Людські потреби

Вступ

Людські потреби, що є джерелом активності, дуже мінливі і різноманітні. Їх аналіз свідчить про те, що в процесі задоволення вони змінюються, збагачуються і зростає їх кількість. Причиною цього є незавершеність вигляду продукту людської діяльності, який постійно вдосконалюється і видозмінюється. Це приводить до зміни потреб, які породжують нові форми активності.
Потреби людини мають і особистий і суспільний характер. Навіть у задоволенні вузько особистої потреби бере участь багато членів суспільства. Так, наприклад, при задоволенні потреби в їжі хліб виступає як оречевлена праця багатьох людей: агрономів, трактористів, комбайнерів, мукомелів, пекарів тощо. У спілкуванні потрібно враховувати потреби особистості, щоб простіше знаходити спільну мову і уникати непотрібних конфліктів. Але також існує фактор реальних доходів,який є дуже важливим у протиріччі потреб людини і її доходів. Це дуже важлива тема. Якби людина розуміла на скільки він залежить від доходу! Але не всі розуміють,як вони залежать від реальних доходів тому значення цього слова відіграє малу роль для людей. У своїй роботі я хотів би розглянути таке широке в усіх розуміння як людські потреби, також з’ясувати які види вони мають, встановити їх походження та значення у житті кожної людини. Але протилежно від потреб у кожної людини є її власні доходи,які є основним джерелом задоволення потреб,яке є обмеженим і його збільшення є основною причиною економічної діяльності кожної людини. Кожної держава у світі має мати за свою головну мету вести внутрішню та зовнішню економічну політику так,щоб громадяни цієї країни мали високий та стабільний рівень життя,а їх доходи росли. Але існує багато аспектів завдяки яким доходи кожної людини є диференційовані та відповідають її здібностям. У питанні доходів та потреб варто зазначити,що доходи людини є завжди домінуючим фактором над її потребами,але здобуття та збільшення реальних доходів мотивовано потребами. Варто також вміти відрізняти реальні та номінальні доходи,бо реальні доходи це більш практичне поняття.

Також важливу роль в житті кожної людини грає вміння контролювати свої потреби та задовольняти їх використовуючи при цьому мінімум ресурсів,тому необхідно вміти відрізняти різні типи та види потреб та знати способи їх задоволення. Управління та контроль над потребами це дві дуже необхідні вміння у житті кожної людини,тому що людська потреба це деякою мірою плід її уявлення і варто пам’ятати про реальність і не відступати від неї.

Сутність та класифікація потреб.

Сутність потреб.

Головною метою суспільного виробництва - є задоволення найрізніших людських потреб. Потреби людини несуть об'єктивний характер і висвітлюють необхідність у матеріальних та духовних благах,потрібних щоб забезпечити умови життєдіяльності кожної людини, соціальної групи, класу, та взагалі суспільства. У своєму житті людині не вдається повністю задовольнити свої потреби,бо їх зріст та поширення більші за ті умови,що людина має для їх задоволення. Зростання потреб та їх різноманітність з’являється тому що людська фантазія не має меж, також це обумовлено прогресом у науці та техніці.

Сьогодні наука розглядає потреби людини як важку для сприйняття ієрархічну систему, до якої належать потреби біологічного та соціального характеру

Саме прагнення до задоволення своїх потреб є мотивуючим фактором що до поведінки людини також це прагнення становить сукупність її інтересів. Завдяки наявності багатьох причин потреби людей є дуже різностороннім поняттям, щоб їх задовольнити треба прикласти зусилля,певним часом можливо марно гаяти час так не чого і не спромігшись, якщо взяти до уваги їх зростання та вдосконалення. Головним фактором виробничої діяльності окремої людини, і суспільства в цілому є потреби. У прагненні їх задовольнити, людство щоразу стикається із відносною обмеженістю виробничих ресурсів. Головна проблема економічного розвитку саме й полягає у суперечності між, постійно зростаючими потребами та тим що виробничі ресурси є обмеженим фактором. Функціонування аби - якої економічної системи спрямоване на задоволення потреб громадян. Необхідність споживати є фізіологічною складовою усього живого на Землі. Але лише людина усвідомлює цю складову,саме тому необхідність споживати перетворюється на потребу. Отак, потреба – це усвідомлена необхідність людини до споживання,та нужда у будь-чому. Намагання людини задовольнити свої потреби є умовами суспільного виробництва. Проте, з іншого боку, самі потреби, їх поява обумовлені виробничою діяльністю людини. Створюючи потреби, суспільне виробництво так само є джерелом їх задоволення. Потреби, незалежно від їх класифікації є безмежним поняттям. Повне їх задоволення у деякій мірі взагалі не можливе, що пов’язано з досягнутим у кожний даний момент рівнем розвитку продуктивних сил. По мірі полібшення суспільного виробництва потреби людини деякою мірою змінюються, вони звісно збільшуються, тобто зростають кількості та якості. Ця опосередкована багаторічною практикою людства закономірність є насамперед змістом економічного закону зростання потреб. Цей закон показує внутрішньо необхідні, стійкі, зразки причин та наслідків між розвитком суспільного виробництва та зростанням людських потреб. Дія цього закону обумовлена багатьма факторами такими як насамперед технологічний прогрес виробництва, зміна відносин власності, зростання культури,та знання. Внутрішнє протиріччя цього закону – між зростанням потреб і виробничими можливостями у їх задоволенні – є головною силою у розвитку будь-якої економічної системи. Уявлення про розумові потреби засновується не тільки на об'єктивних властивостях організму людини, але й на системі цінностей, уявленнях пануючих у суспільстві в цілому або в якій-небудь його соціальній групі. Саме тому люди, маючі схожі первинні, біологічні потреби, мають абсолютно різні соціальні потреби.[1]

