Чол.  210 чол.   220 чол.   250 чол

  25 чол.  210 чол.   220 чол.   250 чол.

Добувна   52,4   67,1   80,5   91,5

промисловість

Переробляюча   37,0   52,5   67,5   82,6

промисловість

Оптова   50,3   71,5   86,9   96,4

торгівля

Роздрібна   64,9   81,5   91,1   97,2

торгівля

Будівництво   64,5   81,7   91,8   97,6

Комерційні 76,4 87,1 93,6 97,5

послуги

У середньому   66,7   81,2   89,3   96,3

Див.Малі підприємництва: Досвід і проблеми. Москва.1991. с.20.

З приведеної таблиці абсолютно ясно, що малий бізнес у всіх приватних секторах економіки США домінує по кількості створених ним робочих місць. Відносна ж значущість дрібних фірм, значно розрізнюється між профілями цих підприємств. Дрібні і середні підприємства грають помітну роль в зайнятості, виробництві окремих товарів, дослідницьких і науково-виробничих розробках.

Про те, що малі підприємства здатні у великих масштабах забезпечувати роботою незайняті трудові ресурси говорить те, що в США в дрібних фірмах в 1990 році було сосредоточено40%, а в Німеччині 49% всієї робочої сили. У цьому укладається соціальна роль підприємств дрібного підприємництва.

Незважаючи на те, що велика частина наукового потенціалу зосереджена на великих компаніях, малі і середні фірми по широкому колу продукції частіше починають комерціалізацію нових товарів. Дослідження 500 значних технологічних нововведень і винаходів, зареєстрованих протягом останнього двадцятиріччя в Німеччині і США, виявило важливу роль невеликих фірм навіть у втіленні в життя істотних технологічних нововведень.

 Частка технологічних нововведень в США і Німеччині

  в 80-х роках в %

 дрібні   середні   великі

 фірми  фірми  фірми

США   35%   15%   50%

Німеччина   26%   11%   63%

Див.Малі підприємництва: Досвід і проблеми. Москва.1991. с.20.

Успіх малого бізнесу в цій області можна пояснити наступними причинами. Поглиблення спеціалізації в наукових розрабках привело до того, що в багатьох випадках невеликі фірми йдуть по більш простому або ризикованому шляху, працюють в неперспективних галузях. Дрібні фірми також охоче беруться за освоєння оригінальних нововведень, оскільки при випуску принципово нового виробу знижується значення великих лабораторій з напрямами досліджень, що устоялися.  

До того ж малі фірми прагнуть як можна швидше налагодити масове виробництво. Тим самим, значення розробок, що проводяться дрібними підприємствами досить важливо, передусім з точки зору розширення ринку товарів, що пропонуються і послуг, що в свою чергу активно стимулює процес виробництва з метою найбільш швидкого задоволення (знову народженого) попиту, що мотивується розробками, що проводяться фірмами малого і середнього підприємництва.

Відношення нововведень до витрат на наукові дослідження і розробки малих підприємств в 3-4 рази вище, ніж у великих. Якщо прослідити шлях винаходу, використаного великими монополіями, то нерідко воно виявляється результатом роботи окремих вчених або дрібних фірм. Однак подальше впровадження здійснюється компаніями, що володіють необхідними для цього фінансовими і матеріальними ресурсами.

Узагальнюючи все вищесказане, хотілося б звернути увагу на те, що дрібне підприємництво впливає на структуру ринку і розширення ринкових відносин передусім в результаті зміни кількості суб'єктів ринку, підвищення кваліфікаціі і міри приобщенності все більш і більш широких верств населення до системи підприємництва і ділового адміністрування.

Розвиток спеціалізації і кооперації залучає дрібних і середніх підприємців в сферу впливу великих об'єднань.

Фактично вони втрачають свою незалежність і перетворюються в окремі ланки більш великих монополій, хоч офіційна статистика враховує їх як самостійні одиниці. Великі підприємства приваблюють вузькоспеціалізовані дрібні фірми, виробляючі для них окремі деталі і вузли. Навколо монополій, особливо в галузях машинобудування, електронній промисловості, групуються звичайно по декілька десятків тисяч дрібних підприємств, які користуються фінансової і технической допомогою монополій. Для господарів монополістичних объединений також дрібні субпідрядники зручні і вигідні: вони поставляють свою продукцію по досить низьких цінах. Їх виробничі, соціальні і інші проблеми мало турбують керівників монополій. У періоди несприятливої кон'юнктури і других ускладнень, монополії (господарі) рвуть зв'язки зі своїми дрібними постачальниками, кидаючи їх напризволяще. У останнє десятиріччя в багатьох країнах посилилася тенденція до об'єднання дрібних підприємств на основі спеціалізації і кооперації виробництва, у великі галузеві структури, які зараз виробляють великі обсяги різноманітної продукції, в тому числі високого технічного і технологічного рівня, і досить успішно конкурують на ринках з великими компаніями і монополіями.

Важливість малих підприємств ще і в тому, що вівши ожесточенную конкурентну боротьбу за виживання, вони вимушені постійно розвиватися і пристосуватися до поточних умов ринку,

адже щоб існувати треба отримувати кошти для існуванню, а значить бути краще за інших, щоб прибуток діставався саме ім.

Масовий випуск промислових виробів тривалого використання (автомобілів, холодильників, телевізорів і великими підприємствами викликає потребу у відповідних промислових послугах по ремонту і обслуговуванню, які часто здійснюють дрібні підприємства, оскільки монополії через свою громоздкості вимушені затрачувати багато зусиль в цьому напрямі або створювати розгалужену мережу маленьких філіали, що саме по собі також досить заняття, що дорого коштує, що служить в основному для підтримки престижу великої фірми.

Діяльність малих підприємств в менш розвинених районах західноєвропейських країн - це основа всієї їх соціальної і економічного життя і вирішальна передумова їх подальшого господарського розвитку. У той же час, на дрібних підприємствах відмічається більш висока ефективність труда, малі фірми з меншими витратами задовольняють потреби в дефіцитних видах товарів і послуг на основі розробки місцевих джерел (сировина) і забезпечує при цьому велику зайнятість. Вони збільшують розміри поступлень до муніципальних бюджетів, стимулюють НТП, виконують інші важливі для господарства функції. На сучасному етапі підвищення ролі підприємств малого бізнесу в економіці Німеччини, США і інших розвинених країнах - не випадковість, а необхідна закономірність, викликана самим ходом історії, і потребами, які виникали в процесі розвитку продуктивних сил і технологій.

ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ В РОСІЇ.

