Методи фізіотерапії в ветеринарній медицині

Міністерство аграрної політики України

Харківська державна зооветеринарна академія

Кафедра внутрішніх хвороб тварин

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

"Методи фізіотерапії у ветеринарній медицині"

 

 

 

 

 

Виконавець:

студент групи № 9 ІV к. ФВМ

Харків 2009

Зміст

1. Загальні відомості про фізіотерапію

1.1 Світлотерапія (фототерапія)

1.2 Інфрачервоні промені

1.3 Ультрафіолетові промені

1.4 Електротерапія

1.5 Гальванотерапія

1.6 Електрофорез (іонотерапія, іоногальванізація)

1.7 Фарадизація

1.8 Дарсонвалізація

1.9 Діатермія

1.10 Ультракороткохвильова (ультрависокочастотна - УВЧ) терапія

1.11 Ультразвукотерапія

1.12 Терапія лазерним променем

1.13 Термотерапія

1.14 Механотерапія

Список использованной литературы

1. Загальні відомості про фізіотерапію

 

Фізіотерапія - це наука про лікувальне використання самої природи: світла, води, повітря, руху, цілющих грязей, а також електроенергії, ультрафіолетових і рентгенівських променів, ядерної енергії тощо.

Метод використання фізичних факторів з метою підвищення імунобіологічних властивостей, загартування сільськогосподарських тварин і зміцнення їхнього здоров'я називається фізіопрофілактикою.

Фізіотерапія належить до патогенетичних методів лікування. Вплив фізичних методів на організм здійснюється через нервову систему, в основному через екстеро- й інтерорецептори, закладені в різних тканинах, органах, шкірі, слизових оболонках.

Фізіотерапевтичні процедури виявляють загальну дію на організм. Подразнення з периферичних осередків надходять у відповідні центри кори головного мозку, а з них завдяки іррадіації поширюються на всі частини тіла. Причому від одного й того самого подразника можна одержати різні реакції-відповіді, або, навпаки, різні подразники можуть виявляти на організм схожий вплив.

Лікувальний ефект залежить від кількості і якості енергії, що застосовується, характеру й сили відповідної реакції тварин, від здатності організму реагувати на ці подразники й підвищувати свої захисні функції.

Застосовуючи фізіотерапевтичні методи, слід мати на увазі такі правила:

оптимальні дози фізичних подразників стимулюють обмінні процеси в організмі;

тривале використання слабких доз призводить до згасання відповідної реакції;

сильні подразники призводять до перенапруження нервової системи й посилення хворобливих явищ

Фізичні методи широко застосовуються при лікуванні і профілактиці внутрішніх незаразних, хірургічних і гінекологічних хвороб. З успіхом впроваджується ультрафіолетове й інфрачервоне опромінювання молодняку і продуктивних тварин з профілактичною і лікувальною метою. На комплексах, де тварини весь час перебувають у приміщеннях, штучні джерела енергії використовують протягом цілого року з обов'язковим додержанням рекомендованих доз.

 

1.1 Світлотерапія (фототерапія)

Світлотерапія (фототерапія) передбачає лікування тварин дією на їхній організм променистої енергії (видимих, інфрачервоних або ультрафіолетових променів).

Промениста енергія являє собою електромагнітні коливання різної частоти з різною довжиною хвиль.

Біологічна дія променистої енергії. Видиме світло - це сильний сигнальний подразник. Воно через сітківку ока за допомогою інтерорецепторних зв'язків діє на кору головного мозку. Через кору головного мозку світло виявляє рефлекторну дію на функції внутрішніх органів.

При певних дозах світло підвищує або знижує обмін речовин.

Особливо сприятливо впливає світло на організм молодих, підростаючих тварин.

Залежно від фізіологічного стану тварини необхідні світлові подразники різної сили. Наприклад, для опромінювання продуктивних тварин у період лактації необхідні сильні світлові подразники, а в період відгодівлі - слабкі або затемнення.

