Охорона вод басейну р. Інгулець від впливу ГЗК

Кафедра екології

Курсовий проект

З дисципліни: «Раціональне використання природних ресурсів».

На тему: «Охорона вод басейну р. Інгулець від впливу ГЗК».

Кривий Ріг

2010

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика р. Інгулець

2. Вплив ГЗК на води басейну р. Інгулець

2.1 Стан вод у р. Інгулець на сьогодні

2.2 Балка Свистунова як основний забруднювач

2.3 Наслідки впливу ГЗК на р. Інгулець

3. Заходи щодо зменшення негативного впливу ГЗК на води р. Інгулець

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Загально відомий факт, що основою народногосподарського комплексу Кривбасу є залізорудна промисловість, яка базується на одному з найбільших у світі родовищ залізної руди. В промисловий комплекс регіону входять гірничодобувні і переробні галузі, а також допоміжні підприємства.

За декілька десятиліть Кривбас перетворився на епіцентр екологічних проблем, які потребують термінового вирішення.

Видобування і переробка залізної руди пов’язані з використання великої кількості води. Водогосподарська ситуація гірничих підприємств Кривбаса характеризуються надлишком зворотних вод. Для забезпечення безпечних умов відпрацювання рудних відкладень шахтні і кар'єрні води відкачуються.

Сьогодні в зворотних циклах гірничо-збагачувальних комбінатів діє схема використання шахтних вод с накопиченням її надлишків і щорічним їх скидом у ріки Інгулець і Саксагань і обов'язковою подальшою промивкою цих рік прісною водою. Ці скиди в продовж останніх років негативно впливають на стан цих річок.

Щорічно в Крівбасі відкачується 20 – 22 млн. м³ високо мінералізованих шахтних вод (с мінералізацією від 5 до 96 г/л при середній мінералізації 30 г/л, здебільшого це хлоридні води з високим вмістом хлорид-, сульфат-, натрій-, магній- і кальцій-іонів, який перевищує гранично допустиму концентрацію для поверхневих водних об’єктів і майже 18 – 20 млн. м³ кар'єрних вод.

Як показали останні перевірки Держінспекції Мінприроди України, скид надлишків зворотних вод гірничорудних підприємств Кривбасу в продовж останніх років продовжує негативно впливати на стан річки Інгулець.

Природоохоронні програми з поліпшення стану водогосподарської ситуації виконуються не належним чином. Утилізація мінералізованих шахтних вод стала гострою проблемою для Криворізького басейну.

З причин безперервних скидів мінералізованих вод в річку з гірничорудних виробництв Інгулець зараз практично повністю втратив свою фундаментальну, щодо річок, властивість - здатність до самоочищення.

По суті, всі існуючі антропогенні заходи щодо охорони вод є лише підтриманням спроможності річок та озер до самоочищення. Природне руйнування або нейтралізація забруднювачів проходить в результаті складних фізичних (осідання часток, випаровування), хімічних(окислення, коагуляція, гідроліз токсикантів) та біологічних процесів (включення забруднюючих речовин в обмінні процеси, руйнування або перехід токсикантів у нетоксичні форми). Така нейтралізація хімічних речовин-забрудників залежить, в першу чергу, від водності водойми. А зменшення водності річок, як правило, приводить до збільшення вмісту забруднюючих речовин. Але і кількісні величини стоку річки Інгулець в значній мірі зараз визначаються впливом гірничо-збагачувальних комбінатів.

Нажаль на сьогоднішній день очищення високо мінералізованих шахтних вод відсутня. Перед скидом стічні води лише відстоюють в спеціальних ставках-накопичувачах.

Одним з заходів щодо поліпшення ситуації можна запропонувати збільшення часу відстою за рахунок введення додаткових накопичувачів.

1. Загальна характеристика р. Інгулець

Течія. Довжина річки 549 км. Початок річки в заболоченій балці біля с. Топіло Знамерського р-ну Кіровоградської області на висоті 175 метрів. Тече по Придніпровській висоті по території Кіровоградській і Дніпропетровській областей України. У нижній течії протікає по Причорноморській низовині в межах Миколаївської и Херсонській областей. Нижче с. Тарасовки (Белозерський район Херсонської області) Інгулець утворює лиман шириною до 1 км і впадає в Дніпро декількома рукавами в 45 км від гирла останнього, біля с. Садове. Від гирла Інгульця до Херсону 20 км по руслу Дніпра.

Висота гирла над рівнем моря – 0,1 м. Падіння ріки складає 175 м, нахил річки – 0,32 м/км (у верхній течії до 1,2 м/км). Скорість річки на плесах незначна, на перекатах 0,2 – 0,5 м/сек (0,72 – 1,8 км/ч).

