ТОРГОВЕЛЬНІ ПЕРЕГОВОРИ В РАМКАХ ГАТТ

1.2. ТОРГОВЕЛЬНІ ПЕРЕГОВОРИ В РАМКАХ ГАТТ

 

Найбільший прогрес у лібералізації міжнародної торгівлі був досягнутий у ході міжнародних торговельних переговорів або "торгових раундів", які проводилися під егідою ГАТТ. Останнім і самим тривалим з них був Уругвайський раунд.

Хоча торгові раунди найчастіше носили затяжний характер, проте, вони являли собою комплексний підхід до торгових переговорів, тобто підхід, що має ряд переваг перед переговорами, на яких кожне питання обговорюється не в "пакеті" чи комплексно, а окремо від інших. По-перше, торговий раунд дозволяє учасникам одержати гарантовані переваги по широкому колу питань. По-друге, поступки, на котрі необхідно піти тим чи іншим країнам, найчастіше нелегко обґрунтувати на власній території з розумінь внутрішньої політики, але ці ж самі поступки приймаються більш охоче, якщо вони представлені в одному контексті чи "пакеті" з відчутними політичними й економічними вигодами. По-третє, країни, що розвиваються й інші менш впливові учасники переговорів мають більше шансів вплинути на міжнародну систему в контексті раунду, ніж якби на все впливали двосторонні відносини між основними торговими державами. Нарешті, загальна реформа в політично чуттєвих секторах світової торгівлі може виявитися більш доцільної, якщо її розглядати в глобальному контексті чи "пакеті". Як приклад можна привести реформування торгівлі сільськогосподарською продукцією, саме це рішення було прийнято в ході Уругвайського раунду.

Більшість торгових раундів ГАТТ на початкових етапах були присвячені продовженню процесу зниження тарифів. У той же час, у ході раунду Кеннеді, що проходив у середині шістдесятих років, була укладена нова антидемпінгова угода ГАТТ. Токійський раунд, що проходив у сімдесяті роки, характеризувався більш рішучими зусиллями подальшого розвитку й удосконалюванню системи.

Таблиця 1. Торгові раунди ГАТТ

Рік	Місце проведення	Питання, що обговорювалися	Кількість країн- учасниц
1947	Женева	Тарифи	23
1949	Аннесі	Тарифи	13
1951	Торкве	Тарифи	38
1956	Женева	Тарифи	26
1960-1967	Женева  (раунд Діллона)	Тарифи	26
1973 - 1979	Женева (раунд Кеннеді)	Тарифи й антидемпінгові заходи	62
1973 -1979	Женева (Токійський раунд)	Тарифи, нетарифні заходи і "рамкові" угоди	102
1986 - 1993	Женева  (Уругвайський раунд)	Тарифи, нетарифні заходи, правила, послуги, права інтелектуальної власності, врегулювання спорів, текстиль і одяг, сільське господарство, створення СОТ та інші питання	123

 

 

Коротко розглянемо деякі раунди.

У Токійському раунді, що проходив з 1973 р. по 1979 р., брали участь 102 країни. На повістці цього раунду розглядалися питання, які були спрямовані на поступове зниження тарифів. Серед досягнутих результатів можна назвати зниження в середньому на одну третину митних зборів на дев'ятьох найбільших світових ринках, у результаті чого середня величина тарифів на промислові вироби знизилася до 4,7 % у порівнянні з приблизно 40 % на момент створення ГАТТ. Зниження тарифів, яке проходило поступово протягом восьми років, містило в собі елемент гармонізації, у результаті чого найбільш високі тарифи знижувалися пропорційно в більшому ступені, ніж низькі тарифи.

