Використання промислових технологій в м. Рівне

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства

та природокористування

Кафедра експлуатації гідромеліоративних систем

Звіт

з навчальної практики з дисципліни

“Основи промислових технологій і матеріалознавства”

Використання промислових технологій в м. Рівне

 

Виконала бригада: гр. № Ф-11

у складі:

Медведюк Андрій

Мельник Дмитро

Мирончук Назар

Чопко Сергій

Перевірив: Романюк Іван Васильович

Рівне-2006

Зміст

Вступ

Рівненський завод залізобетонних виробів і конструкцій

Очисні та водозабірні споруди “Рівне - Вода"

Столярний цех і цех по обробці металу НУВГП

“Рівне-Борошно”

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Під час навчальної практики ми повинні поглибити свої знання з дисципліни “Основи промислових технологій та матеріалознавства".

Основною метою практики є вивчення народного господарства на виробничо-господарських підприємствах.

Завданням практики:

закріплення і поглиблення теоретичних знань з питань сировинних ресурсів, матеріалів, енергії, води) і їх використання в промисловості;

ознайомлення з механічними, фізичними, хімічними та біологічними технологіями виробництв промисловості, виробництв будівельних матеріалів, технологій водного господарства. .

Об’єктами практики будуть підприємства м. Рівного, що дають можливість ознайомлення з технологіями промислового виробництва машинобудування, легкої та харчової промисловостей, виробництва будівельних матеріалів та технологій комунального господарства.

Ми відвідаємо наступні підприємства: Рівненський завод залізобетонних виробів і конструкцій, очисні та водозабірні споруди “Рівне - Вода”, слюсарні та столярні майстерні НУВГП, “Рівне-Борошно".

Мета практики.

Метою практики є вивчення технологій народного господарства на виробничо - господарських підприємствах.

Завдання практики

Закріплення і поглиблення теоретичних знань з питань сировинних ресурсів (матеріалів, енергії, води) і їх використання в промисловості.

Ознайомлення з механічними, хімічними та біологічними технологіями виробництв промисловості, будівництв будівельних матеріалів, технологій водного господарства.

Обов'язки студенти - практиканта:

виконувати завдання, які передбачені програмою практики;

дотримуватись правил техніки безпеки;

своєчасно подавати керівнику практики звіт про виконання всіх завдань.

Обов'язки керівника практики:

до початку практики погодити програму проведення практики та місця ї проведення.

не пізніше, як за тиждень провести інструктажі та збори студентів - практикантів.

видати студентам робочу програму.

Забезпечити високу якість проходження практики у відповідності з учбовим планом і програмою.

контролювати виконання програми практики та правила технічної безпеки.

своєчасно прийняти залік по практиці.

Об'єкти практики:

Об'єктами практики можуть бути будь - які підприємства м. Рівне, що дають можливість ознайомлення з технологіями промислового виробництва машинобудування, легкої та харчової промисловостей, виробництв будівельних матеріалів та технологій комунального господарства.

Перелік об'єктів практики:

Очисні та водозабірні споруди „Рівне - Вода"

Слюсарні та столярні майстерні НУВГП

Рівненський завод залізобетонних виробів і конструкцій

“Рівне-Борошно".

Об'єкти практики уточнюються щорічно перед її проходженням керівником практики. З підприємствами - об'єктами практики заключаються угоди або листи - погодження на проходження практики і погоджуються строки її проходження.

Тривалість практики - 1 тиждень.

Зміст практики:

1-й день Ознайомлення з метою, завданням і змістом практики. Проходження інструктажу з техніки безпеки на об’єктах. Поділ на бригади.

2 - й день Об 'єкт:

1. Рівненський завод залізобетонних виробів

Дозувальне відділення бетонозмішувального вузла. Самохідний портал. Бетономішалка, головний конвеєр.

2. Очисні споруди Рівне - Вода ".

Очисні споруди: механічна очистка, біологічна очистка.

З - й день Об 'єкт:

1. Механічні майстерні НУВГП

Механічна технологія. Різання, обточування, шліфування, свердління, довбання, збирання.

Метрологія. Контроль процесів. Оформлення розділу, схем процесів.

2. Дослідно-виробничі майстерні НУВГП (столярна майстерня)

Механічна технологія. Різання, фрезерування, шліфування. Види станків.

