Платежі за використання земельних ресурсів

2.1 Платежі за використання земельних ресурсів

Нормативна ціна землі в Україні – це вартість земельних ділянок певної якості та місцезнаходження, визначена з врахуванням потенційного доходу (“еталонної” прибутковості одиниці площі землі) і встановленого Кабінетом Міністрів відсотка капіталізації чистого прибутку від землі.

В Україні встановлено три види платежів за земельні ресурси:

-    за використання земель сільськогосподарського призначення;

-    за використання земель населених пунктів;

-    за вилучення угідь, що не належать до населених пунктів, для непрофільного використання.

Основою формування нормативної ціни землі є показники якості та місцезнаходження земельної ділянки. Відповідно до Закону України “Про плату за землю” від 19.09.96 плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Земельний податок – обов’язковий платіж, що стягується з юридичних і фізичних осіб за використання земельної ділянки. Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Нормативи платежів за земельні ресурси в Україні наведені в табл. 2.

Таблиця 2. Нормативи платежів за земельні ресурси України

Економічна оцінка одного гектара землі (Г) за методикою академіка С.Г. Струмиліна визначається за формулою:

Г = К (У/Т: У₁/Т₁),

де К – вартість освоєння одного гектара у визначених умовах (середня по державі);

У/Т і У₁/Т₁

відношення врожайності до витрат на виробництво сільськогосподарської продукції на даній дільниці і середньої величини по Україні.

Ціну землі у грошовому вираженні можна відобразити
формулою:

,

де S – ціна землі, грн.;

R – диференційна рента;

Е_н – норматив ефективності.

Зібрані кошти за використання земельних ресурсів розподіляються так: 30 % – відрахування у держбюджет; 70 % – в обласні та місцеві бюджети.