Звичайно ж, наївно передбачати, що для країни таких масштабів малий бізнес може стати основою економіки: в наших умовах він може стати лише зв'язуючою ланкою, яка забезпечила б безперебійну роботу великих промислових підприємств. Тому для початку потрібно визначити ті галузі і сфери економіки, в яких підприємства малого бізнесу грають вирішальну роль. По-перше, це вся сфера послуг, в тому числі технічні послуги, включаючи ремонт і технічне обслуговування машин і обладнання; консультаційні послуги; побутове обслуговування населення. По-друге - торгово-закупівельні операції, а також посередницька діяльність.

Тому однією з вирішальних умов поглиблення що проводятьсяв Росії економічних реформ, здатних вивести країну з кризи, забезпечити ослаблення монополізма, добитися эфективного функціонування виробництва і сфери послуг, є розвиток малого підприємництва. Цей сектор економіки створює необхідну атмосферу конкуренції, здатний швидко реагувати на будь-які зміни ринкової кон'юнктури, заповнювати ніші, що утворюються в споживчій сфері, створює додаткові робочі місця, є основним джерелом формування середнього класу, тобто розширює соціальну базу реформ, що проводяться.

Потрібно помітити, що бурхливий, що спостерігався до 1992 року зростання малих підприємств в 1993 році різко сповільнилося. І зараз у нас зайнято в малому приватному бізнесі менше за 1 млн. чол.[18, c.16]

У умовах інфляції, податкової нестабільності, відсутності ринку сировини і матеріалів починаючі підприємці, відчувши смак "легких грошей", швидко перекочували в сферу вулично-палаткової торгівлі, спекуляції, пішли в інші коммерційні структури. Джерелами товарів для торгівлі стали закупівля, човникові рейси в країни, що розвиваються, а також товари з державної торгівлі, включаючи продуктиживлення. Йдучи від оподаткування, не вкладаючи яких-небудькоштів в приміщення, обладнання, культуру торгівлі, багато які бізнесмени отримали сприятливі можливості для збагачення.

Тому і не зживається в масовій свідомості уявлення про підприємництві як про щось погане, неприязненном, а пропідприємці - як про спекулянта.

Втрата адміністративного управління, економічний хаос і законодавча плутанина привели до того, що законопослушные підприємці, организующие бізнес в производственний сфері, виявилися в надзвичайно скрутному становищі, нісши великі витрати, виплачуючи високі податки і зазнаючи государственному і недержавному рэкету. Відсутність чіткого механізму реалізації державних заходів по підтримці малого бізнесу, ускладнення в отриманні кредитів, виробничих приміщень і матеріальних ресурсів поставили малі підприємства в нерівне положення з великими. Це привело до скорочення їх зростання і до орієнтації переважно на торгово-закупівельну і посередницьку діяльність.

Аналіз розвитку підприємництва показує, що частка підприємств, працюючих в сфері торгівлі і посередницьких послуг, займає домінуюче положення. Крім того, існує велика кількість підприємств, зареєстрованих як производственные або багатоцільові ( випуск товарів народного споживання, надання різних послуг ), але проте займающихся торгово-посередницькою діяльністю як основної. [18, c.19]

У Москві, наприклад, де раніше переважали науково-технічні кооперативи, тепер, за офіційним даними, одному такому кооператив доводиться на декілька десятків торгово-закупівельних. Високі податки, всевозрастающа орендна плата за приміщення і обладнання, відсутність фондового рискового капіталу - все це утрудняє продовження ефективної діяльності і змушує направляти основні зусилля не на розширення виробництва, а на боротьбу за виживання.

Але головна причина скорочення числа малих підприємств низький рівень фінансової забезпеченості більшості малих підприємств внаслідок труднощів з первинним накопиченням капіталу, неможливість отримання кредитів на прийнятних умовах, неефективність податкової системи. Негативну дія на розвиток малого бізнесу в сфері матеріального виробництва надають нерозвиненість виробничої інфраструктури, недостача спеціалізованого обладнання, слабістьінформаційної бази.

Ще один дуже важливий чинник негативного впливу на малий бізнес - безперервний глибокий спад виробництва.

Все це приводить до того, що тільки частина зареєстрованих підприємств малого бізнесу виявляється в не стані приступити до реального виробництва продукції.

Як показує вивчення зарубіжного досвіду, неодмінним умовою успіху в розвитку малого бізнесу є положення про те, що малі підприємства і мале підприємництво нуждаються у всебічній і стабільній державній підтримці. Вона здійснюється в різних формах, насамперед шляхом стимулювання виробництва найбільш пріоритетних видів продукції, надання податкових пільг, дотацій пільгового банківського кредитування, створення інформаційно-консультативних і науково-технічних центрів, розвитку системи страхування, організації матеріально-технічного постачання. Важливу роль грають прийняття і виконання законодавства, розробка і реалізація конкретних комплексних програм.

Вельми гостра проблема формування фінансової бази становлення і розвитку малого бізнесу. Для цього йому повинні бути надані певні пільги. Це можуть бути пільги по оподаткуванню. Але що проводиться в нашій країні податкова політика не тільки не ефективна, але економічно небезпечна. Вона йде врозріз з встановленою в світі практикою і сучасними світовими тенденціями розвитку економіки. Невиправдано високе оподаткування "вбиває" в Росії мале підприємництво (численні податки і побори нерідко залишають підприємству лише 5-10% отриманих прибутки). Загальний напрям совершенствования податкової системи - посилення стимулюючої ролі на балок в розвитку виробництва. Треба звільнити малі підприємства від податків на інвестиції, що увозяться технології. І, звичайно, потрібні податкові пільги на період становлення малого підприємства. Абсолютно очевидна необхідність диференційованого податкового підходу до підприємств різного профілю діяльності. Більш низькі ставки податків повинні застосовуватися для найбільш важливих, пріоритетних галузей.[18, c.24]

До теперішнього часу зроблені тільки самі перші кроки в правовому і організаційному забезпеченні формування малого підприємництва як особливий сектор економіки Росії. Дійової системи стимулювання утворення малих підприємств не існує, як немає і господарського механізму їх підтримка. Не розроблена державна програма розвитку малих підприємств.

 

На мою думку, комплекс першочергових заходів по розвитку малого підприємництва в РФ, повинен здійснюватися в наступних напрямах:

 - нормативно-правове;

 - фінансово-кредитне;

 - інформаційно-технічне;

 - організаційне;

 - кадрове і консультаційне забезпечення;

 - зовнішньоекономічна діяльність.

Також в державній програмі повинні бути відображені механізми грошово-кредитної, податкової, бюджетної, і цінової політики, матеріально-технічного постачання, системи офиційних гарантій, які забезпечували б створення рівних стартових умов в розвитку підприємницької діяльності. У програмі необхідно передбачити формування эффективных інститутів ринкової інфраструктури, товарного ринку і ринку цінних паперів, інвестиційного і венчурного підприємництва, інформаційної, консультаційної і аудиторської діяльності, а також створення комплексної державно-суспільної системи підтримки малого підприємництва, включаючи підготовку і перепідготовку підприємницьких кадрів, залучення до цієї сфери соціально активних верств населення. Потрібно також визначити заходи, що забезпечують підтримку зовнішньоекономічної діяльності і залучення іноземних інвестицій до розвитку підприємництва.

