Міністерство освіти і науки України
Закарпатський лісотехнічний коледж
Державного вищого навчального закладу
“ Національний лісотехнічний університет України ”
спеціальність: 5.09010301 “ Лісове господарство ”
Курсова робота
з предмету «Лісові культури і лісомеліорація»
на тему «Проект лісових культур на лісництві ДЛГП»
Виконав: Метенько Павло Іванович
студент групи ЛГ-42
відділення денне
Керівник: Вурста Ангеліна Степанівна
м. Хуст 2016
Зміст
Вступ …………………………………………………………………………………4
Розділ 1. Характеристика лісокультурної ділянки ………………………………..6
Розділ 2. Проектовані типи лісових культур…………………………………........9
2.1 Обґрунтування доцільності створення лісових культур на лісокультурних ділянках ……………………………………...…...9
2.2 Системи лісових культур ……………………………………..……11
2.3 Склад лісових культур ………………………………………….....13
2.4 Вибір головних супутніх та чагарникових порід ....……………...15
2.5 Типи та способи змішування лісових культур ………………..….17
2.6 Густота лісових культур……….……………….……..…………....19
2.7 Система і спосіб обробітку ґрунту під лісові культури…….….…21
2.8 Метод, спосіб і техніка виробництва лісових культур …….…….23
2.9 Види, кількість і техніка проведення доглядів за лісовими культурами………………………………………………………….25
2.10 Доповнення лісових культур……………………………………...30
2.11 Технічне приймання виконаних лісокультурних робіт ..……….31
2.12 Інвентаризація лісових культур .………………………..………..32
2.13 Переведення лісових культур вкритій лісовою рослинністю землі..……………………………………………………….……….32
Розділ 3. Розрахунок затрат на лісокультурній роботі……….………………….34
Розділ 4. Організація праці…………………..………………………………… …38
Розділ 5. Охорона праці та техніка безпеки на лісокультурних роботах……….39
Розділ 6. Екологічне обґрунтування запроектованих лісовідновлюючих заходів………………………………………………………………41
Вступ
Народне господарство постійно потребує великої кількості деревини. Але лісорослинні ресурси країни залишаються незмінними, а подекуди зменшуються. Невичерпність їх неможлива без своєчасного відновлення деревостанів, які вирубуються під час головного користування. На ділянках де нема лісу в наслідок стихійного лиха: буреломів, вітровалів, пожеж також потрібно відновлювати насадження.
Поновлення лісу відбувається природним шляхом і штучно, внаслідок цілеспрямованих дій людини.
Поновлення лісу природнім шляхом може бути насіннєвим і вегетативним.
Під час насіннєвого поновлення склад порід залежить від складу деревостану , з яких надходить це насіння.
Внаслідок того,що дерева після зрубування дають порослі зі сплячих бруньок відбувається вегетативне поновлення. Породний склад молодого покоління лісу при вегетативному поновленні залежить від складу порід, що до цього росли на даній ділянці і здатні утворювати поросль або кореневі паростки.
У випадках коли існує можливість відновлення зрубів достатньою кількістю корінних господарсько-цінних порід у прийняті терміни, необхідно використовувати природну здатність лісу до самовідновлення.
Під природне поновлення також проектують також площі, на яких створення лісових культур неможливе або недоцільне з технічних або екологічних міркувань(невеликі ділянки, заболочені площі).
Оскільки природне поновлення не завжди відповідає завданням інтенсивного ведення лісового господарства, виникає необхідність штучного відтворення лісових масивів, де відбулись рубки головного користування або попереднє покоління лісу знищене стихійним лихом.
Господарська цінність майбутнього лісу вирішується завдяки створенню штучних насаджень де можна запроектувати оптимальний склад, добір порід, раціональне розміщення рослин, зменшується конкуренція трав’яної рослинності
При створенні лісових культур здебільшого скорочується термін між зникненням попереднього покоління лісу і появою наступного. Штучні насадження можуть бути створені висаджуванням молодих рослин, або висіванням насіння.
Лісові культури створені садінням сіянців, або саджанців вирощених у розсадниках більш стійкі до умов навколишнього середовища ніж сходи, що з’явились з насіння висіяного на лісокультурній площі. Вони більш інтенсивно ростуть і менше страждають від конкуренції трав’яної рослинності, а також вимагають меншої кількості агродоглядів.
Метою даної курсової роботи є розробка проекту лісових культур шляхом штучного лісовідновлення на лісокультурній ділянці лісництва ДЛГП, що знаходиться в кварталі 14, виділі 7 в VI лісорослинному районі.
Розділ 1. Характеристика лісокультурної ділянки
Під ліси відводять різні категорії лісокультурних площ, які перед створенням лісових культур оцінюють.
Лісокультурна площа ─ це ділянка землі призначена для створення лісових культур.
Категорія лісокультурної площі ─ це ділянки однорідні за походженням, станом і технологією створення лісових культур.
Лісокультурний фонд ─ це загальна площа ділянок, що призначена для створення лісових культур.
Лісокультурні площі, які вимагають однотипних технологій створення лісових культур об’єднують в 4 групи:
1. пустища і галявини вилучені з сільськогосподарського користування, зруби і старі згарища з трухлявими, або вилученими пеньками; ділянки з рідко розміщеними пеньками, які не заважають суцільній оранці;
2. зруби рідше згарища, які не поновились головною породою, на яких на 1 га. містяться до 500 пнів для перезволожених і до 600 пнів для свіжих і сухих ґрунтів, що дає змогу здійснювати частковий обробіток ґрунту смугами чи борознами;
3. зруби і згарища, що не поновились головною і супутньою породами на яких на 1 га. є понад 500 пнів для сирих і понад 600 пнів для сухих ґрунтів, що дає змогу підготувати ґрунт борознами, або площадками після часткового корчування пнів;
4. зруби, що незадовільно поновились головною породою, або поновились м'яколистяними породами, а також зріджені насадження з густим підліском, які вимагають часткового обробітку ґрунту.
Тип лісу ─ це об’єднання ділянок лісу однорідних по складу порід, інших ярусів рослинності і фауни, мікробному поселенню ґрунтовими і гідрологічними умовами, взаємовідносинами між рослинами і середовищами, обміном речовинами і енергією.
Тип лісо рослинних умов характеризує вологість та родючість ґрунту, що є дуже важливим для при створенні лісових культур.
Проектування та розробка технології створення лісових культур починається з обстеження ділянки на якій будуть створюватися лісові культури, тобто встановлення наявності природного поновлення, його походження, породний склад, розміщення, повнота, ступінь зараженості ґрунту а також бусольна зйомка ділянки ґрунту.
У відповідності до завдання курсової роботи дана лісокультурна ділянка знаходиться в 14 кварталі 7 виділу ДЛГП і має форму прямокутника. Лісокультурна ділянка розташована в VI лісорослинному районі , згідно таблиці 3.1 [2] даний лісорослинний район це буково-ялицеві гірські ліси Закарпаття Воловецької верховини ВНРМ 300-1200 м. район розташований у північно-західній частині Закарпатської області і займає північні схили Полонинського хребта і південні ─ Вододільного. Для лісової рослинності району характерна чітко виражена вертикальна поясність. Тут виділені два пояси : пояс панування ялиці з буком до 800-900м. н. р. м. і пояс панування бук до вершин гір. Деревостани високопродуктивні. Домінуючий тип лісу ─ волога чиста бучина, вище 1100м. ─ волога яворова субучина.
