Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут Журналістики

Курсова робота

Свобода слова, преси, журналістської діяльності в Білорусі

Керівник

Гресько Ольга Вікторівна

Київ, 2006.


План

1.   Загальна ситуація зі свободою слова в Білорусі

2.   Друковані ЗМІ

2.1 Державні друковані ЗМІ

2.2 Незалежні друковані ЗМІ

2.2.1 Історія газети Наша Ніва

3. Електронні ЗМІ

3.1 Телебачення

3.2  Кабельне телебачення

3.3  Регіональне телерадіомовлення.

3.4  FM-радіомовлення

3.5  Інтернет

4. Законодавство Білорусі щодо свободи слова та діяльності ЗМІ

4.1 Положення про наклеп, образу і ув*язнення

5. Гучні справи

5.1 Журналіст в тюрмі

5.1.1 Валерій Щучкін

5.1.2 Мікола Маркевич та Павєл Можейко

5.1.3 Павло Шеремет

5.1.4 Михайло Мариніч

5.2 Нас убивають

5.2.1 Вероніка Черкесова

5.2.2 Дмитро Завадський

 


1. Загальна ситуація зі свободою слова в Білорусі

Протягом останніх років ситуація зі свободоб ЗМі в Білорусі вцілому погіршилась. Зменшилась кількість незалежних засобів масової інформації і в той же час збільнилась кількість адміністративних попереджень і рішень про призупинення діяльності ЗМІ. На ринку домінують державні ЗМІ, які виражають єдину точку зору. У сфері телебачення – всі телеканали державні або ж регулюються державою. Серед друкованих ЗМІ змагаються за виживання кілька незалежних видань. Закони, що передбачають покарання за наклеп і образу, також численні випадки вироків про ув*язнення стоять на заваді вільній дискусії в ЗМІ.

Один з керівників Міністерства закордонних справ, Валерій Ромашка, визнав, що в сфері ЗМІ існують значні проблеми. Однак він підкреслив, що проблеми ці зовсім не відрізняються від наявних у всіх інших пострадянських країнах.

Інформаційне поле республіки, за станом на 2005 рік, представляють 1255 друкованих періодичних видань, 9 інформаційних агентств, 54 програми телебачення, 136 програм радіомовлення.

2. Друковані ЗМІ

Найбільш тиражованим виданням є газета «Советская Белоруссия», яку виписують майже 312 тисяч людей. Підписний тираж газети «Звязда» - 42 тисячі екземплярів. «Рэспублікі» - 27 тисяч екземплярів.

Порівняно з 2004 роком зросла підписка на літературно-художні видання: журнал «Полымя» виписує вже не одна а три тисячі людей, а «Неман» - 3,1 тисячі. Серед популярних літературно-художніх газет «Література і мастацтва» - 1,7 тис. екз., «Маладосць» - 2,1 тис. Серед культурологічних видань – газета «Культура» лідирує і виписують її 3,4 тис. громадян.

Нинішній разовий тираж державного місцевого друку (136 обласних, міських, районних і об*єднаних газет) складає 803,7 тисячі екземплярів, в тому числі по областях: Брестська – 163,6, Вітебська – 175,6, Гомельська – 122,9, Гродненська – 103, Мінська – 125,5, Могильовська – 113 тисяч екземплярів.

Щодо структури інформаційного ринку, то дві третини від загального числа ЗМІ мають недержавну форму власності. Нажаль, на жодну незаангажованість і об*єктивність це не вказує.

2.1 Державні друковані ЗМІ

Державним друкованим ЗМІ надають великі державні субсидії в формі різноманітних пільг і прямої фінансової підтримки. Ці видання не розміщують жодної відмінної від офіційної точки зору. Міністр інформації Русакевич не заперечив, що в 2004 р. його відомство здійснювало підтримку 32 газет. В 2005 р. уряд планував виділити на фінансування цього сектора 41 мільйон доларів.

Задля збереження статусу найпопулярніших газет, регулярно застосовується примусова підписка - державні органи, організації, такі як Академія наук, вищі навчальні заклади, школи, підприємства і торгові організації мають наказ місцевої влади про проведення колективної та індивідуальної підписки на державні видання.

Основна і найбільша державна газета це «Советская Белоруссия. Бєларусь сегодня» (312 000 підписників у минулому році, загальний тираж видання близько півмільйона примірників). Головний редактор газети – Павєл Якубовіч, вважає що не суттєво, належить видання державі чи ні. Важить його якість. Він каже, що не існує такого поняття, як незалежні ЗМІ; всі залежать або від політичних угруповань, або від грошей». Якубовіч стверджує, що не отримує жодних вказівок від урядовців і намагається висвітлити всі найважливіші події.

