Гранична податкова ставка

1. Гранична податкова ставка

Де t – гранична податкова ставка;

 ΔТ – приріст суми внесеного податку;

 ΔУ – приріст доходу.

ΔТ= 10 млрд. дол.

ΔУ=100 млрд. дол. кожного року.

t =10/100=0,1

2. Мультиплікатор з урахуванням податків:

m=1/(1-0,8)*(1-0,1)=5,5

в) Вводиться податкова система з 15-відсотковою ставкою податку.

m=1/(1-0,8)*(1-0,15)=5,88

г) Тепер вводиться прогресивна податкова система:

ЧНП, млрд. дол.	110	210	310	410	510	610	710	810	910
Податкова ставка, %	0	5	10	15	20	25	30	35	40

Гранична схильність до споживання кожного року:

МРС=80/100=0,8

Мультиплікатор 1 рік: m=1/(1-0,8)=5

Мультиплікатор 2 рік: m=1/(1-0,8)*(1-0,05)=5,26

Мультиплікатор 3 рік: m=1/(1-0,8)*(1-0,1)=5,5

Мультиплікатор 4 рік: m=1/(1-0,8)*(1-0,15)=5,88

Мультиплікатор 5 рік: m=1/(1-0,8)*(1-0,2)=6,25

Мультиплікатор 6 рік: m=1/(1-0,8)*(1-0,25)=6,67

Мультиплікатор 7 рік: m=1/(1-0,8)*(1-0,3)=7,14

Мультиплікатор 8 рік: m=1/(1-0,8)*(1-0,35)=7,69

Мультиплікатор 9 рік: m=1/(1-0,8)*(1-0,4)=8,33

д) Вплив системи оподаткування на економіку.

Існує декілька думок про вплив податків на економіку конкретної країни, які ранжируються від теорітічеських до популістських. Багато вчених сходяться на тому, що різні податки є дуже важливим інструментом в економічному житті будь-якої країни. Податок не лише важливий але і життєвий компонент сучасних економік. Країни, орієнтовані на ринкові стосунки, уважно відстежують свою податкову політику і постійно коректують її у відповідність з поточним станом речей в світовій економіці.

Що ж являє собою податок? Згідно підручникам податки – це обов'язкові платежі стягувані державою з фізичних і юридичних осіб. Податки діляться на прямі, якими обкладаються доходи і майно, і косвенниє, збільшують ціни товарів. Розвинені країни як і ті, що розвиваються використовують налогооблаженіє як одну з основних статей державного доходу. Таким чином держава зацікавлена збирати якомога більше податків для поповнення бюджету і виконання перейнятих на себе програм. Проте підвищення податків не є правилом. Тим більше що податки використовуються як передвиборний аргумент. Політики в своїх програмах часто пропонують пониження податкового тягаря для всіх суб'єктів економічних стосунків. Часто підвищення податків на цільові групи, наприклад з високими доходами, також використовують як політичний трюк.

Як бачимо, в сучасному світі податок переріс визначення підручника і є певним індикатором соціально-економічних стосунків в країні. Як згадувалося вище, податки діляться на різні групи, які варто розглядувати окремо.

Прямі податки. Сюди входять податок на прибуток, податок на нерухомість, податок на землю і так далі Прямі податки частіше за інших використовуються як інструмент передвиборної гонки, але не лише. Проте тут виникає конфлікт інтересів між державою і платником податків, який, хоча і є невід'ємною його частиною частіше звертає увагу на стан власного бюджету. Проте, які б популістські вислови не чули б громадяни, повна відсутність податків не здійсненно.

Отримувані кошти використовуються на цільові програми уряду в області соціальних питань і медицини, освіти і військової безпеки. Тут коштує питання про те як будувати державну політику в області прямого налогооблаженія, тобто які цілі, окрім здобуття фінансових коштів держава намагається досягти. Деякі країни мають прогресивний прибутковий податок, який не є популярним, оссобенно серед людей з достатком вище середнього. У теж час державу дає право людям зменшувати суму податку шляхом введення податкових вирахувань. Наприклад витрати на лізинг автомобіля або оплата навчання можуть значно знижувати оподатковувану суму. У США діє величезний спектр легальних способів понизити податкові платежі. Така політика приводить до того, що стимулюється споживання в певних областях економіки, що у свою чергу призводить до поліпшення економічного клімату в країні. Податок на прибуток з юридичної особи також може бути таким, що впливає на економічне життя країни. Зниження ставок і податкові канікули призводять до розвитку тих або інших областей.

