Основні об’єкти ставового господарства

2. Основні об’єкти ставового господарства

2.1 Короп

Короп (Cyprinus carpio L.) - найбільш розповсюджена цінна промислова риба, яка швидко росте та дуже плодюча (рис. 1.). М'ясо коропа має добрі смакові якості, містить близько 16% білків та 15% жиру. Високу калорійність, засвоєння та приємний вигляд мають страви, виготовлені із цієї риби. Короп не дуже вимогливий до умов середовища. Для нього важливо, щоб була тепла вода - + 22-27 °С, та 5-7 мг/л кисню. За таких умов приріст його може досягати не менше 5-7 грамів за добу.

Їжа коропа різноманітна - від дрібних рачків (дафнії, циклопи та їх личинки) до личинок комарів, інших комах, черв'яків та інших організмів. Крім природної їжі, добре засвоює такі штучно виготовлені корми, як комбікорм, зерновідходи, макуха тощо, особливо якщо у ставку сприятливий кисневий режим та температура води. Статева зрілість самки коропа настає в 4-5-літньому віці, самця - на рік раніше. Ікру відкладає на траву серед мілководдя. Тому для розведення необхідно мати спеціальні нерестові ставки з м'якою рослинністю. Нерест коропа проходить звичайно при температурі води не нижче + 17-18°С, при тихій сонячній та безвітряній погоді. На 1 кг своєї маси самка відкладає близько 180 тис. ікринок. [5]

Розвиток ікри продовжується за нормальних умов від 3 до 5 діб. Личинка через 3-5 днів перетворюється у малька.

Від однієї самки може вийти кілька сотень тисяч мальків, що залежить від умов середовища. Через 5-10 днів мальків виловлюють із нерестових ставків і пересаджують у вирощувальні, де вони живуть до осені. Стандартна маса їх до осені повинна бути не менше 20-30 г. Такі риби називаються цьоголітками.

Важливо, щоб вони були добре вгодованими, що гарантує нормальну їхню зимівлю. Після зимівлі в спеціальних ставках цьоголіток (тепер річняки) пересаджують у нагульні ставки для вирощування товарної риби. Восени річняків (тепер дволітки) масою не нижче 450-500 г. виловлюють і реалізують.

По лускатому покриву коропів розрізняють лускатих, дзеркальних, голих, рамкових, яких було виведено як нову породу в 50-их роках минулого століття науковими співробітниками Українського науково-дослідного інституту рибного господарства. Український рамчастий короп відрізняється від інших коропів наявністю на тілі здвоєних лусок по краях тіла у вигляді рамки, тіло його високе, голова порівняно має малий розмір. Цей короп більш ефективно використовує підгодівлю різними кормами та дає приріст у віці 3-х років до 3 кг.

Продуктивність ставків при вирощуванні рамкового коропа підвищується на 25%. Вихід личинок від одного гнізда плідників становить 200-600 тис. шт., а річняків із зимувальних ставків - понад 90%.

Український лускатий короп також створений Українським науково-дослідним інститутом рибного господарства під керівництвом селекціонера О.І. Кузьоми. Цей короп досить ефективно використовує природні корми. Маса дволіток на 17% більша контрольних коропів. Вихід личинок з одного гнізда 300-600 тис. шт., а із зимівлі - 90-95%. Статева зрілість самки настає в трирічному віці, а самця навіть у дворічному віці. Трилітки досягають маси 3, а чотирилітки - 5-6 кг.

Зустрічаються також гібридні форми коропа - курський, білоруський, казахстанський, російський та ін. Вони виведені в результаті схрещування коропа місцевого з амурським сазаном. Ці форми добре ростуть, більш витривалі під час зимівлі, а також стійкі проти інфекційних хвороб.

Вирощування коропа. Короп, без сумніву, є одним із найбільш розповсюджених об'єктів товарного рибництва в нашій країні. Технологія його відтворення і вирощування добре освоєна. Вважаємо, що бажаючі зайнятися рибництвом цілком можуть оволодіти методами розведення та вирощування цього об'єкту аквакультури. Ми постараємось допомогти у цьому, трансформувавши наявні наукові розробки і технологічні прийоми в більш доступні для сприйняття та виконання в умовах любительського рибництва, а також з урахуванням складної в даний час ситуації із забезпеченням кормами та іншими необхідними ресурсами. Організувати розведення і вирощування коропа можливо, володіючи відповідними знаннями біології цієї риби та освоївши запропоновані методи відтворення і одержання товарної риби.

