Монтаж у кам’яних будовах плит перекриття

Тема: Монтаж у кам’яних будовах плит перекриття

Зміст

Вступ

1. Загальні відомості про роботу

2. Матеріали для даної роботи портландцемент

3. Інструменти, приладдя, інвентар

4. Технологічний процес

5. Організація праці і робочого місця

6. Нормування

7. Інструкція з охорони праці для муляра

8. Використана література

Вступ

Будiвництво - одна з провiдних галузей народного господарства, без якої важко уявити науково-технiчний прогрес, розвиток новiтнiх технологiй, створення основних фондiв для промисловостi, сiльського господарства, транспорту, соціальної сфери.

З переходом економiки України до ринкових вiдносин iстотно пiдвищились вимоги до якостi будiвельної продукцii, зменшення її матерiаломiсткостi, забезпечення умов енергозбереження, пiдвищення її надiйностi та довговiчностi, досягнення цих показникiв неможливе без належної уваги до iнновацiй в будiвельнiй галузi, розвитку новiтнiх будiвельних технологiй, машин i механiзмiв, iнструментiв, iнвентарю, а також необхiдностi вiдкриття нових професiй. Будiвельному прогресу мають вiдповiдати своєчаснi заходи щодо створення будiвельної нормативної документацiї, пiдвищення рiвня дослiджувальних робiт, проектування будiвель i споруд та темпiв їхнього будiвництва. Безперечно, що перемога в конкурентнiй боротьбi на будiвельних ринках буде за тими будiвельними пiдприемствами й фiрмами, якi впроваджуватимуть у будiвництво новi високопродуктивнi та високоякiснi будiвельнi матерiали, передовi будiвельнi технологій, найперспективнiшi науковi розробки, а також якi матимуть квалiфiковано пiдготовленi будiвельнi кадри, найкращий менеджмент і економiчнi показники.

В умовах сучасного будівництва разом із застосуванням збірних залізобетонних конструкцій і деталей не обходиться і без використання цегли.

Експлуатаційні і декоративні властивості цегли, наявність сировини для його виготовлення, невеликі витрати на транспортування роблять цей матеріал універсальним і незамінним у ряді випадків. На думку багатьох фахівців цегла - цей найдавніший будівельний матеріал - залишається найкращим по ступеню довговічності, якості обробки фасадів, простоті виготовлення.

На будівництвах працюють тисячі мулярів, що виконують також монтажні та інші супутні роботи, втілюючи в натурі задуми архітекторів і інженерів. Від них вимагається строге дотримання технології, постійний самоконтроль за виконанням кожної операції і тому знання ефективних прийомів, уміння застосувати їх на практиці мають велике значення для підвищення продуктивності праці і якості роботи.

1. Загальні відомості про роботу

Панель перекриття може бути без монтажних петель, в цьому випадку її стропу захватують пропускаючи захоплення в отвори в панелях, повертають сухар захоплення в горизонтальне положення. Далі стропують панель універсальним багатогілковим стропом за петлі захоплень і піднімають. За допомогою універсального стропа панель переводять на вазі з вертикального положення в горизонтальне. Панелі перекриття в залежності від їх розміру мають чотири, шість і більше місць стропування: монтажних петель або отворів.

Застосовують також універсальний вантажозахватний пристрій з гідрокантовачем. Цим пристроєм панель перекриття переводиться в процесі підйому та подачі до місця укладки з вертикального в горизонтальне положення. Блацію поліспасти 1 і 3 з гідротормозом 2, на якому закріплені розчалками 4 та блочна підвіска 5 з чалочними стропами 6, застропонована панель автоматично і плавно переводиться в горизонтальне положення, при цьому конструкція захищається від пошкоджень.

До укладання панелей перекриття повинні бути змонтовані всі конструкції поверху, розташовані нижче проектну позначку перекриття, включаючи елементи сходової клітки; перевірено якість монтажу конструкцій зварних швів та їх металізації; подано на поверх дверні блоки, щити вбудованих шаф, санітарно-технічне та електромонтажне обладнання, матеріал для підготовки під підлоги; доставлений на робоче місце інструменти, пристосування та інвентар.

2. Матеріали для даної роботи портландцемент

1. Портландцемент - гідравлічний в'яжучий матеріал, отриманий подрібненням портландцементного клінкеру і невеликої кількості гіпсу (1,5-3%).

Клінкер отримують випалом до спікання сировинної маси, що забезпечує в портландцементі переважання силікатів кальцію. Щоб уповільнити тужавлення, до нього додають гіпс. Для поліпшення деяких властивостей і зниження собівартості портландцементу допускається введення мінеральних домішок (до 15%).

