Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Есе
з соціології
«Як співвідносяться між собою поняття «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість»
Виконала
студентка групи ОМ-4
Оболончикова Варвара
Київ – 2010р.
Поняття «людина», «індивід», «індивідуальність» та «особистість» - неоднозначні, обємні, на перший погляд схожі, а при більш детальному розгляді - зовсім різні і взаємоповязані. У своєму есе я намагатимусь у простій та доступній формі розкрити зміст цих досить «туманних» понять і встановити їх звязки між собою.
Перше, що хотілось би згадати - те, що внутрішній світ людини є предметом вивчення в основному психології. Ця наука найбільш докладним чином розглядає питання людини і трьох її «іпостасей», таких як індивід, індивідуальність та особистість, кожна з яких розкриває свій особливий аспект людського буття. Звичайно, ці поняття можна разглядати і з соціологічної точки зору. Підтвердженням цьому є, наприклад, відомий американський соціолог Смелзер. У своїх лекціях він присвячує багато часу розгляду особистості та її розвитку, згадуючи про можливість існування звязку між біологічним формування людини і її поведінкою в суспільстві, становленням власного «я» як особистості. Естафету цієї давньої і досі невирішеної суперечності підхоплюють інші соціологи, що намагаються знайти відповідь на питання про взаємостосунки між культурою та людською натурою. Сам Смелзер надає перевагу золотій середині, тобто вважає, що біологія справді встановлює певні базові межі для людської сутності, але у них кожний індивіддум проявляє надвичайно високу здатність до пристосування. Не менш відомий український соціолог Макєєв відводить питанню особистості цілий розділ своєї книжки, розглядаючи там, наприклад, теорію типів особистості, звязок особистості з соціальним середовищем, розвиток особистості і навіть її структуру.
Я розглядатиму кожне з тематичних понять окремо, а потім шукатиму звязок між ними. Почну з поняття особистості.
Микола Бердяєв сказав, що «Особистість є незмінність у зміні. Суб'єкт зміни залишається однією і тією ж особою. Особистість підлягає руйнації, якщо вона застигає, зупиняється у своєму розвитку, не зростає, не збагачується, не творить нового життя. І так само руйнівно для неї, якщо зміна в ній є зрада, якщо вона перестає бути самою собою, якщо обличчя людини більше не можна впізнати.» Можна сказати, що особистість - це відносно стійка схема поведінки індивіда або що це індивід як субєкт відносин. Що можна сказати точно, так це те, що особистість є продуктом соціального розвитку і означає те «щось», за допомогою чого можна включити людину у систему соціальних відносин. Ми не маємо змоги дати однозначне визначення, можливо тому що саме слово «особистість» так міцно вплетене у наше повсякдення, що його значення важко оцінити, а можливо тому, що як будь-яке філософське поняття кожний розуміє це слово по-своєму.
Десь на тому ж рівні точності ми можемо визначити і поняття індивідуальності - як набір якихось неповторних рис кожної окремої конкретно взятої людини, специфічність її темпераменту, здібностей, інтелекту і всіх можливо притаманних людині рис, що гармонійно (або не дуже гармонійно) формують власне індивід. Індивід, у свою чергу, є одиничним представником виду, що відрізняється від інших як морфологічними, так і психологічними властивостями. Слово «індивід» можна поставити у один ряд з такими словами, як «спільнота», «товариство», «індивідуальність» можна асоціювати хіба що з «неповторністю». Тобто індивідуальність - це те, що властиве певному окремому індивідові як людині.
Моруа казав, що «майже кожна людина - особистість; труднощі в тому, щоб зберегти свою індивідуальність, не ставши ні банальним, ні легковажним». І тут виникає поняття людини і звязок між ним, особистістю та індивідуальністю.
