Навигация
3. Життя християн
Слід зазначити, що у християн є ще ряд звичаїв і обрядів, які вони повинні виконувати відносно один одного і відносно церкви взагалі, аби отримати таке бажане Царство Небесне.
Погребання. Смерть християнина – це відповідальна подія у житі громади, яка повинна провести людину в останню путь. Християни не спалювали своїх померлих, як це робили язичники. Християни ховали померлих по єврейському звичаю, віддаючи пошану тілу померлого, яке визнавали як храм Святого Духу, який призначено для воскресіння для життя вічного. У Римі християни ховали померлих у катакомбах. Пізніше катакомби було засипано і лише у 1578 році вони були випадково знайдені. Численні написи на стінах свідчать, що обряд майже не змінився за довгі часи. Християни звичайно моляться за своїх померлих. Був звичай творити літургію за померлих у третій, сьомий і тринадцятий день після смерті і в день річниці з дня смерті.
Вшанування святих. Є дуже багато свідчень про те, що вже перші християни вшановували святих. З небезпекою для життя християни намагались придбати речі і мощі святих мучеників з рук язичників. Вони клали в гроб мучеників пальмову гілку, як знак перемоги, і судини з її кров’ю. Християни святкували день смерті мучеників як день їх народження для Царства Божого. Вони молилися святим і просили їх заступництва у Бога, і вшановували їх мощі.
Молитви і благословення. Піст. Християни вже з самого початку християнської церкви дуже багато і ревно молились. Неділю святкували вже з апостольських часів. Високо оцінювали благословення єпископів і священиків і християни часто осіняли себе хресним знаменням. У середу, п’ятницю і суботу християни постували, не їли до третьої години пополудні, на честь страждань Господніх. У ці години стражі (посту)християнин повинен був стояти на стражу супроти ворогів спасіння.
Пасха і П’ятидесятниця або свято Сходження Святого Духу, Вознесіння Господнє, Богоявлення або свято Трьох Царів і Різдво Христове – ось самі давні християнські свята. Окрім того кожна церква і громада відзначали свята своїх святих мучеників. До великих свят ретельно готувались. Перед Пасхою постували сорок днів до прикладу Христа. У пісні дні християни утримувались від їжі на протязі дня до заходу Сонця. Їли тоді раз на добу хліб і овочі.
Уже з самого початку існування християнства значна кількість молодих дівчат і юнаків присвячували своє життя Господу Богу, відмовлялись від шлюбу і від світських утіх.
Сповідь. Спокутуючи власні гріхи священикові, віруючі сповідалися одержати через нього прощення від Бога. Джерела таїнства покаяння, або сповідь, - в первісних віруючих про зло і гріх як «бісові сили», котрі переслідують людину і яких можна позбутися, розповівши про свої гріхи іншим людям або промовляючи слова закляття. У християнстві сповідь спочатку була прилюдною, і лише наприкінці ІХ ст. – замінена таємною, тобто сповіддю віруючого священику, хоча в православ’ї тепер, поряд з таємною, існує і загальна сповідь.
Свято «Різдво Христове». Це одне з основних свят християнства. Своїм походженням воно зобов’язане євангельським оповідям про дивне народження Ісуса Христа – Сина Божого і водночас людини.
Міф про народження Христа своїми джерелами сягає у первісній культові дії. У Стародавньому Єгипті, наприклад, 6 січня святкували день народження бога води, рослинності, володаря потойбічного світу Осиріса, а 25 грудня – день народження стародавнього іранського бога Митри. Утверджуючись в різних країнах , свято «Різдво Христові» вбирало в себе інші обряди і звичаї інших релігій, а також народних свят, набуваючи особливих рис, що не суперечили християнським догматам.
Головне значення в догматичному змісті цього свята церква відводить вченню про народження Ісуса Христа, який з’явився для того, щоб взяти на себе людські гріхи і вказати шлях до порятунку.
