АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНА УСТАНОВА
“ІНСТИТУТ ФАРМАКОЛОГІЇ ТА ТОКСИКОЛОГІЇ”
СЕКЕР ТЕТЯНА МИХАЙЛІВНА
УДК 616.831 – 005 – 053.2/3 – 085
Лікувальна ефективність гомеопатичних засобів
у немовлят з підвищеною збудливістю
внаслідок гіпоксично – ішемічних ураженнь
нервової системи
14.01.28 – клінічна фармакологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ – 2008
Дисертація є рукопис
Робота виконана на кафедрі фармакології Вищого навчального закладу “Інститут екології та медицини”, м. Київ
Науковий керівник: доктор медичних наук, професор
КОСТИНСЬКА Наталія Євгенівна
ВНЗ “Інститут екології та медицини”, м. Київ
завідувач кафедри фармакології
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор
ЦИПКУН Анатолій Григорович
ДУ “Інститут педіатрії, акушерства та гінекології
АМН України”, м. Київ,
завідувач лабораторії патологічної фізіології та
клінічної фармакології
доктор медичних наук, старший науковий співробітник
КОРПАЧЕВ Вадим Валерійович
ДУ “Інститут ендокринології та обміну речовин імені
В.П. Комісаренка АМН України”, м. Київ,
завідувач відділу клінічної фармакології та
фармакотерапії ендокринних захворювань
Захист дисертації відбудеться “ 21 ” травня 2008 р.
о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д. 26.550.01 при ДУ “Інститут фармакології та токсикології АМН України” (03057, м. Київ, вул. Е.Потьє, 14).
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДУ “Інститут фармакології та токсикології АМН України” за адресою: 03057, м. Київ,
вул. Е.Потьє, 14.
Автореферат розісланий _15.04._______ 2008 р.
Вчений секретар
Спеціалізованої Вченої ради
Д 26.550.01,
кандидат біологічних наук І.В.Данова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Частота перинатальних уражень нервової системи складає від 16% до 43% всіх захворювань дітей першого року життя, з них гіпоксично – ішемічні ураження нервової системи – від 47% до 60% (В.Ю. Мартинюк, Н.Г. Гойда, 2001). Неефективне лікування в період новонародженості в 65 % випадків призводить до функціональних та органічних уражень нервової системи з віддаленими наслідками в інші вікові періоди (Ю.И. Барашнев, 2001, В.М. Гузева, 2002).
Зараз для лікування цієї патології використовується значна кількість лікарських засобів, серед них – дегідратуючі (діакарб), заспокійливі (цитралева мікстура, фенобарбітал, белласпон, беллатамінал), спазмолітичні (но-шпа). Однак їх терапевтична ефективність при цій патології недостатня (И.В. Маркова, 1993, Д.Н. Дегтярев, 1999, В.М. Гузева, 2002). При використанні фармакологічних засобів у немовлят досить важко підбирати адекватне дозування та здійснювати контроль ефективності внаслідок особливостей фармакодинаміки, а також індивідуальної реакції на медикаменти, більш того, практично всі лікарські форми препаратів розраховані для дорослих, а не створені спеціально для немовлят. Крім того, у немовлят після закінчення лікування відмічається регрес досягнутої позитивної динаміки, що призводить до необхідності проведення декількох курсів терапії. У вказаних препаратів встановлені суттєві недоліки: токсична дія, наявність побічних ефектів (Л.И. Ильенко, 1997, В.Ф. Демина, 2001, Л.И Лильин, 2003, С.П. Песонина, 2006).
Приведені вище дані свідчать про необхідність подальшого пошуку засобів і методів терапії перинатальних уражень нервової системи у немовлят. В цьому плані значний інтерес можуть мати препарати, які ефективні та безпечні в лікуванні перинатальних уражень нервової системи, і, зокрема, гомеопатичні засоби (А.В. Самотин, М.С. Томкевич, 1998, Л.И. Ильенко, 2001, С.П. Песонина, 2006, H. Gounelle de Pontanel, 1987, Paul Herschu, 2004).
При лікуванні у дітей підвищеної нервової збудливості широко використовуються гомеопатичні засоби – Chamomilla, Cina, Zincum valerianicum, Ignatia, Natrium muriaticum, Nux vomica, Phosphorus (Э. Фаррингтон, 1992, Є.Б. Неш, Д. Одиомон, 1993, Г. Келлер, 2000, Ж. Шаретт, 2004, С. Ганнеман, Дж. Кент, Д. Гранджордж, 2006, Paul Hershu, 2004). Ці препарати справляють позитивний вплив на метаболічні, гемодинамічні та ліквородинамічні розлади в нервовій тканині, які розвиваються внаслідок гіпоксії та ішемії мозку. В клініці визначається покращення загального психічного та фізичного станів дитини, регрес неврологічної симптоматики (Л.І. Ільєнко, 1997, Ж. Шаретт, 2004, F.C.Stormer, О. Scheel, 1997).
Однак до теперішнього часу залишаються нез’ясованими питання ефективності гомеопатичних засобів в терапії підвищеної збудливості у немовлят. В доступній нам літературі відсутні дані про доцільність сумісного використання фармакологічних засобів з гомеопатичними. До цього часу не проводились дослідження та не розроблена методика терапії підвищеної збудливості у дітей в залежності від синдромів за допомогою гомеопатичних та фармакологічних засобів. Проведення таких досліджень є актуальним з наукової, практичної та соціальної точок зору.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Робота є фрагментом комплексної наукової теми “Вивчення та вплив на здоров’я людини ендо- і екзогенних факторів”, що виконувалась на кафедрі фармакології ВНЗ “Інститут екології та медицини”, № Держреєстрації 0107U002291.
Мета дослідження. На основі клінічних досліджень встановити можливість застосування дегідратуючих та заспокійливих гомеопатичних засобів для лікування немовлят з підвищеною збудливістю внаслідок гіпоксично – ішемічних уражень нервової системи в залежності від ступеня тяжкості.
Задачі дослідження:
1. Здійснити вибір, дозу та частоту призначення гомеопатичних засобів, які діють на підвищену збудливість немовлят при гіпоксично – ішемічних ураженнях нервової системи в залежності від синдрому та його тяжкості.
2. Клінічними, інструментальними (нейросонографія, ехоенцефалоскопія) та біохімічними (вміст катехоламінів в сечі, іонізованого кальцію в крові немовлят) методами оцінити безпечність та ефективність дегідратуючих (Helleborus niger, Apis, Natrium sulfuricum) та заспокійливих (Chamomilla, Zincum valerianicum та інших) гомеопатичних засобів в лікуванні синдромів підвищеної збудливості.
0 комментариев