Аналіз виробництва зернових культур та резерви його збільшення на прикладі СТОВ “Колос” Христинівського району

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки

КУРСОВА РОБОТА

з предмета: “Аналіз господарської діяльності”

на тему: “Аналіз виробництва зернових культур та резерви його збільшення на прикладі СТОВ “Колос” Христинівського району

Черкаської області”

Виконав: студент IV курсу 43-о групи

Чмут М.П.

Керівник:

Доцент

Нестерчук Ю.О.

Умань – 2004 р.

Зміст

1. Завдання, джерела даних та методологічні основи аналізу

2. Коротка характеристика господарства

3. Аналіз динаміки та виконання плану виробництва зерна

за натуральними та вартісними показниками

4. Вплив факторів на зміну валового збору

5. Аналіз факторів, що формують урожайність культури

6. Оперативний аналіз у галузях рослинництва

7. Підрахунок резервів збільшення виробництва зерна та заходи

щодо їх використання

22 Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Україна здавна відома винятково сприятливими природно-кліматичними умовами для розвитку зернового господарства - родючими ґрунтами, м'якими кліматичними умовами для формування високих урожаїв якісного продовольчого зерна. В країні є і добрі передумови для торгівлі цим товаром - ємкий внутрішній ринок, вигідне геополітичне розташування для зовнішньої торгівлі, наявність розгалуженої транспортно-складської інфраструктури. включаючи морські порти. Та виробляючи протягом тривалого періоду по 700 - 900 кг зерна на душу , і займаючи від 1,8 до 2,5 % у світових обсягах виробництва зерна, Україна і досі не заявила про себе як про крупне експортера високоякісного зерна, ще зовсім недавно (на початку 90-х мала від'ємне сальдо по експортно-імпортних операціях.

Причини недостатньої ефективності зернової галузі протягом 70 – 80-х років вбачались у структурній недосконалості виробництва, товарних ресурсів

та споживання зерна, значних його втратах у процесі відтворення в надто високій собівартості зерна, в невідлагодженості економічних відносин товаровиробників і заготівельників. На розв'язання цих проблем направлялись, в основному, значні матеріально-технічні та грошові ресурси орієнтувались заходи державної підтримки.

В умовах реформування економіки і переходу на нові соціально – економічні засади, коли непридатними стають старі методи управлінця, в умовах побудови відкритої для світу економіки, обмежених можливостей інвестування галузі, в ситуації погіршення кон'юнктури на зерновому ринку. Саме тому ця тема досить актуальна на сьогоднішній день.

Мета курсової роботи — провести аналіз виробництва та підрахунок резервів збільшення виробництва продукції зернових.

Об'єктом курсової роботи є СТОВ “Колос” Предметом – виробництво зерна в ньому. В курсовій роботі будуть використані наступні методи: порівняння. графічний, факторний, індексний, кореляційний.

1.         Завдання, джерела даних та методологічні основи аналізу

У процесі аналізу виробництва продукції рослинництва вивчають: а) виконання плану валових зборів продукції в розрізі окремих культур та їх груп, а також як це вплинуло на виконання плану продажу державі; б) виконання плану за розміром посівних площ та їх структурою; в) досягнутий рівень урожайності всіх сільськогосподарських культур, відповідність його плановому показнику, дотримання комплексу агротехнічних заходів, що забезпечує запланований рівень урожайності; що зумовило зміни в запланованому комплексі агротехнічних заходів та як це позначилося на врожайності; г) фактори, які вплинули на відхилення фактичного збору валового збору культур від планового, та які втрати чи додаткову користь від цього має господарство; д) недоліки в роботі та причини їх, яких заходів вжито для того, щоб усунути ці причини та ліквідувати недоліки; е) показники передових відділків, ферм, бригад, ланок порівняно з середніми показниками господарства, в результаті чого їх досягнуто та як це позначилось на загальних показниках господарства. Крім того визначають місце господарства в районі за основним показниками рослинництва, провадять порівняльний аналіз цих показників і показників передових господарств та виявляють невикористані резерви.