Для реалізації даних програм повинні бути залучені не стільки засобу державного бюджету, скільки можливості приватного - вітчизняного, а при необхідності і іноземного капіталу. Основним же напрямом використання державних ресурсів повинне стати не виділення прямих інвестицій, а страхування і надання гарантій під кредит.

Англія.

 

Економічне становище. Економічне становище Англії в роки капіталістичної стабілізації свідчило про наявність глибокої кризи англійського імперіалізму. Економіка країни фактично топталася на місці. До 1929 р. промисловість по обсягу продукції, що випускається ледве досягала рівня 1913 р. Зовнішня торгівля не піднялася до довоєнного рівня. Обсяг експорту в 1929 р. становив 87% по відношенню до 1913 р. Частка Англії в промисловому виробництві капіталістичних країн складала в 1926-1929 рр. 9,8%, в той час як в 1913 р. вона дорівнювала 14,8%.[19, c.5]

Економічні труднощі Англії значною мірою пояснювалися крайньою технічною відсталістю її промисловості. У домініонах і колоніях англійський капітал наштовхувався на зростаючу конкуренцію інших імперіалістичних держав, насамперед США. У результаті зовнішньоторгівельний баланс Англії з року в рік зводився з великим дефіцитом. Спроба англійських правлячих кіл вивести економіку країни з стану занепаду шляхом фінансової реформи, концентрації капіталу і виробництва і раціоналізацій промисловості не дала істотних результатів.

Розглянемо специфіку розвитку малого підприєсництва у Великобританії. Підйом малого бізнесу в 80-і роки пояснюється рядом обставин. Серед них найбільш важливі – структурно-технологічна перебудова виробництва і швидкий розвиток “економіки базуючої на знаннях”. Підйому малого підприємництва сприяла політика консервативного керування, значні фінансові пільги, створення розгалуженої мережі спеціалізованих програм, консультативних служб, курсів по вивченню техніки бізнесу. А також, швидкий темп зростання малого бізнесу нерозільний від загальної економічної ситуації в країні. А вона була благоприємною і з 1982 року іде неперервний ріст економіки; об’єм ВНП за 1985-1990 р.р. виріс на 20%; пройшло оздоровлення фінансів; інфляція знизилась до 5-7%

Зараз особливо велика рольмалого бізнесу в сфері організаційних і технологічних нововведень. Вони дають швидший рух найновішим технічним і комерційним ідеям, випуску високотехнологічної продукції, він виступає провідником науково-технічного процесу.

Частина малого підприємництва являється особливим і причому важливим сегментом господарства країни. Малі підприємства діють в промисловому виробництві, в готельному господарстві і в громадському харчуванні, в сфері побутових послуг, професійних і ділових послуг, будівництві. Із загального числа приватних компаній на долю малих приходиться : в торгівлі – 65%, в будівництві – 38%, в обробній промисловості – 27%, в секторі побутових послуг – 23%, в сфері охорони здоров’я – 18%, в секторі ділових послуг – 13%, в транспорті і комунальних послугах – 10%.[19, c.8]

Дослідження виділяють три моделі розвитку малого підприємництва: консервація масштабів діяльності із збереженням статус-кво; повільне розширення ділової активності; швидка експансія малих фірм і обернення їх в середні, а потім і в крупні компанії.

Підтримка малого бізнесу була одною із основних цілей економічної політики. В економічній політиці направленій на створення благоприємної атмосфери для підприємницької активності, провідними можуть рахуватися законодавчі міри в області оподаткування. Найбільш важливі серед них – скорочення податків на малі підприємства, на капіталовкладення в нові сфери бізнесу,особливо пов’язані з високим рівнем ризику, зниження податкової ставки на інвестування, розширення практики надання податкових знижок підприємцям. До цього слід додати зниження всіх ставок індивідуального подоходного податку, в тому числі базисної податкової ставки на 10% і вищої на 60%, а також збільшення “порогу” заробітної плати, що підлягає найбільшому оподаткуванню.

Розвитку малого підприємництва сприяв також масовий розпродаж муніципальних будинків і квартир, що полегшило організацію малого бізнесу і індивідуальну трудову діяльність.

В країні сформувалась і успішно діє розгалужена система організацій, які дають за невисоку плату або ж безплатно консультативні послуги, науково-технічну інформацію і рекомендації. Серед них “Служба малих фірм”; “центри праці”, що допомагають безробітним в організації своєї справи; комунальні об’єднання і ініціативні групи, котрі допомагають розвитку місцевого підприємництва. Фінансову допомогу малим бізнесменам надають національні та місцеві банки, державно-підприємницькі структури, різнобічні програми підтримки підприємництва. Існує цілий ряд спеціалізованих програм підтримки малого підприємництва, призначеного для різних категорій населення, представників різних професійних груп, включаючи спеціалістів і людей, які не мають спеціальної підготовки, чи відповідної кваліфікації. Важливе місце має захід проведений в 1983 році, який називався “Схема підтримки підприємництва”, ціль якого – залучити безробітних від 18 років до пенсійного віку, немаючі роботи білше 13 тижнів і володіючи капіталом не менше 1 тисячі фунтів стерлінгів для інвестування в бізнес. Велику увагу держава приділяє створенню умов для молодіжного підприємництва. Діюча програма “Молоді підприємці” надає фінансову допомогу, юридичну, коультативну молдіжним кооперативам і молодим людям. Вони отримують на пільгових умовах позики, звільняються від подоходного податку на капітал, нерухомість, ділові операції.

Розділ 5

Становлення і розвиток малого підприємництва в перехідній економіці України.

 

Після проголошення незалежності Україна розпочала багатоступінчастий та складний процес ринкової трансформації. Він передбачає становлення валютно-грошової системи, власних законодавчих інституцій, проведення приватизації, земельної реформи, тощо.

Процес становлення малого підприємництва в молодій українській державі особливо актуальний сьогодні. В умовах гігантизму, вкрай невідлагоджених господарських зв'язків та кризової економіки в цілому малий бізнес виступає одним із засобів вирішення багатьох соціально-економічних завдань. Він сприяє послабленню монополістичних тенденцій шляхом розвитку внутрішньогалузевої конкуренції у національній економіці.[20, c.34]

Особлива роль малих підприємств полягає у підтримці і розвитку деяких галузей, зокрема, торгівлі, послуг та громадського харчування. За часів командної економіки ці галузі розвивалися надзвичайно слабко, оскільки держава акцентувала свою увагу на великому виробництві. Деформацію галузевої структури національної економіки можна значною мірою виправити за допомогою ефективного малого приватного бізнесу.

