Економіка України на початку ХХІ століття

Зміст

Вступ

1. Інституціонально-правове забезпечення трансформаційної економіки України

2. Соціально-економічне становище України за 2000 рік

3. Соціально-економічне становище України за 2001 рік

4. Соціально-економічне становище України за 2002 рік

5. Соціально-економічне становище України за 2003 рік

6. Соціально-економічне становище України за 2004 рік

7. Соціально-економічне становище України за 2005 рік

8. Соціально-економічне становище України за 2006 рік

9. Соціально-економічне становище України за січень - серпень 2007 року

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Кінець ХХ - початок ХХІ століття став переломним періодом в історії людства, бо привніс нову філософію подальшого існування і розвитку людської цивілізації, що передбачає можливість вирішення загальних проблем виживання людства на засадах духовності та гуманізації економіки і політики. Проте малоймовірно очікувати тільки мирного розв'язання всіх проблем, що виникатимуть на міжнародній арені, протягом життя декількох наступних поколінь з огляду на інерційність зміни існуючих тенденцій міждержавних відносин.

Реальне життя в умовах нестабільного міжнародного середовища вимагає від України реалізації свого права на захист власних інтересів, на створення власної системи національної безпеки і оборони, яка гарантуватиме збереження обраного Україною політичного курсу і не створюватиме жодних загроз для сусідніх країн та світової спільноти. При цьому Україна не має намірів розглядати національну безпеку у відриві від міжнародної безпеки, прагнути досягнення власних інтересів на шкоду інтересам будь-якої країни світу.

Забезпечення національної безпеки України щільно пов'язане із вирішенням проблем підтримання миру і безпеки в Європі, де домінуючу роль відіграє НАТО як єдина організація в Європі, яка здатна сьогодні протистояти викликам безпеці [3. 56].

 Починаючи з 1991 року, Україна приєдналася до Ради Північноатлантичного співробітництва і дотепер залишається послідовним і конструктивним її учасником. Зі свого боку, НАТО підтримало суверенітет і незалежність України, підписавши в липні 1997 р. у Мадриді Хартію про особливе партнерство між НАТО і Україною. Прагнення України до стабільного загальноєвропейського миру втілюються у конкретних діях Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, усіх органів державної влади, провідних партій і громадських організацій, які спрямовані на проведення в нашій державі комплексних реформ, встановлення взаємовигідного і всебічного співробітництва з багатьма країнами світу, що мають миролюбний характер і забезпечують надійні гарантії безпеки. На цей час Україна є членом Ради Європи, має угоди у різних сферах більш ніж зі 100 країнами світу, бере участь у багатьох міжнародних програмах, зокрема в програмі "Партнерство заради миру" (ПЗМ), має наміри стосовно поступового вступу до систем регіональної та глобальної безпеки [1.144].

 Співробітництво між НАТО і Україною в рамках ПЗМ здійснюється з досить широкого спектру питань: оборонної реформи, військового співробітництва, цивільного контролю, надзвичайних ситуацій тощо. Для координації співпраці створено Комісію Україна - НАТО, а також Спільну робочу групу НАТО - Україна з оборонної реформи. 16 грудня 1997 року між НАТО і Україною був підписаний меморандум про домовленість з питань планування на випадок надзвичайних ситуацій та готовності до катастроф.
 4 листопада 1998 року своїм Указом №1209/98 Президент України затвердив Державну програму співробітництва України з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО) на період до 2001 р. Нині відбувається коригування цього співробітництва на наступні роки.
 Вцілому, можна було б втішитися досягнутим. Проте, на мій погляд, співробітництво Україна - НАТО набуло б більшого динамізму у вирішенні проблем оборонної (воєнної) реформи в Україні, якщо б до роботи Спільної робочої групи НАТО - Україна з оборонної реформи долучилися провідні фахівці Спілки офіцерів України, які мають солідні напрацювання у цій сфері.

1. Інституціонально-правове забезпечення трансформаційної економіки України

Стабілізаційні процеси, що спостерігаються в перших роках другого тисячоліття в економіці нашої країни, дають підстави для ствердження (хоч і насторожливого) про подолання тривалої системної трансформаційної кризи та формування умов для економічного зростання.

