Корпорація як форма організації сучасної фірми

Міністерство освіти і науки України

Харківський державний університет харчування та торгівлі

Кафедра економічної теорії

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: Макро і мікроекономіка

на тему: Корпорація як форма організації сучасної фірми

 

Виконав:студен ІІ курсу

обліково-фінансового факультету

групи Б-32

денної форми навчання

з фаху облік і аудит

Арсюкова В.В.

Перевірила: Сокол Н. А.

Харків 2003

ПЛАН

Вступ

1.Корпорації на сучасному етапі:

1.1.Трактування корпорацій в економічній науці

1.2.Переваги, недоліки, види корпорацій та рухи фондів

1.3.Корпорації та корпоративне управління на порозі ХХІ століття

2.Американські транснаціональні корпорації в світовій економіці:

2.1.Нові організаційні форми діяльності американських ТНК

2.2.ТНК сьогодні

2.3.Місце американських ТНК в світовій економіці і в „світі ТНК”

3.Корпорації в Україні та їх розвиток:

3.1.Сучасна корпоратизація в Україні

3.2.Особливості формування корпоративних відносин в Україні

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Останнім часом значно посилився інтерес як науковців, так громадськості до проблем пов’язаних з корпоративним управлінням. Але для вирішення цих проблем необхідно насамперед чітко визначити зміст самих понять „корпоративне управління” та „корпорація” та ідентифікувати ті чинники, під впливом яких формується модель корпоративної поведінки підприємства .Проте ці поняття дуже ємнісні за своїм змістом і вони вживаються в різних аспектах.

Термін „корпорація” походить від латинського слова corporation,що буквально означає-об єднання, союз, суспільство. В юриспруденції , корпорація – це спільнота людей, яка об єдналася для досягнення певної мети і є юридичною особою. В економіці ж трактувань цього поняття значно більше , що вимагає їх глибокого критичного аналізу.

І хоча юридичний статус присутній в усіх визначеннях корпорації, але деякі з економістів обмежуються визначеннями, які відображають тільки юридичний аспект категорії. Так, наприклад, автори „Короткої економічної енциклопедії” стверджують, що „...корпорація – юридична особа...яка відокремлена від індивідів, чиєю власністю являється”. Американські економісти З.Боді та К.Мертон вважають що корпорація лише „...фірма, котра є самостійною юридичною особою і діє окремо від своїх власників”. На нашу думку, ці визначення є однобічними, так як відображають лише риси, характерні для юридичного статусу корпорації. Крім цього, визначення такого типу можуть характеризувати і інші підприємницькі утворення, наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю.

На нашу думку, корпорацію слід розглядати насамперед як економічну категорію,а отже, визначення повинно відображати її економічну сутність, а юридичний аспект може доповнити останню.

Згідно вимог принципу суперечності, визначення сутності будь-якої економічної категорії слід давати з погляду матеріально-речового змісту та суспільної форми.

З’ясування суті економічної категорії з боку матеріально-речового змісту означає розкриття різних сторін: самого процесу праці, техніко-економічних відносин між людьми, різноманітних об’єктів власності. В залежності від того, матеріально-речовий зміст якої категорії досліджується, на перший план висуваються ті чи інші сторони такого змісту.

Визначення суті тієї чи іншої економічної категорії з боку суспільної форми передбачає з’ясування економічних відносин власності з приводу привласнення різноманітних об’єктів власності. Економічна власність є сукупністю виробничих відносин, а її теоретичним виразом є система економічних законів і категорій.

В історичному розрізі, який є також одним з елементів діалектики, поява перших корпорацій була пов’язана з потребами удосконалення продуктивних сил і економічної власності. Концентрація і спеціалізація виробництва поступово розширили масштаби економічних зв’язків між підприємствами. Збільшення обсягів випуску продукції привело до пошуків нових способів збуту продукції, вимагало додаткових капіталів. Зростаюча конкуренція також ставила підприємства перед проблемою швидкого і дешевого залучення капіталу. Тому об єднання коштів оформлялося у вигляді корпорації з правом отримання частини прибутку залежно від вкладеної суми грошей.

Нагромадження коштів сприяло реконструкції виробництва, так як у підприємців посилювалося бажання отримувати щоразу більший прибуток і виникала об активна необхідність подальшого вдосконалення техніки і технології. Розповсюдження і продаж акцій на деякий момент часу давали подвійну вигод: з одного боку,в оборот залучались тимчасово вільні кошти населення, а з другого-збільшувалися доходи, що давало змогу підвищувати попит і зменшувати падіння виробництва.

Поглиблення суспільного поділу праці, зростання масштабів підприємств, ускладнення процесу виробництва й управління зумовили виникнення окремого специфічного прошарку суспільства-менеджерів (професійних управляючих). Але найважливіші рішення у корпорації приймають власники, а самі менеджери розв’язують усі інші важливі для корпорації проблеми.