Для визначення площі лісокультурної ділянки використовують таку формулу S=L1-2*L2-3, га
де L1-2 – довжина лісокультурної ділянки, м
L2-3 – ширина лісокультурної ділянки, м
Отже S = 230*110 = 2.53 га
Лісокультурна ділянка розташована у гірських умовах, крутизною схилу 22о висотою над рівнем моря – 550 м.
Тип лісорослинних умов на даній лісокультурній ділянці D3 – вологі груди, тип лісу D3 – ГЯцБк – волога грабова-ялицева бучина.
Категорія лісокультурної площі – свіжа вирубка. Природне поновлення головної породи на ділянці немає, але є незначна кількість природного поновлення малоцінних порід таких як: осика, верба козяча, береза, тому при проектування лісових культур ми його враховувати не будемо. На 1 га лісокультурної площі кількість пнів становить 270 шт.
Задерніння ґрунту на лісокультурній ділянці не спостерігається а також не виявлено зараження ґрунту личинками кліщів і тд. Тип ґрунту на даній лісокультурній ділянці – бурий гірсько-лісовий, згідно таблиці 2.1 [2] це глибокий опідзолений на елюво-делювії флішу, або елюво-делювії кристалічних порід. Найпоширеніший в Карпатах. Формується у свіжих і вологих ялицево-букових і ялицевих смеречниках на південних схилах, у букових смеречниках, смерекових, смерекових ялицевих бучинах та в яворових бучинах, D3 D2.
Довжини і румби сторін заносимо в таблицю 1.1
Таблиця 1.1
|
Значення сторін |
Румби |
Довжини сторін, м |
|
1 |
2 |
3 |
|
L0-1 L1-2 L2-3 L3-4 L4-1 |
ПнСх 11о ПнСх 11о ПдСх 79о ПдЗх 11о ПнЗх 79о |
80 230 110 230 110 |
Розділ 2. Проектовані типи лісових культур
Приступаючи до створення лісових культур необхідно знати природу рослин, природно-історичні умови регіону і природу поєднання лісових деревних порід в конкретних умовах, тобто взаємодію цих порід в різних типах лісорослинних умовах.
Створення лісових культур починається з обстеження ділянки, тобто встановлення наявності природного поновлення, його походження, породний склад, розміщення, повноту, висоту, ступінь зараженості ґрунту, а також провести бусольну зйомку ділянки.
2.1 Обґрунтування доцільності створення лісових культур на лісокультурних ділянках
Україна знаходиться в сприятливих ґрунтово-кліматичних умовах для росту і розвитку деревних порід.
Сучасна лісова типологія враховує основні закономірності взаємовпливу основних екологічних факторів і лісової рослинності. Вона дає інтегровану оцінку кліматичних, грунтово-гідрологічних і біоценотичних факторів, єдність яких сформувалася в даних умовах протягом багатьох століть. Лісова рослинність, яка сформувалася при цьому, являє собою корінний тип лісу.
Лісопатологічна класифікація дає теоретичну і практичну основу для диференціації технології створення лісових культур щодо конкретного комплексу едафічних і лісобіологічних факторів, які становлять певний тип лісорослинних умов або тип ґрунту. Орієнтація на корінний тип лісу як на більш стійкий комплекс з компонентів певних лісових порід дає змогу уникати помилок у виборі асортименту порід для створення лісових культур.
Характерною особливістю лісів України є те, що життєдіяльність їх на одній території триває декілька десятків років, а для більшості хвойних та твердолистяних порід і століття.
Насадження які відновились природним насінним шляхом, легше переносять всі абіотичні і біотичні відхилення від середніх багаторічних.
Після рубки материнських насаджень на зрубах інтенсивно проявляється підріст деревних порід і чагарників вегетативного походження. Вегетативний підріст деревних порід та чагарників не тільки погіршує умови для появи самосіву головних порід, але й висівають їх підріст, який з’явився до рубки материнського насадження.
Особлива зміна порід спостерігається за умов застосування потужних механізмів при розробці лісосік головного користування. Ці важкі за масою механізми руйнують сталу підстилку і руйнують та утрамбовують верхні шари ґрунту,що не дозволяє утворюватися природному поновленню головних порід, тому потрібно впроваджувати лісові культури .
При природному поновленню лісу витрачається мінімальна кількість коштів, зате значна при рубках догляду.
Природні насадження насінного, порослевого і змішаного походження мають нерівномірну зімкнутість крон. Останнє, а також різний вік дерев, зумовлюють погане очищення стовбурів від гілок. Наслідком цього є занижена продуктивність стовбурної деревини і вихід цілих сортиментів.
Враховуючи ці особливості в районах інтенсивного господарювання, до яких відноситься більша частина території України, перевагу віддають штучному відновленню лісу.
При штучному відновленні лісу на постійне місце висівають насіння, висаджують садивний матеріал, як звичайно в наперед підготовлений ґрунт. До зімкнення гілок в цих культурах розпушують ґрунт і знищують трав’яну рослинність. В старшому віці проводять рубки догляду з проектуванням головних та супутніх порід і кращим в господарському відношенні підгінними деревами.
Характерною особливістю штучних насаджень є те, що насамперед можна запланувати склад насаджень, що значно полегшує в майбутньому формування корінних деревостанів. Заздалегідь також можна запланувати розміщення садивних місць, що забезпечує переведення в покриту лісом площу в 5-7 але не пізніше 9-10 років.
Отже, відновлення корінних насаджень при створенні лісових культур скорочується до одного десятиріччя. В штучних насадженнях також легко проводити рубки догляду і рівномірно залишати дерева по площі.
Затрати на створення лісових культур окупаються одно дворічним приростом стовбурної деревини середньовікових або пристигаючих насаджень.
Штучні насадження повинні бути біологічно стійкими, високопродуктивними, з високим виходом цінним сортиментів. Крім того, насадження повинні виконувати ґрунтозахисну і водо регулюючу роль, бути базою для бджільництва, заготівлі ягід, плодів, лікарської і технологічної сировини, виконувати рекреаційну функцію.
Природне насадження більш стійке і довговічне, не вимагає затрат. Штучні насадження можна створювати на ділянках які ніколи не були зайняті лісом
Основними методами створення лісових культур є сівба і садіння.
Садіння ─ це створення лісових культур шляхом висаджування на ЛКД сіянців та саджанців.
Сіяння ─ це створення лісових культур шляхом висівання насіння деревних та чагарникових порід на ЛКД, цей спосіб менш трудомісткий ніж садіння ,але і менш ефективний.
Сіянці та саджанці більш стійкі до умов навколишнього середовища ніж сходи, що появилися з насіння.
Культури створені садінням менше страждають від конкуренції трав’яної рослинності і вимагають меншої кількості агротехнічних доглядів.
Ліс створений сіяння більш довговічний, стійкий, у дерев нормально розвивається стрижневе коріння, відсутня деформація кореневої системи, а також інші пошкодження, які з’являються при викопуванні і транспортуванні садивного матеріалу.
Аналіз особливостей природного і штучного поновлення лісів переконливо доводить, що при лісовідновленні на всіх категоріях лісокультурних площах перевагу слід віддавати створенню лісових культур.
На даній лісокультурній ділянці я проектую створювати наступні лісові культури, тому що категорія лісокультурної площі свіжа вирубка. Оскільки на лісокультурній ділянці природне поновлення не з’явилося, я проектую створювати суцільні лісові культури. За складом, я проектую змішані лісові культури, тому що типологія ґрунту дозволяє вводити декілька порід.
2.2. Системи лісових культур
Вид лісових культур визначається за трьома складовими і за часом створення ( попередні або наступні ), принципами формування (суцільні або часткові) , початковим складом (чисті та змішані).