Ці потреби не є спадковими, тобто надбанні біологічним шляхом, вони формуються у будь-якої людини в процесі виховання. Ці індивідуально надбані потреби залежать від соціального середовища та пануючій в ній системи цінностей. Матеріальні та духовні потреби є абсолютно безмежними а це значить, що їх не можливо задовольнити повністю використовуючи товари та послуги . Саме ця ознака є властивою саме сукупності різноманітних потреб. Що до людської потреби у якому-небудь товарі чи послузі, то вона, звісно, може бути задоволена. Припустимо, за якийсь короткий період часу можливо придбати певний одяг, що потрібен людині на її думку, піти у театр або з’їздити відпочити. Але існують такі потреби,що можуть бути задоволені у людському житті лише один єдиний раз: наприклад, операція по видаленню апендициту. Одною з характеристик людських потреб є також те, що де яка потреба набуває свого чіткого змісту зважаючи на те, при яких обставинах та за якого способу вона задовольняється. Природою людської потреби є те,що людський організм визначає те що необхідно змінити цей стан потреби у чомусь,або усунути, позбавити організм потребуватись у чомусь, просто задовольнив його бажання. Що ж до конкретної потреби, то ця потреба формується залежно від зовнішніх чинників: від тих зовнішніх факторів, які впливають на стан організму, що може потребувати зміни. Оскільки людські потреби характеризуються предметним змістом, який у свою чергу базується на умовах людського життя, то аби яка потреба є по перше особливою формою відображення життєвих умов людини та життєвого простору в загалі. Така річ,як потреба дуже велика у своєму значені тому що нові потреби виникають тому що людині увесь час потрібно щось змінювати у своєму житті на краще. Найяскравішим прикладом людських потреб та їх успішного задоволення є те,що людина винайшла найрізноманітніші транспортні засоби та вдосконалює їх і надалі,тим самим люди задовольнили свої потреби у швидкому пересуванні. У світі дуже мало людей,які скажуть,що їм усього вистачає і вони не мають ні в чому потреби,напроти, суспільство завжди потребує прогресу,щоб задовольняти свої потреби, цей фактор і стимулює насамперед виробничу діяльність людини. Також існує такий вид потреб, як: економічні потреби — це бажання людини вести будь-яку економічну діяльність, що зможе як найкраще забезпечити життєвий потенціал людини, а також її добробут,та добробут її сім’ї. Економічні потреби тісно пов'язані з виробництвом, обміном, розподілом і споживанням. Необхідність людини задовольнити свої потреби стимулює до виробництва підприємства. А виробництво напроти, створюючи різноманітні послуги та продукти стимулює людей та розвиває їх потреби. Таким чином винаходи останніх сторіч значно поширили коло економічних потреб людей. Такий самий діалектичний характер має взаємодія потреб і обміну, потреб і розподілу. Економічні потреби можна задовольнити, споживаючи продукти виробництва, а споживання продуктів в свою чергу приводить до відновлення економічних потреб людей. По ступеню задоволення розрізняють: абсолютні, дійсні та платоспроможні (фактичні) потреби. Абсолютні економічні потреби визначаються максимально можливим обсягом виробництва матеріальних благ і послуг, які могли б бути спожиті суспільством за найсприятливіших умов. Так., у розвинутих країнах не завантажені майже 25 % виробничих потужностей, є мільйони безробітних та десятки мільйонів бідних. Тому там існує можливість для значного збільшення виробництва та споживання матеріальних благ і послуг. Дійсні економічні потреби задовольняються за оптимальних розмірів виробництва і є оптимальними щодо сутності певної економічної системи. Платоспроможні (фактичні) економічні потреби — це потреби у формі задоволеного платоспроможного попиту, які визначаються співвідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів населення.[2]