Однак, не зважаючи на всі позитивні зрушення, мале підприємництво стикається з великою кількістю перешкод. Його розвиток відбувається нерівномірно, хаотично та суперечливо, йому не приділяють належної уваги державні органи: програми підтримки є декларативними, немає узгодженості у діях центральної та місцевої влади, слабка фінансова допомога, тощо.

Процес становлення малого приватного бізнесу в економіці України потребує подальшого грунтовного дослідження. Ця тема особливо актуальна сьогодні, коли процеси, які супроводжують становлення підприємництва, ще недостатньо вивчені. Західна економічна наука поглиблено вивчає мале підприємництво уже не одне десятиліття. Вітчизняні економісти тільки розпочали дослідження цього явища в добу незалежності України.

Проте навіть сучасні дослідження не дають вичерпної оцінки тих глибинних перетворень, які відбуваються у секторі малого приватного бізнесу, оскільки він перебуває у постійній динаміці. Щоразу науковці-дослідники феномену підприємництва стикаються з якісно новими його проявами. Подальшого дослідження потребують проблеми визначення оптимальних розмірів малих підприємств, вироблення ефективної системи державного регулювання та підтримки вітчизняного підприємництва, досвід країн Східної та Центральної Європи у справі розвитку приватного бізнесу з проекцією на специфіку українського ринку.

Вихідним пунктом виступає категорія власності та одна із її форм - приватна власність. Відносини власності, які панують у суспільстві, впливають на суспільно-політичний лад, економічний розвиток, формування інтересів різних соціальних прошарків. Вони формують економічну систему країни та мережу інституцій, які підтримують її функціонування.

Поняття "бізнес" та "підприємництво" є синонімічними. Підприємництво розглядається як інноваційна, ризикова діяльність індивідів із створення благ, метою якої є отримання прибутку. Відповідно підприємцем є вольовий, енергійний, творчий, цілеспрямований, амбіційний та наполегливий лідер, здатний організувати власну справу, залучити до її виконання інших людей, ефективно поєднати різноманітні ресурси, тощо. Акцентується увага на певній синонімічності таких термінів, як "фірма", "компанія", "підприємство' і "мале підприємництво" та "малий бізнес".

 

Донедавна українські малі підприємства оцінювалися за критеріями, сформульованими у Законі України "Про підприємства". Як показала практика, ці показники були значно завищеними та економічно недоцільними і тому не отримали широкого застосування. Починаючи з 1999 року, Україна користується критеріями, які сформульовані в Указі Президента України "Про державну підтримку малого підприємництва". Застосування двох показників вищезгаданого документу: кількості працюючих та обсягу річного виторгу є цілком достатнім для практичних цілей. На нашу думку, не потрібно диференціювати показники кількості зайнятих по галузях, оскільки дуже важко об'єктивно оцінити оптимальні розміри малих підприємств у різних сферах економіки. Єдиний універсальний критерій значно спрощує характеристику малих підприємств.[21, c.49]

Роль, яку мале підприємництво відіграватиме в Україні, значно залежатиме від економічної моделі країни. Індивідуалістично-кооперативні цінності українців відповідають багатопартійній системі політичного правління та ринковому господарству з обмеженим втручанням держави. Українська модель повинна складатися еволюційно, на основі політичних, економічних, природно-кліматичних, історичних, культурних особливостей розвитку країни, і ні в якому разі не бути копією іншої моделі. На нашу думку, недоцільно робити розрахунки, щоб визначити точну кількість МП, яка необхідна для конкурентного розвитку вітчизняної економіки. Значно важливіше спрямувати увагу держави на здійснення кардинальних економічних перетворень. Через деякий час в результаті цієї тактики в Україні з'явиться така чисельність малих фірм, яка буде оптимальною для ефективного функціонування народного господарства.

Приблизно до 70-х рр. МП "вважалися" неперспективними і їм не приділялося належної уваги з боку держави та дослідників, оскільки в західних економіках переважали великі підприємства. Однак протягом 70-х рр. центр тяжіння ділової активності поступово почав зміщуватися в сектор малого бізнесу, що виявилося у суттєвому зростанні кількості малих підприємств, посиленні їхнього впливу на створення національного доходу, забезпечення зайнятості та розвитку конкуренції. [22, c.93]

 

Кожного року кількість МП в країні зростає. Сплеск появи малих компаній припадає на 1992-93 рр., коли темпи зростання досягли 148,5%. У 1994, 1995 і 1996 рр. спостерігалося деяке сповільнення темпів, вони склали 106,4%, 114,7% та 101,6% відповідно. Одними з найвищих за усю історію малого бізнесу в країні були темпи зростання у 1997 році - 146%. На початок 1998 року в країні налічувалося 136 238 МП.[23, c.19]

Малі підприємства в Україні перебувають у приватній, колективній, державній та змішаній формах власності. У 1997 році найбільше - майже 65% складали колективні, 31% - приватні та 0,9% - державні.

Одним із шляхів виникнення малих приватних підприємств є мала приватизація. З 1992 р. до початку 1998 р. було приватизовано понад 45 тис. МП[1]. Фактично, мала приватизація не стала суттєвим каталізатором підприємницької активності, як в інших країнах, тому що проводилась часто неефективно, без урахування інтересів нових власників та не була підкріплена низкою необхідних економічних реформ.

Питома вага МП майже в усіх галузях економіки зменшується, за винятком торгівлі, громадського харчування та матеріально-технічного постачання. У 1997 році у цих трьох сферах діяло майже 52% усіх МП. Малі компанії концентруються у галузях, де швидко окуповується капітал і не потрібно великих матеріальних затрат та інвестицій для ведення бізнесу. Багато МП одночасно займається кількома видами діяльності.[25, c.79]

В Україні спостерігається дуже нерівномірний розподіл малих підприємств по областях. Він зумовлений різними територіальними умовами: економічним потенціалом, ресурсним забезпеченням, спеціалізацією регіонів, рівнем інвестиційної активності, станом ринкової інфраструктури, відносинами між державними органами та підприємницькими структурами. Ці регіональні особливості слід враховувати у процесі розробки заходів державної підтримки.

Порівнюючи дані розвитку вітчизняного малого підприємництва з показниками інших країн, зауважуємо, що Україна значно відстає навіть від країн Східної та Центральної Європи. Для порівняння: у Польщі на тисячу жителів припадає 51,3 МП, у Чехії - 12,4, в Україні - лише 2,6. У країнах ринкового господарства більше половини ВВП створюють малі підприємства. В Україні поки що малий бізнес не відіграє суттєвої ролі у забезпеченні економічного зростання, його внесок у ВВП становить лише 9,0-9,5%[26, c.117]

Детально розглянутий стан формування сектору малого бізнесу в економіці України. Динаміка розвитку малих підприємств в 1992-1997 роках показана на рисунку 1.