Залежно від того, коли створені лісові культури щодо рубки попереднього деревостану розрізняють попередні та наступні лісові культури.
Попередні культури створюють під наметом стиглого материнського насадження з метою заміни в найближчі роки шляхом проведення головної рубки. Іноді їх створюють навіть у пристигаючих насадженнях. Попередні культури забезпечують скорочення строків вирощування деревини, запобігають небажані зміні порід, забезпечують неперервність ґрунтозахисного впливу лісу. Їх створюють висаджування або висіванням, звичайно на 3 – 10 років головної суцільної рубки. Різновидом попередніх культур є під наметові лісові культури, вони створюються в насадження з повнотою нижче 0,5.
Наступні культури створюються після вирубування старого деревостану, якщо не поновилась або погано поновилась головна порода.
Суцільними називають культури з порівняно рівномірним розміщенням по площі деревних і чагарникових порід. Їх створюють на ділянках де відсутнє природне поновлення, або на ділянках які не були зайняті лісом. Суцільні культури можуть бути чистими або змішаними.
Часткові культури створюють на ділянках де є природне поновлення, але його не досить для формування високопродуктивних деревостанів бажаного складу. Тоді у місцях де відсутнє природне поновлення головної породи її вводять штучно висіванням або висаджуванням. Специфікація часткових культур не дає змогу характеризувати їх як чисті чи змішані. Але насадження , яке формується за допомогою часткових культур, може бути або чистим або змішаним.
Чисті культури складаються з якогось одного виду дерев, або чагарників. Їх створюють там, де інші породи не можуть існувати. Наприклад у дуже сухих борах може рости лише сосна;на болотних ґрунтах ─ вільха чорна; на засолених ─ в’яз.
Змішані культури складаються з двох чи більше порід. У їх складі, як звичайно, є головні та супутні породи, а також чагарники.
СЛК
 |
Наступні Змішані
Суцільні
2.3 Склад лісових культур
Одним з основних питань при створенні лісових культур є вибір їх складу.
За складом лісові культури поділяються на чисті і змішані.
Чисті лісові культури – складаються з якогось одного виду дерев або чагарників, їх створюють лише тоді, коли лісорослинні умови відповідають лише одній породі.
Змішаними – називають культури, в складі яких беруть участь дві або декілька деревних порід. У їх складі, як звичайно, є головні та супутні породи, а також чагарники.
Чисті і прості культури за багатьма лісівничими та економічними показниками поступаються змішаним і складним за формою насадженням, і ефективні лише при цільовому призначенні. Основним випадком створення чистих насаджень є створення їх з високопродуктивних та швидкорослих видів.
Змішані за складом і складні за формою насадження повніше використовують природні умови і, як наслідок, більш продуктивні. Світла, яке проходить через крону першого ярусу, достатньо для нормального розвитку рослин, що знаходяться в другому і навіть в нижчих ярусах, внаслідок цього не тільки накопичується більше деревної маси, але й істотно підвищується маса опаду, з якого формується лісова підстилка. Насадження краще використовують запаси поживних речовин і вологи з верхніх і нижніх шарів ґрунту.
У мішаних насадженнях протягом всього вегетаційного періоду створюється більш сприятливий режим живлення. Чисті насадження однобічно впливають на ґрунт і можуть погіршувати умови кореневого живлення.
В чистих ялинових та соснових насадженнях утворюється з опаду грубий гумус,він є поганим харчем для дощових черв’яків, тому у ґрунті їх мало і представлені вони дрібними видами, що погіршує аерацію.
Змішані насадження менше страждають від вітру, снігопадів, пожеж, шкідливих комах і хвороб. Вони характеризуються більш високою загальною продуктивністю, кожна з порід – компонентів, якщо між ними немає порід – інгібіторів, росте значно краще, ніж у чистому насадженні. Участь у деревостані декількох порід породжує більш складі форми взаємодії рослин з навколишнім середовищем, що дає змогу більш ефективно використовувати його потенційну родючість, а також сприяє поліпшенню едафічних умов. Змішані культури,як правило, мають більш естетичний вигляд ніж чисті.
Після мінералізації мертвих коренів у ґрунті залишається своєрідна архітектоніка пустот, яка сприяє поліпшенню водного режиму і аерації ґрунту.
У надземній частині в мішаних деревостанах формується більш складна структура намету, внаслідок чого з більшою ефективністю засвоюється енергія сонячної радіації. Це явище обумовлює підвищення загальної продуктивності лісу. Лише в екстремальних екологічних умовах, коли в даних грунтово-гідрологічних і кліматичних умовах може існувати лише одна порода, створюються чисті культури з цієї породи (культури сосни на дюнних приморських пісках, культурах тамариксу на солодях, саксаулу – у напів пустелях).
Як бачимо, змішані насадження активізують кругообіг поживних речовин, інтенсифікують використання ґрунтової родючості, поліпшують едафічні умови навколишнього середовища.
За складом я проектую змішані лісові культури, тому що типологія ґрунту дозволяє вводити декілька порід .
Згідно таблиці 25 [2] для вирубок, що розташовані в VI лісорослинному районі для типу лісу Д3-ГЯцБк волога грабово-ялицева бучина рекомендовані наступні породи для створення лісових культур: бук, ялиця біла, ялина звичайна; домішка цінних порід: модрини європейської, дуба червоного, псевдотсуги тисолистої, та сосни Веймутової (Д2 – Д3).
За таблицею 23 [2] для VI лісорослинного району та типу умов місцезростання D3 рекомендовані наступні деревні породи для створення лісових культур: бук лісовий, ялина європейська, ялиця біла, модрина європейська, сосна веймутова, псевдотсуга тисолиста, ясен звичайний, явір, клен гостролистий, ільм гірський, граб, вільха сіра.
На даній лісокультурній ділянці я проектую створювати змішане насадження з головними та супутньою породами.
Головною і переважаючою породою буде бук лісовий, а другою головною породою ялиця біла, як супутню породу я пропоную черешню, тому що деревні породи на даній лісокультурній ділянці є корінними, тип лісу якої Д3- ГЯцБк ─ волога грабово-ялицева бучина. А це означає, що вони будуть зростати у даних умовах найкраще і створювати разом із супутніми породами високопродуктивне і цінне насадження.
У відсотковому співвідношенні це виглядає наступним чином:
1. Бук лісовий ─ 60%
2. Ялиця біла ─ 30%
3. Черешня ─ 10%
Формула складу насадження для даної лісокультурної ділянки буде мати наступний вигляд: 6Бк3Яц1Чш.
2.4 Вибір головних, супутніх та чагарникових порід
В склад лісових культур рекомендується вводити головну, супутню і чагарникову породу.
Головна порода призначена для одержання основної кількості деревини. ЇЇ біологічні особливості мусять найбільшою мірою відповідати едафічним умовам лісокультурної ділянки, тобто в даних лісорослинних умовах вона має бути найбільш продуктивною і біологічно стійкою. Іноді на лісокультурній площі вводять одночасно дві головні породи.
Супутні породи утворюють другий ярус, формуючи кращі умови для росту головної породи. Супутні породи добирають серед порід – активаторів. Супутні породи ще називають підгінними породами, оскільки вони формують крони і стовбури дерев головної породи.
Роль чагарників у мішаних культурах полягає у пригніченні бур’янів, поліпшенні фізико-хімічних властивостей верхніх шарів ґрунту, формуванні лісової підстилки тощо. У перші роки після створення культур чагарники також можуть виконувати функції підгону.