Хрещення Господнє. Це свято – одне з головних у християнстві. В писаннях, присвячених святу Хрещення, теологи зазнають, що воно було проголошене в пам'ять історичної події – хрещення Ісуса Христа в річці Йордан. Ця подія описується в Євангеліях.
Спочатку християнство, як ми зазначали, взагалі не знало обряду охрещення. Про це свідчить те, що в ранній християнській літературі немає жодних згадок про цей обряд. Він запозичений християнством із стародавніх культів. Про здійснення хрещення вперше згадується в християнській літературі кінця І – початку ІІ ст. Однак остаточно хрещення закріпилося лише у другій половині ІІ ст. Тоді ж і виникло свято Хрещення, пов’язане з хрещенням Ісуса Христа в Йордані.
Свято Хрещення завжди було урочистим. Головний його обряд – освячення води. Її святили в церквах і ополонках. До ополонки рушав хресний хід, в якому брали участь духовенство, місцева знать, віруючі, відправляли урочисті молебни. Освячення води в храмах та ополонках відбувається і в наші дні.
Свято Хрещення має і другу назву – «Богоявлення». Воно проголошене, за словами церковників, як вшанування дивних подій. Нібито під час хрещення Ісуса Христа в Йордані «Бог – Отець» засвідчував з неба, що це Його «Син улюблений», і «Бог – Дух святий» зійшов на Христа у голубино подібному вигляді.
Стрітення. Це свято присвячене представленню батьками Ісуса Христа свого немовляти Богові. Зустріч відбулася у єрусалимському храмі на сороковий день після народження Христа.
Впроваджуючи свято Стрітення , християнська церква намагалася відволікти народ від стародавніх культів. Римляни в лютому святкували «очищення», покаяння дотримувались посту , вважаючи що перед початком весняних польових робіт необхідно «очиститися від гріхів» і нечистої сили відповідним жертвоприношенням духам і богам. Головний очисний обряд цього свята припадає на 2 лютого, коли люди на чолі з жрецями, озброївшись факелами, виганяли з домівок злих духів зимових холодів і хвороб. Саме 2(15) лютого християнська церква і заснувала свято Стрітення Господнього, Відрахувавши від Різдва Христового (25 грудня) 40 днів, необхідних для «очищення» Марії.
В народній свідомості Стрітення знаменувало кінець зими і початок весни. В народі говорили: «На Стрітення сонце – на літо, а зима – на мороз»; «Зима з літом зустрічаються».
Похожие работы
... «сподвижників», Петро Могила цим підніс Україну до небувалого культурного розвитку. В цей час Україна почала випромінювати своїми церковними і культурними досягненнями на ввесь православний світ, а насамперед на Молдавію і Волощину. Назагал про Петра Могилу, як особу, знасмо мало, нам доводиться говорити про його творчість; його біографія це частина історії української православної церкви. 4) ...
... церков, функціонуючих в Україні, особа, котра користується беззаперечним авторитетом у суспільстві. ВИСНОВКИ Розкриваючи тему бакалаврської дипломної роботи «Релігійний ренесанс в сучасному суспільстві: його зміст, причини та основні напрямки», відзначили, що одним з важливих питань є вивчення її соціального змісту. Наукова характеристика ролі релігії в людському суспільстві можлива лише в ...
... ічника і співробітника. Як пише о. Іриней Назарко: "Через увесь час о. Йосип Сліпий був одним з найближчих співробітників митрополита Шептицького. Обох мужів Української Церкви лучила велика приязнь". [55] Тому Йосип Сліпий цілковито поділяв погляди Слуги Божого Андрея, а особливо, щодо створення в Україні вищого навчального закладу. Митрополит Андрей мав в Палаті Вельмож Австрійського парламенту ...
... і надається можливість свободи совісті, але у межах однієї обраної релігії. Свобода церкви - законодавчо закріплене й гарантоване державою право на вільну діяльність церкви та інших релігійних організацій в мелісах їх функціонального призначення, організаційно-управлінських потреб. Це надає можливість церквам, релігійним організаціям та установам автономно виконувати свою діяльність незалежно від ...
0 комментариев