2. Основні операції при отриманні портландцементу:

приготування сировинної маси;

випал її для одержання цементного клінкеру;

його мелення разом з домішками.

Співвідношення компонентів повинно бути таким, щоб отриманий при випалі портландцементний клінкер мав наступний хімічний склад (%): СаО - 62-68; SiO₂ - 18-26; АІД - 4-9; Fe₃O₃ - 2 6.

У природі існує осадочна гірська порода мергель, яка складається з вапняку та глини. Але частіше використовують вапняк і глину у співвідношенні (3:

1). До сировинної маси вводять також коригувальні домішки.

Під час взаємодії з вологим повітрям активність портландцементу знижується, тому його оберігають від впливу вологи.

Тверднення. При змішуванні з водою частки портландцементу розчиняються, спочатку утворюючи гелеподібну суміш (жорсткий холодець), а згодом кристалізуються, надають міцності цементу, що твердне. Процес тверднення портландцементу триває місяці й роки. Проте наростання міцності з часом уповільнюється, тому якість цементу зазвичай оцінюють за міцністю, яку набирає він у перші 28 діб тверднення.

Корозія цементного каменю. Портландцемент - гідравлічний в'яжучий матеріал,

який, перебуваючи у воді, твердне, набираючи дедалі більшої міцності.

Водночас якщо вода, а ще гірше - водяні розчини солей або кислот, починають

просочуватися крізь цементний камінь, він поступово руйнується. Цей процес

називається корозією цементного каменю. Корозія цементного каменю призводить до руйнування цементних бетонів і розчинів.

Щоб підвищити стійкість цементного каменю проти корозії, до цементу додають активні мінеральні домішки, що зв'язують Са (ОН) ₂ у нерозчинні гідросилікати.

4. Різновиди портландцементу. Для задоволення потреб сучасного будівництва в цементі промисловість на основі портландцементного клінкеру випускає різноманітні види портландцементу. Швидкотверднучий портландцемент (ШТЦ). Відрізняється швидким зростанням міцності у перші дні тверднення. Він буває марок: "400" і "500", що у трьохдобовий термін повинні мати межу міцності при стиску 25 і 28 МПа. Застосовують для бетонів, монолітних і збірних конструкцій з підвищеною відпускною міцністю.

Пластифікований портландцемент. Отримують, додаючи до клінкеру гідрофобні поверхово-активні речовини, наприклад, сульфітно-спиртову барду (ССБ) у кількості 0,15-0,25%. Такий цемент значно підвищує пластичність розчинних і бетонних сумішей порівняно зі звичайним портландцементом при однакових витратах води. Це дозволяє зменшити витрату портландцементу, підвищити міцність і морозостійкість бетонів і розчинів.

Білий портландцемент. Отримують з білих каолінових і чистих вапняків або крейди з мінімальним вмістом окислів заліза, марганцю і хрому. На основі білого цементу і лугостійких пігментів (сурику, ультрамарину) отримують кольорові цементи. Марки таких цементів: 300,400, 500. Ці цементи застосовують для опоряджувальних робіт.

3. Інструменти, приладдя, інвентар

При виробництві кам'яної кладки використовують також різний і н в е н т а р.

Установка об'ємом до 2 м3 служить для прийому, підігріву, перемішування і порційної видачі товарного розчину і витратну тару для доставки до робочого місця каменяра.

УСТАНОВКА ДЛЯ ПРИЙОМУ І ВИДАЧІ РОЗЧИНУ

1 - рама; 2 - ємність з гвинтом усередині для перемішування розчину;

3 - моторний відсік; 4 - кришка; 5 - секторний затвор для видачі розчину; 6 - підвіска

Бункер з щелепним затвором (12) об'ємом до 1,2 м3 призначено для приймання і подачі розчину на робоче місце муляра.

БУНКЕР З ЩЕЛЕПНИМ ЗАТВОРОМ

1 - штурвал з тягою; 2 - затвор

Металевий ящик (13) розчину об'ємом 0,24 м3 служить для подачі розчину на робоче місце муляра. Допускається підйом в гірлянді (до шести ящиків одночасно).

МЕТАЛЕВИЙ ЯЩИК РОЗЧИНУ

1 - вантажопідйомна петля; 2 - строп

Переносні світильники (17) у вигляді розсувної рами з телескопічною стійкою, що має плафони, освітлюють робоче місце в темну пору доби.

