Використання статистичних і демографічних методів в дослідженні процесів урбанізації

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТНІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ УРБАНІЗАЦІЇ ЯК СОЦІАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

1.1. Соціальні процеси: аналіз сутності, класифікація та їх ролі у суспільстві

1.2. Характерні ознаки урбанізації як соціального процесу

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЗМІСТУ СТАТИСТИЧНИХ ТА ДЕМОГРАФІЧНИХ МЕТОДІВ СОЦІАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ...

2.1. Змістовні складові статистичних методів соціологічного дослідження...

2.2. Змістовні складові демографічних методів соціологічного дослідження.

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ СТАТИСТИЧНИХ І ДЕМОГРАФІЧНИХ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ УРБАНІЗАЦІЇ.

3.1. Особливості використання статистичних методів дослідження процесів урбанізації

3.2. Особливості використання демографічних методів дослідження процесів урбанізації

ВИСНОВКИ.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.

ВСТУП

Актуальність. Ми вважаємо, що дана тема є дуже актуальною, тому що в ній розкриваються одні з найважливіших аспектів в формуванні соціології як науки. Завдяки цій темі можна детально прослідкувати що з себе представляють і як видозмінюються статистичні та демографічні методи в дослідженні процесів урбанізації у світі. Так, як у наш час розвиток є не від’ємною складовою життя, то зміни стосовно способу застосування та результатів статистичних та демографічних методів будуть змінюватися дуже сильно та динамічно.

Також урбанізація є одним з найважливішим соціальним процесом. Завдяки урбанізації можна прослідкувати та визначити важливість статистичних та демографічних методів. Та саме використання статистичних та демографічних методів в процесі урбанізації може показати наскільки дані методи є ефективними та достовірними.

Отже, ми вважаємо, що ця тема допоможе нам відповісти і на інші складні питання такі як: що являють собою соціальні процеси; вплив соціальних процесів на урбанізацію; характерні ознаки урбанізації, як соціального процесу; особливості використання статистичних методів дослідження в процесі урбанізації; особливості використання демографічних методів дослідження в процесі урбанізації.

Звідси випливає, що використання статистичних і демографічних методів в дослідженні процесів урбанізації є дуже важливою складовою у всьому світі, бо світ не стоїть на місці, він постійно змінюється, деформується, утворює нові соціальні групи та спільноти. Ще, використання статистичних і демографічних методів в дослідженні процесів урбанізації – дуже ефективно, тому що, ми завжди можемо дізнатися нові дані, використати їх на практиці та за підсумками цього впливати на суспільство, приносячи йому користь.

Об’єкт. Статистичні і демографічні методи дослідження процесів урбанізації.

Предмет. Використання статистичних і демографічних методів дослідження в дослідженні процесів урбанізації.

Мета. Дослідити використання статистичних і демографічних методів в дослідженні процесів урбанізації, визначити яку роль статистичні і демографічні методи відіграють у дослідженні процесів урбанізації.

У відповідності до поставленої мети необхідно виконати ряд наукових завдань:

-уточнити соціальні процеси: аналіз сутності, класифікація та їх ролі у суспільстві;

- визначити характерні ознаки урбанізації, як соціального процесу;

- проаналізувати змістовні складові статистичних методів соціологічного дослідження;

- проаналізувати змістовні складові демографічних методів соціологічного дослідження;

- вивчити роль особливості використання статистичних методів дослідження процесів урбанізації;

- вивчити роль особливості використання демографічних методів дослідження процесів урбанізації.

РОЗДІЛ 1

СУТНІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ УРБАНІЗАЦІЇ ЯК СОЦІАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

1.1.         Соціальні процеси: аналіз сутності, класифікація та їх ролі у суспільстві

Перш ніж розглядати аналіз сутності соціальних процесів, їх класифікацію та їх ролі у суспільстві, потрібно взагалі дослідити, що собою являють соціальні процеси.

Соціальний процес - послідовна зміна станів суспільства або його окремих систем. (Екологія людини. Понятійно-термінологічний словник. - Ростов-на-Дону. Б.Б. Прохоров. 2005.)