Головною породою на даній лісокультурній ділянці я проектую бук лісовий орієнтуючись на рекомендації наведені в пункті 2.3
Бук лісовий в Україні природно зростає у Карпатах, Прикарпатті, Прут-Дністері, Розточчі, Опіллі та Подільському лісостепу, В Карпатах широко розповсюджений в передгірському та нижньому гірському поясах, де зростає переважно на світло бурих лісових ґрунтах.
Деревина бука дуже цінна, міцна, тверда, широко використовується для виробництва меблів, музичних інструментів, паркету в будівництві.
Бук лісовий відносять до тіневитривалих деревних рослин. Очищення від гілок при вільному стоянні у породи проходить погано. При наявності бокового освітлення в насадженнях у дерев бука розвивається однобока крона і викривляються стовбури, що зменшує вихід ділової деревини.
Бук середньо вибаглива до родючості ґрунту порода. Створення культур з перевагою бука доцільне в типах С2-С3, Д2-Д3; на сухих або перезволожених ґрунтах росте погано. Найкращими умовами для приживлювання і росту культур бука є свіжі не задернілі зруби частково вкриті високорослою трав'яною рослинністю.
Сіянці (саджанці) бука розвивають поверхневу кореневу систему і тому сильно реагують на ущільнення та задерніння ґрунту, в зв'язку з цим потрібно проводити ретельний обробіток ґрунту.
Культури бука у вологих грабово-ялицевих субучинах та бучинах.
На задернілих зрубах із задовільним природним відновлення бука та ялиці, при умові збереження підростуть в процесі проведення рубок головного користування лісові культури можна не створювати. Але в більшості випадків природне відновлення головних порід пошкоджується в процесі рубок і тому вимагається частковий ввід цих порід по підготовлених смуга через 3-6 метрів за схемою 2-4 ряди бука 1-2 ряди ялиці. Кількість рядів залежить від густоти та породного складу збереженого природного відновлення.
На свіжих зрубах з груповим розміщенням природного відновлення вводять відсутні породи окремими картинами розміром 5*5, 20*20 метрів з розміщенням 3*0.8 -1 метр. Орієнтовний склад насадження для даних типів лісу становить 5-7Бк2-3Яц1-2Сп, як супутні породи вводять явір, липу, черешню, береку, граб.
В суцільних культурах бук найчастіше висаджують кулісами, а супутні породи окремими рядами, або групово-лунковим способом.
В бучинах високопродуктивними та біологічно стійкими є буково-модринові та буково-ялицеві насадження. Можливе створення культур рядовим способом за схемою 3-5 рядів бука 1-2 ряди модрини(ялиці) з розміщенням 2,5-3*0,8(1,5) метрів. Створюють суцільні культури з використанням кулісного способу змішування: 5-6 рядів бука 2-3 ряди ялиці 1-2 ряди граба (клена, липи,черешні) з розміщенням садивних місць 3.0*0.8м.
На своїй лісокультурній площі я проектую вводити головну породу бук лісовий опираючись на табл. 19 [1] . Другу головну породою я проектую ялицю білу, а супутню черешню користуючись табл. 19 [1]; 20[1].
Такий вибір головних і супутніх порід пояснюється родючими грунтовими умовами, економічною цінністю цих порід, а також тим, що змішані насадження, які складаються зі шпилькових та листяних порід більш високопродуктивні, менше пошкоджуються шкідниками, хворобами та лісовими пожежами.
2.5 Типи і способи змішування лісових культур
Типи лісових культур різняться за складом деревних порід, розміщення рослин, їх кількістю на одиниці площі і особливостями обробітку ґрунту.
Успіх створення лісових культур не може бути забезпечений без правильного добору асортименту порід. До складу лісових культур вводяться головні, супутні та чагарникові породи. Визначають відповідність їх біологічних особливостей специфікацій конкретних лісорослинних умов, толерантність обраних видів лісових порід.
Існують наступні типи змішування деревних порід:
1. Деревно-тіньовий ─ полягає у тому, що головна порода чергується на лісокультурній ділянці з супутньою.
Г-С-Г-С-Г-С…
2. Деревно-чагарниковий ─ полягає у тому, що на лісокультурній ділянці, кожна рослина головної породи чергується із чагарником. Тип має два варіанти: двочагарниковий і одночагарниковий.
При двочагарниковому варіанті головна порода чергується з низьким чагарником, потім високий чагарник, знову низький чагарник і головна порода.
Г-Ч-Чв-Ч-Г…
При одно чагарниковому варіанті головна порода чергується з одним видом чагарника.
Г-Ч-Г-Ч-Г-Ч…
3. Комбінований тип поєднує принципи деревно-тіньового і деревно-чагарникового типів змішування.
Г-Ч-С-Г-Ч-С
Якщо необхідно, визначається буферна порода, яка згладжує конкуренцію між двома головними породами.
Схема змішування порід – це порядок розміщення на лісокультурній площі рослин різних порід. Схеми змішання постійно поповнюється новими модифікаціями. Основними критеріями їх розробки є оптимізація взаємовідносин рослин на даній території в конкретних едафічних умов Невдало підібраний асортимент порід і схема змішування призводить до негативних наслідків, аж до повної загибелі лісових культур.
Існують наступні схеми змішування:
Рядковий спосіб змішування застосовують при створенні суцільних, а також часткових культур, при рівномірному розміщенні природного поновлення, при цьому існує можливість механізувати садіння та інші агротехнічні заходи.
Кулісне змішування застосовують тоді, коли в складі культур є конкуренти, які загрожують витісненням основних порід.
Кулісно-ланкова схема ─ при виникненні загрози заглушення і випадання із складу культур цінних порід. Кулісний спосіб поряд із рядковим є найбільш перспективним із точко зору агротехніки створення культур, догляду за ними та проведення лісівничих заходів.
Ланковий або групо-ланковий спосіб застосовують коли супутні та головні породи чергуються в ряду групами посадкових місць. При цьому краще зберігаються введені породи, забезпечується краща мінералізація опаду та збагачення ґрунту елементами живлення.
Групо-ланковий спосіб за розміщення посадкових місць більше відповідає природі лісу. Збереженість деревних порід тут висока, але ускладнюється агротехніка створення таких лісових культур, необхідно використовувати ручну працю.
Шаховий спосіб змішування дає змогу створювати культури на площах різних розмірів, на вікнах і прогалинах серед природного поновлення.
Чергування порід в рядах використовується при створенні штучних насаджень у західному регіоні України в гірській місцевості, що найбільше відповідає природному поновленню, але і вимагає дуже ретельного планування.
На своїй ділянці я проектую деревно-тіньовий тип змішування,тому що на лісові культури будуть створені головними та супутньою породою, а багаті ґрунтові умови не потребують введення чагарників. Схема змішування кулісами, так як в складі культур є листяні та шпилькові породи, що дозволить зменшити збитки при спалахах масового розмноження шкідників пожеж та ураження хворобами, зменшення вітровалів, буреломів та сніголамів.
Схема змішування буде мати такий вигляд:
Бк - Бк - Бк - Бк - Бк …
Бк - Бк - Бк - Бк - Бк …
Бк - Бк - Бк - Бк - Бк …
Яц - Яц - Яц - Яц - Яц …
Яц - Яц - Яц - Яц - Яц…
Яц - Яц - Яц - Яц - Яц …
Бк - Бк - Бк - Бк - Бк …
Бк - Бк - Бк - Бк - Бк …
Бк - Бк - Бк - Бк - Бк …
Чш - Чш - Чш - Чш - Чш…
2.6 Густота лісових культур
Густота культур це кількість деревних і чагарникових рослин, що вирощується на одиниці лісокультурної площі.
