ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1.4. ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

А) Загальні заходи забезпечення

Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство або за своєю ініціативою вжити заходів із забезпечення вимог кредиторів.

Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або за власною ініціативою може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна.

Б) Усунення керівника

За клопотанням сторін, учасників провадження у справі про банкрутство або розпорядника майна, яке містить відомості про перешкоджання керівником боржника діям розпорядника майна, а також про здійснення керівником боржника дій, що порушують права і законні інтереси боржника та кредиторів, господарський суд має право усунути керівника боржника з посади і покласти виконання його обов'язків на розпорядника майна.

В) Мораторій

Одночасно з порушенням справи про банкрутство з метою збереження ліквідаційної (конкурсної) маси боржника ухвалою суду вводиться мораторій - припинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, направлених на забезпечення виконання цих зобов'язань і зобов'язань із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію, окрім вимог щодо:

- заробітної плати;

- авторських винагород;

- аліментних зобов'язань;

- відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю.

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. Дія мораторію не розповсюджується на задоволення вимог кредиторів, яке здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 Закону про банкрутство, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі у порядку черговості.

Відсутність нарахування фінансових санкцій за невиконання грошових зобов'язань, припинення нарахування пені за податковими зобов'язаннями, заборона стягнення за виконавчими документами (ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство) в процесі мораторію часто привертають "несумлінних банкрутів", фіктивність неплатоспроможності яких переслідується в кримінальному порядку (ст. 218 КК). Встановивши факт фіктивного банкрутства, тобто фактичну платоспроможність боржника, суд відмовляє боржнику в задоволенні заяви про визнання банкрутом і застосовує санкції, передбачені законом (ч. 2 ст. 215 ГК).

1.5. ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ВИМОГ

З метою виявлення всіх кредиторів і осіб, що бажають  взяти участь у санації боржника, суд на підготовчому засіданні своєю ухвалою зобов'язує кредитора, що ініціював банкрутство, подати в десятиденний термін оголошення до офіційних друкованих органів ("Голос України" або "Урядовий кур'єр") про порушення справи про банкрутство (ч. 5 ст. 11 Закону про банкрутство). До 14.07.2002 (дати набрання чинності змінами від 07.03.2002 р. до Закону про банкрутство) оголошення про банкрутство могло публікуватися також у друкованих органах відповідної обласної ради за місцезнаходженням боржника, тому інформацію у справах, порушених до вказаної дати, слід шукати також у місцевій пресі.

Для розміщення оголошення в одну з указаних вище газет необхідно подати документ про оплату, зразок оголошення (яке повинне містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна) та ухвалу господарського суду, що зобов'язує заявника подати оголошення.

Існує думка, що на підставі ст. ст. 9, 10, 14, 29 Закону України "Про інформацію" особи, яким стало відомо про винесення ухвали суду, що зобов'язує заявника опублікувати оголошення про порушення справи про банкрутство, мають повне право опублікувати таке оголошення самостійно. Проте, враховуючи значення ініціюючої банкрутство особи, а також те, що у випадку, якщо кредитор не опублікує оголошення протягом 10 днів з моменту винесення відповідної ухвали, госпсуд має право залишити заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду, вказану вище думку не можна визнати за юридично правильну.

Протягом 30 днів після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство всі кредитори за зобов'язаннями, термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство, повинні пред'явити до боржника свої вимоги.

Вказаний 30-денний термін для конкурсних кредиторів (кредиторів за вимогами до боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і не забезпечені заставою майна боржника) граничний і не підлягає відновленню, незалежно від причин пропуску (поважні чи ні), а незаявлені у вказаний термін грошові вимоги вважаються погашеними (що є одним з властивих інституту банкрутства способів припинення зобов'язань, направлений на фінансове оздоровлення боржника).

Тому рекомендується або щодня проглядати офіційні друковані видання, в яких повинні публікуватися оголошення про порушення справи про банкрутство, щоб не пропустити можливе банкрутство свого боржника, або користуватися базою даних ЛІГАБізнесІнформ "Банкрутство та ліквідація підприємств", яка оперативно забезпечить Вас необхідною інформацією.

Після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання терміну виконання зобов'язань мають право подати заяви з грошовими вимогами до боржника (ч. 15 ст. 11 Закону про банкрутство).

