N- кількість хворих у групі

3. n- кількість хворих у групі

Результати клінічних спостережень підтверджуються морфологічними дослідженнями біоптатів ясен хворих на хронічний генералізований пародонтит на тлі цукрового діабету, проведеними через місяць після закінчення курсу лікування.

У хворих основної групи, що отримували лікування з використанням композиції “Діоцинкохім” та пасти на її основі, спостерігалася нормалізація мікроциркуляторних процесів у яснах на мікроскопічному та субмікроскопічному рівнях.

При електронно-мікроскопічному дослідженні нами виявлена стабілізація товщини базальної мембрани капілярів, що призводить до нормалізації проникності судинної стінки. Полегшення міграції лейкоцитів через базальну мембрану мікросудин сприяє усуненню інфекційного процесу в тканинах пародонта у хворих на цукровий діабет.

Відбувається нормалізація реологічних властивостей крові. Еритроцити набувають звичайну форму та розмір, що сприяє нормалізації швидкості кровотоку і попереджає ушкодження ендотелію кровоносних судин. Дані зміни попереджають гіперагрегацію еритроцитів, яка є основним патогенетичним фактором сладж-синдрому.

Нормалізація швидкості кровотоку та в’язкості крові, відсутність обтурації кровоносних судин еритроцитами попереджає стаз мікросудин і виникнення мікроциркуляторної гіпоксії та сприяє збільшенню числа функціонуючих капілярів.

Позитивні структурні зміни відбуваються і в стромі ясен після лікування хронічного генералізованого пародонтиту на тлі цукрового діабету. Спостерігається нормалізація структури основної речовини сполучної тканини. Відновлюється субмікроскопічна структура колагенових фібрил.

Аналіз результатів комплексної терапії ХГП на тлі цукрового діабету у віддалені строки після лікування показав, що у хворих основної групи, яким призначали місцеву терапію з використанням композиції “Діоцинкохім” та пасти на її основі, спостерігається тривала клінічна стабілізація запального процесу в тканинах пародонта.

Клінічне обстеження хворих через 6 місяців після лікування показало клінічну стабілізацію патологічного процесу в тканинах пародонта у 87,88% пацієнтів основної групи проти 42, 56% у хворих контрольної групи. Через 12 місяців клінічна стабілізація патологічного процесу в тканинах пародонта відмічається у 77,76% пацієнтів основної групи і у 38, 45% пацієнтів контрольної групи .

Ефективність комплексної терапії хронічного генералізованого пародонтиту на тлі цукрового діабету з використанням композиції “Діоцинкохім” та пасти на її основі підтверджується індексними показниками, які характеризують пародонтальній статус та стан мікроциркуляторних порушень у яснах у віддалені строки після лікування .

При порівнянні індексних показників стану тканин пародонта пацієнтів основної та контрольної груп слід відмітити їх вірогідну різницю через 6 та 12 місяців після лікування, що пов’язано із кращими віддаленими результатами лікування, досягнутими при застосуванні композиції “Діоцинкохім” та пасти на її основі. Так, нижче наведені узагальнені дані хворих на ХГП І та ІІ ступенів тяжкості на тлі ЦД для основної та контрольної груп у віддалені строки після лікування. ГІ через 6 місяців у хворих основної групи становив 0,95±0,11 проти 1,26±0,15 у хворих контрольної групи (Р<0,05). Проба Шиллера-Писарєва у хворих основної групи змінилася від негативної до слабо-позитивної в основній групі, а в контрольній – від слабо-позитивної до позитивної (Р<0,05). Значення індексу РМА через 6 місяців після лікування у хворих основної групи збільшилося до 17,19±1,18, у хворих контрольної групи цей показник збільшився більш суттєво: до 27,91±1,57 (Р<0,05). Значення КПІ збільшилося в осіб основної групи до 1,91±0,86 проти 2,27±0,25 в осіб контрольної групи (Р<0,05).

 Вивчення стану тканин пародонта через 12 місяців після лікування показало стійкий клінічний ефект проведеної терапії у хворих основної групи. Загострення перебігу генералізованого пародонтиту спостерігалося у 6,77% хворих основної групи на тлі загострення цукрового діабету. У пацієнтів контрольної групи цей показник склав - 17,45%, з яких тільки у 5,09% хворих загострення спостерігалося на тлі загострення цукрового діабету. 22,24% пацієнтів основної групи потребували повторного курсу базової терапії, у пацієнтів контрольної групи даний показник дорівнював 61,55%.

ГІ через 12 місяців у хворих основної групи складав - 1,26±0,15 проти 1,71±0,13 у хворих контрольної групи (Р<0,05). Проба Шиллера-Писарєва у хворих основної групи змінювалася від негативної до слабо-позитивної в основній групі, а в контрольній – від слабо-позитивної до позитивної (Р<0,05). Значення індексу РМА через 12 місяців після лікування у хворих основної групи зросло до 22,34±0,58; у хворих контрольної групи цей показник зріс більш суттєво: до 35,38 ±1,61 (Р<0,05). Значення КПІ зросло в осіб основної групи до 2,21±0,66 проти 2,60±0,12 в осіб контрольної групи (Р<0,05). Щодо динаміки показників, які характеризують стан судин мікроциркуляторного русла тканин пародонта (проби В.І. Кулаженка та індексу периферичного кровообігу), то вони достовірно мають більше значення у віддалені строки після лікування у хворих основної групи в порівнянні з хворими контрольної групи (табл.2).

Слід відмітити, що при використанні в комплексній терапії композиції “Діоцинкохім” та пасти на її основі для лікування хронічного генералізованого пародонтиту І-ІІ ступенів тяжкості на тлі цукрового діабету не відмічалося жодного випадку прояву побічної дії або алергічної реакції.

На підставі проведених досліджень можна зробити висновок, що стабілізація мікроциркуляторних процесів у яснах мала більш сталий характер у пацієнтів, яким у комплексній терапії хронічного генералізованого пародонтиту використовували композицію “Діоцинкохім” та пасту на її основі. Через 6 місяців після лікування хворі основної групи не відмічали неприємних суб’єктивних відчуттів у ротовій порожнині. Була відсутня або інколи виникала кровоточивість ясен. Проба Шиллера-Писарєва у 87% пацієнтів була слабо-позитивною. Не відмічалося подальшого збільшення рухомості зубів. Виділення ексудату із пародонтальних кишень або не спостерігали (у 78%), або відмічали виділення незначної кількості серозного ексудату (22%). Ясна були щільними, блідо-рожевого або рожевого кольору, спостерігались незначні відкладення зубного каменю, переважно в ділянці нижніх фронтальних зубів. У 5, 83% випадків відбувалося загострення перебігу хронічного генералізованого пародонтиту, яке завжди спостерігалося на тлі загострення перебігу цукрового діабету.

Таблиця 2

Клінічні показники, які характеризують стан судин ясен хворих

на хронічний генералізований пародонтит І-ІІ ступенів на тлі

цукрового діабету в динаміці лікування (M+m)

Примітки:

1.* - достовірність різниці між показниками у пацієнтів основної та контрольної груп у віддалені терміни, Р<0,05;

2.** - достовірність різниці між показниками у пацієнтів основної та контрольної груп у віддалені терміни, Р<0,01.