1.2 Інфрачервоні промені

Біологічна дія інфрачервоних променів ґрунтується на тепловому ефекті. Опромінювання тварин інфрачервоними променями викликає почервоніння (гіперемію) шкіри, так звану теплову еритему, яка швидко виникає і після припинення опромінювання швидко зникає. Кількість крові в опромінених ділянках шкіри збільшується в кілька разів, що призводить до підвищення окислювальних процесів, поліпшення тканинного обміну, збільшення випаровування, зменшення вмісту води в тканинах, прискорення розсмоктування патологічних продуктів при різних запальних процесах.

1.3 Ультрафіолетові промені

Ультрафіолетові промені в біологічному відношенні найактивніші й характеризуються різносторонньою дією. їх називають променями життя.

У тваринництві використовують природну ультрафіолетову радіацію сонця і штучну радіацію від спеціальних ламп (генераторів) високого і низького тиску.

Біологічна дія ультрафіолетових променів на організм сільськогосподарських тварин виявляється через фотохімічні реакції в шкірних покривах, слизових оболонках, органах зору, а також через дію озону, оксидів азоту, аероіонів, що виникають при ультрафіолетовому опромінюванні. Крім того, це проміння проявляє бактерицидну дію, зменшуючи таким чином бактеріальну забрудненість повітря і поліпшуючи мікроклімат у приміщеннях, де застосовується ультрафіолетове опромінювання.

Ультрафіолетове опромінювання сприяє інтенсифікації біохімічних та обмінних процесів в організмі, підвищенню рівня окислювально-відновних реакцій, поліпшенню клінічного стану сільськогосподарських тварин, підвищенню стійкості проти захворювань, забезпечує кращу збереженість молодняку та підвищує продуктивність тварин.

Світлолікування здійснюють під впливом природних і штучних джерел світла. Світлові джерела залежно від характеру випромінювання поділяють на теплові (калоричні) й люмінесцентні (холодні).

В калоричних джерелах світла кількість і склад випромінюваної ними енергії залежить від ступеня нагрівання цих джерел. До них належать сонце, полюси вугільної дуги, лампи розжарювання, нагрівальні прилади.

В люмінесцентних джерелах світла генерація люмінесценції зумовлена не температурними, а електричними й хімічними процесами. Тому світні тіла можуть бути відносно холодними, наприклад люмінесцентні лампи денного світла.

До природних джерел, світла належить сонце з усією сумою сонячної радіації (видимі, інфрачервоні, ультрафіолетові промені та ін). Сонячна енергія широко використовується у тваринництві для лікування і профілактики рахіту, остеодистрофії, фурункульозу, екземи та інших хвороб. Сонячне опромінювання протипоказане при кахексії, вадах серця в стадії декомпенсації, підвищеній чутливості шкіри до променів сонця.

До штучних джерел світла належать лампи розжарювання, які використовуються для прогрівання окремих ділянок тіла (лампа Міні-на, лампи солюкс, світлові ванни).

Широко впроваджується у виробництво хромотерапія - метод лікування, який ґрунтується на використанні певних частин спектра видимого світла за допомогою світлофільтрів. Світлофільтри пропускають промені тільки певної частини спектра, наприклад червоне скло пропускає інфрачервоні промені, червоні і частково оранжеві, а жовте скло - жовті, частково оранжеві та блакитні. Джерелом інфрачервоних променів у спеціальних лампах є хромонікелева спіраль, яка нагрівається електричним струмом. Використання інфрачервоних променів ґрунтується на їхній тепловій дії.

Джерелами ультрафіолетових променів є ртутно-кварцеві лампи, ультрафіолетові опромінювачі і опромінювальні установки.

Для ультрафіолетового опромінювання сільськогосподарських тварин найчастіше застосовують еритемні опромінювачі ЗОИ-ЗОМ, 03-1, 03-2, світильник-опромінювач ОЗСП-2, ртутно-кварцеві опромінювачі ОРК-2, ОРКПІ, установки У0-4, У0К-1, ИКУФ-1, в яких відповідно застосовуються лампи таких марок: ЛЗ-30-1, ЛЗР-40, ЛБР-40, ДРТ-40, ЛЗ-15, ИКЗК-220-250.

