Стратегія вільної торгівлі - політика не втручання або мінімального втручання держави в торгівлю

2. Стратегія вільної торгівлі - політика не втручання або мінімального втручання держави в торгівлю.

Така стратегія поєднана з експортним зростанням - передбачає максимальне стимулювання експорту.

Мито - податок на імпорт та інколи на експорт. Митний тариф — система ставок мита.

Існують нетарифні бар'єри, які переважно:

·           пряме обмеження мита, квоти

·           побічні процедурні, санітарні та інші норми до товару

·           інші заходи

Квота (експортна, імпортна) як захід регулювання - це обмеження по вартості або обсягу імпортованого товару на певний час.

Ліцензії (експортні, імпортні) - дозвіл на експорт або імпорт.

Побічні санітарні форми - вимоги сертифікації, етикету і т.д.

Інші заходи - валютне обмеження, експортні субсидії, державне страхування експорту.

Субсидія - грошова виплата що йде на підтримку національних виробників і побічну дискримінацію імпорта.

Експортна субсидія - це бюджетні виплати національним експортерам. Вони надаються прямо, відкрито або побічно.

Побічні форми експортної субсидії- здійснюються через експортні кредити.

Експортні кредити - фінансове стимулювання експорту національних виробників. Але якщо дуже субсидувати або кредитувати то ціни експортерів дуже впадуть і виникне демпінг.

Демпінг - фінансові заходи що базуються на зниженні експортних цін нижче нормального рівня.

 

Міжнародний торговий союз (МТС) та зони світової торгівлі Зони:

·           Північно-Американська торгова угода про зону торгівлі (МАГТА) Ініціатори: Канада, США, Мексика

·           Карикомсько-карибське товариство і карибський спільний ринок Діє з 1974 р. (Гаяна, Ямайка та ін.)

·           Антська система. Діє з 1969 р. Країни Півн. Америки

·           Азіатсько-тихоокеанське співтовариство

·           Асоціація країн південно-східної Азії

·           Євросоюз. Спільний ринок з 1978 р. ВТО з 1994 року - Всесвітня торгова організація.

Міжнародний науковотехнічний обмін (МНТО)

Технологія - це специфічні товари, що має специфічні ознаки звичайного товару та інші властивості.

Три етапи МНТО:

1. кінець 19 початок 20 століття - головна форма:

Головна форма трансферу - прямі інвестиції

Інтернаціоналізація почала охоплювати сфери науки та техніки

2. 50-70 роки

переважаюча частина технічного обміну йде між промислове розвинутими країнами

виникають нові форми обміну технологіями (СП, ліцензійні угоди, контрактні механізми, угоди надання різних форм допомоги)

3. з 80-х років

глибока інтернаціоналізація сфер науки і техніки

розвинута міжнародна кооперація в галузі науки і техніки

виникнення нової форми стратегічного альянсу

МНТО в широкому плані - це проникнення будь-яких науковотехнологічних знань і обмін їх між країнами. В вузькому - це передача технології і знань, що відносяться до окремих компаній і технологічних процесів.

Провідні позиції утримують США - володіє 2/3 ліцензій на торгівлю.

В 60-70 рр Японія доганяла США кроками монстра, але не догнала, на третьому місці була Британія

потім Німеччина.

Існує дві форми технологічного поділу:

комерційна:

- передача на умовах ліцензійних угод прав користування винаходів і технічної документації:

-           патенти

-           ноу-хау

-           торгові знаки

- інші промислові знаки

- поставки машиннообладнання

- технічна допомога

- інжиніринг

- експорт комплексного обладнання

- підготовка і стажування спеціалістів

- управлінські контракти

- науково-технічне кооперування

некомерційна:

-           науковотехнічні публікації

-           виставки, ярмарки

-           обмін делегаціями

-           міграція спеціалістів

-           навчання студентів аспірантів

-           діяльність міжнародних організацій

Найбільшим продавцем є транснаціональні корпорації (90%). Цю технологію отримують підконтрольні особи цих же корпорацій.

Технології продаються незалежним компаніям :

1.         коли технології старіють

2.         коли компанія відчуває кризу в грошах

3.         конкуренція

Всі технології проходять цикл життя. Етапи:

унікальна технологія

прогресивна технологія

традиційна технологія

моральнозастаріла технологія

Існує специфіка руху товарів. Переважно - це прогресивна технологія. Майже ніколи обмін технологіями між виробництвом і підконтрольними особами не буде мати чогось специфічного.

Ліцензійна угода – дозвіл використовувати на певних умовах предмет ліцензії.

