Навигация
Закони попиту та пропозиції
57686
знаков
2
таблицы
5
изображений
Вступ
Ринок є високоорганізованою інституцією, де в результаті взаємодії попиту і пропозиції встановлюються рівноважні ціни. Попит і пропозиція – головне ядро ринкової системи, її рушійні сили. Водночас взаємодія попиту, пропозиції і ціни є визначальною у формуванні економічної поведінки споживачів (покупців) і виробників (продавців). Аналіз попиту і пропозиції стосується конкурентного ринку, який характеризується великою кількістю покупців і продавців, отже, йдеться про ринковий попит і пропозицію за умов вільної конкуренції.
За товарної форми виробництва суспільний зв’язок між виробництвом і споживанням опосередковується товарно-грошовими відносинами (купівлею-продажем товарів), що регулюються ринковим механізмом. Основними його елементами є попит, пропозиція і ціна. Саме ринковий механізм єднає покупців (споживачів) товарів як носіїв попиту і продавців (виробників), які уособлюють пропозицію, тому стан ринку і ціна, за якою продається товар, завжди визначаються співвідношенням величини попиту і пропозиції.
Необхідність у товарах постає як потреба в них. У ринковій економіці потреби набувають форми попиту і задовольняються купівлею товару. Вона здійснюється тільки за певну плату, внаслідок відмови від задоволення інших потреб. Це означає, що попит пов’язує кількість товарів, які купують, з альтернативами, від яких необхідно відмовитися заради придбання цієї кількості товарів. Він постає як прагнення і можливість отримати товар за відповідну ціну.
За ринкової економіки зв’язок виробництва і споживання опосередковується не лише попитом, а й пропозицією. Якщо попит є ринковою формою потреб, споживання, то пропозиція – ринковою формою виробництва та його безпосередньою функцією. Саме результати виробництва утворюють матеріально-речовий зміст пропозиції. Однак, будучи похідною виробництва, пропозиція якісно, просторово і кількісно не тотожна йому. Якісна відмінність зумовлена тим, що виробництво є процесом виготовлення товарів, а пропозиція – початковою стадією їх реалізації. Крім того, виробництво передує у часі пропозиції. Просторові розбіжності виявляються у тому, що товари, як правило, виробляють в одному місці, а пропонують для реалізації в інших. Кількісна неоднаковість виробництва і пропозиції полягає у тому, що в одних випадках обсяг виробництва товарів у країні перевищує їх пропозицію на внутрішньому ринку (певна кількість експортується), в інших – є меншим за пропозицію (вплив імпорту). На пропозицію як безпосередню функцію виробництва опосередковано (через попит) впливають потреби, споживання: саме попит визначає обсяг, структуру виробництва товарів, а відповідно – обсяг і структуру пропозиції.
У взаємодії пропозиції і попиту формуються ринкові ціни на товари і послуги, які за різних обставин можуть по-різному відхилятися від їх вартості. Якщо попит існує на ринку у грошовій формі, то пропозиція – у товарах і послугах. Попит формує структуру та обсяг пропозиції – кількість товару, яку продавець прагне продати на ринку протягом одиниці часу і за певних умов.
З всього вище зазначеного випливає, що питання які стосуються попиту і пропозиції на будь-якому ринку чи в будь-якій державі є актуальними.
Основним завданням і метою цієї роботи є поглиблене вивчення таких понять як попит, пропозиція та їх еластичність. А також вивчення їх взаємозалежностей.
1. Економічна природа , фактори та закон попиту.
У ринковій економіці все більша частина потреб набуває специфічної форми прояву. Вони отримують грошове вираження, тобто трансформуються у попит. У зв’язку з цим інколи говорять, що попит на товар – це потреба в ньому, підкріплена грошима. За допомогою поняття „попит” економісти описують поведінку не лише фактичних, а й потенційних покупців товарів і послуг. Поняття „попит” характеризує взаємозв’язок між ринковою ціною та кількістю товару, яку споживачі (домогосподарства) бажають купувати за інших однакових умов протягом певного періоду часу. Цей взаємозв’язок називають шкалою (схемою) попиту або кривою попиту. Шкалу попиту подають за допомогою табличного методу, а криву попиту – графічного методу[6].
У табл. 1 додаток А наведено ті кількості продукту (курчатини), які домогосподарства хочуть і можуть купити за відповідною ціною. Кількість або величина попиту – це одна з головних його характеристик. Розглянемо останнє поняття детальніше.
