Навигация
Єдність різноманітного. Загальний зв'язок
19993
знака
0
таблиц
0
изображений
Єдність різноманітного. Загальний зв'язок
Вступ
Людина в навколишньому різноманітті світу завжди була схильна шукати щось загальне, що поєднує різні явища й речі. Для одних людей єдність навколишнього світу ґрунтувалося на матеріальному, для інших - на духовному початку. Єдність це могло бути субстратним, структурним, функціональним і т.д. Але, незважаючи на варіативність підходів, ідея єдності проходить через всі етапи пізнання миру людством.
Найдавнішою формою об'єднуючого погляду на мир варто вважати міф. Возз'єднуючи свідоме й несвідоме, він малював цілісну картину миру. Формувався міфологічний світогляд як система уявлень. Ідею виявлення єдності миру ми виявляємо й в античних натурфілософів, які за основу єдності приймали яку-небудь речовинну першооснову й намагалися з'ясувати процеси виникнення й знищення речей у єдиній першооснові. Філософи міркують про "архе" (підстава, першопричина, принцип), уважаючи, що "апейрон" (безмежна, невизначена матерія) - основа світобудови. Античний розум спробував зрозуміти хаос через космос. По Гераклітові, властивості речей відносні, тому що природа речей проявляється лише у взаємодіях з іншими речами. У космосі (абсолютне) всі явища, і всі речі (відносне) єдині. А вища мудрість полягає в тому, щоб, прислухаючись до природи, зрозуміти, що все єдино. Для Геракліта єдність навколишнього світу пояснюється не тільки тим, що вогонь (як "ясновельможне, найтонше повітря") - основа всього, але й тим, що єдино сам світовий процес, у результаті чого виникає гармонія всього.
Для прихильників атомізму як форми матеріалістичного погляду на фізичний мир все існуюче походить із багато чого (атоми - основа єдності природи). У стоїків основа єдності - Логос і безперервне середовище (пневма). Філософія елеатів затверджувала ідеальну єдність (суще як безумовно єдине). Вл. Соловйов, високо оцінюючи погляди Зенона писав: "І попередні філософи не могли обходитися без міркувань, без діалектики, але в них це був елемент другорядний. Зенон уживав винятково діалектичний спосіб". Однак його діалектика зверталася на заперечення зовнішнього буття. У Сократа ж Вл. Соловйов бачить "спосіб позитивної діалектики", оскільки Сократ уважає, що "повинне бути щось безумовне, загальне, об'єктивне, для всіх обов'язкове".
Вогонь, повітря, вода й земля утворять, по Емпедоклу, живий континуум, що стає, і Емпедокл затверджує єдність як потяг усього існуючий друг до друга (любов як протилежність розбрату). Прагнення Емпедокла до універсального синтезу було високо оцінене Гегелем. Для Анаксагора "хаос" (як сум'яття всіх речей) є матеріальна множинність, але саме хаос несе в собі можливість єдності (космос як гармонічне ціле). Піфагорійці ж розуміли єдність у змісті кількісної гармонії.
На думку Вл. Соловйова, філософія виникає тоді, коли ворожнеча розриває людське співтовариство. Тому батьківщиною філософії російський філософ уважав Древню Індію, де поява філософії бути ознаменовано нечуваним висновком: "усе їсти єдині", тобто "всі особливості й поділи суть видозміни однієї загальної сутності". Виявляється, таким чином, "вовлеченість людини у всеєдність існуючого".
У філософії самого Вл. Соловйова не можна не побачити прагнення до гармонії єдиного й множинного. По Соловйову, у світовому процесі взаємодіють множинність буття й божественна єдність. Мир - це різноманіття розвинених форм дійсності. Вони зберігаються, але пронизані прагненням до єдності, і "...множинність істот не є множинність безумовно окремих одиниць, а лише множинність елементів однієї органічної системи, обумовленої істотною єдністю їхнього загального початку...". Разом з тим варто визнати, "що немає й не може бути ні чистої єдності, ні чистої множинності, що все, що є, є необхідно і єдине, і багато чого".
1. Багато чого й одне
У сучасних умовах, на новому етапі розвитку міждержавних відносин, цивілізації в цілому, пріоритетного значення набувають загальнолюдські проблеми й цінності. Існуючий рівень взаємодії суспільства із природою, міжнаціональні зв'язки, соціальне життя ставлять такі питання, рішення яких вимагає якісних перетворень у світогляді людей, у науці, у філософії. Загострилася необхідність охопити все важливі сфери людського буття, відбити їхньому динаміку, осягти їх у взаємозв'язку й органічній єдності. Такий підхід під силу саме діалектичному методу пізнання.
Навколишня нас дійсність нескінченно різноманітна у своїх проявах. Невичерпна об'єктами нежива природа. З неозорого різноманіття форм складається життя на Землі. Нескінченний калейдоскоп соціальних процесів. Багатогранна сфера духовного. Явища й речі постійно міняються, множачи це різноманіття.