- патент - закріплює виключні права за господарем

- промисловий зразок-художньо-конструкторське рішення, що визначає зовнішній вигляд

- товарний знак - зареєстроване зображення що відрізняє один товар від іншого.

Безпатентні ліцензії – охоплюють ноу-хау – виробничий досвід секретного характеру.

З типи ноу-хау:

зразки виробів

технічна документація

інструкція

З риси ліцензійних угод:

-           не передаються третій стороні

-           вказувати в рекламі і на виробах

-           не надавати субліцензій

Основні напрямки ліцензійованої торгівлі і групи країн:

-           країни з ліцензіями (США)

-           розвинуті країни з переважаючим експортом ліцензій (США, Швеція)

-           промислове розвинуті країни з переважаючим імпортом ліцензій (Японія, Німеччина)

-           країни, що розвиваються, що імпортують та експортують ліцензії (переважна більшість)

-           інколи імпортують (найбільш розвинуті)

Види ліцензійних угод:

-           проста

-           виключна

-           повна

Продавець ліцензії називається ліцензіаром. Він може видавати її будь-кому. Ліцензіар не може вільно заключати цей договір з третьою фірмою, або може тільки на певній території.

З типи ліцензійних платежів:

1.         роялтінг;

2.         плаушальні платежі - здійснюються одночасно на базі розрахунків, встановлюються заздалегідь та не залежать від обсягу вир-ва;

3.         комбіновані (1+2)

Визначити ціну ліцензії можна так:

Плаушальні платежі – одночасні платежі (встановленні заздалегідь)

Комбіновані – перші 50% сплачуються одразу, а інші пізніше.

Ще 2 специфічні форми:

-           сплата участі у прибутках

-           сплата частиною акцій

Інші форми МНТО:

-           промислові та будівельні контракти

-           контракти про розподіл продукції

-           сервіс-контракти

-           менеджмент-контракти (управління)

-           контракти на надання науково-технічної допомоги

-           франчайзингові контракти

-           інжинірінгові контракти

-           контракти на інженерно-технічні послуги

Міжнародний рух капіталів і міжнародні інвестиціі

Іноземні інвестиції – всі види цінностей, що вкладаються безпосередньо іноземним інвестором в об’єкти інвестиційної діяльності згідно чинного законодавства країни.

Міжнародні інветиціі – це інвестиції, реалізація яких передбачає різнонаціональну належність учасників інвестиційного процесу.

Інвестиційна діяльність – сукупність практичних дій інвесторів щодо вкладання коштів в об’єкти інвестування.

Інвестори – фізичні та юридичні особи, держави

Інвестори поділяються на 2 групи:

-           індивідуальні-окремі юр. чи фіз. особи що здійснюють інвестиційну діяльність

-           інституціональні-фінансовий осередок що акумулює гроші і здійснює спеціалізовану інвестиційну діяльність (як правило на операціях цінних паперів)

Види інституціональних інвесторів:

-           інвестиційні фонди

-           інвестиційні компанії

-           пенсійні фонди

-           страхові компанії

-           взаємні фонди

-           спеціалізовані банки

Інвестиційний цикл - міроприємства від моменту прийняття рішень до заключної стадії.

3 періоди інвестиційного циклу:

1.         передінвестиційна фаза

2.         фаза інвестиції

3.         експлуатаційний період-період отримання прибутку

Інвестиційний процес - ряд інвестиційних циклів, що постійно повторюється.

Інвестиційні вкладення - інвестиції тільки в основний капітал.

Інвестиції можуть вкладатися не лише в основний капітал.

Форми інвестицій:

-           гроші

-           рухоме і не рухоме майно

-           різні фінансові інструменти (акції)

-           нематеріальні активи

-           земля

Валові інвестиції-загальний обсяг вкладень за визначений період.

Чисті інвестиції — валові інвестиції - сума амортизації.

Прямі інвестиції- безпосередньо вкладає інвестор.

Непрямі - робить посередник.

Іноземні інвестиції- інвестиції іноземних інвесторів (об'єкти-резиденти, суб'єкти-нерезиденти)

Внутрішні інвестиції- всі інвестиції що здійснюються в об'єкти країни.

Закордонні інвестиції- інвестиції в об'єкти, що знаходиться поза країною.

Форми міжнародного руху капіталу:

-           офіційний

-           приватний

Рух офіційного - переміщення за бугор державних коштів

Види офіційного капіталу:

1.         державні займи

2.         державні позики

3.         державні гранти, субсидії

4.         державна допомога

Рух офіційного капіталу відбувається за двома типами угод:

двосторонні угоди

багатосторонні угоди

Рух приватного капіталу - переміщення коштів приватних організацій або банків.

