Основні принципи приготування м’яких лікарських засобів

5. Основні принципи приготування м’яких лікарських засобів

При відсутності в рецепті точних вказівок відносно концентрації мазей їх, відповідно до вимог ДФХ, готують зі вмістом лікарської речовини в кількості 10%, якщо тільки не має спеціальних затверджених официнальных прописів. Виключення складають мазі, що містять речовини, включені в список А та Б. Якщо основа для мазі лікарем не позначена, варто готувати мазь на вазеліні.

Основним технологічним завданням при готуванні мазей є перетворення мазевих компонентів у максимально однорідну систему, що має належну консистенцію, достатню ступінь стійкості, з рівномірним розподілом лікарських речовин по всій її масі.

Вибір способу готування тієї чи іншої мазі залежить від фізико-хімічних властивостей лікарських речовин і застосовуваної мазевої основи.

В аптечних умовах речовини, що входять до складу мазей-сплавів, а також мазеві основи розплавляють на водяних банях у порцелянових випарювальних чашках чи за допомогою лампи ІЧ-випромінювання. Розтирання, розчинення лікарських речовин і їхнє змішування з мазевими основами здійснюють у порцелянових ступках за допомогою товкачика з того ж матеріалу. Порцелянову чашку і ступку з товкачиком варто підбирати відповідної величини в залежності від кількості мазі. При виготовленні великої кількості мазі в маленькій ступці важко змішувати інгредієнти і досягти однорідності мазі. Готування малої кількості мазі в великій ступці приводить до значних втрат.

Ступку з маззю для запобігання від потрапляння пилу і мікроорганізмів з повітря накривають скляною чи пластмасовою пластинкою. При відважуванні мазевої основи і переносу її в ступку користуються шпателями з нержавіючої сталі, пластмаси, рога, порцеляни. В залежності від хімічних властивостей до складу мазі речовин і кількості мазі беруть шпатель відповідного розміру, виготовлений з індиферентного стосовно компонентів мазі матеріалу. Так, при виготовленні мазей утримуючих йод, солі важких металів (наприклад, солі ртуті), саліцилову кислоту, дубильні і деякі інші речовини, взаємодіючі з металом, не можна користатися металевим шпателем.

Уведення лікарських речовин у мазеві основи. При введенні лікарських речовин у мазеві основи керуються наступними загальними правилами, приведеними в ДФХ.

1. Лікарські речовини, легко розчинні в мазевій основі, жирах і жирних оліях, попередньо розтирають з невеликою кількістю олії чи розчиняють при обережному нагріванні на водяній бані в частині основи, а потім додають іншу кількість її до необхідної маси.

2. Лікарські речовини, легко розчинні у воді, змішують з основою, попередньо розчинивши їх у мінімальній кількості води.

3. Лікарські речовини, нерозчинні чи важкорозчинні в основах, попередньо перетворюють у дрібний порошок, розтирають з невеликою кількістю спорідненої до основи рідини (вазелінова, жирна олія чи вода) чи з частиною розплавленої основи і потім додають іншу кількість основи до необхідної маси.

4. Якщо лікарські речовини прописані в мазях у великих кількостях (більш 25%), їх розтирають у дрібний порошок і ретельно змішують з попередньо розплавленою основою.

У ДФХ містяться також додаткові вказівки, що відносяться до способів введення деяких лікарських речовин у мазеві основи.

Резорцин, пірогалол і цинку сульфат додають до мазей (крім очних) у виді дрібних порошків після розтирання їх з невеликою кількістю жирної чи вазелінової олії, але без розчинення чи розтирання їх з водою. Введення цих речовин у розчиненому у воді вигляді (а вони розчинні у воді) значно підсилює їхню всмоктуваність, що супроводжується токсичним впливом на організм.

Сухі і густі екстракти, що включаються в мазі, і опій попередньо розтирають з рівною кількістю спирто-гліцерино-водної суміші (1:3:6).

Леткі речовини вводять до складу мазей в останню чергу.

При виготовленні мазей з лікарськими речовинами, що є в розчині електролітами, не застосовують бентонітових сумішей (основи їхніх глинистих мінералів).

Так само як і при виготовленні мазей, існують визначені правила введення лікарських речовин в основи для суппозиториев. Лікарські речовини змішують з основою безпосередньо чи після розчинення, розтирання з декількома краплями води, гліцерину чи вазелінової олії. Рідкі інгредієнти, що не містять летких речовин, можна сконцентрувати. Лікарські речовини, що входять до складу желатиново-гліцеринових супозиторіїв, розчиняють у воді або гліцерині чи ретельно змішують з розплавленою основою. Термічно нестійкі речовини додають до напівостиглої основи перед її виливанням у форми. Порядок введення лікарських речовин у супозиторну основу визначається головним чином видом основи і фізико-хімічними властивостями препаратів. Наприклад, у випадку використання жирових основ розчинні в них інгредієнти розчиняють в основі. При цьому для ущільнення основи допускається заміна її частини воском чи іншою тугоплавкою речовиною. Речовини, розчинні в воді чи інших індиферентних розчинниках (солі алкалоїдів, екстракт опію, амідопірин і т. д.), попередньо розчиняють у декількох краплях води чи іншого розчинника і тільки після цього змішують з жировою основою. Нерозчинні лікарські речовини, такі як ксероформ, левоміцетин, осарсол, стрептоцид і інші, якщо вони прописані в невеликих кількостях, попередньо розтирають з декількома краплями жирної олії і змішують з основою. При великих кількостях прописаних речовин, їх розтирають з частиною розплавленої основи. Рідкі препарати (наприклад, настойки) додають безпосередньо до подрібненої основи. Якщо при виготовленні супозиторіїв використовуються водорозчинні основи, то препарати спочатку розчиняють в одному з компонентів основи (воді, гліцерині), після чого змішують з основою. У тому випадку якщо медикаменти нерозчинні в жодному зі складових основи, то їх попередньо розтирають з одним з рідких компонентів основи і потім домішують до готової основи.

