Основні засади інноваційного розвитку

Тема №1. Основні засади інноваційного розвитку (Становлення теорії інновації)

1.    Становлення та розвиток теорії інновації.

2.    Місце та роль інновацій у системі господарювання.

3.    Основні терміни та поняття інноваційної діяльності.

4.    Загальна характеристика та структура інноваційного процесу.

5.    Система класифікації інновацій.

6.    Життєвий цикл інновацій.

1. Становлення та розвиток теорії інновації

Зародження інноваційної теорії відноситься до початку ХХ століття і відображене в працях західноєвропейських учених. Але питання пов’язані з науково-технічним прогресом та його впливом на розвиток (трансформацію) суспільства, вивчалися і висвітлювалися в економічних теоріях, починаючи від класиків політекономії[18]:

А. Сміт (1723-1790) пов’язував науково-технічний прогрес з характером розвитку і потребами виробництва.

К. Маркс (1818-1883) вважав розвиток продуктивних сил базисом, а науково-технічний прогрес надбудовою, тобто наслідком, а не причиною розвитку виробництва.

Неокласична школа (1870-1930) , яка представлена В. Джевансом (1871) , А. Маршалом (1890), Л. Вальрасом (1874), розглядала науково-технічний прогрес як заданний чинник при дослідженні ринкової економічної системи.

Кейнсіанська теорія, заснована Джоном Кейнсом (1883-1945), у 30-50 роках розглядала економічні процеси в короткостроковому періоді, тому науково-технічному прогресові не приділялося достатньої уваги, він перебував у становищі “за інших рівних умов”.

У другій половині 50-х років представники неокласичного ренесансу – М. Абрамовиц, Р.Солоу, Е. Денісон та інші довели, що НТП є основним чинником економічного розвитку ХХ століття. Ці вчені-економісти поклали край ігноруванню нтп в економічній теорії. НТП починає розглядатись як чинник виробництва разом із капіталом і працею.

Період після другої світової війни став часом науково-технічної революції та її впливу на економічний розвиток. Саме тоді об’єктивні передумови сприяли народженню нового напряму економічної теорії, спрямованому на вивчення науково-технічного прогресу.

Технологічні уклади

Провідні вчені Й. Шумпетер і Г. Менш, які також приділяли велику увагу розвитку інноваційного процесу, вперше висловили гіпотезу про те, що інновації з’являються в економічній системі нерівномірно, а у вигляді кластерів, або технологічних укладів (одночасно освоюваних зв’язаних інновацій), вони систематизували дані про основні інновації, які вплинули на розвиток економічної системи.

Кластер – сукупність базисних інновацій (цілісна система нових продуктів і технологій), що сконцентрована на визначеному відрізку часу і у визначеному економічному просторі.

Поняття „уклад” означає встановлений порядок будь-чого.

Життєвий цикл технологічного укладу має три фази розвитку і визначається періодом близько 100 років.

Перша фаза – зародження і становлення в економіці попереднього технологічного укладу.

Друга фаза – структурна перебудова економіки на базі нової технології виробництва, це період домінування нового технологічного укладу, приблизно 50 років.

Третя фаза – відмирання застарілого технологічного укладу.

В сучасних дослідженнях НТП важливе місце займає концепція нерівномірності інноваційної активності. Основні положення цієї концепції були висловлені Й. Шумпетером в 1930-і роки, а потім подальший розвиток отримала в кінці 1970-х – початку 1980-х років в роботах західноєвропейських дослідників – Г. Менша, Х. Фримена, Я. Ван Дейна, А. Кляйнкнехта і ін.

Відомо 5 технологічних хвиль (укладів):

1 хвиля (1785-1835) – механізація праці у ткацтві, зміни в хімічній і металургійній промисловості;

2 хвиля (1830-1890, середина ХІХ століття) – винаходи турбіни, жнейки, телеграфу Морзе, швейної машини, відкриття Фарадеєм електромагнітної індукції, створення Максвелом теорії магнітного поля, розвиток залізничного транспорту, вуглевидобуток та паровий двигун;

3 хвиля (1880-1940, кінець ХІХ – початок ХХ століття) – винахід електродвигуна, а саме створення трьохфазного асинхронного двигуна на перемінному струмі електротехніком М.О.Доливо-Добровольським, розвиток російським вченим-металургом Д.К.Черновим теорії термічної обробки сталі і, відповідно, розвиток чорної металургії;

4 хвиля (1930-1990) – нафта разом з продуктами органічної хімії, автомобілебудування;

5 хвиля (1985-2035) – мікроелектроніка, електронна промисловість, біотехнологія і інформатика, гнучкі технології і робототехніка, нетрадиційна енергетика, композиційні матеріали, безвідходні технології, комп’ютери, телекомунікації, принципово нові види транспорту, космічні технології, принципово нові технічні системи і технології сфери послуг, медицини, освіти, науки, радіоелектроніка, волоконно-оптична техніка, програмне забезпечення, тощо.

В новий шостий технологічний уклад включені біотехнологія, космічна техніка, тонка хімія тощо.