Деревина. Види виробів. Сортамент прокату.

Оформлення розділу, схем процесів

4 - й день Об 'єкт: “Рівне-Борошно"

Технологія борошномеління.

5-й день Складання звіту і заліку.

Рівненський завод залізобетонних виробів і конструкцій

На сьогодні персонал підприємства складає менше 100 чоловік. До економічного спаду на підприємстві працювало 2500 чоловік.

Підприємство складається з таких підрозділів:

цех по виготовленню залізобетонних виробів;

бетонозмішувальний цех;

арматурний цех;

транспортний цех;

електроцех;

склад готової продукції.

Вся продукція виготовляється згідно з технологічною документацією. Якість продукції перевіряється відділом технічного контролю та лабораторією. Споживачами продукції є: підприємства і організації міста, району, області, індивідуальні замовники.

РЗЗВіК виготовляє продукцію для будівельних робіт, яку поставляє в різні куточки рівненської області. Сировину для роботи транспортує: цемент із Здолбунова, пісок з Хмельницької області, щебінь - Єнакієво, використовуючи при цьому залізничні сполучення.

Продукцією заводу є плити перекриття, парканні плити, перемички, кришки на люки, каналізаційні круги, подушки, блоки, балки тощо. Отже, будівельні матеріали - це штучні продукти, в основі одержання яких лежать певні хіміко-технологічні процеси.

РЗЗВіК працює з бетонами, тобто штучними каменеподібними матеріалами, що являють собою раціонально підібрану затверділу суміш в’язучих заповнювачів, води або інших затворювачів та необхідних добавок. Завод спеціалізується в основному на конструкційних бетонах.

Будівельно-технічні властивості бетонів залежать від якості висхідних компонентів та їх співвідношення в бетонній суміші. Компонентами бетону є цемент, вода, щільні заповнювачі та дрібні заповнювачі й крупні.

Для замішування бетонної суміші використовують звичайну питну воду або технічну зворотну та природну мінералізовану воду. Водневий показник (рН) не повинен бути меншим 4 і більше 12,5.

Щільні заповнювачі - це заповнювачі з густиною зерен понад 2г/см. Дрібним заповнювачем служить пісок - природна або штучна мінеральна суміш зерен розміром від 5 до 0,15 мм.

На дещо крупного заповнювача (в нашому випадку щебеню), що утворює жорсткий каркас бетону, припадає приблизно 50% від усієї його маси. Максимальний розмір крупного заповнювача не повинен перевищувати ¼ мінімального перерізу конструкції.

Загальна схема технології виробництва будівельних матеріалів на РЗЗВіК включає транспортування сировини до підприємства, підготовку робочої суміші та її обробку, формування виробів, їх обробку до отримання потрібних якісних показників. Готові вироби транспортують на склад готової продукції, де їх зберігають і згодом відправляють споживачу.

Первинним етапом технологічного процесу на заводі є змішування сировини, утворення шихти. В основному компоненти для майбутнього виробу змішують за допомогою барабанних змішувачів. Ефективність змішування можна характеризувати ступенем однорідності суміші. Із добре змішаної суміші заданого складу формуються будівельні вироби, що мають визначені геометричну форму й розміри, а також потрібні властивості. Найхарактернішим для технології будівельних матеріалів на даному заводі є застосування такого способу формування як лиття. Цей спосіб полягає у заповненні відповідного об’єму сировиною сумішшю та її ущільнення під дією сили тяжіння частинок.

Сформовані вироби надходять на теплову обробку, щоб надати виробам у результаті фізико-хімічних перетворень потрібних властивостей. На РЗЗВіК використовують для цього тепловологісну обробку.

Тепловологісна обробка - це обробка, при якій у нагрітому матеріалі зберігається волога. Як теплоносії при цьому використовують пару?

Теплоносій, що контактує з поверхнею матеріалу, обмінюється з ним теплотою і масою. Цей процес називається зовнішнім тепло - і масообміном. Тепло - і масообмін між поверхнями матеріалів і внутрішніми шарами матеріалу називається внутрішнім.

Режим пропарювання характеризується трьома періодами: підвищення температури, ізотермічне витримування і охолодження виробів. Підвищення температури в матеріалі спричинює температурні та вологісні градієнти. Температурні напруги від розширення компонентів в суміші та зовнішніх шарів виробу разом з вологісними напругами від набрякання призводять до створення у структурі матеріалу складнонапруженого стану.