Разом з тим, аналіз переконує, що в інституціонально-правовому забезпеченні ринкових трансформацій в Україні зроблено лише перші кроки і не завжди вдалі (як правило, у соціальному аспекті дистабілізаційні).

У цьому аспекті навчально-науковий інтерес становить аналіз, законодавчого забезпечення реформування власності, зокрема процеси акціонування; первинного нагромадження капіталу; механізмів інноваційної та інвестиційної діяльності; розвитку підприємства, зокрема й малого та середнього бізнесу; формування податкової системи та бюджетної політики.

Важливим напрямом підвищення конструктивності економічної політики є посилення ролі держави в регулюванні соціально-економічного розвитку через фінансове забезпечення соціальних процесів в Україні, тобто через реалізацію соціальної політики. Ця політика має охоплювати систему заходів держави, спрямованих на забезпечення прийнятної життєдіяльності населення, підвищення рівня людського розвитку в країні в контексті загальнодержавної стратегії соціально-економічного розвитку.

Зокрема, у жовтні 2002 р. Кабінет Міністрів України розглянув прогноз економічного і соціального розвитку країни на 2002—2006 рр. Такий документ, в якому визначаються основні тенденції економічного розвитку на найближчу перспективну, з урахуванням також тенденції розвитку світової економіки. Уряд розробив уперше. Серед пріоритетних напрямів діяльності держави у прогнозований період визначено: структурну перебудову економіки; інвестиційну та інноваційну політику; фінансовий ринок та банківську сферу; податкову й бюджетну політику; соціальний захист та зайнятість населення, а також детінізацію економіки. Стале економічне зростання в цьому документі передбачається у першу чергу забезпечувати передусім активною науково-технічною політикою та інноваційною діяльністю. Так, прогнозується зростання загального обсягу ресурсів для потреб науки на рівні 0,5% ВВП. Загалом протягом 2002—2006 рр. Україна має досягти таких середніх результатів: зростання ВВП більше, як на 6%, обсягів промислового виробництва — на 6%, реального приросту валового нагромадження основного капіталу — на 9,8% реальної заробітної плати — на 12,5%, а темпи інфляції у 2006 р. (за умови збереження цінової стабілізації) не повинно перевищити 4,3%.Такі темпи зростання дозволять до 2006 р. збільшити в 1,5 раза обсяги ВВП у розрахунку на душу населення. Соціальні функції держави випливають з її обов’язків перед суспільством регламентуються основним Законом — Конституцією — та містить різноманітні складові. До основних із них належать: забезпечення хоча б простого відтворення населення, але з підвищенням рівня та якості його життя; відтворення трудового потенціалу у вимірах його фізичного здоров’я та професійно-кваліфікаційного рівня; забезпечення раціональної зайнятості населення та мінімального прожиткового рівня для соціально вразливих верств населення; забезпечення розвитку освіти, культури, охорони здоров’я та поліпшення екологічного стану в країні. Сучасний стан нашого розвитку характеризується наявністю таких основних суперечностей: між необхідністю формування сучасної системи соціального захисту й соціальних гарантій та відсутністю реальних соціально-економічних умов для цього; між старими формами організації соціального захисту населення і новими підходами, формами, методами розв’язання цієї проблеми за ринкових умов; між потребами у фінансових ресурсах та реальними можливостями держави для фінансування соціальної сфери.

За період незалежності України, чи не вперше, у другій половині 2002 р. влада робить спробу конструктивно спрогнозувати ситуацію в економіці на перспективу. Президентом поставлено завдання розробити проекти стратегії економічного й соціального розвитку країни до 2011 р., в основу якої буде покладено його Послання до Верховної Ради (Європейський вибір: концептуальні основи стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002—2011 рр.). Сам проект Стратегії після розробленя пройде відповідне випробування в наукових установах, а потім його винесуть на розгляд Верховної Ради.