По характеру використання міжнародного капіталу:

- рух підприємницького капіталу - це кошти прямо або побічноінвестовані з метою отримання

прибутку

- рух позичкового капіталу-кошти надаються в допомогу з метою отримання заздалегідь

фіксованого прибутку

По строку інвестування:

-           середньострокові

-           довгострокові

-           корострокові

За метою вкладення:

·                          прямі

·                          портфельні

Прямі – вкладення капіталу з метою забезпечення довгострокового економічного інтересу з метою встановлення контролю над об’єктаміи. Це приватні інвестиціі.

Портфельні – вкладення в іноземні цінні папери, що не дають інвестору права контролювання виробництва, а здійснюються з метою отримання лише дивідента. Як правило портфельні інвестиціі є приватними.

Прямі іноземні інвестиціі – це набуток довготривалого інтересу нерезидента підприємства в іншій країні.

2 типи прямих іноземних інвестицій:

-           новітні інвестиціі (в новітнє виробницьтво)

-           купівля існуючих інвестицій за рахунок поглинання чи злиття

з точки зору бухгалтерської звітності є 2 види:

1.         первісні

2.         приріст капіталу

з точки зору джерел – 3 види прямих інвестицій:

1.         вивіз власного капіталу

2.         реінвестування прибутків

3.         внутрішньокорпораційні позики, кредити

організаційні форми прямих іноземниз інвестицій:

-           90 % всіх інвестицій здійснюються ТНК

-           10 % інші компаніі

ТНК – це корпораціі, що здійснюють міжнародну виробничу інвестиційну діяльність ні базі прямих іноземних інвестицій.

Мережа підприємств, куди вкладаються інвестиціі:

1.         дочірні компаніі – підприємства, де інвестор не резидент має білш 50% капіталу

2.         Асоційовані компаніі – підприємства, де інвестор нерезидент має менше 50% капіталу

3.         Філія – підприємство, де інвестор має 100% капіталу

4.         Представницьтво – здійснює представницькі функціі

Кількісні критеріі прямих іноземних інвестицій:

-           прямі інвестиціі – 10 або більше % в капіталі

-           Менше 10% - портфельні

Загальні тенденціі вивозу капіталу:

2 періоди:

 

До ІІ світовой війни:

·           Більша частина вивозу капіталу направлялась в країни, що розвивались

·           Більша частина – офіційний капітал, менша – приватний

·           Більша частина – вивіз позичкового, менша – підприємницького

·           Більша частина – портфельні інвестиціі, менша – прямі

·           Темпи вивозу повільні і менші ніж темпи росту світової торгівлі

Після II світової війни:

·           до кінця 80-х рр питома вага інвестицій що йшли в розвинуті країни збільшувалась, а в ті що розвиваються – зменшувалась

·           до кінця 80-х рр питома вага стала навпаки

·           приватний капітал переважає офіційний капітал

·           майже на всьому протязі прямі інвестиції переважали портфельні але з 1993 р нова тенденція - різко збільшились портфельні інвестиції

·           підприємницький капітал зріс і переважає позичковий

·           темпи зростання інвестицій значно збільшились і переважають темпи зростання світової торгівлі

Причини різкого збільшення портфельних інвестицій:

-           лібералізація фінансових ринків

-           глобалізація міжнародних вінансових ринків

-           концентрація значних фінансових ресурсів в руках інституціональних інвесторів

5 найбільших портфельних інвесторів:

США, ЯПОНІЯ, ВЕЛИКОБРИТАНІЯ, ГОНКОНГ, СИНГАПУР.

Кризи: Російська (98), Азіатська (97), Латиноамериканська (98-99) - привели до гальмування портфельних інвестицій.

Динаміка світових прямих інвестицій:

Аналіз інвестицій по експорту та імпорту. По експорту - прямі інвестиції збільшились з 50 до 420 млрд. дол. за останні 20 років.

2 показ ники, що характеризують вивіз прямих інвестицій:

-           щорічний відплив капіталу

-           аккомульовані іноземні інвестиції.

В першому випадку щорічні вивози свідчать про тенденції даного року. Аккомульовані - скільки всього вивезли інвестицій.

За останні 20 років виникло 3 хвилі зростання прямих іноземних інвестицій. 1) 1969-71; 2) 1986-90; 3) 1993-97

Процес бурхливого зростання інвестицій, що почався з 2-ї половини 80 рр називається Глобальним інвестиційним бумом. Характеризувався:

-           якщо до II половини 80 рр було збільшення в 4%, то після 80 рр - в 20-25%

-           якщо до того сума була 100 млрд дол то після того 200-250 млрд дол в рік

В 90 рр глобальна рецесія прорвала пік але потім бум відновився.