Від густоти культур залежить біологічна стійкість і продуктивність майбутніх насаджень. При заниженій густоті залишається невикористаною потенційна продуктивність даних умов; При звичайній густоті культури відстають у рості, а можуть бути випадки їх загибелі або депресії. Занижена густота відтягує також період зімкнення лісових культур, що потребує проведення більшої кількості доглядів. Але більша густота вимагає використання більшої кількості садивного матеріалу, що збільшує собівартість лісових культур.
Оптимальна густота – поняття динамічне, в тому розумінні, що вона змінюється з віком. Це наслідок біологічних властивостей лісових дерев, які з віком вимагають щораз більшого життєвого простору. Базою для регулювання густоти в процесі росту є початкова густота, тобто кількість посадкових місць під час садіння або сівби лісових культур.
Початкову густоту визначають з врахуванням наступних факторів: біологічні і лісівничі властивості деревних порід. Для світлолюбних порід приймається менша густота, для тіневитривалих – більша, для швидкорослих – менша, для повільно рослих – більша.
Едафічні умови. У більш сухих умовах і на бідніших умовах приймається більша густота, оскільки рослини тут ростуть повільніше, а в оптимальних умовах вологості й родючості ґрунту густота може бути меншою, оскільки рослини тут ростуть інтенсивніше.
Початкову густоту культур і відповідне розміщення посадкових місць визначаються окремо за лісорослинними зонами, підзонами і лісокультурними районами.
Для даної лісокультурної ділянки, яку я проектую під лісові культури, для посадки будемо використовувати 2 річні сіянці бука лісового, ялиці білої та черешні взяті з власного розсадника.
Відстань між рядами буде 3м. а віддаль між рослинами в ряду 0,8м. така відстань між рослинами в ряду та між рядами пояснюється типом лісу Д3ГЯцБк, який добре підходить для запроектованих порід керуючись книгою [3].
Густота лісових культур визначається за формулою:
N=
шт./га
де, N – число садивних місць на 1 га,
а – віддаль між рядами, м
b – віддаль між рослинами у ряду, м.
Знаходимо густоту лісових культур на одному гектарі:
N= = 10000/(3*0,8) = 4167 шт./га
Згідно вихідних даних лісокультурна площа складає 2,53га.
Знаходимо густоту лісових культур на всій площі за формулою:
Hкс = N * S , шт.
де, N- густота лісових культур на 1 га, шт.
S- площа лісокультурної площі, га
Отже , Hкс = 4167 * 2.53 = 10543 шт.
Визначаємо необхідну кількість сіянців бука лісового:
Бк = (10543 * 60)/100 = 6326 шт.
Визначаємо необхідну кількість сіянців ялиці білої:
Яц = (10543 * 30) / 100 = 3163 шт.
Визначаємо необхідну кількість сіянців черешні:
Чш = (10543 * 10) / 100 = 1054 шт.
2.7 Система і спосіб обробітку ґрунту під лісові культури
Система обробітку ґрунту ─ це сукупність прийомів обробітку ґрунту, що спрямовані на вирішення головних завдань обробітку ґрунту у конкретних ґрунтово-кліматичних умовах.
Обробіток ґрунту під лісові культури це механічний, хімічний або термічний обробіток ґрунту на всій лісокультурній площі або її частині, який забезпечує сприятливі умови для росту рослин, що культивуються.
У процесі основного обробітку ґрунту розв’язується наступні завдання: надання ґрунту відповідної структури шляхом механічного подрібнення його на невеликі грудки; поліпшення аерації ґрунту; поліпшення водного режиму ґрунту, що означає для посушливих умов забезпечення накопичення вологи, а для умов з надмірною вологістю – її зниження; знищення бур’янів; поліпшення теплового режиму.
Найчастіше використовують наступні дві системи обробітку ґрунту:
Система чорного пару передбачає лущення стерні восени, глибоку оранку на зяб, раннє боронування навесні, проведення 4-6 культивацій для знищення бур’янів у літку, наступної осені глибоку оранку, після другої зими знову раннє боронування, а відтак передпосівні культивацію і боронування.
У системі раннього пару основна оранка проводиться не восени, а навесні, після чого йдуть літні культивації, осіння оранка, через зиму ─ боронування і передпосівні культивацію і боронування.
В залежності від лісорослинних зон, умов місце зростання категорій лісокультурних площ обробіток ґрунту може бути:
1. Суцільний
2. Частковий
Суцільний – проводиться на відкритих площах які не мають зарості молодняка і чагарників, на прогалинах, старих згарищах і вирубках де згнили пні, на розкорчованих зрубах.
Глибина обробітку ґрунту повинна бути наступною:
§ на зволожених ґрунтах 25-27см.
§ на сухих 40-50см.
Суцільний обробіток ґрунту проводити дорого,тому найчастіше застосовують частковий обробіток ґрунту.
Частковий – це обробіток ґрунту при якому обробляється лише певну частину лісокультурної площі. Використовують в лісовому господарстві при вирощуванні лісових культур в зонах хвойних, листяних і мішаних лісів, на не розкорчованих вирубках, на вирубках з недостатньою кількістю підросту і сходів головних порід, в рідинах, під наметом лісу, при залісненні гірських схилів де суцільний обробіток може призвести до змивання і вивітрювання верхнього шару ґрунту.
Частковий обробіток може проводитися декількома способами: смугами, борознами, площадками .
Смуговий обробіток ґрунту в основному застосовують на зрубах з попереднім розкорчуванням смуг 1-3м. і більше відстань між смугами 3-5м.
Обробіток ґрунту борознами застосовують в зонах хвойних, листяних і змішаних порід, а також в лісостеповій зоні.
Обробіток ґрунту площадками здійснюється на ділянках де частково поновилися головні, або супутні породи, чи у випадку коли немає можливості підготовити ґрунт смугами або борознами, а також в гірських умовах на крутих схилах. Розміри площадок можуть бути від 0,2*0,2 до 5*5метрів. Глибина обробітку площадками 20-25см.
Оскільки на даній лісокультурній ділянці крутизна схилу 22о то суцільний обробіток механізованим способом використовувати не можна тому я проектую частковий обробіток ґрунту ─ площадками, так як на ділянці є значна кількість пнів 270. Розмір площадки 40*40см., глибина обробітку ґрунту 25см. на одній площадці буде висаджуватись одна рослина.
2.8 Метод, спосіб і техніка виробництва лісових культур
Основними методами створення лісових культур є сівба і садіння. У практиці лісового господарства найбільшого поширення набуло садіння. Садивний матеріал – сіянці і саджанці, залежно від способу вирощування може мати відкриту або закриту кореневу систему. Садивний матеріал з відкритою кореневою системою вирощують звичайним способом. Сіянці та саджанці з закритою кореневою системою вирощують у горщиках, контейнерах, брикетах, тощо.
Сіянці і саджанці більш стійкі до умов навколишнього середовища порівняно зі сходами, що з’являються з насінням. Вони ростуть більш інтенсивно, що прискорює час зімкнення культур. Культури, створені садінням менше терплять від конкуренції трав’яної рослинності і вимагають меншої кількості агротехнічних доглядів. Загалом понад 80% лісокультурних площ закультивовується садінням.
Виділяють такі способи садіння лісових культур:
Рядкове садіння. Посадкові місця розміщені рівними рядками, розташованими на однакові віддали одне від одного і рівномірного на лісокультурній ділянці.
Стрічкове садіння два або декілька рядків, наближені один до одного утворюють відповідну стрічку. Віддаль між рядками у стрічці однакова, а віддаль між посадковими місцями визначається схемою садіння.
