Вшанування пам’яті Панаса Мирного

Реферат «Вшанування пам’яті Панаса Мирного»

Виконала: учениця 10-б класу, СШ № 38

Полагейкіна Віктрія

м. Дніпродзержинськ 2005

Панас Мирний (Панас Якович Рудченко) народився 13 травня 1849 року в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині. Незначною була освіта Панаса Рудченка, бо після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятилітній хлопець йде на власний хліб.

Чиновницька служба Рудченка почалася в 1863 році в Гадяцькому повітовому суді. Наступного року він переходить у повітове казначейство помічником бухгалтера, а згодом, після короткочасного перебування в Прилуках, займає цю ж посаду в Миргородському казначействі. Так минули перші вісім років служби в невеликих містах Полтавщини. На цей час припадають його перші спроби на ниві літературної творчості та фольклористичної діяльності. Частина зібраних П. Рудченком фольклорних матеріалів була згодом опублікована його братом Іваном Біликом у збірниках «Народные южнорусские сказки» (1869, 1870) та «Чумацкие народные песни» (1874).

З 1871 року Панас Рудченко живе і працює в Полтаві, займаючи різні посади в місцевій казенній палаті. Його зовсім не приваблювала чиновницька кар'єра (хоч сумлінне, ретельне виконання службових обов'язків і дозволило досягти високого чину дійсного статського радника). І. П. Рудченко починає пробувати свої сили в літературі. Прикладом для нього був старший брат Іван, що вже з початку 60-х років публікував свої фольклорні матеріали в «Полтавских губернских ведомостях», друкувався в «Основі», а пізніше видав окремі збірники казок і пісень, перекладав оповідання Тургенєва, виступав у львівському журналі «Правда» з критичними статтями.

Літературна праця стає справжньою втіхою і відрадою П. Рудченка. Уриваючи час від відпочинку, просиджуючи вечори за письмовим столом, він з натхненням віддається улюбленим заняттям. Перші його твори (вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав»), підписані прибраним ім'ям Панас Мирний, з'явилися за кордоном, у львівському журналі «Правда» в 1872 році. Незважаючи на те, що в 70 — 80-х роках письменник продовжує інтенсивно працювати, його твори, в зв'язку з цензурними переслідуваннями українського слова в Російській імперії, друкуються переважно за кордоном і на Наддніпрянській Україні були майже невідомі широким колам читачів.

Так, 1874 року в журналі «Правда» побачили світ нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» та оповідання «П'яниця», а в 1877 році в Женеві з'являється повість «Лихі люди». Ще 1875 року в співавторстві з братом Іваном Біликом було закінчено роботу над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» і подано до цензури, але в зв'язку з так званим Емським указом 1876 року в Росії цей твір не був опублікований і теж вперше з'являється в Женеві у 1880 році. Тільки в середині 80-х років твори Панаса Мирного починають друкуватися на Наддніпрянщині: на сторінках альманаху «Рада», виданого М. Старицьким у 1883 — 1884 pp., публікуються перші дві частини роману «Повія» та два оповідання з циклу «Як ведеться, так і живеться». 1886 року в Києві виходять збірник творів письменника «Збираниця з рідного поля» та комедія «Перемудрив». Одночасно Мирний продовжує виступати і в західноукраїнських збірниках та журналах, де друкуються такі його твори, як «Лови», «Казка про Правду та Кривду», «Лимерівна», переспів «Дума про військо Ігореве».

Літературні інтереси Панаса Мирного тісно поєднувалися з його громадською діяльністю. Ще за молодих років він був зв'язаний з революційним визвольним рухом, з 1875 року брав участь у нелегальній роботі революційного гуртка «Унія», який був утворений у Полтаві; під час обшуку в нього були знайдені заборонені політичні видання.

Підтримував Мирний тісні зв'язки з багатьма діячами української культури — Лисенком, Старицьким, Карпенком-Карим, Кропивницьким, Коцюбинським, Лесею Українкою, Заньковецькою, Білиловським, Жарком. Як член комісії міської думи він бере активну участь у спорудженні пам'ятника І. Котляревському в Полтаві.