В 1997 р зріст інвестицій до 424 млрд дол інвестицій

Причини глобального інвестиційного буму:

·           циклічні фактори (поєднання інвестицій з підйомом економіки)

·           фактори економічної політики (починається лібералізація економіки - країни змінили своє економічне законодавство і інвестори почали туди рухатись)

·           структурні фактори (світова економіка стала глобальною)

Відношення валовогопродукту до прямих іноземних інвестицій досягає 9 %.

Позиції окремих експортерів:

1. США (115 млрд)2. БРИТАНІЯ, 3. ЯПОНІЯ, 4. НІМЕЧЧИНА, 5. ФРАНЦІЯ. Імпортери:

1. США (95 млрд), 2. КИТАЙ, 3. БРИТАНІЯ

Особливості вивозу капіталу закордон в 90 рр.:

-           збільшення питомої ваги країн, що розвиваються

-           значне збільшеня ролі інвестицій, що пов"язано з злиттям та поглинанням

Найбільш розвинуті регіони:

країни Південно-східної Азії

країни Зах. Європи

З регіони інвестицій:

США

Пд-Сх Азія

Зах. Європа

Особливості транснаціоналізації світової економіки

Транснаціалізація - процес посилення світової інтеграції в результаті глобальних операцій. (постійно зростає)

2 аспекти:

-           інтеграція світової економіки

-           суб'єкт інтеграції - ТНК

ТНК- компанії, що здійснюють міжнародну діяльність на основі вивозу прямих інвестицій.

Багатонаціональні кампанії- компанії, капітал яких належить різним за нац походженням групам капіталу.

Наприклад: DUTCH SHELL, ROYAL, UNILERO

ТНК - основний капітал таких компаній належить ондій нації. ТНК - лідер серед інших міжнар.

організацій

Критерії відношення компаній до ТНК:

Кількісні - колись вважалось що коли компанія має хоча б 6 філій за межами країни - то вона належить до ТНК. Зараз іноді включаються компанії і з меншеєю кіль-стю філей.

Теоретичні основи ТНК

1.         Перші ТНК з'явилися в кінці 19 ст, наприклад - 2ІМСЕК, але потім протягом десятиріч к-сть ТНК не збільшувалась. Перед 2-гою св. війною ТНК були зосереджені лише в сировинному секторі. Напр. ЗІМЗЕЗТЕК-нафта.

2.         Після 2-гої св. війни починається бурхливий розвиток ТНК. НОВІ РИСИ: якщо раніше ТНК розподіляють ринки збуту, то зараз - конкуренція в виробництві (найбільші країни США, Англія -до 60-х років була лідером в ТНК завдяки колоніям )

3.         Сер. 60-х новий розподіл сил - США 1- й св. інвестор. ТНК США домінують в світі.

4.         70-ті Ч. Кінберг "атегісап спаїїепде от гоаа" - чому Америка кинула виклик всьому світу? - завдяки подвійної економіці та ТНК . Виробництво ТНК за кордоном = виробництву на території США. Кінберг - "Ми контролюємо 2 економіки"

5.         Сер 80-х Франція та Німеччина набувають розвитку у ТНК + дуже сильного розвитку набуває ТНК у Японії - 3-те місце у світі.

6.         Сер 80-х з'явилась спроба об'єднати всі ек пояснення чому з'явились ТНК. Англійський вчений Дж. Даннінг розробив теорію - "еклектична парадигма", яка пояснює виникнення ТНК з точки зору існування 3 переваг:

-           інтернаціоналізації

-           власності

-           розміщення

Дж Даннінг не створив сам жодної концепції, а тільки об'єднав всі теорії, які існували до нього в одну.

 

Характеристика активів

1.         Спец. фірмові активи

Поділяються на:

-           Фіз капітал (машини, обладнання)

-           Людський капітал (патент, креслення; + репутація компанії, доступ до джерел фінансування, інформації, здатність втілювати нові ідеї) - саме цей актив зацікавив Дж. Даннінга.

-           Інші невидимі активи

Частину цих активів можна продати, а частину не можна.

Бар'єри для входження (entry bariers) - одна з основних категорій ек. теорії, їх можна подолати маючи спеціальні фірмові активи.

2.         На початку 30-х років вчений Кране почав вивчати - трансакційні витрати - витрати на проведення комерційних операцій.

Теорія трансакцій них витрат

Якщо порівняти трансакційні витрати в різних компаніях то вони не схожі

Існує 2 види трансакційних витрат: