Економічні механізми управління в галузі охорони навколишнього середовища в Україні

3.1. Економічні механізми управління в галузі охорони навколишнього середовища в Україні

Протягом оставннiх трьох десятирiч в Українi була сформована система управлiння природоохоронною дiяльнiстю. Розрiзняються два головних перiоди розвитку цiєї системи:

- регулятивний - з 60-х до початку 90-х рокiв, коли було прийнято ряд законоданчих актiв з питань охорони навколишнього природного середовища;

- еколого-економiчний, починаючи з 1991 р., коли було введено в дiю Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”, яким були вставовлено засади формувавння економiчних механiзмiв природокористування та природоохоронної дiяльностi.

Найважливiшими функцiональними елемевтом державної системи управлiння природоохоронною дiяльнiстю є наступнi складовi економiчного механiзму природокористування та природоохоронної дiяльностi:

- механiзми зборiв за забруднення навколишнього природного середовища та за спецiальне використання природних ресурсiв;

- механiзм вiдшкодування збиткiв, заподiяних внаслiдок порушення законодавства про охорону довкiлля;

- система державного бюджетного фiнансування природоохоронних заходiв через головний роздiл у складi Держбюджету “Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека”, Державний, республiканський АР Крим та мiсцевi фонди охорони навколишнього природного середовища у складi вiдповiдних бюджетiв [72 ].

Важливо зазначити, що Законом України “Про систему оподаткування” вiд 25.06.1991р. (з подальшими змiнами та доповненнями) збiр за забруднення навколишнього природного середовища та збiр за спецiальне використання природних ресурсiв вiднесенi до загальнодержавних податкiв i зборiв (обов’язкових платежiв).

Економiчнi механiзми природокористування та природоохоронної діяльностi в Українi базується на таких головних засадах:

- платнiсть за спецiальне використання природних ресурсiв та за шкiдливий вплив на довкiлля;

- цiльове використання коштiв, отриманних вiд зборiв за спецiальне використання природних ресурсiв та забруднення довкiлля, на лiквiдацiю джерел забруднення, вiдновлення та пiдтримання природних ресурсiв в належному станi.

Головною метою економiчних механiзмiв природокористування та природоохоронної дiяльностi є:

- стимулювання шляхом впровадження еколого-економiчних iнструментiв природокористувачiв до зменшення шкідливого впливу на довкiлля, рацiонального та ощадливого використання природних ресурсiв та зменшення енерго- i ресурсомiсткостi одиницi продукцiї;

- створення за рахунок коштiв, отриманих вiд екологічних зборiв та платежiв, незалежного вiд державного та мiсцевих бюджетiв джерела фiнансування природоохоронних заходiв та робiт [72 ].

Структура економiчного механiзму природоохоронної дiяльностi включає:

- планування природоохоронних заходiв. до цього блоку вiдноситься:

а) встановлення нормативiв плати i розмiрiв платежiв за викиди i скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розмiщення вiдходiв та iншi види шкiдливого впливу;

б) встановлення лiмiтiв викидiв i скидiв забруднюючих речовин та розмiщення вiдходiв;

в) встановлення перелiку видiв дiяльностi, що належать до природоохоронних заходiв;

г) формування перелiку першочергових заходiв нацiональних регiональних, державних, природоохоронних програм;

- фiнансування природоохоронних заходiв:

а) плата за забруднення навколишнього природного середовища;

б) розподiл платежiв за забруднення навколишнього природного середовища;

в) формування фондiв охорони навколишнього природного середовища;

г) вiдшкодування в установленому порядку, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища;

- стимулювання в системi охорони навколишнього середовища:

а) надання пiльг при оподаткуваяннi в разi реалiзацiї заходiв, спрямованих на полiпшення охорони навколишнього природного середовища;

б) надання на пiльгових умовах позичок для реалiзацiї заходiв щодо охорони навколишнього середовища;

в) звiльнення вiд оподаткування фондiв охорони навколишнього середовища;

г) передача частини коштiв позабюджетних фондiв на договiрних умовах на заходи для гарантованого зниження викидiв i скидiв забруднення речовин;

д) стимулюваяня працiвникiв у галузi охорони навколишнього середовища [72 ].

3.2. Збiр за забруднення навколишнього природного середовища

На основi офiцiйних статистичних даних та з врахуванням вищезазначених мотивiв був визначений коефiцiєнт iндексацiї (92 рази) i замiсть тимчасових нормативiв плати за забруднення були розробленi “Базовi нормативи плати за забруднення навколишнього природного середовища України” та “Методика визначення розмiрiв плати i стягнення платежiв за забруднення навколишнього природного середовища України”, затвердженi наказом Мiнiстерства охорони природи України та зареєстрованi в Мiнiстерствi юстицiї України 14.05.1993 р. за № 46.

В Базових нормативах плати за забруднення навколишнього природного середовища був значно зменшений перелiк визначених i встаповлених попередньою Методикою ставок плати, щодо викидiв у повiтря (iз 2240 до 92), щодо скидiв у воду (iз 31 до 27 речовин).

Нормативи речовин, якi не ввiйшли до цього Перелiку, визначалися через таблиці. Одним з перших еколого-економiчних iнструментiв природоохоронної дiяльностi став механiзм плати за забруднення навколишнього природного середовища, впроваджений постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 13 сiчня 1992 року № 8 “Про затвердження Порядку визначення плати i справляння платежiв за забруднення навколишъого природного середовища i Положення про республiканський позабюджетний фонд охорони навколишнього природного середовища’’. Згiдно з цiєю постановою була введена пряма плата за забруднення, яка залежить вiд кiлькостi та “якостi” забруднюючих речовин. Ця плата справлялася за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повiтря, за скиди забрудаюючих речовин безпосередньо у воднi об’єкти та за розмiщення вiдходiв.

Важливо, що згiдно з цією постановою плата за забруднення навколишнього природного середовища не звiльняє пiдприємства вiд вiдшкодування збиткiв, заподiяних державi внаслiдок порушення природоохоронного законодавства.

Вiдповiдно до цiєї постанови Мiнiстерство охорони природи України за погодженням з Мiнiстерством економiки України i Мiнiстерством фiнансiв України в 1992 році розробило i направило до Уряду АР Крим, облдержадмiнiстрацiй, Київськiй та Севастопольськiй мiських держадмiнiстрацiй, мiсцевих природоохоронних органiв Методику визначення тимчасових нормативiв плати i стягнення платежiв за забруднення навколишнього природного середовища [72 ].

В основу методологiї встановлення нормативiв, якi визначали розмiри плати за забруднення, було покладено:

- величину еколого-економiчного збитку;

- обсяг грошових коштiв, який необхiдно “отримати” з кожної тонни викидiв, скидiв, розмiщених вiдходiв для створення джерела фінансування екологiчної дiяльностi, який був би незалежним вiд державного бюджету;

- економічний стан пiдприємств-забруднювачiв.

З метою вдосконалення дiючої системи визначення розмiрiв плати, для пiдвищення їх ефективностi та в зв’язку з гiперiнфляцiєю в 1992 р. Мiнiстерство охорони природи України почало розробку Базових нормативiв оплати за забруднення природного середовища з врахуванням отриманого досвiду та iнфляцiйних процесiв. За основу був взятий iндекс зростання цiн на будiвельно-монтажнi роботи в цiлому по країнi, оскiльки отриманi кошти за забруднення навколишнього природного середовища, переважно мають спрямовуватися саме на будiвельно-мовтажаi роботи iз спорудження водоочисних споруд, полiгонiв для розмiщення та утилiзацiї вiдходiв, газоочисного обладнання.ю граничнодопустимих концентрацiй забруднюючих речовин та класу небезпечностi. Це в свою чергу спонукало забруднювачiв до розробки нормативiв граничнодопустимих викидiв у повiтря та граничнодопустимих скидiв забруднюючих речовин у воднi об’єкти.

навколишнього природного середовища України за погодженням iз Мiнiстерством економiки України i Мiнiстерством фiнансiв України переглянуло розмiри нормативiв плати за забруднення довкiлля i збiльшило iх у 50,2 рази, взявши за основу середньозважений показник iндексу iяфляцiї в основних галузях народного господарства (наказ Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища України вiд 29.12.1995 № 153; зареєстрований в Мiнiстерствi юстицiї України 12.01.1996 р. за № 21/1 046) [72].

З метою проведення в подальшому своєчасної iндексацiї нормативiв плати В зв’язку з постiйним зростанням iнфляцiї в країнi Мiнiстерство охорони за забруднення навколишнього природного середовша вiдповiдно до зростання iнфляцiї Мiнiстерство охорони навколишнъого природного середовища України за погодженням з Мiнiстерством економiки України i Мiнiстерством фiнансiв України розробило i затвердило Методику iндексацiї нормативiв плати за забруднення навколишнього природного середовища (наказ Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища України вiд 27.05.96 № 49, зареєстрований в Мiнiстерствi юстицiї України 11.06.1996 р. за № 289/1314).

Для облiку надходження коштiв, отриманих вiд плати за забруднення навколишнього природного середовища та за спецiальне використання природних ресурсiв, й використання цих коштiв Мiнiстерством охорони навколишнього природного середовища України були розробленi, а Мiнiстерством статистики України введенi вiдповiднi форми державної статистичної звiтностi (“форма № 1 - екологiчнi фонди” та “форма № 1 - екологiчнi витрати”).

Впровадження в Українi механiзму плати за забруднення навколишнього природного середовища принесло позитивнi результати. Реалiзовано важливий природоохоронний принцип “забруднювач та своживач платить”, що був затверджений Органiзацiєю Економiчного Спiвробiтництва i Розвитку (ОЕСР) в 1972 р., як економiчний принцип компенсацiї витрат, пов’язаних iз боротьбою iз забрудненням довкiлля. Тепер забруднювачi повиннi вiдшкодовувати витрати, пов’язанi з попередженням забруднення навколишнього середовища i проведенням заходiв боротьби iз ним.

Стимулююча функцiя платежiв спрямована на запобiгання виснаження природних ресурсiв i припинення безооплатного використання навколишнього середовища як приймальника забруднюючих речовин [72].

Економiчна суть плати за забруднення полягає в тому, що:

- забруднювач i споживач продукції змушений оплачувати (компенсувати) економiчнi збитки вiд негативного екологiчного впливу на здоров’я людей, об’єкти житлово-комунального господарства (житловий фонд, мiський транспорт, зеленi насадження тощо), сiльськогосподарськi угiддя, воднi, лiсовi, рибнi та рекреацiйнi ресурси, основнi фонди промисловостi та iн. При цьому слiд враховувати, що наразi не йдеться про юридичну вiдповiдальність у повному обсязi за забруднення навколишнього середовища;

- платежi за забруднення стали основою створення мiсцевих, республiканського АР Крим i державного фондiв охорони навколишнього природного середовища, незалежного вiд державного та мiсцевих бюджетiв джерела фiнансування природоохоронних заходiв i робiт.

Причому плата за забруднення, яка здiйснюється в межах граничнодопустимих викидiв (ГДВ), граничнодопустимих скидiв (ГДС), тимчасово-погоджених викидiв (ТПВ), тимчасово-погоджених скидiв (ТПС) відноситься на собiвартiсть продукцiї (включається до валових витрат i оплачується споживачем, чим реалiзовано принцип “споживач платить”. До понаднормативного (понад ГДВ, ГДС, ТПВ, ТПС), понадлiмiтного забруднення застосовуються штрафы санкцiї, якi сплачуються за рахунок прибутку пiдприємства-забруднювача.

В умовах ринкових вiдносин, конкуренцiї плата стимулює виробника до змевшення рiвня забруднення, з метою зменшення цiни продукцiї та підвищення її конкурентоспроможностi.

Слiд зазначити, що екологічні нормативи (ГДВ, ГДС, ТПС, ТПВ) регулярно переглядаються i стають більш жорсткими та встановлюються на окремi термiни iз зазначеним природоохоронних робiт, якi має виконати пiдприємство-забруднювач.

Проте з часу виходу постанови Кабінету Мiністрiв України вiд 13.01.1992 р. № 18 вiдбулося ряд змiн в економiцi та законодавствi, отриманий певний досвiд в справляннi збору за забруднення навколишнього природного середовища. Тому Мiнiстерство охорони навколишнього природного середовшца та ядерної безпеки України за походженням з iншими заiнтересованими центральними органами виконавчої влади розробило нову редакцiю Порядку встановлевня нормативiв збору за забруднення навколишнього природного середовища i стягнення цього збору, затверджену постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 1.03.I999 р. № 303.

Характерною рисою цього Порядку є спрощення системи платежiв за забруднення навколишнього природного середовища [72].

Зокрема скасована авансова щоквартальна форма плати за забруднення, яка в умовах нестабiльностi роботи пiдприємств стала “несправедливою”. Дiюча авансова форма сплати в багатьох випадках призводила до переплат пiдприємствами i викликала багато нарiкань вiд них. Тому Порядком встановлено, що збiр за забруднення вавколишнього природного середовища сплачується платниками щоквартально відповідно до фактичних обсягiв викидiв (для стацiонарних джерел забруднення), скидiв, розмiщення вiдходiв та кiлькостi використаного пального (для пересувних джерел забруднення) до 20 числа мiсяця, що настає за звiтним кварталом.