Однією з найголовніших основ життя людини є суспільне виробництво. Перед тим як займатися мистецтвом чи науковою діяльність або ще чимось , людина повинна мати хоча б мінімальні засоби для існування такі як : житло, одяг та їжу. Саме тому, якщо якщо ми бажаємо зрозуміти складний принцип суспільних відносин, зрозуміти господарські відносини, процеси соціального життя людей і визначити на що спрямовані ці процеси та зрозуміти їх мету, нам конче необхідно розглянути та зрозуміти процеси соціального виробництва як запоруку успіху людського добробуту. Виробництво це не єдиний фактор, що може визначати заможність життя громадян різних країн. Економічний розвиток країни також залежить від багатьох інших чинників таких як: клімат, природні ресурси , родючість землі, накопичені людьми знання і досвід, кількість народонаселення та інші фактори. Та значного успіху людство може досягти за умови ефективного використовування усіх вищеперерахованих чинників, спрямованих на виробництво. Слово «виробництво» означає певний вплив людини або природи на деякий предмет заради задоволення у кінцевому випадку людських потреб. У виробництві приймають участь такі чинники як: людські знання та досвід також значну роль займає знаряддя праці та предмет праці. Усі люди так чи інакше стимулюють процес виробництва, тому що абсолютно усі люди мають потребу у продуктах того ж виробництва. Саме намагання задовольнити свої потреби і стимулює людей до якоїсь діяльності, також ці намагання є одним з факторів які формують поведінку людини та ї коло інтересів. Через те розмаїтість причин людські потреби дедалі важче задовольнити, зважаючи на те, що людські потреби дедалі зростають у кількості та якості. Одна з найвідоміших класифікацій потреб належить Абрахаму Маслоу. Цю класифікацію Маслоу демонструє як піраміду, котра має такі чинники як: фізіологічні потреби і потреби в гарантіях; потреби в спілкуванні; потреби у визнанні; потреби в самореалізації тощо. Предмети та засоби завдяки яким люди задовольняють свої потреби називаються благами. Блага можливо поділити на дві групи, до першої відносяться такі блага як: повітря, енергія сонця тощо – вони є необмеженими, інші ж людські блага такі як: продукти виробництва є обмеженими благами . Обмежені блага є також економічними благами, тому що, їх кількість обмежена, а їх створення потребує певних економічних ресурсів. Головним фактором суспільного прогресуєлюдина, яка також є основним суб’єктом суспільних відносин та інтересів. Реалізуючи свої можливості та свій потенціал людина значною мірою впливає на економічні відносини, а також приймає участь у всіх галузях і сферах соціального життя. Збудувати сильну економічну країну з потужним господарчим комплексом суспільство може, відтворюючи та реалізуючи протягом свого життя певні зростаючі потреби і виходячи з певних людських інтересів.Визначаючи спрямованість потреб потрібно керуватись тим, що відтворення людини, як і виробничого процесу на макро або мікрорівні, є процесом певного обміну речовинами та матеріалами із природою, цей процес постійно треба контролювати та підтримувати його. Ця рівновага характеризується системою певних параметрів, що мають гранично допустимі й оптимальні значення, звичайно, не раз і назавжди визначені. Різниця, та не дотримання цих значень породжує стан стурбованості та викликає посил на подолання цих факторів. Саме такий стан на думку багатьох дослідників можливо називати потребою у чомусь. Потреби-це те, що у сучасному світі є рушійною силою усіх процесів виробництва. Та не у всіх не вдається їх задовольнити. Також у суспільства в цілому та у певних людей існуютьекономічні інтереси це така форма будь яких господарських суб 'єктів,що має спрямовуватись в першу чергу на реалізацію людських потреб. Вони можуть обумовлюватись як конкретна та чітка потреба так і як спрявованність досягнути де якого прогресу або результату. Поняття потреби не має під собою розуміння того, що її можливо задовольнити, також економічний інтерес спрямовує людську діяльність так,щоб ця діяльність могла задовольнити потребу людини у чомусь. Як приклад можливо навести приклад підвищення життєвого рівня якогось робітника на виробництві формує такий економічний інтерес як зростання його заробітної платні,щоб він мав змогу задовольнити свої потреби. Так економічні інтереси можуть бути сформовані як на прикладі окремого робітника так і у колективі у якому цей робітник працює,а також у всьому суспільстві. Кожний економічний суб’єкт що бажає реалізувати свої потреби або інтереси, має потребу вступати в економічні відносини із іншими суб'єктами, також цей суб’єкт повинен надавати іншим послуги або забезпечувати їх певним товаром,у деяких випадках також потрібно платити заробітну платню, або податки. Таким чином відносини між економічними суб’єктами складаються так, що усі із них щоб задовольнити свій інтерес або свою потребу вимушені задовольняти інтереси і потреби інших . Усі ці взаємозв’язки складають окремий тип економічних відносин, що регулюється господарським законодавством.

Класифікація потреб.

Ябуло зазначено раніше: кожна потреба людини має чітку необхідність у певному предметі,а процес її задоволення полягає у заволодінні цим предметом.

Так біологічна потреба мотивує людину здобути предмети та фактори необхідні для подальшої життєдіяльності,матеріальні потреби потребують від людини здобуття коштів,щоб обміняти їх на конкретний предмет ,потреби соціального типу спонукають людей до оволодіння певними навиками спілкування та надбання нових знайомств та зв’язків з оточуючими людьми. Предметом духовної потреби є насамперед духовність.

Так потреби можливо поділити на декілька груп:

1. Фізіологічні – це потреби обумовлені тим, що людина є біологічним створінням і їй потрібно підтримувати свою життєдіяльність.

2. Соціальні - це потреби будь-якої людини інформації, спілкуванні, освіті,та тим щоб її інтелектуальні заслуги були визнані суспільством.

3. Матеріальні – це людські потреби у будь якому матеріальному продукті або послузі, які задовольнять потреби людини.

4. Духовні – потреби людини у діяльності такої як творчість, мистецтво,також релігійні пріоритети.

5. Першочергові – це такі потреби,що задовольняються предметами першої необхідності.

6. Другорядні – потреби які люди задовольняють предметами розкоші.

Соціальні та соціально-психологічні потреби людини:

· Свободи кожної людини,що гарантуються законом або традиціями такі як свободи совісті, поглядів, життєвої позиції а також свободи волевиявлення.

· Конституційно обумовлені, або моральні потреби упевненості у безпеці свого життя, впевненості у завтрашньому дні також впевненість у наявності роботи протягом життя, безпека територіального устрою тощо.

· Норми комунікації із іншими людьми.

· Самовираження через таланти та здібності також жага до мистецтва та самореалізація, надбання певних здібностей, освіти, інтелектуальної власності.

· Розуміння того що ти потрібен суспільству та певна віддача суспільства.

· Можливість створення певних соц. груп заснованих на різних факторах таких як: етнічні,трудові фактори,або групи засновані на певних спільних інтересах та вільного спілкування між ними.

· наявність або можливість утворення сім'ї як соціальної осередку;

· Вираження певних етнічних особливостей або релігійної належності до тієї чи іншої групи та визнання цих груп суспільством.