Соціальні процеси – це соціальні зміни в суспільстві, що являють собою сукупні односпрямовані і відтворювані соціальні дії людей. (Информационно-аналитический центр «SOCIUM» – Режим доступу: http://www.socium.info/dict.html)

Соціальний процес – серія явищ чи взаємодій, які відбуваються в організації, структурі груп і змінюють стосунки між людьми чи між складовими елементами спільноти. (Електронна бібліотека підручників http://www.info-library.com.ua/)

Соціальний процес – послідовна зміна станів у соціальних системах і підсистемах, соціальних інститутах та організаціях, соціальні зміни в динаміці. (Танчин I.3. Соціологія [Електроний ресурс] / I.3. Танчин – Режим доступу: http://books.br.com.ua/38292)

Коли ми проаналізували, що представляє собою соціальний процес, то можемо сказати, що у широкому розумінні соціальний процес є сукупністю односпрямованих соціальних дій, які можна виокремити з сукупності інших. Це взаємодія людей або явищ, які відбуваються в організації, структурі груп і змінюють стосунки між людьми чи між складовими спільноти. Здійснюється він під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, має стійкий порядок взаємодії своїх компонентів, тривалий у часі й спрямований до певного стану об'єкта. Кожен соціальний процес охоплює кілька стадій, які відрізняються за змістом, механізмами, способами зв'язку його елементів. Соціальні процеси розгортаються під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Загальні закономірності процесів зумовлені законами розвитку особистості, а також законами розвитку структури та організації груп.

Ми розглянули соціальні процеси у більш загальному розумінні, то ж тепер ми можемо підійти саме до їх класифікації.

Один із критеріїв класифікації соціальних процесів — ступінь їх загальності. Згідно з ним, розрізняють соцієтальні (глобальні), загальні, особливі й окремі соціальні процеси. До соцієтальних відносять процеси всесвітньо-історичного розвитку цивілізації, глобальні процеси економічних, демографічних, екологічних та інших змін. Загальними вважають процеси, пов'язані з функціонуванням таких соціальних інститутів, як системи управління, охорони здоров'я, освіти, виховання тощо. До особливих належать процеси урбанізації, адаптації, стабілізації.

У розмежуванні соціальних процесів часто використовують поділ їх на прості й складні, на процеси розвитку і деградації. Щодо системи, в якій відбуваються процеси, їх класифікують на:

— внутріособистісні (напр., процес самоосвіти);

— процеси, які відбуваються у стосунках між двома індивідами;

— процеси, які відбуваються у стосунках між індивідом і групою;

— процеси, які змінюють організацію і внутрішню структуру спільноти;

— процеси, які змінюють відносини між двома групами (спільнотами);

—процеси, які змінюють структуру й організацію глобального суспільства.

Класифікація соціальних процесів вимагає чітких критеріїв у зв'язку з характером, змістом, спрямованістю, якісним станом та ефективністю соціальних процесів. За характером соціальні процеси бувають еволюційними і революційними. За змістом – економічними, політичними, духовними, інформаційними та іншими. За спрямованістю – прогресивними і регресивними. По відношенню до якісного стану розрізняють соціальні процеси функціонування (має місце відтворення якісного стану) і розвитку (має місце перехід до нової якості). За ефективністю соціальні процеси характеризуються як ефективні, недостатньо ефективні та неефективні. Ще можна виділити соціальні процеси стихійні й організовані. Будь–який соціальний процес суперечливий, бо означає рух, зміна, що мають джерелом суперечності, зіткнення протилежних сторін.

Є спроби класифікувати соціальні процеси, взявши за основу не масштаби системи, в якій вони відбуваються, а зміст змін, які вони зумовлюють. Так, польський соціолог Я. Щепаньський, класифікуючи соціальні процеси, виходить з того, що основним джерелом суспільного життя є необхідність задоволення різноманітних потреб. Прагнучи одержати засоби для задоволення потреб, люди стикаються з аналогічними прагненнями інших людей, що спричиняє різні явища, процеси. Ці прагнення можуть бути пристосовані одне до одного, причому процес пристосування можливий у різних формах. (Підручник / А. В. Головач, А. М. Єріна, О. В. Козирєв та ін. За ред. А. В. Головача, А. М. Єріної, О. В. Козирєва-К.: Вища школа, 1993 –623 с.)