Короткі відомості з біології коропа, деякі поняття і терміни. Короп - одомашнена форма сазана, виведена шляхом багаторічної селекції. Він добре пристосований до життя в неглибоких, добре прогріваємих сонцем непротічних або повільнопротічних водоймах, розташованих в різних кліматичних зонах, завдяки чому він досить широко розповсюджений. Статевої зрілості досягає у віці 3-4 роки в південних областях України, і у віці 5-6 років - у північних. Плодючість коропа висока і коливається в широких межах - від 200-300 тис. до 1 млн. ікринок та більше. При цьому розрізняють абсолютну плодючість (число всіх зрілих ікринок у рибі) та робочу (число ікринок, одержаних від однієї риби при штучному розведенні), залежну від майстерності і кваліфікації рибоводів. У природних умовах короп нереститься при настанні стійкої температури води вище 17-18 °С (слід зауважити, що нерідко нерест відбувається і при більш низькій температурі). Для нересту, крім сприятливої температури води, необхідна наявність відповідного субстрату, переважно м'якої водяної рослинності.

В процесі викладення матеріалу ми будемо використовувати деякі терміни, зокрема:

ü   личинка - стадія розвитку риби з моменту вилуплення із ікри;

ü   мальок - стадія розвитку риби після личинки, яка визначається початком формування лускатого покриву;

ü   цьогорічок - риба, вирощена від личинки протягом одного літа;

ü   річняк - перезимувавший цьогорічок (його часто неправильно називають мальком); використовується для зариблення нагульних водойм та одержання товарної продукції;

ü   дволіток - вік риби, починаючи з другої половини літа до осені; на цьому етапі часто закінчується вирощування до товарної маси.

Короп - всеїдна риба (водяна "свиня"), добре засвоююча штучні корми. Оптимальна температура для його життєдіяльності 25°С. При зниженні температури нижче 14°С інтенсивність харчування знижується, хоч здатність вживати корм у коропа зберігається і при температурі 3-4°С. При підвищенні температури води до 28°С та більше ефективність годівлі також різко знижується. При сприятливих умовах зовнішнього середовища в ставках цьогорічки коропа досягають маси 25-30 г., дволітки - 400-800 г., трьохлітки - 1,5 кг і більше.

Отримання потомства коропів різними методами. Практика розведення коропа використовує два методи - природний нерест плідників в ставках, який був до 60-х років двадцятого століття основним, та одержання личинок заводським способом (при штучній стимуляції дозрівання). Обидва методи мають свої переваги та недоліки. Вибір того чи іншого із них пов'язаний з конкретними можливостями відтворення та необхідною потребою в молоді коропа. Для того, щоб розрахувати цю потребу і найти оптимальний для себе метод одержання потомства, зробимо відступ у викладенні, який допоможе нам визначитися у його виборі.

Розраховуємо необхідну кількість личинок для вирощування товарного коропа в різних умовах у південних та північних областях України, у водоймах на дачних та присадибних ділянках (назвемо їх дачними) і в малих водоймах (ставках, озерах), на яких може бути організоване індивідуальне рибництво в більш широких масштабах (назвемо їх фермерськими). Розрахунок проведемо на одиницю площі 1 га для фермерських водойм і на 0,01 га - для дачних водойм. Виживання риби на окремих етапах вирощування - від личинок до кінцевої товарної маси - приймаємо за 70%, показники щільності посадки риби, штучної маси та товарної продуктивності на дачній водоймі - в 2-3 рази більш високими, ніж у фермерській водоймі, завдяки можливості кращого управління рибоводними процесами на дуже невеликій площі. Скориставшись наслідками даного розрахунку (див. таблицю), легко визначити кількість посадочного матеріалу, необхідну для зариблення дачних та фермерських водойм будь-якої площі.

