Сучасна екологічна ситуація в Україні

6. Сучасна екологічна ситуація в Україні

Вітчизняна традиція оцінювання екологічного стану, екологічної ситуації пов’язана з оцінюванням біосфери. Саме стан біосфери як глобальної системи, частиною якої є людина, в умовах техногенної цивілізації розглядається як кризовий. Тобто, такий, коли динамічна рівновага біосферних процесів знаходиться під загрозою.

В певному розумінні оцінки екологічного стану в Україні сьогодні подібні оцінкам Римського клубу в 60-ті роки ХХ ст. Тобто, вони дуже песимістичні. Але для такого спрямування оцінок є вагомі підстави.

По-перше, лише в останні роки в зв’язку з лібералізацією суспільного життя з"явилася можливість на повний голос обговорювати екологічний стан в Україні.

По-друге, наслідки Чорнобильської трагедії є серьйозною підставою для втрати екологічного оптимізму.

Безперечно, сучасний екологічний стан - наслідок існування України в межах СРСР. Так, за оцінками експертів, внаслідок панування в СРСР планової, командно-адміністративної системи, економіка розвивалась не беручи до уваги екологічні наслідки. В результаті економіка України є однією з екологічно найбрудніших з усіх країн бувшого СРСР. Вона перенасичена хімічними, металургійними, гірничорудними виробництвами із застарілими технологіями. Екологічну небезпеку створюють також значні обсяги відвалів пустої породи, золи, шлаків, шкідливі викиди у воду і атмосферу. На території України накопичено більш ніж 17 млрд. тон промислових відходів. Їх обсяг щорічно зростає на 1 млрд. т. Це наслідок дуже щільного розміщення промислових підприємств.

У системі міжнародної співпраці Україна зазвичай робить дві основні помилки. Перша з них полягає у відсутності механізму міждержавної співпраці та реагування на спільні проблеми. Друга – в тому, що проблемам виключно управлінського характеру надається політичне забарвлення.

6.1 Наслідки шторму у Керченській затоці

11 листопада внаслідок складних погодних умов у Керченській протоці зазнали аварії 6 російських суден, із них 4 затонули — нафтоналивний танкер (при цьому в море потрапило близько 1200 тонн мазуту) і 3 судна з вантажем сірки, а 2 баржі з мазутом сіли на мілину.

У районі затоплення суден у Керченській протоці зараз заборонений вилов риби і водокористування. Таку заборону винесла Кримська басейнова санітарно-епідеміологічна станція (СЕС).

За повідомленням рятувальників Краснодарського краю, вже загинуло 30 тисяч птахів і стільки ж забруднено мазутом.

З початку нафтову пляму стало відносити на північ, а потів в протилежний бік, на південь, і стало зрозуміло, що вона рухається в сторону України. Після цього літаком аерофотозйомки Ан-30 було виконана серія розвідувальних польотів над забрудненою територією, щоб зафіксувати і достовірно переконатися в тому, куди пляма рухається далі, в залежності від течії та вітру.

6.2 Можливість катастофи ,подібної до голодомору в Україні

Проблема глобальної зміни клімату може призвести до демографічної катастрофи, заявив координатор системи ООН в Україні Френсіс О’Доннелл, презентуючи 27 листопада у Києві Звіт людського розвитку «Боротьба зі зміною клімату: людська солідарність у розділеному світі».

У наступні 25 років Україна може зіштовхнутися з демографічною катастрофою, яка може бути порівняна з Голодомором . За цей час населення України може скоротитися на 25%. Якщо не вдасться подолати проблему зміни клімату, це може призвести цивілізацію до катастрофи.

Для подолання проблеми зміни клімату необхідне усвідомлення того, що це є нагальною проблемою, виявлення колективної відповідальності людей і політичної волі лідерів країн. Звіт закликає розвинуті країни знизити викиди парникових газів до 2050 року на 80% порівняно з рівнем 1990 року, а країни, що розвиваються, – на 20%.