По інших напрямках, результати Токійського раунду були неоднорідні. Так, учасники Токійського раунду не змогли вирішити фундаментальні проблеми торгівлі сільгосппродукцією й укласти нову угоду про "захисні заходи". Проте, у результаті переговорів, було досягнуто ряд угод про нетарифні заходи. Деякі з цих угод були присвячені інтерпретації діючих правил ГАТТ; інші ж охоплювали зовсім нові напрямки. У більшості випадків до цих угод приєдналося лише відносно невелике число держав-членів ГАТТ, насамперед – найбільш розвинуті країни. Тому ці угоди найчастіше називають "кодексами". До них відносяться:

1. Угода про субсидії і компенсаційні заходи - інтерпретація Статей VI, XVI і XXIII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі;

2. Угода про технічні бар'єри у торгівлі (іноді називається кодексом по стандартах);

3. Угода про процедури ліцензування імпорту;

4. Угода про державні закупівлі;

5. Угода про митну оцінку - інтерпретація Статті VII ГАТТ;

6. Угода про антидемпінгові заходи - інтерпретація Статті VI ГАТТ і заміна антидемпінгового кодексу, який було прийнято в ході раунду Кеннеді;

7. Міжнародна угода про торгівлю яловичиною;

8. Міжнародна угода про торгівлю молочною продукцією;

9. Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою.

У деякі з вищезгаданих кодексів у ході Уругвайського раунду були внесені виправлення і зміни, що розширюють сферу їхньої діяльності. Так, кодекси, які присвячені питанням субсидій і компенсаційних заходів, технічним бар'єрам у торгівлі, ліцензуванню імпорту, митній оцінці й антидемпінговим заходам, сьогодні перетворилися в міжнародні зобов'язання в рамках Угоди про заснування СОТ. Іншими словами, їх беруть на себе всі члени СОТ. Інші ж кодекси, присвячені державним закупівлям, яловичині, молочній продукції і цивільній авіатехніці, залишаються угодами, участь у яких носить добровільний характер.

Однак погіршення обстановки в сфері світової торгівлі на початку 80-х років призвело до того, що Генеральна угода перестала відповідати реальності світової торгівлі, як це було в 40-их роках. По-перше, світова торгівля перетворилася в більш складний механізм, ніж сорок років тому, і стала відігравати набагато важливішу роль: світова економіка розвивалася шляхом глобалізації, міжнародні інвестиції переживали бум, а торгівля послугами, яка не були охоплена правилами ГАТТ, виявилася в центрі підвищеної уваги й інтересу ще більшого числа країн. Більш того, торгівля послугами все тісніше перепліталася з торгівлею промисловими товарами. В інших областях ГАТТ не могла похвастатися своїми успіхами, наприклад, у сільському господарстві, де лазівки, які існували в системі світової торгівлі, використовувалися країнами повною мірою, а тому всі зусилля з лібералізації торгівлі не давали бажаних результатів. Навіть організаційна структура ГАТТ і система врегулювання спорів під егідою організації викликали сумніви.

Члени ГАТТ переконалися в тому, що необхідно докласти нових зусиль для зміцнення і подальшого розвитку системи міжнародної торгівлі. Так почався Уругвайський раунд (1986-1994).

В Уругвайському раунді брало участь 125 країн. Це сама велика торговельна угода у світі, яка стосується практично всіх груп товарів.

Вперше про Уругвайський раунд заговорили в листопаді 1982 р. на нараді міністрів держав-членів ГАТТ у Женеві. Хоча міністри ставили перед собою завдання почати нові великі переговори, нарада зайшла в кут з питання про торгівлю сільськогосподарською продукцією. На ділі ж, робоча програма, погоджена міністрами, заклала ті основи, на яких надалі був сформований порядок денних переговорів у рамках Уругвайського раунду.

Проте, треба було ще чотири роки для вивчення й уточнення питань у важких переговорах, у ході яких створювався консенсус, перш, ніж міністри змогли зустрітися знову у вересні 1986 р. у Пунта-дель-Есте (Уругвай), де домовилися про початок Уругвайського раунду. На цій зустрічі міністри змогли прийняти порядок денних переговорів, у яких охоплювалися практично всі питання торгової політики, включаючи розширення системи торгівлі. Насамперед, мова йшла про торгівлю послугами й інтелектуальною власністю. По суті справи, це був самий великий мандат з числа тих, який узгоджувався на переговорах з питань торгівлі.

