Соціологія сім’ї

Соціологія сім’ї

Сім’я є об'єктом дослідження багатьох наук – історії, економіки, юриспруденції, психології, педагогіки, демографії, етнографії, соціології тощо. Кожна з них вивчає специфічні сторони функціонування і розвитку сім’ї під власним кутом зору і відповідно до свого предмету і методу. Соціологія сім’ї ставить перед собою завдання інтеграції досягнень різних наукових галузей і носить міждисциплінарний характер. Специфіка сім’ї в соціології полягає в тому, що сім’я одночасно виступає у двох іпостасях: вона є малою контактною соціальною групою, певною формою взаємодії людей, з одного боку, і особливим соціальним інститутом, якій регулює відтворення людини за допомогою певної системи ролей, норм і організаційних форм, – з іншого.

Підкреслюю, що соціологія сім’ї і шлюбу - це спеціальна соціологічна теорія, галузь соціології, яка вивчає формування, розвиток і функціонування сім^’ї, шлюбно-сімейних відносин у конкретних культурних та соціально-економічних умовах.

Найважливішими об'єктами вивчення соціології сім’ї є шлюб і сім’я.

Шлюб – це соціальна форма відносин між чоловіком і жінкою, яка історично змінюється.

Шлюб – це традиційний засіб формування сім’ї і суспільного контролю за нею, одне з знарядь, шляхів, засобів самозбереження і розвитку суспільства.

Через шлюб суспільство впорядковує і санкціонує статеве життя між чоловіком і жінкою (а зараз вже в деяких країнах дозволені і одностатеві шлюби), встановлює подружні і батьківські права й обов'язки. При оформленні шлюбу все частіше практикується укладання шлюбного контракту. 3а процедурою шлюбної церемонії шлюби поділяються на світські та церковні. В залежності від того, чи зареєстровані вони офіційно, шлюби поділяються на юридичні та громадянські. На фоні загального зростання соціальної напруги у нас поширюються такі феномени шлюбно-сімейних відносин, як фіктивний шлюб, фіктивне розлучення та ін.

Залежно від форми шлюбу виділяють: моногамію і полігамію, яка, у свою чергу, існує у формі полігінії (шлюб між одним чоловіком і кількома жінками), або поліандрії (шлюб однієї жінки з кількома чоловіками). Ще однією формою шлюбу є груповий шлюб – між декількома чоловіками та декількома жінками. Крім того, відрізняють шлюби ендогамні (укладаються в межах власної, але більш широкої спільності) і екзогамні (в силу необхідності вимушені укладати шлюб з партнером, який належить до інших груп). Так ендогамія була характерною для кастової системи в Індії. Найбільш відомим правилом ендогамії є заборона кровозмішування (інцест), яка виключає шлюби або статеві зв’язки між особами, що є близькими кровними родичами. Майже в усіх суспільствах, зазначає з цього приводу Н. Смелзер, це правило стосується відносин між дитиною і одним з батьків, а також між братом і сестрою. Він же підкреслює, що в західних країнах ендогамія в обмеженому виді існує всередині расових груп (наприклад, американських негрів), релігійних груп (наприклад, іудаїстів) і соціальних класів (наприклад, людей з аристократичним походженням).

На перший погляд дивним є те, що, як підкреслює Н. Смелзер, у більшості суспільств віддається перевага полігінії. Джордж Мердок у 1949 р. дослідив багато суспільств і встановив, що в 145 з них існувала полігінія, в 40 переважала моногамія і лише у двох спостерігалася поліандрія. Інші суспільства не відповідали жодній з даних категорій Оскільки в більшості суспільств співвідношення чоловіків та жінок складає приблизно 1:1, полігінія не знаходить широкого розповсюдження навіть в тих суспільствах, де вона вважається більш бажаною.

Сім’я є більш складною системою відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило об’єднує не тільки подружжя, але й їх дітей, а таких інших родичів та близьких. Крім того, сім’я виступає як соціальна клітина суспільства, є дуже близькою до "оригіналу" моделі всього суспільства, в якому вона функціонує.