· Людська потреба у інформативній обізнаності та потреба у інформації яка цікавить конкретну людину.

· Гарний соціальний фон,що буде сприяти подальшому задоволенню інших потреб людини.[3]

Справжні і уявні потреби.

Також потреби поділяють на справжні та уявні. Справжніми потребами можливо назвати ті потреби до потрібності яких людина приходить самостійно. Наприклад: потреба людини зайнятися спортом є справжньою,бо людина робить це через власний розсуд. А ось такі потреби як потреба у друзях,потреба у родичах та у суспільстві-є уявними.

Людина має бажати задовольнити потреби,що є реальними та обдуманими, бо не всі потреби можливо задовольнити у короткі сроки. Та головне,потреби людини не мають протистояти моральним устоям суспільства

Матеріальні потреби

Матеріальні потреби-це такі потреби ,які потребують якогось предмета або послуги щоб задовольнити у принципі усі потреби людини. Серед багатьох потреб ,що є у людини Карл Маркс виділяв лише три потреби:

· Потреба у їжі.

· Потреба у житлі.

· Потреба в одязі.

Норми матеріальних потреб у різних країнах дуже різні,бо вони визначаються рівнем розвитку країни, рівнем розвитку її економіки та виробничої сфери,а також розвитком суспільних відносин. Норми матеріальних потреб у кожній країні мають забезпечувати її громадян достойними умовами життя,такими як: комфортне житло,змога вільно та зручно пересуватись,достойна робота,заробітна платня відповідна до умов та задач виробництва,також країна має забезпечити гарну матеріальну базу. Рівень життя громадян визначається сукупністю потреб та їх задоволенням.

Матеріальні потреби не є безмежним поняттям,вони чітко виражені у рамках певної країни, регіону,сім’ї та зводяться до таких простих понять як «продовольча кошик», «прожитковий мінімум» та інші.[4]

Духовні потреби

Духовність та свідомість є спільними поняттями,але варто зазначити,що не всяка свідомість є духовною. Наприклад робітник,виконуючи свої професійні обов’язки робить це свідомо,але його дії не є духовними. Щоб пояснити феномен духовності необхідно використовувати поняття трансцендентності. Усю повноту цього значення гарно змальовано у філософії І. Канта. Трансцендентність – це межі повсякденного природного життя людини та межі досягнутого людиною світосприйняття. Трансцендирувати – отже долати межі свого життя робити зусилля над собою долати свої земні бажання та потреби та бажати вийти на новий духовний рівень.

Отже, духовність – це здолати себе заради досягнення певної мети,також до духовності можна віднести слідування високим суспільним ідеалам та цінностям визнаним у суспільстві. Духовність також виражається у любові людини до різних видів мистецтва. Культура є невід’ємною частиною духовності. Саме потреба у духовності є однією з найважливіших людських потреб.[5]

Трансформація потреб

Усі ця класифікації потреб будуть зовсім не зрозумілі та не потрібні, якщо я не буду зважати на інші потреби,а буду дивитися тільки на окремо взяту потребу,як самостійну частку. Моїм завданням є те,щоб показати цей деколи ієрархічний,а деколи паралельний зв'язок між людськими потребами. У світі не існує жодної потреби яка б була самостійною та не мала зв’язків із іншими потребами усі вони дуже тісно пов’язані між собою,вони наче складне повутиня,наче клубок із нитками мають зв'язок одна із одною . Сама потреба як токова має складний алгоритм реалізації: усвідомлення того який предмет потреби оберає людина,розуміння цієї потреби через свідомість та діяльність. Протягом проходження цього алгоритму потреба людини змінюється,нерідко бувають такі випадки,коли людська потреба і зовсім зникає.

Потреби є насамперед стимулом людини,що б та робила певні кроки заради досягнень певного результату та певного успіху,так у людини певним чином з’являється мотивація до життя,людина розуміє,що повинна щось робити,щоб задовольнити свої потреби,а разом із ними свій життєвий потенціал.

Управління потребами

Кожна доросла та адекватна людина має розуміти звідки беруться її потреби,є вони гарними для неї чи ні,та головне це зрозуміти хто ким управляє потреба людиною чи навпаки. Кожного дня людина стикається із труднощами регулювання власних потреб у суспільстві та житті. Ця проблема є дуже актуальною для тих людей хто має багато потреб,через різні умови та фактори,а також має багато способів їх забезпечення. У людини є два типа потреб:

· такі що можна прогнозувати попередити їх появлення,та уявити можливості їх задоволення.

· Такі що виникають спонтанно та є неочікуваними для людини,такі потреби найчастіше е негативними,тому що людина не має плану що до їх задоволення.

Існують потреби,які щоб задовольнити потрібні певні ресурси природного характеру,або навики та якості людини . Найчастіше людині потрібно робити свідомий вибір яку потребу задовольнити в першу чергу,а яку можливо відкласти. Наприклад: зробити домашнє завдання у інститут,або піти гуляти із друзями,тут потрібно зробити один свідомий вибір,який вирішить долю кожної потреби.

Вибір пріоритетів у потребах є найтяжчим для людини тому що вона бажає задовольнити абсолютно усі свої потреби,а не одну із них. Управляти потребами означає управляти своїм життям,бо людина свідомо обирає путь задоволення своїх потреб та саме ці потреби. Якщо людина усвідомила та вибрала для себе основну потребу то вона має підкорити цій основній потребі інші потреби, зважити свої можливості та вира боти певний план задоволення основної потреби. І задоволення цієї потреби має стати одним із головних мотивів життєдіяльності людини.