Під час аналізу абсолютні величини використовують для визначення виконання плану валових зборів, посівних площ і врожайності культур. Відносними величинами характеризують структуру посівних площ, рівень виконання планового завдання по врожайності і валових зборах культур виробничими одиницями і господарством у цілому. Щоб виявити вплив окремих факторів на відхилення фактичного валового збору окремих культур від планового, користуються методами обчислення різниць, ланцюгових підстановок або індексів, а для виявлення впливу різних елементів агротехнічного комплексу на рівень урожайності – методом кореляції. Метод порівняння застосовують для аналізу виконання плану господарством і різними виробничими одиницями, динаміки за кілька років, а також для аналізу свого господарства порівняно з даними передових господарств району та середньорайонними показниками.

Метою такого втручання держави є розробка концепції й основних заходів щодо реалізації програми стабільного нарощування виробництва зерна, докорінного поліпшення його використання і створення експортно-орієнтованих моделей зернового господарства.

Зараз, коли в Україні економічні реформи поширюються або поглиблюються, традиційні шляхи забезпечення продовольством через значне державне регулювання та втручання призводять до подальшого створення сектора та стають менш ефективними. Усвідомлюючи, що забезпечення продовольством традиційними способами є надзвичайно дорогим та багато в чому несумісним з положенням ринкової економіки, уряд України відійшов від старої системи та почав закладати основу зернового сектора, зорієнтованого на ринкові відносини. Зараз зерновий сектор перебуває у перехідному стані з елементами, як старої командної, так і ринкової системи.

Україна тривалий час була одним із постачальників зерна на Європейський ринок. Так ось уже майже чверть століття зерна не вистачало навіть для забезпечення власних потреб. Щорічно його закупляли близько 5 млн. т. Тому, тепер головною проблемою, на думку Сайка В.Т. є виробництво конкурентноздатної зернової продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку, продукції, яка відповідала б купівельній спроможності споживача і була б вигідною виробництву.

Для зміни ситуації потрібні нові підходи до використання землі, які мають зайняти центральне місце в аграрній реформі на базі НТП з урахуванням політичних, соціальних, енергетичних, матеріальнотехнічних і екологічних умов. В умовах нових виробничих відносин на селі для підвищення конкурентноздатності виробництва зерна значно зростає роль технології. Теоретичною основою інтенсивних технологій вирощування зернових культур на тривалий час залишається забезпечення збільшення виходу потрібної людині продукції (зерна, білка) із загального врожаю, скорочення розриву між потенціальною і реальною продуктивності рослин.

Практичною основою інтенсивних технологій є управління продукційним процесом посівів за допомогою відомих нам агротехнічних заходів, що застосовують виходячи з результатів морфо-фізіологічного аналізу розвитку елементів продуктивності рослин. Головними складовими формування врожаю за інтенсивних технологій є сорт, добрива, нейтралізація ґрунтового розчину, хімічні засоби захисту рослин від бур'янів, шкідників І хвороб, фактор часу і якості.

В аграрному секторі Україна робитиме ставку на виробництво зерна. Цьому має сприяти аграрна політика, що її проводить держава. Зернова тема не полишає сторінок газет, навіть таких, що, як правило, не приділяють особливої уваги аграрним питанням.

Природні умови України є сприятливими для вирощування пшениці. Ґрунти України дають можливість за відповідного рівня агротехніки без труднощів одержувати по 50 ц з гектара пшениці. Рівень розораності ґрунтів країни - один з найвищих у Європі й перебуває на межі екологічної катастрофи, проте він не тільки сприяє отриманню великих валових зборів зернових. Усе це з багатими сировинними ресурсами для виробництва міндобрив у перспективі має зробити Україну "житницею" Європи. За однієї "маленької" умови - слід підняти сільськогосподарське виробництво на світовий ринок.