Остаточна сплата збору за звiтний рiк проводиться платниками вiдповiдно до фактичних обсягiв викидiв, скидiв, розмiщення вiдходiв та кiлькостi використаного пального (для пересувних джерел забруднення) у 10-денний термiн після подання платниками збору рiчної статистичної звiтностi про кiлькiсть викидiв, скидiв розмiщення вiдходiв та використаного пального.

Остаточний розрахунок збору за звiтний рiк i сплата його здiйснюються платниками, якi не подають рiчної статистичної звiтностi, за довiдками про фактичнi обсяги викидiв, скидiв, розмiщення вiдходiв та використаного пального, що подаються до 15 сiчня до органiв державної податкової служби, за попереднiм погодженням з органами Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.

Скасованi пункти, що суперечили чинному базовому законодавству з питань оподаткування, зокрема це стосується пунктів, якими встановлювалося, що:

- мiсцевi ради базового рiвня мали право звiльняти повнiстю або частково вiд плати за забруднеyня навколишнього природного середовища збитковi та низькорентабельнi пiдприємства;

- Рада мiнiстрiв АР Крим, обласнi, Київська та Севастопольськi мiські держадмiнiстрацiї могли звiльняти пiдприємства вiд плати за забруднення, за викиди i скиди забруднюючих речовин в межак гранично допустимих викидiв і скидів [72 ].

Розширено перелiк платникiв за забруднення пересувними джерелами забруднення, шляхом введення нормативiв плати за забруднення при спаленнi ними зрiдженого нафтового та стягненого природного газу, мазуту.

З метою спрощення системи плати встановлено перелiк основних забруднюючих речовин, за викиди та скиди яких обов’язково справляється плата. Одночасно Рада мiнiстрiв АР Крим, обласнi, Київська та Севастопольськi мiськi ради, за поданням органiв Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України можуть збiльшувати перелiк видiв забруднюючих речовин, на якi встановлюється збiр за викиди i скиди. Це нововведення дає можливiсть в разi незначних обсягiв забруднення, а вiдповiдно i розмiрiв платежiв (коли адмiнiстративнi витрати щодо визначення та встановлення платежу в декiлька разiв перевищують розмiр плати), такий платiж не стягати.

Перелiк викидiв основних забруднюючих речовин вiд стацiонарних джерел забруднення включає 25 видiв. Ставка нормативiв збору складаютъ вiд 2 до 67871 гривень за 1 тонну викиду забрудшоючої речовини.

При визначеннi розмiру платежу за забруднення навколишнього природного середовища застосовуються ряд коригуючих коефiцiєнтiв.

Одним iз важливих моментiв нового Порядку є покладення контролю за повноту та своєчаснiсть птлатежiв за забруднення навколишнъого природного середовища на Державну податкову адмiнiстрацiю. До цього часу такий контроль законодавчо не був встановлений.

Цiєю ж постановою Кабiнет Мiнiстрiв України затвердив Базовi нормативи плати за забруднення навколишнього природного середовища України, якi до того були затвердженi наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та зареєстрованi в Мiнiстерствi юстицiї України [72].

Вiдповiдно до Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” збори за забруднення навколишнього природного середовища платники (крiм розташованих у мiстах загальнодержавного значення) перераховують у таких розмiрах:

20 вiдсоткiв - на окремi рахунки до мiсцевих фондiв охорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складi сiльських, селищних, мiських бюджетiв;

50 вiдсоткiв - на окремi рахунки до місцевих фондiв охорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складi бюджету Автономної Республiки Крим, обласних бюджетiв;

30 вiдсоткiв на окремий рахунок до державного фонду охорони навколишнього природного середовища, що утворюється у складi державного бюджету України.

Платники збору, розташованi у мiстах Києвi та Севастополi, збори за забруднення навколишнього природного середовища перераховують у таких розмiрах:

Похожие работы

Екологічний вплив міського транспорту на навколишнє середовище

Скачать

34177

1

1

... рівень функціонування — неодмінні умови життя сучасного міста і його населення. Однак настільки ж очевидно, що саме діяльність міського транспорту, в тому числі пасажирського, може бути визнана одним з основних факторів негативного впливу на стан середовища існування в містах, особливо великих. Необхідна комплексна оцінка функціонування міських транспортних систем, їхньої екологічної чистоти, ...