Австралійський союз

Австралія

Австралійський Союз

Назва країни походить від латинського Terra Australis, що означає «південна земля».

Площа — 7,7 млн. км кв.

Населення — 17,7 млн. чоловік.

Столиця — Канберра.

Державний устрій — формально конституційна монархія, фактично — федеративна парламентська республіка.

Адміністративний поділ – 6 самоуправних штатів (Новий Південний Уельс, Вікторія, Квінсленд, Південна Австралія, Західна Австралія, Тасманія), Північна територія і Федеральна (столична) округа.

Глава держави. Королева Великобританії, представлена генерал-губернатором.

Найвищий законодавчий орган. Парламент (Сенат і Палата представників).

Найвищий виконавчий орган. Уряд.

Крупні міста. Сідней, Мельбурн, Брісбен, Перт, Аделаїда.

Державна мова. Англійська.

Релігія. 26% — англіканці, 26% — католики, 24 % — послідовники інших християнських конфесій.

Етнічний склад. 92% — європейці, 7 % — азіати, 1 % — аборигени.

Валюта. Австралійський долар = 100 центам.

Місце у світі та розташування

Австралія — єдина країна, яка займає цілий континент. Разом з островом Тасманія утворює Австралійський Союз. На півночі омивається морями Тімор, Арафурським і протокою Торреса, на сході — Кораловим і Тасмановим морями, на півдні — протокою Басса і Індійським океаном, на заході — Індійським океаном. Союзу належать також острови Картье, Ашмор, острів Різдва, Кокосові острови, острови Херд, Макдональд, Норфолк. За площею вона стоїть на шостому місці в світі, за кількістю населення — вона серед невеликих країн, а за його густотою (2 чоловіка на 1 км кв) — на одному з останніх місць.

Сучасна Австралія виникла трохи більше 200 років тому як так звана «біла переселенська колонія» Великобританії. Зараз це цілком самостійна країна, але формально її главою залишається англійська королева. Австралія економічно високорозвинена країна. За абсолютними розмірами свого ВНП вона входить до групи перших 15 країн, а в розрахунку на одного жителя стоїть на рівні колишньої метрополії — Великобританії. Водночас у світовому поділі праці Австралія має аграрно-сировинну спеціалізацію. Віддаленість від Європи перестала бути вирішальним чинником її географічного положення. Технічний прогрес на транспорті і в засобах зв'язку зблизив її з іншими континентами. Позитивного значення набуває відносна близькість Австралії до країн Південно-Східної і Східної Азії та Океанії.

Господарська оцінка природних умов та ресурсів

Австралія при її 0,3 % світового населення володіє 5,8 % земної поверхні. Отож можна говорити, що її забезпеченість природно-ресурсним потенціалом у 20 разів вища від се­редньої в світі. Йдеться насамперед про мінеральну сировину й пасовища. її енергетичні та водні ресурси, орні землі й ліси в розрахунку на одного жителя також дуже значні. Країна лежить у чотирьох природних поясах — субекваторіальному, тропічному, субтропічному та помірному. Австралія відома як посушливий континент, проте території з достатньою кількістю опадів становлять 1/3 всієї площі, а це 2,5 млн км кв. У посушливих районах значними є запаси підземних вод. Втім, на розвитку країни негативно позначаються такі особливості: більша частина її території має екстремальні умови для життя та діяльності людини, а величезні відстані утруднюють зв'язки між окремими районами. Австралія потерпає від посух, повеней і лісових пожеж.

Клімат

Клімат в Австралії відрізняється залежно від регіону: на півночі — тропічний, на півдні — помірний. Тропічний регіон має дві пори року: жаркий і вологий сезон (у лютому-березні) і теплий сухий сезон. Деякі регіони щорічно переживають пе­ріоди засухи або паводків. Середні літні температури +20-28°С, зимові — +12-24°С, найбільші морози досягають -6°С і лише в Австралійських Аль­пах -22°С. У літні місяці дощі незначні. Більше 1000 мм опадів в рік отримують північна, східна і південна околиці материка, але у внутрішніх районах (1/2 площі) — не більше 250 мм в рік. Травень-серпень — ідеальний час для поїздки до Австралії, вересень-грудень — пік туристичного сезону.