Особливо посилюється громадська діяльність Панаса Мирного напередодні і в період першої російської революції. Він виступає з відозвами, в яких закликає до єднання всіх прогресивних сил у боротьбі за свободу й рівноправність жінок, співробітничає в журналі «Рідний край», що 1905 року почав видаватися в Полтаві, у ряді своїх творів («До сучасної музи», «Сон», «До братів-засланців») відгукується на революційні події.

Коли 1914 року було заборонено вшанування пам'яті Шевченка, письменник у відозві, написаній з цього приводу, висловлює глибокий протест і обурення ганебними діями царизму. Не дивно, що в 1915р. поліція розшукує «політично підозрілу особу» Панаса Мирного.

В зв'язку з тим, що письменник, не бажаючи ускладнювати свої службові стосунки, весь час конспірувався, його особа для широких кіл читачів та, як бачимо, і для офіційних властей була таємницею. Та справа ще й в тому, що Панас Мирний, як людина виключної скромності, вважав, що треба дбати не за популярність своєї особи, а за працю на користь народові. Вже незадовго до смерті в листі до знайомого І. Зубковського він просить не розкривати його псевдоніма: «Хотя многие мои знакомые знают, кто такой Панас Мирный, но я за жизни своей не хотел бы рекламировать своей фамилии, серьезно считая себя недостойным тех прославлений, какие создались вокруг имени Мирного»/ Після встановлення Радянської влади на Україні Мирний, незважаючи на свій похилий вік, іде працювати в Полтавський губфінвідділ.

Помер Панас Мирний 28 січня 1920 року. Поховано його в Полтаві. Згідно з постановою уряду Української РСР в будинку, де жив письменник з 1903 року, утворено літературно-меморіальний музей.

МЕМОРІАЛЬНИЙ БУДИНОК-МУЗЕЙ ПАНАСА МИРНОГО, де він прожив останніх років свого життя, названій ім'ям видатного укрваїнського письменника, знаходиться в кінці вулиці.

Музей Панаса Мирного відкритий з нагоди 90-річниці його народження.

Тут були створені соціальний роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», повісті «Голодна воля», «Лихі люди». Вершиною критичного реалізму письменника є соціально-психологічний роман “Повія”, також написаний у Полтаві.

У будинку-музеї зібрані документи, фотознімки та картини, які висвітлюють зв'язки письменника з передовими діячами української культури. Гостями письменника були Леся Українка, М. Коцюбинський, В. Стефаник, М. Старицький, І. Карпенко-Карий, М. Садовський, М. Заньковецька. Панас Мирний приймав їх у цьому будинку.

У музеї експонуються особисті речі письменника: печатки з його монограмами, паспорт, домова книга, до якої рукою Панаса Мирного записані він сам, його дружина і сини.

Робочий кабінет письменника оформлено так, яким він був за життя письменника. Невелика кімната на одне вікно. Дерев'яне зручне крісло, чорнильниця, пенсне, олівці, рахівниця. У цій кімнаті були написані десятки творів. Тут 28 січня 1920 року помер письменник.

В будинку-музеї показано, як вшановується пам'ять письменника в наші дні. Широко представлені матеріалі про святкування 100-річчя та 125-річчя з дня його народження, видання творів Панаса Мирного мовами народів СНГ і народів світу.

Похований письменник недалеко від будинку-музею — в Зеленому Гаї. У 1949 році на могилі встановлено обеліск з барельєфом Панаса Мирного. Скульптор пам'ятника В. Хома, архітектор Д. Гольдінов.

У 1951 році в Полтаві урочисто відкрито пам'ятник письменникові — бронзовий бюст письменника на гранітному постаменті. Автори пам'ятника — скульптори М. Вронський і О. Олійник.

