Вибір напрямку рекультивації

2. Вибір напрямку рекультивації

Землі сільськогосподарського напрямку не підходять, тому що токсичні породи, водні джерела обмежені, поверхневе порушення земель.

Землі природоохоронного і санітарно-гігієнічного напрямку не можливі, так як породи, що підлягають рекультивації токсичні.

Водогосподарський напрям рекультивації передбачає використання кар’єрних виїмок та інших техногенних знижень для розміщення водоймищ, у тому числі рибницьких басейнів, тому така рекультивація неможлива, тому-що обмежені водні ресурси і нема кар’єрних виїмок.

Фітоміліоративна і рекреаційна рекультивація можлива – відносно стабільна екологічна обстановка, клімат сприятливий. Рекреаційна можлива лише в тому випадку, якщо породи фітотоксичні.

Таким чином єдиним напрямком рекультивації є лісомеліорація, тому що клімат території сприятливий, відносна стабільність екологічної обстановки, природний ландшафт рівнинний. При цій рекультивації не дамо розповсюджуватися вологі, а будимо її утримувати регулюючи стоки, зменшимо ерозію ґрунтів, збережемо біорізноманіття. Можлива мисливське та рекреаційне навантаження.

3. Гірничотехнічний етап рекультивації

Після закінчення експлуатації підприємства проводиться демонтаж будівель та споруд, оскільки після цієї роботи залишиться виробниче сміття: залишки будівничих конструкцій, бій цеглин, насипи шлаку, щебеню та ін., ці залишки будуть використовуватись в якості матеріалу для засипки котловини.

Потужність рекультіваційного шару, створюваного на ділянках, складених водотривкими і фітотоксичними породами визначається з врахуванням висоти капілярного підняття води:

P = H _k + K + 0,2, м.

де H_k – висота капілярного підйому, м: глина – 0,2 – 0,5 м; суглинок – 1,5 – 3 м;

К – потужність шару, де найбільше зосередження кореневої маси рослин: деревні рослини -2,5 – 4 м.

Н_к для глини 0,4 м; для суглинків – 1,5 м. К – 4 м.

Для глини: P = 0,4 + 4 + 0,2 = 4,6 (м)

Для суглинків: Р = 1,5 + 4 + 0,2 = 5,7 (м)

На першому етапі рекультивації на території утворюємо котловину площиною 1·10⁶ м^2,глибиною 3 м. Глибина котловини залежить від рівня ґрунтових вод та їх річного коливання.

Ґрунт, який дістали з котловини на деякий час поміщаємо в утворений нами відвал. Кількість ґрунту, які треба видобути становить:

V = 1·10⁶ м² · 3 м = 3·10⁶ (м³)

На другому етапі – зносимо всі будівлі, знімаємо токсичні породи з поверхні території глибиною 0,5 м та проводимо захоронення у котловину.

Загальна кількість порід, які підлягають зняттю становить:

V = 6·10⁶ м² · 0,5 = 3·10⁶ (м³)

Оскільки ґрунти переважно глинясті, то можемо не турбуватись за ґрунтові води.

На третьому етапі – наносимо екрануючий шар ґрунту на всю територію. Ґрунт беремо з відвалу, в якому знаходяться глинясті породи.

На четвертому етапі – покриваємо територію потенційно родючими породами, в нашому випадку суглинками. Потужність шару буде досягати 4 м, оскільки в цьому шарі буде найбільше зосереджена коренева маса рослин. Кількість потенційно родючих ґрунтів треба нанести:

V = 4 м · 6·10⁶ м² = 24·10⁶ (м³)

Перевезення ґрунту здійснюється самохвалом БелАЗ – 549. Рівняння поверхні здійснюється скрепером ДЗ – 107.

План забудови промислової ділянки та геоморфологічна будова після поліпшення ділянки представлені на листі 1. Тут же представлена стратиграфічна колонка.

4. Біологічний етап рекультивації

Проведення інженерно-технічного етапу робіт полягає у конструюванні антропогенного ландшафту з заздалегідь відомими екологічними умовами конкретних ділянок. Біологічний етап проведення рекультиваційних робіт базується на сполученості певних видів рослин з екотопами.

Для розрахунку локальних коефіцієнтів зволоження доцільно використати таблицю розрахунків наведену у довідкових матеріалах

Щоб правильно розуміти механізми формування БГЦ у специфічних умовах техногенного середовища і розробляти найбільш ефективні та раціональні методи рекультивації порушених земель, слід знати як відбувається їх природний розвиток і, зокрема, відновлюється рослинний покрив – найбільш інформативна частина БГЦ.

Нижче наведені матеріали реальної структури рослинних угруповань, які формуються в різних екологічних умовах.

Під час проектування біологічного етапу слід прагнути до формування ценозів наближених до природних.

Метою біологічної рекультивації є створення агроланшафту. На даній рекультивованій території біологічний етап рекультивації буде полягати у висадці на ділянці рослин для відструктування ґрунтового покриву та створення захисного лісу.

Для правильного вибору рослин для посадки знаходимо локальний коефіцієнт зволоження (ЛКЗ). У нашому випадку ЛКЗ дорівнює 1 (від 0,99 до 1,22). Тобто опадів 650 мм, випаровування 600 мм.

Основною ознакою придатності рослин для озеленення промислових ділянок є стійкість їх у екологічних умовах промислових ділянок. При підборі деревних рослин для зон повіщеної забрудненості повітря треба брати до уваги їх еколого-географічне походження. Для озеленення промислових ділянок треба підбирати швидкорослі види, а також з раннім смиканням крон для скорочення затрат за їхнім доглядом. При цьому необхідно враховувати довголіття та стійкість рослин проти заданих умов навколишнім середовищем, а також проти шкідливих комах та грибкових захворювань. При підборі стійких до токсикантів видів перевага надається видам рослин з щільною, з добре листяною кроною (клени, липи, катальпи), найбільш стійкими до загазованості та запиленості атмосфери є рослини з гладким кожним покриттям, покритими восковим нальотом. На них у меншій кількості затримується пил, легко здувається вітром та змивається водою.

Питання про густоту насадження лісних культур має велике значення, так як від неї залежить стійкість, продуктивність та якість створюємих деревостоїв. У проекті використовується рядовий спосіб висадки рослин. Характеризується тим, що деревні та кущові рослини змішуються чистими рядами. Спосіб зручний тим, що спрощуються умови по здійсненню механізації робіт та догляд за культурами.

Структура фітоценозу рекультивованої промислових ділянки