Флора

Рослинний світ Австралії дуже багатий, крім того, з 22 тисяч видів рослин 90% є ендемічними. На північному сході країни ростуть тропічні і листяні ліси. Пальми і папороті є сусідами з дубом, ясеном і березою. На північному побережжі знаходяться мангрові чагарники. Уздовж східного побережжя і в Тасманії ростуть сосна Хуона і сосна Короля Уїльяма, що дають цінну деревину. У лісах на південному сході і південному заході території переважає евкаліпт. У Австралії зустрічаються більше 500 видів акації.

Фауна

Тваринний світ Австралії не менш різноманітний і унікальний. У великій кількості мешкають качконіс, єхидна, кенгуру, валлабі, кенгуровий щур, опосум, коала, вомбати, австралійські бандікути, сумчаста миша. На остро­ві Тасманія мешкає рідкісний хижак — сумчастий диявол. Однією з типово австралійських тварин є дикий собака дінго. Широко представлені рептилії. У Австралії водиться близько 100 видів отруйних змій. У прибережних водах живе досить велика кількість небезпечних тварин — близько 70 видів акул, медуза австралійська (морська оса), морська змія, бородавчаста риба і блакитний восьминіг. Серед комах особливо примітні гігантські терміти. На континенті мешкає більше 700 видів птахів, серед яких страус ему, казуар, кукабарра, лірохвіст, папуги, какаду, чорні лебеді, тонкодзьобий буревісник і багато інших.

Річки і озера

Найбільші річки — Муррей, Дарлінг, Бурдекін, Фітцрой, Хантер. На півдні розташована мережа солоних озер — Ейр, Торренс, Фроум, Гейрднер. Найбільше прісне озеро Аргайл (штучно створене).

Населення

Сучасне населення Австралії сформувалось за рахунок емігрантів. Аборигенів або нищили, або заганяли в найнесприятливіші для життя місця. Зараз їхня частка не перевищує 1,5 %. Урядові програми щодо покращення їхнього становища поки що не досягають очікуваних результатів. Основну масу емігрантів спочатку становили англійці. їх мова і культура визначили етнічну спрямованість сучасного австралійського суспільства. Після другої світової війни Австралія прийняла багато так званих «переміщених осіб», а також вихідців з європейського півдня і сходу — італійців, юґославів, греків тощо. Серед них було понад 20 тис. переселенців-українців. До самого останнього часу уряд проводив політику «білої Австралії». Зараз робиться послаблення для в'їзду в країну представників інших рас.

Населення на континенті розміщене відповідно до природного середовища. Субекваторіальна савана, тропічні пустелі і напівпустелі практично не заселені. Найгустіше заселені південно-східна, разом з Тасманією, південно-західна окраїни — добре зволожені субтропічні, помірні і, частково, тропічні прибережні райони. Австралія має дуже високу частку міських жителів — 85 % (один з найвищих показників у світі). Особливе місце серед міських поселень займають столиці штатів.

Велике землеволодіння на перших етапах розвитку колоній, до­рожнеча «білої» робочої сили, сам характер сільськогосподарського виробництва (екстенсивне скотарство не вимагало багато робочих рук, а в землеробстві рано почали впроваджувати машинну техніку) призвели до формування традиційно рідкозаселеної сільської місцевості. Характерним є фермерське розселення, причому у внутрішніх районах ферми віддалені одна від одної на десятки, а то й сотні кілометрів. Ізольоване життя на фермах — одна із складних проблем австралійського суспільства.

Серед міських поселень привертають увагу три групи міст. По-перше, це маленькі гірничі міста, які розкидані по всьому континенту і є його невід'ємною рисою. По-друге, це столиці штатів. У минулому, і навіть до деякої міри й зараз, штати — колишні окремі колонії — розвивалися як самостійні одиниці. Тому кожна столиця стала не тільки політичним, а й головним комерційним, індустріальним і культурним центром штату. Зараз п'ять з них — Аделаїда, Брісбен, Мельбурн, Перт і Сідней мають понад 1 млн. жителів кожна і змагаються між собою в розвитку новітніх виробництв, закладів науки і культури.

