1.3 Зміст теми та поради студенту
МЕТОДИ ПРОМЕНЕВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ СКЕЛЕТУ
– Первинні
Рентгенографія Остеосцинтиграфія
Додаткові
I. Методи другої черги
КТ МРТ
II. За спеціальними показами
III. Неінвазивні та малоінвазивні
УЗД
Денситометрія
Фістулографія
Високо детальна рентгенографія
Первинними та основними методами візуалізації кісток є рентгенографія та остеосцинтіграфія. Рентгенографія відображає співвідношення між кістками, їх форму, контур (поверхню) та структуру, а також макроморфологію патологічних процесів у них. Це дозволяє описувати зображення у патоморфологічних термінах (гіперостоз, кісткова деструкція, остеосклероз та ін.). За деякими даними, цей метод визначає більше 80% уражень кістки і майже у 70% правильно інтерпретує визначені зміни.
Збільшує можливості рентгенографії використання її в додаткових та атипових проекціях та використання спеціальних методик: томографія, фістулографія, пневмоартрографія, ангіографія, денситометрія.
Обмеження рентгенографії:
1.Визначає збільшення або зменшення кісткової тканини тільки при певному їх кількісному ступені.
2.Погано диференціює м'якотканині елементи – кістковий мозок, суглобові структури, м'які тканини.
3.Погано визначає тканинну структуру (неможливо визначити кістковий мозок, пухлинну, грануляційну чи фіброзну тканину).
При захворюваннях опорно-рухової ситеми необхідно визначити за даними анамнезу та фізикальних досліджень локалізацію ураження та обрати об'єкт дослідження.
Остеосцинтіграфія – відображає процес кісткоутворення внаслідок накопичення остеотропних РФП (99т-Тс-фосфанат) у незрілій кістковій тканині. Враховуючи те, що фіксація РФП у кістковій тканині не пов'язана зі збільшенням її кількості чи зі зменшенням, тому цей метод має переваги перед рентгенодіагностичним при первинних ураженнях кісткового мозку. Перевагою сцинтіграфії є визначення патологічних змін у кістках в доклінічних стадіях або при ранніх клінічних проявах, візуалізація всього скелета (із збільшенням кількості обстежень при рентгенографії – збільшується променеве навантаження). При системних та множинних ураженнях скелету показана сцинтіграфія, як первинний метод з наступною рентгенографією ділянок підвищеного накопичення РФП.
Головні покази до первинного використання остеосцинтіграфії:
1) клінічна підозра на множинні та системні ураження кістяка;
2) остеомієліт у перші 10–14 діб;
3) пошук метастазів при встановленому раку молочної та передміхурової залози, легень, нирок та щитоподібної залози.
(Необхідно пам'ятати, що РФП фіксуються у ділянках фізиологічної перебудови кісткової тканини, тому увагу треба звертати на вогнища гіперфіксації РФП, або розповсюджені зміни та проводити їх співставлення з клінічними даними, рентгенологічними та іншими діагностичними даними у динаміці.
Додаткові методи візуалізації кісток КТ та МРТ.
Комп'ютерна томографія краще ніж рентгенографія визначає збільшення та зменшення кісткової тканини і дозволяє проводити дослідження в аксілярній проекції, що дає можливість отримати більше інформації в анатомічних ділянках зі складною будовою та несприятливими умовами щодо рентгенологічного зображення (хребет, куприк, кістки миски та ін.). Загалом на використання КТ при дослідженні кістяка припадає не більше 2% досліджень.
Магнітпо-резонансна томографія має переваги над рентгенографією та КТ у відображенні кістковомозкових тканин (але погано оцінює кортикальний шар). МРТ використовують для визначення ураження кісткового мозку у хворих з мієло – та лімопроліферативними захворюваннями, асептичним некрозом кістки, остеомієлітом, кістковомозковим набряком, метастазами раку.
УЗД не є радиаційно небезпечним методом і використовується при дослідженні м'яких тканин опорно-рухової систем й.