Сім’я – це суспільний інститут (з точки зору суспільного санкціонування шлюбно-сімейних відносин) і водночас мала соціальна група, що має історично означену організацію, члени якої пов^’язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої зумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення.

Звертаю увагу курсантів, що сучасна сім’я часто визначається як інституйована спільнота, що складається на основі шлюбу, породженій ним спільній правовій та моральній відповідальності батьків за здоров’я дітей, їх соціалізацію та виховання.

Звертаю увагу курсантів на те, що щодо типів сім’ї то найбільш поширеною є проста, або нуклеарна сім’я (від лат. nucleus – ядро).

Вперше така назва вжита в 1949 р. американським соціологом Ж.П. Мурдоком. Така сім’я складається з подружжя та дітей, які не перебувають у шлюбі. При одруженні дітей утворюється інший тип сім’ї – розширена або складна сім’я. Вона включає три і більше поколінь або дві і більше нуклеарних сімей, які проживають разом і ведуть спільне господарство. Залежне від наявності в сім’ї батьків виділяють повну сім’ю (коли є обидва члени подружжя) і неповну, де один із батьків відсутній. Отже тип сім’ї визначається станом родинних зв’язків.

За типом владних структур виділяються патріархальні сім’ї (де переважає влада чоловіків над іншими членами сім’ї) та матріархальні (де влада належить жінці і матері). В останні роки відбувається перехід від патріархальної до егалітарної сімейної системи (де вплив і влада розподілені між чоловіком і жінкою майже порівну).

За вибором місця проживання молодих соціологи вичленовують патрілокальне (коли молода виходить з своєї сім’ї і живе в сім’ї чоловіка або поблизу оселі його батьків), матрілокальне (коли молоді живуть з батьками жінки або поблизу них) та неолокальне (коли молодята живуть окремо від своїх батьків). Неолокальне місце проживання вважається нормою на Заході, але порівняно рідко зустрічається деінде. Г. МЕРДОК, який дослідив проблеми шлюбу у 250 суспільствах світу, лише в 17 з них виявив розповсюдженість неолокального місця проживання. Стосовно України, - то преважна більшість молодих сімей живе з батьками. Це пов’язано не так з традиціями української сім’ї, як з браком коштів у молодих для винаймання, а тим більше купівлі чи будівництва власного помешкання.

За родоводом і наслідуванням майна найбільш розповсюдженим є родовід за чоловічою лінією. В декотрих випадках родство визначається за жіночою лінією (коли майно матері відходить доньці, а основну підтримку молодому подружжю надає брат жінки). Сімейна система, заснована на двобічному родоводі, прийнята у 40% світових культур.

Досліджуючи шлюбно-сімейні відносини, соціологія сім’ї використовує такі категорії:

-     умови та спосіб життя;

-     структура сім’ї;

-     спосіб мислення (сімейна ідеологія);

-     етапи життєвого циклу сім’ї.

Умови життя сім'ї – це сукупність факторів макросередовища (загальні соціальні умови), мезо- і мікросередовища (середовище розселення і найближче соціальне оточення).

Загальні соціальні умови поділяються, в свою чергу, на:

-     -соціально-економічні (рівень розвитку сфери обслуговування, розвитку дитячих дошкільних закладів, обсяг і структура товарообігу, реальних доходів населення взагалі і сім^’ї зокрема, рівень розвитку системи охорони здоров’я і медичного обслуговування, число робочих місць, які дозволяють використовувати жіночу і підліткову працю, число робочих місць з неповним робочим днем або пільговими умовами праці для підлітків і неповнолітніх тощо);

-     соціально-політичні (політика уряду, органів державної влади, профспілок та інших громадських організацій по відношенню до сім^’ї з метою її стабілізації, підвищення виховного потенціалу і т. ін. );