Австралійський Союз має коротку історію і бідний на історичні пам'ятки. В таких умовах кожне столичне місто прагне як до фіксації минулого, так і до використання всього нового. Висотна модерна забудова ділових центрів столиць, їхні університети, музеї, концертні зали, спортивні споруди тощо і субурбанізовані охайні і впорядковані передмістя — все це запозичено в кращих містах Європи та США.

Третю групу австралійських міст складають середні за розмірами центри, які виникли поруч зі столицями, взявши на себе функції різних галузей важкої промисловості. Це Ньюкасл, Вуллонґонґ і Порт-Кембла біля Сіднея, Джілонґ біля Мельбурна, Уайалла біля Аделаїди, Фрімантл і Куїнана біля Перта та інші. Вони в значній мірі звільнили столиці від «брудних» галузей виробництва. Австралія — багата країна з високим ІРЛП і високим рівнем життя. Як культурний регіон вона сформувалась під впливом Великобри­танії. Одночасно на неї все більший вплив мають США.

Загальна характеристика господарства

Структура господарства Австралії цілком сучасна і відповідає критеріям високорозвинених країн. В обробній промисловості зайнято 16 % працюючих і вони створюють 19 % ВНП, в добувній промисловості, відповідно, 2 і 7 %, сільському господарстві — 6 і 4 % і в третинній сфері — 68 і 61 %.

Специфікою є гіпертрофований розвиток сировинних галузей, продукція яких перекриває потреби внутрішнього ринку і орієнтується переважно на експорт. Базою їх є величезні природні багатства. Причиною виникнення був попит на їхню продукцію з боку метрополії, а потім і інших країн. Експортні галузі відіграють виняткову роль в житті Австралії. Вони є основним джерелом іноземної валюти. Безпосередньо в них зайнято порівняно мало людей. Але велика кількість працюючих в інших галузях зв'язана з ними, створюючи умови для їхнього функціонування і обслуговуючи їх.

Експортними галузями є сільське господарство і гірничодобувна промисловість. Продукти тваринного і рослинного походження дають 35 % вартості експорту, мінерального — 45 %. Спочатку експортні галузі відзначалися екстенсивністю виробництва, зараз воно все більше і більше інтенсифікується. Перед експортом сировина зазнає обов'язкової промислової обробки. Висока продуктивність праці в експортних галузях, а Австралія в даному випадку стоїть на одному рівні із СІЛА, пов'язана не тільки з використанням найновішої техніки, технології та організації праці, а з урахуванням того, що найдешевше може дати та або інша територія чи об'єкт. Саме це і є основою високого рівня ВНП на душу населення.

Великобританія перестала бути головним імпортером австралійської сировини після свого вступу до ЄС. На ринках Австралії її замінила Японія, потреби якої в сировинних ресурсах у цей час швидко зростали. Експорт Австралії спрямовується зараз також у США, Китай і країни Південно-Східної Азії. Спеціалізація на виробництві та експорті на світовий ринок продукції первинного сектора має свої переваги і вади. Як і будь-яка інша спеціалізація, вона дозволяє зосередити увагу невеликої за населенням країни в одному напрямку. Разом з тим, в Австралії мало розвинене виробництво засобів виробництва і новітні наукоємні галузі. Саме їх продукція становить 3/4 імпорту країни.

Сільське господарство

Дієта австралійців така ж, як англійська чи американська. Внутрішні потреби задовольняються власним виробництвом. Як експортер сільськогосподарської продукції Австралія поступається на світових ринках лише США, Нідерландам та Франції. Структуру експорту визначають міжнародний попит і можливості природного середовища. Експортуються вовна, м'ясо, масло і сир, шкіри, пшениця, тростинний цукор, фрукти. Особливу роль відіграє Австралія як постачальник на світовий ринок вовни, м'яса, пшениці і цукру.

