Навигация
Територіальна організація харчової промисловості
75318
знаков
4
таблицы
5
изображений
5. Територіальна організація харчової промисловості.
У даний час до складу харчової промисловості входять 22 підгалузі, що об’єднують понад 6,2 тис. підприємств. Порівняно з 1990 р. їх кількість значно збільшилася – переважно шляхом поділу великих спеціалізованих підприємств на дрібні АТ і за рахунок створення нових підприємств.
Харчова промисловість включає сукупність взаємопов’язаних підприємств з виробництва продовольчої сировини, її заготівлі, переробки, зберігання і реалізації через торговельно – розподільчу мережу і ринок.
Схема 1 .Функціонально-компонентна структура харчової промисловості України(*)
 | |||
 | |||
(*)Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навч. посіб. – К.: Вікар, 2002.- ст.174
Розрізняють інтегральні (загальні) та спеціалізовані комплекси харчової промисловості. До інтегральних комплексів належать всі ланки системи підприємств і установ у межах певної території, пов’язані з виробництвом продовольчих товарів. Спеціалізовані комплекси бувають двох типів – рослинницькі та тваринницькі (схема 1 ). Вони виробляють як готову продукцію, так і напівфабрикати. Основними факторами їх розміщення вважаються сировинний та споживчий.
Тепер розглянемо характер розміщення кожного комплексу харчової промисловсті окремо, відповідно до факторів розміщення, що впливають на нього.
Зернопродуктовий комплекс – це система взаємо пов’язаних спеціалізованих галузей і виробництв, зайнятих вирощуванням зернових і бобових культур, заготівлею, переробкою зерна та реалізацією кінцевої продукції. Він включає сільськогосподарські підприємства, які спеціалізуються на вирощуванні продовольчого і фуражного зерна; елеваторно – складське господарство і підприємства брошономельно – круп’яної, комбікормової, макаронної та хлібопекарної промисловості, а також підприємства, що виробляють із зерна харчові концентрати, крохмаль, спирт, пиво; роздрібну торгівлю хлібом.
Основна ланка зерно продуктового під комплексу – зернове господарство. В Україні провідними культурами є озима пшениця, озиме жито, озимий і ярий ячмінь, кукурудза, овес, просо, гречка, рис, горох, вика, люпин, соя.
Підприємства галузі розміщені у всіх великих, середніх та малих містах і зорієнтовані як на сировину так і на споживача. Найбільші обсяги виробництва круп – в Полтавській, Вінницькій областях та Автономній Республіці Крим; борошна – в Дніпропетровській, Донецькій, Львівській, Луганській областях та в Києві; хліба і хлібобулочних виробів – у Донецькій, Львівській, Дніпропетровській, Харківській областях та в Києві.
Комбікормова промисловість України представлена великими заводами і 385 невеликими міжколгоспними підприємствами, що забезпечують майже 45 відсотків загального обсягу виробництва комбікормів у країні. Найбільше їх виробляється у Дніпропетровській, Полтавській, Донецькій, Київській та Миколаївській областях.
Бурякоцукровий комплекс – це виробничо-економічна система, що здійснює виробництво, транспортування, зберігання цукрових буряків та їхню переробку для одержання цукру. В основі його формування лежать сприятливі природні умови для вирощування цукрових буряків.
Бурякоцукровий комплекс виробляє для галузей харчової промисловості цукор та ряд супутніх і побічних продуктів (патоку, харчові кислоти), для сільськогосподарських підприємств – корми (жом, мелясу) і добрива (дефекат). Він має тісні зв’язки з галузями транспорту і торгівлі.
Відповідно до природних та інших умов бурякоцукровий комплекс сформувався переважно в лісостеповій зоні України. У лісостепу розміщено понад ¾ посіві цукрових буряків. Найбільшими виробниками цукрових буряків є Вінницька, Черкаська і Полтавська області, де середня врожайність становить понад 300 ц/га. Технічну базу цукрової промисловості в Україні становлять 194 цукрові заводи.
