Навигация
Фармакокінетика контрастних засобів
39951
знак
4
таблицы
1
изображение
2. Фармакокінетика контрастних засобів
Усі представлені вище чотири групи контрастних засобів мають високу розчинність у воді та низьку зв’язуваність з протеїнами плазми. Вони розподіляються почти виключно у позаклітинному просторі та незначно – в внутріклітинному просторі. Розмір молекул дозволяє їм проходити крізь клубочки нирок. Вони дуже слабо реабсорбуються чи виділяються клітинами ниркових канальців та виділяються із нирок подібно інуліну.
Після швидкого внутрішньовенного болюсного введення контрастного засобу воно практично нерозчиненим досягає серця, де змішується з кров’ю, і такий болюс «кров-контрастна речовина» проходить крізь судинне русло легень та досягає лівих долей серця, а також аорти та її гілок. Відбувається швидка дифузія контрастного засобу із крові через капілярні мембрани головним чином в міжклітинний простір. На перших хвилинах після болюсної ін’єкції контрастний засіб відображає розподіл крові та кровоносних судин у тілі. Цей факт дає можливість виявити некротичні пухлини та кісти, котрі не васкуляризовані і тому містять меншу кількість суміші крови з контрастним засобом, чим навколишні нормальні тканини. Аналогічно в цей же період можна виявити гиперваскуляризовані пухлини та запальні процеси, тому що вони містять більшу кількість суміші крови з контрастним засобом, чим нормальні, менш васкулярізовані тканини.
В головному мозку інтактний гемато-енцефалічний бар’єр перешкоджає проникненню контрастного засобу з крові до мозкової паренхіми. У ділянках, де цей бар’єр пошкоджено пухлиною або запаленням, контрастний засіб потрапляє з крові до мозку. Отже, такі ділянки виявляються у ході комп’ютерної томографії з контрастним посиленням як такі, де концентрація контрастного засобу порівняно з оточуючою нормальною мозковою паренхімою більша.
Реакції на контрасті засоби представляють собою загальну реакцію організму, обумовлену як токсичною, так і алергічною дією препарату. Гострі (ранні) побічні реакції – це реакції, які проявляються протягом 1 години. Патофізіологія гострих загальних побічних реакцій на контрастні речовини поки не зовсім зрозуміла та, ймовірно, є багатофакторною. Більшість сповільнених реакцій проявляється протягом 5-15 хвилин після введення контрастних речовин. Пізні побочні реакції - це реакції, які проявляються через 1годину-7 діб після введення контрастної речовини.
Гострі реакції поділяють на легкі, середньої тяжкості та тяжкі. За інтенсивністю клінічних проявів реакції на контрастні засоби можуть бути поділені на:
- легкі (немає необхідності в лікуванні);
- середньої тяжкості (необхідне лікування, але немає потреби в реанімаційних заходах);
- тяжкі (лікування є життєво необхідним, потрібні реанімаційні заходи).
Реакція легкого ступеня. При введенні в кров йодованого контрастного засобу пацієнт відчуває жар в голові чи в усьому тілі, сухість та металевий присмак в роті. Іноді пацієнт скаржиться на болі по ходу вени, легке запаморочення, невелику нудоту, нестачу повітря, починає кашляти чи чихати. Ці симптоми швидко проходять та спеціального втручання не потребують. Посилення цих ознак, приєднання до них гіперестезії, почуття повзання мурашок в кінцівках, в котру вводять препарат, збліднення шкіри, почуття свербежу сліду розглядати як передвісник алергічної реакції. Якщо подібна картина виникає до закінчення введення контрастного засобу, необхідно припинити ін’єкцію, залишивши голку в судині, приготовити для ін’єкції адреналін та преднізолон. Якщо реакція з’явилася після видалення голки із вени, то вище місця ін’єкції слід наложити гумовий джгут, тому що в іншому випадку вени мають спастися і буде тяжко виконати необхідні вливання. Легкі реакції включають почервоніння лиця, нудоту, біль в руках, свербіж, блювоту, головний біль та легку кропивницю. Звичайно вони протікають легко, тривають недовго, проходять самостійно та не потребують специфічного лікування, за виключенням прийому антагоністів Н1-рецепторів для лікування кожного свербежу.
Реакція середньої тяжкості. У пацієнта з’являються сильна нудота, блювота, чихання та нежить, сльозоточивість, озноб, свербіж, кропивниця, ангіоневротичний набряк. Перша допомога виражається в підшкірному введені адреналіну, внутрішньовенному введені димедролу, преднізолону, дачі кисню. Реакції середнього ступеня тяжкості включають більшу вираженість цих симптомів, помірне зниження артеріального тиску та бронхоспазм, дифузну кропивницю та еритему, набряк обличчя середньої тяжкості, вагусні реакції. Пацієнтів потрібно лікувати та спостерігати для попередження подальших ускладнень, однак, клінічна ситуація не є настільки серйозною. Адекватне лікування може бути проведено в рентгенівському відділені без переміщення пацієнта в палату інтенсивної терапії.