ПЕРЕНОСНИЙ СВІТИЛЬНИК

1 - розсувна рама; 2 - телескопічна стійка; 3 - провод; 4 - плафон

Контейнер (18) для зберігання одягу, інструменту і приладдя бригади мулярів має відділення для двох змін. Технологічно необхідний набір інструменту, пристосувань та інвентаря, розрахований на бригаду мулярів, називають нормокомплектом. Його бережливе використання сприяє підвищенню якості і продуктивності праці муляра.

МЕТАЛЕВИЙ КОНТЕЙНЕР

1 - петлі; 2 - двостулкові двері

4. Технологічний процес

Після завершення мурування поверху приступають до монтажу плит міжповерхового перекриття.

Підготовчий етап. До початку укладання плит опорні поверхні стін перевірте нівеліром або водяним рівнем і у разі необхідності мурування вирівняйте стяжкою з цементного розчину.

СТРОПУВАННЯ ПЛИТ ПЕРЕКРИТТЯ:

1) чотиривітковий строп;

2) підкладка

Стропують плити міжповерхового перекриття чотиривітковим стропом і подають до місця укладання у горизонтальному положенні. Склад ланки становить 4 чоловіка.

УНІВЕРСАЛЬНИЙ ВАНТАЖОЗАХВАТНИЙ ПРИСТРІЙ З ГІДРОКАНТОВАЧЕМ: 1 - верхня обойма поліспас, 2 - гідротормоз, 3 - нижня обойма поліспасту, 4 - розчалка, 5 - блочна підвіска, 6 - стропи кріплення панелі на панелі-возі, прибирає столик-стремянку і дає машиністу крана команду натягнути гілки.

Переконавшись в надійності стропування, він відходить у безпечну зону і дає команду підняти панель. Машиніст крана плавно піднімає плиту.

Укладання першої плити перекриття:

1) помости-площадки;

2) розчинова постіль завтовшки 10-15 мм;

3) плита перекриття.

Плита з обох боків повинна мати однакові розміри площі опирання. Глибина опирання має бути не менше 100 мм. Під час укладання плити перекриття необхідно стежити, щоб стеля у приміщенні була горизонтальною і перепади по висоті не перевищували 3 мм. Якщо встановлену конструкцію необхідно перекласти, її піднімають, очищають від розчину й встановлюють заново.

Укладати плити починають з торцевих стін будинку або від сходової клітки з інвентарних помостів.

Попередньо на опорну поверхню стіни розстеляють розчинову постіль завтовшки 10-15 мм.

Наступні плити вкладають подібно до першої. Двоє монтажників приймають плиту, подану краном, не послаблюючи натягу гілок стропа, спрямовують її у проектне положення.

Укладання першої плити перекриття:

1) помости-площадки;

2) розчинова постіль завтовшки 10-15 мм;

3) плита перекриття

Шви між панелями замазують розчином марки 100, а місця з'єднання панелей зі стінами і торці заповнюють розчином. Зі стінами будинку і між собою плити перекриття з'єднують сталевими зв'язками панель, відводить її в сторону, щоб не пошкодити панелі віз при повороті панелі з вертикального положення в горизонтальне.

Монтажники кельмами розстиляють опорну поверхню стін і перегородок, працюючи з перекриття і з драбини, встановленої на нижчележачому перекритті. Потім укладають розчин по всьому контуру торцевих (опорних) поверхонь панелей стін і кельмою розстилають його рівним шаром. По закінченні цієї роботи, монтажники піднімаються на вже покладену панель монтуємого перекриття і приймають що подається краном панель, орієнтуючи її над місцем укладки. Машиніст крана плавно опускає панель на розчин, а монтажники направляють її руками. Крайні панелі перекриття укладають з драбин.

Залишаючи стропи натягнутими, рихтують панель ломиком, послаблюють стропи і перевіряють рівнем горизонтальність поверхні і положення панелі по висоті. Якщо панель укладена по висоті неправильно, то її піднімають, відводять убік, заново готують розчинну постіль і знову укладають. Краї панелей і плит перекриття повинні надійно опиратися на стінові панелі. Якщо ширина опорної частини не відповідає проектній, панель піднімають, укладають заново або виправляють її положенню монтажними ломи.

УКЛАДАННЯ ПАНЕЛЕЙ ПЕРЕКРИТТЯ:

а - розстеляння розчину, б - укладання панелі, в - рихтування панелі, г - підгинання четель на опорній поверхні, д - розстроповка; 1 - панель перекриття, 2 - монтуєма панель, 3 - монтажна петля, 4 - внутрішня стінова панель.