Україна згідно зі Звітом посідає 18-те місце після Франції, Бразилії та Іспанії серед 30 країн світу з найбільшою кількістю шкідливих викидів в атмосферу. Україна займає активну позицію щодо здійснення заходів із запобігання зміні клімату і веде роботу з практичної реалізації механізмів Кіотського протоколу.

Сьогодні Україна виконала усі вимоги для отримання права застосовувати механізми Кіотського протоколу, які визначені рішенням сьомої Конференції сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. Також в Україні створюється Національний електронний реєстр викидів парникових газів.

6.3 Вибух на хімічному підприємстві

На ВАТ "Северодонецький азот" стався вибух метанолу. За інформацією Головного управління МНС в Луганській області вибух стався в цеху по виробництву метанолу М100. Внаслідок вибуху один працівник заводу отримав тілесні ушкодження. Представники влади запевняють, що загрози здоров’ю людей та навколишньому середовищу немає. Проте, метанол є отруйною речовиною, яка діє на нервову та судинну систему та представляє реальну загрозу для здоров’я людей. Потрапляння метанолу в атмосферу є небезпечним для мешканців міста.

Подібний інцидент є проявом безкарності посадових осіб, які повинні відповідати за безпеку на всіх рівнях. Надавати випадку, що стався в Северодонецьку статус другорядності неправильно .Чиновники, нарешті повинні усвідомити, що екологічна безпека це їх головне питання. Застарілі технології та халатність влади – головні фактори, що призводять до численних катастроф та аварій.

Партія Зелених України готова на законодавчому рівні забезпечити умови для якісного та безпечного життя в Україні. Зелені закликають до системних реформ, які посилять відповідальність чиновництва та забезпечать нові стандарти безпеки в країні.

Створення “Карпатського моря” матиме катастрофічні наслідки

Через варварське водогосподарювання в Україні засолено, пересушено, підтоплено та втрачено понад 5% території, а лісів знищено на понад 10 мільйонах гектарів. Щорічно із земельного кадастру вилучають десятки тисяч гектарів орних земель. Акваторії рік і водосховищ настільки забруднені, що воду з них не можна вважати питною. Найбільш повноводні та чисті в минулому річки України поступово перетворюються на стічні канави та рівчаки. Із 71 тисячі річок нашої держави впродовж останніх десятиліть зникло 5,5 тисячі малих річок.

Неконтрольована вирубка лісів призвела до катастрофічних повеней у Карпатах. Щорічні збитки від повеней і підтоплень в Україні сягають 3,2 млрд. гривень. Експерти-екологи констатують: руйнівні процеси стають незворотними. Якщо не вживати негайних заходів, то впродовж найближчих 10 років нас очікує екологічна криза...

Гіркий досвід радянського господарювання переконливо довів, що повертати ріки назад і будувати рукотворні моря – невдалі ідеї. Будівництво в Карпатах Стрийського водосховища, так званого “Карпатського моря”, розпочали в другій половині 1980-х. За задумами проектантів, фахівців Київського інституту “Укрводпроект”, штучне гірське водосховище у верхів’ї ріки Стрий могло б вирішити низку важливих проблем Прикарпатського регіону. Великий об’єкт, який мав накопичити близько 200 млн. кубометрів води, планували використати для надійного водопостачання Львова й інших міст. Під час великих повеней водойма мала захистити міста й селища в долині, які постійно потерпають від паводків. А встановлення двох потужних турбін забезпечило б їх дешевою електроенергією. З часом планували облаштувати навколо водосховища міжнародну рекреаційну зону. Все це сприяло б економічному, культурному та туристичному розвитку цього регіону Карпат. Словом, “Карпатське море” мало стати аналогом штучного гірського озера Соліні в Польщі.