Непрямі податки. Сюди входять такі податки як акцизи, мита, податки з доданої вартості і так далі Тут ситуація не така проста як з прямими податками. Існує думка, що введення мит або акцизів захищає місцеве виробництво, збільшуючи ціни на товари, що імпортуються. Такий стан речей вірний, проте дуже часто забувається друга сторона – споживач. Результатом введення нових мит з боку держави є падіння споживання в країні, коли покупці вимушені купувати менше дорожчих товарів. Різні наукові дослідження показали, що доходи від введення мит у декілька разів нижче за витрати покупців даного товару. До того ж варто відзначити, що введення мит надає певний інфляційний тиск.

Така ситуація вірна практично для всіх непрямих податків. Наприклад, введення додаткового акцизу на бензин призводить до інфляційних процесів і подорожчання майже всіх груп товарів, оскільки багато перевезень здійснюються автомобільним транспортом. Міжнародна Торгівельна Організація активно бореться за вільну торгівлю між країнами і не заохочує введення яких-небудь нових непрямих податків. Природним може здатися питання про те, як все ж стимулювати власних виробників. Програми кредитування в цілях підвищення еффектівості і продуктивності місцевого виробництва з використанням державних і приватних коштів можуть мати дієвіший результат.

Ідеальна держава повинна відмовитися від будь-яких непрямих податків. Шляхом збільшення бази платників податків і стимуляцією економічного зростання держава буде здатна покривати витрати власного бюджету, збираючи лише прибутковий податок.

Завдання 3

В таблиці приведені дані, що характеризують динаміку рівнів безробіття і інфляції (у %):

Рівень безробіття, %	6	6,2	6,5	6,7	7,0	7,5	7,9	8,5	8,7	9,2	9,4	10
Темп приросту цін, %	13,1	12	11,9	11,2	10,8	9	8,5	8	7,5	7,3	6,5	6,0

Визначте лінійну функцію Філіпса, побудуйте її графік і розрахуйте:

-           рівень інфляції при природному рівні безробіття;

-           рівень інфляції в короткостроковому періоді, якщо рівень безробіття знизиться до 3%;

-           поясніть детально криву Філіпса в освітленні теорії раціональних очікувань.

РІШЕННЯ

1. Рівень інфляції можна розрахувати за наступною формулою:

π_t= π_t^b-b(U_t-U*)

де π_t^b – базовий рівень безробіття;

 b – коефіціент, який вказує реакцію зміни цін на стан на ринку праці, =2,65;

 U_t і U* - фактичний та природний рівень безробіття.

Природний рівень безробіття становить 5-6%.

Фактичний рівень безробіття:

Де n – кількість років.

U_t=(6+6,2+6,5+6,7+7+7,5+7,9+8,5+8,7+9,2+9,4+10)/12=7,8

π_t^b=(13,1+12+11,9+11,2+10,8+9+8,5+8+7,5+7,3+6,5+6)/12=9,32

π_t= 9,32-2,65*(7,8-5)=1,9

2. Рівень інфляції при природному рівні безробіття.

π_t=9,32-2,65*(5-5)=9,32

3. Рівень інфляції в коротокостроковому періоді, якщо рівень безробіття знизиться до 3%.