В економічній теорії оперують кількома видами попиту. Макроекономіка використовує поняття „сукупний попит”, тоді як мікроекономіка використовує такі поняття: „ринковий попит”, „індивідуальний попит”, „попит на продукт окремої фірми”, „галузевий попит” тощо. Відповідно до цього необхідно уточнювати в кожному конкретному випадку, про яку саме величину попиту йдеться. У цій темі аналізуються величини попиту всіх споживачів товару (ринкова величина попиту) та окремого споживача (індивідуальна величина попиту).
Кількість попиту на ринку деякого товару – це загальна величина цього товару, яку всі його споживачі хочуть і можуть купити за певну ціну упродовж визначеного періоду часу. Зауважимо, що хочуть і можуть купити тут не слід розуміти так, що саме ця, а не інша, кількість товару буде куплена. Щоб зрозуміти це, звернімо увагу на три важливі моменти, що стосуються поняття „кількість попиту”.
По-перше, кількість попиту завжди є бажаною кількістю. Це та кількість блага, яку споживачі хочуть купувати за певну ціну, коли ціни інших товарів, доходи споживачів, їхні смаки і вподобання є сталими (даними). Вона може бути відмінною від величини, яку покупці дійсно викуплять на ринку певного товару. Коли достатньої кількості якогось товару немає на ринку, величина, яку споживачі хочуть купувати, може перевищувати ту величину, яку вони дійсно куплять. Тому термін „кількість попиту” застосовують до бажаних покупок, тоді як вирази „кількість куплена” чи „кількість обміняна” – до фактичних (дійсних) покупок.
По-друге, слово „бажана” стосується не якихось недосяжних потреб, а тих, які споживачі можуть задовольнити, тобто таких величин товару, які населення хоче купувати за певних цін, які воно може платити за одиницю товару.
По-третє, кількість попиту стосується тривалого потоку покупок. Вона, таким чином, повинна вимірюватися як якась величина за період часу: 100 одиниць на день, 600 одиниць на тиждень, 2400 одиниць на місяць тощо. У табл. 1 кількість попиту на курчатину вимірюється як потік можливих покупок за рік.
Поняття „попит” і „кількість (величина) попиту” близькі, але не тотожні. Друге – це фрагмент першого. Взаємозв’язок і відмінність між ними зручно ілюструвати за допомогою шкали попиту або кривої попиту. Шкала попиту – один із можливих способів зображення взаємозв’язку ціни і кількості попиту за інших однакових умов. Вона показує усі можливі поєднання (комбінації) ціни і кількості попиту для певного товару. Таблиця 1 – це гіпотетична шкала попиту на курчатину. У ній вписано кількість курчатини, яку споживачі бажають купувати за певної ціни, якщо інші чинники, що впливають на попит, не змінюються. Наприклад, за ціни 2 грн. за 1 кг покупці планують купити 110 000 кг на рік. У табл. 1 подано величини попиту для шести вибраних цін, але фактично окрема кількість може купуватися за кожну можливу ціну – від кількох десятків копійок до кількох десятків гривень.
Крива попиту – це інший можливий спосіб зображення взаємозв’язку ціни і кількості попиту за інших однакових умов. Вона відтворює шкалу попиту графічно. Крива попиту на рис. 1 є суцільною кривою, що з’єднує точки, координати яких відповідають комбінаціям ціни і кількості попиту, наведених у табл. 1. Величину попиту прийнято відкладати по горизонтальній осі, а ціну – по вертикальній. Ринкову (загальну) величину попиту позначають Р, ціну – Р, а ринкову криву попиту – D.
Для зручності криву індивідуального попиту інколи позначають d, а індивідуальну величину попиту – q. Крива попиту показує ті кількості товару, які покупці бажають купувати за кожним рівнем ціни за інших однакових умов протягом певного періоду часу. Спадний нахил цієї кривої показує, що кількість попиту зростає внаслідок падіння ціни, тобто кількість попиту і ціна перебувають у оберненій або зворотній залежності. Цей зв’язок називається законом попиту. Він ґрунтується на здоровому глузді, а також підтверджується економічною теорією. Він емпірично перевірений і підтверджений для більшості благ, за винятком деяких.
Отже, суть закону попиту полягає в тому, що, коли ціна товару зменшується, а решта чинників, що впливають на його попит, залишаються сталими, покупці починають купувати цього товару більше, і навпаки, зростання ціни спричиняє зменшення величини попиту.