РИХТУВАННЯ ПЛИТИ, ЩО УСТАНОВЛЮЮТЬ ЗА ДОПОМОГОЮ ЛОМА:

а) розміри площі опирання; б) перепади в місцях поздовжніх стиків

СИГНАЛИ ПРИ МОНТАЖУ ПЛИТ.

5. Організація праці і робочого місця

Схема організації робочого місця при укладанні панелей перекриття:

1 - ломи, 2 - сходи, 3 - місце яке укладається панелі, 4 - столик-драбина, 5 - ящик з інструментом, 6 - мітла, 7 - відро з водою, 8 - ящик з розчином, 9 - лопата; М1, і М2, - монтажники.

 Залишати панель в перекритті при меншій ширині опори, ніж по проекту, забороняється, це може призвести до деформуючих бетону у краю панелей перекриттів або панелей стін і перегородок. У результаті панель перекриття може обвалитися. Для забезпечення проектного розміру опорної площі панелей рекомендується перед укладанням кожної наступної панелі перекриття підгинати монтажні петлі внутрішніх несучих стін-перегородок. У цьому випадку при опусканні панелі на місце монтажники притискають її подовжню грань до відігнутих петель. Ковзаючи по них, як по напрямних, панель встановлюється на проектну ширину опори.

Переконавшись у точності укладання панелі, послаблюють натяг гілок стропа виводять крюки стропа з сережок захоплень, відводять гілки стропа до середини панелі і укладають їх на панель. Потім, натягуючи кільця захватів, виймають захвати з отворів панелі і чіпляють сережки їх за два гака стропа. За командою машиніст крана піднімає строп і подає його до місця.

6. Нормування

 

Основне завдання технічного нормування - розробка технічно обгрунтованих норм часу і виробітку.

У будівництві діють єдині норми і розцінки (ЄНіР), відомчі норми і розцінки (ВНіР) та місцеві норми і розцінки.

Єдині норми і розцінки охоплюють більшість масових будівельних, монтажних і ремонтно-будівельних робіт. ЄНіР є загально-державними нормами, які обов'язкові для застосування в усіх будівельних, монтажних і ремонтно-будівельних організаціях.

Відомчі норми і розцінки встановлюють норми, не передбачені ЄНіР, і є специфічними для певного міністерства (відомства).

Місцеві норми і розцінки нормують роботи, не охоплені єдиними і відомчими нормами та розцінками. Ці норми розробляють безпосередньо будівельні, ремонтно-будівельні дільниці, управління і трести. Норми вводять за наказом начальника будівництва та за узгодженням з профспілкою.

Для виміру кількості витраченої праці передбачені такі норми: часу, виробітку, часу машин, трудомісткості.

Нормою часу (Н ч) називають час, достатній для вироблення одиниці якісної продукції робітниками відповідної кваліфікації і професії за умови повного використання засобів виробництва і правильно організованої праці.

ЄНіР регламентують на одиницю продукції відповідні витрати праці, що вимірюються у людино-годинах і людино-змінах.

Наприклад, під час монтажу сходового маршу масою 2,5 т. чотири монтажники, використовуючи кран, витратять 0,57 год. Отже, норма часу на монтаж такого маршу дорівнюватиме 0, 57 год.

Норма витрат праці робітників, що здійснюють монтаж, складатиме: 0,57 х 4 = 2,28 люд. /год.

При користуванні ЄНіР варто пам'ятати, що норми витрат праці на одиницю продукції умовно названі в них нормою часу.

Знаючи норму часу (норму витрати праці) завжди можна визначати норму виробітку.

Нормою виробітку (Н вир) називають кількість якісної продукції, що повинна бути вироблена за одиницю часу одним працівником або ланкою.

Наприклад, норма часу (норма витрат праці) на 1 м³ цегляного мурування стіни середньої складності завтовшки у 1,5 цеглини на ланку з трьох чоловік дорівнює 4,2 люд. /год. (ЄНіР, п.3). Отже, тривалість мурування 1 м³ стіни: 4,2: 3 = 1,4 год., а виробіток ланки за 8 годин робочої зміни повинен скласти: 8 х 1,4 = 11,2 м³ мурування.

Нормою машинного часу називають кількість робочого часу машини, що витрачається на якісне виконання визначеного обсягу робіт в умовах правильно організованого виробничого процесу.

Витрати робочого часу машини на виконання одиниці продукції завжди дорівнюють тривалості роботи.

Наприклад, якщо норма часу на видобуток 100 м³ грунту екскаватором дорівнює 2,1 маш. /год., то це означає, що зазначений об'єм грунту екскаватор повинен добути за 2,1 год.