-     соціально-культурні (система діючих в суспільстві правових, моральних норм, цінностей та ідеалів, взірців діяльності і поведінки; засоби зберігання і розподілу соціальної інформації, соціального знання, кількість і доступність закладів культури і культурних цінностей; викладання курсів етики і психології сімейного життя в дошкіллі і школі; частота, обсяг і зміст передач, програм і публікацій про сім’ю в засобах масової інформації тощо);

-     демографічні (чисельність і темпи приросту населення або його депопуляції, статевий і віковий склад населення, його розподіл за типами регіонів; міграційні процеси і переселення; розподіл населення за етнічними і територіальними спільнотами);

-     екологічні умови (природньо-географічні особливості середовища проживання, ступінь урбанізованості і санітарно-гігєнічні умови життєдіяльності, ступінь забруднення оточуючого середовища);

-     соціально-психологічні (загальний стан свідомості людей, їх ставлення до світу і свого безпосереднього оточення; соціальні установки, інтереси і ціннісні орієнтації, що визначають життєву позицію і поведінку людей в суспільстві; ставлення до шлюбу і сім’ї).

Ці загальносоціальні умови впливають на життєдіяльність сім’ї опосередковано, через фактори мезо- і мікросередовища. Адже сім’я, як правило, вступає у взаємодію з ширшими соціальними спільнотами та інститутами, здійснює контакти з рідними, сусідами, друзями. До конкретних характеристик середовища безпосереднього проживання сім’ї належать (згідно з М. Мацковським), наступні:

-     ступінь урбанізованості середовища розселення сім’ї (тип населеного пункту - місто, село, число жителів);

-     характеристики зайнятості населення (тип підприємств, їх розподіл між державними, приватними, комерційними структурами, рівень кваліфікації і освіти, який вимагається, використання чоловічої, жіночої, підліткової праці, дефіцит чи надлишок робочої сили);

-     демографічна структура середовища розселення;

-     етнічні характеристики середовища розселення;

-     кількісні і якісні характеристики сфери обслуговування;

-     доступність дошкілля;

-     кількісні і якісні характеристики культурно-освітніх закладів, спортивних споруд;

-     характеристики закладів системи охорони здоров’я.

Звертаю увагу курсантів на те, що при аналізі соціального оточення вирізняються основні соціальні характеристики друзів, знайомих, рідних і представників референтних груп, а також їх норми і цінності в сфері шлюбно-сімейних відносин: установки на число дітей в родині, професійну зайнятість жінок, характер сімейного дозвілля, характеристики сімейного споживання тощо.

Підкреслюю, що під структурою сім’ї розуміється сукупність відносин між її членами, включаючи, крім родинних, систему духовних, моральних відносин, у тому числі відносини влади, авторитету та ін. Виділяють так звану авторитарну структуру і у зв’язку з цим авторитарні сім’ї, які характеризуються жорстким підкоренням дружини чоловікові, а дітей – батькам. Демократичні сім’ї засновані на розподілі ролей згідно не з традиціями, а з особистісними якостями і здібностями подружжя, на рівній участі кожного з них у прийнятті рішень, добровільному розподілі обов'язків у вихованні дітей тощо. Важливу роль у сучасних сімейно-шлюбних відносинах відіграють правові відносини, які регламентують закріплені в юридичних нормах взаємні права й обов’язки подружжя, батьків і дітей один до одного.

Наголошую, що важливим зрізом структури сім’ї є структура комунікації, при вивченні якої найбільш вагомим вважається встановлення міжособистісних каналів комунікації і характеру їх функціонування. Структура комунікації суттєво впливає на всі сторони функціонування сім’ї, оскільки характер питань, що обговорюються, культура та інтенсивність духовного спілкування між подружжям як на стадії формування сім’ї, так і на більш пізніх етапах сімейно-шлюбних відносин багато в чому впливають на згуртованість сімейної групи і задоволеність шлюбом, а адекватна структура комунікацій між батьками і дітьми є важливою передумовою успішного виконання сім'єю її виховних функцій.

Звертаю увагу курсантів на те, що існує також рольова структура сім’ї. Вона пов'язана з виконанням кожним членом сім’ї певний ролей, а також із системою їх рольових сподівань. Така структура характеризує систему взаємодій і відносин членів сім’ї відповідно до традицій і звичаїв, що існують у суспільстві в цілому, найближчому соціальному оточенні і закріплених в особистому досвіді членів сім’ї.

Підкреслюю, що можна виділити чотири основні ролі індивіда-члена сім’ї: щодо суспільства в цілому (роль члена суспільства), виробничої діяльності індивіда (роль виробника), за його неформальними контактами з друзями, знайомими, сусідами (роль товариша) і з родичами (сімейна роль), у вивченні сімейно-шлюбних відносин доцільно конкретизувати роль членів сім’ї і розглядати їх зв’язок з іншими, позасімейними ролями.

Підсумовуючи сказане, підкреслюю, що соціологія сім’ї та шлюбу вивчає досить широке і різноманітне коло питань:

-     типи соціальних відносин, характерні для сім’ї;

-     фактори, що визначають чисельність і структуру сімейної спільності;

-     зв’язок сім’ї з іншими соціальними спільностями та сферами соціального життя;

-     суспільні функції сім’ї, її структуру та особливості як соціального інституту, психологічної групи;

-     мотивацію шлюбів і розлучень, а також соціальні та психологічні фактори, які сприяють плануванню сімейного життя, виникненню та подоланню внутрішньосімейних конфліктів;

-     інтеграцію та дезінтеграцію сім’ї;

-     історичні типи та форми сімейно-шлюбних відносин, тенденції та перспективи Їх розвитку;

-     умови життя сім’ї та ін.

Особливу увагу курсантів звертаю на те, що як основні соціологічні підходи до дослідження сім’ї виступають соціальний інститут і мала соціальна група. Ці підходи заявляються у специфічному баченні предмета дослідження і виборі понять.

Сім’ю як соціальний інститут ми аналізуємо тоді, коли особливо важливо з’ясувати, наскільки спосіб життя сім’ї, її функціонування в певних межах відповідають чи не відповідають тим чи іншим сучасним потребам суспільства. Модель соціального інституту дуже важлива для прогнозування майбутніх змін сім'ї.

При розгляді сім’ї як соціального інституту вивчаються:

-     суспільна свідомість у сфері шлюбно-сімейних відносин, узагальнені характеристики сімейної поведінки груп населення в різних економічних і культурних умовах, вплив суспільних потреб та характер відносин та спосіб життя сім’ї;

-     причини та наслідки недостатньо високої ефективності функціонування інституту сім’ї в тих чи інших умовах;

-     соціальний механізм зміцнення сімейних норм і цінностей;

-     ефективність реалізації інститутом сім’ї своїх основних функцій в різних ідеологічних, політичних, соціально-економічних і культурних умовах;

-     співвідношення зразкових сімейних норм і цінностей, а також реальної поведінки членів сім’ї тощо,

На думку М. Мацьковського, соціолога-дослідника цікавить перш за все взірці сімейної поведінки, усталені ролі, виконувані її членами, особливості формальних і неформальних норм і санкцій у сфері шлюбно-сімейних відносин. Одні норми, обов’язки і права носять юридичний характер і регламентуються законодавством (питання про володіння майном, про матеріальні зобов’язання батьків стосовно дітей і один до одного, про мінімальний вік вступу до шлюбу, про юридичні підстави для розірвання шлюбу, про права і обов’язки колишнього подружжя, пов’язані з утриманням і вихованням дітей, володіння майном після розірвання шлюбу і т. ін./.

Інші норми шлюбу регулюються мораллю, звичаями, традиціям. До них належать норми залицяння, шлюбного відбору і дошлюбної поведінки, розподіл влади і обов'язків між подружжям, характер сімейного дозвілля тощо. Така ж моральна регламентація розповсюджується на процес розлучення, відносини з рідним й друзями.

Як мала соціальна група сім’я розглядається у тих випадках, коли дослідженню підлягають відносини між індивідами, які склад сім’ю.

При розгляді сім’ї як малої соціальної групи вивчаються:

-     характеристики групи в цілому: цілі та завдання сімейної групи, склад і структура сім’ї, соціально-демографічний склад сім’ї, групова згуртованість, групова діяльність і характер групової взаємодії сімейної групи, структура влади, комунікації в сім’ї тощо.

-     характеристики зв’язків і відносин сімейної групи з більш широкими суспільними системами в межах соціальної структури суспільства. Тут насамперед слід виділити функції сім’ї щодо суспільства.

-     цілі, завдання і функції стосовно до індивіда, групова регуляція поведінки та взаємодії індивідів у сім’ї, груповий контроль, групові санкції тощо, сімейні цінності, норми та зразки поведінки, включення індивіда в сім’ю, його задоволеність перебуванням у сім’ї, функціональними вимогами та ін.

Звертаю увагу курсантів, що кожна з двох парадигм у вивченні сім’ї має свою специфіку: внутрішні зв'язки всередині сім’ї досліджуються крізь призму понять, що характеризують малу групу; парадигма соціального інституту орієнтована насамперед на зовнішні зв’язки.

Сім’я проходить ряд етапів, послідовність яких складаєте сімейний, або життєвий цикл сім’ї. Виділяється різна кількість фа цього циклу:

-     утворення сім’ї - вступ у перший шлюб;

-     початок дітонародження - народження першої дитини;

-     завершення дітонародження - народження останньої дитини;

-     "порожнє гніздо" - вступ у шлюб і виділення із сім’ї останньої дитини;

-     припинення існування сім’ї – смерть одного із подружжя.

Методичні вказівки до другого питання "Соціальні та індивідуальні функції сім’ї. Основні підходи до її вивчення”.

Звертаю увагу курсантів на визначення функцій сім’ї. Пропоную їм самостійно назвати їх. Вислухав відповіді, підсумовую їх й переходжу до розкриття функцій сім’ї, звернув при цьому увагу на те, що як у вітчизняній, так і зарубіжній соціологічній літературі відсутня єдина типологія функцій сім’ї. Залежно від сфер життєдіяльності виділити основні суспільні та індивідуальні функції сучасної сім’ї.

Сфера сімейної діяльності	Суспільні функції	Індивідуальні функції
Репродуктивна	Біологічне відтворення суспільства	Задоволення потреби в дітях
Виховна	Соціалізація молодого покоління. Підтримка культурної неперервності суспільства.	Задоволення потреб у батьківстві, контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях.
Економічна	Економічна підтримка неповнолітніх і непрацездатних членів суспільства.	Одержання матеріальних засобів одними членами сім’ї від інших у випадку непрацездатності чи в обмін на послуги.
Господарсько-побутова	Підтримка фізичного здоров’я членів суспільства, догляд за дітьми.	Одержання господарсько-побутових послуг одними членами сім’ї від інших.

Сфера первинного соціального контролю	Моральна регламентація поведінки членів сім’ї у різних сферах життєдіяльності, а також відповідальності і зобов’язань у відносинах між подружжям, батьками і дітьми.	Формування і підтримка правових і моральних санкцій за неналежну поведінку і порушення моральних норм взаємовідносин між членами сім’ї.
Сфера духовного спілкування	Розвиток особистості членів сім’ї.	Духовне взаємозбагачення членів сім’ї. Зміцнення дружніх основ шлюбного союзу.
Соціально-статусна	Надання певного соціального статусу членам сім’ї. Відтворення соціальної структури.	Задоволення потреби у соціальному просуванні.
Дозвільна	Організація раціонального дозвілля. Соціальний контроль у сфері дозвілля.	Задоволення потреб у спільному проведенні дозвілля, взаємозбагачення дозвільних інтересів.
Емоційна	Емоційна стабілізація індивідів та їх психологічна терапія.	Одержання індивідами психологічного захисту, емоційної підтримки в сім’ї. Задоволення потреб в особистому щасті і коханні.
Сексуальна	Сексуальний контроль	Задоволення сексуальних потреб