Другий період прогрівання - ізотермічний, що характеризується інтенсивним набиранням матеріалом міцності, коли виникає “теплова рівновага" середовище-виріб.

Охолодження виробів характеризується втратою вологи внаслідок підвищення температури і збільшення тиску парів у матеріалі порівняно із зовнішнім середовищем.

Усі бетонні вироби, крім блоків, виготовляють з використанням арматурних каркасів, тому на території заводу розміщений арматурний цех.

Арматура в залізобетоні у вигляді стержнів, сіток, каркасів та інших елементів призначена в основному для сприймання напружень при розтягу. Розрізняють звичайне та попередньо напружене армування. Звичайне армування, хоча і збільшує несучу здатність конструкції, має обмежені можливості, обумовлені незначною розтяжністю бетону -0,1. .0,15 мм/м.

Суть попереднього напруження заключається в обтисканні бетону натягнутою арматурою. Найважливішими наслідками попереднього напруження є збільшення термостійкості, економія арматури та зниження маси конструкції або їх укрупнення.

Розрізняють також лінійне і безперервне напруженне армування. При лінійному на місце натягування кладуть окремі елементи у вигляді стержнів, пучків, пасмів,, з’днаних у певному порядку, а при безпосередньому - арматурний каркас отримують намотуванням безперервної дротяної нитки на спеціальні упори або на конструкції.

Армування залізобетонних виробів здійснюється елементами і конструкціями із стержневої і дротяної арматурної сталі. При звичайному армувані широко використовують арматурну сталь класів А-Ш, Ат-ІУ та дріт періодичного профілю Вр-1. Для напруженої арматури перевагу віддають гарячекостній і термічне зміцненій стержневій арматурі класів А-У, АУІ, Ат-У і Ат-УІ, надміцному дротові і арматурним канатам.

Основними видами арматурних елементів для залізобетонних конструкцій є сітки, плоскі і просторові каркаси.

Виготовлення арматури включає: підготовічі процеси (зачищення кінців, правку, обрізку); зварку стержнів із окремих коротких прутків, розмітку на розріз стержнів на елементи необхідної довжини, зчин та надання їм заданої проектної конфігурації, складання і зварювання арматурних конструкцій.

Важливою частиною виробничого процесу на РЗЗВіК є контроль якості.

Показники якості визначають експериментально, підраховуючи кількість дефектів та бракованих виробів та вимірюючи властивості приладами.

Розрізняють вхідний (перевірка відповідності встановленим вимогам матеріалів та виробів, що надходять на підприємство або будівництво), технологічний (режимні та інші показники технологічного процесу), кінцевий та приймальний контроль, якому підлягають готові вироби).

При РЗЗВіК працює лабораторія, де здійснюється випробування продукції на сертифікацію. За добу тут виготовляють і сертифікують біля 60м³ продукції.

Основним показником міцності бетону як конструкційного матеріалу є міцність. Основним показником міцності бетону, що нормується, є його клас, тобто міцність (в Мпа), яка приймається з гарантованою безпечнісю.

Для важкого бетону стандартизовані класи:

за міцністю на тиск: В3,5; В5; В7,5; В10; В12,5; В15; В20; В22,5; В25; В30; В 37,5; В40; В45; В50; В55; В60;

за міцністю на осьовий розтяг: В_t0,8; В _t1,2; В_t2; В_t2,4; B_t2,8; B_t3,2.

Співвідношення між класами та марками бетону за міцністю

Клас бетону	Середня міцність бетону, мПа	Найближча марка бетону	Клас бетону	Середня міцність бетону, мПа	Найближча марка бетону
Стиск
В3,5	4,6	М50	В30	38,3	М400
В5	6,5	М75	В35	45,8	М450
В7,5	9,8	М100	В37,5	49,1	М500
В10	13,1	М150	В40	52,4	М550
В12,5	16,4	М150	В45	58,9	М600
В15	19,6	М200	В50	65,5	М700
В20	26,2	М250	В55	72	М700
В22,5	29,5	М300	В60	78,6	М800
В25	32,4	М350
Розтяг
Вt0,8	1,05	Р10	Вt2,4	3,14	Р30
Вt1,2	1,57	Р15	Вt2,8	3,67	Р35
Вt1,6	2,1	Р20	Вt3,2	4, 19	Р40
Вt2	2,62	Р25

Очисні та водозабірні споруди “Рівне - Вода"

Рівненська станція знезалізення води від заліза із загальною концентрацією до 50мг/л. Очищення води здійснюється за методом спрощеної аерації і фільтрування на відкритих швидких фільтрах. Матеріал завантаження - гранітний щебінь, розміром фракції від 2 до 5 (7-8) мм.