Тяжка реакція. Анафілактичний шок. Розвивається бурхливо, як правило, в перші 5-10 хвилин після ін’єкції контрастного засобу та потребує негайного лікарського втручання. Симптоми тяжкої реакції: різке падіння артеріального тиску, блідніть шкіряних покривів, неспокій, запаморочення, нудота, втрата свідомості, затруднення дихання, судороги. У всіх випадках тяжких реакцій одночасно з початком надання першої допомоги необхідно викликати реанімаційну бригаду. Перша допомога полягає у внутрішньовенному введені адреналіну, гідрокортизону, супрастину, подачі кисню. Тяжкі реакції включають в себе виражені прояви усіх симптомів, що спостерігаються при легкому та середньому ступеню. Це тяжка артеріальна гіпотензія, тяжкий бронхоспазм, анафілактоїдная реакція, набряк легень, набряк гортані, тяжкі порушення серцевого ритму та блокада серця, серцево-судинний та легеневий колапс, конвульсії, втрата свідомості. Пацієнти потребують невідкладного інтенсивного лікування та транспортування в палату інтенсивної терапії. Серйозні або фатальні реакції на контрастні речовини є непередбачуваними, але надзвичайно рідкими. Анамнез серйозних реакцій на контрастні речовини, бронхіальна астма чи алергія на багато речовин підвищують частоту серйозних реакцій у 5 разів.
Трийодовані контрастні засоби з коефіцієнтом 1,5 визивають легкі реакції у 10% пацієнтів, тяжкі реакції - з частотою 1:900-1:3000, а доля смертельних випадків складає 1:50000. Нові низькоосмолярні контрастні засоби, особливо неіонні, володіють меншим ризиком псевдоалергічних реакцій. До цього часу невідомі точні механізми, що стоять за реакціями на контрастні засоби. На сьогодні вважається, що вони в більшості випадків не є наслідком реакції антиген-антитіло та не викликані присутністю атомів йоду в молекулах контрастного засобу.
3. Лікування побічних реакцій на рентгенконтрастні речовини
Судинні вагусні реакції (падіння артеріального тиску, брадикардія) лікуються поміщенням хворих в положення Тренделенбурга та внутрішньовенним введенням рідини (фізіологічний, чи розчин Рінгера). Якщо зниження артеріального тиску утримується, необхідно ввести внутрішньовенне 0,5-1 мг атропіну. Нижче представлена схема лікування реакцій на контрастні засоби. Симптоми цих реакцій лікуються однаково, незалежно від того, мають вони алергічну чи псевдоалергічну етіологію.
1. Гостра алергічна реакція (кропивниця чи/та набряк Квінке, іноді в поєднанні з головним болем, блювотою, болем в животі, діареєю, астмою, кон’юнктивітом, ринітом).
Лікування:
1) Адреналін 0,5мг (1мг/мл) підшкірно,
2) Кисень 2-6 л/хв,
3) Дифенгідрамін 50 мг внутрішньом’язово.
2. Анафілактична реакція (симптоми такі, як і при гострій алергічній реакції, а також тахікардія, падіння артеріального тиску, блідність).
Лікування:
1) Адреналін 0,3-0,5 мг (1мг/мл) внутрішньовенно,
2) Кисень 2-6 л/хв, установити внутрішньовенний катетер.
3. Анафілактичний шок (симптоми схожі із анафілактичною реакцією, але більш виражені: відсутність свідомості, астматичний статус, зупинка дихання, колапс, зупинка серця).
Лікування:
1) Адреналін 0,3-1,0 мг (1мг/мл) внутрішньовенно,
2) Кисень 2-6 л/хв,
3) Гідрокортизон 250 мг внутрішньовенно,
4) Інтубація + штучна вентиляція легень.
Для пацієнтів з високим ризиком гострої реакції на контрастні засоби:
1. Переглянути направлення на дослідження та обговорити можливість виконання альтернативного дослідження з лікарем.
2. Як контраст використовувати неіонний мономер. Не використовувати той контрастний засіб, на який пацієнт раніше мав реакцію середньої тяжкості чи тяжку.
3. Якщо попередня реакція була:
1) легкою – проводити дослідження без премедикації;
2) середньої тяжкості – проводити премедікацію (див. нижче);
3) тяжка – премедікація, наявність анестезіолога, чи виконання дослідження під общин наркозом.