На думку И.З. Цехмистро, розум не сумнівається в існуванні реального миру як всеосяжна сукупність різних об'єктів, а в логіку, у математичних побудовах така конструкція навряд чи можлива. Тому він підкреслював: "...загальне не може бути відтворено ні в логіку, ні в математику на основі якої-небудь теоретико-множинної моделі його. Основні труднощі виникають при цьому зі своєрідної недостатності самого поняття безлічі для відображення властивостей загального".
Діалектикові подібності (спільності) і розходжень (різноманіття) відбиває принцип єдності різноманітного, що орієнтує на дослідження об'єкта у всій сукупності, у всій його своєрідності. Мир у цілому є єдність різноманітного, і будь-який об'єкт (як конкретне) - це єдність різноманіття.
Відносини єдності, як і відносини розходжень, - самі найпоширеніші. Поняття єдність означає насамперед спільність, безперервність, системність. Воно відбиває наявність взаємозумовленості, цілісності. Це система взаємодій, внутрішньо стійка у своїх змінах. Однак єдність аж ніяк не виключає розходжень. Поняття різноманіття означає не тільки особливості просторових і тимчасових характеристик об'єктів, але й служить вираженням конкретності наявного буття цих об'єктів. Різноманіття випереджає нескінченне, воно є складність, різнорідність.. Найбільш глибока єдність - це єдність сутностей, що формується на базі системного різноманіття.
Принцип єдності різноманітного як би поєднує інші діалектичні принципи, що обумовлює його винятково важливе методологічне значення. Із цього принципу виходять при дослідженні, у першу чергу системному, різноманітних природних процесів (зв'язок мікро - , макро - , і мегамира). Його враховує людина при вивченні власного буття (наприклад, об'єктивної необхідності багатоукладної економіки суспільства, різноманіття форм власності); суспільної свідомості (плюралізму думок, розмаїтості ідей, поглядів, концепцій). Не менш важливий цей принцип при аналізі мислення й пізнання.
Оскільки будь-який пізнавальний процес здійснюється через переривання безперервного, він пов'язаний з розмежуванням (різноякісність) або ототожненням об'єктів і їхнім найменуванням. Розмовна мова, використовуючи ті або інші поняття, класифікує явища, об'єкти або їхні властивості. Він закріплює це розмежування або ототожнення в назвах. У цьому плані будь-яке поняття є єдність різноманітного, оскільки фіксує те загальне, що властиве класу об'єктів.
Емпіричні закони виражають інваріантність певних відносин у сфері дійсності. Зрозуміло, це база пізнання, але не існує однозначних залежностей між емпіричним і теоретичним у пізнанні. Наукові теорії, що формуються в мисленні дослідників, не виявляються простою логічною трансформацією експериментальних результатів. Це продукт більше складної діяльності людського розуму, і певну роль у ній грає попереднє припущення ( принцип-припущення), тобто порівняння, відбір і координація вихідних даних.
Відзначимо й роль категоріального синтезу теоретичного знання. І. Кант уперше осмислює й розробляє основні положення й стратегію категоріального синтезу, коли на базі категоріального апарата філософії йде об'єднання всього різноманіття почуттєвих даних, одержуваних дослідником від явищ і об'єктів дійсного миру. Будучи й натуралістом, і філософом, І. Кант, імовірно, краще інших бачив конструктивну роль філософських категорій і в становленні теоретичних концепцій, і в синтезі нового знання. Однак конкретні механізми здійснення категоріями діалектики творчої функції в пізнанні дотепер залишилися недостатньо розробленими.
У кожний період часу в складному й гетерогенному по своїй суті людському мисленні співіснують великі поля вироблюваних суспільством понять і конкретні сітки найбільше широко застосовуваних термінів і понять. Стійкість понятійним сіткам і єдність кожному реальному стилю мислення, якщо такий формується й здобуває певний конкретно-історичний характер, надає домінуючий, відносно твердий каркас філософських категорій. Будь-який категоріальний каркас виражає певну специфіку суб'єктивного образа невичерпного, що вічно змінюється миру. Принцип єдності різноманітного діє як запропалий регулятив становлення категоріальних структур. Він припускає співіснування різних категоріальних каркасів навіть в одному понятійному полі, співіснування навіть альтернативних моделей цілісних понятійних систем. Таким чином, немає нічого протиприродного в можливості співіснування різних концепцій самої діалектики. Більше того, варто підкреслити, що варіативність діалектичних поглядів необхідна для більше продуктивного розвитку, наприклад, природничо-наукового знання, оскільки забезпечує більшу волю дослідницького мислення. І тут ніяк не можна минути філософію Гегеля.
Відношення до гегелівської філософії мінялося неодноразово, і кожне покоління знаходило в його роботах щось важливе для себе. Звернемося безпосередньо до "Науки логіки". Говорячи про єдність "одного" і "багато чого", Гегель відзначає: "Древнє виречення говорить, що одне є багато чого й, особливо, що багато чого є одне" ". На його думку, "відштовхування переходить у притягання, багато хто "одні" - у єдине "одне". Одне - це інобуття того, що ми називаємо багато чого. "Одне" визначене як вийшло за свої межі і як єдність..."Одне - це єдність різноманітного, це система, що може "само розщеплюватися" на елементи".