За поголів'ям овець (максимум 180 млн. голів), настригом вовни та її експортом Австралія посідає перше місце в світі. Вівчарство — початкова галузь австралійської економіки. Виникло воно понад 200 років тому, одразу ж після заснування колонії. Передумови для цього — попит на вовну в Англії, наявність величезних просторів цілорічних пасовищ, невелика потреба галузі в робочій силі і можливість транспортування на далекі відстані. Основне поголів'я овець зосереджене в південно-східній та південно-західній частинах континенту на південь від тропіка в зонах з річною кількістю опадів від 700 до 200 мм.

Вивіз м'яса з Австралії почався наприкінці XIX ст., коли з'явилися пароплави-холодильники. Вивозять баранину, ягнятину, але основу становить м'ясо великої рогатої худоби. її вирощують переважно в субекваторіальній савані на північ від тропіка.

У вівчарстві і м'ясному тваринництві переважають великі ферми. Поголів'я коливається з року в рік у залежності від погодних умов і попиту на вовну та м'ясо. Інтенсивність виробництва найвища у східних достатньо зволожених районах і зменшується з просуванням вглиб континенту.

Ареали найбільшої густоти посівів пшениці збігаються з ареалами найбільшої густоти поголів'я овець. Вони дістали назву пшенично-вівчарських зон. Це субтропічні степи з чорноземними ґрунтами, розорювання яких у кінці XIX ст. стало важливою сторінкою світового сільського господарства. Як експортер пшениці Австралія поступається лише США, Канаді та Франції.

Цукрову тростину вирощують в Австралії давно. Але роль країни як експортера цукру стала значною після ембарго США на торгівлю з Кубою. Нині Австралія виступає як другий після Куби експортер цукру. Тільки недавно з нею зрівнявся Таїланд. Цукрові плантації займають невеликі площі на узбережжі штату Квінсленд на межі тропічного вологого лісу і савани.

Промисловість

Гірничодобувна промисловість. Як уже зазна­чалось, Австралія багата на мінеральні ресурси. Видобування їх почалося в XIX ст. у зв'язку з попитом Англії. В кінці століття країна експортувала в значних розмірах золото, срібло і такі кольорові метали, як мідь, свинець, цинк. Після другої світової війни австралійська добувна промисловість пережила новий «бум». Він був пов'язаний з сенсаційними відкриттями величезних покладів залізних руд, бокситів і вугілля, а також інших мінералів та попитом на них з боку Японії. Якщо до того мінеральний експорт Австралії обчислювався тисячами тонн, то тепер — десятками мільйонів тонн. Австралія перетворилася на одну з найбільших гірничодобувних країн світу. Вона займає перші місця за видобутком бокситів, алмазів, опалів і свинцю та одне з перших за видобутком вугілля, залізної і марганцевої руд, міді, цинку, олова, нікелю, титану, вольфраму, золота, срібла тощо.

До другої світової війни галузь була зосереджена в декількох центрах. Серед них світової слави зажили комплексні родовища кольорових металів — Брокен-Хілл і Маунт-Айза. Зараз рудники і кар'єри розкидані по всій території. Особливу роль у цьому відношенні відіграють штати Західна Австралія (залізна руда, боксити, нікель, золото, алмази), Квінсленд (боксити, мідь, срібло, свинець, цинк, вугілля), Новий Південний Уельс (вугілля, свинець, цинк). Треба відзначити прибережне розміщення родовищ мінеральної сировини. Один з найбільших у світі залізорудних басейнів знахо­диться майже на узбережжі Індійського океану, найбільші в світі поклади бокситів — на берегах затоки Карпентарія, вугільні кар'єри — вздовж Тихоокеанського узбережжя. Північна територія має величезні незаймані родовища урану.

Розвиток гірничодобувної промисловості Австралії супроводжувався будівництвом шахт і кар'єрів, гірняцьких поселень, залізниць, автошляхів і морських портів. Все це сприяло освоєнню величезної території континенту.