4. Премедикація
Планові дослідження
1. Преднізолон 50 мг перорально за 12 та 2 год перед дослідженням;
2. Клемастин 1 мг/мл, 2 мл внутрішньом’язово за 1 год перед дослідженням.
Невідкладні дослідження:
1. Розчин гідрокортизону 200 мг внутрішньовенно, потім – кожні 15 хв до закінчення дослідження;
2. Клемастин 1 мг/мл, 2 мл внутрішньовенно за 1 год перед дослідженням.
В таблиці 2 сумовані лікувальні міри при гострих реакціях на внутришньосудинне введення контрастних засобів.
Таб.2. Лікувальні міри при гострих реакціях на внутришньосудинне введення контрастних засобів
| Ступінь тяжкості | Симптоми | Лікувальні міри |
| Легка | Почуття жара, сухість в роті, нудота, нехватка повітря | Не потребує лікування. Якщо починається до завершення введення контрастної речовини, припинити введення. Не винимати іглу із вени. Підготовати медикаменти |
| Середня | Сильна нудота, блювота, рінокон’юнктивіт, озноб, свербіж, кропивниця, набряк Квінке В разі приєднання тахікардії, падіння АТ, блідністі | Адреналін 0,5-1 мл п/ш, димедрол 1-5,0 мл; супрастин 1-2,0 мл в/м Адреналін 0,5-1 мл в/в, кисень 2-6 л/хв, установити внутрішньовенний катетер. |
| Тяжка (анафілактичний шок) | Різке падіння АТ, блідність, астматичний статус, колапс, порушення дихання та серцевої діяльності, судороги | Адреналін 0,5-1 мл в/в, супрастин 1-2,0 мл в/в чи димедрол 1-2,0 мл в/в; кисень 2-6 л/хв, гідрокортизон 250 мг в/в. Визвати реаніматора для інкубації та штучної вентиляції легень |
Хоча більшість серйозних побічних реакцій, таких як анафілактичний шок, відносяться до негайних реакцій, відстрочені побічні реакції в наш час стали об’єктом прицільної уваги, можливо, внаслідок суттєвого зниження частоти негайних реакцій внаслідок збільшення використання неіонних контрастних речовин. Загальними проявами відстрочених реакцій є головний біль, кожна сип, свербіж, нудота, головокружіння, лихорадка, біль в руці, у вену якої вводили контрастну речовину, шлунково-кишкові розлади, розвинення грипоподібних симптомів (втомлюваності, слабкості, запальних змін верхніх дихальних шляхів, лихоманки, похолодання кінцівок, нудоти, блювоти, діареї, білю в животі). Ці симптоми майже завжди проходять самостійно чи при амбулаторному лікуванні. Існують різні визначення відстрочених (пізніх) реакцій. Більшість дослідників притримуються наступного визначення – відстрочені побічні реакції на внутришньосудинне введення йодованої контрастної речовини – це реакції, що проявляються між 1 годиною та 1 тижнем після введення контрастної речовини.
Похожие работы
... найбільш оптимальний клінічний алгоритм діагностики і лікування ЗПН, основні положення якого викладені у надрукованих методичних рекомендаціях [Комісаренко І.В., Рибаков С.Й., Кваченюк А.М. Діагностика і лікування злоякісних пухлин кори надниркових залоз // Методичні рекомендації. - Київ, 2005. - 25с.]. Показані клінічні, лабораторні і топічні критерії для доопераційної диференціації ДПН та ЗПН. ...
... ідного каналу — виконують за допомогою спеціального оптичного інструмента — уретроскопа. В останні роки ця маніпуляція є частиною уретроцистоскопії. РЕНТГЕНОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ У діагностуванні більшості урологічних захворювань інформативними є рентгенологічні методи дослідження. Вони дають змогу виявити різноманітні патологічні процеси та аномалії нирок, сечових шляхів і статевих ...
... +25оС. 2.5.17. Умови відпуску: За рецептом. 2.5.18. Упаковка По 10 пігулок в контурній упаковці. По 5 або 10 контурних упаковок в картонну пачку. Розділ 3. Аналіз препаратів, що містять Йод 3.1. Контроль якості препаратів йоду згідно АНД 3.1.1. Підготовка до аналізу Екстракція у воді 5 таблеток розтирають у ступці. Змішують з 8 мл води, збовтують протягом 15 хв. (механічно) у ...
... інфаркт міокарда. Діагноз підтверджує підвищення вмісту в крові креатин-фосфокінази (зокрема її МВ-фракції), міоглобіну, С-реактивного протеїну, фібриногену та продуктів його розпаду. 2.2 Методи обстеження хворих при захворюваннях органів дихання Велике значення в діагностиці захворювання легень має топографічна і порівняльна перкусія та аускультація легень. У діагностиці захворювань ...
0 комментариев