Найбільшими в Україні виробниками цукру – піску є Вінницька, Хмельницька, Черкаська, Полтавська, Одеська і Кіровоградська області. Випуск цукру – рафінаду зосереджений в Одесі, Черкасах, Бердичеві, Ходорові та Вінниці.
Динаміку виробництва цукру представлено у діаграмі 1.
діаграма 1(*).
Виробництво цукру залежить від ресурсозабезпеченості комплексу. Його найбільше виробництво відбувається в період збирання врожаю.
Картоплепродуктовий комплекс – це система взаємопов’язаних спеціалізованих виробництв, що здійснюють вирощування й заготівлю картоплі та переробку її переважно на крохмаль та спирт. Основа сировинної бази – вирощування технічної картоплі.
В Україні сформувалися три зони вирощування картоплі. До основної зони належать Волинська, Житомирська, Івано – Франківська, Київська, Львівська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька і Чернігівська області. У лісостепу висока концентрація вирощування картоплі характерна для Вінницької, Кіровоградської, Полтавської, Харківської, Закарпатської та Чернівецької областей. До південної зони картоплярства входять Луганська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська області, Автономна Республіка Крим, що вирощують картоплю ранніх сортів на зрошувальних землях у спеціалізованих господарствах.
В Україні діють 14 картоплекрохмальних заводів. Найбільші з них: Ковельський, Кремнянський і Радомишльський. Спирт з картоплі
(*) За оперативними даними Держкомстату та Держкомполітики України
виробляють 27 підприємства. Найпотужніші з них – Чуднівський спирт комбінат, Липниківський та Коростишеський спиртзаводи.
Плодоовочевопродуктовий комплекс – це взаємопов’язана система спеціалізованих виробництв різних галузей суспільного господарства на певній території, діяльність яких пов’язана з вирощуванням і переробкою овочів, плодів та ягід.
Основними чинниками формування плодоовочевопродуктового комплексу є: природні умови, які визначають можливість і економісну доцільність виробництва в цьому регіоні певного асортименту овочів, плодів та ягід; рівень розвитку науково-технічного прогресу, який безпосередньо впливає на економічну ефективність виробництва, переробки, зберігання і транспортування плодоовочевої продукції; особливості системи розселення населення; регіональні особливості структури споживання.
Цей комплекс включає сільськогосподарські підприємства, що спеціалізуються на вирощуванні овочів, плодів та ягід; концервні та овочесушильні заводи й цехи,засолювальні пункти, холодильники. В Україні налічується близько 2 тис. Підприємств цього комплексу. Найбільші з них – Херсонський, Ізмаїльський, Одеський і Черкаський консервні комбінати та Сімферопольський консервний завод.
Олійнопродуктовий комплекс включає виробництво насіння олійних рослин і підприємства, які вироблять олію, маргарин, мило, здійснюють гідрогенізацію та розщеплення жирів і пов’язаних з ними продуктів.
Виробництво олії за період 1996-2001 рр. представлено у діаграмі 2.
діаграма 2(**).
(**) За оперативними даними Держкомстату та Держкомполітики України
Основною олійною культурою в Україні є соняшник, посівні площі якого за період 1985-1997 рр. Зросли з 1480 до 2065 тис.га, тобто на 39,5 відсотка. З насіння соняшника одержують майже 90 відсотків усієї олії. Підприємства цієї галузі розміщені переважно у степовій та лісостеповій зонах України.
В Україні збудовано олійно-жирові комбінати – Вінницький, Запорізький, Одеський, Слов’янський, Чернівецький; жирові – Харківський, Ніжинський; олійні заводи – в Кіровограді, Пологах, Дніпропетровську, Вовчанську, Полтаві та ін. Маргарин виробляють у Донецьку, Харкові, Києві, Львові.
Винограднопродуктовий комплекс включає в себе виноградарство, промислову переробку винограду, а також виробництва, що обслуговують ці галузі. Кінцевою продукцією комплексу є свіжий виноград, виноградні вина, виноградний сік, коньяки.