Енергетика.

Австралія має достатню кількість кам'яного і бурого вугілля. Слабким місцем залишається забезпеченість рідким і газоподібним паливом, хоча зусиллями останнього часу нафту і газ у помірних кількостях знайдено як на шельфі, так і всередині континенту. Ресурси гідроенергії обмежені, але вони широко використовуються. Каскади ГЕС побудовано на Тасманії і в Австралійських Альпах. На відміну від Канади, експортні галузі Австралії не є важливим споживачем електроенергії, хоча виплавка алюмінію в 90-х роках перевищувала 1 млн т на рік.

Оцінюючи обробну промисловість Австралії, треба враховувати порівняно невелику кількість її населення і дорожнечу робочої сили. А що країна не виробляє все сама, то це нормальне явище, адже вона має чим оплачувати імпорт. Значний сектор обробної промисловості Австралії працює на експорт, переробляючи сільськогосподарську і мінеральну сировину. В достатній кількості виплавляють сталь. Виробляють харчові продукти, транспорті засоби і обладнання, хімікати, текстиль, одяг, товари домашнього вжитку. Особливе місце займає автомобілебудування: на рік випускають до 400 тис. автомобілів.

Обробна промисловість на 2/3 сконцентрована в штатах Новий Південний Уельс і Вікторія, в першу чергу в Сіднеї і Мельбурні та навколо них.

Транспорт

Структура і географія транспорту Австралії складалися під впливом великих розмірів країни, її колоніального минулого і сучасних потреб. Трансавстралійською вважається лише одна залізниця завдовжки 1800 км (Порт-Пірі — Калґурлі), яка з'єднує Південну і Західну Австралію. Перетнути країну з півдня на північ можна лише спочатку залізницею, а потім шосе. Австралія майже не має свого морського флоту, хоча в країні багато спеціалізованих портів і кожна столиця штату є портом. Трубопроводи почали будуватися тільки останнім часом.

В той же час Австралія зуміла якнайкраще скористатися з можливостей авіаційного та автомобільного транспорту. Вона має три авіакомпанії міжнародного класу, великі аеропорти в Сіднеї, Мельбурні, Брісбені і Перті і транзитний аеропорт в Дарвіні. Авіація широко використовується для зв'язків усередині країни не тільки між містами, а й між окремими фермами. Користуються нею і в сільськогосподарському виробництві, і в побуті. Є служби «літаюча яловичина», «літаючий лікар», «літаюча пошта» тощо.

За кількістю автомобілів на душу населення Австралія стоїть на одному рівні з США і Канадою. Майже кожна сім'я має автомобіль. Мережа автошляхів у заселених районах густа і сучасна.

Туризм

Ця сфера в Австралії має таку ж структуру, як і в інших розвинених країнах. До 3 млн. іноземних туристів відвідує Австралію щороку, переважно з Нової Зеландії, Японії і Південно-Східної Азії. Стримуючим чинником розвитку іноземного туризму залишається висока вартість авіаперельотів із Західної Європи і США. Туристична база Австралії включає як природні, так і історико-культурні об'єкти. Серед природних найбільшу популярність мають національні парки «Великий Бар'єрний риф» і «Улуру». Останній розташований в центрі континенту і відомий масивом Аєрс-Рок. Австралія бідна старожитностями, але сучасні комплекси культурних закладів у столицях штатів відповіда­ють найвищим світовим стандартам.

Визначні пам'ятки

У Сіднеї — Музей Австралії, На­ціональний морський музей, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Музей прикладного мистецтва і науки. У Мельбурні — національна галерея Вікторії, Королівський ботанічний сад і національний гербарій, собор Св. Патріка, Королівський монетний двір. У Аделаїді — художня галерея Південної Австралії, католицький собор Св. Френсіса Ксавьєра. У Квінс­ленді — гербарій, музей Вікторії. Численні природні визначні пам'ятки охороняються в национальных парках, найзнаменитіший з них — червона гора Айрес-Рок, найбільший моноліт в світі (348 м висотою і 9 км в обхваті).