Але якщо людина не буде дотримуватись цілі,що під собою розуміє задоволення потреби,через певні фактори або умови,то ця потреба буде не задоволеною у повній мірі.

Підсумовуючи усе зазначене вище можливо зробити висновок,що головною у відносинах потреби і людини має бути саме друга,для цього необхідно:

· Розуміти і сприймати усі фактори і умови як засоби задоволення головної потреби свого життя.

· Постійно розставляти пріоритети над потребами.

· Кожну діяльність спрямовану на задоволення потреби гарно обдумувати.

· Та найголовніше це розуміти дійсну необхідність у тієї чи іншої потребі.[6]

взаємозмозв’язок між потребами та реальними доходами

Реальні доходи

Реальні доходи населення —це така одиниця матеріального життя суспільства,яка зображує те,яку кількість матеріальних,духовних та соціальних благ і послуг можливо отримати на такі грошові показники як: заробітна плата, соціальні витрати держави, відсотки від вкладів, дивідендів та ін.). натуральне споживання продукції індивідуального господарства та її часткової реалізації з урахуванням зміни роздрібних цін, за винятком різних видів відрахувань.

Основним постачальником реальних доходів є ВВП- валовий національний продукт , а одною з головних частин реальних доходів є заробітна плата. Частка її у національному доході США у 1996 р. становила 72,2 % (у 1980 р. — 62,6 %). Крім заробітної плати, частина населення розвинутих країн отримує доходи у вигляді відсотків від вкладів і дивідендів. Основну частину таких доходів отримує економічно пануючий клас, а також найкваліфікованіші працівники. У Німеччині в 1989 р. громадяни країни отримали 114 млрд марок за відсотками від вкладів і дивідендів, що становило 8,1 % загальної суми їх доходів.

Важливим елементом реальних доходів населення є витрати держави на соціальні цілі — розвиток освіти, охорони здоров'я, пенсії, виплати з безробіття. Оскільки джерелом цих витрат є здебільшого податкові вилучення із заробітної плати, то їх вплив на реальні доходи населення залежить від співвідношення соціальних витрат і вилучених податків. За підрахунками англійських економістів, робітник середньої кваліфікації у Великобританії отримує від держави у формі соціальних витрат (освіта, медичне обслуговування, пенсії та ін.) суму, яка приблизно дорівнює величині виплачених прямих податків. З урахуванням непрямих податків другий показник є, як правило, більшим. В Україні за рахунок соціальних витрат відшкодовується менше 30 % податкових вилучень.

У 1990 р. в колишньому СРСР, у тому числі в Україні, у структурі доходів сім'ї робітника заробітна плата становила 80,2 %, надходження з суспільних фондів споживання (пенсії, стипендії, допомоги) — 7,4 %, дохід від особистого підсобного господарства — 3,12 %, з інших джерел — 9,3 %, У колгоспних сім'ях частка надходжень від громадського господарства становила 60 %, від підсобного господарства — понад 25%.

Під час глибокої економічної кризи 90-х років у структурі реальних доходів населення, у тому числі реальних грошових доходів, відбулися серйозні зрушення. Так, у 1999 р. реальні доходи населення становили майже 62 млрд грн., у тому числі від оплати праці і робочої сили — 30,7 млрд, від продажу продуктів сільського господарства — майже 3 млрд; пенсії, допомоги і стипендії —майже 15 млрд грн. У 2003 р. частка заробітної плати становила 42,7 %, соціальні трансферти — 38,6 %. Така зміна у структурі реальних доходів населення зумовлена різким зниженням реальної заробітної плати, її неспроможністю виконати свою відтворювальну функцію (тобто здійснити відтворення робочої сили нормальної якості), що означає проживання значної частини населення за межею бідності.[7]

Також існує поняття номінального доходу у його суті полягає те що людина отримує гроші, у нашій країні це гривні, у якості заробітної платні отже кількість цих гривень і є номінальним доходом людини,але у Україні поняття номінальних та реальних доходів є дуже розбіжними. Також існують такі поняття як прожитковий мінімум кожної країни. У нашій країні цей прожитковий мінімум прогнозовано на 2015 рік буде складати від 1218гpн. до 1378грн. Тобто наша влада вважає що громадяни України можуть прожити на ці гроші протягом місяця. Отже реальний доход у нашій країні дуже відрізняється від того у чому мають потребу громадяни нашої країни. Реальні доходи це поняття,що стосується кожної людини,бо кожен із нас має свої доходи не залежно від того великі вони чи малі кожен може придбати на них де-яку частку благ та послуг,що пропонує Український ринок. Влада кожної країни прагне зробити доходи власних громадян вищими,а рівень життя кращим. Так само реальні доходи це основа показника життя усіх країн світу так на 2014 рік у світі сформувалася певна статистика за рівнем життя.[8]

Країни з найвищим рівнем життя:

1. Норвегія

2. Австралія

3. Ісландія

4. Канада

5. Ірландія

Тобто переважна більшість громадян цих країн мають достатній реальний дохід,щоб задовольнити свої потреби,доречі варто зазначити що рівень розвитку країни обумовлює і рівень розвитку потреб її громадян. Наприклад потреби громадян мало розвинутих країн таких як країни Африки дещо відрізняються від розвинених країн Європи. Громадяни малорозвинених країн за свої найголовніші потреби вважають житло та їжу,а ось громадяни тієї самої Норвегії мають потреби у відпустці за кордоном ці коорденально різні потреби обумовлені різним рівнем доходів у цих країнах. Кожна людина впливає на свої реальні доходи по різному дехто бажає збільшувати їх з кожним роком і робить усе необхідне,а дехто не має змоги це зробити. Саме заради реального доходу люди вступають до вишів гаять купу часу,аби здобути роботу та мати реальний дохід.[9]

Реальним доходом можуть бути усі фінансові та товарні надбання людини,тобто це якомога лібщі засоби щоб задовольнити свої потреби такі як грощі на котрі можливо придбати певні блага та послуги,що допоможуть людині задовольнити власні потреби. Різниця між номінальними та реальними доходами полягає у тому,що реальні доходи здатні дійсно задовольнити потреби людей тобто спроможні забезпечити людину тією кількістю благ і послуг яку людина потребує.