Базовою галуззю є виноградарство. Його розвитку в Україні сприяють грунтово-кліматичні умови Автономної Республіки Крим, Одеської Миколаївської, Херсонської та Закарпатської областей, де зосереджено понад 90 відсотків загальної площі виноградників. Всього в Україні цією культурою зайнято близько 175 тис. га.
Оскільки транспортування винограду погане, тому виробництва первинної його переробки розташовані поблизу сировинних баз. Заводи вторинного виробництва і шампанських вин діють як в районах виноградарства ( Масандра, Новий Світ, Севастополь), так і в районах споживання готової продукції (Київ, Одеса, Донецьк).
Тютюновопромисловий комплекс включає спеціалізоване рослинництво з вирощування тютюну і махорку для промислової переробки: виготовлення сигарет, цигарок, курильного тютюну і махорки, нікотинових препаратів, виробництва лимонної та яблучної кислот, засобів боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур.
Основні посівні площі тютюну знаходяться в Автономній Республіці Крим, Тернопільській, Закарпатській, Івано – Франківській, Хмельницькій, Вінницькій та Одеській областях.
Виробництво махорки зосереджено в Полтавській, Сумській та Чернігівській областях.
В Україні діє 6 тютюново-ферментаційних заводів та 11 тютюнових фабрик. Найбільші підприємства: Жмеринський, Сімферопольський, Берегівський і Борщагівський тютюново - ферментаційні заводи, Київська, Львівська, Харківська, Черкаська і Прилуцька тютюнові фабрики.
Хмелепромисловий комплекс – це взаємопов’язана сукупність підприємств і організацій, діяльність яких зосереджена на вирощуванні, обробці, транспортуванні, зберіганні та використанні хмелю. Базовою галуззю цього комплексу є хмелярство.
Хміль є цінною сировиною для пивоваріння, крім того, цого використовують для пивоваріння, лікарських препаратів та косметичних засобів, лаків, світлостійких фарб. Посіви хмелю зосереджені переважно на Правобережній Україні (Житомирська, Київська, Вінницька, Хмельницька, Рівненська, Чернігівська, Львівська області) приблизно 2/3 усіх хмільників та валового збору суцвіття хмелю в Україні зосереджено у Житомирській області.
М’ясопродуктовий комплекс – це система спеціалізованих галузей, пов’язаних з кормо виробництвом, виробництвом м’яса, його промисловою переробкою, реалізацією кінцевої продукції, виробничою та соціальною інфраструктурою, що обслуговує ці галузі.
Основою формування м’ясопродуктового комплексу України є м’ясне скотарство, свинарство, птахівництво і вівчарство.
Скотарство в усіх природно – кліматичних зонах України є провідною галуззю, але залежно від природно-економічних умов характеризується певними територіальними відмінностями у виробничій спеціалізації. На Поліссі та в Лісостепу розвивається молочно0м”сне і м’ясо-молочне скотарство; у Степу переважає м’ясне і м’ясо-молочне; у приміських зонах, особливо великих міст, - молочно-м’ясне.
Свинарство набуло переважного розвитку в регіонах інтенсивного землеробства, зокрема картоплярства, промислової переробки сільськогосподарської сировини, фуражного зернового господарства. Воно зосереджено у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Київській, Полтавській, Харківській та Черкаській областях. Розміщенню в цих областях великих м’ясокомбінатів сприяє кормова база, зокрема наявність концентрованих кормів. Лісостепова і степова зони України – головна база виробництва свинини. У господарствах Полісся і Лісостепу свинарство має м’ясо-сальну, а у Степу – сальну спеціалізацію.
Птахівництво – це система взаємопов’язаних спеціалізованих підприємств і виробництв, зайнятих вирощуванням, переробкою, транспортуванням птиці, виробництвом кормів. В Україні розвиток птахівництва характеризується концентрацією та спеціалізацією. Найвища концентрація поголів’я птиці (понад4/5) в господарствах Степу та Лісостепу; на Поліссі та Карпатах вона становить близько 19 відсотків від загального поголів’я. У розміщенні птахівництва чітко простежується тенденція наближення його до споживача.
Вівчарство – найменш інтенсивна галузь тваринництва, що розвивається переважно на дешевих пасовищах і грубих кормах з незначним витрачанням концентрованих кормів. У структурі продукції тваринництва нв вівчарство припадає в середньому 2 відсотки.
В Україні основною зоною вівчарство є степові області, де зосереджено близько 2/3 всього поголів’я овець і виробництва вовни. У степових областях вівчарство має тонкорунну і напівтонкорунну спеціалізацію, а в лісостепових, поліських та гірських – м’ясововняну.
Заготівлю м’яса та його переробку здійснюють переважно підприємства м’ясної промисловості. Основним типом таких підприємств є м’ясокомбінат, де поєднується забій худоби, і первинна і вторинна переробка, виробництво м’яса і м’ясопродуктів, м’ясних напівфабрикатів і консервів, жирів, тваринних кормів, медичних препаратів, тощо. Спеціалізовані підприємства м’ясо переробні та ковбасні комбінати – виробляють м’ясопродукти лише з м’яса, що надходить з м’ясокомбінатів.
Найбільші м’ясокомбінати розміщені в Києві, Вінниці, Черкасах, Чернігові, Житомирі, Дніпропетровську, Донецьку, Харкові, Полтаві. Ковбасне виробництво переважає в Києві, Одесі, Донецьку.
Виробництво м’яса за період 1996-2001 рр. Представлено у діаграмі 3.
діаграма 3(***).
За даними діаграми можна сказати, що виробництво м’яса є майже стабільним на протязі року. Лише в період загострення економічної кризи в аграрній промисловості його виробництво зменшелось.
Молокопродуктовий комплекс – взаємопов’язана системи підприємств з виробництва молока, його промислової переробки та обслуговування цих підприємств. Основою молоко продуктового комплексу є молочне скотарство. Від рівня і масштабів його розвитку залежать масштаби виробництва і, певною мірою, спеціалізація підприємств молочної промисловості. до складу останньої входять: масло, сироробна молочноконсервна галузі та виробництво продукції з незбираного молока. Основна продукція : масло, сир, молочні консерви, продукція з незбираного молока, сухе молоко, морозиво тощо.
В Україні переважають середні та великі підприємства молоко продуктового комплексу потужністю 25-250 т переробки молока за зміну.
Територіальна спеціалізація молоко продуктового комплексу за підгалузями сформувалася залежно від наявності ресурсів молока, його якості та особливостей розміщення населення.
Найбільші заводи з виробництва масла знаходяться в Вінницькій, Полтавській, Чернігівській, Черкаській областях. Для виробництва твердого сиру використовують молоко лише певних якостей та хімічного складу.
(***) За оперативними даними Держкомстату та Держкомполітики України
Найсприятливіші умови сироваріння склалися в передгірних і гірських регіонах Українських Карпат та деяких областях степової зони. Найбільші сироробні заводи: Новгород- Сіверський, Дубнівський (Рівенська область), Городенківський (Івано – Франківська область), Старосамбірський (Львівська область), Дніпрорудненський (Запорізька область); заводи з виробництва сухого знежиреного молока Старокостянтинівський (Хмельницька область), Веселинівський( Миколаївська область), Бобровицький ( Чернігівська область), Гуринський (Сумська область), Маловиськівський; молочних консервів: Тальнівський (Черкаська область), Смілянський (Черкаська область), Первомайський( Миколаївська область), Гніванський (Вінницька область), Лубенський (Полтавська область).
Великі підприємства з виробництва продукції з незбираного молока споруджено переважно у великих містах і промислових центах – Дніпропетровську, Києві, Донецьку, Харкові, Макіївці, Одесі, Львові, Маріуполі.
Виробництво продукції з незбираного молока представлено у діаграмі 4.
діаграма 4(****).
Виробництво молока також є майже стабільним на протязі року. Але криза в аграрній промисловості і не обминула молокопродуктового комплексу, тому його виробництво зменшилось в цей період, але ми вже помічаємо подальший ріст його виробництва.
Рибопродуктовий комплекс складають підприємства, які виловлюють рибу, добувають морського звіра, морепродукти та виробляють з них харчову, медичну, кормову і тхнічну продукцію. До рибо продуктового комплексу входять такі виробництва:
(*) За оперативними даними Держкомстату та Держкомполітики України
добувне – вилов риби, добування морського звіра і морепродуктів;
обробне – холодильна обробка, консервне виробництво, засолювання, коптіння, сушіння, в”явлення, виробництво рибного борошна, жирів, вітамінів, агару, продуктів кулінарії, напівфабрикатів;
товарне виробництво і відтворення біоресурсів – ставкове господарство, рибництво у територіальних водах, риборозплідники, рибницькі заводи, кормові бази;
підприємства фірмової торгівлі;
науково-дослідні заклади.
Основною сировинної бази рибо продуктового комплексу України є Середня та Південна Атлантика, Індійський океан, південно-східна частина Тихого океану, Азово-Чорноморський басейн та внутрішні прісноводні й солоно водні водойми країн.
Функціонує 4 виробничі рибопромислові об’єднання: Севастопольське, Керченське, Чорноморське, Північно-Азовське.
Бджолопродуктовий комплекс займається розведенням бджіл для одержання меду, воску та інших продуктів бджільництва (пилку, маточного молочка, прополісу, бджолиної отрути тощо), а також для запилення комахозапильних сільськогосподарських культур з метою підвищення їхньої врожайності.
В Україні бджіл розводять у всіх природно-кліматичних зонах. Найбільше воно розвинене в лісостепу і степу. Найбільшими бджолорозплідницькими радгоспами є в Закарпатті і Херсонській областях.
Таким чином ми дослідили характер розміщення різних комплексів харчової промисловості залежно від умов, сприятливих для їх спеціалізації. Найбільш розвиненими в харчовій промисловості є Столичний, Карпатський, Причорноморський, Північно-Східний, Подільський економічні райони.
Похожие работы
... числі Малині – 16077,9 грн., Житомирі – 9146,7 грн., Коростені – 8569,3 грн., Бердичеві – 6645,1 грн., Новограді-Волинському – 5777,6 грн. 6 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ І РОЗМІЩЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ ОБЛАСТІ Виходячи із стратегічних напрямків та з метою переведення процесу реформування економіки на якісно новий рівень, в області визначено 6 головних цілей. Зокрема: стале економі ...
... дповідає до проектної - більшості вітчизняних заводів уже перейшло за 20 років, і основні фонди їх істотно зношені. 2.Основні передумови розвитку і фактор розміщення пивоварної промисловості території, що досліджуються Україна має необхідні передумови для функціонування високорозвиненої пивоварної промисловості. Починаючи з 1991 року відбувся значний спад у харчовій промисловості країни ...
... , Запоріжжі, Львові, Одесі, Рівному, Тернополі, Сімферополі, Чернівцях та ін. Харчова промисловість є важливою галуззю гасподарства будь-якої кпаїни. Підприємства харчової промисловості рівномірно розміщені по всій території України. Цукрова проомисловість є традиційною галуззю спеціалізації України. Більшість заводів розміщені в Лісостепу, деякі підприємства переробляють імпортну ...
... ії. 3. Розвиток сировинної бази харчової промисловості. 3.1 Модернізація обладнання. Питання інвестування належать до одних з найважливіших, від яких залежить функціонування й розвиток харчової промисловості в умовах ринкової економіки. Завдяки інвестиціям розширюються й удосконалюються виробничі потужності та основні фонди, забезпечуються необхідні пропорції. Інвестиції у виробничу сферу мають ...
0 комментариев