Уже було повністю побудовано два тунелі діаметром 6 м кожен, поверхневий водоскид, майже завершено будівництво донного водоскиду. Залишалося насипати земляну греблю заввишки 60 м і спорудити кілька допоміжних об’єктів. У реалізацію проекту вклали десятки мільйонів доларів у перерахунку з радянських рублів. Не раз і не два в Польщу виїжджали для експертизи львівські фахівці. На Львівському телебаченні створили фільм про відпочинок на польському водосховищі. Телекамера, яка охоплювала водну гладь на тлі мальовничих карпатських гір, наче ненароком ковзнула за межі земельної греблі. Маленький каламутний потічок вибивався з-під високої греблі в широкому кам’яному річищі, колись повноводної ріки. Але диктор телебачення, “фахівець” з екології та сільського господарства авторитетно заспокоїв львів’ян, мовляв, із річкою Стрий такого не буде.

На перший погляд, усе виглядало гарно та привабливо. Проте будівництво й експлуатація водосховища мали й інший бік, на який треба було звернути увагу фахівців та ентузіастів проекту. Традиційно майже всі міста Львівщини для питно-господарських потреб, як, зрештою, і для промисловості, використовують артезіанську воду. Підземна вода, що надходить із глибин, найбільш екологічно чиста й не потребує значної водопідготовки. Щоб транспортувати і використовувати технічну воду водосховища, необхідно збудувати магістральні водогони (близько 150 км), насосні станції, електропідстанції, накопичувальні резервуари, впроваджувати нові технології очистки та водопідготовки для потреб мешканців.

На прикладі польського водосховища й інших гірських штучних озер можливо спрогнозувати, що річка Стрий, яка має живити його, взагалі зникне в нижній течії. За значного забору поверхневих вод різко зменшаться запаси підземних водоймищ заплави цієї річки, впадуть динамічні рівні комплексу артезіанських свердловин. А Стрий має стратегічне значення для водопостачання Прикарпатського регіону, адже 40% води Львів та інші міста беруть із підземних водоймищ ріки.

Після екологічної аварії 1999 року, коли забруднили стрийські водозабори нафтопродуктами, без централізованого водопостачання залишилися 500 тисяч жителів. Стало зрозуміло: будь-який експеримент із річкою Стрий може мати катастрофічні наслідки. Регулювання рівня та хвилі водосховища руйнуватимуть навколишні гори, через що почнуться зсуви.

Авторів проекту не засмутило, що будівництво великого водосховища може змінити мікроклімат, флору та фауну, порушити підземний гідробаланс саме в бальнеологічному регіоні Карпат, де розташовані курорти, якими пишається вся Галичина. А унікальні джерела мінеральної води взагалі розмиються.

Щоб затопити землі, яких і так мало в Карпатах, потрібно було б переселити мешканців сіл Довге, Нові і Старі Кропивники, Рибник, Перепростине та Лакоть в інші райони.

Повінь у горах формується за п’ять-шість годин, і якщо прорветься насипна гребля, то хвилі водоймища в кілька метрів увірвуться в долину, руйнуючи все на своєму шляху. Таке вже траплялося 1995 року, коли прорвало греблю Солінського водосховища в Польщі – сталося катастрофічне затоплення сіл і містечок. Галичани пам’ятають також прорив греблі Стебницького калійного комбінату та жахливе отруєння Дністра аж до Чорного моря. Ось таку міну сповільненої дії хотіли закласти в Карпатах. “Добро” на будівництво “Карпатського моря” дали науковці інституту екології Карпат, які проводили екологічний моніторинг проекту.

Перелік екологічних проблем, пов’язаних із будівництвом та експлуатацією “Карпатського моря”, аж ніяк не повний. Скільки конференцій, презентацій, доповідей, поїздок за кордон тоді відбувалося. Скільки списів було зламано на сторінках газет, у наукових кабінетах. Але врешті, під тиском ухвалили правильне рішення. Помилковість будівництва “Карпатського моря” стала всім зрозумілою з роками.