Абсолютні дані про динаміку росту кількості малих підприємств в Україні свідчать, що загальна їх маса сконцентрована в промислово розвинених регіонах, в яких переважає міське населення. Цю групу регіонів можна охарактеризувати як своєрідні “регіони-лідери” в розвитку малого бізнесу в Україні. Це — Донецька область, м. Київ, Дніпропетровська, Харківська області, Республіка Крим. Аналізуючи регіональні особливості становлення малого бізнесу, не можна не відмітити і наступну тенденцію. У переважній більшості областей, основна маса малих підприємств (тобто більше 50% діючої кількості) зосереджено в обласному центрі. Наприклад, в Київській, Херсонській та Харківській областях частка обласних центрів складає майже 80%, і лише в деяких регіонах питома вага обласного центру складає менше половини функціонуючих малих підприємств, наприклад, Донецька область та Республіка Крим. Відповідно до цього пропонується визначити статус регіонів першої групи по відношенню до концентрації малого бізнесу як “моноцентричні” (тобто з одним переважаючим центром розвитку малого бізнесу), а другої групи — як “поліцентричні” (тобто з декількома центрами концентрації розвитку малого бізнесу).

Діючі малі підприємства в регіонах України в 1992-1997 роках

 

 

 

Див. Проблеми діяльності малих приватних підприємств в економіці України.// Вісник Львівської комерційної академії. Львів. 1998.-ТЗ с.214

В економіці України появі малого бізнесу передувало створення кооперативів у період з 1986 по 1990 роки. Саме вони й поклали початок розвитку малого підприємництва. Але державна політика, реально спрямована на підтримку малого підприємництва та формування організаційно-економічних умов для його розвитку почала формуватися з 1991 р. Основні заходи держави щодо законодавчого регулювання цього процесу в Україні наведені в таблиці 2.

Таблиця 2

Законодавче регулювання процесу формування організаційно-економічних умов для розвитку малого бізнесу

У своїй діяльності мале вітчизняне підприємництво наштовхується на різноманітні перешкоди макро- та мікроекономічні. До першої групи належать такі:

·    Податкова політика, відсутність належного законодавчо-нормативного забезпечення. Сьогодні податкова система країни впливає на розвиток бізнесу вкрай негативно. За нашими підрахунками, понад 80% доходу підприємства вилучається у вигляді різноманітних податків та платежів. Сучасна податкова система не дає змоги підприємствам здійснювати інвестування, а також створює якнайсприятливіші умови для їх відходу у тіньовий сектор економіки. Підприємницька діяльність не може повноцінно розвиватися із-за відсутності або недосконалості законів, які її регулюють.

·    Адміністративні бар'єри. Велика кількість законів, нормативних актів, інструкцій заплутує підприємців, вони змушені витрачати багато часу на вивчення змін до законодавства та втілення їх у свою діяльність. Підприємства піддаються частим і безпідставним перевіркам з боку різноманітних державних органів.

·    Обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку. В результаті масового зростання безробіття, збільшення заборгованості по зарплатах та пенсіях, нещодавніх інфляційних стрибків зменшуються доходи громадян. Малий бізнес втрачає головних споживачів своєї продукції.

·    Недостатня державна підтримка. На сьогодні в Україні ще не склалася ефективна система державної підтримки та захисту малого підприємництва. Діє слабкий механізм фінансування та кредитування, має місце невідповідне інформаційне та консультаційне забезпечення, недосконала система підготовки та перепідготовки кадрів для підприємницької діяльності.

·    Низька інвестиційна активність. Нестабільність стримує підприємців від інвестування. Більшість МП не мають коштів для здійснення капіталовкладень, оскільки кредити є надто дорогими і короткостроковими, а більша частина прибутків спрямовується на сплату податків.

·    Нерозвинутість інфраструктури. Незважаючи на велику кількість об'єктів інфраструктури, їхня роль у розвиткові малого бізнесу ще дуже незначна. Між різними організаціями підтримки МП та власне МП ще не налагоджено ефективної співпраці та обміну інформацією.

·    Нерозвинутість ринку фінансових джерел. Дорожнеча кредитних ресурсів та обмеженість державних фінансових фондів значно лімітують можливості МП. Фірми змушені в основному покладатися на власні кошти та капітал приватних осіб.

·    Тіньова економіка. Малий бізнес щораз ширше використовує практику роботи без оформлення договорів, а також намагається переводити свої операції у готівковий оборот з метою мінімізації оподаткування. Найчастіше МП є вимушеними учасниками тіньової економіки, яких туди "заганяють" податковий тиск, державна бюрократія, тощо.

·    Неефективна приватизація. Хоча малу приватизацію вже майже завершено, вона не дала значного поштовху розвиткові приватного підприємництва. Процес малої приватизації був підпорядкований багатьом обмеженням. В результаті, при нефункціонуючому вторинному ринкові приватизаційних об'єктів багато підприємств перебувають в руках тих, хто неспроможний ними управляти, але не може їх продати.

·    Загальна криза економіки. На тенденції розвитку малого підприємництва безпосередньо впливає негативна динаміка основних макроекономічних показників. Постійний спад ВВП призводить до зменшення внутрішніх фінансових ресурсів держави, обігових коштів у суб'єктів підприємницької діяльності, зниження купівельної спроможності населення України. Можливості малих підприємств на ринку значно обмежує висока питома вага бартеру в обороті.

·    Нерозвиненість ринку нерухомості. Малим підприємствам катастрофічно не вистачає офісних приміщень. Орендна плата є дуже високою, правила оренди заплутані, у багатьох випадках об'єкт не дозволяють приватизовувати разом з приміщенням.

·    Нерозвиненість лізингу та франчайзингу значно звужує діапазон фінансування бізнесу. Внаслідок дороговизни лізингових платежів малий бізнес в Україні не має можливості брати обладнання у лізинг. Тому потрібно створити умови для зародження та становлення лізингових компаній, а також заохочувати банки та інші фінансові установи до участі у лізингових відносинах.

Серед мікроекономічних факторів, що найбільше впливають на розвиток малого підприємництва, можна виділити такі: спосіб та час виникнення; форма власності; фінансові можливості підприємства; асортимент продукції, яку воно виготовляє, її якість та попит на неї; обрану стратегію діяльності підприємства, його організаційну структуру; кадрову політику; можливість доступу до комерційної інформації; навички керівника професійно управляти бізнесом; ступінь дотримання клієнтами умов контрактів та платіжної дисципліни.