Крім того, методика введення лікарських речовин в основи багато в чому залежить від методу виготовлення супозиторіїв. Наприклад, при виготовленні супозиторіїв методом викачування медикаменти змішують з основою після розчинення з декількома краплями води, гліцерину чи парафіну рідкого. У якості пластифікуючої речовини при виготовленні супозиторіїв методом викачування застосовують ланолін безводний. Густі і рідкі речовини (наприклад, нафту нафталанську, іхтіол) змішують безпосередньо із супозиторною масою. У цьому випадку немає необхідності додавання ланоліну безводного. При викачуванні супозиторіїв, якщо до олії какао додають ментол, камфору, хлоралгідрат і інші речовини, що утворять евтектичні суміші, для ущільнення супозиторної маси застосовують віск чи парафін. Кількість їх підбирають у процесі виготовлення суппозиторіїв, додаючи невеликими частинами. При використанні методу виливання лікарські речовини, що входять до складу желатиново-гліцеринових супозиторіїв, розчиняють у воді або гліцерині або ретельно змішують з розплавленою основою. Слід зазначити, що при виготовленні супозиторіїв на тривалий термін можуть застосовуватися консерванти чи антиоксиданты. Однак їх вживання в дитячих супозиторіях не бажано.

Лікарські речовини підбирають відповідно до пропису рецепта чи нормативної документації. Останнім часом у більшості випадків в аптечній практиці, для виготовлення супозиторіїв, особливо ректальних, використовуються нерозчинні у воді основи, а саме жири і продукти їхньої переробки. Якщо лікарем у рецепті основа не зазначена, то беруть олію какао. Олія какао й інші тверді основи подрібнюють за допомогою тертки чи пристрою для подрібнення твердих основ. Для полегшення цього процесу їх попередньо витримують у холодильнику (при цьому підвищується крихкість і полегшується подрібнення). Ступку і товкачик відповідних розмірів підбирають з урахуванням маси супозиторіїв.

Для дозування олії какао, перенесення його в ступку застосовують двосторонні лопаточки чи шпателі (металеві, порцелянові чи пластмасові).

Варто пам'ятати, що металеві шпателі не можна використовувати при виготовленні супозиторіїв, що містять дубильні речовини, йод і інші окислювачі. Для очищення ступки, товкачика використовують целулоїдну пластинку. Зважування основи й інгредієнтів роблять у залежності від фізико-хімічних властивостей на ручних чи тарних вагах: основу зважують на аркушах вощеного, парафінованого чи пергаментного паперу; у поглиблення, зроблене в основі, кладуть густі і пахучі рідини (іхтіол, дьоготь і т.п.).

 
Практична частина

 

Рецепт 1.

Візьми: Нафти нафталанської 70,0

Парафіну 18,0

Петролатум 12,0

Змішай, щоб утворилася мазь

Дай. Познач. Для пов'язок.

 

Rp.: Naphthalani liquidi raffinati 70,0

Paraffini 18,0

Petrolati 12,0

Misce, fiat unguentum

Da. Signa. Для пов'язок.

ЛФ – мазь-сплав, що містить нафту нафталанську, парафін та петролатум. Рецепт виписаний на рецептурному бланку Ф №1 (Згідно наказу №360 від 19.07.2005). Рецепт оформлений вірно. Дози не перевіряємо. Лікарська форма може бути виготовлена.

Oleum Vaselini Олія вазелінова Paraffinum liquidum Рідкий парафін

Опис. Безбарвна масляниста нефлюоресцирующая рідина без запаху і смаку. Розчинність. Препарат практично нерозчинний у воді і спирті. Розчинний в ефірі, хлороформі, бензині. Змішується з рослинними оліями, крім касторового.

Густина 0,875 – 0.890. Температура застигання не вище -5°.

Зберігання. У закритій скляній тарі, у захищеному від світла місці.

Зворотній бік ППК.

m(заг) = 12 + 18 + 70 = 100,0

Лицьовий бік ППК.

Дата № рецепта

Petrolati 12,0

Paraffini 18,0

Naphthalani liquidi raffmati 70,0

m(заг) = 100,0

Приготував: (підпис)

Перевірив: (підпис)

Розплавляють петролатум (t_плав – 60–62 °С), до отриманого розплаву при помішуванні додають парафін (t_плав – 50–54 °С) і в останню чергу – нафту нафталанську. Сплав перемішують у теплій ступці до повного остигання.

Готову мазь переносять зі ступки в банки за допомогою шпателя і целулоїдної пластинки, якою збирають мазь спочатку з товкачика, а потім зі стінок ступки. Банки слід підбирати по обсягу мазі. При заповненні банки маззю не повинно залишатися вільних просторів (порожнечі), для чого необхідно вносити мазь окремими порціями й ущільнювати постукуванням дна банки об долоню.

Відповідно до вказівок ДФ XI всі мазі слід зберігати в прохолодному, захищеному від світла місці в добре закупорених банках.

Мазі, приготовлені в аптеках, – не більше 10 днів при температурі не вище 25 °С чи в холодильнику (3–5 °С).

Якість приготовлених мазей оцінюють так само, як і інших лікарських форм, тобто перевіряють документацію (рецепт, паспорт), упаковку, оформлення, відсутність розшаровування і механічних включень, відхилень у масі. Визначення справжності проводять візуально за зовнішнім виглядом та органолептичними ознаками (запах, колір та ін.), які залежать від властивостей складових лікарських речовин та використаних мазевих основ.