Садіння коридорами. Застосовується на зрубах, зарослих малоцінними породами висотою 2-3 м. У заростях прорубують коридори шириною неменше однієї висоти рослин. Між коридорами залишають не вирубаний простір, так звані куліси шириною 4, 6 або 8 м. У коридорах здійснюють обробіток ґрунту і висаджують сіянці або саджанці головної породи з віддалю між ними 0,5–1,5м.
Садіння біогрупами часто застосовують при створенні часткових культур. Обробіток ґрунту здійснюється розпушуванням ділянок різного розміру: 0,25-0,25; 0,5-0,5; 1,0-1,0; 1,0 – 2,0м. На кожній ділянці висаджують певну кількість рослин від 3до500 на 1 га можуть створювати від 200-800 біогруп.
Широкосмугове садіння ─ рослини розміщують рівномірно на досить широкій смузі 8-12м.,залишаючи такі ж завширшки міжсмугові простори. Застосовують для заліснення довгих схилів, створення культур на згарищах, де відсутнє природне поновлення.
Вузькосмугове садіння ─ розчищають смуги шириною 2,5 і більше метрів, на смузі шириною 2,5м. розміщують 2 ряди рослин з віддаллю між ними 1,5м.
Створення культур посадкою має такі переваги:
1. У 5-7 разів скорочуються витрати насіння.
2. Садивний матеріал майже не пошкоджується гризунами і птахами.
3. Забезпечується рівномірне розміщення і висока приживлюваність.
4. Скорочується термін зімкнення культур.
Сіяння це створення лісових культур шляхом висівання насіння деревних і чагарникових порідна лісокультурній площі. Цей спосіб менш трудомісткий, але і менш ефективний.
Культури створені сіянням у перші роки важко переносять несприятливі погодно-кліматичні умови, терплять від конкуренції трав’яної рослинності і природної порослі і тому вимагають більш тривалого і ретельного догляду(переважно висівають насіння дуба).
Ліс створений сіянням більш стійкий, довговічний, у дерев нормально розвивається стрижневе коріння, а також відсутня деформація кореневої системи та інші пошкодження, які з’являються при викопуванні і транспортуванні садивного матеріалу.
Існують такі способи висівання: рядковий, рядково-ямковий, сівба біогрупами, стрічкова сівба, сівба в розкид.
Ефективність садіння залежить від якості садивного матеріалу,його потрібно берегти від висихання, від пошкодження підчас транспортування, викопування, садіння; приживлюваність рослин досить знижується при висаджуванні рослин з бруньками, які вже пішли в ріст. Найкращим терміном для посадки культур є весна. В цей час вологість повітря і ґрунту найбільш сприятливі для висаджування. Осінню посадку проводять в тих районах де є достатня вологість ґрунту і оптимальні температурні умови. Весняну посадку проводять після танення снігу і до початку вегетації. Осінні починають з початком листопада і до перших заморозків.
При садінні обрізують занадто довге і пошкоджене коріння, якщо ґрунти свіжі або вологі, то сіянці висаджують на глибину на 2-3 см. нижче кореневої шийки, а якщо ґрунти сухі то 3-5 або навіть до 8см. Садивний матеріал із закритою кореневою системою можна висаджувати будь-коли протягом вегетаційного періоду. При садінні вручну сіянці висаджують під лопату. Механізована посадка проводиться бригадою у складі тракториста, двох саджальників, одного заправника і поправщика.
Садивний матеріал. Основним видом садивного матеріалу є сіянці 1-3 річного віку. Сіянець повинен бути добре розвиненим. Висота сіянця 10-60см довжина кореневої системи 10-30см. У деяких випадках доцільно створювати культури саджанцями. Вони поділяються на 2 сорти 1-й і 2-й . Довжина кореневої системи неменше 20см для шпилькових і неменше 25см для листяних порід.
На своїй лісокультурній ділянці висаджувати садивний матеріал я планую весною, одразу ж після танення снігу не допускаючи пересихання верхнього шару ґрунту, так як це буде впливати на приживлюваність рослин. Створювати лісові культури буду 2 річними сіянцями бука лісового, ялиці білої та черешні, виходячи з ГОСТ 3317-77 «Вимоги до сіянців деревних і чагарникових порід», для переважаючої породи бук лісовий вік сіянців 2 роки, товщина кореневої шийки неменше 3,5мм, висота надземної частини не менше 12см. Розмір кореневої системи становитиме не більше 20см. Обробіток ґрунту буде проводитися вручну мотиками, площадки будуть мати розмір 40*40см, глибина обробітку ґрунту 25см.
Оскільки на ЛКД свіжі ґрунтові умови то коренева шийки повинна заглиблюватись в ґрунт 1-2см.
2.9 Види, кількість і техніка проведення доглядів за лісовими культурами
Агротехнічні догляди за лісовими культурами представляють собою сукупність заходів, спрямованих на поліпшення умов приживлюваності та успішне зростання деревних порід у лісових культурах. Ці заходи проводяться до часу переведення лісових культур в категорію вкритих лісом земель.
Основне завдання агротехнічних доглядів знищення трав’яної рослинності, яка конкурує з деревними рослинами за поживні речовини та вологу, поліпшення водного та повітряного режимів ґрунту, скорочення строків зімкнення й переведення в покриту лісом площу. Культури в яких ґрунт задернілий ростуть погано. Основна маса коріння трав’яних рослин розміщується у верхніх, найбільш родючих горизонтах, тому від задерніння терплять насамперед дерева з поверхневою кореневою системою(ясен, ялина та ін.)
Відповідність розвитку кореневої системи рослин розміру їх надземної частини є основним фактором успішного росту. Пошкодження коріння призводить до виникнення кореневої гнилі, що різко знижує стійкість насадження. Щоб уникнути цього в перші 2 роки після садіння допускається проводити обробіток міжрядь на глибину 8-10 см, а в наступні роки не глибше 4-6см.
Агротехнічні догляди за лісовими культурами після садіння(сівби). Вони є основним фактором швидкого зімкнення та формування майбутнього насадження.
Догляд за лісовими культурами включає наступні операції:
1. Оправлення сіянців і саджанців проводиться після садіння механізованим способом, або після дії на них несприятливих природних умов: розмиву(видування) ґрунту, витискання морозами.
2. Розпушування ґрунту в між рядах і рядах з одночасним видаленням трав’яної рослинності, самосіву та порослі малоцінних порід.
3. Скошування, приминання або обжин трав’яної рослинності в осінній період у рядах і міжряддях.
4. Використання гербіцидів і арборицидів для пригнічення розвитку небажаної трав’яної та деревної рослинності.
Розпушування ґрунту проводять у період після садіння культур і до зімкнення рослин кронами, у перший рік розпушування проводять як тільки виникло ущільнення ґрунту, або масово з’явилися бур’яни, у наступні роки перше розпушування слід проводити ранньою весною до появи бур’янів.
Обжин проводять щоб знищити бур’яни за допомогою скошування, притоптування, або зжинання серпом, тому що вони конкурують з деревами за світло і поживні речовини. Обжин потрібно проводити у другій половині вегетаційного періоду.
Кількість доглядів необхідно проектувати в залежності від ґрунтово-кліматичних умов району, лісорослинних умов, густоти культур, способу обробітку ґрунту, видку садивного матеріалу. Як вид догляду за суцільними лісовими культурами можуть бути: посів люпину в міжряддях культур, відповідно і посіви сільськогосподарських культур, застосування мінеральних добрив. Загальна кількість доглядів може становити в середньому 6-12. При створенні лісових культур саджанцями і швидкорослих культур, а також культури високої густоти кількість та тривалість агротехнічних доглядів суттєво скорочується, оскільки такі культури швидко змикаються – протягом 3-4 років.