7. Висновки

Катастрофічно впливає на природні ландшафти будівництво великих шахт, відкритих кар'єрів, автомагістралей, летовищ, потужних ліній електропередач, каналів, тунелів, великих сміттєзвалищ і шламосховищ.

Зазначені вище екологічні катастрофи, пов'язані з широкомасштабною людською діяльністю, мають локальний, іноді — регіональний характер.

Ураховуючи гіркий досвід недбалого природокористування, люди повинні у своїй майбутній діяльності зважати на Закони природи. Чітко уявляти наслідки свого втручання в життя біосфери, що проявляться як найближчим часом, так і пізніше, через 50—100 років. Використовуючи весь загальнолюдський інтелект і набуті знання в галузі охорони природи та раціонального споживання її ресурсів, розвиваючи міжнародне співробітництво, обмінюючись інформацією, надаючи наукову, матеріальну й технічну допомогу, необхідно домогтись ефективною вирішення головної проблеми — зберегти сферу життя на Землі.

Зрозуміло, що перш за все йдеться про регулювання споживання ресурсів. В більш широкому смислі - про створення здорового життєвого середовища для людини. Втім, головне знайти такі форми діяльності людини в природі, які б не зашкодили подальшому існуванню як людини, так і природи. Не можна зупинити науково-технічний прогрес. Отже, треба зменшити негативний техногенний тиск на природу.

Зараз світова громадськість дуже стурбована сучасною екологічною ситуацією. Кризовий стан довкілля відображається у ставленні до нього більшості людей. З метою філософсько-світоглядного і методологічного осмислення процесів глобалізації в розвитку сучасного світу в жовтні 2001 р. в Києві за ініциативою благодійного центра "Практична філософія" була провелена міжнародна конференція, учасники якої підкреслювали органічну взаємопов’язаність соціального і культурного розвитку країн світу, намагалися теоретично спроектувати можливість існування людства в ХХ1 столітті як залежного від розв’язання екологічних проблем.

В останні 10 років відбулися певні позитивні зрушення, проявляється прагнення докорінним чином змінити підходи до розв’язання екологічних проблем. Відчувається вплив екологічного світогляду як на рівні масової свідомості, так і на рівні політичної і правової свідомості. Вже декілька десятиліть існує і поширюється в Україні екологічний рух - "зелений рух", створюються і активно працюють екологічні органцізації - Українська екологічна організація, "Зелений світ", "Грінпіс-Україна", Національний екологічний центр України "Довкілля", Українська екологічна Ліга та інші. Ріст екологічної свідомості та розвиток екологоорієнтованого світогляду проявився в визнанні Партії Зелених України як парламентської.

Втім, серйозні програмні екологічні наміри дуже важко реалізуються. І зараз, все ж таки, існує розбіжність між концептуальним баченням - "як треба" - і практичним здійсненням - "як є". Це суттєве протиріччя, розв"язання якого і є основою покращення сучасної екологічної ситуації в Україні.

Література

1.    Гардашук Т. Екологічна політика та екологічний рух: сучасний контекст. К.:2000.

2.    Андрієнко В.І. Екологічна криза сьогодення. – К., 2006.

3.    Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 2000. – 3-6 с.

4.    Боков В.А., Лущик А.В. Основи екологічної безпеки. – Сімферополь: Сонат, 2004. – 224с.

5.    Крисаченко В.С. Типологія екологічних криз антропогенного походження//Ойкумена.Український екологічний вісник. - 2000. - №4.

6.    Кисельов М.Екологія як чинник трансформації методології сучасної науки// Філос.думка. - 2003.- №3.

7.    Катастрофы и история Земли: Новый униформизм. М.: 1986.

8.    Мороз С.А. Історія біосфери Землі. У 2-х кн. - К.: 1996

9.    Ресурси Інтернет: www.ukrreferat.com