Із даних таблиці видно, що для зарибнення дачної водойми потрібна дуже невелика кількість личинок. Більш значною є потреба в них при зарибленні фермерської водойми. Проте і вона в абсолютній величині невисока. В будь-якому випадку вирішити питання придбати личинок коропа в сучасних умовах при тій кількості спеціалізованих рибних господарств в Україні не складе особливих труднощів.

Однак ми пропонуємо декілька варіантів одержання вирощування рибопосадкового матеріалу своїми силами. Ось декілька практичних прикладів, накопичених окремими рибоводами-любителями.

Взяти метрів 300 шпагату, нарізати прапорців із старої мішковини, пришити їх на шнурок і, вибравши підходящий сонячний ранок, закинути у ставок впродовж берегу (зрозуміло, коли нереститься короп). Через три дні в поліетиленовий мішок, залитий ставковою водою, зібрати всі прапорці і перевезти на свою водойму. Акуратно розпакувати мішок, розрізати шпагат з прапорцями на шматки, промити їх у мішку з водою і розлити воду в ставку на глибині 30-50 см. Такий метод є одним з достатньо апробованих в рибництві, який можна пропонувати, як найбільш доступний спосіб одержання потомства коропа.[6]

Природний нерест. В практиці розведення коропа нерест в ставках починається при досягненні стійкої температури води 18-20 °С та проходить в тиху сонячну погоду. Необхідною умовою для успішного його проведення є також наявність підходящого субстрату, в основному м'якої водяної рослинності. Слідкувати потрібно також за тим, щоб рівень води в нерестовому ставку не знижувався і рослинність не осушувалась. Як бути у тому випадку, коли відсутній рослинний субстрат ми уже знаємо (описано вище) і як було сказано, з допомогою прапорців можна одержати потомство коропа у невеликих об'ємах та дачних водоймах.

Нерест на штучному субстраті. Поряд з описаним способом зариблення водойми личинками можна застосовувати й інший - проводять нерест безпосередньо в дачній водоймі на штучному субстраті (очевидно, кожен із господарів такої водойми старається утримувати її чистою, вільною від водяної рослинності). В якості субстрату придатні штучні нерестилища, зроблені з хвойних гілок, пучків трави, мочала та ін. Добре використовувати і штучний субстрат із полімерних матеріалів (такі субстрати виготовляються промисловістю). Пучки штучного субстрату притоплюються на дно, або в заякореному стані (плаваючі).

На нерест в дачну водойму досить посадити одне гніздо плідників (самця і дві самки). Після того як риба викинула ікру, а це ви зможете спостерігати, шматочки субстрату з ікрою потрібно вийняти із водойми та помістити в посуд з водою (в емальований чи поліетиленовий таз, скляні балони та ін.). Плодючість коропа досить висока навіть з урахуванням того, що у вас може бути невелика, вперше нерестуюча риба. Тому ви зможете виділити субстрати з ікрою іншим любителям рибництва. Воду в ємностях, де інкубувалася ікра, потрібно періодично, не рідше одного разу на добу, міняти. Краще використовувати для цього воду з вашої водойми (в крайньому випадку іншу, але попередньо відстояну). Потрібно слідкувати за тим, щоб наповнення водою було такої ж температури, як і в ємність. Воду в ємностях можливо також аерувати будь-якими доступними методами - з допомогою акваріумних розпилювачів повітря, груші - сифону чи просто періодично її розприскуючи. В процесі інкубації частина ікри може загинути. Таку ікру (білі, непрозорі ікринки) по можливості збирають пінцетом. На мертвій ікрі розвиваються збудники грибкового захворювання сапролегнії, які потім уражують і живу ікру.