Догляди можуть проводитись в залежності від конкретних умов, механізовано або вручну. Із ручних асортиментів використовують мотики, серпи, спеціальні коси. Ручні догляди за культурами є найбільш розповсюдженими. В гірських умовах агротехнічні догляди проводять лише з використанням лише ручних інструментів.
Виконання доглядів за лісовими культурами по роках.
2017р. ─ розпушування ґрунту з одночасним знищенням бур’янів (2 рази), обжин (2 рази) .
2018р. ─ розпушування ґрунту з одночасним знищенням бур’янів (2 рази), обжин (1 раз) .
2019р. ─ розпушування ґрунту з одночасним знищенням бур’янів (2 рази), обжин (1 раз) .
2020р. ─ обжин(1 раз).
2021р. ─ обжин(1 раз).
Орієнтуюсь на таблицю 24 [2] .
Календарний план лісокультурних робіт наведено в Таблиці 2.1
Запроектовані лісовідновлюючі заходи наведено в Таблиці 2.2
2.10 Доповнення лісових культур.
В процесі вирощування лісових культур часто виникає потреба в їх доповненні. Доповнення лісових культур – це досаджування або досівання рослин в тих місцях де вони загинули. Доповнення лісових культур зумовлено переважно об’єктивними факторами. Серед них – посушлива весна та посушливе літо, вимерзання рослин, вимокання, видування ґрунту тощо. Доповнення проводять весною в культурах 1 – 3 річного віку високоякісним посадковим матеріалом на добре підготовленому ґрунті.
Необхідність доповнення встановлюють при осінній інвентаризації лісових культур, яку проводять з 15 вересня до 15 листопада, вона визначається їх приживлюваністю ─ відношення числа посадкових місць зайнятих деревами до загального числа посадкових місць згідно проекту вираженої у відсотках.
Доповненню підлягають культури з приживлюваністю 25-90%. Якщо відпад нерівномірний з приживлюваністю до 25%, то лісові культури списують. В культурах з приживлюваністю 90% і більше при рівномірному поширенні відпаду по площі доповнення не проводять.
Обсяги доповнень бувають різними, в середньому 10-15% від числа садивних місць. Кращим часом для доповнення є весна наступного року. В цей період можна безпомилково визначити загиблі сіянці. Крім того, висаджені сіянці добре приживуться. Восени робити доповнення менш ефективно, оскільки ново посаджені сіянці не встигнуть прижитися до настання морозів і значна їх частина до весни загине.
Приймаємо, що на лісокультурній ділянці прижилося 85% культур, тому доповненню підлягають 15% культур.
Визначаємо скільки садивного матеріалу нам буде потрібно для доповнення на всій лісокультурній площі:
НК.С.=10543шт.
Д=10543*0,15=1581шт.
Визначаємо необхідну кількість садивного матеріалу бука лісового для доповнення на всій лісокультурній площі:
Бк = 6326 * 0,15 = 949 шт.
Визначаємо необхідну кількість садивного матеріалу ялиці білої для доповнення на всій лісокультурній площі:
Яц = 3163 * 0,15 = 474 шт.
Визначаємо необхідну кількість садивного матеріалу черешні для доповнення на всій лісокультурній площі:
Чш = 1054 * 0,15 = 158 шт.
2.11 Технічне приймання виконаних лісокультурних робіт
Технічне приймання виконаних лісокультурних робіт проводиться не пізніше 10 днів після закінчення лісокультурних робіт з метою визначити якість їх проведення та відповідність проекту лісових культур.
Для технічного приймання наказом керівника лісогосподарського підприємства створюється комісія у складі представника лісгоспу (голови), лісничого, майстра лісу,старшого майстра лісу, а також представника профспілкової організації. Перевіряють якість обробітку ґрунту, при частковому обробітку ─ ширину смуг або розмір площадок з похибкою до 0,1м. визначають метод і спосіб створення лісових культур, глибину садіння (сівби), якість використовуваного садивного (посівного) матеріалу, густоту садіння, приблизну норму висіву. Правильність садіння визначається глибиною загортання кореневої шийки, щільністю засипання ґрунтом, розміщенням кореневих систем.
При садінні не можна загинати корені, залишати порожнини в зоні кореневої системи. Ці характеристики отримують розкопуванням 10-25 рослин. При створенні лісових культур методом сівби перевіряють глибину загортання насіння та рівномірність висіву шляхом розкопування посівних стрічок на різних частинах ділянки. Розміщення посадкових місць заміряють 10-20 разів. Прямолінійність рядків та відповідність схеми змішування визначають окомірно.
Ділянки лісових культур, що не відповідають вимогам за густотою, мають відхилення від запроектованого породного складу, технології створення підлягають виправленню і повторному технічному прийманню. До цього їх не враховують у виконання плану лісокультурних робіт.
Результати технічного приймання вносять у спеціальний акт, який складається окремо на кожну прийняту ділянку лісових культур
Акти технічного приймання є основою для заповнення книги обліку лісових культур.
2.12 Інвентаризація лісових культур
Інвентаризація лісових культур полягає у визначенні наявності культур, їх площу, стан шляхом обслідування в натурі. У процесі інвентаризації визначають якість і ефективність проведених лісовідновних робіт і відповідність їх проекту, заходи спрямовані на поліпшення стану культур. Перед початком інвентаризації визначають стан культур, особливості відпаду сіянців або саджанців, ступінь задерніння ґрунту.
Інвентаризацію проводять восени після завершення періоду вегетації рослин, починаючи з 1 жовтня. До початку інвентаризації комісія перевіряє записи в книзі обліку лісових культур, складає відомість насаджень, які підлягають інвентаризації. Інвентаризують всі насадження першого-третього року вирощування створені садінням і сівбою. Інвентаризацію проводять шляхом закладання пробних площ у місцях, що відображають загальний стан культур на даній ділянці. На кожну ділянку лісових культур складають перелікову відомість, пункти якої заповняють як у підготовчий період, так і на основі даних одержаних в процесі інвентаризації.
Площа пробних площ повинна складати не менше 5% загальної площі культур до 3га, 4% до3-5га, 3% до 5-10га і 2% понад 10га рівномірно розміщуючи їх по площі. Пробні площі повинні мати форму прямокутників або смуг. Стан культур оцінюють за зовнішнім виглядом поділяючи їх на здорові, пошкоджені та відмерлі.
За результатами інвентаризації визначають обсяг робіт по доповненню лісових культур.
2.13 Переведення лісових культур у вкриті лісовою рослинністю землі
Лісові культури створені на площах держлісфонду посівом або посадкою, які досягли визначених лісівничих показників, підлягають переводу в покриту лісом площу.
Головними показниками при цьому являється: достатня кількість і рівномірне розміщення головної породи, здатність забезпечити в майбутньому формування повноцінного насадження, настання в культурах стадії змикання крон. Змикання крон свідчить про початок створення лісового середовища і здатність культур в подальшому протистояти трав’яній рослинності.
В покриту лісом площу, культури переводять в тому випадку, що вони зімкнулись в рядах і знаходяться в стадії змикання в міжряддях. Переведення лісових культур в покриту лісом площу проводять після осінньої інвентаризації у віці від 3 до 13 років з врахуванням лісорослинних умов.
Розділ 3. Розрахунок затрат на лісокультурні роботи
Розрахунок витрат на лісокультурні заходи проводиться на підставі передбачених завданням обсягів робіт, діючих типових змінних норм виробітку, вартості машино-змін, тарифних ставок, цін на насіння, сіянці або саджанці та інші використовувані матеріали для створення та догляду за лісовими культурами.