Детально розглянувши класифікацію соціальних процесів, можна сказати, що їх роль полягає у тому, що може бути процес співробітництва з метою спільного добування необхідних благ і цінностей. Ймовірне і виникнення процесу суперництва, конкуренції, зумовлене прагненням випередити аналогічне прагнення інших індивідів і груп у досягненні мети. Якщо в процесі суперництва виявиться прагнення ліквідувати конкурента чи якусь його систему предметів або цінностей, то суперництво перетворюється на конфлікт, який також може мати різноманітні види й інтенсивність. Все це – процеси, які відбуваються під час взаємодії між людьми та саме через винекнення соціальних процесів можна побачити взаємовідносини та взаємозв’язки між людьми, тому роль соціальних процесів є дуже важливою для суспільства.

Отже, ми розглянули що з себе представляє поняття «соціальний процес», їх класифікацію та їх ролі у суспільному житті. Сам по собі соціальний процес не може бути гарантом розгортання потенціалу особистості чи іншої соціальної структури. Для того щоб потенціал розкривався повною мірою, необхідно знати механізми формування і впливу різних соціальних процесів, аби забезпечити їх керованість. На жаль, рівень освоєння проблем соціальних процесів значно відстає від динаміки, недостатньо враховує специфіку самих процесів, і тому переважна більшість їх відбувається стихійно, невпорядковано, а значить, вони практично некеровані. Тому глибокі спеціальні дослідження різноманітних соціальних процесів є актуальними для сучасної соціологічної науки.

1.2.   Характерні ознаки урбанізації як соціального процесу

Для того, щоб повністю розглянути та зрозуміти значення характерних ознак урбанізації як соціального процесу, треба спочатку обґрунтувати значення терміну «урбанізація».

Урбанізація – процес збільшення чисельності міських поселень, властивий особливо 20 ст.

Урбанізація – процес об'єктивний, незворотний, детермінований потребами суспільства, виробництва, характером суспільного ладу, а також внутрішньою логікою самої природи науково–технічної революції. (Екологічний енциклопедичний словник. - Кишинів: Головна редакція Молдавської радянської енциклопедії. І.І. Дедю. 1989.)

Урбанізація – історичний процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства, який охоплює соціально-професійну, демографічну структуру населення, його спосіб життя, культуру, розміщення продуктивності сил, розселення і т. д. (Філософський енциклопедичний словник. - М .: Радянська енциклопедія. Гол. редакція: Л. Ф. Іллічов, П. Н. Федосєєв, С. М. Ковальов, В. Г. Панов. 1983.)

Урбанізація – історичний процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства, що викликає зміни в соціальній і демографічній структурі суспільства, культурі, способі життя, психології, а також концентрацію форм спілкування людей. (Філософська енциклопедія. У 5-х т. - М .: Радянська енциклопедія. Під редакцією Ф. В. Константинова. 1960-1970.)

Розглянувши поняття «урбанізація» у різних сферах, ми можемо перейти до її класифікації та надання їй певних характеристик та класифікацій.

Відносини між містом і селом починають змінюватися під впливом розвитку продуктивних сил. Об'єктивною основою цих процесів було перетворення міського виробництва на базі мануфактури, а потім і фабрики. Завдяки розширювавшемуся міському виробництву досить швидко збільшувалася відносна чисельність міського населення. Промислова революція в Європі наприкінці XVlIl – першій половині XIX ст. в корені перетворила вигляд міст. Найбільш типовою формою міського поселення стають фабричні міста. Саме тоді була відкрита дорога до швидкого нарощування «поселенської» середовища, штучно створюваної людиною в процесі його виробничого життя. Ці зрушення у виробництві викликали у розвитку розселення нову історичну фазу, яка характеризується торжеством урбанізації, яка означає зростання частки населення країни, що проживає в містах і пов'язаного головним чином з індустріалізацією. Особливо високі темпи урбанізації спостерігались в XIX ст. за рахунок міграції населення з сільської місцевості. (Герасимчук А. Соціологія: Навчальний посібник/ Андрій Гера-симчук, Юрій Палеха, Оксана Шиян,; Ред. В. Я. Пипченко, Н. М. Труш. -3-є вид., вип. й доп.. -К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2003. -245 с.)