Однорідність мазей визначають по величині часток твердої фази (ДФ XI). Для цього використовують біологічний мікроскоп, оснащений окулярним мікрометром МОБ‑1 при збільшенні окуляра 15х об'єктива 8х. Ціну поділки окулярного мікрометра вивіряють по об'єкт-мікрометру для проникаючого світла (ОПМ). Пробу мазі відбирають, як зазначено в статті «Добір проб лікарських засобів», і вона повинна бути не менше 5,0 г. Якщо концентрація лікарських речовин у мазях перевищує 10%, то їх розбавляють відповідною основою до вмісту близько 10% і перемішують. При доборі слід уникати подрібнення часток.

Важливий критерій якості мазей – показники їх структурно-механічних (реологічних) властивостей. Консистенція мазей впливає на процеси їх виготовлення і розфасовки, намазуваності мазей і вивільнення з них лікарських речовин.

Один з важливих факторів, від яких залежить консистенція, – це гранична напруга зсуву, яка характеризує здатність мазі чинити деякий опір при намазуванні та еструзії (здатності видавлюватися з туб, дозаторів і т. п.).

Важливими реологічними характеристиками мазей є пластична в'язкість, яку можна визначити на ротаційному віскозиметрі, а також пластична міцність, що визначається на конічному пластометрі.

 

Рецепт 2.

Візьми: Дімедролу

Папаверіну гідрохлориду по 0,05

Новокаїну 0,15

Олії какао q.s.

Змішай, щоб утворився супозиторій

Дай таких доз №10

Познач. По 1 свічі на ніч.

 

Rp.: Dimedroli

Papaverini hydrochloridi ana 0,05

Novocaini 0,15

Olei Cacao q.s.

Misce, fiat suppositorium

Da tales doses №10

Signa. По 1 свічі на ніч.

Ректальні супозиторії типу емульсії В/О, до складу яких входять сильнодіючі лікарські речовини, добре розчинні у воді.

Здійснюємо перевірку разових і добових доз сильнодіючих речовин (димедролу, папаверину гідрохлориду, новокаїну)

Димедрол:

ВРД = 0,1

ВДД = 0,25

РД = 0,05 Доза не завищена

ДД = 0,05 * 3 = 0,15 Доза не завищена

Папаверін:

ВРД = 0,2

ВДД = 0,6

РД = 0,05 Доза не завищена

ДД = 0,05 * 3 = 0,15 Доза не завищена

Новокаїн:

ВРД = 0,25

ВДД = 0,75

РД = 0,15 Доза не завищена

ДД = 0,15 * 3 = 0,45 Доза не завищена

Ліки можуть бути виготовлені

Dimedrolum Димедрол

β-диметиламіноетилового ефіру бензгидрола гідрохлорид

Опис. Білий дрібнокристалічний порошок, без запаху чи з слобко вловимим запахом, гіркого смаку, викликає на язиці почуття оніміння. Гігроскопічний.

Розчинність. Дуже легко розчинний у воді, легко розчинний в спирті і хлороформі, дуже мало розчинний в ефірі і бензолі.

Зберігання. Список Б. У добре укупоренной тарі, що охороняє від дії світла і вологи.

Вища разова доза усередину 0,1 г.

Вища добова доза усередину 0,25 г.

Вища разова доза внутрішньом’язево 0,05 г.

Вища добова доза внутрішньом’язево 0,15 г.

Novocainum Новокаїн

Опис. Безбарвні кристали чи білий кристалічний порошок, без запаху, гіркого смаку. мовою викликає почуття оніміння.

Розчинність. Дуже легко розчинний у воді, легко розчинний у спирті, мало розчинний у хлороформі, практично нерозчинний в ефірі.

Зберігання. Список Б. У добре укупоренных банках жовтогарячого скла.

Вища разова доза усередину 0,25 г.

Вища добова доза усередину 0,75 г.

Вища разова доза внутримышечно (2% розчин) 0,1 г.

Вища добова доза внутримышечно (2% розчин) 0,1 г.

Вища разова доза у вену (0,25% розчин) 0,05 г.

Papaverini hydrochloridum Папаверину гідрохлорид

Опис. Білий кристалічний порошок без запаху, злегка гіркуватого смаку.

Розчинність. Повільно розчинний у 40 ч. води, мало розчинний у 95% спирті, розчинний у хлороформі, практично нерозчинимо в ефірі.

Зберігання. Список Б, У добре укупоренной тарі, що охороняє від дії світла.

Вища разова доза усередину 0,2 г.

Вища добова доза усередину 0,6 г.

Вища разова доза під шкіру, внутримышечно й у вену 0,1 г.

Вища добова доза під шкіру, внутримышечно й у вену 0,3 г.

Зворотній бік ППК

m(димедролу) = 0,05 * 10 = 0,5 г

m (папаверину гідрохлориду) = 0,05 * 10 = 0,5 г

m(новокаїну) = 0,15 * 10 = 1,5 г.

m (одного супозиторію) = 3,0 г.

m (масла какао) = 30,0 – (0,5 + 0,5 + 1,5) = 27,5 г.

Лицьовий бік ППК

Дата № рецепта

Dimedroli 0,5

Papaverini hydrochloridi 0,5

Novocaini 1,5

Aquae purificatae gtts XX (1 ml = 20 крап.)

Olei Cacao 27,5

Lanolini anhydrici 0,5

–

Massae suppositoriorum 31,5

m (одного супозиторію) = 3,1 №10

Приготував: (підпис)

Перевірив: (підпис)

У ступку поміщають лікарські речовини (за правилом виготовлення порошків), подрібнюють їх спочатку в сухому вигляді, а потім додають приблизно 1 мл (20 крапель) води очищеної (виходячи з розчинності лікарських речовин) і розтирають до розчинення. Отриманий розчин змішують з частиною подрібненого масла какао, поступово додаючи решту. У разі потреби додають безводний ланолін (приблизно 0,5 г). Змішують до одержання однорідної маси, що відстає від стінок ступки, яку зважують. Масу відзначають на звороті рецепта й у паспорті письмового контролю. З маси формують стержень, поділяють його на 10 порцій і з кожної порції викачують свічу. Для контролю кілька доз зважують, відхилення в масі не повинні перевищувати ±5%. Супозиторії повинні бути однакової форми, довжини і товщини.

