Вирішення проблеми насильства в сім'ї

2.6 Вирішення проблеми насильства в сім'ї

За даними МВС України на профілактичному обліку за 2010 р. перебувало 87831 особа, які вчинили насильство в сім'ї. З них: 77664 чоловіків; 9098 жінок; 1069 дітей.

У 2010 р. взято на облік більше 65 тисяч осіб, з яких за насильство: фізичне - 37728 осіб; психологічне - 24382 особи; економічне - 2916 осіб.

Винесено 76865 попереджень, близько 5830 захисних приписів. Фізичне та психологічне насильства є найбільш розповсюдженими видами насильства, на які припадає 95 % випадків.

Статистика Міністерства внутрішніх справ України свідчить про неухильне щорічне зростання кількості зареєстрованих злочинів, пов'язаних з насильством в сім'ї (в 2009 році було здійснено 78 145 виїздів на сімейні конфлікти, в 2010 - 84 041), винесених захисних приписів (від 55 711 в 2009 році до 61565 в 2010), осіб, поставлених на облік за скоєння насильства в сім'ї (47 984 в 2009 році та 50 277 у 2010) [51].

Кількість випадків насильства в сім'ї щодо неповнолітніх збільшується з кожним роком. Однак дані офіційної статистики не можна вважати абсолютно точними, оскільки вони фіксують лише ті випадки, в яких було офіційне звернення до органів виконавчої влади. Даних, які б відображали реальну кількість випадків насильства в сім'ї не існують з цілком зрозумілих причин: через закритість сім'ї як системи; взаємозалежність жертв і агресорів; відсутність доступу до сім'ї соціальних робітників, недостатність інформації з медичних закладів та правоохоронних органів, що не дозволяє робити висновків про розміри даного явища в нашому суспільстві. Стереотипні уявлення про стосунки батьків-дітей, де покарання розглядається як природна складова виховання, призводять до того, що про факти насильства дуже рідко повідомляють правоохоронні чи інші органи.

Тому, проблема насильства над дитиною в сім'ї сьогодні не втрачає своєї актуальності, її аналіз виходить за межі вивчення офіційної статистики звернень, оскільки ця проблема має глибоке коріння.

Насильство в сім'ї, зокрема, між подружжям є однією з провідних причин розлучень по всій країні, а також причиною злочинів скоєних на побутовому ґрунті. І важко усвідомлювати, що це вже стає нормою для нашого суспільства. Сімейне насильство - явище досить поширене в усьому світі і у всіх верствах населення, що охоплює людей різних рівнів освіти та будь-якої національності.

Проблема сімейного насильства в Україні обтяжена тим, що дана тема досі не стала об'єктом відкритого громадського обговорення; жертви домашнього терору не вірять у можливість реального захисту з боку держави, проводиться недостатня кількість дослідницьких робіт, відсутня система соціального захисту населення від насильства.

Щоб докорінно змінити ситуацію з проявом насильства, необхідна перш за все консолідація зусиль правоохоронних органів і населення з питань профілактики та попередження цього ганебного для нашого суспільства явища.

Для подолання насильства на перше місце серед правових засобів слід поставити формування правосвідомості і правової культури громадян та профілактику правового нігілізму населення України. В країні вже здійснюються певні заходи в цьому напрямку розроблена Загальна Концепція правової політики в галузі прав людини.

Суспільство повинно бути об'єктивно та суб'єктивно підготовленим для втілення прав і свобод людини й громадянина. 3 точки зору суб'єктивної підготовки, як і в самому утвердженні людських прав, велику роль відіграє формування нової молодої української генерації, всебічне моральне виховання, поглиблена та фундаментальна фахова підготовка, де положення «Прав і свобод людини й громадянина» повинно стати фундаментом професіоналізму науково-практичних кадрів та правоохоронних органів України.

У разі реальної небезпеки для життя та здоров’я жертви сімейного насилля можуть скористатися притулками-стаціонарами, кризовими центрами, притулками з комплексом соціальних послуг. Гострі економічні негаразди надають право звертатися по адресну соціальну або екстрену допомогу. Підтримка соціального функціонування може забезпечуватися соціально-психологічною реабілітацією у важкій життєвій ситуації, заходами з перепідготовки або перенавчання їх потрібнішим професіям, консультаціями або іншою правовою допомогою для захисту їхніх прав.