Визначення біологічної дії ультрафіолетових променів на організм тварин здійснюється біологічним і фізичним методами. При біологічному методі, запропонованому І.Д. Медведєвим, користуються біодозиметром.

Фізичний метод полягає у визначенні доз опромінення за допомогою спеціальних приладів - уфідозиметрів типу УФД-2, УФД-4, УФД-5 з фільтром БС-4, а також за допомогою радіоізотопів.

Обслуговуючий персонал під час проведення світлотерапії повинен користуватися синіми або димчастими окулярами. Слід також пам'ятати, що ультрафіолетові промені іонізують молекули повітря з утворенням озону, оксиду азоту, вуглекислоти, вдихання яких викликає нудоту, головний біль, утому. Щоб не допустити шкідливої дії цих продуктів, приміщення під час опромінювання треба добре вентилювати.

Під час електролікування треба суворо дотримувати правил техніки безпеки.

1.4 Електротерапія

 

Електротерапія - це метод лікування тварин з використанням змінних струмів низької напруги і малої частоти, високої напруги і великої частоти, ультрависокочастотного електромагнітного поля та постійного струму.

Метод ґрунтується на здатності тканини проводити електричний струм, оскільки тканини тварин містять близько 80% води, а також розчині солі натрію, калію, магнію, фосфору, заліза та інші кристалоїди і біоколоїди. Тому в тканинах, як у специфічному електроліті, молекули розпадаються на катіони й аніони, тобто на іони відповідно з позитивними й негативними електричними зарядами. Під впливом електричного струму відбувається перегрупування колоїдних частинок. Переміщення колоїдних частинок до катода називається катафорезом, а до анода - анафорезом. Катафорез і анафорез зумовлюють характерні зміни в клітині, які називаються електроосмосом.

У ветеринарній практиці застосовують такі види електротерапії: гальванотерапію, електрофорез, фарадизацію, дарсонвалізацію, діатермію, УВЧ-терапію, ультразвукотерапію, рентгенотерапію, терапію лазерним променем.

1.5 Гальванотерапія

 

Гальванотерапія - це лікування постійним електричним струмом малої сили й напруги. Гальванічний струм при проходженні через тканини тварин діє на рецепторний апарат шкіри електролізом, електроосмосом (катафорез, анафорез), теплом, поліпшує обмін речовин, процеси регенерації нервових клітин, зменшує больові відчуття, викликає активну гіперемію на ділянках прикладання електродів, посилює секрецію залоз, не змінюючи хімічного складу секрету, прискорює переміщення рідинних і колоїдних частинок через пористі пластинки (електроосмос), підвищує міжтканинний обмін. Крім того, електрод-анод заспокоює периферичну нервову систему, а електрод-катод подразнює її. Гальванізацію проводять через 1 - 2 дні в межах 20 сеансів тривалістю 15 - 35 хв. кожний. Застосовують її при невриті, парезі, паралічі, травмах спинного мозку, внутрішньоплевральних і внутрішньочеревних спайках, фронтиті, гаймориті. Протипоказана гальванізація при гострих запальних і гнійних процесах, виразках шкіри, дерматиті.

1.6 Електрофорез (іонотерапія, іоногальванізація)

 

Електрофорез (іонотерапія, іоногальванізація) - це введення лікарських речовин у вигляді іонів через неушкоджену шкіру, слизові оболонки, ранову поверхню за допомогою гальванічного струму. Електрофорез доповнює фармакологічний ефект лікарських речовин дією гальванічного струму. При цьому враховується полюсність електрода, з якого вводитимуться лікарські іони. Катіони вводяться з анода, аніони - з катода.

Під час електрофорезу вводять наприклад, іони кальцію при рахіті й остеодистрофії, а іони йоду - при йодній нестачі.

1.7 Фарадизація

 

Фарадизація - це лікування змінним електричним струмом з частотою 20 - 60 періодів за секунду, силою струму 25 - 50 мА, напругою 50 - 60 В. Фарадичний струм збуджує рухомі і вразливі нерви, зумовлює енергійні скорочення посмугованих і слабкі скорочення непосмугованих м'язів. Це сприяє кращому опорожненню кровоносних і лімфатичних судин з наступним наповненням їх, поліпшенню лімфо - і кровообігу і живлення тканин.