Звертаю увагу курсантів, що до специфічних обставин, в яких формується, живе, функціонує сім’я, належать: місце проживання (регіон поселення); соціально-класова та етнічна належність; матеріальні становище; рівень освіти і культури членів сім’ї; традиції, цінності, на які орієнтуються у своїх життєвих планах і прагненнях члени сім’ї; стартова позиція, тобто моральна й економічна база, на якій будується кожна сім'я і від якої багато в чому залежить її здатність до консолідації, згуртування, інтеграції.

В Україні налічується понад 17 млн. сімей, з яких понад 11,2 млн. – в міських поселеннях і 5,8 млн. – в сільській місцевості. Кількість сімей зростає швидше чисельності населення, що відбиває тенденції відокремлення молодих сімей і скорочення її величини як серед міського, так і серед сільського населення. Частка сімей з однією дитиною становить 30,4%, з двома – 49,3%, з трьома – 7,4%, багатодітних – бездітних – 10%.

Нині в Україні переважають прості сім’ї, які у своєму складі мають подружжя з дітьми (будь-якого віку) або без них. На сім’ї такого типу припадає майже 75%. А от сім’ї, які складаються з двох і більше подружніх пар, становлять лише 4,8%. Це в основному сім'ї, в яких діти, що одружились, живуть разом з батьками. Значна категорія сімей, у складі яких немає подружньої пари.

Процеси етнічної асиміляції приводять до утворення етнічно змішаних сімей, які об’єднують осіб різних національностей. У міських поселеннях, де більше можливостей для міжнаціонального спілкування, частка їх майже у три рази більша, ніж на селі.

Звертаю увагу курсантів на те, що складний характер сім’ї як соціального утворення зумовлює наявність різноманітних підходів до її вивчення. Разом з тим їх можна об’єднати в декілька груп залежно від того, в якій якості розглядається сім’я.

Методологія символічного інтеракціонізму розглядає сім’ю як малу соціальну групу .Сім’я розуміється тут як сукупність соціальних ролей, які виникають і реалізуються у взаємодії її членів, зумовлюючи займані ними позиції. У більшості таких досліджень сім’я ототожнюється з відносно закритою системою яка має досить слабкі зв’язки з оточуючими її інститутами, організаціями, групами. Тому інституціональний і культурний аспект сім’ї практично не аналізується. Цей напрямок акцентує увагу на дослідженні ролей і статусів, міжстатусних відносин в процесі комунікації, конфліктів, прийнятті рішень тощо.

Близькою до нього є інша спроба розгляду стосунків в сім’ї – конфліктологічний підхід, представники якого звертають увагу передусім на складний суперечливий характер сімейних відносин, на рольові і статусні конфлікти між членами родини і т. ін. Деякі дослідники акцентують увагу на аналізі порядку розподілу влади всередині сім’ї, надаючи особливого значення механізмові прийняття рішень. Як правило, відзначають вони, ті члени сім’ї, що володіють більшими матеріальними засобами, одержують в ній більшу владу. Сучасний варіант теорії конфлікту, що стосується сім’ї, запропонований Х. Хартманн. Для неї сім’я - це "місце боротьби. Сім’я стає полем бою, де відбуваються конфлікти щодо перерозподілу засобів, в тому числі і щодо праці в домашньому господарстві та виховання дітей. Як вважає Xартманн, більш важкі обов’язки жінки по домашньому господарству являються формою експлуатації, яка склалася всередині капіталістичної патріархальної системи. Ця теорія носить назву “марксистсько-феміністської”, бо наголошує на експлуатації жінки-робітниці з боку чоловіка-капіталіста, в руках якого сконцентровані економічні засоби. Отже, в центрі уваги цієї конфліктологічної парадигми є напруження і боротьба всередині сім’ї.

