Звернення до виконання ухвали, вироку, постанови апеляційного суду

6. Звернення до виконання ухвали, вироку, постанови апеляційного суду.

Ухвали і постанови апеляційної інстанції набирають законної сили негайно після їх оголошення, крім випадків, передбачених КПК (ст. 402).

Для виконання ухвали апеляційного суду справа надсилається до суду першої інстанції не пізніше трьох діб після її розгляду, а у випадках, якщо складання ухвали вимагає значного часу і суд обмежився складанням і оголошенням лише резолютивної частини (ч. 2 ст. 379 КПК), повний текст ухвали разом із кримінальною справою повинен направлятись для виконання не пізніше п'яти діб з дня оголошення її резолютивної частини.

Касаційні скарги і подання на вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку, можуть бути подані протягом одного місяця з моменту проголошення вироку або оголошення постанови, що оскаржуються, а засудженим, який перебуває під вартою, у той самий строк із моменту вручення йому копії вироку, постанови (ст. 386 КПК). Подання касаційних скарг або подання на ці судові рішення припиняє їх вступ у законну силу, і вони підлягають перевірці в касаційному порядку. Якщо вирок, постанова апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку, не були оскаржені в суд касаційної інстанції, справа направляється в суд першої інстанції не пізніше трьох діб після набрання законної сили вироком, постановою для їх виконання.

Суд першої інстанції, одержавши справу з апеляційного суду, зобов'язаний звернути до виконання вирок, ухвалу, постанову, постановлені у першій інстанції, і рішення апеляційного суду. Тільки після того, як від органів і осіб, на які покладено виконання судових рішень, надходить інформація про їх виконання, справу за письмовою вказівкою голови суду або судді може бути здано в архів.

Апеляційний суд сам виконує своє рішення в разі потреби звільнення засудженого з-під варти. Це може мати місце, якщо:

- в апеляційному порядку вирок (постанова) скасований і справа закрита відносно особи, що перебуває під партою;

- змінений вирок і засудженому призначено покарання, не пов'язане з позбавленням ролі чи у вигляді позбавлення волі в межах відбутого строку, або застосований акт амністії і засуджений звільнений від покарання;

- скасований вирок (постанова) і справу направлено на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд, а запобіжний захід у вигляді тривання: під вартою замінений іншим.

Якщо засуджений, що утримується під вартою, але підлягає звільненню, перебуває в залі судового засідання апеляційного суду, він звільняється з-під варти після оголошення рішення в залі судового засідання. Якщо рішення про звільнення засудженого прийнято за його відсутності, копія рішення апеляційного суду направляється протягом доби адміністрації місця попереднього ув'язнення для виконання.

Адміністрація місця попереднього ув'язнення зобов'язана протягом доби з дня одержання копії рішення повідомити суду першої інстанції про звільнення ув'язненого з-під варти.

Висновки

Аналіз сучасної судової системи показує, що вона не задовольняє усі вимоги щодо забезпечення права оскаржувати судові рішення в апеляційному чи касаційному порядку.

До «малої судової реформи» 2001 року переглянути справу по суті міг лише суд першої інстанції у разі скасування його рішення касаційною чи наглядовою інстанцією. Тобто права на повноцінний перегляд справи судом вищого рівня як такого не існувало. У касаційній та наглядовій інстанціях відбувався перегляд судових рішень тільки з огляду на дотримання закону; якщо ж була допущена помилка у встановленні обставин справи, то справа поверталася на новий судовий розгляд.

Після «малої судової реформи» у зв`язку із запровадженням інституту апеляції загальні суди обласного рівня набули статусу апеляційних й одержали повноваження щодо перегляду справи із правом досліджувати докази і встановлювати нові обставини. Однак поряд з цим за ними збереглися функції суду першої інстанції у деяких категоріях справ, насамперед кримінальних. Організація судоустрою, яка після «малої судової реформи» мало змінилася, не дала можливості передбачити право на апеляційний перегляд справ, вирішених апеляційними судами у першій інстанції. Це той випадок, коли організація судових ланок не відповідає засадам судочинства і стає перешкодою для реалізації прав щодо судового захисту.

Виправлення такої ситуації пов`язувалося із втіленням однієї з наступних пропозицій. Перша полягала у тому, щоб вирішення усіх справ у першій інстанції віднести до компетенції місцевих судів. Ця ідея була успішно реалізована у системі господарських судів у ході «малої судової реформи»: усі справи, які раніше вирішував Вищий арбітражний суд України у першій інстанції, були передані місцевим господарським судам. Новостворені апеляційні господарські суди передбачені виключно як суди апеляційної інстанції. Принцип «судова ланка = судовій інстанції» у системі господарських судів зберігся згідно із Законом «Про судоустрій України» 2002 року.

Під час «малої судової реформи» учасники процесу одержали право оскаржити судове рішення до Верховного Суду України у касаційному порядку. Раніше це можна було зробити тільки щодо рішень загальних судів обласного рівня, ухвалених у першій інстанції, а в усіх інших випадках - через вищих посадових осіб судової влади чи прокуратури (останні мали право опротестувати судові рішення в порядку нагляду). Право на безпосереднє звернення зі скаргою до Верховного Суду призвело до надмірного напливу скарг, у зв`язку з чим проходження справ у Верховному Суді відбувається дуже повільно. Вирішення цієї проблеми пов`язувалося зі створенням Вищого цивільного та Вищого кримінального судів, які б здійснювали повноваження суду касаційної інстанції. Однак відповідно до Закону “Про судоустрій України” має бути утворений один Касаційний суд України через відмову від спеціалізації загальних судів, який би виконував функції касаційної інстанції щодо судових рішень, ухвалених загальними судами.

Перелік посилань

1. Кримінальний процес України: Підручник / Ю.М. Грошевий. – К.: Форум, 2004. – С. 150.

2. Кримінальний процес України: Підручник / В.Г. Гончаренко. – К.: Форум, 2004. – С. 167.

3. Кримінальний процес України: Підручник / Ю.П. Алехін. – К.: Кондор, 2005. – С. 133.

4. Кримінальний процес України: Підручник / В.П. Шибіко. – К.: Атіка, 2006. – С. 144.

5. Кримінальний процес України: Підручник / А.Б. Муравин. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – С. 187.

6. Кримінальний процес України: Підручник / В.М. Тертишник. – К.: Знання, 2006. - С. 193.

7. Кримінальний процес України: Підручник / Л.М. Лобойко. – К.: Знання, 2005. – С. 134.

8. Кримінальний процес України: Підручник / М.М. Михеєнко. – К.: Професіонал, 2005. – С. 195.

9. Кримінальний процес України: Підручник / В.Т. Нор. – К.: Форум, 2006. – С. 80.

10. Кримінальний процес України: Підручник / В.П. Шибіко. – К.: Атіка, 2006. – С. 63.

11. Кримінальний процес України: Підручник / А.Б. Муравин. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – С. 198.

12. Кримінальний процес України: Підручник / В.М. Тертишник. – К.: Знання, 2006. - С. 200.

13. Кримінальний процес України: Підручник / Є.Г. Коваленко. – К.: Кондор, 2004. – С. 215.

14. Кримінальний процес України: Підручник / В.Т. Маляренко. – К.: Знання, 2004. - С. 115.

15. Кримінальний процес України: Підручник / Ю.М. Грошевий. – К.: Форум, 2004. – С. 170.

16. Кримінальний процес України: Підручник / В.П. Шибіко. – К.: Атіка, 2006. – С. 160.

17. Кримінальний процес України: Підручник / А.Б. Муравин. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – С. 211.

18. Кримінальний процес України: Підручник / В.М. Тертишник. – К.: Знання, 2006. - С. 233.

19. Кримінальний процес України: Підручник / Л.Д. Удалова. – К.: Кондор. 2006. – С. 154.

Список використаної літератури

1. Кримінально-процесуальний кодекс України № 1001-05 від 28 грудня 1960 року // http://nau.com.ua.

2. Кримінальний кодекс України № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року // http://nau.com.ua.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25 квітня 2003 року № 4 // http://nau.com.ua.

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 // http://nau.com.ua.

5. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року / За реакцією М.І. Мельника та М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, 2001. – 1104 с.

6. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За реакцією В.Т. Маляренка та Ю.П. Аленіна. – Х.: Одісей, 2003. – 1120 с.

7. Кримінальний процес України: Підручник / Є.Г. Коваленко. – К.: Кондор, 2004. – 347 с.

8. Кримінальний процес України: Підручник / В.Т. Маляренко. – К.: Знання, 2004. - 368 с.

9. Кримінальний процес України: Підручник / Ю.М. Грошевий. – К.: Форум, 2004. – 380 с.

10. Кримінальний процес України: Підручник / В.Г. Гончаренко. – К.: Форум, 2004. – 415 с.

11. Кримінальний процес України: Підручник / Ю.П. Алехін. – К.: Кондор, 2005. – 349 с.

12. Кримінальний процес України: Підручник / В.М. Хотенець. – К.: Знання, 2005. – 361 с.

13. Кримінальний процес України: Підручник / Л.М. Лобойко. – К.: Знання, 2005. – 372 с.

14. Кримінальний процес України: Підручник / М.М. Михеєнко. – К.: Професіонал, 2005. – 384 с.

15. Кримінальний процес України: Підручник / В.Т. Нор. – К.: Форум, 2006. – 397 с.

16. Кримінальний процес України: Підручник / В.П. Шибіко. – К.: Атіка, 2006. – 423 с.

17. Кримінальний процес України: Підручник / А.Б. Муравин. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 444 с.

18. Кримінальний процес України: Підручник / В.М. Тертишник. – К.: Знання, 2006. - 457 с.

19. Кримінальний процес України: Підручник / Л.Д. Удалова. – К.: Кондор. 2006. – 460 с.