Механізм фінансової стабілізації в умовах ринкової трансформації

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Інститут міжнародних відносин

Кафедра світового господарства і міжнародних економічних відносин

Реферат

на тему:

«Механізм фінансової стабілізації в умовах ринкової трансформації»

Київ – 2009

ЗМІСТ

Вступ

1. Макроекономічна фінансова стабілізація в умовах ринкової трансформації

2. Фінансова стабілізація в Україні

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Однією з найважливіших умов успішної ринкової трансформації економіки є її макроекономічна стабілізація.

Проблеми макроекономічної стабільності виникають у будь-яких економічних системах. При цьому має здійснюватися специфічна державна політика, покликана підтримувати на природному рівні головні макроекономічні пропорції. У перехідних економіках метою такої політики є передусім подолання диспропорцій у кредитно-грошовій і податково-бюджетній сферах.

Проблеми фінансової стабілізації в перехідних економіках залишаються предметом гострих дискусій серед фахівців. Одні вважають, що вона має завершувати перший етап трансформаційного процесу, інші переконують у тому, що фінансова стабілізація є передумовою, визначальною, первинною фазою ринкової трансформації.

Є багато підходів щодо критеріїв, показників, індикаторів фінансової стабілізації. Фінансова, макроекономічна стабілізація є одним із першорядних завдань ринкової трансформації. Це пов'язано, з одного боку, з тим, що на попередніх етапах у колишніх соціалістичних країнах сформувались серйозні фінансові диспропорції, з іншого — фінансова нестабільність посилювалась унаслідок розпаду колись єдиного економічного комплексу СРСР та господарських зв'язків між країнами РЕВ, формування власних економічних і політичних систем у нових незалежних державах.

1.         МАКРОЕКНОНОМІЧНА ФІНАНСОВА СТАБІЛІЗАЦІЯ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Практичні аспекти макроекономічної стабілізації слід розглядати у зв'язку з розробками макроекономічної теорії, що обґрунтовують різні аспекти її проведення та саму цю стабілізацію як ціле.

Фіскальна політика — це регулювання доходів і витрат держави. Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, згладжування циклічних коливань економіки, зниження рівня безробіття). Держава регулює сукупний попит і реальний національний дохід за допомогою державних витрат, трансфертних виплат і оподатковування.

Грошово-кредитна політика — комплекс взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обігу які здійснює держава через центральний банк.

Фінансова стабілізація – комплекс заходів фінансової політики, спрямований на подолання дефіциту державного бюджету, високої інфляції та гіперінфляції. Для досягнення фінансової стабілізації фінансова політика повинна бути тісно пов'язана з кредитно-грошовою політикою. Фінансова стабілізація – одна з умов стабільного розвитку економіки країни, вона створює передумови для зростання виробництва, розвитку невиробничої сфери, збільшення зайнятості, поліпшення соціально-економічних умов життя населення. Тривала фінансова стабілізація забезпечує більш привабливі умови для притоку вітчизняних та іноземних інвестицій і в кінцевому рахунку для процесу розширеного відтворення.

Досягнення фінансової стабілізації – це одне з першочергових завдань економічної політики будь-якої держави з ринковою економікою.

За ортодоксальним варіантом проведення макроекономічної стабілізації здійснюється ліквідація (або хоча б скорочення) бюджетного дефіциту, жорсткішою стає кредитно-грошова політика, фіксуються номінальна грошова маса або обмінний курс національної валюти. Швидке проведення таких заходів дістало назву «шокової терапії». У цьому разі вдається подолати стійку інерцію інфляційних очікувань.

Суттєвим для ортодоксального варіанта є також недопущення емісійного покриття дефіциту державного бюджету. При цьому є обов'язковою політика «дорогих грошей», коли з метою недопущення поширення грошової маси суворо контролюється величина грошової пропозиції.

У сценарії, що розглядається, використовуються також номінальний «якір». Це показник, зафіксований на певному рівні. Зазвичай — це грошова маса, курс валюти, номінальна зарплата.

У цілому ортодоксальний шлях макроекономічної стабілізації означає різке скорочення надлишкової грошової маси в обігу з самого початку реформ.

Успіхи на цьому шляху можуть бути закріплені жорсткою фінансовою політикою.

Перехід до системи жорстких бюджетних обмежень потребує оптимального скорочення видатків та вдосконалення системи збору податків.

Скорочення державних видатків фактично обов'язкове для пострадянських країн, хоча, як уже зазначалося, розміри цього скорочення та його позитивний ефект не слід розглядати спрощено. Податкова система в цілому потребує реформування. Виходячи з безпосередніх завдань макроекономічної стабілізації, важливо дотримуватися таких принципів.

1. Податкова система має бути нейтральною. Слід відмовитися від довільного маніпулювання ставками податків, створення невиправданих податкових пільг тощо.

2. Податкова система має стимулювати виробництво.

3. Нарахування і збір податків не повинні бути дуже складними.

4. Має дотримуватися принцип неухильної сплати податків.

У цілому ортодоксальна схема макроекономічної стабілізації виявилася більш дійовою у країнах із незначною інфляційною інерцією. Там, де інфляція була тривалою, індексація доходів дала змогу господарським суб'єктам пристосуватися до неї. Інфляційна інерція краще долається у гетеродоксній схемі макроекономічної стабілізації.

У цьому випадку жорстка кредитно-грошова та податково-бюджетна політика поєднується з регулюванням цін і доходів. Тут додається «зарплатний якір», коли фіксується рівень номінальної зарплати.

Практика реалізації гетеродоксних програм макроекономічної стабілізації виявила такі їхні властивості:

1. У довгострокових програмах стабілізації вони виявляються успішними лише на перших етапах її проведення.

2. На перших етапах стабілізації інфляція скорочується легко.

3. Початкові витрати на боротьбу з інфляцією (передусім рівень безробіття) невеликі.

Заморожування зарплати і цін, звичайно, є ефективним заходом макростабілізації. Проте чим довше застосовується цей захід, тим більше зростає диспропорційність у реальному секторі економіки.

Стадія скасування жорсткого контролю над цінами та зарплатами неминуча. Тут гетеродоксна програма стає ортодоксальною і на перший план виходять проблеми, відсунуті раніше в тінь. Передусім це проблеми вибору номінального «якоря», завищення або заниження реального обмінного курсу валюти, збалансованості поточних операцій.