Однак, упродовж перших 5 років незалежності України не лише скорочувалися обсяги експорту до інших країн, але й до того виникли проблеми із власним забезпеченням продовольчим зерном. На думку Н.Валькованого , головними факторами, які спричинили таке значне зменшення виробництва зерна в країні, стали скорочення поставок сільгоспвиробникам міндобрив та пестицидів, як через зниження їх виробництва, так і через відсутність коштів на їх придбання; брак та незадовільний стан сільськогосподарської техніки. внаслідок якого збільшились втрати врожаю під час збирання й транспортування.

Недостатність внесення мінеральних та органічних добрив сприяло, також, тому, що рослини виявилися менш стійкими до суворих кліматичних умов, а несправність техніки, відсутність добрив, засобів захисту рослин тощо призвела до недотримання інтенсивних технологій вирощування зернових. Окрім того, рослинам завдавали шкоди шкідники через брак інсектицидів для боротьби з останніми. Загальна економічна криза боляче вдарила по сільському господарству, яке в умовах державних дотацій виявилося абсолютно не готовим до ринкових перетворень, Н.Валькований стверджує, що тільки радикальна реформа цього аграрного сектора України здатна допомогти їй стати житницею Європи.

Сільське господарство за останні роки одержало від селекціонерів України нові високопродуктивні сорти і гібриди зернових культур. Це дає змогу добирати з числа районованих найкращі, які за належної технології забезпечують високі і сталі врожаї. Проблем у хліборобів багато І їх потрібно вирішувати найближчим часом. Не слід послаблювати контроль за станом озимих культур, треба завчасно подбати про придбання і завезення в господарства міндобрив і засобів захисту рослин, запчастин, пального та інших матеріальнотехнічних ресурсів, своєчасно відремонтувати сільськогосподарську техніку і провести її технологічне налагодження, повністю забезпечити потребу у високоякісному насінні.

На думку Мацибори, надійним шляхом підвищення врожайності та валових зборів навіть у несприятливі за погодними умовами роки є впровадження у виробництво інтенсивних технологій вирощування, що базуються на ефективному використанні в господарствах наявних матеріально-технічних ресурсів і широке застосування новітніх досягнень науки та передового досвіду.

У структурі агропромислового комплексу зерно-промисловий посідає особливе місце. Його функціональну структуру спрямовано на забезпечення населення хлібом і хлібопродуктами, промисловості сировиною, тваринництва - концентрованими кормами, зовнішньої торгівлі - експортними товарами, а територіальну — на максимальне використання раціональних природних умов і економічних ресурсів для розвитку зернового господарства.

Концепція стійкого розвитку зернового господарства на період стабілізації та пожвавлення має будуватися на засадах удосконалення його структури, усунення втрат і збалансування попиту з урахуванням природного потенціалу земель, які можуть використовуватись у господарствах товарного землеробства без порушення агротехніки. Мікроекономічні моделі економіки господарств товарного землеробства мають базуватися на пропорціях між культурами у сівозмінах, але як показує досвід розвинутих країн ЄС, частку зернових у посівних площах може бути істотно підвищено до 70 % і більше.

Завданнями аналізу є: здійснення систематичного контролю за виконанням плану виробництва продукції по кожній культурі, підрозділу і господарству в цілому і визначення впливу факторів на обсяг виробництва продукції зернових; виявлення внутрігосподарських резервів збільшення виробництва продукції та поліпшення її якості; оцінка можливостей збільшення виробництва продукції з врахуванням об’єктивних і суб’єктивних факторів; розробка міроприємств по освоєнню виявлюних резервів збільшення виробництва продукції.

Розглянувши стан і перспективи розвитку зернового під комплексу необхідно зазначити, що в даній курсовій роботі буде розглянута аналіз виробництва зернових. Джерелами даних є форми річного звіту, первинні документи, нормативні акти (Закони України, Постанови Кабміну), відповідні планові показники по виробництву зернових, відображені в бізнес – плані підприємства.