Звертаю увагу курсантів на те, що оскільки погляд на сім’ю як на малу соціальну групу лише нещодавно став домінуючим, то більш поширеними є соціологічні концепції, де сім’я розглядається як соціальний інститут і у ширшому плані – як соціальна система.

Найбільш характерними тут є моделі сім’ї, розроблені в межах структурного функціоналізму. Його представник Т. Парсонс виходить з точки зору про універсальний характер нуклеарної сім’ї, всередині якої він розрізняє два типи лідерства: інструментальне, пов’язане з вирішенням організаційних завдань, та емоційне. Відтак соціальні система нуклеарної сім’ї уявляється Парсонсом у вигляді сукупні таких ролей:

- чоловік/батько - жінка/мати

- син/брат - донька/сестра

Інструментальне лідерство закріплюється за роллю "чоловік/батько", емоційне – за роллю "жінка/мати". Функціональне завданні підтримки емоційного балансу між всіма членами сім’ї, необхідної для нормальної соціалізації дітей, вимагає міцного союзу між подружжям, з а кріпленого шлюбом. Соціальна система сім’ї, згідно з Парсонсом, носить тимчасовий характер: виконавши завдання соціалізації дітей, вона самоліквідується, тому що діти утворюють власні нуклеарні сім’ї. Модель Парсонса базувалась на визнанні ним ізольованого характеру нуклеарної сім’ї, тобто відсутності сталих міцних зв’язків членів сім’ї з своїми батьками та іншими кровними родичами. Згідно цієї моделі лише один член родини – мужчина/чоловік/батько здійснює зв’язок між сім’єю і економікою суспільства; праця жінки істотної ролі для життя родини не має.

Звертаю увагу на те, що дослідження сім’ї в США у 60-70-спростували багато положень Парсонса, перш за все його тезу про ізольований характер нуклеарної сім’ї. Було доведено, що зв’язки з найближчими родичами мають велике значення для сучасних сімей, що в розвинутих країнах досить розповсюджені великі (а не лише нуклеарні сім’ї, які складаються з 3-4 поколінь. Е. Ботт виявила наступну закономірність: чим у більш широкий соціальний контекст включена сім’я, тим менше розмежованими є ролі подружжя. Нині в структурному функціоналізмі сім’я аналізується з точки зору її пристосування до більш широкої соціальної системи. Основними для цього підходу є поняття структури, функції, визначення ситуації тощо. При цьому акцентується на сталості і міцності сім’ї. Менше уваги приділяється її змінам і суперечностям всередині сімейного кола.

Цю прогалину надолужує конфліктологічний підхід, для якого властивим є розгляд стосунків не лише в сім’ї, але й між сім’єю як соціальним інститутом та іншими соціальними інститутами і органі ями. Такого роду конфлікти можуть виникати з приводу виховання дітей (де краще це робити: спільно вдома батькам чи в дошкільних закладах, організованих державою), перерозподілу матеріальних засобів (хто повинен приймати рішення про використання засобів, якими володіє сім’я, – члени родини чи представники державного апарату) і навіть харчування (де краще пообідати: вдома їжею, звареною жінкою, чи в кафе або ресторан). Отже, в руслі конфліктологічної парадигми розробляються проблеми як внутрішньосімейного життя, так і конфліктів зовнішніх – між сім’єю та її соціальним оточенням.

Ситуаційний підхід зосереджується на дослідженні цінностей і норм у сфері сімейно-шлюбних відносин і розглядає їх як соціальну ситуацію, що визначає функціонування різних типів родин. Для прихильників цього напряму центральними є поняття соціальної ситуації і ролі .

Інституціональний підхід дозволяє розглядати сім’ю як соціальну систему, яка е одним з основних соціальних інститутів. При цьому зазначається, що багато важливих функцій сім’ї переходить до суспільства. В цих дослідженнях центральними поняттями стають індивід і культурні цінності, які він поділяє.