Коли економісти говорять про попит, як одну із сторін ринку, вони не мають на увазі лише одну конкретну точку на кривій попиту. Навпаки, вони розуміють усю криву попиту, тобто взаємозв’язок між бажаними і можливими покупками за кожного рівня ціни. Саме тому поняття „попит” стосується повного взаємозв’язку ціни і кількості попиту, як це показано, наприклад, за допомогою шкали попиту в табл. 1 чи кривої попиту на рис. 1 додаток А. Одна комбінація ціни і кількості попиту є фрагментом шкали попиту (наприклад, комбінація V у табл.1) так само, як одна точка на кривій попиту (наприклад, точка V на рис. 1) є фрагментом цієї кривої.
Як шкала попиту, так і крива попиту будуються на припущенні „за інших однакових умов”.
Припущення „За інших однакових умов” передбачає існування поряд з власною ціною товару, попит на який вивчається, інших чинників, що визначають попит, їх також називають детермінантами (визначниками або факторами). Для зручності їх інколи називають неціновими чинниками, а власну ціну товару – ціновим чинником (фактором), що впливає на попит. Які ж найважливіші нецінові детермінанти ринкового попиту? Основні з них такі: доходи споживачів (І); ціни споріднених товарів (РR); смаки і вподобання, або переваги споживачів (t); чисельність населення та його структура (n); розподіл доходу між споживачами (d); очікування споживачів стосовно майбутніх доходів і цін (еР).
Поряд із названими загальними існують також особливі (специфічні) чинники (Sf), що впливають на попит на окремі товари: велика кількість опадів підвищує попит на парасольки, а спекотне літо сприяє попиту на безалкогольні напої.
Для зручності аналізу впливу цінового (власної ціни – Р) та нецінових чинників на попит доцільно використовувати поняття „функція попиту”, її можна записати у вигляді рівняння:
D = f (P, I, PR, t, n, d, eP, Sf, a)
де а – інші чинники.
Розпочинаючи вивчати попит на ринку якогось товару, відразу важко простежити, як саме впливають на нього всі чинники, якщо вони будуть змінюватись одночасно. Тому спочатку вивчають поведінку споживачів під впливом дії якогось одного чинника, вважаючи, що всі інші змінні, що впливають на споживачів, є сталі. Застосовуючи такий підхід до кожного детермінанта, з’ясовують наскільки сильно кожен з них впливає на попит. Пізніше синтезують отримані знання про впливи окремих змінних, які визначають функцію попиту. Такий синтез дозволяє виявити, що може трапитися на ринку, коли кілька чинників змінюються одночасно, як це часто спостерігається на практиці.
Якщо споживачі збільшують покупки якогось одного продукту, ціна котрого не змінюється, то ці покупки не можуть зображуватися точками на початковій кривій попиту. Вони повинні бути представлені на новій кривій попиту, яка знаходиться праворуч від старої кривої. Так, збільшення чисельності споживачів товару переміщуватиме криву ринкового попиту вправо, як показано на рис. 2 додаток Б, що є ілюстрацією важливого правила: крива попиту будується на припущенні, що всі детермінанти попиту, за винятком власної ціни товару, - сталі. Зміна будь-якого нецінового чинника, який раніше був сталим, переміщуватиме цю криву у нове положення. Крива попиту може переміщуватись багатьма способами. Два з них надзвичайно важливі. У першому випадку, за кожної ринкової ціни покупці планують купувати більше якогось товару і крива попиту на нього переміщується вправо, так що кожен рівень ціни співвідноситься з більшого кількістю попиту, ніж це було раніше. У другому випадку, за кожної ціни планується купувати продукту менше і крива попиту на нього переміщується вліво, так що кожен рівень ціни співвідноситься з меншою кількістю попиту, ніж це було раніше. Розгляньмо декілька можливих варіантів впливу на попит, а отже, і на переміщення кривої попиту, змін у нецінових чинниках.
Доходи споживачів. Коли домогосподарства отримують у середньому більший дохід, можна очікувати, що вони купуватимуть більше майже всіх благ, що входять до їхнього споживчого кошика, навіть за незмінних цін. Продукти, попит на які збільшується зі збільшенням доходів споживачів, називають нормальними товарами або товарами вищої споживчої цінності. Попит на деякі продукти зменшується при зростанні доходів споживачів. У цьому випадку економісти мають справу з товарами нижчої споживчої цінності або просто товарами нижчої цінності.
Отже, коли зростає середній дохід населення, то крива попиту на товар вищої споживчої цінності переміщується вправо, наприклад, на курчатину, при збільшенні доходів споживачів, а на товар нижчої цінності – вліво, наприклад, на модель жіночого взуття, що вийшла з моди, при збільшенні доходів споживачів (рис. 3 додаток Б).