π_t=9,32-2,65*(3-5)=14,62

4. Крива Філіпса в освітленні теорії раціональних очікуванью

Помірна інфляція стимулює конкуренцію, збалансовує попит і пропозицію, грошово-фінансові та матеріально-технічні ресурси, зумовлює прискорення науково-технічного переозброєння виробництва. Більшість вчених вказують на умовну позитивність інфляції природного рівня або взагалі заперечують цей позитивний ефект внаслідок його короткочасності. Завдання полягає в тому, щоб не допустити високих темпів інфляції, переростання її в гіперінфляцію, сприяти поступовому зниженню інтенсивності інфляційних процесів. Практикою і теоретичними дослідженнями доведений взає-мозв'язок інфляції і безробіття. Вагомий внесок в теоретичне ос-мислення взаємодії двох найдеструктивніших факторів макроеко-номічної нестабільності зробив англійський економіст кейнсіанського напряму А. Філіпс. Уважно вивчивши дані щодо безробіття і номінальної заробітної плати у Великобританії за 1861-1957 рр., він виявив нелінійну залежність між динамікою номінальної заро-бітної плати і рівнем безробіття. Якщо припустити, що існує одна-кове співвідношення між темпами змін заробітної плати і цін, то модель Філіпса може бути перетворена в співвідношення між без-робіттям і темпами зміни рівня цін як важливого параметра інфляції. Крива Філіпса графічно зображує вибір між інфляцією та без-робіттям і вказує на обернено пропорційну залежність динаміки їх показників: чим вищий рівень безробіття, тим менший приріст но-мінальної заробітної плати, і навпаки. Крива Філіпса дає концептуальні орієнтири щодо варіантів вибору економічної політики: або достатньо висока зайнятість з мак-симальним економічним зростанням, проте за умов швидкого під-вищення цін, чи достатньо стабільні ціни, проте за умов значного безробіття. Довгі роки крива Філіпса була основою соціально-економічного регулювання в країнах розвинутої ринкової економіки. Багато за-хідних економістів і зараз виходять з того, що існують однонаправ-лений рух змін у заробітній платі і цінах, а також різноспрямова-ність між цими величинами і безробіттям. Однак події 70-х - початку 80-х років суперечили ідеї альтерна-тивного зв'язку "рівень інфляції - рівень безробіття", втіленій у кривій Філіпса. В цей час, насамперед в економіці США, виник-ло явище стагфляції - інфляції, що супроводжується стагнацією виробництва і високим рівнем безробіття в країні, одночасним підвищенням рівня цін і рівня безробіття. Це викликало критику обгрунтованості кривої Філіпса як надійного регулятора в еко-номіці. Сучасна теорія інфляції грунтується на концепції природного рівня безробіття - неокласичний економічний напрям. Природний рівень безробіття - це найнижчий підтримуваний рівень, який може бути у країні без ризику зростання інфляції. Це такий рівень недо-використання ресурсів, за якого ринки праці та ринки товарів збалансовані. За теорією природного рівня немає перманентного Ви-бору між безробіттям та інфляцією, а довгострокова крива Філіпса є вертикальною. Однак прибічники теорії економіки пропозиції, проявом якої є гіпотеза природного рівня, також не мають єдиних поглядів на проб-лему взаємозалежності інфляції та безробіття. Так, представники теорії адаптивних очікувань (монетаристський напрям) визнають альтернативність інфляції та безробіття, існування кривої Філіпса в короткочасному періоді. В довгостроковому періоді крива Філіпса набуває вигляду вертикальної прямої, тобто альтернативної залежності інфляції і безробіття не існує. Теорія раціональних очікувань, що виникла пізніше, доводить, що макроекономічна політика є неефективною, оскільки її результати завчасно враховуються робітниками. Звідси випливає, що не існує навіть короткочасового альтернативного зв'язку між інфляцією та безробіттям. Хоча багато економістів визнають концепцію природного рівня, немало запитань в ній залишаються без відповіді. Аналіз сучасних тенденцій в економіці західних країн доводить дієвість основної залежності моделі Філіпса - послаблення інфляційного процесу супроводжується зростанням безробіття. Це свідчить про складність, багатоманітність способів реалізації та форм прояву глибинних соціально-економічних закономірностей. З багаточисельних альтернативних можливостей слід відшукати таке поєднання темпу інфляції і рівня безробіття, за яким сукупний не-гативний ефект безробіття і інфляції був би мінімальним.