Схема очистки води наступна: вода від свердловини через подаючий трубопровід поступає в центральний канал фільтра, падаючи з висоти 0,5-0,6м. на рівну поверхню води; у фільтрі вода збагачується необхідною кількістю кисню - відбувається спрощена аерація води, в результаті якої залізо, яке знаходиться у воді в розчинній формі, окиснюється в Fe³⁺ з подальшим утворенням гідроокису трьохвалентного заліза Fe (OH) ₃, яке вилучається із води в процесі фільтрування.

Взагалі метод спрощеної аерації заснований на здатності води, яка містить двохвалентне залізо і розчинний кисень, при фільтруванні через зернистий шар видаляти залізо на поверхню зерен, створюючи каталітичну плівку із іонів і окисів двохвалентного і трьохвалентного заліза. Ця плівка активно інтенсифікує процес окиснення і виділення заліза з води. Знезалізнення води являється катерогенним автокаталітичним процесом, в результаті чого забезпечується неперервне оновлення плівки як каталізатора безпосередньо при роботі фільтра.

При цьому методі не потрібне окиснення двохвалентного заліза в трьохвалентне і переведення його в гідроокис, в зв’язку з чим відпадає необхідність в установці дорогих аераційний конструкцій. Спрощена аерація здійснюється за допомогою нескладних операцій, шляхом злиття води з невеликої висоти в карман або центральний канал фільтра, або шляхом вдування повітря в обробляючу воду. Відсутність спеціальних аераційних установок і контактних ємкостей спрощує експлуатацію і знижує ціну очистки.

Збагачення води киснем при розприскуванні її в повітрі проходить дуже цікаво. Так, при капельному паданні води з висоти 0,5 м вміст розчинного кисню досягає 5 мг/л. Разом з тим відомо, що для окислення 1 мг заліза затрачається 0,143 мг кисню. Однак, на практиці з метою видалення вуглецевої кислоти висота аерації звичайно призначається більша, при цьому застосовують спеціальні аераційні установки у вигляді перфорированих лотків або труб, застосовуючи швидкість стоку води з отворів 1,5 - 2 м/с.

В протилежному варіанті для збагачення води киснем, повітря вводиться в трубопровід перед напорними фільтрами кількістю 1,5 - 2 літра на 1 грам заліза (ІІ).

При незначному водоспоживанні (до 20 м³/г) і вмісту бікарбонатного заліза до 5мг/л може бути рекомендована установка, яка складається з стандартних деталей і вузлів.

Застосовуючи метод спрощеної аерації для знезалізнення води, необхідно перевіряти фільтрат на стабільність по методиці, яка рекомендується ГОСТ 3313-46, або за методом Ланжельє. При застосуванні методу Ланжельє розрахунок рН після аерації і гідролізу бікарбонату закисного заліза проводять наступним чином. По відомій лужності висхідної води і її рН визначають по номограммі вміст вільної вуглецевої кислоти у воді до аерації. До знайденого вмісту вуглецевої кислоти добавляють кількість вуглецевої кислоти, яка виділилася в результаті гідролізу бікарбонату заліза (ІІ), враховуючи, що 1мг/л гідролізованого заліза збільшує вміст вільної вуглецевої кислоти на 1,6мг/л. При цьому лужність води знижується на 0,036 мг-екв/л. Обчисливши новий вміст вуглецевої кислоти і лужність води, знаходять знову по номограмі рН води після гідролізу і, управляючий цими даними, визначають індекс стабільності.

Далі очищена вода поступає в резервуар чистої води, попередньо пройшовши знезараження рідким хлором. Введення хлорної води здійснюється в трубопровід відведенням фільтрату. З резервуарів за допомогою насосів другого і третього підйомів вода подається споживачу.

Гранично-допустима концентрація заліза у воді становить 0,3 мг/л. Концентрація хлору становить від 0,5-0,7мг/л взимку і до 1мг/л влітку.

