Навигация
3.7 Нирковий кровообіг
Середня об'ємна швидкість ниркового кровотоку у спокої складає близько 4,0 мл на 1 г тканини в хвилину, тобто в цілому для нирок, маса яких 300 г, приблизно 1200 мл/хв., що складає близько 20% серцевого викиду. Особливість кровопостачання нирок полягає в наявності двох послідовних афферентних артеріоли, які распадаются на клубочкові капіляри, відокремлені від канальцевого капіллярного ложа виносячими (ефферентними) артеріолами. Ефферентні артеріоли характеризуються високим гідродинамічним опором. Тиск в клубочкових капілярах великий (близько 60-70 мл рт.ст.), а в навколоканальцевих відносно малий (близько 13 мм рт.ст.).
Для судин нирок добре розвинені міогенні ауторегуляторні механізми, завдяки яким кровотік і капілярний тиск в області нефронів підтримується на постійному рівні при коливаннях артеріального тиску від 80-120 до 180-200 мм рт. ст. Ниркові судини іннервуються соматичними судинозвужувальними нервами. Тонус цих нервів в спокої невеликий. При переході людини у вертикальне положення, ниркові судини беруть участь в загальній вазоконстрікторнвй реакції, що забезпечує кровопостачання головного мозку і серця. Нирковий кровотік знижується також при фізичному навантаженні і в умовах високої температури навколишнього середовища. Це забезпечує компенсацію зниження АТ, пов”язаного з розширенням м'язових і шкірних судин. Характерною особливістю судин нирок є їх низька здібність до розширення, в зв'язку з чим утруднено збільшення ниркового кровотоку шляхом зниження гідродинамічного опору. Тому у разі зниження кровопостачання нирок запускаються механізми, направлені на збільшення перфузійного тиску, зокрема, посилюється вироблення реніну. Активація ренін - ангиотензійної системи, що приводить до підйому системного тиску, в якійсь мірі збільшує і нирковий кровотік.
3.8 Кровопостачання в скелетних м'язах
Кровотік в скелетних м'язах у спокої складає біля 0.03-0.04 мл на 1 г тканини в хвилину. Оскільки загальна маса м'язів приблизно рівна 30 кг, то в цілому м'язовий кровотік складає приблизно 900-1200 мл/хв., т.е.15-20% загального серцевого викиду. При максимальному фізичному навантаженню м'язовий кровотік може досягати 20-22 л/хв. при серцевому викиді, рівному 25 л, тобто 80-90% загального кровотоку. У тренованих спортсменів ця величина може бути навіть більше.
Судини скелетних м'язів іннервуються симпатичними судинозвужуючими і судинорозширювальними волокнами.У закінченні симпатичних вазоконстрікторів виділяється норадреналін, в закінченнях вазоділятаторів - ацетілхолін, тому симпатичні судинорозширювальні волокна в скелетних м'язах відносять до холінергичних волокон. Роль вазоділяторних нервів може бути проілюстрована тим фактом, що у людини, що готується до м'язової діяльності, підвищення симпатичного тонусу може привести до чотирикратного збільшення кровотоку в м'язах.
При м'язовій роботі місцеві метаболічні регуляторні впливи на судини значно переважають над нервовими. Разом з тим на величину кровотоку впливає також механічне здавлення судин м'язів. При скороченні м'яза кровотік спочатку знижується, потім зростає навіть в порівнянні з початковим станом. У фазі розслаблення він ще більше збільшується;це так звана реактивна гіперемія, обумовлена судинорозширювальною дією продуктів метаболізму.
Ритмічні м'язові скорочення супроводжуються коливаннями кровотоку - зменшенням його під час скорочення і підвищенням - у фазі розслаблення. При цьому середня швидкість кровотоку завжди більша, ніж в спокою. Таким чином, при динамічній м'язовій роботі, коли скорочення і розслаблення постійно чергуються, м'яз стомлюється менше, ніж при статичному навантаженню.
3.9 Шкірний кровообіг
Навіть в умовах нейтральної температури навколишнього середовища ( біля 20 С для легко одягненої людини) кровотік в різних ділянках шкіри в спокої значно коливається. Шкірний кровотік змінюється в межах від 0,03 до 0,0 мл на 1кг тканини в хвилину, або в цілому, враховуючи вагу шкірних покровів 5 кг - від 160 до 500 мл/мін або 3-10% від величини серцевого викиду.