Отже, якщо дотримуватись вимог принципу суперечності, системно-структурного підходу та інших методів дослідження економічних категорій, то слід було б, на нашу думку, дати таке визначення корпорації, як економічної категорії: корпорація-це вища форма концентрації виробництва, яка досягається через об єднання багатьох індивідуальних капіталів в один асоційований капітал, який поділено на акції та відособлено від його власників-акціонерів, а для управлінням ним акціонерами призначаються професійні управляючі-менеджери, які здебільшого працюють по найму. Корпорація забезпечує ефективне зростання рівня продуктивних сил, та сприяє швидкій адаптації до структурних змін в економіці.

А тепер ми детальніше розберемо поняття „корпорація”.

 Розділ l

Корпорації на сучасному етапі

 

1.1.Трактування корпорацій в економічній науці

Світовий досвід свідчить, що в економічно розвинутих країнах основою національних економік є корпорації. Вони сприяють реалізації багатьох напрямків діяльності: концентрації капіталу і інвестуванню його в напрямках, котрі забезпечують конкурентоздатність на світових і національних ринках; пом’якшенню суперечностей між трудом і капіталом; подолання внутрішнього протиріччя людини-власника і людини-працівника; формуванню корпоративної культури.

В економічній науці існує велика кількість визначень корпорацій. Наприклад: на думку американських економістів Джеймса А.Ф.Стонера та Едвіна Г.Долана „...корпорація –це фірма, що існує як незалежна юридична одиниця, власність якої поділено на акції (паї). Власників такої фірми називають акціонерами або паєвласниками. Головною ознакою корпорації є те, що відповідальність за борги, судові позови проти фірми, обмежуються сумою коштів сплачених за придбання акцій (пайових внесків)”. Інші американські економісти Ейсан Нікхбахт і Анжеліко Гропеллі вважають лише, що „...корпорація – це форма організації бізнесу, за якою товариство є юридичною особою, а його власники мають обмежену відповідальність”.

Автори економічного словника Енциклопедії Кирила і Мефодія стверджують, що „кор.-порація - це широко розповсюджена в розвинутих країнах форма організації підприємни-цької діяльності, яка передбачає дольову участь у власності, юридичний статус та зосеред-ження функцій управління в руках професійних управляючих (менеджерів), що працюють за наймом”. Інша група вчених в основу дефініції корпорації бере об’єднання фізичних чи юридичних осіб. Колектив авторів „Довідника економіста-міжнародника” стверджує, що „корпорація – це добровільна організація осіб, як фізичних, так і юридичних, зв’язаних законними забов’язаннями з метою створення господарського підприємства”. Автори „Енциклопедії бізнесмена, економіста, менеджера” розглядають корпорацію, як „...об’єд-нання юридичних та фізичних осіб навколо спільних професійних або економічних інтере-сів, як правило , на акційних засадах зі спільним керівництвом”.

Хоча наведені визначення виражають більш юридичну сторону категорії „корпорація”, але у них уже з’явилися окремі ознаки, що мають відношення до економічної сутності корпорації: це характеристика власності корпорації. Що стосується відповідальності за її забов’язаннями, то обмежена відповідальність характерна не лише для корпорацій, а тому вона не є основою і визначальною для категорії „корпорація”. До того ж, це також здебільшого юридичний аспект проблеми. А ось характеристики власності корпорації, „...власність, яку поділено на акції (паї)”, чи те, що вона створюється, „...як правило, на акційних засадах” є початковим етапом пізнання економічної сутності корпорації. Це зумовлено тим, що у власності також виділяються економічний та юридичний аспекти. Характеристики корпорації, які вказують на „...дольову участь у власності ”, чи „...вла-сність розподілена на частини...”, також не є визначальними тільки для корпорації. До-льова участь характерна, для прикладу, і для товариств з обмеженою відповідальністю.

Дуже чітко виділяє характерні риси корпорацій И.Ансофф: „Корпорація-це широко розповсюджена в країнах з ринковою економікою форма організації підприємницької діяльності, передбачаюча дольову власність, юридичний статус і зосередження функцій управління в руках верхнього ешалону професійних управляючих, працюючих по найму ”.

1.2.Переваги, недоліки, види корпорацій та рухи фондів

Як свідчить Британська енциклопедія, термін „корпорація” може бути застосований і до інших юридичних осіб, зокрема урядових установ у Великобританії, навчальних закладів, трудових союзів та благодійних установ.

До переваг корпорацій зарубіжні економісти відносять наступні:

1.Власники капіталу, інвестуючи свої гроші у справу підприємства, безпосередньо не беруть участі в його діяльності. Вони несуть обмежену відповідальність за борги фірми, що само по собі є стимулом до інвестування коштів у ризиковану, але потенційно прибуткову або необхідну для суспільства справу.

2. Власники корпорацій при бажанні можуть легко позбутися своєї частки капіталу шляхом продажу відповідних цінних паперів. У вітчизняній економічній літературі такі цінні папери прийнято називати акціями. Звідси походить і назва цього типу підприємств-акціонерні товариства. Перепродаж часток капіталу (цінних паперів) не впливає на факт існування фірми.