Воду станція добуває із артезіанських свердловин, які сягають 80-100 м. На території станції знаходиться чотири резервуари об'ємом 100 тис. м³, з яких вода потрапляє безпосередньо до споживачів. Через кожні 10-15 років резервуари по черзі проходять очистку. Сама очистка здійснюється вручну. В разі надзвичайної ситуації на станції, води вистачить тільки на день.

Частина свердловин знаходиться на водозабірному майданчику №3, що розташована в Новому дворі, а частина в селищі Новомирськ.

На території станції знаходиться потужна насосна станція в якій є чотири двигуна з яких вода надходить до споживачів.

Обслуговуючий персонал станції складає 4 чоловіки, а взагалі там працює до 20 чоловік.

Столярний цех і цех по обробці металу НУВГП

Столярний цех. Тут здійснюється обробка деревини. Обробка деревини проходить наступні етапи: спочатку деревина завозиться на пилораму увигляді колод, потім ці колоди ріжуть спеціальним станком на необрізні дошки, які сушаться і подаються у столярний цех для подальшої обробки. У столярному цеху є декілька станків, кожен з яких виконує якусь певну функцію.

Спочатку дошка проходить поперечний переріз торцовочним верстатом, після чого робиться її поздовжній переріз спеціальним верстатом для поздовжнього перерізу. На цьому верстаті обрізається кора, і деревина ріжеться на заготовки. Так здійснюється чорнова заготовка.

Щоб надати виробу благородний вид, потрібно його обстругати, тобто обробляється дві сторони заготовки. Іншими словами, стругання називається фугуванням і здійснюється на верстаті фугування.

Далі здійснюється обробка деревини на рейсмусному верстаті. На цьому верстаті є стіл, на який ложиться заготовка і лінійка, яка задає глибину стругання (3-2мм). Тут ми отримуємо заготовку по розмірам.

Потім здійснюється фрезервування деревини на шліфувально-фрезерних верстатах. Тут робимо різні узори на заготовці. На верстаті є стіл і лінійка, за допомогою якої регулюється глибина узору. За до помогою цього верстата робляться штапики, плінтуси, двері, вікна, вагонки. Там можуть бути різні малюнки. Щоб заготовка мала нормальний вигляд, виробу потрібно надати більш гладку поверхню. Це робиться на спеціальному верстаті, який складається з стола, куди ложиться виріб; двох барабанів (на ці барабани закріплена нождачна стрічка), включаємо цей верстат, прижимаємо нождачну стрічку до виробу і пиляємо.

В столярному цеху також є універсальний верстат, на якому можна здійснити всі вище згадані операції.

На деяких верстатах є витяжка, яка витягує стружку і несе її в бункер на вулицю. Після заповнення бункеру, через деякий час, приїжджає машина, яка забирає стружку і вивозить її на сміттязвалище.

Цех по обробці металу. Цей цех спеціалізується як по обробці чорних, так і кольорових металів. Там є зварювальний сектор, шліфуфальний верстат, на якому шліфуються метали. Також в цьому цеху знаходяться свердлильний, токарний верстат і фрезерна машина, яка надає металам потрібну форму.

“Рівне-Борошно”

Третього дня ми відвідали “Рівне-Борошно", яке було засноване 1919р. польським шляхтичем. “Рівне-Борошно” зпеціалізується на переробці зернових культур, їх зберіганні, обробці та фасуванні. Основне завдання підприємства це виготовлення високоякісного борошна. Борошномельне виробництво, завдання якого полягає у переробці зерна на харчове та фуражне борошно. Сировинною основою галузі є багатопланове зернове господарство, в зв'язку з чим розрізняють борошно пшеничне, житнє, ячне, вівсяне, кукурудзяне, гречане тощо. Виробляється борошно на спеціалізованих борошномельних заводах або у спеціальних цехах хлібокомбінатів. Залежно від способу переробки зерна розрізняють борошно разового (грубого), оббивного або сортового помелу. Сучасне борошномельне виробництво об'єднує кілька цехів. Першим цехом борошномельних підприємств є зерносховище, яке приймає привезене безпосередньо з ланів зерно, і здійснює сортування зерна за видами та якістю, забезпечуючи його роздільне зберігання у відповідних умовах температури та вологості. Із зерносховищ зерно потрапляє у зерноочисні цехи, де за допомогою трієрів, сепараторів, магнітних установок та іншого устаткування воно очищується від домішок, а на спеціальних лущильних машинах позбавляється від поверхневих покривів. Після цього проводиться кондиціювання зерна, при якому різні сорти зерна змішуються в одну помелену групу, забезпечується необхідний рівень вологості сировини (15,5%) тощо. Основні процеси борошномельного виробництва здійснюються у розмельному цеху, де відбувається подрібнення зерна на спеціальних вальцевих верстатах. При цьому зерно спочатку підлягає грубому подрібненню, а потім утворені крупки подрібнюються на тонке борошно. Одночасно у цьому цеху за допомогою спеціальних машин (механічних сит) здійснюється прозсіювання продуктів помелу та їх розділення на різні фракції. Заключним етапом борошномельного процесу виступають так звані вибійні операції (фасування борошна у мішки, їх зважування тощо).