 Переговори, які відбулися на нараді міністрів у Монреалі (Канада) досягли стадії "підведення проміжних підсумків". На цій нараді мандат переговорів був дороблений, що дозволило перейти до другого етапу раунду. Міністри затвердили пакет перших результатів, включаючи поступки, які стосуються доступу до ринків тропічних продуктів, прийняття яких було націлено на надання допомоги країнам, що розвиваються, а також більш чітку систему врегулювання спорів і механізм огляду торгової політики, що передбачав проведення на регулярній основі всеосяжних, систематичних оглядів національної торгової політики і заходів, що реалізують держави-члени ГАТТ.

Розбіжності щодо характеру майбутніх зобов'язань по відношенню до реформи торгівлі сільськогосподарською продукцією, що проявилися на нараді міністрів, яка проходила в Брюсселеві в грудні 1990 р., привели до того, що було прийнято рішення про продовження раунду.

До грудня 1991 р. був підготовлений всеосяжний проект ("Заключний акт"), який був обговорений на переговорах у Женеві і прийняття якого означало виконання кожного розділу з мандата переговорів, за винятком рішень, що стосуються питання про доступ до ринків. Наступні два роки обстановка на переговорах безупинно коливалася то в одну, то в іншу сторону: сьогодні їм пророкували неминучий провал, а завтра - неминучий успіх. Делегати періодично встановлювали крайній термін закінчення раунду, але ці терміни постійно порушувалися. Перелік розбіжностей зростав і зростав: слідом за торгівлею сільськогосподарською продукцією до нього додалися питання торгівлі послугами, доступ до ринків, антидемпінгові правила і, нарешті, пропозиція про створення нової організації. Від вирішення ключових розбіжностей між Сполученими Штатами Америки і Європейським Співтовариством залежали всі надії на успішне завершення переговорів. До 15 грудня 1993 р. усі питання були остаточно вирішені. Тоді ж завершилися і переговори про доступ на ринки товарів і послуг. Міністри з 125 країн, що приймали участь у переговорах, підписали заключний документ 15 квітня 1994 р. на нараді в Марракеші (Марокко).

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ОСНОВИ І СТРУКТУРА СОТ

2.1. ІСТОРІЯ СОТ.

 

Світова організація торгівлі (СОТ) являє собою організаційно-правову основу системи міжнародної торгівлі. Її документи визначають ті ключові договірні зобов'язання, якими повинні керуватися уряди держав при створенні і практичному застосуванні національних законодавчих і нормативних актів у сфері торгівлі. Крім того вона є тим форумом, де формуються торгові відносини між країнами в процесі колективних обговорень і переговорів.

СОТ була створена 1 січня 1995 року. Уряди завершили “Уругвайський раунд” переговорів 15 грудня 1993 р., а в квітні 1994 р. Міністри надали політичну підтримку досягнутим у ході цих переговорів результатам, підписавши “Заключний Акт” на конференції, що відбулася в Марракеші (Марокко). "Марракеська Декларація" від 15 квітня 1994 р. підтвердила, що результати Уругвайського раунду будуть сприяти "зміцненню світової економіки і зростанню торгівлі, інвестицій, зайнятості і доходів в усьому світі". СОТ являє собою втілення результатів Уругвайського раунду і є спадкоємцем Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Для проведення багатобічних переговорів у рамках “Уругвайського раунду” була створена досить складна організаційна структура в складі: спеціального органу – Комітету з нагляду – який мав спостерігати за виконанням взятих учасниками на себе зобов'язань не вводити нові торгові обмеження, що суперечать ГАТТ; 15 переговорних робочих груп – з митних тарифів; з нетарифних заходів, з тропічних товарів; з продукції, виробленої на базі природних ресурсів; з текстилю й одягу; з сільськогосподарських товарів; з субсидій і компенсаційних заходів; з торгових аспектів прав на інтелектуальну власність, включаючи торгівлю підробленими товарами; з функціонування системи ГАТТ; з угод і домовленостей ММТП; з врегулювання спорів; з торгівлі послугами.