Завдання 4

Лінійні рівняння споживання і заощадження приймають загальну форму:

С=а₀+а₁Y

S=-a₀+(1- а₁)Y

а) Використайте такі дані для одержання точних значень параметрів цих рівнянь:

а₀; а₁;-а₀;(1-а₁)

Національний дохід, млрд. дол.	0	100	200	300	400
Споживання, млрд. дол.	80	140	200	260	320

б) Поясніть економічний зміст параметрів:

а₀; а₁;-а₀;(1-а₁)

в) Припустимо, що обсяг заощаджень при даному рівні національного доходу падає на 20 млрд. дол., а параметри а₁ та (1-а₁) не змінюються. Вкладіть рівняння споживання і заощадження з новими числовими значеннями і найдіть фактор, який може визвати цю зміну.

РІШЕННЯ

а) Згідно даних ми можемо розрахувати:

а₁- граничну схильність до споживання.

Де МРС – гранична схільність до споживання;

 ΔС – приріст споживання;

 ΔУ – приріст національного доходу.

ΔС=320-80=240 млрд. дол.

ΔУ=400-0=400 млрд. дол

МРС=240/400=0,6

а₀=С-а₁Y

а₀ =80 млрд. дол. Це можна перевірити на примірі першого та останнього років:

80-0,6*0=80

320-0,6*400=80

Те ж саме буде спостерігатися кожного року.

б) економічний зміст параметрів.

а₀ – автономне споживання, величина якого не залежить від розмірів поточного наявного доходу;

а₁ – гранична схильнiсть до споживання – частка приросту витрат на споживчі товари і послуги в будь-яку зміну наявного доходу;

(1-а₁) – гранична схильність до заощадження – частка прриросту заощаджень в будь-яку зміну наявного доходу.

в) Обсяг заощаджень при даному рівні національного доходу падає на 20 млрд. дол., а параметри а₁ та (1-а₁) не змінюються.

Розрахуємо на прикладі останнього року.

Y=C+ S

Спочатку згідно даних S складало 80 млрд. дол. (400-320), за нових обставин воно складатиме 60 млрд. дол.

С=400-60=340

Якщо в нас незмінними залишаються а₁ та (1-а₁), відповідно змінився параметр а₀, тобто автономне споживання. Тепер воно становитиме:

S=-a₀+(1- а₁)Y

60=-а₀+400(1-0,6)

60=-а₀+160

а₀=160-60

а₀=100

С=а₀+а₁Y

340=а₀+0,6*400

340=а₀+240

а₀=340-240

а₀=100

Таким чином автономне споживання становитиме 100 млрд. дол.

ЛІТЕРАТУРА

1. Агапова Т.А., Серегина С.Ф. Макроэкономика / Под ред. профессора, д.э.н. А.В.Сидоровича. – М.: МГУ им. М.В.Ломоносова, Издательство «ДИС», 2005. – 416 с.

2. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 2004. – 244 с.

3. Кучерявенко І.А. Макроекономіка: Практикум: Навчальний посібник. – Київ: Вікар, 2003. – 240 с.

4. Макроекономіка: Підручник/А. Г. Савченко, Г.О. Пухтаевич, О.М. Тітьонко. – К.: "Либідь", 1999. – 288 с.

5. Мікроекономіка та макроекономіка: Підруч. / За ред. С. Будаговської. — К.: Основи, 1998. — 358 с.

6. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 656 с.

7. Мочерний С.В. Економічна теорія. – К.: Видавничий центр “Академія”, 1999. – 592 с.

8. Небава М. І. Теорія макроекономіки: навчальний посібник. – К.: Слово, 2003. – 536 с.

9. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. – 4-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 615 с.

10. Панчишин С. М. Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів вузів. – К.: "Либідь", 2001. – 614 с.

11. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка. – К.: Либідь, 1999. – 288 с.

12. Солонінко К.С. Макроекономіка: Курс лекцій. – Житомир: 2000. – 419 с.

13. Старченко В.Д. Макроекономіка: (опорний конспект лекцій). – К.: Вид-во "Європейського університету", 2000. – 103 с.