Для того, щоб визначити трудомісткість того або іншого виду робіт, необхідно об'єм цих робіт помножити на норму часу.

Наприклад, трудомісткість виконання 15 м³ цегляного мурування стіни завтовшки у 2 цеглини дорівнюватиме: 15 м³ х 3,1 люд. /год. = 46,5 люд. /год., де 3,1 люд. /год. - норма часу на 1 м³ стіни простого мурування, виконуваного під розшивку (ЄНіР, п.3).

Якщо технічно обгрунтовані норми дозволяють визначити якість витраченої праці, то за допомогою тарифної системи оцінюють якість праці, диференціюючи розміри заробітної плати залежно від кваліфікації (майстерності), трудомісткості праці.

Розглянемо основні елементи тарифної системи. Тарифно-кваліфікаційний довідник є основою всієї тарифної системи.

У ньому розподілені всі види робіт у виробництві за розрядами залежно від їхньої складності та характеристики, що є підґрунтям тарифікації й визначення кваліфікації працівників при порівняльній оцінці виконаних робіт.

Тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників, зайнятих на будівництві та на ремонтно-будівельних роботах, установлює, до якого розряду за складністю належать окремі види будівельних робіт.

Тарифно-кваліфікаційний довідник передбачає також вимоги, що висуваються до робочого-будівельника при присвоєнні йому кваліфікаційного розряду.

Тарифна сітка - це шкала, яка встановлює співвідношення в оплаті праці робітників різної кваліфікації (розряду) з метою більш високої оплати праці кваліфікованих будівельників порівняно з менше кваліфікованими і некваліфікованими (табл.3).

Таблиця 1. Тарифна сітка

Показник	Розряд
	1	2	3	4	5	6
Тарифний розряд працівника	І	II	ІІІ	IV	V	VI
Тарифний коефіцієнт	1,0	1,12	1,27	1,42	1,61	1,8

Тарифний коефіцієнт - співвідношення (число), що показує, у скільки разів ставка відповідного розряду вище за ставку І розряду.

Як випливає з наведеної сітки, ставка муляра 6-го розряду в 1,8 разу вище за ставку муляра І-го розряду.

Тарифні ставки визначають розмір оплати праці робітників за одиницю часу.

Одиницею часу можуть бути години (годинні ставки), дні (денні ставки), місяці (місячна ставка).

7. Інструкція з охорони праці для муляра

1. Загальні положення

1.1 До роботи муляром допускаються особи, які досягли 18-річного віку, пройшли медичний огляд та мають кваліфікаційне посвідчення муляра.

1.2 Робітник, що приймається на роботу муляром, повинен пройти вступний інструктаж з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, прийомів і способів надання долікарської допомоги потерпілим та повинен бути ознайомлений під розпис з умовами праці, правами та пільгами щодо роботи в шкідливих та небезпечних умовах праці, про правила поведінки при виникненні аварій.

До початку роботи безпосередньо на робочому місці муляр повинен пройти первинний інструктаж з безпечних прийомів виконання робіт.

Про проведення вступного інструктажу та інструктажу на робочому місці робляться відповідні записи в Журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці і Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

1.3 Муляр після первинного інструктажу на робочому місці має протягом 2-15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) пройти стажування під керівництвом досвідченого кваліфікованого муляра, який призначається наказом (розпорядженням) по підприємству.

1.4 Повторний інструктаж з правил і прийомів безпечного ведення роботи і охорони праці муляр повинен проходити:

періодично, не рідше одного разу на квартал;

при незадовільних знаннях з охорони праці не пізніше місячного строку;

у зв’язку з допущенням випадку травматизму або порушенням вимог охорони праці, що не призвело до травми.

1.5 Муляр повинен працювати в спецодязі і спецвзутті, передбачених Типовими галузевими нормами: напівкомбінезоні бавовняному, черевиках шкіряних, рукавицях з надолонниками із вінілісшкіри - Т переривчастої.

Крім того, на зовнішніх роботах взимку додатково: у куртці і брюках бавовняних на утеплювальній прокладці, валянках та засобах індивідуального захисту - окулярах захисних.

Спецодяг і спецвзуття мають бути справні і відповідати розміру і зросту.

1.6 Допуск сторонніх осіб, а також муляра у нетверезому стані на робоче місце забороняється.

1.7 Приймати їжу і відпочивати слід у спеціальних приміщеннях, а в холодну пору року - в пунктах обігрівання, обладнаних у знімних дорожньо-побутових кузовах, пересувних побутових вагончиках та ін.