Безсумнівно, що давно назріла потреба в такому документі, де мали б бути чітко визначенні домінантні стратегічні пріоритети:

обґрунтування та затвердження інноваційної моделі розвитку економіки;

формування та забезпечення надійних засад стабільного економічного зростання;

забезпечення дієвої соціальної переорієнтації економічної політики; формування інституційних передумов для отримання країною членства в Євросоюзі та інших міжнародних економічних структурах

Також слід зазначити, що в пострадянській Україні за 90-ті роки все ж таки було, в основному, закладено правові та інституціональні основи становлення і функціонування ринкових відносин.

Піднесення дієвості вітчизняного господарського законодавства також потребує систематизації правових актів, і зокрема, необхідна розробка Кодексу законів про державне регулювання національної економіки, що буде сприяти й підвищенню ефективності економічної політики в цілому [5. 88].

2.Соціально-економічне становище України за 2000 рік

За попередніми даними в 2000р. порівняно з 1999р. реальний валовий внутрішній продукт становив 106,0%. В цілому 2000р. характеризувався стійким зростанням реального ВВП. Позитивна тенденція помісячного зростання ВВП, яка розпочалась у вересні 1999р., зберігалась протягом всього 2000р. Пожвавлення виробництва у промисловості, сільському господарстві, торгівлі та громадському харчуванні сприяло приросту валової доданої вартості в провідних галузях економіки [8].

Промисловістю за 2000р. вироблено продукції на 144,4 млрд.грн., або на 12,9% більше, ніж у 1999р. Вперше за останні п’ять років перевищено рівень промислового виробництва 1995р. – приріст становив 10%.Найбільш позитивна динаміка склалася у другому півріччі 2000р.- зростання виробництва порівняно з відповідним періодом 1999р. становило у III кварталі – 12,9%, IV кварталі – 15,8%. Зросло виробництво продукції у промисловості 25 регіонів, крім Одеської і Полтавської областей. Значного приросту виробництва досягнуто в Закарпатській та Волинській (по 44%), Луганській (30%), Херсонській (28%) областях, містах Києві (26%) та Севастополі (38%).

В електроенергетиці обсяг продукції за 2000р. порівняно з 1999р. скоротився на 2,9%. За рік вироблено 169 млрд.кВт.год електроенергії, у тому числі 77 – атомними електростанціями, 81 – тепловими і 11 млрд.кВт.год – гідроелектростанціями. Порівняно з попереднім роком випуск електроенергії збільшено лише на атомних електростанціях (на 7,3%).

У паливній промисловості протягом останніх років динаміка виробництва залишається негативною. В 2000р. спад випуску продукції проти попереднього року становив 4,1%. Така ситуація, в основному, обумовлена значним скороченням обсягів виробництва в нафтопереробній галузі.

На підприємствах чорної металургії річні темпи зростання обсягів продукції спостерігалися протягом останніх п’яти років (крім кризового 1998р.). Найвищий приріст до попереднього року - 20,7% одержано в 2000р.

На підприємствах кольорової металургії у 2000р. перевищено обсяги виробництва попереднього року на 18,8%. Зросло виробництво алюмінієвого, латунного, мідно-нікелевого, титанового прокату у 2-3 рази, свинцю і олова, включаючи вторинне - на 51-71%, латуні і бронзи ливарної – на 40-44%, глинозему, алюмінію первинного і вторинного, електродів графітованих – на 3-13%.

У хімічній та нафтохімічній промисловості у 2000р. отримано приріст виробництва проти попереднього року на 5,0%, тоді як у 1999р. спостерігалось скорочення обсягів на 1,1%. У останні два роки на результати галузі в цілому вплинула негативна робота підприємств нафтохімічної промисловості. У 2000р. в цій галузі обсяги продукції порівняно з попереднім роком скоротились на 10,3%, у 1999р. – на 17,0%.

В машинобудуванні і металообробці протягом 2000р. і особливо в ІІ півріччі спостерігалось нарощування щомісячних обсягів виробництва проти попереднього року, в результаті річний приріст продукції в галузі становив 16,8%. Зріс випуск продукції на підприємствах майже всіх галузей машинобудування, найбільше – в автомобільній (на 61%), авіаційній (52%), суднобудівній (42%) та електротехнічній (на 41%) промисловості.