2.2 Незалежні друковані ЗМІ

Незалежні ЗМІ постійно знаходяться під тиском спроб судового, позасудового, економічного впливу. За даними Білоруської Асоціації Журналістів кількість незалежних видань за 2005 рік скоротилася з 50 до 18. Ці видання фінансуються коштами платників податків і ні в чому не залежать від держави. Вони здійснюють незалежне висвітлення соціально-політичних подій в країні.

Ситуація повною мірою кризова: в країні видається лише одна незалежна щоденна газета «Народна воля», тираж якої менший ніж 30 000 екземплярів. Серед інших видань щотижневі газети і видання з нерегулярною періодичністю. Загальний тижневий тираж усіх незалежних видань складає лише незначну частку щоденного тиражу газети «Советская Белоруссия».

Для витіснення з ринку незалежних ЗМІ застосовуються численні «фільтри». Наприклад реєстрація і перереєстрація газет. Існування такої процедури порушує міжнародні стандарти, оскільки передбачає довільне прийняття рішень замість автоматичного дозволу на функціонування. Аби отримати реєстрацію, засіб масової інформації мусить мати юридичну адресу, але незалежним ЗМІ часто відмовляють з арендою приміщень. Розповсюдження друкованих видань як на підписку, так і в роздріб фактично монополізоване державою. Білоруські державні підприємства «Белпочта» і «Белсоюзпечать» і їх обласні відділення неодноразово відмовлялися розповсюджувати незалежну пресу і проводити підписку на неї. Так, цілу низку газет було виключено з підписного каталогу – така доля спіткала найпершу незалежну газету Білорусі «Нашу Ніву», вже згадану «Народну волю», «Салідарнасьць» і низку інших газет. (А в листопаді 2005р. з мінських магазинів було конфісковано увесь наклад часопису «Студэнцкая думка», молодіжної безкоштовної газети. Замість пояснень, міліція казала людям, що тепер видання заборонено). Більше того, приватні компанії-розповсюджувачі повинні отримати в Міністерстві зв*язку і інформатизації відповідну ліцензію. Кільком приватним розповсюджувачам було відмовлено у видачі таких ліцензій. Газеті «Белорусская деловая газета» було відмовлено в розповсюдженні після тримісячного призупинення діяльності Міністерством. Причиною для відмови було невиконання умов контракту, а саме зміна тиражу видання, хоча це було пов*язано з призупиненням діяльності.

Друк преси також монополізований державою. Незалежні ЗМІ мають великі труднощі в цій галузі. З 11 лютого 2004 всі білоруські видавництва і поліграфічні центри зобов*язані були отримати нові ліцензії, незалежно від терміну дії попередніх. Деякі з них перереєстрації не пройшли. Таким чином шість видань («Время», «Товарищ», «Местная газета», «Белорусская деловая газета», «День», «Солидарность») потрапили в ситуацію, коли вимушені були друкуватися в Смоленську (Росія), бо в Білорусі вони не можуть знайти типографію, яка б погодилася їх друкувати.

2.2.1 Історія газети Наша Ніва

«Наша ніва» - одне з найдавніших незалежних білоруських видань. Історія і діяльність його – це історія розвитку білоруської демократичної думки.

Тривалий час в історії зберігалася негативна оцінка "Нашої Ніви" і лише в останні роки склались сприятливі умови для об*єктивної оцінки місця і ролі цієї газети. В радянські часи «Нашу ніву» називали «контрреволюційним, ліберально-буржуазним і націоналістичним» виданням, після закріплення такого визначення на спеціальному засіданні Товариства істориків-марксистів 1931 року. Білоруську газету звинуватили в тому, що вона стала на заваді буржуазно-демократичної революції.

Видання доволі помірковано критикувало царизм, визначалося неоднозначністю позицій. Вимушене була пристосовуватись до обставин, оминати гострі кути, використовувати обережні вислови.

Хоча сьогодні «Наша ніва» реабілітована, відбувся перехід з одної крайності в іншу – від несприйняття газети за її ніби-то реакційний і націоналістичний зміст, - до ідеалізації, перебільшення її значення після 1991 року, коли раптом змінилися цінності. Майже ніде не можна знайти повних, систематизованих відомостей про те, як же ця газета була організована, чи легко їй давалось дістатись до читача, найчастіше селянина, які перешкоди і труднощі змушена була подолати редакція.

На яку аудиторію орієнтована газета – в самій редакції не могли визначитись. Так, у номері від 10 листопада 1906 року повідомляється, що газета слугуватиме «всьому білоруському покривдженому народу» незалежно від класової належності. А вже через два тижні редакція називала своєю аудиторією «не поміщиків і фабрикантів, а працюючий народ».

Газета «Наша ніва» була фактичним органом політичної партії Білоруська Соціалістична Гомада(БСГ)створеної 1902 року в білоруському осередку студентів у Петербургу. Найсуттєвіша відмінність БСГ від усіх інших партій, що функціонували в Білорусі - національно-визвольний характер діяльності. Громада діяла нелегально і їй було необхідно легалізуватися. Вирішено було відкрити легальну білоруську газету. 1 вересня 1906 року народилася перша(офіційна) білоруська газета «Наша доля». Доречі раніше цього не могло статись тому, що до 1905 року видання преси і літератури білоруською мовою було заборонено. З п*яти виданих номерів «Нашої долі» - чотири було конфісковано. За «заклик до збройного повстання для зміни державного ладу» суд постановив «видання газети «Наша доля» заборонити назавжди», а редактора газети ув*язнити на один рік. Але вже через кілька місяців вдалося налагодити випуск іншої білоруської газети.

«Наша ніва» почала виходити 10 листопада 1906 року. Оскільки видання здійснювалось керівниками БСГ, то всі програми, мета партії віддзеркалювались на сторінках газети. Але у виданні не було дотримано єдиного напряму редакційної політики – виражений погляд залежав від думки автора. Перший склад редакції (діяв до 1910 р.) розпадався на дві групи – такі собі «верхню» і «нижню» палати. В колі «верхньої» палати провадились високі політичні матерії, відголоски яких доходили до «нижньої» через п*яті-десяті руки. При такому поділі ці дві групи думали по різному, жили різними ідеалами, носили в собі зародки різних напрямків національної думки. Всі ці напрями «національної думки» і траплялися на сторінках «Нашої ніви», що давало можливість вченим згодом давати найрізноманітніші оцінки. Так, наприклад, одне з стратегічних питань – селянське – на сторінках газети вирішувалось непослідовно, виказувались максимально суперечливі думки.

Це стародавня руська традиція – контролювати пресу, забороняти друкування незручних статей, закривати газети.
З самого початку існування «Нашої ніви» царська влада пильно стежила за її наповненням. В 1907 році на сторінках газети з*явилися матеріали, на які одразу звернула увагу цензура і назвала їх небезпечними для існуючого державного ладу. 14 березня 1907 року інспектор зі справ друку повідомляв: «В №№8 і 9 газети «Наша ніва» я вбачаю порушення законів про друк. Стаття, підписана «Марцін», під назвою «Дума і народ» і кінець статті під назвою «Земельня справа у Новій Зеландії», а також передова стаття в №9, під назвою «Робота думи» нагадують підпільні прокламації, як на підбір, здатні схвилювати простого, малоінтелігентного читача білоруської газети і навіяти йому неповагу до суду, поліції, земської управи, поміщика, до війська і законів держави. Згідно ст. ІХ розд. VII постанови від 24 листопада 1905 р. мною було арештовано №№ 8 і 9 газети. Конфісковано №8 – 668 екземплярів, а №9 – 5, також поштою затримано №9 – 965 екземплярів, при тому що кожен номер названої газети друкується кількістю 1500 примірників”. «Нашу ніву» визнавали головним рупором ідеї національного відродження білорусів, а основна провина газети була в тому, що під її впливом « почався помітний поворот у поглядах працівників освіти на введення «простої» пови в школу».

Окрім цензури і поліції, які стежили за «Нашою нівою» відповідно до службових обов*язків, за нею стежили ще й церковники – доноси процвітали.

Віце-директор Департаменту духовних справ звертається з листом до керівника Головного управління у справах друку:

«У Вільно з 1906 року видається газета під назвою «Наша ніва». Основне завдання, яке ставить газета зводиться частково до створення білоруського сепаратизму, частково до злиття білорусів з поляками задля віддалення від Росії. Для здійснення ж цих політико-націоналістичних прагнень вирішено дати білоруському населенню національну літературу, але з заміною руського шрифту латинським. Беручи до уваги шкідливу направленість названої гаети, звертаюся до Вас з проханням зміцнити нагляд над всіма виданнями «Нашої ніви». 4 січня 1912 р.»

Активну ворожу кампанію проти білоруського руху і газети вели офіційні видання «Віленський вісник», «Мінське слово», «Селянин», «Окраїни Росії», «Росія» і «Новий час». Вони вели не просто дискусію на своїх сторінках, а відверту війну проти «Нашої ніви». Працівник «Нашої ніви» Максім Богдановіч описав цю ситуацію так: «Російська преса, яка отримує державну допомогу, травить нашу газету стверджуючи, що вона видається на польські гроші для послаблення в краї великоруських позицій».

Серед фінансових документів, які велися в редакції, особливо цікавими є два рахунки, які демонструють витрати і прибутки газети за 1911 рік. З витратного рахунку виходить, що набір і друк газети коштували 2500 руб. (50 номерів по 50 руб.), папір 600 руб., пересилка поштою 2461 (2461 адресат, по 2 копійки 50 номерів). Далі йдуть витрати на утримання редакції і контори: квартира 550 руб., світло – 72 руб., опалення – 27 руб., канцелярські витрати – близько 1200 руб., заробітна плата – 1010 руб. Річні витрати, таким чином, складали 7340 руб.
1911 року «Наша ніва» друкувалася тиражем 300 екземплярів. А авторський колектив налічував 427 чоловік. При цьому прибуток за рік складав лише 3052 руб. Тобто понад 4000 руб. Треба було докласти, щоб звести кінці з кінцями. Проте матеріальне становище покращувалось з кожним роком.

Нові випробування пов*язані з початком першої світової війни. В умовах воєнного стану і жорсткої цензури «Наша ніва» хоч і зайняла стосовно війни ворожу позицію, але вимушена була відмовитись від пропаганди ідеї білоруської державності. За публікацію антиурядових матеріалів деякі номери газети вилучалися. На неї заборонили підписуватися вчителям і учням Віленських вишів, поштовим, військовим і іншим чинам. Багато білорусів було мобілізовано до армії, серед них і працівники «Нашої ніви». Головного редактора газети, А. Уласава, також забрали до війська, тому він передав свої обов*язки Янку Купалу(16 травня 1914). Але більшість підписчиків виявились відрізані фронтом і видання газети в таких умовах стало неможливим. 7 серпня 1915 року вийшов останній номер тижневика за підписом Янки Купала, якому погрожувало покарання.

Відновила своє функціонування «Наша ніва» лише в 1997 році. І ситуація через майже століття – ідентична. Хоча газета зареєстрована і видавалась легально, але подає критичний, більш менш об*активний погляд на політику держави, тому знову неодноразово вилучались наклади, були спроби закрити газету. За іронією, це єдина офіційна загально-політична газета, яка видавалась білоруською мовою. Врешті, у 2004 році її, як і ше цілий ряд газет, вилучили з підписного каталогу Республіки Білорусь. Нині газета видається і поширюється напівлегально – в друкованій і електронній версіях. На період передвиборної кампанії 2006 оновлення сайту «Нашої ніви» та видання газети було заборонено.


Информация о работе «Свобода слова, преси, журналістської діяльності в Білорусі»
Раздел: Журналистика
Количество знаков с пробелами: 42020
Количество таблиц: 5
Количество изображений: 6

Похожие работы

Скачать
28580
0
0

... , для володіння технологією цього виробництва. А це зобов'язує нас розділити сферу виробничого й соціального у підготовці фахівців та не підміняти одне іншим. Це зобов'язує нас зробити професіограму журналіста і включити в неї те, що лежить поза сферою соціального виховання, у виробничій сфері. Бо сфера виховання не зможе бути диференціюючою, оскільки позитивні результати виховання треба було б ...

Скачать
276722
0
0

... також унікальні історичні утворення, обмежені просторово-часовими рамками, що відрізняються характером свого відношення до світу природи, суспільства, самої людини. У руслі культурологічного підходу цивілізація розглядається як соціально-культурне утворення, основу якого складає унікальна однорідна культура, що є свого роду «перетином» культури і суспільства. Спроби зрозуміти відношення поняття « ...

Скачать
233549
0
0

... сьогодні розглядати постать Н.Махна як "антигероя" чи політичного авантюриста, оскільки лідер селянського руху боровся за те, у що справді вірив. Розділ III. Анархізм та сучасність 3.1 Теорія та практика анархізму на пострадянському просторі Анархістська теорія кінця XX - початку XXI ст. зазнала суттєвих змін. Суспільна трансформація, яка розпочалась з початком гласності на території СРСР, сприяла ...

Скачать
280355
2
1

... . Деякі американські фірми купують устаткування для АЕС навіть в Японії! США не побудували жодного реактора за останні десять років. [48] РОЗДІЛ ІІ ГОЛОВНІ ФАКТОРИ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ США 2.1. Геополітичні плани США На початку ХХ століття коли США почали перетворюватися в одну з ведучих держав світу, ідеологи американського гегемонізму заявили про зазіхання США на панування у всьому ...

0 комментариев


Наверх