Реальними доходами можливо вважати будь яку економічну діяльність людини а точніше її позитивні плоди,реальні доходи можуть зменшуватися,або збільшуватися протягом життя. У нашому суспільстві ступінь фінансового забезпечення людини суспільство оцінює за кількістю її доходів. Але доходи можуть бути і не законні, так наприклад крадіжка або хабар можна теоретично вважати реальним доходом за допомогою якого людина задовольняє свої потреби.

Причинами нерівності утворення й розподілу доходів є: різниця у фізичних та розумових здібностях людей, в їхній освіті та професійній підготовці, у складі сімей, у наявності власності (житло, земля, виробниче устаткування, акції тощо).
Коли диференціація доходів у суспільстві є завеликою, то виникає бідність, яка створює загрозу для нормального процесу відтворення суспільства. Бідність визначається показником прожиткового мінімуму, який постійно змінюється внаслідок зміни цін на ринку товарів та послуг.
Нерівність у доходах членів суспільства та їхніх сімей мусить коригувати держава через податкову політику: високі доходи оподатковуються за високими ставками, а доходи, що не перевищують прожиткового мінімуму, можуть бути взагалі звільнені від оподаткування.
Податкові надходження потім перерозподіляються в порядку компенсації людям, що несуть особливі фінансові витрати (скажімо, на утримання дітей, інших непрацездатних членів сім’ї). Такі заходи встановлюються в законодавчому порядку і систематично переглядаються відповідно до економічної та соціальної ситуації в країні. Крім того, держава має забезпечити надання цільової допомоги громадянам, що мають низькі доходи, не тільки з тим, щоб ці люди мали змогу утриматись на певному життєвому рівні, а й із тим, щоб вони могли робити хоч якісь невеличкі заощадження. Для цього державними структурами розробляються спеціальні програми зі збільшення заощаджень у населення, стимулювання укладання договорів страхування життя, забезпечення участі громадян у формуванні та розподілі доходів підприємств, заохочення участі в будівництві житла та присадибних споруд.
На думку західних учених і фахівців саме нерівність доходів членів суспільства стимулює виробництво, створює передумови для піднесення економіки, збільшення доходів кожної сім’ї, тобто є шляхом до індивідуальної свободи, до гартування підприємницького духу. В ім’я збільшення доходів суспільство розвиває продуктивні сили, оновлює технологію виробництва, штов-хає вперед науку, винаходить нові товари і послуги. Ясна річ, що це справедливо тільки до певної межі. Занадто велика різниця в доходах, як уже було сказано, є причиною соціального напруження і можливого соціального збурення в суспільстві.
В основі реальних доходів переважної більшості населення є реальна заробітна плата робітників і службовців, реальні доходи селян від власного та колективного господарства. Належний рівень заробітної плати стимулює продуктивність праці, спонукає працівників підвищувати свою кваліфікацію, є індикатором узгод-ження інтересів підприємців і найманих працівників.
У багатьох країнах світу організація заробітної плати — це внутрішньофірмова справа, яка розв’язується угодою між власниками виробництва та профспілками, що захищають інтереси найманих працівників. В Україні економічні, правові й організаційні засади оплати праці визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 р. «Про оплату праці». Декрет розмежовує сфери державного й договірного регулювання оплати праці, уводить систему соціального партнерства, розширює та закріплює права трудівників на належну оплату праці.
В Україні законодавчо встановлюється мінімальна заробітна плата та мінімальні ставки компенсаційних доплат (за роботу в несприятливих, шкідливих та небезпечних умовах) залежно від стану економічного розвитку країни, досягнутого рівня продуктивності праці, середньої заробітної плати, вартості мінімального споживчого бюджету.[10]

Взаємозмозв’язок між потребами та реальними доходами.

Реальні доходи є дуже важливим чинником для кожної людини,тому що їх кількість має пряме відношення до того скільки власних потреб може задовольнити кожна людина,отже чим більше доходів тим більше потреб можливо задовольнити. Варто сказати,що реальні доходи у своїй більшій мірі здатні задовольнити в першу чергу матеріальні проблеми,такі як наприклад: житло,їжа, одяг- це є першочергові матеріальні потреби і їх задоволення лежить у першій необхідності. Тобто людині з мінімальними доходами потрібно в першу чергу подбати про те,що вона буде їсти,а не куди вона полетить відпочивати влітку. Але з мірою зростання доходів людини її спектор потреб значно розширюється,тобто якщо людина заробляє більше,то вона вже може подбати про задоволення таких другорядних потреб,як потреб у власному автомобілі або придбанні заміського маєтку.