В умовах нестабільної економічної ситуації вітчизняний малий бізнес потребує протекторату держави. На жаль, поки що ефективний механізм підтримки та стимулювання розвитку підприємництва в Україні ще не створений. Прийняті програми, закони, постанови мають здебільшого декларативний характер. Фінансова допомога, яку надають Український фонд підтримки підприємництва, Державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств та Державниий інноваційний фонд, є досить мізерною.

Перш за все необхідно забезпечити бізнес належною правовою підтримкою. Багато законів, які дали поштовх розвиткові підприємництва в країні, вже не відповідають вимогам часу і потребують удосконалення.

Одне з ключових місць серед перспективних заходів державної підтримки повинна зайняти фінансова допомога, яка передбачає надання пільгових кредитів, їх гарантування, створення державних фондів та спеціалізованих фінансових інституцій, тощо. Проте ці напрямки підтримки можливі лише в майбутньому, коли вітчизняна економіка досягне певної стабільності. Сьогодні до таких заходів вона ще не готова.

Незважаючи на запровадження єдиного пільгового податку для мікропідприємств у січні 1999 року, податкова система в Україні ще не є сприятливою для розвитку малого бізнесу. Потрібно реформувати податкову систему для усіх підприємств: зменшити податковий тиск шляхом зниження податків на заробітну плату, ПДВ, митних зборів на імпортовану продукцію, розширення бази оподаткування, тощо. [30, c.39]

Одним із напрямків реформування податкового законодавства повинно стати перетворення податкової системи на стимулюючий фактор розвитку малого бізнесу. Дію Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" необхідно поширити на всі малі підприємства. Право на єдиний пільговий податок повинні мати не лише мікропідприємства, але й інші суб'єкти малого бізнесу. Проте, це право доцільно залишити для мікропідприємств на необмежений час, а для малих підприємств лімітувати його дію до перших двох-трьох років діяльності. Таким чином, держава не створюватиме у малих підприємців ілюзії постійної опіки та підтримки, що відповідно відіграватиме роль заохочуючого механізму до боротьби за виживання на ринку.

Інші напрямки допомоги повинні передбачати: інформаційне, консультативне та кадрове забезпечення, створення баз даних про ринки, компанії, фонди підтримки; підтримка інноваційної діяльності; розміщення державних замовлень серед малих підприємств; сприяння співпраці великого та малого бізнесу; сприяння зовнішньоекономічній діяльності малих підприємств; забезпечення розвитку програм виробництва спеціалізованого обладнання для МП; розробка програм розвитку та підтримки малого бізнесу у великих містах.

Значний внесок у становлення та розвиток малого підприємництва в Україні робить міжнародна підтримка. Вона значно доповнює та компенсує заходи державної підтримки, особливо фінансової. Переважно сучасні програми допомоги складаються з таких головних напрямків: фінансового - виділення кредитів, грантів; інформаційно-консультативного- консультування з різних питань ведення бізнесу та надання необхідної ділової інформації; навчального - навчання підприємців основ ринкового господарства, методів міжнародної бухгалтерії, тощо.

Сьогодні в Україні діє кілька кредитних ліній. Умови позичання коштів є досить подібними: вони є однаковими щодо вимог застави і бізнес-планів та різняться за процентами і розмірами кредитів. Проте, зважаючи на умови міжнародного фінансування, зовсім небагато вітчизняних МП може скористатися їхніми кредитами. Фонди фінансування є дуже обмеженими, більшість МП не мають змоги забезпечити цінну заставу та виконати інші вимоги кредиторів.

Інвестиції міжнародних фондів у розвиток українського малого підприємництва у 3-7 разів менші, ніж у країнах Центральної та Східної Європи. Така ситуація зумовлена високою ступінню інвестиційного ризику в країні. За рівнем свободи бізнесу Україна має один із найнижчих рейтингів серед країн Європи.

Інформаційно-консультаційна підтримка та навчальний напрямок представлені бізнес-центрами та бізнес-інкубаторами, які консультують МП з питань оподаткування, маркетингу, допомагають у пошуку джерел фінансування, партнерів за кордоном, підготовки бізнес-планів. Найвідоміші з них - Міжнародна Фінансова Корпорація, проект Нью-бізнет, Міжнародний корпус експертів-добровольців, Агентство з розвитку підприємництва за програмою TACIS та інші.

Міжнародна підтримка малого підприємництва в Україні є вагомим чинником зростання приватного сектору в країні, утвердження засад ринкового господарства та свободи підприємництва. Звичайно, що за наявних обсягів ще не усі малі підприємства можуть її отримати. Однак важливим є те, що з кожним роком обсяги міжнародної допомоги зростають, що виявляється у появі нових бізнес-центрів та розширенні кредитних ліній. В умовах, коли держава не здатна повноцінно підтримати свій сектор малого бізнесу, ініціативу підтримки взяли закордонні та вітчизняні структури, які вже зараз мають приклади успішної співпраці з малими підприємцями.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Зиадат М. Структура бизнес-инкубатора как инновационная программа развития малого предпринимательства // Инвестиционное проектирование устойчивого регионального развития (Сб. науч. трудов).- Донецк: ИЭП НАН Украины, 1998. — С. 256 - 259.

2. Зиадат М. Особенности становления сектора малого бизнеса в условиях переходной экономики Иордании // Придніпровський науковий вісник. Економіка.- 1998.- № 94. — С. 98 - 104.

3. Зиадат М. Организационно-экономические условия становления предпринимательства в странах с переходной экономикой // Придніпровський науковий вісник. Економіка.- 1998.- № 104.- С. 57-65.

4. Зиадат М. Выбор конкурентной стратегии малого предприятия // Проблемы формирования антикризисной политики и механизма банкротства предприятий. Сб. науч. тр.- Донецьк : ІЕП НАН України, 1998. — С. 223 - 226.

5.В.И. Шипаева "Южная Корея в системе мирового капиталистического хозяйства ";

6."Опыт экономического развития Республики Корея в условиях рыночной системы". Дак Ву Нам - председатель Ассоциации внешней торговли Республики Корея.

7."Роль государства в сотворении "южнокорейского чуда"". С.В. Жуков - к.э.н., ст. научный сотрудник Института Мировой экономики и международных отношений РАН.