Корисна інформація для туристів

Жителі країни дружні, легко вчаться, вирізняються запереченням авторитетів, любов'ю до гострого слова. Кістяк населення склали емігранти з Англії та Ірландії.

З одного боку, в країні зберігається вплив англійської культури, що виявляється іноді в стриманості, чепурності, пуританстві, з іншого боку, багато спостерігачів відзначають схожість Австралії з Каліфорнією, яка виявляється в життєлюбності, свободі характеру, звичці більшу частина часу проводити на відкритому повітрі. Австралійці привітні з іноземцями. Вони гранично лаконічні, вважають стислість за чудову рису. Ділові пропозиції треба висловлювати просто, стисло, не варто вдаватись в деталі. Описуючи товар, потрібно чесно указувати його плюси і мінуси. Ціну пропозиції не слід завищувати. У традиціях більшості австралійців — невимушений стиль в одязі. Але для ділових зустрічей, відвідин концертних залів і кращих ресторанів, звичайно, необхідний відповідний костюм.

Внутрішні відмінності та міста

Штати Австралії в минулому були окремими колоніями. Кожна з них виникла на узбережжі в якомусь сприятливому для поселення місці і потім вже розширювала свою територію вглиб материка. Віддалені одна від одної на величезні відстані, вони були тісніше зв'язані з метрополією, ніж між собою. Відокремленість штатів і зараз має місце.

Найважливішу роль в Австралії відіграють два штати — Новий Південний Уельс і Вікторія, розташовані на південному сході континенту. Це найсприятливіша для життя субтропічна зона, тут були засновані перші англійські колонії, вперше почали розводити овець, вирощувати пшеницю і відгодовувати велику рогату худобу. Перша «золота лихоманка» (1851—1861 рр.) мала місце в штаті Вікторія. Родовище поліметалів Брокен-Хілл понад півстоліття уособлювало австралійську гірничодобувну промисловість. Напередодні XX ст. тут існували найбільші в країні згусток населення, ринок праці і споживання. Важливим моментом стала забезпеченість району кам'яним і бурим вугіллям, гідроресурсами і прісною водою, а згодом нафтою і природним газом.

Нині в штатах Новий Південний Уельс і Вікторія проживає майже 2/3 населення і саме тут має місце найбільша концентрація виробництв, які працюють на внутрішній ринок, хоча роль цих штатів в експортних галузях залишається також високою. Субтропічне сільське господарство південного сходу відзначається максимумом інтенсивності в межах Австралії. В басейні річки Мюррей багато зрошуваних земель, на яких вирощують рис, люцерну, виноград, цитрусові, персики, абрикоси тощо. Це зона інтенсивного молочного тваринництва, виробництва масла і твердих сирів.

Всередині обох штатів населення і економічна діяльність зосереджені на схід і південь від Великого Вододільного хребта. Внутрішні їх частини заселені рідко. На узбережжі знаходяться Сідней і Мельбурн — головні міста Австралії. Трохи вглиб побудована столиця Канберра.

Сідней (3,8 млн жителів) — найдавніше і найбільше місто країни, столиця штату Новий Південний Уельс. Саме сюди в 1788 р. прибула перша партія переселенців-каторжан з метрополії і саме тут засновано першу колонію на Австралійському континенті. Сучасний Сідней виробляє 1/3 промислової продукції країни: машинне обладнання, хімікати, паперові товари, продукти харчування тощо. Це також банківський і бізнесовий центр, ринок великої рогатої худоби і вовни. Аеропорт і морський порт Сіднея — найзавантаженіші в країні. Навколо міста в радіусі 100 км виросла велика індустріальна зона з центрами Ньюкасл і Вуллонґонґ — Порт-Кембла з чорною металургією, металообробкою, машинобудуванням і хімічною промисловістю. Сідней відомий своїми університетами, культурними і рекреаційними закладами. Серед них знаменита Сіднейська опера, пляжі і водноспортивні змагання. В штаті Новий Південний Уельс на захід від Сіднея створені атомний і космічний центри.