Кожна людина може задовольняти власні потреби різними способами так наприклад людина із невеликим прибутком буде задовольняти потребу у транспортному перевезенні використовуючи для цього суспільний транспорт такий як автобус або трамвай,а людина з великими доходами буде користуватися власною автівкою. Кожна людина живе за своїми доходами тобто ці доходи є її основним чинником при задоволенні матеріальних потреб і треба розуміти,що уся економічна діяльність людини спрямована на те,щоб збільшити свої доходи а це означає щоб розширити власний спектор потреб,які вона може задовольнити. Варто також зазначити,що доходи людини можуть допомогти задовольнити і духовні потреби звісно не такою мірою як матеріальні,але якщо подумати,то зростання доходів допомагає людині розвиватися у культурному напрямку. Наприклад відвідувати музеї,театральні вистави,або інші культурні заходи,подорожувати,займатися мистецтвом,тобто доходи є матеріальним фактором,що допомагає духовному розвитку людини.

Найголовнішим застосуванням реальних доходів людини є той фактор,що вона може задовольнити свою потребу у належному рівні життя та його тривалості. Гарний рівень доходів допомагає людині жити життя у належних умовах,тобто мати гарне житло,медичне обстеження та інші фактори,які впливають на рівень життя,а значить і на його тривалість. Люди мають різні види прибутку,але усі вони використовують цей прибуток,щоб задовольнити свої потреби. Але у різних людей є різні потреби так наприклад хвора людина мусить використовувати свої доходи для того,щоб придбати ліки,тобто задовольнити свої потреби і це є першочерговою потребою,або людина яка займається спортом має потребу у спортивному обладнанні і використовує свої доходи для його придбання. Економічна діяльність людей та фактори виробництва дає людям змогу збільшувати свої доходи,тому більшість людей у світі намагаються вести економічну діяльність,але дехто продає свій труд,а дехто засновує власні виробництва,та усі ці люди за кінцеву мету мають збільшення своїх реальних доходів тобто усі вони бажають розширити свій список потреб,які вони можуть задовольнити. Доходи також можуть і скорочуватись,а отже звичний список потреб людини,яка вона успішно задовольняла раніше зменшиться разом із доходами.[11]

Як зазначалося раніше,кожна країна у світі має власний рівень прожиткового мінімуму та мінімальних доходів,отже чим вищий цей мінімум тим вищий рівень життя громадян цієї країни,якщо поглянути на країни з точки зору макроекономіки,то вони спрямовують свою економічну діяльність на поліпшення життєвих умов,тобто підвищення рівня доходів для своїх громадян.

Реальні доходи грають важливу роль у соціальному житті країни,як приклад можна зазначити,що у країну з великим рівнем доходів таку як Швейцарія,або Сполучені Штати Америки люди готові та намагаються поїхати на заробітки,бо вони можуть продати там свій інтелектуальний та фізичний труд за значно вищу зарплатню аніж у своїй рідній країні,тобто вони можуть збільшити свої доходи заради задоволення власних потреб,тому до речі у розвинених країнах є проблеми із мігрантами.

Але також існує і інша сторона цієї медалі,так наприклад,коли люди їдуть на заробітки до інших країн,заради збільшення доходів у їх рідній країні спостерігається дефіцит спеціалістів,що погано впливає на економіку країни та у кінцевому випадку кількісний показник ВВП. Цей процес можливо назвати замкнутим колом,але він має єдине правильне рішення-це створити в країні такий рівень доходів,щоб громадяни могли задовольняти свої потреби та мати достойний рівень життя. Життєвий рівень тих або інших громадян має постійно зростати,тому що по мірі зростання технологічного прогресу зростають і матеріальні потреби людей,саме тому кожна людина теоретично має збільшувати свої доходи,тому що кожного дня у світі з’являються нові види роботи та нові робочі місця.[12]

Потреби людини як вже було зазначено раніше є безмежним поняттям,але є фактор реальних доходів,кожної людини або сім’ї ,що встановлює обмеження на ці потреби. Тобто можливо сказати,що спочатку людина має скласти список першочергових потреб,які вона може задовольнити та без яких не зможе жити,а вже потім по мірі своїх можливостей(тобто доходів) складати усі інші потреби,які вона планує задовольнити. У сучасному суспільстві і економічному ринку людина може вільно вступати на ринок,та створювати власне підприємство,що забезпечить її доходами. Але велику роль у економічному житті громадян країни грає політика цієї країни,що до регулювання економічних відносин,влада країни має давати можливість на вільну економічну діяльність працездатним людям,та забезпечувати тих людей,що з якихось причин не є працездатними,робиться це за допомогою податків,тоді усі громадяни будуть забезпечені достойним рівнем доходів та життя і кожен зних зможе задовольнити свої потреби.

Одним з найважливіших показників добробуту населення є його реальні доходи, на підставі яких прогнозується загальний обсяг, структура і динаміка споживання населенням матеріальних благ та послуг, склад і джерела доходів населення, розмір і рівень диференціації доходів окремих соціальних груп.
Планування та регулювання доходів має враховувати принцип нерівності формування й розподілу доходів у суспільстві. Досвід інших країн свідчить, що цей принцип є відносно стабільним — економічне піднесення в будь-якій країні збільшує її доходи в цілому, але не веде до суттєвих змін тієї частки сукупного доходу, яку одержують конкретні групи населення чи категорії сімей. Причинами нерівності утворення й розподілу доходів є: різниця у фізичних та розумових здібностях людей, в їхній освіті та професійній підготовці, у складі сімей, у наявності власності (житло, земля, виробниче устаткування, акції тощо). Як вже зазначалося- в основі реальних доходів переважної більшості населення є реальна заробітна плата робітників і службовців, реальні доходи селян від власного та колективного господарства. Належний рівень заробітної плати стимулює продуктивність праці, спонукає працівників підвищувати свою кваліфікацію, є індикатором узгод-ження інтересів підприємців і найманих працівників.
У багатьох країнах світу організація заробітної плати — це внутрішньофірмова справа, яка розв’язується угодою між власниками виробництва та профспілками, що захищають інтереси найманих працівників. Також варто зазначити,що коли диференціація доходів у суспільстві є завеликою, то виникає

бідність, яка створює загрозу для нормального процесу відтворення

суспільства. Бідність визначається показником прожиткового мінімуму,

який постійно змінюється внаслідок зміни цін на ринку товарів та послуг.