Готові супозиторні лікарські форми повинні мати визначену твердість, щоб забезпечити їх використання, інакше вони непридатні, бо можуть деформуватися в руках хворого до їх використання.

 

Рецепт 3.

Візьми: Ефедрину гідрохлориду 0,1

Дімедролу 0,2

Ментолу 0,3

Цинку оксиду 2,0

Ланоліну 8,0

Вазеліну 20,0

Змішай, щоб утворилась мазь

Дай. Познач. Мазь для носа.

Rp.: Ephedrini hydrochloridi 0,1

Dimedroli 0,2

Mentholi 0,3

Zinci oxydi 2,0

Lanolini 8,0

Vaselini 20,0

Misce, fiat unguentum

Da. Signa. Мазь для носа.

ЛФ – Комбінована мазь: стосовно ментолу – мазь-розчин, ефедрину гідрохлориду і димедролу (легко розчинні у воді) – мазь-емульсія, цинку оксиду (не розчинний ні у воді, ні в основі) – мазь-суспензія зі вмістом твердої фази більше 5%.

Рецепт виписаний на рецептурному бланку Ф №1 (Згідно наказу №360 від 19.07.2005). Рецепт оформлений вірно. Дози не перевіряємо. Лікарська форма може бути виготовлена.

Dimedrolum Димедрол

β-диметиламіноетилового ефіру бензгидрола гідрохлорид

Опис. Білий дрібнокристалічний порошок, без запаху чи з слобко вловимим запахом, гіркого смаку, викликає на язиці почуття оніміння. Гігроскопічний.

Розчинність. Дуже легко розчинний у воді, легко розчинний в спирті і хлороформі, дуже мало розчинний в ефірі і бензолі.

Зберігання. Список Б. У добре укупоренной тарі, що охороняє від дії світла і вологи.

Вища разова доза усередину 0,1 г.

Вища добова доза усередину 0,25 г.

Вища разова доза внутрішньом’язево 0,05 г.

Вища добова доза внутрішньом’язево 0,15 г.

Zinci oxydum Цинку окис

Опис. Білий чи білий з жовтуватим відтінком аморфний порошок без запаху. Поглинає вуглекислоту повітря.

Розчинність. Практично нерозчинний у воді і спирті, розчинний у розчинах лугів, розведених мінеральних кислотах, а також в оцтовій кислоті.

Зберігання. У добре укупоренной тарі.

Mentholum Ментол l‑2‑изопропил‑5‑метилциклогексанол‑1, С₁₀Н₂₀О

Опис. Безбарвні кристали із сильним запахом перцевої м'яти і смаком, що холодить. Летучий при звичайній температурі і переганяється з водяною парою. При розтиранні препарату з рівною кількістю камфори, хлоралгідрату, фенолу, чи резорцину тимолу утворяться рідини.

Розчинність. Дуже мало розчинний у воді, дуже легко розчинний у 95% спирті, ефірі, оцтовій кислоті, легко розчинний у рідкому парафіні і жирних оліях.

Температура плавлення 41 – 44°.

Питоме обертання від –49° до –51° (10% розчин у 95% спирті).

Зберігання. У добре укупоренной тарі, у прохолодному місці.

Oleum Vaselini Олія вазелінова

Опис. Безбарвна масляниста нефлюоресцирующая рідина без запаху і смаку. Розчинність. Препарат практично нерозчинний у воді і спирті. Розчинний в ефірі, хлороформі, бензині. Змішується з рослинними оліями, крім касторового.

Густина 0,875 – 0.890. Температура застигання не вище -5°.

Зберігання. У закритій скляній тарі, у захищеному від світла місці.

Ephedrini hydrochioridum Ефедрину гідрохлорид

Опис. Безбарвні голчасті кристали чи білий кристалічний порошок без запаху, гіркого смаку.

Розчинність. Легко розчинний у воді, розчинний у 95% спирті, практично нерозчинний в ефірі.

Зберігання. Список Б. У добре укупоренной тарі, що охороняє від дії світла.

Вища разова доза усередину і під шкіру 0,05 г.

Вища добова доза усередину і під шкіру 0,15 г.

Lanolinum anhydricum Ланолін безводний

Опис, Ланолін являє собою очищену жироподібну речовину, що складається зі складних ефірів високомолекулярних спиртів та кислот і вільних високомолекулярних спиртів. Густа в’язка маса буро-жовтого кольору, слабкого своєрідного запаху.

Розчинність. Практично нерозчинний у воді, дуже важко розчинний у 95% спирті, легко розчинний у ефірі, хлороформі, ацетоні і бензині. При розтиранні з водою препарат поглинає близько 150% води без втрати мазеподібної консистенції.

Зберігання. У добре укупоренных банках, заповнених доверху, у прохолодному, захищеному від світла місці.

Примітка: Якщо прописаний ланолін, відпускають ланолін водний.