Мельбурн (3,0 млн жителів) — столиця штату Вікторія, був заснований на півстоліття пізніше від Сіднея. «Золота лихоманка» спричинила бурхливе його зростання, і протягом другої половини XIX ст. це було найбільше місто на континенті. В 1901 р. Мельбурн став тимчасовою столицею Австралійського Союзу. Тільки в 1927 р. статус столиці перейшов до Канберри. Мельбурн і Сідней і зараз суперничають між собою в усіх сферах діяльності. Мельбурн —важливий морський порт і аеропорт, комерційне і промислове місто. А як фінансовий і банківський центр він є найбільшим в Австралії. Промислова продукція Мельбурна включає автомобілі, хімікати, про­дукти харчування, машини й текстильні вироби і становить 30 % вартості промислової продукції країни. Індустріальним супутником Мельбурна став Джілонґ. Мельбурн багатий на культурні і спортивні заклади. В 1956 р. в ньому відбулися Літні Олімпійські ігри.

Канберра — спеціально сплановане і побудоване столичне місто. Воно має модерний вигляд та ідеально вписане в ландшафт погор-бованої рівнини за 130 км від узбережжя. Крім столичних, місто виконує важливі наукові, культурні і туристські функції.

Штат Квінсленд витягнувся з півдня на північ на 2,5 тис. км. Він займає територію по обидва боки Великого Вододільного хребта в тропічній і субекваторіальній зонах. Видобуток корисних копалин і кольорова металургія, м'ясне тваринництво і тропічне землеробство (крім цукрової тростини вирощують ананаси, папайю, манго, банани), м'ясна, цукрова і консервна промисловість — традиційні галузі місцевої спеціалізації. Новим став масовий розвиток туризму. Його об'єктами є Великий Бар 'єрний риф, тропічні острови вздовж північної частини узбережжя і курортна зона «Золотий берег» — на півдні. Столиця штату — Брісбен — найбільше місто тропічної Австралії.

Штат Південна Австралія має найменшу обжиту прибережну територію. Причина — брак водних ресурсів у цій сухій субтропічній місцевості. В різноманітній гірничій промисловості штату світове значення має видобуток опалів. У сільському господарстві виділяється зрошуване виноградарство. Розвинене виноробство. Штат має свою чорну металургію на базі місцевих невеликих, але давно відомих покладів залізної руди. В Аделаїді працюють автомобільні заводи. Аделаїда, як і інші столиці штатів, є сучасним культурним та науковим центром. Ще в 50-х роках XX ст. у штаті було побудовано космодром «Вумера». В 90-х роках поруч з Аделаїдою виник «Хай-тек-Сіті» — багатофункціональний технополіс з австралійськими і японськими науковцями.

Західна Австралія — найбільший за площею штат. Він займає 2,5 млн км2, тобто 1/3 континенту і є найбільш відокремленою його частиною, яку інколи називають «Австралійським Далеким Заходом» (від Перта до Сіднея 3250 км). Економічне ядро штату — південно-західний кут континенту. Це сухі субтропіки з дуже сприятливим для життя людини кліматом. Але територія, яка отримує достатню кількість опадів, тут значно менша, ніж у штатах Новий Південний Уельс і Вікторія. Як наслідок, повільний розвиток Західної Австралії. Найпомітнішим етапом її історії став «мінеральний бум» у 60—70-х роках XX ст. Світової слави набули залізорудний басейн Пілбара і родовище алмазів Арґайл. В Західній Австралії знаходиться друга (менша) пшенично-вівчарська зона країни. Індустріальний район, який утворився навколо Перта, включає чорну металургію, нафто­переробку, автоскладання та інші галузі.

Тасманія є найменшим за площею і населенням штатом, який лежить на однойменному острові, відокремленому від материка Бас-совою протокою. Острів має різноманітні, але невеликі за обсягами корисні копалини, ресурси гідроенергії та лісу. їх використання є основою його економіки. В сільському господарстві виділяється плодівництво помірних широт.