Гирло. Верхня течія Інгульця представляє собою ряд озероподібних або болотистих плесків, які з’єднуються між собою лише підчас весінніх паводків або після сильних злив. До м. Александрії річка тече вузькою стрічкою, береги якої місцями скелясті. В районі Кривого Рогу ширина річки складає близько 40 м, глибина до 1,7м. Збудоване в Кривому Розі водосховище утворене на місці гранітних виходів на поверхню і порогів Інгульця.

В середній течії річка тече в скелястих берегах, мається багато перекатів, порогів (техногенного характеру) – які являють собою зруйновані дамби і автомобільні мости.

Нижче Кривого Рогу Інгулець розмиває осадові породи.

Гирло у верхній течії спрямлене, в середній і нижчій дуже звивисте. Характерні петлі довжиною 5 – 7 км, практично повертаються в початкову точку. Від початку до гирла Інгулець утворює 55 меандр. В подальшому ширина річки збільшується ненабагато, досягаючи Снигирівки 100м, а гирлі – 120 м. Глибина на плесах може досягати 5м. Дно пісчане.

Режим. Замерзає Інгулець в грудні, відтаює – у березні. Живлення ріки переважно за рахунок снігу. Середні затрати води біля с. Могильовка 8,5 м³/с. Площа басейну річки 13 700 км ². Долина річки у верхній течії трапецієподібна шириною до 1 км, на окремих ділянках утворює неглибокі каньйони. В середній течії переважно V – подібна, схили долин висотою 25 – 35 м круті, іноді пологі, розсічені балками і кручами. Пройма річки 60 – 120 м. У нижній течії долина терасована( 3 – 4 чітко виражені тераси), шириною до 5 км, заплави шириною до 1,5 км. Зустрічаються заболочені ділянки, солончаки.

Гідроспоруди. Верхній відрізок річки зрегульований дамбами Карачунівського і Іскрівського водосховищ. Крімтого існує дамба ГЕС в смт. Велика Олександрівка. Насипні дамби в Інгульці, Білоусівки, Молій Олександрівки, Запоріжжі. Гідрологічні пости біля Александрії, Кривого Рогу, Могильовки.

Річка судохідна на відстані 109 км від гирла річки до смт.Калинінське. Вода використовується для зрошення і водопостачання, для вирішення водних проблем Миколаївської та херсонської областей, 1958 році збудована Інгулецька зрошувально-обвідна система. У зв’язку з забрудненням річних вод промисловими стоками, для водо забезпечення Кривбасу побудований канал Дніпро – Інгулець, який бере свій початок в районі Кременчука.

Фауна. В річці Інгулець зустрічаються тюлька, краснопьорка, плотва, улея, головань, карась, карп, окунь, тарань, рибець, чехонь, жерех, сазан, судак, щука, , лящ, толстолоб, сом. Видовий склад зменшуєтьс я по мірі віддалення від гирла вверх за течією. Розповсюджене риболовство. У зв’язку з дуже великою забрудненістю вод промисловими стоками криворізьких та інгулецьких гірничо-збагачувальних комбінатів, одиничні рекреаційні зони відпочинку знаходять у занепаді.

Населені пункти. Вниз за течією: Александрія, Петрово, Кривий Ріг, Широке, Інгулець, Миколаївка, Велика Олександрівка, Каінінське, Снігерівка.

Притоки. Від початку до гирла: Березівка (л), Березавець (л), Кам’янка(л), Вовнянка (л), Бешка (п), Велика Вербляжка (п), Велика Водяна (п), Березнегова (л), Зелена (л), Жовта (л), Бокова (п), Саксагань (л), Велика Грушевата (л), Велика Кобильна (л), Велика Найдена (п), Висунь (п).

Інгулець – основна водна артерія Кривбасу, яка приймає високо мінералізовані води хвостосховищ ВАТ “Південний ГЗК”, ВАТ “Інгулецький ГЗК” і ставка-накопичувача б. Свистунова і недостатньо очищені стічні води ряду підприємств. Скиди забруднених стічних вод у рр. Інгулець і Саксагань до 16 млн.куб.м/год призводить до різкого погіршення якості води в межах граничних створів від Кіровоградської (с. Искрівка) до Миколаївської (с. Андрієвка) області, де відбувається наростання сухого залишку в середньому від 800-4200 мг/л, хлоридів від 90 до 1470 мг/л, сульфатів від 240 до 790 мг/л, БПК-5 від 1,2 до 5,7 мг/л, заліза і нафто продуктів від 0,1 до 0,4 мг/л.[3]