Навигация
Абсолютна стійкість – для забезпечення запасів (З) достатньо власних обігових коштів; платоспроможність підприємства гарантована: З < ВОК
121872
знака
17
таблиц
5
изображений
1. Абсолютна стійкість – для забезпечення запасів (З) достатньо власних обігових коштів; платоспроможність підприємства гарантована: З < ВОК.
2. Нормальна стійкість – для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована: З < ВОК + КД.
3. Нестійкий фінансовий стан – для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити: З < ВОК + КД + КК.
4. Кризовий фінансовий стан – для забезпечення запасів не вистачає „нормальних” джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство: З > ВОК + КД + КК.
У таблиці 2.3 проведено розрахунок фінансової стійкості для ЗАТ „АТБ Групп”.
Таблиця 2.3
Аналіз фінансової стійкості ЗАТ „АТБ Групп”
| № п/п | Показник | 2004 | 2005 | 2006 |
| а | 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1 | Власний капітал | 193,40 | 186,20 | 227,16 |
| 2 | Необоротні активи | 158,10 | 205,90 | 251,20 |
| 3 | Власні обігові кошти (р.1-р.2) | 35,30 | -19,70 | -24,03 |
| 4 | Довгострокові зобов’язання | 0,00 | 0,00 | 0,00 |
| 5 | Наявність власних і довгострокових джерел покриття запасів (р.3 + р.4) | 35,30 | -19,70 | -24,03 |
| 6 | Короткострокові кредити та позики | 0,00 | 517,30 | 631,11 |
| 7 | Загальний розмір основних джерел покриття запасів (р.5+р.6) | 35,30 | 497,60 | 607,07 |
| 8 | Запаси | 1115,80 | 1428,70 | 53,92 |
| 9 | Надлишок або нестача власних обігових коштів (р.3-р.8) | -1080,50 | -1448,40 | -77,95 |
| 10 | Надлишок або нестача власних коштів і довгострокових кредитів і позик (р.5-р.8) | -1080,50 | -1448,40 | -77,95 |
| 11 | Надлишок або нестача основних джерел покриття запасів (р.7-р.8) | -1080,50 | -931,10 | 553,15 |
| 12 | Тип фінансової стійкості | кризовий | кризовий | нестійкий |
Таким чином, як свідчать дані таблиці 2.3, у 2006 році фінансова стійкість підприємства дещо покращилась у порівнянні з попередніми періодами і тип фінансової стійкості підприємства змінився з кризового на нестійкий.
Розглянемо докладніше показники фінансової стійкості підприємства (див. табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Показники фінансової стійкості ЗАТ „АТБ Групп”
| № п/п | Показник | Формула для розрахунку | 2004 | 2005 | 2006 |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 1 | Маневреність робочого капіталу | Запаси / Робочий капітал | 31,61 | -2,05 | -72,52 |
| 2 | Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) | Власний капітал / Пасиви | 0,07 | 0,07 | 0,07 |
| 3 | Коефіцієнт фінансової стабільності | Позиковий капітал / Пасиви | 0,08 | 0,08 | 0,08 |
| 4 | Коефіцієнт фінансової стійкості | Власний капітал + довгострокові зобов’язання / Пасиви | 0,07 | 0,07 | 0,07 |
Розглянемо докладніше кожен з показників, що наведені у таблиці 2.4. Показник маневреності робочого капіталу характеризує частку запасів у власних обігових коштах. Напрямок позитивних змін даного показника – зменшення, що ми і спостерігаємо у аналізованого підприємства.
Коефіцієнт фінансової незалежності характеризує можливість підприємства виконувати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів. Його нормативне значення повинно бути більше або дорівнювати 0,5. Як бачимо протягом аналізованого періоду цей показник є незмінним і його значення суттєво менше нормативного, що свідчить про недостачу у підприємства власних активів для покриття зовнішніх зобов’язань.
Коефіцієнт фінансової стабільності показує можливість забезпечити заборгованість власними коштами. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансову стабільність підприємства. Нормативне значення показника повинно бути більше одиниці. В нашому випадку його значення складає лише 0,08.
Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі. Він має бути в межах 0,85-0,90. У аналізованого підприємства його значення становить 0,07, що не відповідає нормативному.
Поряд з абсолютними показниками фінансової стійкості доцільно розрахувати сукупність відносних аналітичних показників – коефіцієнтів ліквідності (див. табл. 2.5).
Таблиця 2.5
Показники оцінювання ліквідності активів ЗАТ „АТБ Групп”
| № п/п | Показник | Формула для розрахунку | 2004 | 2005 | 2006 |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 1 | Коефіцієнт покриття | Поточні активи / Поточні пасиви | 1,01 | 0,99 | 0,99 |
| 2 | Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості | Дебіторська заборгованість / Кредиторська заборгованість | 0,27 | 0,40 | 0,40 |
| 3 | Коефіцієнт абсолютної ліквідності | Кошти / Поточні пасиви | 0,29 | 0,08 | 0,08 |
Коефіцієнт покриття характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року. При значенні коефіцієнта менше 1 підприємство має неліквідний баланс. Як бачимо, значення цього показника для ЗАТ „АТБ Групп” практично відповідає нормативному.
Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості показує здатність підприємства розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом року. Рекомендоване значення цього показника 1. Розраховане значення для аналізованого підприємства свідчить про не виважену політику стосовно власних дебіторів.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість. Нормативне значення цього показника знаходиться в межах 0,20 – 0,35. У 2004 році значення цього коефіцієнта відповідало нормативному, проте в подальшому, внаслідок різкого скорочення грошових коштів у підприємства, значення коефіцієнта становили 0,08 для 2005 та 2006 років, що є значно меншим за нормативне. Проте ймовірність того, що всі кредитори забажають відразу отримати борг від підприємства є досить низькою.
Розглянемо показники ділової активності підприємства у аналізованому періоді (див. табл. 2.6).
Таблиця 2.6
Показники оцінювання ділової активності ЗАТ „АТБ Групп”
| № п/п | Показник | Формула для розрахунку | 2004 | 2005 | 2006 |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 1 | Фондовіддача | Чиста виручка / Основні виробничі фонди | 49,13 | 61,72 | 56,61 |
| 2 | Коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти) | Чиста виручка / Обігові кошти | 3,65 | 3,44 | 4,21 |
| 3 | Період одного обороту обігових коштів (днів) | 360 / Коефіцієнт оборот. обігових коштів | 98,50 | 104,78 | 85,49 |
| 4 | Коефіцієнт оборотності запасів (обороти) | Собівартість / Середні запаси | 5,82 | 7,45 | 6,65 |
| 5 | Період одного обороту запасів (днів) | 360 / Коеф. обор. запасів | 61,86 | 48,31 | 54,11 |
| 6 | Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (обороти) | Чиста виручка / Середня дебіторська заборгованість | 127,78 | 212,66 | 147,22 |
| 7 | Період погашення дебіторської заборгованості (днів) | 360/Коеф. обор. деб. заб. | 2,82 | 1,69 | 2,45 |
| 8 | Період погашення кредиторської заборгованості (днів) | Середня кредиторська заборгованість * 360 / Собівартість реалізації | 105,27 | 111,02 | 92,09 |
Розглянемо кожен з наведених показників окремо:
1. фондовіддача – показує скільки виручки припадає на одиницю основних фондів. Як бачимо, цей показник має тенденцію до збільшення (хоча у 2006 році фондовіддача була менша ніж у 2005 році, проте в порівнянні з 2004 роком вона зросла), що є позитивною тенденцією і свідчить про збільшення ефективності використання основних фондів підприємства;
2. період одного обороту обігових коштів – визначає середній період від витрачання коштів для виробництва продукції до отримання коштів за реалізовану продукцію. Цей показник у 2005 році збільшився (з 99 днів у 2004 році) до 105 днів, проте у 2006 році спостерігається його найнижче значення – 86 днів. Зменшення цього показника свідчить про більш ефективне використання обігових коштів на підприємстві;
3. період одного обороту запасів – це період, протягом якого запаси трансформуються в кошти. Мінімальне значення цього показника спостерігалося у 2005 році (48 днів), у 2006 році він дещо збільшився і становив 54 дні, проте це є менш ніж у 2004 році (62 дні);
4. показники періоду погашення дебіторської та кредиторської заборгованості свідчать про те, що підприємство набагато більше часу користується по суті безкоштовним кредитом з боку власних кредиторів ніж сама кредитує (безкоштовно) інші підприємства. Також в обох випадках спостерігається стала позитивна тенденція до зниження даних показників.
