Міністерство освіти і науки
Головне управління освіти і науки
Полтавської обласної державної адміністрації
Професійно-технічне училище № 53
ВИПУСКНА КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА
НА ТЕМУ: Збирання кукурудзи на зерно СК-5 «Нива.
Ремонт редуктора приставки ППК-4
за професією «Тракторист-машиніст с/г виробництва;
слюсар з ремонту с/г машин та устаткування; водій автотранспортних засобів категорії «В», «С»
Учня групи № 31-Т
Сухова Олексія В’ячеславовича
Керівник роботи:
Редькін Олексій Олексійович
с. Войниха
2010
Зміст
Вступ
Розділ 1. Тема: 1 завдання
1.1 Загальні відомості про господарство підприємства
1.2 Розташування і напрямок господарської діяльності
1.3 Виробничо-технічне забезпечення господарства.
1.4 Значення даної роботи в с/г виробництві
1.5 Агротехнічні вимоги при виконанні даної роботи
1.6 Вибір агрегату та його комплектування
1.7 Технологічна наладка МТА
1.8 Основні операції підготовки поля агрегату до роботи
1.9 Параметри і способи контролю даної роботи
1.10 Щозмінне технічне обслуговування агрегату
1.11 Правила техніки безпеки при виконанні роботи
Висновок
Розділ 2. Тема: 2 завдання
2.1 Технологічний процес ремонту
2.2 Порядок виконання роботи
2.3 Вимоги до інструменту та обладнання при виконанні даної роботи
2.4 Правила техніки безпеки при виконанні даної роботи
Висновок
Розділ 3. Охорона праці
3.1 Охорона праці при виконанні с/г операції
3.2Охорона праці при виконанні ремонтних робіт
3.3 Екологічний захист навколишнього середовища при виконанні с/г операцій та ремонтних робіт
Висновок
Використана література
Вступ
Комбайни мають давню історію. У 1868 р. російський агроном Андрій Романович Власенко перший в світі створив зернозбиральну машину, яка зрізувала колоски, обмолочувала їх і збирала зерно із збоїнами в скриню. Однак ідея А. Р. Власенка не знайшла виробничого застосування і майже до 30-х років XX століття застосовували в нашій країні і за рубежем лише багатофазний спосіб збирання зернових культур.
Перші радянські комбайни були виготовлені в липні 1930 р. на заводі «Комунар» в м. Запоріжжі. Комбайни випускалися під маркою «Комунар». Це були причіпні, безмоторні комбайни, з шириною захвату жатки 4600 мм і молотарки 796 мм.
У 1932 р. на Саратовському заводі «Саркомбайн» почали випускати комбайни СЗК, будова яких була такою, як і комбайнів «Комунар». У цьому ж році став до ладу завод-велетень «Ростсельмаш» в м. Ростові, який почав виробництво причіпних комбайнів С-1. Це вже були комбайни з двигунами, шириною захвату жатки 6100 мм і молотарки 915 мм.
З ініціативи СРСР у 1932 р. були вперше проведені міжнародні випробування зернозбиральних комбайнів в одному з радгоспів на Північному Кавказі. Крім радянських, тут були представлені комбайни США, Англії, Франції, Німеччини та інших країн. Випробування показали, що СРСР став однією з провідних країн у комбайнобудуванні.
З 1936 р. по 1941 р. Люберецький завод виготовляв комбайни СКАГ-5А з шириною захвату жатки 2540 мм і молотарки 1240 мм.
Особливо бурхливо почало розвиватися комбайнобудування в нашій країні після Великої Вітчизняної війни. У 1947 р. на заводі «Ростсельмаш» почали випускати причіпні моторні комбайни С-6. Цей рік став роком народження самохідних комбайнів, виробництво яких було зосереджено на заводах Таганрога і Тули. До 1955 р. випускали комбайни С-4, а з 1955 р. по 1958 р. — С-4М. У цей же період заводи Ростова і Запоріжжя випускали потужні комбайни РСМ-8 — моторні, причіпні, з шириною захвату жатки 6000 мм та молотарки 1320 мм.
З 1958 р. по 1962 р. господарствам поставляли комбайни СК-3, а потім — СК-4. Останні на всесвітній виставці в Брюсселі (Бельгія) в 1964 р. нагороджено призом «Гранд-Прі». Випускали також їх модифікації СКП-3 (СКП-4), СКПР-3 (СКПР-4) та СКГ-3 (СКГ-4).
У 1965 р. розпочато виробництво начіпних комбайнів НК-4, вузли і агрегати якого монтували на самохідне шасі СШ-75.
Після збирання врожаю комбайни демонтували, а шасі СШ-75 використовували на різних сільськогосподарських роботах. З 1969 р. начіпний комбайн випускають під маркою ІТК-5.
Красноярський завод у 1969 р. розпочав виробництво комбайнів СКД-5 «Сибиряк», обладнаних двома молотильними апаратами і призначених для збирання важкообмолочуваних культур. Пропускна здатність молотарки — 5 кг/с хлібної маси. їх випускають під маркою СК.Д-5М.
Рік 1971. На заводах Ростова і Таганрога розпочато виробництво комбайнів СК-5 «Нива» і СК-6 «Колос». Вони увібрали в себе останні досягнення науки і техніки. Але й сьогодні ці комбайни вже не повністю задовольняють вимоги сільськогосподарського виробництва. Тому у постанові липневого (1978 р.) Пленуму ЦК КПРС відмічається: «У найкоротший строк здійснити заходи по модернізації вироблюваних зернозбиральних комбайнів з тим, щоб усунути їх конструктивні недоліки і підвищити продуктивність. У найближчі роки організувати виробництво більш потужних комбайнів досконалих конструкцій».
Вчені, конструктори, винахідники і спеціалісти працюють над удосконаленням комбайнів у двох напрямках.
Перший — дальше вдосконалення конструкцій і технології збирання зернових культур (збільшення пропускної здатності, універсалізація, автоматизація, вдосконалення технологічного процесу роботи і поліпшення умов праці).
Другий — створення нових технічних засобів, які дали б можливість такі операції, як вилучення з вороху зерна і його очищення, виконувати в стаціонарних умовах — на току. При цьому можна було б уникнути втрат зерна за молотаркою комбайна, що навіть при дотриманні агротехнічних вимог становлять 1,5%. Наприклад, випробовують засоби, які на полі скошують (або підбирають валки) хлібну масу і дещо подрібнюють. Потім її звозять на тік, де на стаціонарному агрегаті домолочують, виділяють з вороху і очищають зерно. Створюють машини, що зрізують хліб, обмолочують, виділяють зерно з грубого вороху, а дрібний («невійку») збирають у візки, відвозять на тік, де очищають зерно.
Ведуть також роботи по удосконаленню технології та технічних пристроїв для збирання незернової частини врожаю.
Однак досягти високопродуктивного використання наявних машин і одержати належний економічний ефект від їх використання — ось основне завдання. Виконати його можуть лише висококваліфіковані спеціалісти, які добре знають будову комбайнів, роботу та їх регулювання, вміють швидко знаходити і усувати несправності, систематично вивчають та впроваджують у виробництво досягнення науки і передового досвіду.
Розділ 1. Тема:1 завдання
0 комментариев