Принцип єдності різноманітного - це вихідний принцип діалектики. Він у найбільш загальній формі виражає складність і варіативність навколишньої нас реальності, є основою й головним керівництвом до її наукового аналізу. Однак орієнтуючись тільки на нього, ми не можемо пояснити всю складну сукупність мінливих явищ. Діалектичний підхід спонукує здійснювати подальше дослідження явищ із урахуванням інших принципів, що конкретизують вихідний.
Взаємодія
Говорячи про ключові категорії понятійної структури діалектики, необхідно підкреслити особливе значення поняття взаємодія. Це одне з найглибших і багатих за змістом понять діалектики, а принцип взаємодії виражає суть діалектичного підходу до дійсності. Дослідник, приступаючи до вивчення тієї або іншої сукупності реальних об'єктів, зіштовхується з їхньою багатогранністю, розділенням. Його цікавить "взаємна дія" об'єктів один на одного. Саме пізнання дійсності являє собою процес взаємодії об'єкта й суб'єкта. Властивості речей виявляються в результаті саме взаємодій.
Взаємодія матеріальних систем об'єктивно, універсально й надзвичайно багатогранно, його можна назвати способом буття всього сущого. Воно - ключ до розуміння саморуху матеріальних об'єктів. Реальні взаємодії, здійснюючись у різних формах, визначають стан, тобто якісні, кількісні й інші характеристики, самого наявного буття конкретних матеріальних систем. Усе характеризується різними внутрішніми й зовнішніми взаємодіями, причому взаємодіють об'єкти, що мають загальну природу, загальні елементи.
Можна із упевненістю сказати, що евристичні можливості категорії "взаємодія" ще до кінця не розкриті. Вона дозволяє зрозуміти матерію як субстанцію, тридцятилітній суть буття, розібратися в його просторово-тимчасових формах, виявити саморозвиток матеріальних систем, аж до самих елементарних рівнів структурної організації матерії, коли з'ясовується, що в основі фізичного миру лежать чотири фундаментальних види взаємодій: гравітаційні (керуючи рухом планет і галактик), електромагнітне, сильне (ядерне) і слабке.
Діалектика, затверджуючи невичерпну складність навколишньої людини реальності, спонукує його розглядати будь-яку подію, будь-яку річ як процес. Взаємодіяти можуть, як мінімум, два об'єкти, але всякий реальний процес - це переплетення великої кількості взаємодіючих сторін, сил, устремлінь.
Взаємодія мінливо, і його змінний характер - складова частина циклічності природних процесів.
Взаємодія може проявлятися у вигляді пульсуючої, динамічної системи відносин, що змінюються, між взаємозалежними матеріальними об'єктами. Категорія відношення формувалася в ході вивчення різноманітних об'єктивно існуючих відносин між реальними об'єктами. Вона відбиває спосіб буття об'єктів, той тип взаємодій між ними, у результаті яких виявляються ті або інші особливості цих об'єктів. У певному відношенні можуть перебувати тільки ті сторони дійсності, які зв'язані між собою яким-небудь загальним процесом. Сутність відносини - у взаємозалежності об'єктів. У розумінні концепції часу, наприклад, часовий порядок обумовлюється матеріальними взаємодіями і їхніми властивостями. І час, і простір можна розглядати як особливі відносини між матеріальними об'єктами. Простір у цьому випадку є співіснування, структурність, місце розташування об'єктів, а час - тривалість, послідовність зміни станів, руху.
Похожие работы
... ійних установок оптантів виявилися менш вираженими, що свідчить про необхідність цілеспрямованої й фокусованої роботи з даною категорією психологічних регуляторів трудового поводження старшокласників. 2 Методи й методики психодіагностики професійного становлення старшокласників 2.1 Тренінги професійного самовизначення для старшокласників У ПТУ №14, крім анкетування активно проводяться ...
... договорах. Це найбільш розповсюджена і важлива основа виникнення зобов'язань, основна форма реалізації товарно-грошових відносин в ринковій економіці. Обов'язковою умовою укладання договорів має бути максимально точне відображення зобов'язань обох сторін. Відповідальність за своєчасну та якісну підготовку необхідних матеріалів та оформлення договірних відносин, а також облік, реєстрацію, збері ...
... до "внутрішнього життя", що розкривається як "здатність до товариськості, психологічного розуміння чужого душевного життя... здатність до інтроспекції і споглядальної настроєності" (Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. Мюнхен, Львів, 1995, С. 155). Антеїзм, екзистенційність та кордоцентризм - характерні риси, якими визначається специфічність, унікальність української світоглядно-фі ...
... MasterCard Mass, Ø до 2100 грн. по картках Visa Gold або MasterCard Gold. Відсоткова ставка за кредит (дозволений овердрафт) – до 2% на місяць. Гроші (сума в межах кредитного ліміту) доступні в будь-який час. Відсотки за кредитом нараховуються тільки за дні користування кредитом і списуються автоматично 25 числа кожного місяця. Використаний кредит погашається автоматично – ...
0 комментариев