У регуляції шкірного кровотоку беруть участь два різних механізма,роль яких в різних ділянках шкіри різна. Судини шкіри акральних ділянок (кисті рук,стопи,мочки вух) багато іннервовані симпатичними адренергічними судинозвужувальними волокнами, що володіють відносно високим тонусом у спокої і при нейтральній температурі. Розширення цих судин пов'язане з центральним гальмуванням тонусу судинозвужувальних нервів. Розширення ж судин шкіри проксимальних ділянок кінцівок і тулуба відбувається переважно непрямим шляхом: воно опосередковане виділенням брадікиніна при збудженні холінергічних потовидільних волокон. Звуження всіх шкірних судин обумовлено підвищенням тонусу симпатичних адренергічних волокон.
Завдяки великій потужності підсосочкового венозного сплетіння (біля 1500 мл ) зміна тонусу шкірних вен може супроводжуватися значними зрушеннями об'єму крові в судинах шкіри.Таким чином, важлива функція шкірних судин полягає в депонуванні крові.
Найважливішою функцією кровотоку шкіри є участь в механізмах терморегуляції. При тепловому стресі величина загального кровотоку в шкірі може зрости до 3 л/хв. Однак, в різних ділянках шкіри ці зміни значно змінюються. Найбільші коливання кровотоку спостерігаються в шкірі дистальних відділів кінцівок. Так, якщо палець руки з холодної води помістити в гарячу, то кровотік в нім може збільшитися з 0,01 до 1 мл/хв. на 1г тканини,т.е. у 100 разів більше. Реакція судин шкіри проксимальних ділянок кінцівок тулуба на аналогічну дію значно слабкіша. Збільшення шкірного кровотоку в умовах високої зовнішньої температури пов'язана з відкриттям безлічі артеріовенозних анастомозів,по яким частина крові відтікала у вени, минувши капіляри. Завдяки високій теплопровідності шкіри цей механізм служить надзвичайно ефективним способом віддачі тепла через шкіру.
Висновок
Завдяки відносно великій масі серця і широкому просвіту судин кровообіг у дітей знаходиться в сприятливіших умовах, ніж у дорослих. Відносно велика кількість крові і особливості енергетичною обміну пред'являють серцю дитини значні вимоги, у зв'язку з цим працездатність дитячого серця вища в порівнянні з серцем дорослого.
Анатомо-фізіологічні особливості дихальної системи, недосконалість імунітету, наявність супутніх захворювань, вплив чинників зовнішнього середовища пояснюють частоту і тяжкість захворювань органів дихання у дітей.
Похожие работы
... 3—5 місяців після видужування. Фізичне навантаження слід підвищувати поступово, не викликаючи неприємних відчуттів, бо-лей у правому підребер'ї. Використовувати можна всі вправи, передбачені програмою з фізичного виховання для студентів спецмедгруп, але з обмеженим обсягом і інтенсивністю фізичного навантаження. Холецистит — запалення жовчного міхура. Загострення супроводжується сильними болями ...
... та 2) ступінь коронарної недостатності (3ст.) 3) особливості хвороб, що супроводжують основну 4) попередню фізичну підготовленість та адаптованість до фізичних навантажень. 3. Основи методики фізичного виховання при серцево-судинній патології Проводити фізичні вправи потрібно регулярно, щонайменше три рази на тиждень (ідеально - щодня) по 30 хвилин, бажано на свіжому повітрі або в добре ...
... кисню (МСК) залежить головним чином від розвитку систем дихання та кровообігу. Тому Всесвітня організація охорони здоров’я признала МСК найбільш об’єктивним та інформативним показником функціонального стану кардіореспіраторної системи. Оскільки основним джерелом енергії при м’язовій роботі являються процеси, які відбуваються за участю кисню, то по величині максимального споживання кисню судять ...
... іплення відповідних навичок для усунення відставання в розвитку фізичних якостей ( внаслідок невідвідування дитячого садка дошкільного закладу, індивідуальних особливостей стану здоров’я, фізичного і психічного розвитку та інших чинників ). Її метою є також активізація малорухливих дітей, запобігання порушення постави і стопи та виправлення їх. Виходячи з аналізу стану здоров"я, фізичного розвитку ...
0 комментариев