На завершення аналізу розглянемо основні показники рентабельності підприємства (див. табл. 2.7).
Таблиця 2.7
Аналіз показників рентабельності ЗАТ „АТБ Групп”
| № п/п | Показник | Формула для розрахунку | 2004 | 2005 | 2006 |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 1 | Рентабельність капіталу (активів) | Чистий прибуток / Активи | 0,03 | 0,03 | 0,01 |
| 2 | Рентабельність власного капіталу | Чистий прибуток / Власний капітал | 0,48 | 0,46 | 0,01 |
| 3 | Рентабельність реалізації | Чистий прибуток / Виручка | 0,01 | 0,01 | 0,00 |
| 4 | Рентабельність реалізованої продукції | Прибуток від операційної діяльності / Виручка | 0,01 | 0,01 | 0,01 |
| 5 | Період окупності капіталу | Активи / Чистий прибуток | 29,95 | 31,17 | 108,15 |
З наведених даних слід відмітити, що в основному показники рентабельності не перетерпіли суттєвих змін за аналізований період окрім рентабельності власного капіталу, яка суттєво знизилась і періоду окупності капіталу, що суттєво зріс, що є негативними тенденціями. Це можна пояснити тим, що збільшенням темпів величини власного капіталу підприємства є більшим ніж збільшенням темпів чистого прибутку підприємства.
Таким чином, провівши аналіз фінансового стану ЗАТ „АТБ Групп” можна зробити наступні висновки:
· основні засоби є сильно зношеними і оновлення фондів практично не відбувається;
· фінансова стійкість підприємства є незадовільною, хоча і спостерігається тенденція до його покращення;
· показники ліквідності підприємства свідчать про неліквідний баланс підприємства;
· показники ділової активності свідчать про нарощування підприємством випуску основної продукції і мають позитивну тенденцію до покращення.
Отже, для покращення свого фінансового стану та збільшення об’єму виробництва та реалізації продукції, підприємство потребує значних капіталовкладень з боку зовнішніх інвесторів, інакше, йому може загрожувати банкрутство. Також можна зробити припущення, що базуючись саме на даних міркуваннях Антимонопольний комітет України на початку 2004 року дав дозвіл ТОВ „Кроно-Інвест” (Польща), основним видом діяльності якого є здійснення інвестиційної діяльності на території країн Східної Європи, на придбання контрольного пакету акцій ЗАТ „АТБ Групп”.
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ СТАНОМ ПІДПРИЄМСТВА 3.1 Діагностика банкрутства як засіб управління фінансовим станом підприємства
Банкрутство та санація підприємств є невід’ємною частиною економічних відносин в умовах ринку. Законодавство про банкрутство має виконувати три основні функції:
1. Бути механізмом запобігання непродуктивному використанню активів підприємств.
2. Бути інструментом реабілітації підприємств, які опинилися на межі банкрутства, однак мають значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому.
3. Сприяти якнайповнішому задоволенню претензій кредиторів [31].
Головне завдання провадження справи про банкрутство підприємства полягає в якомога повнішому задоволенні вимог кредиторів, пред'явлених до боржника. Цього можна досягти:
· продажем майна боржника та розподілом виручених коштів між кредиторами, що здійснюється в процесі ліквідаційної процедури;
· успішною реалізацією плану санації боржника;
· через реалізацію плану реорганізації.
Отже, арбітражний суд може застосовувати до боржника такі типи процедур:
· ліквідаційні;
· реорганізаційні;
· санаційні.
До ліквідаційних процедур відносять примусову ліквідацію підприємства-боржника з ухвали арбітражного суду або добровільну ліквідацію підприємства під контролем кредиторів. До реорганізаційних процедур належить зовнішнє управління майном та реорганізація підприємства. Санація передбачає фінансове оздоровлення боржника.
До прийняття нового законодавства про банкрутство в Україні домінував перший метод задоволення претензій кредиторів. Проте в багатьох економічно розвинутих країнах пріоритет віддається санації, а не ліквідації підприємства-боржника. У ФРН, наприклад, головна увага оновленого закону про банкрутство, що набрав чинності 01.01.1999 p., звертається на можливість задоволення претензій кредиторів на підставі реалізації плану санації (реорганізації). На таких самих засадах побудоване законодавство США, Франції та інших економічно розвинених країн. У вітчизняному законодавстві про банкрутство, яке діяло до 2000 року, також передбачалася можливість санації підприємства в процесі провадження справи про банкрутство, однак це питання було недостатньо врегульованим.
У червні 1999 р. Верховна Рада України ухвалила Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визначивши його чинність з 1.01.2000 р. Цей Закон зробив свого роду революцію в галузі санації та запобігання банкрутству підприємств. Він, зокрема, дає таке визначення банкрутства: банкрутство - це визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Суб'єктом банкрутства вважається боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання визнано арбітражним судом [31].
За своєю суттю інституція банкрутств є одним із способів відбору (селекції) суб'єктів господарювання. Саме цим і зумовлена необхідність даної інституції. В Україні спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості порушених справ про банкрутство. Про те, що закінчувати всі справи про банкрутство ліквідацією боржників з продажем їхнього майна не завжди доцільно, яскраво свідчать такі дані: за останні роки в Україні кошти, отримані внаслідок ліквідації підприємств, не перевищували 1,5 відсотка від вимог кредиторів (у міжнародній практиці підприємництва нормальним вважається показник у 30 відсотків). У цьому контексті слід зазначити, що одна із функцій закону про банкрутство полягає в тому, що він повинен сприяти реабілітації підприємств, які опинилися у фінансовій скруті, однак мають значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому. У ньому повинні бути закладені механізми фінансової санації чи реорганізації юридичної особи. Саме такі механізми містяться в законодавствах про фінансову неспроможність підприємств у більшості країн світу. Вітчизняне законодавство про банкрутство також не становить винятку [25, 31].
Підставою для ухвалення арбітражним судом проведення санації боржника може бути:
1. Санаційна спроможність боржника, тобто наявність реалістичної санаційної концепції.
2. Наявність реальних можливостей виконання плану санації, відновлення платоспроможності підприємства-боржника та його успішної виробничо-господарської діяльності.
3. Наявність санатора, який має достатньо фінансових ресурсів для фінансового оздоровлення боржника.