Також за допомогою кількості реальних доходів,люди поділяються на соціальні групи за рівнем доходів та якості життя,усіх людей можливо поділити на 3 умовні прошарки:

1. Люди із низьким рівнем доходів(можуть задовольнити першочергові потреби та де які другорядні)

2. Люди із середнім рівнем доходів(Можуть задовольнити окрім першочергових потреб ще і велику кількість другорядних)

3. Люди із високим рівнем доходів(такі люди можуть задовольнити не тільки такі потреби як купівлю продуктів харчування,вони також можуть придбати заміський маєток та гарну автівку)

Також варто зазначити,що люди із різним рівнем реальних доходів задовольняють свої потреби різним способом. Для задоволення різних матеріальних потреб потрібно придбати різні продукти виробництва,які відрізняються якістю,тож люди із гарними доходами будуть прагнути придбати якісніші продукти виробництва. Тому реальні доходи можливо назвати основую матеріального життя кожної людини,бо без них не можливо задовольнити матеріальних потреб.[13]

Висновок

Підводячи висновки моєї роботи,хочеться зазначити,що людські потреби є дуже складною річчю їх можливо поділити та першочергові-ті від яких залежить безпосередньо життєдіяльність людини,та другорядні-це такі потреби які вже людина сама вигадує собі(Автомобіль,новий телевізор,відпочинок за кордоном). Задоволення цих потреб переслідує людину усе життя,тож можливо зробити висновок,що людина веде будь-яку економічну діяльність для того щоб задовольнити свої потреб за допомогою такого чинника як дохід.

Найважливіший показник у ринкової економіки,що дозволяє оцінити можливості людини чи сім'ї - це дохід. Дохід виявляє міру задоволення потреб людини, її політичні переконання. Дохід є суму грошей, зароблених чи здобутих у протягом будь-якого періоду (зазвичай протягом року). Також кожна людина має відрізняти номінальні та реальні доходи. Номінальний дохід - це кількість гривень,які людина отримує у вигляді заробітної плати, ренти чи прибутку. Реальний дохід визначається кількістю товарів і послуг, які можна купити на суму номінального доходу. Реальний дохід розраховується як відношення номінального доходу до індексу цін. Реальні доходи прямо впливають на спектор потреб,які може задовольнити людина і рівень життя уцілому.

Кожна країна у світі має наміри зробити рівень доходів власних громадян ліпшим і спрямовує свою економічну політику на вирішення цього питання. Так у світі кожного року формується статистика рівня життя громадян ти чи інших країн. У цьому списку за 2014 рік Україна зайняла 85 місце,тобто за даними усесвітнього підрахунку громадяни України мають рівень реальних доходів,що може задовольнити середній рівень потреб. Але це не означає що саме кожен українець може задовольнити лише середні доходи,існує також поняття диференціації доходів. Диференціація доходів визначається рівнем розвитку продуктивних сил і суспільних відносин і залежить від економічних, демографічних і соціальних факторів. Диференціацію доходів можна наочно показати через співвідношення рівнів матеріальної забезпеченості — 10 % найбільш і 10 % найменш забезпечених груп населення (децільний коефіцієнт). Потреби людини також мають свою класифікацію і можуть бути задоволені за допомогою різних засобів,але найважливішим засобом задоволення потреб є все ж таки реальний дохід. Так кожна країна встановлює на її думку мінімальний рівень доходів,на який її громадяни можуть задовольнити свої потреби так у 2014 р цей рівень в Україні склав 1218гpн.[14]Так боротьба між потребами та доходами йде протягом усього життя людини і варто

пам’ятати,що рушійною силою та домінуючим фактором у цій боротьбі є доходи,без них людина не зможе задовольнити свої матеріальні першочергові потреби тож вона не зможе вести життєдіяльність,тож потрібно вміти керувати своїми доходами,щоб задовольнити якомога більше потреб.

Список використаної літератури:

1. http://novaekonomika..ua/

2. http://www.terver.ru/

3. http://ua-referat.com/

4. Курс перехідної економіки / Під ред. Л. І. Абалкіна. — М.: Фінстатінформ, 1997.

5. Панасюк Б. Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки. — К.: Поліграфкнига, 1998. Стр. 67-71.

6. http://allref.com.ua

7. http://uk.wikipedia.org/

8. Кэмпбелл Р.Макконелл Стенли Л.Брю “Экономикс” 1997стр. 39-44.

9. Ю.Е.Петруня,А.А. Задоя “Основи економічної теорії” 2008 стр. 187-190.

10. http://www.bibliofond.ua/

11. http://zakon2.rada.gov.ua/

12. Кэмпбелл Р.Макконелл Стенли Л.Брю “Экономикс” 1997стр. 48-51.

13. Панасюк Б. Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки. — К.: Поліграфкнига, 1998. Стр. 78-80.

14. http://www.ukrstat.gov.ua/