З метою профілактики слід провести обробку ікри барвником. Найбільш ефективне використання фіолетового "К" (0,5 мг/л води). Можна використати і формалін в розведенні 1:1000. Розбавляють 1,5 мг барвника фіолетового "К" в трьохлітровій скляній банці і опускають у банку ікру приблизно на одну годину, потім знову переносять її в чисту воду. Температуру води в ємностях, де інкубується ікра, підтримують на рівні 22°С. Не допускають різких перепадів температури води (3-4°С і більше) протягом доби. Через 3-4 доби (залежно від температури води)з ікри виклюнуться личинки. На цей період слід забезпечити їх можливість для прикріплення. Личинки будуть приклеюватися до стінок ємності, а тому потрібно, щоб поверхня приклеювання була великою. Можна помістити в ємність додатковий субстрат чи екрани з матеріалу, не травмуючи личинок. На період їх витримування також слід аерувати та міняти воду в ємностях. Через 3 доби плавальний міхур у личинок заповнюється повітрям, що свідчить про перехід їх спочатку на змішане, а потім на зовнішнє харчування. З цього часу можна починати підрощувати личинок. [9,11]

Не виключена можливість, що у вашій нерестовій водоймі залишиться на субстраті та інших предметах ікра - вона успішно може проінкубуватися. Якщо ви побачите личинок на плаву, то приблизно через тиждень після цього виловіть їх невеликими (2-3 метри) марльовими чи капроновими сітками (бреднями). У випадку, якщо ваша потреба в молоді забезпечена повністю, випустіть залишки в близько розташовані природні водойми.

Нерест на рослинному субстраті (в ставках). Це традиційний метод одержання потомства коропа за допомогою природничого нересту, який забезпечує вихід в середньому від 100 до 200 тисяч личинок від однієї самки (від дуже добрих самок одержують близько 500 тисяч личинок). Цілком придатним при одержанні вихідного посадкового матеріалу для зариблення фермерських водойм. Для одержання потомства таким методом необхідний нерестовий ставок площею 0,05-1,0 га, який має джерело водозабезпечення, водовпускні та водовипускні споруди. В ставку повинна бути рівна улоговина з невеликим скатом до водовипуску. Добре також, починаючи від середини ставка, нарізати по його центрові неглибокі (від 10-15 см з початку до 30-40 см в кінці, у водовипуску, але не нижче його порогу) рибозбірні рівчаки для повного скату личинок в рибоуловлювач, розташований за водовипуском. Якщо улоговина ставка не має природної рослинності, то її осінню засівають травами - тимофієвкою, м'ятником та ін. В такому випадку, крім того, що утворюється субстрат, покращується розвиток природної кормової бази для личинок. Нерестовики заливають водою через сміттєзбірник (ящик-жолоб довжиною 1,5-2 м з дрібної металевої сітки, натягнутої на каркас, відкритий зверху: торець його, що виходить до ставу, скошений під кутом 45° для зручності очистки від сміття та дрібної сміттєвої риби). Дуже добре також насаджувати на трубу водовпуску рукав з капронового сита №10-20. Це попереджає попадання в ставок хижих безхребетних, які завдають значних збитків личинкам в перші дні після вилуплення. Ставок повинен бути заповнений водою протягом одного - максимум двох днів. До нересту приступають при досягненні стійкої (без значних перепадів протягом доби) температури води 18°С та вище. В ставок висаджують від одного до трьох4 гнізд плідників (досить одного гнізда, але необхідна підстраховка, так як риба може бути по-різному готовою до нересту). Посадку на нерест проводять раннім ранком чи під вечір. Стараються забезпечити після посадки риби такі умови, щоб вона не турбувалася. Постежте за ходом нересту!

Після того, як нерест пройшов, бажано відловити плідників (краще за допомогою верші). Це дозволить збільшити штучний, вихід личинок та підвищити їх масу, так як залишені в ставку плідники будуть вживати природній корм.

Бажано також проводити контроль за ростом личинок в нерестовику. Починаючи з 3-4 дня після виявлення личинок в ставку, постарайтесь щоденно зважувати їх. Для цього з допомогою невеликого капронового сачка відловіть в різних місцях ставка не менше 10-15 личинок. Покладіть їх на шматок фільтрувального паперу (для відділення води) і зважте на аптечній вазі. Виявивши, що протягом 1-2 днів ріст молоді зупинився, обловіть ставок. Якщо такий контроль буде дещо трудним, приступайте до лову молоді через тиждень (але не пізніше, ніж через 10 днів) після появи личинок "на плаву.