Ініціатива санації може походити від самого підприємства-боржника. Як правило, у такому разі справа про банкрутство також ініціюється боржником. Нагадуємо, що це робиться в тому разі, коли підприємство є санаційно спроможним, однак йому бракує часу для реалізації плану санації. Заява про банкрутство подається з надією отримати відстрочення платежів кредиторам, наприклад у разі укладання мирової угоди. Відтак разом із заявою про банкрутство боржник подає до арбітражного суду план санації та проект мирової угоди.
Як уже зазначалося, кредитори можуть вийти з клопотанням про проведення санації, якщо після опублікування в засобах масової інформації відповідного оголошення надійшли пропозиції від осіб, котрі бажають узяти участь у санації боржника. Фізичні та юридичні особи, які виявили бажання стати санаторами, мають подати заяву до арбітражного суду з письмовою гарантією погашення боргів особи, проти якої розпочато провадження справи про банкрутство. До заяви треба додати:
а) план фінансової санації (реорганізації) боржника;
б) відомості про фінансовий стан та платоспроможність санатора;
в) дані про характер майнових відносин між боржником та потенційним санатором.
Для санатора мотивуючими стимулами можуть бути такі:
здобуття контролю над підприємством-боржником;
· ефект синергізму, пов'язаний із новими можливостями внутрішньої кооперації, диверсифікації продукції або ринків збуту товарів;
· збереження надійного постачальника сировини та матеріалів чи споживача продукції тощо;
· приватизація підприємства, якщо воно має державну форму власності.
Особа, яка бажає взяти участь у санації боржника, має право ознайомитися з його майновим і фінансовим становищем безпосередньо на підприємстві. Потенційний санатор може також дати доручення аудиторській чи консалтинговій фірмі провести санаційний аудит боржника з метою визначення його санаційної спроможності.
Санація вводиться на строк не більше ніж дванадцять місяців. На клопотання комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще на кілька місяців (до шести) або скорочено. Комітет кредиторів приймає рішення про погодження кандидатури керуючого санацією, вибір інвестора (санатора), схвалення плану санації боржника.
Одночасно з винесенням ухвали про санацію арбітражний суд призначає керуючого санацією. Керуючим санацією може бути запропоновано особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна (або й керівника підприємства, якщо на це є згода комітету кредиторів чи інвесторів). З дня винесення ухвали про санацію припиняються повноваження керівника боржника (зрозуміло, якщо його не призначено керуючим санацією). Керуючий санацією має право:
· самостійно розпоряджатися майном боржника;
· укладати від імені боржника мирову угоду та інші цивільно-правові угоди;
· у разі наявності відповідних підстав, відмовлятися від виконання договорів боржника.
Суттєвим є те, що керуючий санацією в тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до початку провадження справи про банкрутство, якщо:
· виконання договору ставить боржника в явно невигідні умови;
· договір є довгостроковим (понад один рік) або таким, що передбачає настання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;
· виконання договору може з певних причин завадити відновленню платоспроможності боржника.
Угоди боржника (на подання керуючого санацією) можуть бути визнані арбітражним судом недійсними за умови, коли:
· угоду укладено боржником із заінтересованими особами на шкоду іншим заінтересованим особам;
· угоду укладено боржником з окремим кредитором чи іншою заінтересованою особою за шість і менше місяців до прийняття рішення про санацію, коли вона надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з виходом зі складу учасників чи замовників боржника.
До основних обов'язків керуючого санацією належать такі:
· приймання в господарське відання майна боржника та його інвентаризація;
· відкриття спеціального рахунку для проведення санації та розрахунків з кредиторами;
· розробка плану санації боржника;
· забезпечення ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності;
· здійснення заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості боржника;
· періодичний звіт перед комітетом кредиторів про хід реалізації плану санації [2] .
План санації (реорганізації) боржника. Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для розгляду план санації (реорганізації). В іншому разі, арбітражний суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. За наявності санаторів план санації розробляється та погоджується з їхньою участю.
План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотиримісячний строк від дня винесення арбітражним судом ухвали про санацію. План вважається схваленим, якщо за нього на засіданні комітету кредиторів було подано понад половину голосів кредиторів - членів комітету кредиторів [2].
Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів подаються керуючим санацією до арбітражного суду на затвердження не пізніше ніж через п'ять днів від дня проведення засідання комітету кредиторів. Арбітражний суд спеціальною постановою затверджує умови санації підприємства-боржника, які можуть бути у формі:
· плану реорганізації (як правило, без збереження юридичної особи боржника);
· плану фінансової санації (зі збереженням юридичної особи боржника).
План реорганізації розробляється в тому разі, коли фінансування санації здійснюється зовнішнім інвестором. Це означає, що головна мета провадження справи про банкрутство - задоволення претензій кредиторів - досягається (головним чином) за рахунок коштів санатора. Саме тому обов'язковими складовими частинами плану реорганізації повинні бути:
1. умови участі санатора в задоволенні вимог кредиторів;
2. умови та порядок реорганізації юридичної особи-боржника;
3. механізм виплати санатором боргу кредиторам (строки, послідовність, форми тощо).
Перший пункт повинен містити угоду між боржником і санатором про надання фінансових ресурсів або про переведення боргу на санатора (що є можливим лише за згодою кредиторів).
Участь санатора у фінансуванні боржника здебільшого відбувається способом залучення його до складу учасників (власників) підприємства. Це може здійснюватися зі збереженням юридичного статусу та правової форми організації бізнесу боржника або в процесі реорганізації останнього. Саме тому другим елементом плану реорганізації є узгодження умов реструктуризації статутного капіталу юридичної особи боржника. Суть такої реструктуризації полягає в частковій або повній зміні власника статутного фонду юридичної особи боржника на користь санатора. Якщо суб'єкт банкрутства - господарське товариство, умови реструктуризації статутного фонду узгоджуються між його учасниками та санаторами. Включення санатора до складу учасників (власників) підприємства може відбуватися такими, головне, способами:
· в ході збільшення статутного фонду боржника, коли всі або більша частина корпоративних прав нової емісії викуповуються санатором;
· у результаті переуступлення частини корпоративних прав санатору власниками підприємства, що підлягає санації;
· унаслідок злиття, поглинання чи приєднання.
Третім елементом санаційної реорганізації є погодження між санатором та кредиторами умов виплати боргу. Ці умови включають строки виплати, її послідовність, форми оплати тощо.
План фінансової санації. У разі визнання боржника санаційно спроможним може бути прийняте рішення про реалізацію плану фінансової санації, який розроблено боржником (на замовлення боржника) або керуючим санацією. Головна ідея плану санації - створення умов для задоволення претензій кредиторів за рахунок фінансово-господарської діяльності боржника. План санації зі збереженням статусу юридичної особи має певні особливості. Він значною мірою базується на мобілізації внутрішніх фінансових резервів боржника та на участі в санації власників підприємства і його кредиторів. Для реалізації плану підприємство треба на певний час звільнити від обов'язків виконання його платіжних зобов'язань. Цього можна досягти укладанням мирової угоди.
План санації, який акцептується в ході провадження справи про банкрутство, дещо відрізняється від того, котрий реалізується в до-судовому порядку. Він повинен містити таку інформацію:
1. Аналіз причин фінансової кризи.
2. Оцінку фінансового стану боржника до початку санації.
3. Заходи щодо нормалізації фінансового стану боржника (спрямовані на відновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості).