8."Экономика Кореи: структурное урегулирование в целях экономического роста". Ку Бон Хо

9."Мексика", Л.Н. Максименко М.: Мысль, 1983

10."Мировой рынок и развивающиеся страны ", сборник научных трудов. М.: Финансы СССР, 1991

11. " Латинская Америка " N.3 - 1989; N.4 – 1991

12.Шахмалов Ф. Мале підприємництво в системі ринкових реформ: проблеми зростання або виживання. "Питання економіки", 1993,

13.Разумнова І. Дрібні підприємства в промисловості США."Проблеми теорії і практика управління", 1990,

14.Шулятьева Н. А. Малий бізнес в умовах ринку. "Гроші і кредит", 1992, N 1

15. Афанасьев В. Малий бізнес: проблеми становлення." Російський економічний журнал", 1993,

16. Мягков П., Фесенко Е. Мале підприємництво: державна підтримка обов'язкова. "Російський економічний журнал", 1993,

17.Онопрієнко В.И. Малі підприємства: Досвід, проблеми М.: Профиздат, 1991

18.Певзнер А.Г. Нове про малі підприємстваМ.: АТ "Факт", вип 2, 1990

19.Серегин А.С. Ефективність малого бізнесу. М.: Економіка, 1990

20. Кубай Н.Є. Види і джерела фінансування малого бізнесу в Україні // Фінанси малого бізнесу / Під ред. С.К. Реверчука. - анал.-інформ. посібник. - Львів: "Діалог", 1996. - С. 34-47.

21. Кубай Н.Є. Теорія життєвого циклу фірми: стиль і стратегія управління. // Анатомія малого бізнесу / Під ред. С.К. Реверчука. - анал.-інформ. посібник. - Львів: "Діалог", 1996. - С. 46-53.

22. Кубай Н.Є. Державна політика підтримки малого бізнесу країн Східної Європи, пострадянських країн та застосування їх досвіду в Україні. // Мале підприємництво і менеджмент в Україні: Зб. наук. пр. - Київ, 1997. - С. 90-97.

23.Кубай Н.Є. Сучасні тенденції розвитку малого бізнесу у світі // Економіка України: сучасні проблеми та перспективи розвитку: Зб. наук. статей. Львів: ЛДУ, 1997. - С. 18-23.

24.Кубай Н.Є. Напрямки державної підтримки малого бізнесу в Україні // Економіка України: сучасні проблеми та перспективи розвитку: Зб. наук. статей. - Львів: ЛДУ, 1997. - С. 70-76.

25.Кубай Н.Є. Фінансові проблеми діяльності малих підприємств в Україні // Тези доповідей науково-практичної конференції "Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки України". - Луцьк, 1998. - С. 178-180.

26.Кубай Н.Є. Фінансові аспекти державної підтримки малого бізнесу в Україні // Фінанси України. - 1998. - №5. - С. 116-120.

27.Кубай Н.Є. Проблеми діяльності малих приватних підприємств в економіці України // Вісник Львівської комерційної академії. - Львів: "Коопосвіта", 1998. - Т.3. - С. 212-218.

28.Кубай Н.Є. Міжнародна підтримка малого підприємництва в Україні // Вісник Львівської комерційної академії. - Львів: "Коопосвіта", 1998. - Т.3. - С. 145-148.

29. Реверчук С.К., Кубай Н.Є. Програми підтримки МП: суттєвий внесок у розвиток // Діло. - 1995. - №43. - С. 14.

30. Реверчук С.К., Кубай Н.Є., Крупка М.І. Мала приватизація. - анал.-інформ. посібник. - Львів: "Діалог", 1996. - С. 32-93

31. Формирование особых условий для малого бизнеса в бизнес-инкубаторах // Предпринимательство: проблемы и решения. Сб. науч. тр. Донецк: Донецкий ин-т предпринимательства, 1999 — С. 25-32.

32. Формирование особых условий для создания малого бизнеса в бизнес-инкубаторах как мера предотвращения банкротства // Проблемы формирования антикризисной политики и механизма банкротства предприятий. Сб. науч. тр. 1998. — Донецк: ИЭПИ НАНУ, 1998. — С. 223 - 226.

33. Становлення конкурентного середовища господоарювання в Україні // Торгівля і ринок України. Темат. збір. наук. праць. 1995. — Донецьк: ДДКІ, С. 59-60.

34. Толмачева А.Ф., Мамдух Тайе Аль-Зиадат. Создание организационно - экономических условий для развития малого предпринимательства в свободных экономических зонах // Специальные экономические зоны и их влияние на социально-экономическое развитие. Материалы междунар. науч.-практ. семинара 28 - 30 октября 1998. — Донецк: ИЭПИ НАНУ, 1998. — С.107-111.

35. Сальников А., Зиадат М. Международные аспекты приватизации объектов государственной собственности // Реформирование хозяйственных комплексов городов Украины (Сб. науч. трудов).- Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 1997. — С. 232 - 225.

36. Сальников О.М., Зіадат М. Малий бізнес як необхідна умова становлення конкурентного середовища // Торгівля і ринок України.Тематич. зб. наук. праць.-Донецьк: ДДКІ, 1997.- С. 27-28.

37. Сальников О.М., Зіадат М., Масолов О.М. Деякі питання переходу торгівлі до ринку // Торгівля і ринок України.Тематич. зб. наук. праць.-Донецьк: ДДКІ, 1995.- С. 40-41.

38. Доповіді НАН України «Фінансова стабілізація»//Економіка України 1997, №12, с.20-25.

39.Статут Української національної асамблеї підприємництва: Проект//Ділова Україна 1993, №22.

40. Про причини гальмування розвитку підприємництва в Україні // Економіка, фінанси, право.1997 №6 с.21-26.

41. Нормативна база підприємництва: Документи, консультації// Галицькі контракти 1996. - №1111 с.37-68.

42. Петрів О. “Первинна допомога підприємцям” // Україна і світ сьогодні. 1999 с.11-16.

43. Теорія і практика сучасної підприємницької діяльності // Персонал 1996. №1 с.86-98.

44.Білоус Г. Розвиток малого підприємництва в Україні // Економіка України. 2000 - №2 - с. 34-46.

 

Висновки

1. Мале підприємництво є невід'ємною складовою частиною будь-якої економічної системи. Малі підприємства заповнюють ті сфери, де великий бізнес неефективний, а мале виробництво - найдоцільніше з економічного погляду.

Становлення малого бізнесу є життєвонеобхідною умовою реформування української економіки. Мале підприємництво здатне забезпечити структурну перебудову економіки, створити нові робочі місця, сприяти процесам приватизації та демократизації. Розвиток МП є гарантом невідворотності вітчизняних ринкових перетворень.

2. Сьогодні становище вітчизняного малого бізнесу є вкрай складним і вимагає негайного вирішення. Малі підприємства змушені діяти в реаліях кризової економіки: вони потерпають від надмірного оподаткування, нестачі кредитних джерел, адміністративних утисків, та інших негативних явищ, які супроводжують процеси реформування в країні. Мале підприємництво, як найвразливіший сектор економіки, не отримує належного захисту та підтримки держави. Результатом цих труднощів є масовий відхід МП у тіньовий сектор, посилення кримінальних тенденцій у бізнесі, тощо.

3. Сектор малого бізнесу в Україні ще недостатньо розвинутий. Спостерігається підвищена концентрація МП у торгівлі, матеріально-технічному постачанні та громадському харчуванні, тобто галузях зі швидкою окупністю капіталу. Існує тенденція до зменшення кількості МП у промисловості. За офіційною статистикою найбільше МП перебуває у колективній власності (65%), приватними є 31% та державними - 0,9%. В регіональному розрізі МП розташовані надзвичайно нерівномірно.