Для підприємств легкої промисловості у 2000р. були характерними стабільно високі щомісячні темпи приросту продукції до попереднього року. Приріст виробництва за рік становив 39,0% проти 5,7% у 1999р. Більш ніж наполовину зріс випуск продукції в текстильній промисловості, де випуск майже всіх видів тканин зріс на 14-40%. Всього виготовлено 66 млн.кв.м тканин, що на третину більше, ніж в попередньому році.

Сільське господарство.

У 2000р. за попередніми даними виробництво валової сільськогосподарської продукції (в порівнянних цінах) зросло проти 1999р. на 7,6%, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності воно скоротилося на 8,8%, а в господарствах населення - зросло на 18,9%. Приріст обсягів валової продукції в рослинництві за 2000р. порівняно з попереднім роком в господарствах усіх категорій становив 18,3%. При цьому в сільськогосподарських підприємствах виробництво рослинницької продукції скоротилося на 2,2%, а в господарствах населення - зросло на 37,8%.

В цілому по країні за 2000р. виробництво м’яса (реалізація на забій худоби та птиці в живій вазі) склало 2,6 млн.т, що на 1,8% менше проти попереднього року, молока - 12,6 млн.т (на 5,6% менше), яєць - 8,7 млрд. штук (на 0,9% менше ніж у 1999р.). В сільськогосподарських підприємствах скоротилися на 9% обсяги реалізації на забій худоби та птиці і виробництво яєць, на 22% - виробництво молока [9].

Транспорт.

 За 2000р. перевезено 672,1 млн.т вантажів, вантажооборот досяг 369,2 млрд. тонно-кілометрів і збільшився на 1,3%. Зростання обсягів транспортної роботи відмічено на залізничному, автомобільному та річковому транспорті.

У 2000р. послугами громадського транспорту скористалися понад 3 млрд. пасажирів, обсяг пасажирської роботи дорівнював 83,4 млрд.пас.км, що відповідно на 4,4% та 9% більше попереднього року. Обсяги перевезень пасажирів залізничним транспортом зросли на 2,4%, авіаційним - на 7,6%, морським транспортом - на 21,9%. Помітно підвищилася якість обслуговування населення в більшості міст та селищ країни завдяки обмеженню монополізму на ринку пасажирських автомобільних перевезень та створенню конкурентного середовища, в якому суб‘єкти малого бізнесу – юридичні та фізичні особи зайняли своє місце і виконують чверть маршрутних автоперевезень. В цілому автомобільним транспортом перевезено 2,6 млрд. пасажирів, пасажирооборот досяг 30 млрд. пас-км, що відповідно на 4,8% та 10,3% більше попереднього року [9].

Фінанси.

Доходи Зведеного бюджету за січень-листопад 2000р. становили 42,6 млрд. грн. (27,7% до ВВП), що склало 100,6% від річних призначень. Видатки Зведеного бюджету становили 40,3 млрд. грн. (26,2% до ВВП), або 95,3% від річних призначень. Державний бюджет по доходах виконано у сумі 31,4 млрд. грн. (92,5% річних призначень), або 20,4% до ВВП (з урахуванням взаємовідносин з місцевими бюджетами) і на 56,4% сформовано за рахунок податкових надходжень, з яких податок на додану вартість займає 48,1% (8,5 млрд. грн.).

Доходи населення.

Номінальні грошові доходи населення за січень-листопад 2000р. порівняно з аналогічним періодом 1999р. збільшились на 40,4% і становили 76850 млн.грн., а реальні грошові доходи, визначені за виключенням обов’язкових платежів, добровільних внесків та з урахуванням впливу інфляції, зросли на 6,2%.

Середньомісячний грошовий доход у розрахунку на душу населення за січень-листопад 2000р. становив 141 грн. проти 99,6 грн. за аналогічний період 1999р. Грошові витрати та заощадження населення за січень-листопад 2000р. становили 75215 млн.грн., що на 42,4% більше порівняно з аналогічним періодом 1999р [9].