Заяви з обґрунтуванням вимог у цей термін також можуть подати кредитори за вимогами, що витікають із зобов'язань по заробітній платі, авторських винагород, із відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, за аліментними зобов'язаннями. Цим правом варто скористатися, бо у разі визнання боржником або судом вищезгаданих вимог останні увійдуть до реєстру вимог кредиторів. Кредитори за цими вимогами утворюють раду кредиторів, що має право обирати й достроково припиняти повноваження членів комітету кредиторів. Останньому надані досить широкі повноваження (готувати та укладати мирову угоду, звертатися до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, продовження терміну її проведення, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого і призначення нової кандидатури, надавати згоду на укладання арбітражним керуючим договорів, щодо яких є зацікавленість, та інші повноваження).

Саме комітет кредиторів вирішує долю пасивів боржника, а не індивідуально кожен кредитор щодо своєї "частки", хоча грошові вимоги останніх і персоніфіковані в загальній масі зобов'язань.

Для звернення до суду з майновими вимогами після оголошення про порушення справи про банкрутство кредиторам необхідно сплатити державне мито, що становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - пп. "б" п. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито", а також витрати на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що складає 118 грн. згідно з постановою КМУ "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" від 21.12.2005 р. N 1258. Копії заяв і доданих до них документів направляються кредиторами боржнику і розпоряднику майном.

Санація є системою заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом і його ліквідації.

Санація вводиться ухвалою суду за клопотанням комітету кредиторів у термін, який не може бути більше процедури розпорядження майном (тобто протягом 6 місяців (якщо термін не продовжувався судом) у період з моменту порушення справи про банкрутство або підготовчого засідання і до призначення ліквідатора, укладення мирової угоди або припинення справи про банкрутство).

Санація здійснюється шляхом:

- кредитування підприємства;

- реструктуризації підприємства, боргів і капіталу;

- зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Санація вводиться у випадках можливих труднощів з пошуком покупців активів підприємства, для збереження можливості використання цих активів і генерації економічної вартості майнового комплексу підприємства.

При вирішенні питання про проведення санації розраховується здатність підприємства покривати вартість фінансування, погасити існуючу заборгованість і поточні витрати, враховуються перспективи успішної діяльності підприємства і співвідношення вигоди кредиторів при санації з їх вигодою при ліквідації підприємства-боржника.

Використовується санація і для зміни власника підприємства - отримання активів (корпоративних прав) підприємства шляхом інвестування останнього.

На практиці часто зустрічається санація без залучення інвесторів, що проводиться тільки для ліквідації дебіторської заборгованості.

Для відновлення своєї платоспроможності деякі підприємства навмисно йдуть на порушення справи про банкрутство (наприклад, через пред'явлення позову від імені колективу трудящих) з метою проведення санації, в процесі якої можливо вигідно реструктуризувати заборгованість, списати податковий борг, можливо, позбутися частини кредиторів, якщо останні пропустять оголошення про банкрутство.

Санація може проводитися і керівником боржника при дотриманні умов, установлених ст. 53 Закону про банкрутство. При цьому керівник підприємства-боржника повинен звернутися до госпсуду із заявою про порушення справи з метою проведення санації боржника його керівником до порушення справи про банкрутство кредиторами і мати письмову згоду кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує 50 відсотків кредиторської заборгованості боржника, на проведення плану санації, запропонованого боржником, і на призначення керуючим санацією керівника боржника. Цей варіант досить вигідний для підприємства, оскільки дозволяє уникнути втрати контролю над підприємством (оскільки керуючим санацією призначається керівник підприємства) і детально підготувати план санації, який би враховував всі варіанти виходу підприємства з кризи.

З дня винесення госпсудом ухвали про санацію всі функції управління боржником переходять до керуючого санацією, керівник боржника усувається з посади.

А) Визнання договорів недійсними

Операція боржника може бути визнана господарським судом недійсною за заявою керівника санацією, якщо:

- угода укладена боржником із зацікавленими особами і через неї кредиторам завдані або можуть бути завдані збитки;

- угода укладена боржником з окремим кредитором або іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом із складу учасників боржника.

До таких операцій застосовуються правила подвійної реституції - тобто кожна сторона повинна повернути іншій стороні все одержане за угодою.

Щодо угод боржників - приватних підприємців Закон містить лише загальне правило про можливість визнання операцій з відчуження (передачі) майна банкрута зацікавленим особам недійсними, якщо такі угоди були укладені протягом 1 року до порушення справи про банкрутство (ч. 9 ст. 47 Закону про банкрутство).

Б) Відмова від виконання договору

Керуючий санацією має важливе право в тримісячний термін з дня прийняття рішення про санацію відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:

- виконання договору завдає шкоди боржнику;

- договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на отримання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, окрім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більше строків санації боржника;

- виконання договору створює умови, які перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний термін з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.