4. Негайних змін потребує податкова ситуація. Необхідно реформувати податкову систему для усіх підприємств: зменшити податковий тиск шляхом зниження податків на заробітну плату, ПДВ, митних зборів на імпортовану продукцію, зменшити кількість податків та різноманітних платежів; перетворити податкову систему на стимулюючий фактор розвитку малого бізнесу. Дію Указу Президента щодо пільгового оподаткування мікропідприємств потрібно поширити на усі малі підприємства. Право на єдиний пільговий податок повинні мати не лише мікропідприємства, але й інші суб'єкти малого бізнесу. Проте, це право доцільно залишити для мікропідприємств на необмежений час, а для малих підприємств лімітувати його дію до перших двох-трьох років діяльності.

5. МП перебувають у складній фінансовій ситуації. Проблема отримання фінансування для бізнесу є суттєвим фактором, що стримує появу нових господарських одиниць та розширення вже існуючого бізнесу.

Проте в умовах хронічної нестачі державних коштів та економічної нестабільності говорити про фінансову підтримку малого бізнесу ще зарано. Такі заходи державної підтримки малого підприємництва, як створення фондів фінансування, виділення пільгових державних кредитів, гарантування позик для МП, не матимуть успіху в сучасній економічній ситуації. В Україні ще не склалися оптимальні передумови для ефективного використання пільгових кредитів. Ці заходи фінансової допомоги можуть "запрацювати" тільки в економіці, яка досягла певної стабільності.

Тому сьогодні увагу держави доцільно сконцентрувати на забезпеченні сприятливих умов для розвитку підприємництва: проведенні комплексних економічних реформ, запровадженні пільгового оподаткування суб'єктів малого бізнесу, дерегулюванні підприємницької діяльності.

6. Мала приватизація не дала значного поштовху розвиткові малого підприємництва в Україні. Ефективність приватизаційного процесу була значно підірвана його повільними темпами, багатьма обмеженнями щодо викупу та подальшої експлуатації об'єктів. В результаті багато об'єктів стали власністю тих, хто нездатний ними управляти.

При подальшому проведенні малої приватизації необхідно більше застосовувати конкурентні методи продажу об'єктів, ліквідувати необгрунтовані обмеження і використовувати лише ті, які є економічно доцільними, тощо.

7. На сьогодні ефективної системи державної підтримки малого підприємництва в Україні не існує. Істотним недоліком усіх невдалих спроб становлення дієвої системи державної підтримки МП є повільне здійснення радикальних економічних перетворень. Першочерговою метою підтримки повинно бути не вирішення конкретних проблем МП, а забезпечення сприятливих загальних умов для розвитку підприємництва. Саме така політика може бути найефективнішим стимулятором становлення малого бізнесу в Україні.

8. Незважаючи на значні розбіжності в кількості населення та розмірах території сучасні проблеми економічного характеру для України та Йорданії виявилися дуже схожими. Суттєву роль в їх вирішенні мають зіграти розвиток малого підприємництва та створення для цього відповідних організаційно-економічних умов. Для всебічного розвитку малого підприємництва в Україні необхідні (так саме як і в Йорданії) створення відповідної нормативно-правової бази, яка б забезпечувала вільний розвиток цих сфер економіки та складала законодавчу основу створення орга-нізаційно-економічних умов реалізації конституційно закріпленої свободи підприємництва.

9. Необхідні розробка та реалізація загальнодержавної та регіональної політики підтримки малого підприємництва в приорі-тетних напрямках на основі конкретних інвестиційних проектів за рахунок державних та місцевих джерел фінансування; подальший розвиток та вдосконалення ринкової інфраструктури, яка б забезпечувала підтримку та функціонування в першу чергу малого та середнього бізнесу; створення необхідних умов для залучення вітчизняних та іноземних інвестицій.

10. Потрібне чітке визначення статусу та функцій системи центральних та регіональних органів державного управління, які проводять державну політику підтримки та координації розвитку підприємництва, і в першу чергу малого та середнього підприємництва; забезпечення координації діяльності органів виконавчої влади всіх рівнів, які займаються формуванням та реалізацією державної та регіональної політики розвитку підприємництва, використанням міжнародної фінансової та технічної допомоги з урахуванням зацікавленості підприємницьких структур.

11. В загальному вигляді інфраструктура малого бізнесу є сукупністю підприємств, установ, організацій та інституцій, які безпосередньо забезпечують умови життєдіяльності, відтворення та існування малого бізнесу в цілому. Комплексна підтримка малого бізнесу повинна мати у складі: інформаційне забезпечення, в тому числі рекламу; підготовку кадрів (загальну та професійну); профорієнтацію; відбір та просування бізнес-проектів; консалтинг (економічне, управлінське, технічне забезпечення); маркетингове забезпечення (збут); лізинг; інжиніринг; пошук інвесторів; отримання кредитів; страхування; гарантії та здійснення контролю для інвесторів; отримання державних контрактів та субпідрядів; запуск системи малих підрядів.

12.Динамізм, розвиток і диверсифікація форм малого бізнесу дають основи передбачати, що в обозримому майбутньому цей сектор господарювання в країнах Заходу буде розвиватися. Хотілося б сподіватися, що найближчим часом і наша країна, враховуючи обширний зарубіжний досвід, піде по шляху адаптації підприємств малого бізнесу до сьогоднішніх економічних умов господарювання в Росії. Тим більше, що що має глибоке коріння в економічній історії нашої країни малий і середній бізнес не використовується в повній мірі як в збільшенні обсягів виробництва, так і в підвищенні його ефективності і сбалансованності. Мале підприємництво веде до оздоровлення економіки загалом, що наочно видно з даної роботи. Отже кращим виходом з тієї, що створилася в Росії кризовій ситуації була б державна політика уряду, направлена на розширення і розвиток підприємств малого підприємництва в нашій країні.

Хотілося б помітити, що безперечна перспективність сектора малого і середнього підприємництва в сучасній економіці і, отже, великий інтерес до нього не треба розглядати лише як чергову компанію в системі антикризових заходів, але і як довготривалий напрям структурної політики, природним чином, що забезпечує органічну змичку виробничих і ринкових процесів в російському господарстві, реалізацію сучасної стратегії економічного зростання протягом довготривалого переходу. Бо, саме малі підприємства, особливо у разі задовільної розробки нової державної політики в області малого підприємництва, можуть стати основою ринкових структур у багатьох галузях, забезпечити перелив інвестицій в сфери найбільш еффективного додатку ресурсів і тим самим з'єднати процеси структурної політики і формування ринку.