Штучне розведення. Мова піде про широко розповсюджений заводський метод одержання личинок коропа. Здається, що вже сама назва говорить про неможливість рекомендувати його для індивідуального, любительського рибництва. Адже для цього необхідне спеціальне обладнання та засоби, відповідна кваліфікація. В той же час досвід людей, які займаються акваріумістикою і мають інші захоплення, свідчить про те, що любителі можуть успішно освоювати найбільш складні методи в різних сферах діяльності і досягти при цьому високої кваліфікації та майстерності.

Суть методу криється в переведенні плідників у нерестовий стан та і одержання від них ікри шляхом внутрішньом'язевого введення рибі генадотропного гормону. Для цього плідникам з допомогою ін'єкції (уколу) вводять водну суспензію ацетонованих гіпофізів коропових риб - сазана, коропа чи ляща (методика проф. М.Л. Гербільського в 40-х роках двадцятого століття).

Водну суспензію готують таким чином. У невеликій фаянсовій ступці ретельно розтирають товкачиком необхідну кількість гіпофізів. Доза їх складає 3-5 мг/кг маси риби. Наприклад, для одної самки масою 3 кг можна використати 9-15 мг гіпофізу (при більш високій температурі води і м'якому черевці самки - 9 мг, при інших умовах - 15 мг), в середньому 12 мг на одну рибу. Застосовують дворазову ін'єкцію самок з інтервалом 12-24 години. Доза першої ін'єкції складає 1/8-1/10 загальної кількості гіпофізу, тобто приблизно 1,5 мг на самку. Залишену частину вводять під час другої ін'єкції. Для ін'єкції використовують звичайний медичний шприц об'ємом 5 або 10 см³ і тонкі голки довжиною 5-6 см. Дозу одній рибині вводять як правило в 1 см³ суспензії. Для цього шприцом набирають 1 см³ (можна більше, в залежності від числа 1 риб) дистильованої води і поступово виливають з шприца в ступку з розтертим гіпофізом, ретельно перемішуючи речовину з водою з допомогою товкачика. Потім одержану суміш (суспензію) повільно всмоктують в шприц, стараючись не захватити пухирців повітря. [17,18]

Тепер можна приступати до ін'єкції. Для цього рибу виймають з води Я (утримують її перед ін'єкціями і в період нерестового витримування в будь-яких підходящих ємностях: побутовій ванні, лотках, брезентових контейнерах, поміщають в брезентові носилки чи люльку (можна просто на підстилку із м'якої трави або на поролон). Ін'єкцію (укол) роблять у м'язи, дещо спереду спинного плавця, відступаючи вниз від спини на 3-4 ряди луски. Ввівши 1 см³ суспензії, виймають голку і одночасно закривають місце уколу великим пальцем лівої руки, роблячи кругові рухи, начебто заклеюючи отвір (попередження вибігання суспензії), а потім декілька енергійних масажуючих рухів пальцем від місця введення до голови.

Можна вибрати будь-яку схему проведення ін'єкцій залежно від того, в який час вам зручніше одержувати ікру. Наприклад, першу (попередню) ін'єкцію зробимо о 20 год., наступну (завершальну) - через добу також о 20 год. В такому випадку дозрівання риби будемо чекати о 6 год. наступного дня. Приблизно в цей час виймаємо рибу з води (з допомогою рукава з мішковини або сітки, надітих на дротяне кільце діаметром 15-20 см, яке накидають на голову і передню частину тулуба риби), одночасно затискуючи рукою статевий отвір. Якщо із нього плавною цівкою починає виливатися ікра, то знову затискують отвір і щільно притискують до себе рибу, тримаючи її голову під пахвою. Помічник ретельно витирає рибу марлею від води і підносить під неї емальований чи поліетиленовий тазик. Підтримуючи рибу під пахвою лівою рукою, а правою утримуючи хвостову частину, лівою рукою, великим та вказівним пальцями, легко масажують черевце в напрямку грудні плавці - статевий отвір. Ікра плавною цівкою виливається у таз. Черевна порожнина при цьому повинна бути майже повністю звільнитися від ікри.