Фролов згадує, що сам термін «людина» можна визначати різними способами. З точки зору біології це біологічний вид, який за певними характеристиками невіддільний від деяких категорій тварин. З іншої точки зору, людина - істота «економічна», яка прагне задовольняти свої потреби і не рахується при цьому у більшості випадків навіть з представниками свого біологічного виду. Звичайно, не можна забути про соціальні особливості людських спільнот, існування людини як істоти, повязаної стосунками у різного роду колективах. Як співвідносяться поняття «людина» і «особистість»? Дехто вважає, що кожна людина - це особистість. Не можу погодитись. Кожна людина - це індивід, тобто він наділений певними якостями, що відрізняють його від інших представників типу. Так само у кожної людини є своя індивідуальність. Але особистість - більш філософське поняття. Не про кожного можна сказати що «він(вона) є особистістю». Особистість - це як спосіб буття людини, який можна визначити як процес соціалізації, процес засвоєння соціальної сутності самого себе. Цей процес ще можна визначити як формування вільного, самостійного та відповідального індивіда у соціумі. Я б сказала, шо у терміні «особистість» закладено певну шляхетність для людини, яка може вважатись особистістю.
Щодо «індивідуальності» та «особистості», то можна сказати, що це різні сторони, різні виміри духовної сутності людини. Індивідуальність - якість самостійної сутності, а особистість - якість як представлення у очах інших. Різниця між «індивідом» та «особистістю» після вищесказаного стає інтуітивно зрозумілою - перше як вид, друге як той же самий вид, але зовсім з іншого боку - більш філософського. Особистість включає в себе ще унікальні якості людини, і не включає природно-індивідуальні характеристики. Наприклад, не можна назвати особистістю індивід, що з деяких причин не має свідомості.
Тема визначення цих понять та встановлення звязків між ними вічна та невичерпна. Це навіть важко назвати темою, це більш схоже на нескінченну суперечку, у якій власне ніколи не буде переможця, тому що його тут бути не може взагалі. Поки люди прагнутимуть досягти істини, пізнати світ і себе у ньому, доти будуть індивідуальні точки зору на цю тему, кожна з яких обовязково знайде як підтримку, так і серйозний опір. Еріх Фромм казав, що «головне життєве завдання людини - дати життя самому собі, стати тим, ким вона є потенційно. Найважливіший плід її зусиль - її власна особистість».
Кожний з нас може тільки багато працювати над своїм власним «я» і прагнути того, щоб кожна з його індвиідуальних рис вирізняла його з-поміж людей, у певному сенсі піднімала його над «індивідами» і робила ОСОБИСТІСТЮ.
Список літератури
Макєєв «Соціологія» 1999 Київ видавництво «Українська енциклопедія»
Нейл Смелзер «Социология» 1994 Москва издательство «Феникс»
С.С.Фролов «Социология» 1994 Москва издательство «Наука»
Энтони Гидденс «Социология» курс лекций
Волков Ю.Г. «Социология» 2007 Учебник. 3-е изд.-М.: Гардарики
Похожие работы
... і навчаються підпорядковувати свою поведінку соціальним нормам. Соціалізація розглядається як процес входження індивіда у світ конкретних соціальних зв'язків та його інтеграція у різні типи соціальних спільнот через культуру, цінності і норми, на основі яких формуються соціальні риси особистості. Соціалізація передбачає включення особистості у сферу соціальних відносин в якості суб'єкта цих ві ...
ерел). Розділ 1. Соціологічні підходи до вивчення особистості та її місця в суспільстві 1.1 Зміст поняття «особистість» – соціологічне визначення Особистість як соціальна якість людини є предметом соціальних наук: філософії, соціології, психології та ін. Соціологія досліджує особистість як суб'єкт соціальних відносин, виділяючи в ній соціально-типові характеристики, які розвиваються ...
... інкою, за ставленням до інших людей, увага до організації сімейного життя дозволяє виховувати дітей у найбільш сприятливих умовах, що сприяють їх всебічному і гармонійному розвитку. Сім'я впливає на особистість дорослих не тільки у зв'язку з вихованням дітей. Велику роль відіграють в сім'ї взаємини між представниками різних поколінь, а також у межах одного і того ж покоління (подружжям, братами, ...
... системна соціальна якість особистості, у котрій виражається та реалізується рівень її соціальності, тобто глибина і повнота зв’язків особистості з соціумом, рівень перетворення особистості на суб’єкт соціальних відносин (див.: О.О.Якуба. Там же. - С .96 – 97). Соціальна активність є висхідною соціальною якістю, що виявляє цілісне, стійке активне ставлення до суспільства, проблем його розвитку і ...
0 комментариев