Зміст теми та поради студенту

1.3 Зміст теми та поради студенту

МЕТОДИ ПРОМЕНЕВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ СКЕЛЕТУ

– Первинні

Рентгенографія Остеосцинтиграфія

Додаткові

I. Методи другої черги

КТ МРТ

II.         За спеціальними показами

III.       Неінвазивні та малоінвазивні

УЗД

Денситометрія

Фістулографія

Високо детальна рентгенографія

Первинними та основними методами візуалізації кісток є рентгенографія та остеосцинтіграфія. Рентгенографія відображає співвідношення між кістками, їх форму, контур (поверхню) та структуру, а також макроморфологію патологічних процесів у них. Це дозволяє описувати зображення у патоморфологічних термінах (гіперостоз, кісткова деструкція, остеосклероз та ін.). За деякими даними, цей метод визначає більше 80% уражень кістки і майже у 70% правильно інтерпретує визначені зміни.

Збільшує можливості рентгенографії використання її в додаткових та атипових проекціях та використання спеціальних методик: томографія, фістулографія, пневмоартрографія, ангіографія, денситометрія.

Обмеження рентгенографії:

1.Визначає збільшення або зменшення кісткової тканини тільки при певному їх кількісному ступені.

2.Погано диференціює м'якотканині елементи – кістковий мозок, суглобові структури, м'які тканини.

3.Погано визначає тканинну структуру (неможливо визначити кістковий мозок, пухлинну, грануляційну чи фіброзну тканину).

При захворюваннях опорно-рухової ситеми необхідно визначити за даними анамнезу та фізикальних досліджень локалізацію ураження та обрати об'єкт дослідження.

Остеосцинтіграфія – відображає процес кісткоутворення внаслідок накопичення остеотропних РФП (99т-Тс-фосфанат) у незрілій кістковій тканині. Враховуючи те, що фіксація РФП у кістковій тканині не пов'язана зі збільшенням її кількості чи зі зменшенням, тому цей метод має переваги перед рентгенодіагностичним при первинних ураженнях кісткового мозку. Перевагою сцинтіграфії є визначення патологічних змін у кістках в доклінічних стадіях або при ранніх клінічних проявах, візуалізація всього скелета (із збільшенням кількості обстежень при рентгенографії – збільшується променеве навантаження). При системних та множинних ураженнях скелету показана сцинтіграфія, як первинний метод з наступною рентгенографією ділянок підвищеного накопичення РФП.

Головні покази до первинного використання остеосцинтіграфії:

1)   клінічна підозра на множинні та системні ураження кістяка;

2)   остеомієліт у перші 10–14 діб;

3)   пошук метастазів при встановленому раку молочної та передміхурової залози, легень, нирок та щитоподібної залози.

(Необхідно пам'ятати, що РФП фіксуються у ділянках фізиологічної перебудови кісткової тканини, тому увагу треба звертати на вогнища гіперфіксації РФП, або розповсюджені зміни та проводити їх співставлення з клінічними даними, рентгенологічними та іншими діагностичними даними у динаміці.

Додаткові методи візуалізації кісток КТ та МРТ.

Комп'ютерна томографія краще ніж рентгенографія визначає збільшення та зменшення кісткової тканини і дозволяє проводити дослідження в аксілярній проекції, що дає можливість отримати більше інформації в анатомічних ділянках зі складною будовою та несприятливими умовами щодо рентгенологічного зображення (хребет, куприк, кістки миски та ін.). Загалом на використання КТ при дослідженні кістяка припадає не більше 2% досліджень.

Магнітпо-резонансна томографія має переваги над рентгенографією та КТ у відображенні кістковомозкових тканин (але погано оцінює кортикальний шар). МРТ використовують для визначення ураження кісткового мозку у хворих з мієло – та лімопроліферативними захворюваннями, асептичним некрозом кістки, остеомієлітом, кістковомозковим набряком, метастазами раку.

УЗД не є радиаційно небезпечним методом і використовується при дослідженні м'яких тканин опорно-рухової систем й.

Основні методи діагностики опорно-рухової системи

Вид патології	Первинні	Додаткові
Захворювання кісток	Рентгенографія Остеосцинтиграфія	КТ Звичайна томографія Денситометрія МРТ
Кістковомозкові ураження	Остеосцинтиграфія	Рентгенографія
Захворювання суглобів	Остеосцинти граф ія УЗД Рентгенографія	Артрографія КТ-артрографія МРТ М Р-артро граф і я
Захворювання м'яких тканин	УЗД	МРТ КТ Рентгенографія

 

МЕТОДИ ПРОМЕНЕВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ СУГЛОБІВ

Первинні

Рентгенографія Остеосцинтіграфія УЗД

Додаткові

I. Методи другої черги

МРТ

II.         За спеціальними показами

III.       Неінвазивні тамалоінвазивні

IV.       УЗД з КДК та ЕДК КТ

МРТ з внутрішньовенним контрастуванням Функціональна та кімо-МРТ ІІБ. Інвазивні

Артрографія (метод другої черги при неможливості зробити МРТ)

КТ-артрографія

МР-артрографія

2. Променева діагностика захворювань опорно-рухової системи (травми, запальні захворювання, пухлинне ураження)

 

2.1 Актуальність теми

Знання можливостей, показань та протипоказань до застосування різних методів променевої діагностики захворювань опорно-рухової системи, визначення переваг та обмежень використання як первинних так і додаткових методів візуалізації, вміння визначити послідовність призначення та знати доцільність використання різних методів візуалізації – обов'язково потрібно кожному лікарю. Своєчасна діагностика різних патологічних станів опорно-рухової системи, проведення диференційної діагностики між ними допоможе правильно вибрати тактику щодо подальшого лікування хворих.

 

2.2 Навчальна мета:

Навчити студентів оформляти направлення хворого на рентгенологічне дослідження скелета, виявляти на рентгенограмах симптоми захворювань кісток і суглобів у дорослих та дітей. Навчити студентів виявляти ознаки вивихів, переломів кісток та їх заживлення, ознаки запальних захворювань кісток і суглобів, ознаки запальних захворювань та дегенеративно-дистрофічних уражень суглобів, розпізнавати на рентгенограмах симптоми доброякісних та злоякісних пухлин кісток і давати їм клінічну оцінку.

 

2.2.1 Студент повинен знати:

•      променеві ознаки захворювань опорно-рухової системи;

•      променеву діагностику травматичних пошкоджень опорно-рухової системи;

•      променеві ознаки запальних уражень опорно-рухової системи;

•      променеві ознаки пухлин кісток;

•      променеву діагностику окремих захворювань хребта і суглобів;

•      алгоритм променевого дослідження опорно-рухової системи.

2.2.2 Студент повинен вміти:

•      визначати покази до застосування променевого дослідження опорно-рухової системи;

•      вибрати метод і методику променевого дослідження при різній патології опорно-рухової системи;

•      аналізувати за схемою опис променевого дослідження кісток і суглобів дорослих та дітей і визначати променеві симптоми різної патології опорно-рухової системи;

•      вибір методу променевого дослідження при різній патології опорно-рухової системи

•      скласти алгоритм променевого дослідження при різній патології опорно-рухової системи;

•      оцінити результати методу променевого дослідження опорно-рухової системи що використовується.