1.8 Побутові приміщення повинні бути забезпечені питною водою, умивальником для миття рук і аптечкою з комплектом необхідних медикаментів для надання долікарської допомоги.

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1 Перед початком роботи муляру необхідно впорядкувати спецодяг (застебнути поли, рукава, волосся прибрати під головний убір і т.д.) і при потребі, одержати додаткові засоби індивідуального захисту.

2.2 Перед початком роботи муляр повинен перевірити:

справність інструменту, пристроїв, а також риштувань і підмостків у робочій зоні;

наявність засобів індивідуального захисту, передбачених Типовими галузевими нормами;

оглянути робоче місце і перевірити достатність його освітлення, правильність розміщення матеріалів на робочому місці;

- наявність огороджуючих і захисних пристроїв.

2.3 Під час роботи у виїмках, котлованах перевірити стан кріплень у котлованах, міцність поруччя, огорожі і драбин. Забороняється приступати до робіт у виїмках, котлованах з несправним кріпленням, драбинами, поруччям.

2.4 Необхідно перевірити наявність зовнішніх захисних козирків по периметру будинку, а також огородження віконних та дверних прорізів, отворів у настилах і перекриттях.

2.5 Перед тим як мурувати стіни, необхідно пересвідчитись у відсутності проводів над робочим місцем муляра, а за їх наявності повідомити майстра (виконроба).

2.6 Під час роботи всередині діючих цехів, під прольотами мостових кранів та в інших подібних випадках необхідно перевірити наявність огороджуючих і захисних пристроїв.

2.7 Про всі помічені при огляді несправності або недоліки, які загрожують безпеці людей при проведенні робіт, муляр повинен повідомити керівника робіт і приступити до роботи після їх усунення.

3. Вимоги безпеки під час виконання роботи

3.1 При муруванні фундаментів необхідно перевірити міцність кріплень стінок траншей і котлованів, стежити за станом схилів.

3.2 Особливо уважно слід стежити при роботі з водовідливом і в дощову погоду. Вздовж бровок траншей і котлованів повинна бути смуга завширшки не менш як 0,5 м.

3.3 При виявленні дефектів у кріпленнях роботи поблизу траншей і котлованів необхідно припинити. Відновити укладання фундаментів дозволяється після усунення дефектів.

3.4 Подавати камінь і розчин у траншеї та котловани слід механізованим способом або за допомогою жолобів, естакад і похилих площин. Забороняється спускати камінь у жолоб і водночас приймати камінь із жолоба, а також опускати камінь у котлован і траншею з бровки, перекидаючи тачку або візок.

3.5 Фундаментні блоки слід опускати краном або іншими підйомними механізмами плавно, без розгойдування, ривків і поштовхів. Забороняється перебувати муляру під блоком, що опускається. Підводиться блок до місця монтажу з зовнішнього боку будинку, споруди. Розстропування блока дозволяється тільки після його вивірення та остаточного встановлення.

3.6. Піднімати цеглу на підмостки слід, як правило, пакетами на піддонах за допомогою чотири - або тристінних футлярів. В останньому разі пакет піднімають з нахилом у бік задньої (обгородженої) стінки на 15-18° від вертикалі, причому після підняття пакета на висоту 0,5-1,0 м слід оглянути відкритий бік пакета і видалити цеглини, що нестійко лежать і виступають.

3.7. Допускається підняття цегли в контейнерах, а також у пакетах без піддонів за допомогою спеціальних захватів, що гарантують безпеку підняття.

3.8. Забороняється піднімати на поміст цеглу пакетами, укладеними з перехресною перев’язкою і “в ялинку", без спеціальних пристроїв (огороджуючих футлярів), що виключають можливість випадання цеглин.

3.9. Заміну або підведення фундаменту в існуючих будинках дозволяється проводити короткими ділянками за вказівкою майстра (виконроба) і під його постійним наглядом. При цьому по фронту робіт на відстані не менше 1,5 м від будинку має бути влаштоване обгородження та поблизу будинку заборонений швидкий рух важкого виду транспорту.

3.10. Класти стіни дозволяється тільки з правильно встановлених риштувань і підмостків, перекриттів. Мурувати слід на висоті більш як 1,3 м тільки з підмостків, міцність і стійкість яких наперед перевірена.

3.11 Забороняється мурувати, стоячи на стіні, а також ходити по стіні.

3.12. Не дозволяється кладка стін будинків на висоті понад два поверхи без влаштування міжповерхових перекриттів або тимчасового настилу по балках цих перекриттів, а також без влаштування площадок, маршів та їх огородження на сходових клітках.