4. Узгоджений з кредиторами порядок відстрочення виконання платіжних зобов'язань.
5. Докладні відомості про те, наскільки реалізація плану санації поліпшить шанси задоволення претензій кредиторів.
6. Порівняльні розрахунки задоволення претензій кредиторів у разі реалізації плану санації та в разі задоволення вимог проведенням ліквідаційних процедур.
7. Прогнозні показники фінансово-майнового стану боржника в процесі та після реалізації плану санації із вказівкою строків відновлення платоспроможності та погашення претензій кредиторів.
8. Механізми контролю за ходом реалізації плану.
На клопотання будь-кого з кредиторів або самого боржника, арбітражний суд може відхилити план санації у разі подання обґрунтованих доказів того, що в результаті ухвалення рішення про санацію, становище однієї із заінтересованих сторін буде гіршим, ніж за здійснення ліквідаційних процедур.
Функції контролю та нагляду за повнотою виконання плану санації покладаються на арбітражного керуючого. Якщо в процесі нагляду буде встановлено, що вимоги кредиторів не виконуються або не можуть бути виконані, згідно з передбаченими в плані санації умовами, арбітражний керуючий повідомляє про це арбітражний суд та комітет кредиторів. Останні приймають щодо цього відповідне рішення аж до здійснення ліквідаційних процедур у примусовому порядку.
За п'ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового її припинення, керуючий санацією зобов'язаний подати зборам кредиторів письмовий звіт, до якого додається реєстр вимог кредиторів.
Одночасно зі звітом керуючий санацією вносить на збори кредиторів одну з таких пропозицій:
1. припинити процедуру санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника;
2. звернутися до арбітражного суду з клопотанням про продовження процедури санації;
3. звернутися до арбітражного суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Звіт керуючого санацією, розглянутий зборами кредиторів, і протокол зборів кредиторів направляються в арбітражний суд не пізніше ніж через п'ять днів після дати проведення зборів. Затвердження арбітражним судом звіту є підставою для винесення ним ухвали про припинення провадження справи про банкрутство [2].
На жаль, процедура санації у справах про банкрутство ще не набула в Україні належного поширення й застосовується досить рідко. Законодавство про банкрутство має суттєво стимулювати процеси фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання .
3.2 Огляд методик діагностики банкрутства
Невід'ємною рисою підприємництва в ринковій економіці є ризик, пов'язаний з можливістю банкрутства підприємства. Ризик поширюється не тільки на особу чи фірму, що понесли збитки як результат своєї господарської діяльності, але і на осіб, що надали їм засоби в тій чи іншій формі (через купівлю акцій, комерційний чи грошовий кредит і т.п.).
Очевидно, не викликає сумнівів той факт, що, чим раніш буде виявлена тенденція, що веде підприємство до банкрутства, і, відповідно, чим раніш будуть початі визначені процедури по порятунку підприємства, тим більше імовірність виходу группї з кризи. Отже, виникає питання про визначення показників, здатних прогнозувати розвиток подій на ранніх стадіях.
У той час як інститут банкрутства давно і з успіхом працює за рубежем, у нашій країні ця проблема стала актуальної тільки порівняно недавно. Оскільки система, що існувала, не допускала банкрутств, те і прогнозувати було нічого.
Питанням прогнозування неплатоспроможності завжди займалися як академічні кола, так і бізнес-консультанти. Тому, можна говорити як про теоретичний, так і практичному підході до проблеми.
Перші досвіди по оцінці стану группї були початі ще в дев'ятнадцятому столітті. Показник кредитоспроможності був, мабуть, першим показником, що застосовувався для подібних цілей. Особливо активними в цій області були купці, будучи особливо зацікавленими, у визначенні потенційної платоспроможності своїх клієнтів. У 1826 році побачив світло перший дайджест группй, що відмовилися платити за своїми обов'язками, згодом відомий як Stubbs Gazette.
Однак тільки в двадцятому столітті фінансові й економічні показники стали широко використовуватися, причому не тільки для прогнозування банкрутства, як такого, але і для прогнозування різних фінансових утруднень.
Таким чином, до дійсного моменту існує більш сотні різним робіт, присвячених прогнозуванню банкрутства підприємства. Однак, практично усі відомі автору роботи були виконані на заході (в основному в США). Відповідно питання про їхню застосовність в українських умовах як і раніше залишається відкритим.
Також слід зазначити, накопичений досвід показує, що моделі прогнозування банкрутства, як правило, складаються з різних коефіцієнтів з деякими вагами. Причому, які саме коефіцієнти входять у модель, визначається або на основі статистичних, або експертних оцінок.
Таким чином, на нинішньому етапі розвитку української економіки виявлення несприятливих тенденцій розвитку підприємства, прогнозування банкрутства здобувають першорядне значення. Так, в Україні розроблена і діє Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможності підприємств та організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобіганні банкрутству підприємств та організацій від 27 червня 1997 [8].
Основним завданням аналізу є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визначення підприємства платоспроможним 9неплатоспроможним) та подання пропозиції щодо доцільності внесення цього підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств і організацій.
Дослідження методами мультиплікативного дискримінантного аналізу зв’язку між значеннями показників фінансового стану і подальшої долі (розквіту чи занепаду) підприємств дали змогу отримати регресивні рівняння для прогнозування ймовірності банкрутства.
Найпоширенішими нині методи діагностики банкрутства запропонував у 1968 р. відомий західний економіст Е. Альтман – Z – моделі [31]. За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства (індекс Z) визначається коефіцієнтом покриття Кп і коефіцієнтом автономії (фінансової незалежності) Кавт за формулою:
Z = - 0,3877 – 1,0736 * Кп + 0,0579 * Кавт
Для підприємств, у яких Z = 0, імовірність банкрутства становить 50%. Від’ємні значення Z свідчать про зменшення ймовірності банкрутства. Якщо Z>0, то ймовірність банкрутства перевищує 50% і підвищується зі збільшенням Z.
Ця модель проста, не потребує великого обсягу вихідної інформації, але недостатньо точно прогнозує ймовірність банкрутства. Похибка ∆ Z = 
0,65.
За даними фінансової звітності ЗАТ „АТБ Групп” розрахуємо індекс Z для аналізованого підприємства станом на 2006 рік:
Z = -0,3877 – 1,0736 * 0,99 + 0,0579 * 0,07 = -0,3877 – 1,062864 + 0,004053 = -1,45462
Отже, ймовірність банкрутства для підприємства не перевищує 50%.
Для того щоб прогноз був точніший, у західній практиці фінансового аналізу застосовують п’ятифакторну модель визначення індексу Z:
Z = 3,3*К1 + 1,0*К2 + 0,6*К3 + 1,4*К4 + 1,2*К5
де
К1 = 
;
К2 = 
;
К3 =
;
К4=
К5 =
.
Критичне значення Z = 2,675. Із цим значенням порівнюється розрахункове значення Z для конкретного підприємства. Якщо Z < 2,675, підприємству в найближчі два-три роки загрожує банкрутство; якщо Z > 2,675, це свідчить про сталий фінансовий стан підприємства.
Незважаючи на привабливість методики, за допомогою якої можна просто отримати кількісну характеристику такого складного поняття, як банкрутство, застосування індексу істотно обмежується вимогою мати ринкову оцінку власного капіталу К3. Це можливо лише для великих корпорацій, акції яких вільно котируються на фондових біржах. Враховуючи недостатню розвиненість фондового ринку в Україні, звертання переважної більшості українських підприємств до індексу Альтмана буде некоректним.