Розрахунок необхідної кількості садивного і посівного матеріалу для створення лісових культур наведено в Таблиці 3.1
Відомість запроектованих лісовідновлювальних заходів наведено в Таблиці 3.2
Калькуляція виробничої собівартості створення 1 га лісових культур (без цехових і адміністартивно-господарських витрат) наведено в Таблиці 3.3
Розділ 4. Організація праці
На даній лісокультурній ділянці головним організатором праці буде майстер лісу. Всі операції по створенню лісових культур на даній ділянці буде виконувати постійна бригада в кількості 5 чоловік на чолі з бригадиром,а для підготовки ґрунту і посадки будуть залучатися сезонні робітники.
Оскільки відстань від розсадника до лісокультурної ділянки більша за 3км. , а ухил становить 22о, то для підвезення садивного матеріалу будуть задіяні коні ─ парокінка. На цю операцію буде потрачено 2,1 коне-днів.
Посадка буде проводитись одночасно із обробітком ґрунту, для цього крім постійної бригади будуть задіяні сезонні робітники, щоб виконати все швидко не допускаючи пересихання верхніх шарів ґрунту. Необхідна кількість людино-днів на ці роботи становить 48,7.
Догляди за лісовими культурами ─ розпушування ґрунту з одночасним знищення бур’янів і обжин буде проводити постійні бригада, вона ж виконуватиме доповнення лісових культур. Затрати в людино-днях становитимуть 24,5 людино-дні.
Всі лісокультурні роботи будуть проводитися вручну, окрім підвезення, робітники будуть оснащені лопатами, мотиками, косами. Перед початком робіт буде проведено інструктаж з техніки безпеки.
Бригада ─ це група робітників, які виконують певний комплекс робіт, громадське доручення, тощо. В середині бригади можуть бути організовані спеціалізовані ланки по виконанню окремих технологічних процесів, або робіт.
Бригадир ─ керівник найнижчого підрозділу на виробництві, бригадир призначається адміністрацією підприємства з урахуванням думок членів бригади, як правило він являється також робітником і отримує доплату за виконання управлінських обов’язків. Бригадир здійснює розподіл завдань між ланками і окремими робітниками та контролює їх виконання, відповідає за вчасне виконання завдання, за якість роботи, за стан інструментів та обладнання, за дотримання охорони праці, техніки безпеки та трудової дисципліни.
Позитивним фактором бригадної організації праці є використання можливостей самоорганізації трудового колективу, суміщення професій, взаємна допомога, навчання молоді, благополучний психологічний мікроклімат. Вона дозволяє підвищити ритмічність і продуктивність праці, скоротити внутрішньо змінні простої та прогули.
Розділ 5. Охорона праці та техніка безпеки на лісокультурних роботах
Охорона праці вимагає дотримання всіх правил техніки безпеки на лісокультурних роботах.
Якщо відстань від місця проживання до місця праці перевищує 3км., а громадський транспорт відсутній, робітників доставляють на роботу і назад на автобусах або спеціально обладнаних вантажних автомобілях. Вантажні автомобілі обладнують салоном, драбиною для посадки, сигналізацією із салону в кабіну водія, освітленням, медичною аптечкою, вогнегасником. Кузов обладнують сидіннями, які біля заднього та бічного бортів повинні мати надійні спинки. Швидкість автомобіля не повинна перевищувати 50 км/год. Кількість людей, яких слід перевести, не повинна перевищувати кількість обладнаних для сидіння місць. Категорично забороняється суміщати перевезення людей з перевезенням паливно-мастильних, радіоактивних, хімічних матеріалів, а також інструментів з відкритими ріжучими частинами (сокири, коси, пили).
При підготовці лісокультурної площі та обробітку ґрунту, садінні (сівби) та доглядах за лісовими культурами всі лісокультурні роботи потрібно проводити в суворій відповідності до затвердженого технологічного проекту.
Працювати на машинах та зі знаряддями можуть особи яким виповнилося 18 років, які пройшли медичний огляд, навчання та інструктаж з техніки безпеки та протипожежної безпеки в лісі.
При ручному виконанні лісокультурних робіт робітників забезпечують справним робочим інструментом(лопатами, вилами, граблями, мечами Колесова). При обробітку ґрунту, прополюванні в рядах робітники повинні передувати один від одного на відстані не менше 3м. Проведення лісокультурних робіт при швидкості вітру 11м/с і більше, під час грози, туману, при видимості до 50м, у нічний час забороняється.
Розділ 6. Екологічне обґрунтування запроектованих лісовідновлюючих заходів
Ліси ─ головне джерело відновних ресурсів і унікальний глобальний фактор, що підтримує і дозволяє успішно розвиватися усьому живому на Землі.
Ліси – головне природне багатство Закарпаття. Вони займають майже половину області. Саме їм належить важлива роль у підтриманні гідрологічного режиму річок, запобігання розвитку ерозійних процесів ґрунтів, у регулюванні кисневого балансу в атмосфері.
Ліс також має велике ґрунтозахисне, водоохоронне, водорегулююче, соціально-естетичне, санітарно-гігієнічне значення. Завдяки високим водоохоронним і водорегулюючим властивостям та кліматоутворювальним функціям, вони здатні забезпечувати оптимальні умови для свого росту і розвитку. Тому, поруч із заходами спрямованими на підвищення їх продуктивності, їх основною метою повинно бути збереження біологічної стійкості біоценозу.
Водоохоронна роль лісу полягає в здатності його підтримати на природно сформованому рівні оптимальний гідрологічний стан території і тим самим сприяє збереженню і збільшенню водних ресурсів.
Ґрунтозахисна роль лісу полягає в закріпленні ґрунту й поліпшенні його фізико-хімічних властивостей, захист ґрунту від водної та вітрової ерозії.
Водорегулююча функція полягає у збільшенні внутрішньогрунтового і зменшенні поверхневого стоків води.
Кліматорегулююча роль лісу полягає в зникненні коливань елементів мікроклімату під наметом лісу, оптимізації кліматичних показників цілих географічних районів.
Санітарно-гігієнічна роль лісу полягає в захисті населення від пилюки, шкідливих газів, диму, кіптяви, шуму. Насадження затримують опади забруднені різними речовинами, звільняють повітря від вуглекислого газу і збагачують його киснем. Квіти, плоди, бруньки та листя виділяють речовини фітонциди, що вбивають мікроби.
Ліси також виконують рекреаційну функцію, що дає змогу населенню відпочити від міських буднів.
Отже, ліси мають дуже багато функцій, які прямо або опосередковано впливають на життя людей.
Список використаної літератури
1. Калінін М.І.Лісові культури і захисне лісорозведення.-Л.: «Світ», 1994-295 с.
2. Порадник карпатського лісівника. Івано-Франківськ: «Фоліант»,
2008-368 с.
3. Гордієнко М.І., Гузь М.М., Дебринюк Ю.М., Маурер В.М. Лісові культури. Львів: «Камуга», 2005.- 608 с.
4. Лесоводство Атрохин В.Г. М.: «Лесная промышленность», 1976. с.288
5. Гордієнко М.І. Корецький Г.С. Маурер В.М. Лісові культури. К.: «Сільгоспосвіта» , 1995 с. 432
6. Дебринюк Ю.М., Мякуш І.І., Осмола М.Х., Мельник О.С. Лісовирощування в західному регіоні України. Львів: «Світ», 1994. – 408 с.
0 комментариев