Зворотній бік ППК

m(заг) = 0,1 + 0,2 + 0,3 + 2,0 + 8,0 + 20,0 = 30,6

m (Ланоліну водного 30%) = 8,0

m(води) = 8,0 * 30% / 100 = 2,4 мл

m (Ланоліну безводного) = 8,0 – 2,4 = 5,6

Лицьовий бік ППК

Дата № рецепта

Vaselini 20,0

Mentholi 0,3

Zinci oxydi 2,0

Ephedrini hydrochloridi 0,1

Dimedroli 0,2

Aquae purificatae 2,4 ml

Lanolini anhydrici 5,6

–

m(заг) = 30,6

Приготував: (підпис)

Перевірив: (підпис)

У порцеляновій (фарфоровій) випарювальній чашці на водяній бані розплавляють близько 1/3–1/4 частини вазеліну при температурі не вище 50 °С і в ньому розчиняють 0,3 г ментолу. У теплу суху ступку поміщають 2,0 г цинку оксиду і ретельно розтирають з невеликою кількістю (= 1,0 г) розчину ментолу у вазеліні, потім додають решту розчину ментолу у вазеліні і перемішують до відсутності окремих видимих часток цинку оксиду. Отриману масу знімають целулоїдною пластинкою зі стінок ступки і поміщають на край ступки (чи зсувають до носика). У ступку, що звільнилася, поміщають 0,1 г ефедрину гідрохлориду і 0,2 г димедролу і розчиняють у 2,4 мл води (30% водного ланоліну). До розчину додають 5,6 г ланоліну безводного і змішують до повного поглинання рідкої фази. Отриману емульсію ретельно змішують з раніше приготовленою маззю-суспензією і вазеліном, що залишився, до одержання однорідної маси ясно-жовтого кольору з характерним запахом ментолу.

Готову мазь переносять зі ступки в банки за допомогою шпателя і целулоїдної пластинки, якою збирають мазь спочатку з товкачика, а потім зі стінок ступки. Банки слід підбирати по обсягу мазі. При заповненні банки маззю не повинно залишатися вільних просторів (порожнечі), для чого необхідно вносити мазь окремими порціями й ущільнювати постукуванням дна банки об долоню.

Відповідно до вказівок ДФ XI всі мазі слід зберігати в прохолодному, захищеному від світла місці в добре закупорених банках.

Мазі, приготовлені в аптеках, – не більше 10 днів при температурі не вище 25 °С чи в холодильнику (3–5 °С).

Якість приготовлених мазей оцінюють так само, як і інших лікарських форм, тобто перевіряють документацію (рецепт, паспорт), упаковку, оформлення, відсутність розшаровування і механічних включень, відхилень у масі. Визначення справжності проводять візуально за зовнішнім виглядом та органолептичними ознаками (запах, колір та ін.), які залежать від властивостей складових лікарських речовин та використаних мазевих основ.

Однорідність мазей визначають по величині часток твердої фази (ДФ XI). Для цього використовують біологічний мікроскоп, оснащений окулярним мікрометром МОБ‑1 при збільшенні окуляра 15х об'єктива 8х. Ціну поділки окулярного мікрометра вивіряють по об'єкт-мікрометру для проникаючого світла (ОПМ). Пробу мазі відбирають, як зазначено в статті «Добір проб лікарських засобів», і вона повинна бути не менше 5,0 г. Якщо концентрація лікарських речовин у мазях перевищує 10%, то їх розбавляють відповідною основою до вмісту близько 10% і перемішують. При доборі слід уникати подрібнення часток.

Важливий критерій якості мазей – показники їх структурно-механічних (реологічних) властивостей. Консистенція мазей впливає на процеси їх виготовлення і розфасовки, намазуваності мазей і вивільнення з них лікарських речовин.

Один з важливих факторів, від яких залежить консистенція, – це гранична напруга зсуву, яка характеризує здатність мазі чинити деякий опір при намазуванні та еструзії (здатності видавлюватися з туб, дозаторів і т. п.).

Важливими реологічними характеристиками мазей є пластична в'язкість, яку можна визначити на ротаційному віскозиметрі, а також пластична міцність, що визначається на конічному пластометрі.

 

Рецепт 4.

Візьми: Мазі стрептоцидової 3% 10,0

Дай. Познач. Змазувати рани.

Rp.: Unguenti Streptocidi 3% 10,0

Da. Signa. Змазувати рани.

ЛФ – суспензійна мазь зі вмістом твердих речовин менше 5% (3%).

Streptocidum Стрептоцид

Опис. Білий кристалічний порошок без запаху.

Розчинність. Мало розчинний у воді, легко розчинний у кипячій воді, у розведеній соляній кислоті, розчинах їдких лугів і ацетоні, важко розчинний у спирті, практично нерозчинний в ефірі і хлороформі.

Зберрігання. Список Б. У добре укупоренной тарі.

Вища разова доза усередину 2,0 г.

Вища добова доза усередину 7,0 г.

Зворотній бік ППК

m(Стрептоцид) = 10,0 * 3% / 100 = 0,3

m (вазелінового масла) = 0,3 / 2 = 0,15 = gtts IX (За правилом Дєрягіна)

m(вазеліну) = 10,0 – 0,3 = 9,7

Лицьовий бік ППК

Дата № рецепта

Streptocidi 0,3

Olei Vaselini gtts IX

Vaselini 9,7

–

m(заг) = 10,0

Приготував: (підпис)

Перевірив: (підпис)

Стрептоцид (0,3 г) як важкопорошковану речовину подрібнюють у присутності декількох крапель спирту чи ефіру, а потім ретельно розтирають з декількома краплями (0,15 г.) вазелінового масла і до отриманої кашкоподібної маси в 2–3 прийоми додають вазелін при постійному помішуванні до одержання однорідної маси.

Готову мазь переносять зі ступки в банки за допомогою шпателя і целулоїдної пластинки, якою збирають мазь спочатку з товкачика, а потім зі стінок ступки. Банки слід підбирати по обсягу мазі. При заповненні банки маззю не повинно залишатися вільних просторів (порожнечі), для чого необхідно вносити мазь окремими порціями й ущільнювати постукуванням дна банки об долоню.

Відповідно до вказівок ДФ XI всі мазі слід зберігати в прохолодному, захищеному від світла місці в добре закупорених банках.

