоматизованих інформаційних систем, створення автоматичних робочих місць бібліотекарів, уведення електронних абонентів користувачів, електронних каталогів літератури й електронної картотеки газетно-журнальних статей, створення мультимедійної бібліотеки. Це дозволяє високоякісно виконувати такі процеси як наукове опрацювання літератури, обслуговування читачів на вищому якісному рівні; автоматична підготовка каталожних карток, книжкових формулярів; запитів на літературу, бібліографічних довідок; уведення інвентарного та без інвентарного обліку літератури.

Основою формування інформаційних ресурсів вищих навчальних закладів стануть, по-перше, підготовка та видання сучасних науково-методичних розробок професорсько-викладацьким складом (підручників, навчальних посібників, опорних конспектів), а також створення ними комп’ютерних підручників, інформаційно-довідкових систем за напрямами підготовки спеціалістів. По-друге, систематичне поновлення сучасного літературного фонду підпискою періодичних видань. По-третє, відкриття доступу викладачам і студентам до інформаційних ресурсів через глобальну мережу Internet.

2. Інтерактивні комплекси навчально-методичного забезпечення дисципліни

Ситуація, коли студенти вищих навчальних закладів, опановуючи навчальні курси, стають, зазвичай, конспект лекцій та підручник, давно застаріла. Адже підручник розрахований на пересічного студента і не може враховувати індивідуальні особливості всіх студентів, можливості використання новітніх інформаційних технологій, Internet-ресурсів. Оскільки нині методологія навчання, наукової та виховної роботи у вищих навчальних закладах полягає у переорієнтації цих видів робіт із суто лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форму, впровадженні аналогічного принципу діагностики знань студента, потрібні нові (оригінальні) підходи до організації самоосвіти студента.

Вирішення цих завдань нині неможливе без залучення значних масивів інформації, у тому числі новітніх досягнень науки та техніки. Крім того, в сучасному підході до організації навчального процесу вирішальне значення відіграє спосіб подачі (організації) навчальної інформації. Під цим мається на увазі не традиційна методика викладання, а новітні методичні підходи до організації навчального процесу. У контексті традиційної інформаційно-довідкової лекції на самостійне опрацювання додаткових навчальних посібників відводилося до 30% навчального часу. У системі проблемно-евристичної лекції для цього відводилося до 50-60% часу самостійної роботи студента. Проте власне кількість часу не визначає ефективності такої роботи. Потрібна певна модель організації роботи від постановки задачі до самоперевірки ефективності її розв’язання.

З цією метою розроблено методологію та запропоновано механізм створення інтерактивного методичного комплексу навчальної дисципліни (ІКМЗД), який згідно із сучасними вимогами подається студенту в електронному вигляді. Завдяки цьому студент має можливість отримати повний пакет необхідної навчально-методичної літератури до курсу з доступом в окремому комп’ютерному класі, внутрішній комп’ютерній мережі або через систему Internet.

Структура сучасних інтерактивних комплексів навчально-методичного забезпечення дисципліни, на наш погляд, повинна містити такі основні елементи:

-           програму курсу;

-           робочу програму курсу;

-           календарно-тематичний план лекційних, семінарських і практичних занять;

-           модулі перевірки знань;

-           індивідуальні навчально-дослідні завдання; терміни, які повинен засвоїти студент під час вивчення курсу;

-           завдання для контрольних робіт із необхідним рівнем їх варіативності;

-           опорний конспект лекцій з курсу;

-           глосарій (словник термінів);

-           методичні рекомендації до самостійного вивчення курсу (розділу, теми);

-           збірник задач і завдань до практичних занять з дисципліни;

-           хрестоматію;

-           рекомендована література;

-           тести для самоконтролю;

-           екзаменаційні питання;

-           бібліотечні та Internet-ресурси;

-           електронні підручники та посібники, де текстовий матеріал поєднується з графічним зображенням, показом документів;

-           графічні документи та інші візуальні засоби, зразки, фонд законодавчих та інструктивних документів.

Такий комплекс можна розширити за рахунок підготовки авторських підручників з глосарієм, посібників для самостійної роботи з тематичним оглядом літератури, вправами для закріплення матеріалу, тестами для самоперевірки знань. Тому варто мати не лише текстовий, а й електронний варіант усіх цих посібників.

Розробка інтерактивних комплексів навчально-методичного забезпечення з кожної дисципліни – широке поле науково-методичних пошуків для кожного викладача. Такий комплекс має відображати індивідуальний рівень роботи зі студентами конкретного викладача. Адже нині викладач виступає не тільки в ролі лектора, консультанта, а й стає своєрідним режисером пізнавального процесу. Тут не припустимий розрив між знаннями викладача та його методичними діями. І це не заперечує необхідності створення сучасних ІКМЗД у межах конкретного вищого навчального закладу або групи споріднених вищих навчальних закладів.

Висновки

Участь України у Болонському процесі – це в широкому розумінні частина загального повороту держави обличчям до людини, оскільки, насамперед, індивідуальний підхід до студента якісно відрізняє європейську освіту.

Освітні трансформації відповідно до вимог Булонської декларації (кредитно-модульної системи) – це не лише і не стільки рівні, модулі, експерименти, рейтинги. Це-перш за все, нова філософія освітньої діяльності, нові принципи організації навчального процесу, новий тип відносин між викладачем та студентом, це нові технології опанування знань, повна прозорість навчального процесу.

Системний комплексний підхід до впровадження інноваційних технологій навчання в усі елементи навчального процесу з повним сучасним методичним забезпеченням, розвинутою інфраструктурою навчального процесу дозволить провести реструктуризацію навчального процесу (шляхом скорочення аудиторного навантаження) і запровадження нових концептуальних підходів до організації й контролю самостійної роботи студентів. Збільшення часу на самостійне вивчення (чи поглиблення) окремих модулів (тем) дисциплін вимагає внесення змін і в оцінку знань студентів, введення нової системи комплексної діагностики знань студентів.

Список використаної літератури

 

1.  М.Ф.Дмитриченко, Б.І.Хорошун. Вища освіта і болонський процес. – К.:Знання України, 2007.

2.  К.В.Корсак, І.О.Ластовченко. Вища освіта і Болонський процес. – К.:МАУП, 2007.

3.  В.І.Байденко. Болонський процес: структурна реформа вищої освіти. – М.: Дослідницький центр якості підготовки спеціалістів, 2002.

4.  В.Г.Воронкова, О.Є.Швець. Вища освіта і Болонський процес. – Запоріжжя, 2004.

5.  В.Г.Кремень. Болонський процес: зближення, а не уніфікація// Дзеркало тижня №48(473) – 13-19-грудня 2003.