3.13. Забороняється вести кладку стін при розміщенні настилу вище рівня рядів кладки, що укладаються. Кожний ярус стіни необхідно укладати так, щоб рівень стіни після чергового переміщення робочого настилу був вище настилу на 2-3 ряди цеглин.

3.14. При кладці стін з внутрішніх підмостків треба по всьому периметру будинку влаштовувати зовнішні захисні інвентарні козирки у вигляді настилу на кронштейнах, навішуваних на стальні гаки. Гаки, що закладаються в кладку в міру її зведення, мають бути розміщені на відстані не більш як 3 м один від одного.

Зовнішні захисні козирки можуть бути влаштовані також на консолях, що випускаються з віконних та інших прорізів.

3.15. При влаштуванні захисних козирків необхідно:

ширину козирків приймати не менше 1,5 м і встановлювати їх з нахилом від стіни вгору під кутом 20° до горизонту і з бортовою дошкою на зовнішньому краю;

козирки розраховувати на поєднанні рівномірно розподіленого навантаження від снігу та зосередженого навантаження 160 кг, прикладеного посередині прольоту;

перший ряд козирків встановлювати на висоті не більше 6 м від землі і залишати до виведення кладки стін на всю висоту;

другий ряд козирків встановлювати на висоті 6-7 м над першим рядом, а потім по ходу кладки переставляти через 6-7 м.

Забороняється ходити по козирках, використовувати їх як підмостки, а також складати на них матеріали.

3.16. Без влаштування захисних козирків допускається вести кладку стін висотою не більш як 7 м, при цьому по периметру будинку на землі влаштовують огорожу на відстані не менш як 1,5 м від стіни.

3.17. Над входами в сходові клітки, при кладці стін з внутрішніх підмостків треба влаштовувати навіси розміром не менше 2 х 2 м.

3.18. Обробляти камені (плити) в межах будівельного майданчика дозволяється в спеціально відведених для цього і огороджених місцях. Забороняється виконувати ці операції на стіні.

3.19. Відстань між робочими місцями мулярів повинна бути не менше 3 м, в іншому випадку між ними повинні бути поставлені захисні екрани.

3.20. При рубанні й тесанні цегли і штучного каменя необхідно користуватись захисними окулярами і рукавицями.

3.21. Забороняється влаштовувати облицювальні плити із риштувань одночасно на декількох ярусах в одній вертикалі.

3.22. Муляру забороняється працювати на перекритті за відсутності огорожі наявних отворів або прорізів у перекриттях, обгородження віконних і дверних прорізів, де не встановлені готові блоки, а також дверних прорізів внутрішніх стін, якщо в суміжних приміщеннях не змонтовані міжповерхові перекриття.

3.23. Перерви у кладці, що ведеться водночас із зовнішнім облицьовуванням, допускаються тільки після викладання стіни до рівня верхньої кромки облицьовуваних плит.

3.24. Зняття тимчасових кріплень облицьовуваних плит після їх встановлення або ремонту допускається тільки за вказівкою майстра після повного затвердіння розчину.

При знятті тимчасових кріплень, а також при ремонті зовнішнього облицювання або самої кладки муляр повинен працювати з запобіжним поясом, прив’язаним до випускних риштувань або до люльки. Під місцем ведення робіт має бути встановлений тимчасовий паркан або бар’єр.

3.25. При веденні робіт з люльки необхідно переконатись, що вона має щільний, без щілин, настил і поруччя висотою 1 м, обшиті сіткою.

3.26. Коли лебідки для піднімання люльки розміщені на землі, вони повинні бути міцно прикріплені до рам. Рами мають завантажуватись баластом. Загальна вага лебідки, рам і баласту повинна вдвоє перевищувати вагу люльки з вантажем.

Лебідки повинні мати подвійний гальмовий пристрій, а ручні лебідки - безпечні ручки.

3.27. Піднімання й опускання люльки муляром, що перебуває у ній, допускаються тільки в тому разі, якщо в самій люльці є для цього спеціальний механізм.

3.28. Забороняється:

перевантажувати люльку понад встановлене навантаження;

з’єднувати суміжні секції люльок перехідними настилами, драбинами та ін.,

працюючи з люльки, торкатись електричних проводів і пошкоджувати їх.

3.29. Муляр в люльці, а також муляри, зайняті встановленням консолей і прив’язуванням люльок на даху, повинні користуватися запобіжними поясами, прив’язуючи їх до надійних частин будинку, вказаних майстром (виконробом).

3.30. Вхід в люльку і вихід з неї дозволяється тільки на землі. Зона під люлькою повинна бути обгороджена і недоступна для проходу людей і проїзду транспорту.