Мазі, приготовлені в аптеках, – не більше 10 днів при температурі не вище 25 °С чи в холодильнику (3–5 °С).

Якість приготовлених мазей оцінюють так само, як і інших лікарських форм, тобто перевіряють документацію (рецепт, паспорт), упаковку, оформлення, відсутність розшаровування і механічних включень, відхилень у масі. Визначення справжності проводять візуально за зовнішнім виглядом та органолептичними ознаками (запах, колір та ін.), які залежать від властивостей складових лікарських речовин та використаних мазевих основ.

Однорідність мазей визначають по величині часток твердої фази (ДФ XI). Для цього використовують біологічний мікроскоп, оснащений окулярним мікрометром МОБ‑1 при збільшенні окуляра 15х об'єктива 8х. Ціну поділки окулярного мікрометра вивіряють по об'єкт-мікрометру для проникаючого світла (ОПМ). Пробу мазі відбирають, як зазначено в статті «Добір проб лікарських засобів», і вона повинна бути не менше 5,0 г. Якщо концентрація лікарських речовин у мазях перевищує 10%, то їх розбавляють відповідною основою до вмісту близько 10% і перемішують. При доборі слід уникати подрібнення часток.

Важливий критерій якості мазей – показники їх структурно-механічних (реологічних) властивостей. Консистенція мазей впливає на процеси їх виготовлення і розфасовки, намазуваності мазей і вивільнення з них лікарських речовин.

Один з важливих факторів, від яких залежить консистенція, – це гранична напруга зсуву, яка характеризує здатність мазі чинити деякий опір при намазуванні та еструзії (здатності видавлюватися з туб, дозаторів і т. п.).

Важливими реологічними характеристиками мазей є пластична в'язкість, яку можна визначити на ротаційному віскозиметрі, а також пластична міцність, що визначається на конічному пластометрі.

Рецепт 5.

Візьми: Ксероформу 3,0

Вініліну 6,0

Олії рицини 100,0

Змішай. Дай. Познач. Для нанесення на рани.

Rp.: Xeroformii 3,0

Vinilini 6,0

Olei Ricini 100,0

Misce. Da. Signa. Для нанесення на рани.

ЛФ – Лінімент-суспензія, до складу якого входить пахуча речовина – вінілін і нерозчинна в основі, пахуча, світлочутлива – ксероформ (лінімент Вишневського). Для подрібнення ксероформу як придатну рідину доцільно використовувати вінілін (менш в'язка речовина, ніж касторова олія).

Vinylinum Вінілін Balsamum Schostacovsky Бальзам Шостаковського Ефір полівінілбутиловий

Опис. Густа, в’язка рідина ясно-жовтого кольору, специфічного запаху. На повітрі не густіє і не висихає. Водяна витяжка має нейтральну реакцію.

Розчинність. Практично нерозчинна в воді, дуже мало розчинний у метиловому спирті, мало розчинний в етиловому спирті, легко розчинний у пропиловому спирті. Змішується у всіх співвідношеннях з бутиловим і ізоаміловим спиртами, хлороформом, ефіром, ацетоном, а також з рослинними оліями і рідким парафіном.

Густина 0,903 – 0,921. Показник заломлення 1,450 – 1,457.

Відносна в'язкість 0,63–0,68 (1% розчин в толуолі).

Збереження. У добре укупоренной тарі.

Xerofortmum Ксероформ

Трибромфенолят вісмуту основний з окисом вісмуту

Опис. Дрібний аморфний порошок жовтого кольору зі слабким своєрідним запахом.

Розчинність. Практично нерозчинний у воді, 95% спирті, ефірі і хлороформі.

Збереження. У тарі, що охороняє від дії вологи і світла.

Oleum Ricini Олія рицинова

Опис. Прозора рідина яскраво-жовтого кольору, без запаху зі слабким своєрідним запахом, приємного маслянистого смаку. На повітрі не висихає. При температурі –10° олія не повинна застигати, залишаючись рідкою і прозорою, допускається лише поява тонкої плівки на поверхні олії.

Розчинність. Розчинна в 60 ч. абсолютного спирту, легко розчинна в ефірі, хлороформі.

Щільність 0,914–0,920. Показник заломлення 1,470–1,473. Кислотне число не більш 2,5. Число омилення 187–195. Йодне число 96–103.

Зворотній бік ППК

m(заг) = 3,0 + 6,0 + 100,0 = 109,0

Лицьовий бік ППК

Дата № рецепта

Xeroformii 3,0

Vinilini 6,0

Olei Ricini 100,0

–

m(заг) = 109,0

Приготував: (підпис)

Перевірив: (підпис)

У ступку поміщають 3,0 г відваженого на ручних вагах ксероформу, подрібнюють у сухому вигляді. Потім додають половинну кількість вініліну – 1,5 г (відмірюють краплями) і подрібнюють ксероформ за правилом Дерягіна. При перемішуванні додають 4,5 г вініліну, що залишилися, і частинами 100,0 г касторової олії (попередньо відваженої в склянку для відпуску). Переносять у склянку для відпуску, закупорюють і оформляють.

Лінімент бальзамічний по Вишневському іноді називають маззю Вишневського, що зв'язано зі способом застосування даного препарату – він не втирається в шкіру, як більшість лініментів, а намазується або накладається на рани за допомогою стерильної пов'язки.

Контроль якості лініментів здійснюють за відхиленням у масі, а також за органолептичними показниками: однорідністю, відсутністю сторонніх включень, кольором, запахом.

Упаковують лініменти зазвичай в скляні флакони з нагвинчуваними кришками. Відповідно до вказівок фармакопеї лініменти, як і всі мазі, зберігають у прохолодному, захищеному від світла місці, якщо немає інших вказівок у власних статтях. Гетерогенні лініменти оформляють додатковою етикеткою «Перед вживанням збовтувати». Лініменти густої консистенції відпускають у широкогорлих флаконах.