У практиці фарадизацію проводять електростимуляторами м'язів ЗСМ-2 і ЗСМ-3. Тривалість процедур по 10 - 15 хв. щодня або через день. Курс лікування 20 - 40 сеансів.

Фарадизація ефективна при лікуванні парезу, паралічу, атрофії м'язів, атонії рубця, кишок. Протипоказана вона при гнійно-гнильних процесах.

1.8 Дарсонвалізація

Дарсонвалізація - це лікування струмом високої частоти (200 - 300 кГц) і високої напруги (десятки й сотні тисяч вольт), але малої сили (соті частки ампера). Для цього є спеціальні прилади з генераторами змінного струму частотою сотні мільйонів коливань за секунду й вакуумними конденсаторними електродами, виготовленими у вигляді скляних трубок різної форми.

У ветеринарній практиці найчастіше використовують місцеву дарсонвалізацію переносними апаратами з однополюсним скляним вакуумним електродом.

Фізіологічна дія струму д'Арсонваля полягає в тому, що він нормалізує функції периферичної нервової системи, стимулює епітелізацію і ріст грануляційної тканини, виявляє трофічну бактерицидну й дезодоруючу дію.

Струм д'Арсонваля призначають при неврозі серця, екземі нервового походження, фурункульозі. Він протипоказаний при злоякісних новоутвореннях, схильності до кровотечі.

1.9 Діатермія

Діатермія - це лікувальне прогрівання тканин електричним струмом високої частоти (0,5 - 2 млн. періодів за секунду), силою до З А, напругою 200 - 250 В. У клінічній практиці користуються двома способами діатермії - середньо - і короткохвильовою.

Під час діатермії теплова енергія не вноситься ззовні, а утворюється в тканинах у момент проходження високочастотного струму, виникає глибоке внутрішньотканинне прогрівання частин тіла з утворенням ендогенного тепла. Крім того, на організм певною мірою впливає електричне поле високої частоти і високої напруги, при якому немає болісної подразнювальної дії на нервово-м'язовий апарат. Ендогенне тепло заспокоює біль, розслаблює м'язи (у тому числі м'язи внутрішніх органів), викликає активну гіперемію, посилює живлення тканин, сприяє розсмоктуванню продуктів запальних процесів, підвищує бактерицидні властивості тканин, активність печінки, сприяє інтенсивному жовчовиділенню, стимулює біохімічні процеси.

Діатермічні процедури показані при бронхіті, плевриті, пневмонії, тромбофлебіті, хронічних хворобах травного каналу, підгострому нефриті, нефрозі, спайках, ураженні периферичної нервової системи, підгострих і хронічних запальних процесах.

Тривалість однією процедури становить 20 - ЗО хв. Діатермія протипоказана при злоякісних новоутвореннях, самовільних кровотечах.

1.10 Ультракороткохвильова (ультрависокочастотна - УВЧ) терапія

Ультракороткохвильова (ультрависокочастотна - УВЧ) терапія - це дія ультрависокочастотного електромагнітного поля (з частотою коливань від 30 до 300 МГц) на тканини організму хворої тварини, яка перебуває в міжелектродному просторі.

У клінічній практиці використовують стаціонарні й переносні апарати УВЧ.

Біологічна дія УВЧ проявляється по-різному. При слабких дозах помічаються активізація каталізаторів ферментів, збільшення кількості альбумінів за рахунок зменшення кількості глобулінів, розширення судин, поліпшення живлення тканин. Багаторазові процедури в стимулюючих дозах викликають посилений еритропоез, підвищення фагоцитозу та імунобіологічних властивостей організму.

УВЧ-терапія показана при фібринозній (крупозній) пневмонії, спастичних кольках, парезі, паралічі, гострому асептичному гаймориті. Вона протипоказана при гнійно-септичних процесах.