Ціни споріднених товарів. Попит на товар може змінюватися під впливом зміни цін споріднених товарів. Наприклад, попит на курчатину залежить від того, як змінюється ціна яловичини. Якщо ціна яловичини зросте, то за інших однакових умов попит на курчат збільшиться. Чому так відбувається? Тому що зміняться відносні ціни, і люди почнуть споживати трохи більше дешевшого продукту (курчатини) і трохи менше відносно дорожчого продукту (яловичини). Так само на попит на курчатину впливатиме зростання цін інших товарів-замінників (субститутів) – свинини, риби тощо. Такі пари товарів, для яких зростання ціни одного товару спричиняє збільшення попиту на другий товар, економісти називають взаємо замінюваними товарами або субститутами.
Підвищення ціни товару-замінника для товару, попит на який вивчається, переміщуватиме його криву попиту вправо. Тому за кожним рівнем ціни купуватимуть, наприклад, більше курчатини, якщо попит на неї зріс через зростання ціни на ринку яловичини[4].
Протилежною до розглянутої вище буде поведінка споживачів у випадку зміни цін тих товарів, які можуть використовуватися лише разом, як наприклад, бензин і автомобілі: за вищої ціни бензину попит на автомобілі буде падати за інших однакових умов. Такі пари товарів, для яких зростання ціни одного товару спричиняє зменшення попиту на другий товар, називають взаємо доповнюваними товарами або комплементарними товарами. Підвищення ціни на один із взаємо доповнюваних продуктів (бензин) переміщуватиме криву попиту на другий продукт (автомобілі) вліво. За кожним рівнем ціни другого продукту покупці бажатимуть купувати меншу його кількість.
Смаки і вподобання. Смаки і вподобання відображають вплив на попит суб’єктивних чинників. Споживачі відчувають на собі різноманітні зовнішні та внутрішні впливи, які віддзеркалюються у смаках. Зовнішні впливи визначаються традиціями, релігією, історичним розвитком певної країни, природнокліматичними умовами, рекламою, модою тощо, а внутрішні – психологічними та фізіологічними потребами людини. Так, традиційно потребу у білках українці задовольняють, споживаючи свинину, але це табу для мусульман.
Смаки впливають на бажання людей – купувати ті чи інші продукти. Зміни у смаках можуть бути тривалими і повільними, як, наприклад, витіснення кульковими ручками чорнильних. Або ж вони можуть бути короткостроковими і швидкими, як у випадку з сезонною модою на одяг та взуття. Щоразу, коли споживачі надають перевагу якомусь продукту, наприклад кульковим ручкам, попит на нього збільшується, що відображають переміщенням кривої попиту вправо. За кожним рівнем ціни люди бажатимуть купувати такого продукту більше.
Чисельність населення та його структура. Попит залежить від кількості потенційних споживачів окремого продукту. Наприклад, якщо зменшується народжуваність, то, за інших однакових умов, зменшуватиметься попит на товари для немовлят (ця ситуація простежувалась в Україні у 90-х роках), а тому криві попиту на ці товари переміщуватимуться вліво.
Розподіл доходу. Якщо сталий національний дохід перерозподіляється між населенням, попит може змінюватися. Наприклад, коли уряд збільшує допомогу на дітей, то збільшуватиметься попит багатодітних родин на дитячі продукти. У такому випадку криві попиту на цю групу товарів переміщуватимуться вправо.
Рух по кривій попиту та переміщення кривої. Припустимо, ви прочитали в сьогоднішній газеті, що зростання ціни на курчатину викликане збільшенням попиту на неї. Наступного дня ви читаєте, що підвищення ціни курчатини значно зменшує покупки цього продукту типовими домогосподарствами, оскільки покупці переорієнтовуються на яловичину, свинину, сосиски тощо. Два газетні повідомлення видаються такими, що заперечують одне одного. Перше пов’язує зростання ціни зі збільшенням попиту, а друге – зі зменшенням попиту. Чи можуть бути обидва твердження правильними? Так, оскільки вони стосуються різних речей. Перше описується переміщенням ринкової кривої попиту, а друге – рухом по стабільній кривій попиту відповідно до зміни ціни.
Розглянемо перше твердження, згідно з яким зростання ціни курчатини спричинилось підвищенням попиту на неї. У цьому випадку крива попиту перемістилась вправо, показуючи, що за кожної ціни покупці бажають купувати курчатини більше. Це переміщення підвищить ринкову ціну курчатини.
Тепер розглянемо твердження про те, що менше курчатини купують внаслідок її подорожчання. Це твердження відноситься до руху по кривій попиту і відображує зміну між двома окремими кількостями курчатини, що купується, - до і після підвищення ціни.