Тепер приступаємо до запліднення ікри так званим "сухим" методом. Використовують для цього самців, які утримувалися окремо від самок і також попередньо проін’єктовані (за 1-2 години до другої ін'єкції самок їм один раз вводять суспензію гіпофізу 1-2 мг/кг маси риби). Ретельно витираємо їх від вологи (попадання на ікру крапель води до запліднення знижує його процент). Потім легким надавлюванням на черевце поблизу статевого отвору зціджуємо молоки в таз від 2-3 самців. Лишки молока можна зцідити в пробірки (окремо від кожного самця) та використати для запліднення ікри інших самок.

Оскільки ікра коропа клейка, наступна операція складається з знеклеювання ікри, що дозволить проінкубувати її в апараті. Для цього використовують розчин молока коров'ячого і води (1:9). Наприклад, для ікри від однієї самки, яка знаходиться в тазу, готуємо 3 л знеклеючого розчину - 300 мл молока і 2700 мл води. Запліднення проводимо в знеклеючому розчині. Спочатку додаємо у таз з ікрою невелику його кількість, попередньо перемішавши ікру з молоками гусячим пером. Продовжуючи перемішувати ікру пером, весь час добавляємо потроху розчин. Ця операція продовжується близько півгодини. Потім пером беремо пробу з декількох ікринок, переносимо їх на блюдце і, якщо вони не приклеюються до нього, закінчуємо знеклеювання.

Поміщаємо ікру на інкубацію в апараті Вейса. Він являє собою скляну судину місткістю 8 л, циліндричної форми, в нижній частині сходить на конус, а у верхній частині обладнаний зливним пристроєм. Знизу в конус подається вода. В ньому можна інкубувати 400-600 тисяч ікринок (тобто, практично всю ікру, одержану від однієї самки). Апарат кріплять на металевій або дерев'яній підставці. Конічна частина щільно кладеться на нижнє кільце, а циліндрична підтримується у вертикальному положенні верхнім кільцем. Вода в апарат подається з напірного баку ємністю 1 м³ і більше. Після закладання ікри регулюємо проточність в апараті, встановлюючи її рівною 1-2 л/хв. Враховуючи, що наша потреба в личинках невелика, ми сповна можемо обмежитися установкою, яка складається з напірного баку, розташованого над од-ним-двома апаратами Вейса, і личинкоприймачем, в якості якого може бути використаний апарат "Амур" або склопластиковий лоток.[12,13]

В ньому одночасно можуть утримуватись 2-3 млн. личинок. Склопластиковий лоток використовують для підрощування личинок. У ньому можна перетримати до 200-300 личинок. Використання його у нашій схемі дозволяє утримувати у ньому плідників в період ін'єкцій. Для цього лоток ділимо на відсіки, що дозволяє окремо утримувати самців і самок. Вся ця система (крім напірного баку, який може бути винесений назовні) може розташуватися в будь-якому підсобному приміщенні, невеликій прибудові чи під накриттям, обтягнутим поліетиленовою плівкою. Таким чином, ви збудуєте невеликий польовий інкубаційний цех. Вода в напірний бак закачується насосом або при невеликій її витраті (на один апарат) може заливатися вручну. Для підтримання необхідної для інкубації температури води можна використовувати електронагрівачі. Якщо ж інкубація ікри проводиться у кінці травня - червні, то вода в баку нагріється за рахунок інсоляції. Інкубація ікри в апараті Вейса (залежно від температури води) продовжується 3-4 доби. На другу добу після початку інкубації слід провести обробку її проти сапролегнеозу за методикою, як було описано раніше. Водопостачання в апарати на цей час припиняється. Приблизно на четверту добу в апараті розпочнеться викльовування личинок. Коли вона набуде масового характеру, можна на деякий час перекрити водопостачання до мінімуму, що прискорить викльовування ікри. Короп не дуже добре скочується у личинкозбірник, приклеюючись і до стінок апарату. Тому слід злити воду з личинками з апарату Вейса і 1 перенести їх на витримування у апарат "Амур" або рівномірно розмісти-1 ти у склопластиковому лотку, у якому і будуть підрощуватись.

Незважаючи на уявну складність технологічних операцій, їм неважко і навчитися і впевнено виконувати вже через один-два роки. Ви отримаєте І велике задоволення від цієї роботи і не тільки забезпечите свої потреби у личинках коропа, але й зможете реалізувати частину з них, окупивши таким чином матеріальні витрати.