Українські підприємства можуть застосовувати тест, запропонований Е.Альтманом у 1983р. [19].
Z83 = 3,107*К1 + 0,995*К2 + 0,42*К13 + 0,847*К4 + 0,717*К5
де К13 = 
.
Граничне значення індексу Z83 дорівнюватиме 1,23. Якщо Z83 < 1,23, підприємству в найближчі два-три роки загрожує банкрутство; якщо Z83 > 1,23, це свідчить про сталий фінансовий стан підприємства.
Розрахуємо індекс Z83 для ЗАТ „АТБ Групп” за 2006 рік:
Z83 = 3,107* 0,01083 + 0,995* 3,82945 + 0,42* 0,15144 + 0,847* 0,00057 + 0,717* (-0,0074) = 3,94791
Як бачимо індекс свідчить про сталий фінансовий стан досліджуваного підприємства.
Крім індексу Альтмана у зарубіжних країнах використовують показник діагностики платоспроможності Конана і Гольдера:
Z = 0,16х1 – 0,22 х2 + 0,87 х3 + 0,10 х4 – 0,24 х5,
де
х1 = 
;
х2 = 
;
х3 = 
х4 = 
;
х5 = 
.
Наведені рівняння були отримані методами кореляційного аналізу статистичної вибірки даних щодо 95 малих і середніх промислових підприємств. Наведемо вірогідності затримки платежів для різних значень Z (табл. 3.1).
Таблиця 3.1
Вірогідність затримки платежів для різних значень Z
| Значення Z | +0,210 | +0,480 | +0,002 | -0,026 | -0,068 | -0,087 | -0,107 | -0,131 | -0,164 |
| Вірогідність затримки платежів, % | 100 | 90 | 80 | 70 | 50 | 40 | 30 | 20 | 10 |
Розрахуємо показник діагностики платоспроможності Конана і Гольдера для ЗАТ „АТБ Групп” за 2006 рік:
Z = 0,16* 0,36446– 0,22 * 0,07027 + 0,87 * 0,00315 + 0,10 * 0,05399 – 0,24 * 0,02333 = 0,04539
Згідно даного показника вірогідність затримки платежів для ЗАТ „АТБ Групп” складає 80%, проте цей показник не використовується у вітчизняній практиці аналізу фінансового стану тому, що він враховує специфіки української економіки і його значення не є об’єктивним.
У зарубіжній практиці фінансового аналізу відомі також тести на ймовірність банкрутства Лису (Zл) та Таффлера (ZТ).
Zл = 0,063х1 + 0,092х2 + 0,057х3 + 0,001х4,
де
х1 = 
;
х2 = 
;
х3 = 
х4 = 
.
Граничне значення Zл = 0,037. При Zл > 0,037– підприємство має добрі довгострокові перспективи, при Zл < 0,037– є ймовірність банкрутства.
Розрахуємо показник Лису для ЗАТ „АТБ Групп” за 2006 рік:
Zл = 0,063* 0,92229 + 0,092* 0,00758 + 0,057* 0,00057 + 0,001* 0,15144 = 0,05899
Таким чином, за показником Лису підприємство має добрі довгострокові перспективи.
ZТ = 0,03х1 + 0,13х2 + 0,18х3 + 0,16х4,
х1 = 
;
х2 = 
;
х3 = 
х4 = .
Якщо ZТ > 0,3 – підприємство має добрі довгострокові перспективи, при ZТ < 0,2 – є ймовірність банкрутства.
Розрахуємо показник Таффлера для ЗАТ „АТБ Групп” за 2006 рік:
ZТ = 0,03* 0,0388 + 0,13* 0,9223 + 0,18* 0,1952 + 0,16* 3,8294 = 0,7689
Тест Таффлера також свідчить про добрий фінансовий стан підприємства.
Таким чином, можна зробити висновок, що об'єктивні труднощі в одержанні відповідної інформації роблять створення дієвої моделі прогнозування банкрутства на підставі статистичних даних в Україні проблематичним.
Однак, наявність великої кількості робіт, виконаних у руслі розглянутої проблеми, дозволяє нам зовсім по-особливому підійти до побудови своєї моделі. Ми можемо розглядати всіх працювавших до нас у цій області дослідників як експертів.
Користаючись цим накопиченим колективним досвідом, ми зможемо і відібрати показники, що найбільше часто зустрічалися в аналогічних моделях, і визначити ваги, з якими ці показники повинні входити в модель.
Робота припускає 2 кроки.
Усі показники можна розділити на 5 груп:
(1) показники ліквідності
(2) показники рентабельності
(3) показники структури балансу
(4) показники оборотності
(5) інші показники
Визначаються порівняльні ваги різних груп показників, виходячи з частоти їхнього включення в моделі різних дослідників. Тут ми припускаємо, що кожен дослідник до нас уключав той чи інший показник у свої моделі, керуючись своїми уявленнями про його значимість. Чим більше дослідників уключали даний показник у свою модель, тим, отже, більше значимість цього показника, тим більшу питому вагу він повинний мати.
Спочатку, як уже вказувалося, ми визначимо ваги окремих груп показників із зазначених 5 груп. Далі при зважуванні показників їх досить класифікувати по зазначеним 5 групам, привласнити кожному показнику відповідну вагу і трансформувати його так, щоб сума ваг дорівнювала 100.
Проблема виникне, якщо в модель включаються два чи більш показники з однієї групи. Ми вважаємо, що їхня сумарна вага повинна дорівнювати вазі групи, а їхні частки ваги визначаються або, виходячи з їхніх відносних ваг у групі, або з розумінь дослідника.
Аналіз показав, що в різних роботах зустрічається всього 45 показників. Причому по зазначених групах вони розподіляються в такий спосіб (табл.3.2)
Таблиця 3.2
Аналіз показників для моделі прогнозування банкрутства
| Група показників | Кількість показників | Частка показників групи |
| показники ліквідності | 36 | 29% |
| показники рентабельності | 23 | 19% |
| показники структури балансу | 32 | 26% |
| показники оборотності | 16 | 13% |
| інші показники | 16 | 13% |
| Разом | 123 | 100% |
Таким чином, показник, що відноситься до групи показників ліквідності, ввійде в будь-яку систему показників з вагою 29%. Якщо ж цих показників буде два чи більше, те ця величина і буде їхньою сумарною вагою.
Дана універсальна система зважування показників може бути використана для зважування будь-яких показників, використовуваних для прогнозування неплатоспроможності підприємства.
Однак, користаючись тією же ідеєю, можна спробувати побудувати свою модель стосовно до українських умов. Для цього ми відберемо показники, що найбільше часто зустрічаються в моделях інших дослідників, додамо їм ваги відповідно до того, що було описано вище, а потім уточнимо модель і перевіримо її "розділові" здібності на матеріалах українських підприємств.
У таблиці 3.3 представлені ті ж показники, тільки тепер вони розміщені в порядку убування їхньої зустрічальності в моделі. В останньому стовпчику зустрічальність показана наростаючим підсумком.
Як бачимо з таблиці, на перші 5 показників приходиться 37% сумарної зустрічальності, а на перші 10 показників - уже 55%. Причому 10-м показником є відношення грошового потоку до короткострокової заборгованості.