Основні відходи борошномельного виробництва складають висівки, які використовуються як один з найцінніших видів кормів у тваринництві.

Отже, якість борошна залежить не тільки від якості й виду зерна, але й помелу та ступеня очищення борошна від подрібнених оболонок зерна (висівок). Саме тому одним з основних критеріїв при визначенні сорту борошна виступає так званий вихід борошна.

Пересічно на виготовлення 1 т борошна витрачається близько 1,25 т зерна). Разом з тим, не дивлячись на таку високу матеріалоємність галузі, борошномельне виробництво доцільно розміщувати саме у районах споживання, оскільки транспортабельність борошна значно менша, ніж у сировини.

З борошномельним виробництвом тісно пов'язуються галузі харчової промисловості, які безпосередньо виготовляють найважливіші продукти харчування - хлібопечення, макаронна та круп'яна промисловість.

“Рівне-Борошно” має свої заготівельні бази, де запасається сировиною, для подальшого її обробітку.

Відвідавши завод “Рівне-Борошно” ми залишилися задоволенні побаченим. Адже “Рівне-Борошно” пропонує нам не тільки високоякісну, а й гарантує її якісну доставку в усі торгові точки. Такому заводу, як “Рівне-Борошно” можна побажати тільки процвітання і успіхів у майбутньому та хороших спонсорів.

Висновки

Під час даної навчальної практики ми вивчали технології народного господарства на виробничо-господарських підприємствах, закріпили і поглибили теоретичні знання з питань сировинних ресурсів (матеріалів, енергії, води) і їх використання в промисловості. Також ми виконували всі завдання, які були передбачені програмою даної практики, дотримуючись при цьому правил техніки безпеки, попередньо ознайомившись з ними.

Об’єктами практики були підприємства м. Рівного, які дали можливість ознайомитись з технологіями різних промисловостей. Серед них такі як: Рівненський завод залізобетонних виробів і конструкцій, слюсарні та столярні майстерні НУВГП, очисні та водозабірні споруди “Рівне - Вода”.

На РЗЗВіК ми розглядали технологію виробництва залізобетонних виробів та конструкцій.

На слюсарних і столярних майстернях НУВГП ми спостерігали за технологіями обробки дерева (різання, обточування, шліфування, свердління, фрезервування), розглядали різні види верстатів, зокрема, торцовочний верстат, верстат фугування, шліфувально-фрезерний верстат тощо.

При відвідуванні очисних та водозабірних споруд “Рівне-Вода" ми частково ознайомилися з технологіями знезалізнення та хлорування води, яке відбувається методом спрощеної аерації.

На “Рівне-Борошно” ми побачили процес обробки зернових культур, з яких виробляють борошно, його очищення, сортування та пакування.

Весь процес проходження практики виявився досить цікавим і корисним для нас.

 

Список використаної літератури

1.    Обезжелезиваниє природных и оборотных вод. - Г.И. Николадзе. - М.: строиздат. 1978.

2.    Методичні вказівки №081-99.

3.    Збожна О.М. Основи технології. Навчальний посібник. - Тернопіль. - 2002.

4.    Кривенко П.В. Будівельні матеріали. Підручник для вузів: - К.: Вища школа, 1993.

5.    Технология важнейших отраслей промышленности, - Учебник для економ. Спец.А.М. Гимбер и др. - М.: Высшая школа. 1985. - 496 ст.