1.11 Ультразвукотерапія

Ультразвукотерапія - це лікування за допомогою ультразвуку. Для ультразвукотерапії використовують ультразвукові коливання з частотою 500 - 3000 кГц. Ці коливання не сприймаються вухом людини і їх не чути.

Ультразвук виявляє механічну, термічну, фізико-хімічну дію (мікромасаж клітин і тканин), активізує обмін речовин та імунні властивості організму. Крім того, він виявляє знеболювальну, спазмолітичну, протизапальну, загальнотонізуючу дію, стимулює крово- і лімфообіг, регенеративні процеси, поліпшує трофіку тканин.

У практиці використовують ультразвукові апарати ВУТ-1, УТС-1, УРКС-7Н, УТП-1, УТП-3, УТ-5. При проведенні процедур використовують воду або масло (вазелінове).

Ультразвукотерапію застосовують для лікування маститу, невриту, невралгії, фурункульозу, заживлення абсцесів, ран, виразок, свищів. Курс лікування 10 - 15 процедур по 8 - 15 хв кожна.

Ультразвукотерапія протипоказана при злоякісних пухлинах, гострих інфекціях, серцево-судинних хворобах, вагітності.

1.12 Терапія лазерним променем

Терапія лазерним променем. Лазери - джерела світла, які мають високу монохромність (червоне, зелене світло), поляризованість (світло, в якому електричні і магнітні складові хвиль розподілені в просторі у певних площинах) і когерентність (одночасне випромінювання великої кількості джерел електромагнітних хвиль - збуджених атомів - в одній і тій самій фазі, що призводить до накладання амплітуд цих хвиль). Потужність лазерів становить кілька десятків міліват, вони не викликають ні теплових ефектів, ні будь-яких суб'єктивних відчуттів у хворих. Тонкий промінь лазера стимулює життєві функції організму, дає змогу локально опромінювати біологічно активні точки, спрямовано діяти на перебіг хвороб.

Для цієї мети терапевтичні лазерні установки обладнані світловодами і пультами, за допомогою яких змінюють тривалість пульсового імпульсу.

Лазерні установки використовують при запальних процесах, хворобах шкіри й нервової системи, порушеннях обміну речовин. Не рекомендується застосовувати лазерні промені при гострих судинних порушеннях, при стані здоров'я, який супроводжується загальним отруєнням організму.

1.13 Термотерапія

 

Термотерапія - це лікування з застосуванням теплоти або холоду.

В організмі тварини в результаті обміну речовин безперервно утворюється теплота. Віддача теплоти відбувається такими основними способами, як випромінювання, конвекція (перенесення теплоти в рідинах або газах потоками речовини), випаровування і теплопровідність.

Рецептори шкіри сприймають теплоту й холод як подразники, які викликають в організмі складні умовні й безумовні рефлекси. Так, І.П. Павлов встановив, що дією теплоти й холоду у тварин можна викликати сон.

Теплота зігріває шкіру, тканини, що лежать глибше, розширює судини (проявляє активну гіперемію), посилює лімфообіг і обмін речовин, зменшує біль, прискорює розсмоктування продуктів запалення, стимулює ріст і регенерацію тканин, збільшує кількість лімфоцитів у крові.

Розрізняють теплолікування сухою і вологою теплотою.

До сухої теплоти належать: гумові мішки - грілки, наповнені гарячою водою, парою; нагріті тверді й сипкі тіла (пісок, торф); електричні й хімічні грілки; сухоповітряні процедури (сухе тепле повітря від апарата "ФЕН").

До вологої теплоти належать: гарячі компреси, припарки, обкутування, водотепле лікування.

Суха теплота ефективна при плевриті, пневмонії, ангіні, міозиті, тендовагініті, забитих місцях, бурситах тощо. Суха й волога теплота використовується як протизапальний засіб при запальних процесах різних органів і тканин. Вона протипоказана при кровотечах, набряку легень, гіперемії мозку.