13 травня. Саме в цей день народився видатний український письменник, Панас Мирний. Відтоді минуло 156 років. З цією датою співпала ще одна - вшанування лауреатів Полтавської обласної премії імені Панаса Мирного, яка була присвячена 150-річчю від дня народження видатного письменника-демократа Панаса Мирного (П.Я.Рудченко, 1849-1920)

В той по-весняному теплий і сонячний день на садибі Панаса Рудченка (справжні ім"я і прізвище письменника) збирається багато прихильників його таланту - представники громадськості міста, письменники, журналісти, вчителі, учні та студенти полтавських вузів. Відкриваючи торжества, директор музею Михайло Лисенко нагадав, що премія імені визначного письменника заснована до 150 - річчя від дня його народження обласною радою і відтоді ця добра традиція не порушується.

Кожного року літературно-меморіальний музей Панаса Мирного активно відвідують школярі Полтави та області, учні-екскурсанти з інших регіонів. Працівники закладу використовують різні форми науково-просвітницької роботи з тим, аби якнайповніше донести до юних сердець величчя творчості нашого славетного земляка, його безмежну любов до рідної Вітчизни, мудрого, талановитого народу.

Тут проходять літературні уроки, виховні години, зустрічі з письменниками, науковцями, лауреатами обласної премії ім. Панаса Мирного.

Відвідуючи музей, школярі оглядають й діючі тут виставки. Серед них нещодавно відкрита «Рукописи та переклади Панаса Мирного». Тут експонуються рукописні варіанти його творів, а також переклади «Орлеанської діви» Міллера, віршів Гейне, Фета, Тютчева, Некрасова, Огарьова, прози Тургенєва.

До уваги відвідувачів також виставка – «Збирач українського фольклору», приурочена до 160-ої річниці від дня народження брата Панаса Мирного – Івана Білика (Рудченка). Тут представлені рукописи відомого фольклориста, зошити з записами народних пісень та приказок, а також їх літературна та наукова обробка.

У музеї завжди людно, бо науковці закладу під керівництвом завідуючого Михайла Лисенка наполегливо працюють над безцінною духовною спадщиною письменника і розмаєм форм пропагують її громадськості.

Вшановано пам’ять Панаса Мирного і назвою вулиць в інших містах Укураїни. Ювілейна монета "Панас Мирний" присвячена 150-річчю від дня народження видатного письменника-демократа Панаса Мирного (П.Я. Рудченко, 1849-1920) - автора відомих реалістичних творів: "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", "Лимерівна", "Голодна воля", "Повія" та інших.Вона продовжує серію "Видатні особистості України"

На аверсі монети розміщено зображення малого Державного Герба України в обрамленні гілок калини та стилізовані написи: УКРАЇНА, 2 ГРИВНІ, 1999. На реверсі монети зображено поясний портрет письменника, навколо якого розташовано стилізований напис: ПАНАС МИРНИЙ (П.Я.РУДЧЕНКО), роки життя: 1849-1920 та його факсиміле. Автори: ескізів - Олександр Івахненко, моделей - Володимир Атаманчук, Володимир Дем'яненко.

В останні січневі дні 1920 року письменника відспівували в Успенському кафедральному соборі – головному храмі Полтавської губернії, котрий підступно знищений і нині відбудовується.

З ініціативи наукових працівників літературно-меморіального музею Панаса Мирного пам’ять письменника вшанована за християнським звичаєм. У Святоуспенській українській православній церкві Київського патріархату по Панасу Яковичу було урочисто відправлено панахиду.

До пам’ятника Панасу Мирному на повір’ї його садиби-музею та на могилу письменника в Зеленому Гаю лягли квіти.

Вклонитися пам’яті корифея української прози приходять представники громадськості міста, учнівство, студенти міста, вчителі школи № 8 імені Панаса Мирного.

Список використаних джерел

1.         Єфремов С. Історiя українського письменства.—К.—1989.—С.233.

2.         Курочка Т. Панас Мирний - виразник дум і сподівань українців // „Новини Полтавщини”, 05.2005

3.         Остроушко Л.М. Полтава. Путівник. Х.: «Прапор», 1977

4.         Пам'ятні та ювілейні монети України // bank.gov.ua/Bank_mn/Coins/myrnyi.htm (5 КБ) · 21.10.2004