Усі ці завдання, як правило, фахівці із психолого-соціальної роботи виконують спільно з працівниками соціального комплексу, правоохоронними органами, службами зайнятості, медичними й освітніми установами тощо. Захист від насильства може відбуватися як в умовах стаціонарного спостереження, так і поза стаціонаром. Робота нестаціонарних установ поєднує, як правило, діяльність правоохоронних органів і установ соціального обслуговування. Перші припиняють насильство, другі — надають реабілітаційну, юридичну та інші види допомоги його жертвам (морально-психологічна реабілітація, інформування, консультування, надання соціальних ресурсів для їхнього захисту) [38, c. 43-46].

Важливо, щоб робота цих організацій не порушувала прав допомоги яким вони покликані, аби їхня діяльність булла прозорою у плані змісту і методів роботи, а також інформаційно-доступною всім.

Отже, слід відзначити, що діяльність соціальних організацій і кризових центрів має бути спрямована на розв’язання проблем жінок і дітей - жертв насильства. Створення і функціонування цих організацій є необхідною умовою існування будь-якого цивілізованого суспільства. Досягнення поставлених завдань реалізується в результаті спільної роботи професійних психологів, дитячих лікарів, фахівців із соціальної роботи. Так сім’ї підходять до розв’язання конфліктних ситуацій, а потерпілі від насильства отримують психологічну підтримку.

Створення нових центрів сприяє інформуванню населення, а також ефективнішій адаптації та включенню в нормальне життя жертв насильства.

Не менш важливим завданням у наданні допомоги людям, які зазнали сімейного насилля є ефективність створення програм, проектів, моделей боротьби із насильством в сім’ї. Змістовне формування послуг державної підтримки повинне мати чітке формулювання критеріїв допомоги та швидку дію у досягненні поставлених цілей протидії насильству.

РОДІЛ 3 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА АПРОБАЦІЯ ФОРМ І МЕТОДІВ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ЛЮДЬМИ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї

Похожие работы

Форми і методи соціальної роботи

Скачать

67347

0

0

... іти його світ , світ людини нужденної в опікунському відношенні . ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ЛЮДЬМИ ІЗ ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ. Необхідність інтеграції технологій соціальної роботи і методів прикладної психології в першу чергу визначається специфікою людей з обмеженими можливостями (ОМ ) як об'єктів "соціальної терапії". Серед проблем людей з ОМ, особливо молодих, найчастіше ...

Практична сфера соціальної роботи

Скачать

18309

0

0

... нта і його оточення). Вибір методів залежить від специфіки роботи соціальних служб. Здебільшого вони викорис­товують комплекс методів, хоча можливе надання пе­реваги якомусь одному з них. У практичній соціальній роботі інколи послуговуються поняттям «група пос­луг». Наприклад, служба соціальної підтримки сім'ї може надавати їй матеріальну допомогу (забезпечення дітей харчуванням, належних умов у ...

Соціальні програми уряду

Скачать

38130

0

0

... , і фінансування державних програм, особливо тих, які зачіпають вразливу соціальну сферу, має стояти пріоритетним пунктом порядку денного команди Ю.Тимошенко", - відзначив В.Балога. Уряд схвалив Концепцію Загальнодержавної цільової соціальної програми "Збереження і розвиток трудового потенціалу України на період до 2017 року" Міністр економіки України Богдан Данилишин повідомив про те, що на зас ...

Інтерактивний підхід в теорії соціальної роботи

Скачать

80993

0

2

... цілей і альтернатив, він орієнтує на поміркованість, поступові зміни з урахуванням ситуації, що склалася, досягнення на кожному етапі компромісу, домовленості між суб'єктами соціальної роботи. Покроковий підхід є інтерактивним, що передбачає взаємодію багатьох елементів. Його використовують у зосередженій на завданні моделі соціальної роботи. 3. Практичний підхід. Його засадничою основою є ді ...