Під дією холоду шкіра й тканини, що лежать глибше, охолоджуються, судини спочатку звужуються, а потім розширюються (явище венозної гіперемії), зменшується ексудація, знижуються регенеративні процеси, послаблюється больова чутливість. Може настати ушкодження тканин - обмороження. Тому ефективну лікувальну дію виявляє тільки помірний холод. Його застосовують у вигляді холодних обливань, примочок, компресів, дрібнобитого льоду, закладеного в гумовий мішок. Холод ефективний при тепловому й сонячному ударах, гострих запальних процесах, крововиливах у головному й спинному мозку.

1.14 Механотерапія

Механотерапія - це комплекс механічних дій на організм і тканини з метою лікування і профілактики. Основними методами механотерапії є масаж, погладжування, розтирання, простукування, вібрація, активний рух (прогулянки, проводки, моціон).

Масаж прискорює лімфообіг, поліпшує кровообіг і живлення тканин, зміцнює нервову систему, мускулатуру, суглоби, серцево-судинну систему, підвищує секрецію травного каналу, газообмін у легенях, обмін речовин, стимулює утворення гістаміноподібних речовин.

Масаж буває активний і пасивний. При активному масажі тваринам призначають проводку або дозовану роботу (навантаження). При пасивному масажі зовні впливають на ту чи іншу ділянку тіла, здійснюючи руками або спеціальними інструментами механічну дію.

Масаж протипоказаний при гнійно-гнильних запаленнях, гематомі, злоякісних новоутвореннях, гнійному запаленні шкіри, підшкірної клітковини, вим'я.

Застосування фізіотерапії у господарствах. На спеціалізованих фермах тварин утримують в широкогабаритних і зблокованих приміщеннях і, як правило, не користуються вигулами й пасовищами (випасами). В таких умовах тварини позбавлені сприятливого впливу сонячного опромінення та активного моціону. У зв'язку з цим методи групової фізіотерапії і фізіопрофілактики мають у таких умовах винятково велике значення.

Встановлено, що дія комплексного опромінення (ультрафіолетове у поєднанні з інфрачервоними й видимими променями) сприятливо впливає на імунобіологічну реактивність тварин, їх збереженість і продуктивність, а також на показники мікроклімату. Механізм дії комплексного опромінення зводиться не до сумарного ефекту, а до більш активної і складної дії на організм, яка супроводжується підвищенням резистентності і продуктивності тварин. При такому опромінення крім загальної спектральної дії вступає в силу механізм фотореактивації світла, при якому послаблюється шкідливий вплив короткохвильового ультрафіолетового опромінювання видимим або інфрачервоним промінням, завдяки чому і проявляється більш позитивний ефект опромінювання. Крім того, під дією ультрафіолетового опромінювання тварин, особливо комплексного, у повітрі приміщень гине велика кількість мікроорганізмів, спори плісеневих грибів, значно знижується кількість шкідливих газів - аміаку, сірководню, вуглекислоти.

Застосовуючи фізіотерапію, необхідно суворо дотримуватись встановлених доз, режиму роботи фізіотерапевтичних установок і техніки безпеки під час роботи з ними.

Застосування фізіотерапії сприяє інтенсифікації обмінних процесів в організмі, поліпшує стан здоров'я тварин, стійкість їх проти хвороб, сприяє кращому збереженню молодняку і підвищенню продуктивності.

Список использованной литературы

1. Судаков М.О. та ін. Внутрішні незаразні хвороби тварин Київ: "Мета", 2002. - 352 с.

2. Алтухов Н.Н. Краткий справочник ветеринарного врача Москва: "Агропромиздат", 1990. - 574с

3. Коробов А.А. Справочник ветеринарного терапевта. - Санкт-Петербург: Лань, 2001. - 384с.

4. Довідник лікаря ветеринарної медицини/ П.І. Вербицький, П.П. Достоєвський. - К.: "Урожай", 2004. - 1280с.

5. А. Ф Кузнецов. Справочник ветеринарного врача. - Москва: "Лань", 2002. 896с

6. Шарабин И. Г Внутренние незаразные болезни сельскохозяйственных животных. - Москва: "Агропромиздат", 1986. - 476с.