Спільними рисами урбанізації в світі є:

— збереження міжкласові соціальних структур і груп населення, поділ праці, що закріплює населення за місцем проживання;

— інтенсифікація соціально-просторових зв'язків, що обумовлюють формування складних поселенських систем та їх структур;

—              інтеграція сільській місцевості (як поселенської сфери села) з міською і звуження функцій села як соціально-економічної підсистеми;

—              висока концентрація таких видів діяльності, як наука, культура, інформація, управління, і збільшення їх ролі в економіці країни;

— посилена регіональна поляризація економічного містобудівного та, як наслідок, соціального розвитку всередині країн. (Лукашевич М. Соціологія : Базовий курс: Навчальний посібник/ Микола Лукашевич, Микола Туленков,; . -К.: Каравела, 2005. -310 с.)

Особливості урбанізації в розвинених країнах проявляються в наступному:

— уповільнення темпів зростання і стабілізація частки міського населення в загальному населенні країни. Уповільнення спостерігається, коли частка міського населення перевищує 75%, а стабілізація - 80%. Такий рівень урбанізації відзначається у Великобританії, Бельгії, Нідерландах, Данії та Німеччини;

—  стабілізація і приплив населення в окремі регіони сільській місцевості;

— припинення демографічного зростання столичних агломерацій, які концентрують населення, капітал, соціально-культурні та управлінські функції. Більш того, в останні роки в столичних агломераціях США, Великобританії, Австралії, Франції, Німеччини та Японії намітився процес деконцентрації виробництва і населення, що виявляється у відтоку населення з ядер агломерацій в їх зовнішні зони і навіть за межі агломерацій;

— зміна етнічного складу міст внаслідок безперервної ми фації із країн. Висока народжуваність в сім'ях мігрантів значно впливає на зменшення частки «титульного» населення міст;

— розміщення нових робочих місць у зовнішніх зонах агломерації і навіть за їх межами. (European Commission EUROSTAT [Electronic resource] – Access mode:http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page/portal/about_eurostat/introduction)

Отже, у даному підрозділі, ми розглянули таки поняття як: «урбанізація» у різних наукових сферах, визначили як вона з’явилась у суспільстві і як на нього впливає. Також ми виокремили характерні риси урбанізації у всьому світі та розглянули особливості урбанізації в розвинених країнах. Але на основі попередніх досліджень урбанізації ми можемо зробити висновок, що: сучасна урбанізація призвела до поглиблення соціально–територіальних відмінностей. Свого роду платою за концентрацію і економічну ефективність виробництва в умовах урбанізації стали постійно відтворена в найбільш розвинених країнах територіально–соціальна поляризація між відсталими і передовими районами, між центральними районами міст і передмістями; виникнення несприятливих екологічних умов і внаслідок цього погіршення стану здоров'я міського населення, насамперед малозабезпечених верств. (Туліганова І.В. Соціокультурний простір сучасного міста: дис. . канд. філос. наук (09.00.11). Саратов: Сарат. держ. ун-т ім. Н. Г. Чернишевського, 2009. 166 с.)

РОЗДІЛ 2. 

АНАЛІЗ ЗМІСТУ СТАТИСТИЧНИХ ТА ДЕМОГРАФІЧНИХ МЕТОДІВ СОЦІАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Змістовні складові статистичних методів соціологічного дослідження

Перш ніж розпочати наше дослідження стосовно змісту складових статистичних методів соціологічного дослідження, потрібно розібратися, що з себе представляють саме статистичні методи дослідження, статистика та метод взагалі.

Тому наше дослідження ми розпочнемо з уточнення поняття «метод».