Рецепт 6.

Rp.: Zinci oxydi 10,0

Vaselini 90,0

Misce, fiat unguentum

Da. Signa. Наносити на уражену ділянку шкіри.

ЛФ – Мазь цинкова (ДФ X, ст. 737).

Зворотній бік ППК

m(заг) = 10,0 + 90,0 = 100,0

Лицьовий бік ППК

Дата № рецепта

Zinci oxydi 10,0

Vaselini 90,0

–

m(заг) = 100,0

Приготував: (підпис)

Перевірив: (підпис)

У ступці розтирають 10,0 г цинку оксиду (не занадто натискаючи товкачиком), потім додають половинну кількість (5,0 г) розплавленого вазеліну, після чого в кілька прийомів при розтиранні додають решту вазеліну.

 

Рецепт 7.

Rp.: Ichthyoli 0,25

Massae gelatinosae q.s.

Misce fiat pessarium

Da tales doses №10

Signa. По 1 песарію 2 рази в день.

ЛФ – Песарії на желатино-гаіцериновій основі.

Зворотній бік ППК

У даному випадку маса песаріїв не зазначена, тому готують їх так:

m(песарії) = 4,0 г.

Відповідно визначають коефіцієнт заміщення для іхтіолу по желатино-гліцериновій основі:

E_Ж = 1,1 х 0,826 = 0,91.

Значить 2,5 г іхтіолу заміщають:

2,5 / 0,91 = 2,7 г желатино-гліцеринової основи.

При виливанні її в 4‑грамові форми необхідно взяти:

m(основи) = 40,0 – 2,7 = 37,3 г.

Таким чином, для такої кількості основи беруть:

m(желатину) = 4,7 г

V(води) = 9,4 мл

m(гліцерину) = 23,3 г

Лицьовий бік ППК

Дата № рецепта

Gelatini 4,7

Aquae purificatae 9,4 ml

Glycerini 23,3

Ichthyoli 2,5

–

m(заг) = 40,0

Приготував: (підпис)

Перевірив: (підпис)

Іхтіол додають безпосередньо в чашку до теплої желатино-гліцеринової маси, перемішують до однорідності і відразу розливають у змазані вазеліновим маслом форми. Після охолодження песарії виймають, загортають і оформляють до відпуску.

 

Рецепт 8.

Rp.: Unguenti Xeroformii 100,0

Da. Signa. Мазь для пов'язок.

ЛФ – Мазь-суспензія, до складу якого входить нерозчинна в основі, пахуча, світлочутлива – ксероформ.

Зворотній бік ППК

m(Ксероформу) = 100,0 * 10% / 100 = 10,0

m(Вазеліну) = 100,0 – 10,0 = 90,0

Лицьовий бік ППК

Дата № рецепта

Xeroformii 10,0

Olei Vaselini 90,0

–

m(заг) = 100,0

Приготував: (підпис)

Перевірив: (підпис)

Для виготовлення даної мазі слід взяти 10,0 ксероформу і 90,0 вазеліну. У ступці ксероформ подрібнюють спочатку в сухому вигляді, а потім з половинною кількістю (5,0 г) розплавленого вазеліну. Після цього в кілька прийомів при ретельному розтиранні додають вазелін, що залишився.

 

Рецепт 9.

Rp.: Novocaini 1,0

Kalii iodidi 0,5

Lanolini

Vaselini aa 5,0

Misce, fiat unguentum

Da. Signa. Змазувати уражені ділянки шкіри.

ЛФ – Емульсійна мазь типу В/О з легкорозчинними речовинами. У складі мазі прописані інгредієнти, дуже легко розчинні у воді.

Зворотній бік ППК.

m (Води очищеної (з ланоліну водного)) = 5,0 * 30% / 100 = 1,5 мл (30 крапель)

m (Ланоліну безводного) = 5,0 – 1,5 = 3,5 г

Лицьовий бік ППК

Дата № рецепта

Novocaini 1,0

Kalii iodidi 0,5

Aquae purificatae 1,5 ml (gtts XXX)

Lanolini anhydrici 3,5

Vaselini 5,0

–

m(заг) = 11,5

Приготував: (підпис)

Перевірив: (підпис)

Новокаїн і калію йодид поміщають у ступку і розчиняють у 1,5 мл води, що входить до складу водного ланоліну (30%), замінивши його після відповідних розрахунків ланоліном безводним. Потім додають 3,5 г ланоліну безводного і емульгують водний розчин лікарських речовин. До отриманої емульсії додають вазелін і перемішують до утворення однорідної маси.

 

Рецепт 10.

Rp.: Theophyllini 0,2

Olei Cacao 1,5

Misce, fiat suppositorium

Da tales doses №10

Signa. По 1 свічі 2 рази в день.

ЛФ – Супозиторії типу суспензії, до складу яких входить лікарська речовина, що практично не розчиняється у воді й основі.

Зворотній бік ППК.

m(заг) = 1,5 * 10 + 0,2 * 10 = 17,0

Лицьовий бік ППК

Дата № рецепта

Theophyllini 2,0

Olei Cacao 15,0

–

m(заг) = 17,0

Приготував: (підпис)

Перевірив: (підпис)

Спочатку в ступці подрібнюють теофілін (2,0 г), змішують з частиною подрібненої чи розплавленої основи (1,0 г), поступово додають залишок масла какао й уминають до одержання однорідної супозиторної маси. Для додання пластичності додають безводний ланолін. Отриману супозиторну масу дозують, формують свічі, упаковують і оформляють до відпуску.

 

Висновки та рекомендації

Лініментами називається відособлена група рідких ліків для зовнішнього вживання, застосовуваних найчастіше шляхом утирання в шкіру.