Можливі пояснення до цих газетних повідомлень такі:
1) збільшення населення, що відбулося через певні причини (наприклад, газета повідомляла про ринок курчатини у невеликому містечку, де щойно почав діяти великий промисловий об’єкт), переміщує криву попиту на курчатину вправо. Тоді покупці бажатимуть купувати за кожної ціни більшу кількість цього продукту. Це, в свою чергу, підвищує ціну курчатини внаслідок існування причини, про яку ми довідаємося дещо пізніше. Таким чином, ми знайшли пояснення до першого газетного повідомлення;
2) підвищення ціни курчатини змушує кожне окреме домогосподарство обмежувати її покупки. Це зумовлює рух знизу вгору вліво по визначеній кривій попиту на цей продукт. Отже, ми знайшли пояснення до другого газетного повідомлення.
Уникаючи типового непорозуміння, що може породжуватися такими повідомленнями, економісти розрізняють два терміни, - „переміщення кривої попиту” та „рух по кривій попиту”.
Ми з’ясували, що поняття „попит” стосується всієї кривої попиту, тоді як поняття „кількість попиту” стосується конкретної кількості товару, яку потребують за певну ціну і яку позначають на кривій попиту окремою точкою.
Економісти вживають термін „зміна в попиті”, описуючи переміщення всієї кривої попиту, тобто зміну в кількості, яку споживачі планують купувати за кожного рівня ціни. Термін „зміна кількості попиту” стосується переходу від однієї точки на кривій попиту до іншої або на початковій кривій попиту, або на новій.
Таким чином, зміна кількості попиту може бути результатом: зміни в попиті за незмінної ціни, руху по даній кривій попиту відповідно до зміни ціни або поєднання цих двох змін.
Розглянемо кожну з цих можливостей детальніше. Збільшення попиту означає, що вся крива попиту переміщується вправо; зменшення попиту означає її переміщення вліво. За певної ціни збільшення попиту спричинює збільшення кількості попиту, а зменшення попиту – зменшення кількості попиту.
Рух вниз і вправо по кривій попиту спричинює збільшення кількості попиту; рух вгору і вліво – зменшення кількості попиту.
Коли одночасно відбувається зміна в попиті і зміна ціни, зміна кількості попиту є чистим результатом переміщення кривої попиту і руху по новій кривій попиту. На рис. 4 додаток В зображено загальний ефект збільшення попиту, показаного переміщенням всієї кривої попиту від Q0 до Q1, та руху по новій кривій попиту з точки а до точки b відповідно до зростання ціни з Р0до P1. Збільшення попиту спричинило збільшення кількості попиту, за початкової ціни Р0 на величину Q0Q2, тоді як рух по кривій попиту D1 від а до b зумовив зменшення кількості попиту від Q2 до Q1. Збільшення чи зменшення кількості попиту повністю залежить від відносних величин цих двох змін.
Похожие работы
... сировинної орієнтації країн у зовнішньоекономічній діяльності. Яскравим прикладом запровадження цієї моделі є Росія, Україна. Розділ 2. Моделювання рівноваги попиту та пропозиції 2.1 Аналіз підходів щодо моделювання моделей сукупного попиту та пропозиції У процесі розширення сфери застосування математичного моделювання в економіці традиційно створювалися програмні системи багатовимірного ...
... , кооперативними та іншими страховими компаніями, а також іншими суб’єктами ЗЕД, до статутного предмету діяльності яких входять страхові операції (страхування). Страхування зовнішньоекономічних операцій в Україні здійснюється щодо ризиків, які існують у світовій практиці. А страхування експортних кредитів, позичок, окремих контрактів на поставку машин і обладнання, інвестицій як на території Укра ...
... є їх до найбільш ризикованих операцій. Тому в цій функції визначальна роль належить центральному банку, проте не варто недооцінювати роль комерційних.[1] Розділ 2. Динаміка попиту і пропозиції грошей в Україїні У 2006 році відбулося прискорення економічного розвитку, зростання виробництва підтримувалося значним підвищенням внутрішнього попиту та розширенням інвестиційної діяльності. І ...
... нова техніка рано чи пізно отримає широке розповсюдження. Таким чином, закон вартості рухає розвитком продуктивних сил суспільства. 4.Четверта функція полягає в тому, що закон вартості є основним для диференціації товаровиробників. Причиною диференціації є неспівпадіння, нерівність індивідуальної та суспільної вартості. Ті товаровиробники, у котрих індивідуальна вартість нижча за суспільну, при ...
0 комментариев