У ході роботи офіційних переговорних груп і численних неофіційних робочих груп були розроблені нові підходи до вирішення актуальних проблем.

Потенційно членами СОТ можуть бути 152 країни і території, з яких 76 є членами СОТ з першого дня її існування. Ще приблизно 50 країн знаходяться на різних етапах ратифікації документів, що стосуються їхньої участі у СОТ, а інші держави ведуть переговори щодо умов їхнього приєднання до цієї організації.

СОТ відрізняється від ГАТТ не тільки тим, що в ній представлено більше держав-членів, ніж у ГАТТ (140), але і більш широкими масштабами тієї комерційної і торгово-політичної діяльності, у якій вона задіяна, а також своїм юридичним статусом (СОТ є юридичною особою, і кожний з її Членів надає їй таку право спроможність, яка може бути необхідною для виконання її функцій. СОТ через Генеральну раду може укладати необхідні угоди про співробітництво з міжурядовими та неурядовими організаціями). ГАТТ діяла винятково в сфері торгівлі товарами, а сфера діяльності СОТ:

1.         СОТ забезпечує загальну інституціональну основу для здійснення торговельних відносин між її Членами з питань, які регулюються угодами та пов’язаними з ними правовими документами, включеними у Додатки до цієї Угоди:

Додаток 1A - Багатосторонні угоди з торгівлі товарами:

Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року

Угода про сільське господарство

Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів

Угода про текстиль та одяг

Угода про технічні бар'єри у торгівлі

Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи

Угода про застосування Статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року

 Угода про застосування Статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року Угода про передвідвантажувальну інспекцію

Угода про правила визначення походження

Угода про процедури ліцензування імпорту

Угода про субсидії та компенсаційні заходи

Угода про захисні заходи

Додаток 1B - Генеральна угода про торгівлю послугами

Додаток 1C - Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності

Додаток 2 - Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок

Додаток 3 - Механізм огляду торговельної політики

Додаток 4 - Багатосторонні торговельні угоди з обмеженою кількістю учасників:

Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою

Угода про державні закупівлі

Міжнародна угода про торгівлю молочними продуктами

Міжнародна угода про торгівлю яловичиною

2.         Угоди та пов’язані з ними правові документи, включені у Додатки 1, 2 і 3 (які у подальшому іменуються “багатосторонні торговельні угоди”), є невід’ємними частинами цієї Угоди, обов’язковими для всіх Членів СОТ.

3.         Угоди та пов’язані з ними правові документи, включені у Додаток 4 (які у подальшому іменуються “багатосторонні торговельні угоди з обмеженою кількістю учасників”), також є частиною цієї Угоди для тих Членів СОТ, які їх прийняли, і є обов’язковими для таких Членів. Багатосторонні торговельні Угоди з обмеженою кількістю учасників не утворюють ні зобов’язань, ні прав для тих Членів СОТ, які їх не прийняли.

4.         Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року, наведена у Додатку 1а (яка у подальшому іменується ”ГАТТ 1994”) юридично окремою від Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30 жовтня 1947 року, доданої до Заключного акту, прийнятого на завершення другої сесії Підготовчого комітету конференції ООН з торгівлі та зайнятості, з подальшими уточненнями, поправками чи змінами (у подальшому – “ГАТТ 1994”).

 СОТ розташовується в Женеві (Швейцарія). Основними функціями організації є:

·     сприяє реалізації, застосуванню, функціонуванню та досягненню цілей правових документів, включених у Додатки до Угоди про СОТ, а також результатів подальших багатосторонніх переговорів;

·     є форумом для переговорів з питань, які регулюються діючими багатосторонніми торгівельними угодами, а також щодо подальшого розвитку багатосторонніх торгівельних відносин між її Членами ;

·     керує врегулюванням суперечок між членами СОТ;

·     керує періодичним оглядом торгівельної політики Членів;

·     співробітничає з МВФ та Світовим банком.