Таблиця 3.3
Аналіз зустрічальності показників
| Група | Назва | Кількість | Частка | Частка наростаючим підсумком |
| 1 | Коефіцієнт покриття | 12 | 10% | 10% |
| 1 | Робочий капітал до активів | 10 | 8% | 18% |
| 3 | Чиста вартість власного капіталу до загальної величини заборгованості | 9 | 7% | 25% |
| 2 | Рентабельність продажів | 7 | 6% | 31% |
| 2 | Рентабельність власного капіталу | 7 | 6% | 37% |
| 2 | Рентабельність активів | 6 | 5% | 41% |
| 4 | Коефіцієнт оборотності активів | 6 | 5% | 46% |
| 3 | Власний капітал до загальної величини капіталу | 4 | 3% | 50% |
| 5 | Тенденція прибутковості | 4 | 3% | 53% |
| 1 | Грошовий потік до заборгованості | 3 | 2% | 55% |
Вісім показників дають 50% сумарної зустрічальності. Представляється, що на основі 8 показників і варто будувати модель. Можливо, серед них є зайві, однак ці зайві будуть "відсічені" у результаті перевірки всієї системи на мультіколлинеарність. Як виняток в якості восьмого показника візьмемо не відношення власного капіталу до загальної величини капіталу підприємства, а відношення грошового потоку до короткострокової заборгованості. На наш погляд, цей показник є надзвичайно важливим, а його відносна непопулярність, на наш погляд, обумовлена деякими труднощами в одержанні відповідних даних з одного боку, і порівняльною новизною самого показника з іншого.
У результаті в модель спочатку включаються наступні показники:
· Коефіцієнт покриття
· Відношення робочого капіталу до активів. Під робочим капіталом розуміється різниця між оборотними активами і короткостроковими зобов'язаннями.
· Відношення чистої вартості власного капіталу до загальної величини заборгованості
· Рентабельність продажів
· Рентабельність власного капіталу
· Рентабельність активів
· Коефіцієнт оборотності активів
· Відношення грошового потоку до короткострокової заборгованості
На основі даних по 17 українських підприємствах різних галузей промисловості розрахуємо значення зазначених вище коефіцієнтів. З цих підприємств 6 класифіковані як банкрути, 11 - як благополучні.
Для того, щоб оцінити наскільки сильно розрізняються ці показники в благополучних підприємств і підприємств-банкрутів побудуємо довірчі інтервали з рівнем значимості 95% (табл.3.4).
Таблиця 3.4
Аналіз показників по групам підприємств
| Середнє значення | Стандартне відхилення | Довірчий інтервал (5%) | Мінімальне значення | Максимальне значення | |
| НЕБАНКРУТИ | |||||
| Коефіцієнт покриття | 2,00 | 1,26 | 0,36 | 1,64 | 2,37 |
| Робочий капітал до активів | 0,12 | 0,14 | 0,04 | 0,08 | 0,16 |
| Чиста вартість ВК до загальної величини заборгованості | 5,23 | 5,65 | 1,63 | 3,60 | 6,87 |
| Рентабельність продажів | 0,21 | 0,17 | 0,05 | 0,16 | 0,27 |
| Рентабельність ВК | 0,32 | 0,43 | 0,13 | 0,19 | 0,45 |
| Рентабельність активів | 0,19 | 0,20 | 0,06 | 0,13 | 0,26 |
| Коефіцієнт оборотності активів | 0,89 | 0,65 | 0,20 | 0,69 | 1,09 |
| Грошовий потік до заборгованості | 1,28 | 1,57 | 0,77 | 0,51 | 2,06 |
| БАНКРУТИ | |||||
| Коефіцієнт покриття | 0,70 | 0,29 | 0,10 | 0,60 | 0,80 |
| Робочий капітал до активів | -0,27 | 0,27 | 0,10 | -0,36 | -0,17 |
| Чиста вартість ВК до загальної величини заборгованості | 2,39 | 4,60 | 1,59 | 0,80 | 3,99 |
| Рентабельність продажів | -0,07 | 0,20 | 0,07 | -0,14 | 0,01 |
| Рентабельність ВК | -0,06 | -0,06 | 0,25 | 0,10 | 0,04 |
| Рентабельність активів | -0,03 | 0,10 | 0,04 | -0,07 | 0,00 |
| Коефіцієнт оборотності активів | 0,63 | 0,49 | 0,18 | 0,44 | 0,81 |
| Грошовий потік до заборгованості | 0,03 | 0,15 | 0,09 | -0,06 | 0,11 |
Довірчий інтервал являє собою інтервал, усередині якого з імовірністю 95% знаходиться значення аналізованих показників. Пояснимо на прикладі коефіцієнта покриття. Отриманий довірчий інтервал означає, що з імовірністю 95% коефіцієнт покриття в підприємства-небанкрута може приймати значення від 1,64 до 2,37, у той час як з тією же імовірністю цей показник у підприємства-банкрута може приймати значення від 0,60 до 0,80. Як бачимо, інтервали не тільки не перетинаються, але і відстоять досить далеко один від одного, що говорить про гарну "розділову" здатності даного показника.
За даним критерієм показники "Відношення чистої вартості власного капіталу до загальної величини заборгованості" і "Коефіцієнт оборотності активів" не можуть служити надійними показниками при оцінці платоспроможності підприємства. У першого з них довірчі інтервали виявилися занадто широкі й у результаті перетнулися (3,60 і 6,87 для небанкрутів і 0,8 і 3,99 для банкрутів). У другого показника довірчі інтервали були не настільки широкі, але, проте, також перетнулися (0,69 і 1,09; 0,44 і 0,81).
Для того, щоб переконатися в тім, що всі показники, включені нами в розгляд, дійсно необхідні в моделі, проведемо кореляційний аналіз їхньої взаємозалежності. Результати розрахунку представлені в таблиці 3.5 (сильно корелюють показники виділені жирними).
Таблиця 3.5
Аналіз кореляції показників
| КОРЕЛЯЦІЯ | ОА/КЗ | РК/А | П/В | П/ВК | П/А | ДП/З |
| Коефіцієнт покриття | Х | 0,70 | 0,53 | 0,34 | 0,57 | 0,64 |
| Робочий капітал до активів | 0,70 | Х | 0,74 | 0,60 | 0,71 | 0,50 |
| Рентабельність продажів | 0,53 | 0,74 | Х | 0,56 | 0,75 | 0,62 |
| Рентабельність ВК | 0,34 | 0,60 | 0,56 | Х | 0,83 | 0,41 |
| Рентабельність активів | 0,57 | 0,71 | 0,75 | 0,83 | Х | 0,73 |
| Грошовий потік до заборгованості | 0,64 | 0,50 | 0,62 | 0,41 | 0,73 | Х |
На основі таблиці видно, що рентабельність активів знаходиться в тісному зв'язку з показниками робочого капіталу до активів, рентабельністю продажів, рентабельністю власного капіталу і грошовим потоком до заборгованості. Робочий капітал, крім рентабельності активів, корелює з коефіцієнтом покриття і рентабельністю продажів.
Включати в модель тісно пов'язані один з одним показники недоцільно. Таким чином, варто розглянути 3 моделі.
Кожну з даних моделей, формують наступні показники:
Модель№1:
· Робочий капітал до активів
· Рентабельність власного капіталу
· Грошовий потік до заборгованості
Модель№2:
· Коефіцієнт покриття
· Рентабельність активів
Модель№3:
· Коефіцієнт покриття
· Рентабельність продажів
· Рентабельність власного капіталу
· Грошовий потік до заборгованості
Таким чином, одержимо наступні моделі:
Модель№1=0,47К1+0,14К2+0,39К3
Модель№2=0,62К4+0,38К5
Модель№3=0,49К4+0,12К2+0,19К6+0,19К3,
Де
К1 - Робочий капітал до активу
К2 - Рентабельність власного капіталу
К3 - Грошовий потік до заборгованості
К4 - Коефіцієнт покриття
К5 - Рентабельність активів
К6 - Рентабельність продажів
Для визначення критичних значень моделей розрахуємо кожну з них для розглянутих підприємстві і побудуємо довірчі інтервали з рівнем помилки 5%.
Отримані результати представлені в таблиці 3.6.
Таблиця 3.6
Критичні значення моделей
| Модель | Благополучні | Банкрути | Зона невизначеності |
| I | 0,08-0,16 | (-0,20)-(-0,08) | (-0,08)-0,08 |
| II | 1,07-1,54 | 0,35-0,49 | 0,49-1,07 |
| III | 0,92-1,36 | 0,25-0,38 | 0,38-0,92 |
Аналіз даних моделей на підставі даних розглянутих підприємств показав, що найменшу помилку має модель №3. Проведемо за даною моделлю прогноз фінансового стану для ЗАТ „АТБ Групп” станом на 2006 рік:
М3 = 0,49*0,99+0,12*0,01+0,19*0,001+0,19*0,20199 = 0,5254
Отримані результати свідчать, що підприємство належить до зони невизначеності і фінансовий стан підприємства можна визначити як нестійкий, що підтверджує результати отримані у розділі 2.2.
Отже, базуючись на проведених дослідженнях можна зробити висновок, що для українських підприємств застосування „західних” показників неплатоспроможності і банкрутства є небажаним, так як вони не враховуються специфіку вітчизняного економічного середовища і відповідно не ілюструють реальну картину фінансового стану вітчизняних підприємств.
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств та інших суб’єктів ринку в підготовці та прийнятті управлінських рішень. Ефективність цих рішень багато в чому залежить від об’єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючого й очікуваного фінансового стану підприємства.
Оцінювання фінансового стану підприємства становить інтерес для широкого кола суб’єктів ринку:
· підприємства, яке хоче знати неупереджену думку про свою діяльність і розробити заходи щодо її поліпшення;
· інвесторів, заінтересованих в ефективності та прийнятній ризиковості інвестування своїх коштів;
· кредиторів і постачальників, які бажають впевнитись у платоспроможності підприємства;
· партнерів по бізнесу, які прагнуть встановити з підприємством стабільні й надійні ділові відносини (постачальники, споживачі, транспортувальники, страхові группї та ін.);
· сторонніх щодо підприємства структур (так, Державна податкова адміністрація бажає впевнитись у спроможності підприємства сплачувати податки, профспілки – у стабільності зайнятості працівників і здатності своєчасно виплачувати заробітну плату, благодійні організації – у потенційній спроможності підприємства допомагати).
Таким чином, фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.
Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.
В дипломній роботі було досліджено теоретичні та практичні аспекти діагностики фінансового стану підприємства на прикладі діючого вітчизняного підприємства – ЗАТ „АТБ-Групп”.
В ході дослідження ми виявили, що основні засоби підприємства є сильно зношеними і оновлення фондів практично не відбувається; фінансова стійкість підприємства є незадовільною, хоча і спостерігається тенденція до його покращення; показники ліквідності підприємства свідчать про неліквідний баланс підприємства; показники ділової активності свідчать про нарощування підприємством випуску основної продукції і мають позитивну тенденцію до покращення.
Отже, для покращення свого фінансового стану та збільшення об’єму виробництва та реалізації продукції, підприємство потребує значних капіталовкладень з боку зовнішніх інвесторів, інакше, йому може загрожувати банкрутство (що підтверджує розрахунок індексу М3).
Стосовно моделі діагностики фінансового стану підприємства, то тут слід відмітити, що аналітик на власний розсуд вибирає з переліку показники для діагностики фінансового стану підприємства. Наприклад, на основі пропозицій Комітету з узагальнення практики аудиту (Великобританія) з урахуванням досвіду й умов діяльності російських підприємств можна запропонувати для вітчизняних підприємств дворівневу систему показників.
До першої групи належать показники, несприятливі значення яких або тенденції до змін свідчать про можливі фінансові ускладнення: перевищення критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості, надмірне використання короткострокових позик для фінансування довгострокових вкладів, низькі значення показників ліквідності, хронічна нестача обігових коштів, невиконання зобов’язань перед інвесторами, кредиторами, акціонерами, висока питома вага простроченої дебіторської заборгованості та ін.
До другої групи належать показники, які ще не свідчать про загрозу банкрутства, але можуть вважатись першими ознаками небажаного розвитку подій, якщо вжити термінових запобіжних заходів: втрата провідних фахівців-менеджерів, порушення ритмічності виробництва, недостатня диверсифікація в діяльності підприємства, участь у сумнівних судових справах, недостатня увага до технічного і технологічного оновлення, втрата ключових партнерів та ін.
Не всі з перелічених показників можна взяти з фінансової звітності. Потрібна додаткова інформація. Критичні значення показників можна отримати, оброблюючи методами математичної статистики дані про діяльність підприємств за окремими галузями економіки.
Питання діагностики фінансового стану підприємства є вкрай актуальним на сьогодення в Україні, про свідчить тривала криза неплатежів та її негативні наслідки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” від 16 липня 1999 р. // Галицькі контракти. – 1999. - №36
2. Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 17 червня 1999 р. //Галицькі контракти. – 1999. - № 38
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1. „Загальні вимоги до фінансової звітності”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 // Галицькі контракти. – 1999. - № 32
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2. „Баланс”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 // Галицькі контракти. – 1999. - № 32
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3. „Звіт про фінансові результати”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 // Галицькі контракти. – 1999. - № 32
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4. „Звіт про рух грошових коштів”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 // Галицькі контракти. – 1999. - № 32
7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5. „Звіт про власний капітал”: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 // Галицькі контракти. – 1999. - № 32
8. Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій // Галицькі контракти. - 1997. - №40.
9. Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика інтегральної інвестиційної привабливості підприємств та організацій // Українська інвестиційна газета. - 1998. -№3.
10. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419 "Про складання фінансової звітності".
11. Антикризисное управление: от банкротства – к финансовому оздоровлению/ Под ред. Г.П. Иванова. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1995.
12. Беркар Коласс. Управление финансовой деятельностью предприятия. - М.: Финансы, 1997.
13. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. - К.: Ника-Центр, Эльга, 1999.
14. Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами. - К., 1996.
15. Бланк И. А. Управление прибылью. - К.: Ника-Центр, Эльга, 1999.
16. Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. - К., 1997.
17. Давыдова Г.В., Беликов А.Ю. Методика количественной оценки риска банкротства предприятий // Управление риском, 1999 г., № 3
18. Ефимова О. В. Финансовый анализ. - М., 1996.
19. Жежера М. Порівняльна характеристика методики проведення аналізу фінансового стану підприємств в Україні та за кордоном // Економіка, фінанси, право. – 1999. - №5
20. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 2005
21. Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. - М.: Финансы и статистика, 2000
22. Крутик О. Б. Основы финансовой деятельности предприятия. - СПб, 1996.
23. Маркарьян Э.А., Герасименко, Г.П. "Финансовый анализ" – М.: "ПРИОР", 1997 г.
24. Павлова Л. Н. Финансы предприятия. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.
25. Родионова В. М., Федотова М. А. Финансовая устойчивость предприятий в условиях инфляции. - М.: Перспектива, 1995.
26. Руководство по кредитному менеджменту: Пер. с англ. / Под ред. Б. Эдвардса. – М.: ИНФРА-М, 1996.
27. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. Учеб. пособие. -Минск; М.: ИП "Экоперспектива", 1998.
28. Скоун Т. “Управленческий учет”/Пер. с англ. под редакцией Н.Д. Эриашвили. – Аудит, ЮНИТИ, 1997.
29. Стрекалов О.Б., Зарипов Э.Р. Кризисы в организации и управление проектами: Учебное пособие. – Казань: Казан. гос. технол. ун-т, 2000
30. Теория и практика антикризисного управления: Учебник для вузов/ Г.З. Базаров, С.Г. Беляев, Л.П. Белых и др.; Под ред. С.Г. Беляева и В.И. Кошкина. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 2005
31. Фінанси підприємств. Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. - К.: КНЕУ, 1999.
ДОДАТКИ
Додаток А
Зміни у складі звітності підприємства
Додаток Б
Додаток B
Порівняльний аналітичний баланс ТОВ „І.С. Інвест” за 2004-2005рр.
| № п/п | Стаття балансу | 2004 | 2005 | Зміни за звітний період | |||||
| тис. грн. | % до підсумку | тис. грн. | % до підсумку | абсолютні | темп, % | частка пунктів | |||
| а | б | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | |
| Актив | |||||||||
| 1 | Майно разом | 2757,70 | 100,00 | 2649,70 | 100,00 | -108,00 | -3,92 | 0,00 | |
| 1.1 | Необоротні активи | 158,10 | 5,73 | 205,90 | 7,77 | 47,80 | 30,23 | 2,04 | |
| 1.2 | Оборотні активи | 2599,60 | 94,27 | 2443,80 | 92,23 | -155,80 | -5,99 | -2,04 | |
| 1.2.1 | Запаси | 1115,80 | 40,46 | 1428,70 | 53,92 | 312,90 | 28,04 | 13,46 | |
| 1.2.2 | Дебіторська заборгованість | 692,00 | 25,09 | 768,10 | 28,99 | 76,10 | 11,00 | 3,89 | |
| 1.2.3 | Поточні фінансові інвестиції | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | |
| 1.2.4 | Витрати майбутніх періодів | 2,20 | 0,08 | 1,60 | 0,06 | -0,60 | -27,27 | -0,02 | |
| 1.2.5 | Кошти та їх еквіваленти | 739,10 | 26,80 | 197,60 | 7,46 | -541,50 | -73,26 | -19,34 | |
| 1.2.6 | Інші оборотні активи | 50,50 | 1,83 | 47,80 | 1,80 | -2,70 | -5,35 | -0,03 | |
| Пасив | |||||||||
| 2 | Джерела майна разом | 2757,70 | 100,00 | 2649,70 | 100,00 | -108,00 | -3,92 | 0,00 | |
| 2.1 | Власний капітал | 193,40 | 7,01 | 186,20 | 7,03 | -7,20 | -3,72 | 0,01 | |
| 2.1.1 | Статутний капітал | 187,60 | 6,80 | 180,40 | 6,81 | -7,20 | -3,84 | 0,01 | |
| 2.1.2 | Нерозподілений прибуток | 1,50 | 0,05 | 1,50 | 0,06 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | |
| 2.1.3 | Інші джерела | 4,30 | 0,16 | 4,30 | 0,16 | 0,00 | 0,00 | 0,01 | |
| 2.2 | Позиковий капітал | 2564,30 | 92,99 | 2463,50 | 92,97 | -100,80 | -3,93 | -0,01 | |
| 2.2.1 | Довгострокові зобов’язання | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | |
| 2.2.2 | Короткострокові кредити та позики | 0,00 | 0,00 | 517,30 | 19,52 | 517,30 | 0,00 | 19,52 | |
| 2.2.3 | Кредиторська заборгованість і поточні зобов’язання | 2564,30 | 92,99 | 1946,20 | 73,45 | -618,10 | -24,10 | -19,54 | |
| 2.3 | Доходи майбутніх періодів | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | |
Додаток Г
Порівняльний аналітичний баланс ТОВ „І.С. Інвест” за 2004-2006рр.
| № п/п | Стаття балансу | 2004 | 2006 | Зміни за звітний період | |||||
| тис. грн. | % до підсумку | тис. грн. | % до підсумку | абсолютні | темп, % | частка пунктів | |||
| а | б | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | |
| Актив | |||||||||
| 1 | Майно разом | 2757,70 | 100,00 | 3232,63 | 100,00 | 474,93 | 17,22 | 0,00 | |
| 1.1 | Необоротні активи | 158,10 | 5,73 | 251,20 | 7,77 | 93,10 | 58,89 | 2,04 | |
| 1.2 | Оборотні активи | 2599,60 | 94,27 | 2981,44 | 92,23 | 381,84 | 14,69 | -2,04 | |
| 1.2.1 | Запаси | 1115,80 | 40,46 | 1743,01 | 53,92 | 627,21 | 56,21 | 13,46 | |
| 1.2.2 | Дебіторська заборгованість | 692,00 | 25,09 | 937,08 | 28,99 | 245,08 | 35,42 | 3,89 | |
| 1.2.3 | Поточні фінансові інвестиції | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | |
| 1.2.4 | Витрати майбутніх періодів | 2,20 | 0,08 | 1,95 | 0,06 | -0,25 | -11,27 | -0,02 | |
| 1.2.5 | Кошти та їх еквіваленти | 739,10 | 26,80 | 241,07 | 7,46 | -498,03 | -67,38 | -19,34 | |
| 1.2.6 | Інші оборотні активи | 50,50 | 1,83 | 58,32 | 1,80 | 7,82 | 15,48 | -0,03 | |
| Пасив | |||||||||
| 2 | Джерела майна разом | 2757,70 | 100,00 | 3232,63 | 100,00 | 474,93 | 17,22 | 0,00 | |
| 2.1 | Власний капітал | 193,40 | 7,01 | 227,16 | 7,03 | 33,76 | 17,46 | 0,01 | |
| 2.1.1 | Статутний капітал | 187,60 | 6,80 | 220,09 | 6,81 | 32,49 | 17,32 | 0,01 | |
| 2.1.2 | Нерозподілений прибуток | 1,50 | 0,05 | 1,83 | 0,06 | 0,33 | 22,00 | 0,00 | |
| 2.1.3 | Інші джерела | 4,30 | 0,16 | 5,25 | 0,16 | 0,95 | 22,00 | 0,01 | |
| 2.2 | Позиковий капітал | 2564,30 | 92,99 | 3005,47 | 92,97 | 441,17 | 17,20 | -0,01 | |
| 2.2.1 | Довгострокові зобов’язання | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | |
| 2.2.2 | Короткострокові кредити та позики | 0,00 | 0,00 | 631,11 | 19,52 | 631,11 | 0,00 | 19,52 | |
| 2.2.3 | Кредиторська заборгованість і поточні зобов’язання | 2564,30 | 92,99 | 2374,36 | 73,45 | -189,94 | -7,41 | -19,54 | |
| 2.3 | Доходи майбутніх періодів | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | 0,00 | |
0 комментариев