У західній соціологічній думці є ще один напрямок, який розглядає сім’ю радше в природному, а не в соціальному контексті. Соціобіологія та її концепція сім’ї базується на визнанні всезагальності законів еволюції та природного відбору .Другий важливий вихідний пункт соціобіологів – ідея тотального універсального і первинного характеру інстинкту продовження роду. Необхідність сімейного існування закладена в самій біологічній сутності людини і визначається потребами відтворення. Тому люди об’єднуються в сім’ях, але стратегія відтворення у чоловіків і жінок е відмінною. Для чоловіків характерним є прагнення і здатність залишити по собі якомога більше нащадків (що, з рештою, є притаманним для всіх самців у природі). Жінки ж зосереджуються на клопотах про виживання потомства; їх родинний внесок є вищим, ніж у чоловіків. Відмінність стратегії відтворення в сім’ях призводить до конфліктності у стосунках подружніх пар. Отож, соціобіологи також вважають, що конфліктність органічно властива сім’ї, основи конфлікту мають біологічне, еволюційне походження, а самі конфлікти – неминучі.

В межах радянської соціології сім’я розглядалась насамперед як соціальний інститут. В СРСР десятиріччями діяльність практично всіх соціальних інститутів будувалась, виходячи з мети забезпечення максимально можливої зайнятості населення (в тому числі жінок) у суспільному виробництві. Наявність і розмір сім’ї досить часто ставав негативним фактором в усіх суттєвих моментах життєдіяльності радянської людини: при пошуках праці і розподілі матеріальних благ, освітньому і професійному зростанні, побутовому і медичному обслуговуванню, організації відпочинку і прилученні до культурних цінностей, пенсійному забезпеченні тощо. Як слушно зазначає О. Дудченко, зменшення сім’ї в радянському суспільстві безумовно сприяло деприватизації життя індивіда, уніфікації способу життя і мислення, зведенню сімейних та інших групових інтересів до "особистих" (на противагу "суспільним”), полегшенню, в кінцевому результаті, маніпуляції поведінкою індивідів і цілих груп людей.

Нині у вітчизняній соціології посилюється інтерес до сім’ї як малої соціальної групи. Це багато в чому пояснюється т руйнація тоталітарного режиму і болючий перехід до якісно ново суспільства, який супроводжується кризовими явищами, зробив сім’ю одним з центральних осередків життя людини, зумовив його зростаючу приватизацію. Сім’я в сучасних умовах перетворюється на "острівець безпеки", притулок і схованку від усіх потрясінь перехідного періоду. На часі, очевидно, і вироблення нового типу стосунків сім’ї і суспільства, заснованого на рівноправності і партнерстві, на взаємодії і взаємній повазі.

Література:

1.   Абдулатипов Н.Т. Человек, нация, общеетво. – М., 199І.

2.   Антонов А.И., Вориеов АЛ. Кризис семьи и пути его преодоления. – М., 1999.

3.   Антонов А., Медков В. Социология семьи. – М., 1996.

4.   Дарко И.В. Современный брак: проблемы и гармония. – М., 1990.

5.   Зацепин В.Й. Молодая семья. – К., 1991.

6.   Кратний словарь по социологии. – М.. 1988.

7.   Лавриненко В., Нартов Н. Основи социологических знаний. – М., 1995.

8.   Мацковекий М.С. Социология семьи: Проблемы теории, методологии и методики. – М., 1989.

9.   Піча В.М. Соціологія. – К., 2000.

10.    Піча В.М.Соціологія сім’ї. – Львів, 1995.

11.    Смелзер Н. Социология. – М., 1994.

12.    Современная западная социология: Словарь. – М., 1990.

13.    Социология: Наука об обществе. – Харьков, 1996.

14.    Соціологія. - К., 1999.

15.    Тадевосян З.В. Словарь-справочник по социологии и политологии. – М., 1996.

16.    Тощенко Ж.Т. Социология. – М., 1994.

17.    Черниш Н. Соціологія: Курс лекцій. – Львів, 1996.

18.    Якуба Е.А. Социология. – Харьков, 1996.