Основні методи діагностики опорно-рухової системи
Вид патології | Первинні | Додаткові |
Захворювання кісток | Рентгенографія Остеосцинтиграфія | КТ Звичайна томографія Денситометрія МРТ |
Кістковомозкові ураження | Остеосцинтиграфія | Рентгенографія |
Захворювання суглобів | Остеосцинти граф ія УЗД Рентгенографія | Артрографія КТ-артрографія МРТ М Р-артро граф і я |
Захворювання м'яких тканин | УЗД | МРТ КТ Рентгенографія |
МЕТОДИ ПРОМЕНЕВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ СУГЛОБІВ
Первинні
Рентгенографія Остеосцинтіграфія УЗД
Додаткові
I. Методи другої черги
МРТ
II. За спеціальними показами
III. Неінвазивні тамалоінвазивні
IV. УЗД з КДК та ЕДК КТ
МРТ з внутрішньовенним контрастуванням Функціональна та кімо-МРТ ІІБ. Інвазивні
Артрографія (метод другої черги при неможливості зробити МРТ)
КТ-артрографія
МР-артрографія
2. Променева діагностика захворювань опорно-рухової системи (травми, запальні захворювання, пухлинне ураження)
2.1 Актуальність теми
Знання можливостей, показань та протипоказань до застосування різних методів променевої діагностики захворювань опорно-рухової системи, визначення переваг та обмежень використання як первинних так і додаткових методів візуалізації, вміння визначити послідовність призначення та знати доцільність використання різних методів візуалізації – обов'язково потрібно кожному лікарю. Своєчасна діагностика різних патологічних станів опорно-рухової системи, проведення диференційної діагностики між ними допоможе правильно вибрати тактику щодо подальшого лікування хворих.
2.2 Навчальна мета:
Навчити студентів оформляти направлення хворого на рентгенологічне дослідження скелета, виявляти на рентгенограмах симптоми захворювань кісток і суглобів у дорослих та дітей. Навчити студентів виявляти ознаки вивихів, переломів кісток та їх заживлення, ознаки запальних захворювань кісток і суглобів, ознаки запальних захворювань та дегенеративно-дистрофічних уражень суглобів, розпізнавати на рентгенограмах симптоми доброякісних та злоякісних пухлин кісток і давати їм клінічну оцінку.
2.2.1 Студент повинен знати:
• променеві ознаки захворювань опорно-рухової системи;
• променеву діагностику травматичних пошкоджень опорно-рухової системи;
• променеві ознаки запальних уражень опорно-рухової системи;
• променеві ознаки пухлин кісток;
• променеву діагностику окремих захворювань хребта і суглобів;
• алгоритм променевого дослідження опорно-рухової системи.
2.2.2 Студент повинен вміти:
• визначати покази до застосування променевого дослідження опорно-рухової системи;
• вибрати метод і методику променевого дослідження при різній патології опорно-рухової системи;
• аналізувати за схемою опис променевого дослідження кісток і суглобів дорослих та дітей і визначати променеві симптоми різної патології опорно-рухової системи;
• вибір методу променевого дослідження при різній патології опорно-рухової системи
• скласти алгоритм променевого дослідження при різній патології опорно-рухової системи;
• оцінити результати методу променевого дослідження опорно-рухової системи що використовується.
... для досягнення рівні, з урахуванням економічних і соціальних факторів, індивідуальних доз опромінення і кількості опромінених осіб при використанні будь-якого джерела іонізуючого випромінювання. Висновок Отже, радіоекологічна (ядерна та радіаційна) безпека як передумова і складова екологічної безпеки зумовлює такий стан розвитку суспільних відносин у сфері використання ядерної е
... ділянок, наданні їм медичної допомоги і переміщенні в захисні споруди чи на незабруднену територію. Подальші заходи здійснюються після з'ясування ситуації. На забрудненій території організовується радіаційна розвідка, спостереження і лабораторний контроль. За даними спостереження і розвідки уточнюються визначені при прогнозуванні межі зон забруднення, у кожній з них планується і здійснюється ...
... із зазначеним контролем щоб не допустити переопромінення співробітників, необхідно проводити вимірювання концентрації радіоактивних газів у повітрі і рівень забруднення робочих приміщень. Радіаційна безпека, крім перерахованих вище завдань, вирішує ще досить важливе функціональне завдання - зниження рівня опромінення персоналу й населення, яке проживає на забрудненій території до нижчого рівня ...
... захворюваннях, прикладаючи їх до горла та носа. Розчином солі радили промивати рани. З рудої глини робили компреси при вивихах і синцях. Народні лікарі Народна медицина як галузь традиційної культури пов'язана не тільки з раціональними, а й з ірраціональними народними знаннями, носіями яких були народні лікарі. Традиційно особу народного лікаря розцінювали двояко: розрізнялися "погані" ( ...
0 комментариев