Зміст призначення лініментів найчастіше зводиться до подразнюючої чи, навпаки, анальгезируючої дії. Рідше мається на увазі в'яжуча, протизапальна, висушуюча, інсектицидна чи дезінфікуюча дія.

Супозиторії – дозовані лікарські форми, тверді при кімнатній температурі і розплавляються чи розчиняються при температурі тіла, застосовувані для введення в порожнини тіла.

Мазі – лікарська форма для зовнішнього застосування, що має м'яку консистенцію і здатна утворювати на поверхні шкіри чи слизової оболонки рівну, суцільну, не сповзаючу плівку.

Медичне призначення мазей може бути різним. Мазі можуть служити захисним покривом для шкіри, слизових оболонок і ран, що попереджають висихання і захищають покриту ділянку від впливу повітря, різних розчинів і розчинників, забруднення пилом, інфікування мікроорганізмами і т. п. Метою застосування мазей можуть бути також дезінфекція і лікування ран, опіків і інших ушкоджень шкіри, лікування патологічно зміненої шкіри і слизової оболонки, їхнє живлення лікарськими речовинами, жирами й іншими речовинами, видалення волосся і т. п. Нарешті, мазі можуть використовуватися як ліки загальної (резорбтивної) дії, при якій лікарські речовини, що містяться в складі мазі, головним чином антибіотики, гормони і вітаміни, всмоктуються в глибокі шари шкіри, підшкірну клітковину, у кров'яне і лімфатичне русло.

Допоміжні речовини в сукупності називаються мазевою основою. Це основна частина мазі, що забезпечує її необхідний обсяг, консистенцію і відповідну концентрацію діючих речовин. Між медикаментозною частиною мазі і її основою спостерігається дуже складна взаємодія, що змушує розглядати мазеву основу не як інертний носій лікарських речовин, а як важливий засіб забезпечення максимальної терапевтичної дії лікарської речовини, що входить до складу мазі.

Терапевтична ефективність мазей визначається різноманітними причинами. Вірогідно встановлено, що те саме лікарська речовина, застосовувана в складі мазі, може зробити зовсім різний по силі прояв терапевтичної дія в залежності не тільки від того, як вона введена в мазь, але і від того, з якою мазевою основою вона застосована.

Поряд з активним впливом на прояв терапевтичної дії лікарських речовин мазеві основи також впливають на їхню стабільність під час збереження мазі. Одержання стійких мазей, що добре зберігаються можливо лише при використанні основ, що володіють достатньою хімічною індиферентністю і стійкістю до впливу світла, повітря, вологи, мікроорганізмів, температурних факторів і не володіють вираженою здатністю старіння.

Властивості основи повинні також відповідати меті призначення мазі. Основи, використовувані для готування мазей, призначених з метою надання резорбтивного дії, повинні мати здатність проникати крізь шкірний покрив чи сприяти такому проникненню лікарських компонентів. Основи для поверхово діючих мазей, навпаки, не повинні мати здатність усмоктуватися, не заважаючи в той же час локальному (місцевому) дії лікарських інгредієнтів мазі.

Крім перерахованих обставин, що враховуються при оцінці мазевих основ, визначене практичне значення має питання про легкість видалення залишків мазі з білизни і поверхні шкіри, особливо з її волосистих ділянок. Різні мазеві основи в різному ступені відповідають зазначеним вище вимогам.

Список використаної літератури

1.   Государственная фармакопея СССР. – 11‑е изд. - М.: Медицина, 1987.-Т.1.-336 с. - Т. 2. – 40 с.

2.   Государственная фармакопея СССР. – 10‑е изд. – М.: Медицина, 1968. – 1079 с.

3.   Государственная фармакопея СССР. – 9‑е изд. – М.: Медгиз, -1961. – 911 с.

4.   Кондратьева Т.С., Иванова Л.А. Технология лекарственных форм в 2‑х томах. – Т. 1. – М.: Медицина, 1991. – 496 с.

5.   Руководство к лабораторным занятиям по аптечной технологии лекарсвенных форм Т.С. Кондратьева, Л.А. Иванова Ю.И. Зеликсон М. Медицина 1986.

6.   Машковський М.Д. Лекарственные средства.-М.:Медицина, 2000.-Т.1–2.

7.   Перцев І.М., Шевченко Л, Д., Чаговець Р.К. Практикум з аптечної технології ліків. – Харків: Прапор, 1995. – 303 с.

8.   Перцев И.М., Чаговец Р.К. Руководство к лабораторным занятиям по аптечной технологии лекарственных форм.-К.: Вища школа, 1987.-290 с.

9.   СиневД.Н. Гуревич И.Я. Пособие для фармацевтов аптек. М. Медицина 1982

10.      Тихонов 0.І., Ярних Т.Г. Аптечна технологія ліків. – Харків: Оригінал, 1995. – 600 с.

11.      Тихонов О.І. Ярних Т.Г. Навчальний посібник з аптечної технології ліків. Х. Основа, 1998.

12.      Н‑з №44 від 16.03.93 р. Про організацію зберігання в аптечних установах різних груп ЛЗ.

13.      Н‑з №96 від 03.04.91 р. О контроле качества ЛС изготовляемых в аптеках.

14.      Н‑з №275 від 05.05.06 р. «Про затвердження інструкції із санітарно-протиепідемічного режиму аптечних закладів».

15.      Н‑з №276 від 27.09.91 р. О нормах отклонения, допустимых при изготовлении ЛС.

16.      Н‑з №583 від 19.07.72 р. Единственные правила оформлении лекарств изготовляемых в аптеках.

17.      Н‑з №626 від 15.12.2004 р. «Про затвердження правил виробництва (виготовлення) ЛЗ в умовах аптеки».