3.31. Всі муляри комплексної бригади повинні знати єдину систему сигналізації, прийняту на даній будові. Сигнали і команди кранівнику повинен подавати тільки один муляр.

3.32. Муляру забороняється залишати на стінах матеріали, інструмент та інвентар під час перерв у кладці.

3.33. У зимовий час муляр повинен:

одержати від майстра (виконроба) інструктаж з охорони праці та режиму роботи в зимових умовах;

постійно очищати робоче місце від снігу і намерзлого льоду;

з настанням відлиги стежити за станом кам’яної кладки, виконаної методом заморожування, і, в разі нерівномірного осідання, повідомити майстра (виконроба);

стерегтися опіків при прогріванні кладки парою;

застосовувати в тепляках тільки перевірені нагрівальні прилади.

3.34. При обігріванні тепляка печами дим слід відводити спеціальними трубами. Забороняється опалювати тепляки жаровнями, а також застосовувати для розпалювання печей гас, бензин та інші легкозаймисті рідини.

3.35. При огляді, чистці і ремонті димових труб необхідно користуватись запобіжними поясами, прив’язаними до надійних частин даху, вказаних майстром (виконробом).

3.36. Розбирати і перекладати димові труби і печі слід з надійних підмостків.

На місці роботи, на підмостках, горищах, перекриттях слід мати будівельний матеріал лише в кількості, потрібній по ходу роботи.

3.37. Розбирати димові труби і печі шляхом їх обрушення на дах або перекриття забороняється. Розбирати слід по рядах кладки, починаючи з верхнього ряду.

3.38. Забороняється проводити в нижніх рядах капітальний ремонт печей, які є основою для печей верхніх поверхів, якщо під нижніми печами немає відповідних кріплень, що підтримують верхні печі.

3.39. При перестановці печей, їх перекладанні або розбиранні водночас у нижньому і верхньому поверхах отвори в міжповерхових перекриттях, які утворюються, треба обгороджувати.

3.40. Кладка труби над дахом без влаштування спеціальної горизонтальної площадки з огорожею забороняється.

3.41. При проведенні робіт по ремонту колодязів або шахт на водопровідних, каналізаційних мережах, очисних та інших спорудах, при потребі спуску муляра в колодязі, де можливе скупчення отруйних газів, необхідно пересвідчитись у відсутності газів. При спуску в ці споруди муляр повинен надіти на себе запобіжний пояс з прив’язаною до плечових ременів вірьовкою, верхній кінець якої має бути в руках іншого робітника, що стоїть на землі (підлозі) і готовий надати допомогу муляру в екстреному піднятті нагору.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1 По закінченні роботи муляр повинен:

прибрати зі стін матеріали, інструменти та інвентар;

очистити інструменти від розчину;

очистити і впорядкувати робоче місце і проходи, пересвідчитись, що на стінах і підмостках немає предметів, які можуть упасти;

при спуску з верхніх поверхів користуватися драбинами і капітальними маршовими сходами; спускатись приставними драбинами і вантажним підйомником забороняється;

старанно, за допомогою пасти і вазеліну, видалити з шкіряного покриву залишки розчину, прийняти душ або вимити обличчя і руки теплою водою з милом.

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. В разі виникнення на ділянці проведення робіт умов, які загрожують життю або здоров’ю людей, муляр повинен припинити роботу і вжити заходів до усунення небезпеки.

5.2. При виявленні деформацій стін поблизу місця підведення або заміни фундаменту муляр повинен негайно припинити роботу, вийти з небезпечної зони і повідомити майстра.

5.3. При виникненні пожежі вогнище необхідно гасити піском, пінним вогнегасником, тонкорозпорошеною водою, парою.

5.4. Муляр повинен уміти надати першу медичну допомогу при нещасному випадку, а в разі потреби, викликати швидку медичну допомогу та повідомити адміністрацію.

8. Використана література

1. Ищенко И.И.: Технология каменных и монтажных работ.

2. Неелов В.А. Илюстрированное пособие для подготовки каменщиков Никитин Л.И. Охрана труда в строительстве. М., 1999. - 359 с.

4. Петров А.К. Технология облицовочных производств. М., 2000. - 268 с.

5. Сахаров МЛ. Автоматизация кладки кирпича. М., 2001. - 243 с.

6. Кам'яні роботи. Підручн. Для проф. - техн. Навч. закладів: У 3 ч. Ч. ІІІ / А.С. Нікуліна, С.І. Заславська, Г.П. Матвєєв та ін. - К.: Вікторія, 2001. - 480с.