Метод – це правило, за допомогою якого здійснюється дослідницька діяльність, він має бути стандартним й однозначним; якщо немає стандартизації й однозначності — немає правил, а немає правил — немає методу; немає методу — немає логіки. (Танчин I.3. Соціологія [Електроний ресурс] / I.3. Танчин – Режим доступу: http://books.br.com.ua/38292)

Метод – спосіб дослідження явищ або планомірний путь наукових познань і встановлення істини. (Информационно-аналитический центр «SOCIUM» – Режим доступу: http://www.socium.info/dict.html)

Метод у соціології – спосіб теоретичного та емпіричного отримання інформації в процесі дослідження; сукупність прийомів, процедур, операцій пізнання соціальній реальності, а також соціального моделювання. (Информационно-аналитический центр «SOCIUM» – Режим доступу: http://www.socium.info/dict.html)

Метод – спосіб побудови і обґрунтування системи філософського знання; сукупність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності. (Философский энциклопедический словарь. - М.: Советская энциклопедия. Гл. редакция: Л.Ф. Ильичев, П. Н. Федосеев, С. М. Ковалев, В. Г. Панов. 1983)

Отже, ми визначилися з тим, що у соціологічних словниках більше говориться про «метод» як про щось послідовне, чітке, раціональне, про те, що може використовуватися не тільки у складній науковій праці, а й щодня  у побуті. Визначення «методу» у соціології більше нагадує прямий шлях без відхилень, а у філософії «метод» більш нагадує шлях з багатьма відхиленнями.

Після того, як ми дізналися що таке «метод», то можемо піти далі у нашому дослідженні і дізнатися що означають поняття «статистичні методи» і «статистика» взагалі.

Та перш ніж ми дізнаємося що таке «статистичні методи», треба зрозуміти, що таке «статистика».

Статистика – це багатогалузева наука, яка складається з окремих галузей: економічна статистика, соціальна статистика, статистика промисловості та інші. (Підручник / А. В. Головач, А. М. Єріна, О. В. Козирєв та ін. За ред. А. В. Головача, А. М. Єріної, О. В. Козирєва-К.: Вища школа, 1993 –623 с).

Статистика – це наука, яка вивчає кількісну сторону масових суспільних, соціально-економічних та інших явищ в нерозривному зв'язку з їх якісною стороною в певних умовах місця і часу. (Збірник задач/А.В.Головач, А.М.Єріна, О.В.Козирєв та ін. За ред. А.В.Головача та ін. К.: Вища школа, 1994-448 с.).

Статистика – числа, в сумарному вигляді відображають розподіл значень змінних або залежності між змінними; ознаки вибірки, що відповідають певним параметрам генеральної сукупності (Информационно-аналитический центр «SOCIUM» – Режим доступу: http://www.socium.info/dict.html).

Взагалі статистика розробляє спеціальну методологію дослідження й обробки матеріалів: масові статистичні спостереження, метод угруповань, середніх величин, індексів, балансовий метод, метод графічних зображень й інші методи аналізу статистичних даних.

Статистичні методи – наукові методи опису і вивчення масових явищ, що допускають кількісне вираження. (Новая философская энциклопедия: В 4 тт. М.: Мысль. Под редакцией В. С. Степина. 2001.).

Статистичні методи –методи аналізу статистичних даних (Никитина Е.П., Фрейдлина В.Д., Ярхо А.В. Коллекция определений термина "статистика" - Москва: МГУ, 1972).

Статистичні методи – деякі методи прикладної математичної статистики, які використовуються в психології в основному для обробки експериментальних результатів (Краткий психологический словарь. - Ростов-на-Дону: «Феникс». Л.А.Карпенко, А.В.Петровский, М. Г. Ярошевский. 1998.).

Статистична методологія являє собою сукупність прийомів, правил і методів дослідження. Під терміном «метод» розуміють спосіб теоретичного дослідження або практичного здійснення чого-небудь (наприклад, філософський метод, передовий метод). Коли мова йде про метод науки взагалі, то мають на увазі найбільш загальні способи підходу до вивчення будь-яких явищ. Під методом конкретної науки розуміють окремі специфічні прийоми і методи, пристосовані до дослідження її предмета. Загальнонауковим вважається діалектичний метод. Керуючись його принципами, статистика розробляє свої специфічні прийоми і методи, а також відпрацьовує таку систему показників, яка дозволяє вивчати кількісні сторони суспільних явищ і процесів.